Навігація
Посилання


Соціологія

СЛОВНИК СПЕЦІАЛЬНИХ ТЕРМІНІВ


АБСТРАГУВАННЯ — теоретичний метод — сходження від конкретного до абстрактного, від емпіричного до теоретичного. Цей метод має такі форми: 1)А. за допомогою відволікання — розгляд окремих рис або властивостей об´єкта (без зв´язку з іншими й об´єктом в цілому); 2) А. за допомогою ототожнення (вивчення об´єкта на підставі обмеженого набору його ознак, що с певним спрощенням і огрубленням об´єкта); 3)А. за допомогою ідеалізації (розумове конструювання ідеальних об´єктів).

АВТОРИТЕТ — установлене й узаконене право керувати діями і поведінкою інших людей.

АГЕНТИ ВТОРИННОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ — представники адміністрації школи, ВНЗ, армії, підприємства, партій, засобів масової інформації та ін.

АГЕНТИ ПЕРВИННОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ — люди, які є найближчим оточенням особи (батьки, родичі, друзі).

АГЕНТИ СОЦІАЛІЗАЦІЇ — певні особи, які навчають людину культурним нормам і допомагають засвоювати соціальні ролі.

АНОЙЯ — такий стан суспільства, за якого значна частина його членів, знаючи про існування обов´язкових суспільних норм, ставляться до них негативно або байдуже.

БУНТ — форма масової поведінки, яка означає ряд стихійних форм колективного протесту: масового хвилювання, повстання. Б. означає непокору офіційній владі. Причиною його виникнення є масове невдоволення чимось (умовами життя і праці, гнітом, поганим ставленням тощо), або кимось (найчастіше керівництвом).

БЮРОКРАТІЯ — офіційні особи, посади яких утворюють ієрархію, вони відрізняються формальними правами й обов´язками, що визначають їх дії і відповідальність.

ВИСХІДНА СОЦІАЛЬНА МОБІЛЬНІСТЬ — соціальний підйом, рух індивіда чи соціальної групи у соціальній ієрархії.

ВЛАДА — це взаємодія, яка ґрунтується на нерівності індивідів, коли одна особа може примушувати одну чи кілька осіб до певних дій, незалежно від їхнього бажання, а іноді й всупереч йому.

ВТОРИННА МОДЕРНІЗАЦІЯ (її ще називають "навздогінна модернізація") пов´язана із індустріалізацією країн, що розвиваються. Головною відмінністю Б. м. від первинної є та, що вона відбувається вже за умов існування зрілих соціально-економічних і культурних взірців, якими є так звані розвинуті країни.

ГЕНДЕР — сукупність соціальних характеристик статі.

ГЕНЕРАЛЬНА СУКУПНІСТЬ — всі соціальні об´єкти, які є предметом вивчення у межах, окреслених програмою конкретного соціологічного дослідження.

ГРОМАДСЬКА ДУМКА — це сукупність поглядів індивідів щодо певної проблеми, яка стосується інтересів певної групи людей.

ДЕВІАНТНА ПОВЕДІНКА — поведінка, що не узгоджується з суспільними нормами, не відповідає очікуванням групи або суспільства у цілому.

ДЕЛІНКВЕНТНА ПОВЕДІНКА — поведінка, яка зумовлена наявністю систем цінностей і норм, які відхиляються від тих, які домінують у суспільстві, при цьому індивід, який сприйняв делінквентну культуру, визначає свою поведінку як правильну.

ДЕМОГРАФІЯ — наука про населення, яка вивчає його чисельність, склад, структуру, розподіл на території, а також зміну цих об´єктів у часі.

ДЕРЖАВА — форма політичної організації суспіль

ства, основне знаряддя політичної влади; орган управління суспільною структурою, формами власності і пов´язаною з нею структурою виробництва.

ДОМІНУЮЧА КУЛЬТУРА — сукупність цінностей, вірувань, традицій і звичаїв, якими керується більшість членів суспільства.

ЕЙДЖИЗМ — вікова дискримінація, які ґрунтується на переконанні, що певні вікові категорії є гіршими за інші.

ЕКЗОГАМІЯ — це правила, які забороняють укладення шлюбу всередині певної суспільної групи. Як правило, забороняється вступати у подружні зв´язки з членами своєї родини.

ЕКСПЕРИМЕНТ — один із методів отримання соціологічної інформації про кількісні і якісні зміни показників діяльності й поведінки об´єкта, внаслідок дії на нього певних факторів (змінних), якими можна керувати і які можна контролювати.

ЕЛІТА — коло людей, які мають високе суспільне становище, обумовлене особливими професійними, особистісними якостями і досягненнями, або також таких, що отримали свій статус у спадщину або за рахунок просування в межах закритої елітної групи.

ЕНДОГАМІЯ — це правила, за яких подружнього партнера варто обирати всередині певних суспільних груп (клас, раса, каста, віровизнання, національність, плем´я тощо).

ЕТНІЧНА ГРУПА — це частина суспільства, члени якої вважають (або інші так вважають щодо них), що спільним для них усіх є їхнє походження, культура і що вони беруть участь у спільній діяльності.

ЕТНОС — тип культурної спільноти, яка приділяє значну увагу спільному походженню та історичній долі і вирізняється з-поміж інших подібних спільнот однією або кількома культурними особливостями: релігією, звичаями, мовою тощо.

ЕТНОСОЦІОЛОГІЯ — це спеціальна соціологічна теорія, яка вивчає походження, суть, функції і загальні закономірності розвитку етносів,міжетнічні взаємини та розробляє основні методологічні принципи їх досліджень.

ЕТНОЦЕНТРИЗМ — тенденція оцінювати звичаї, норми і цінності інших культур, з позиції сприйняття власної культури як центральної і безумовно правильної.

ЗВИЧАЇ — це схвалювані суспільством масові взірці дій, які рекомендується виконувати.

ІДЕАЛЬНИЙ ТИП — теоретична конструкція, схема, яка спочатку створюється в уяві дослідника, а потім співвідноситься з емпіричною реальністю. Категорія запропонована М. Вебером.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ — соціально-психологічний процес ототожнення індивідом себе з певною людиною, соціальною групою чи спільнотою, що допомагає індивіду оволодівати різними видами соціальної діяльності, набувати певні соціальні статуси і ролі, засвоювати і перетворювати норми і цінності.

ІДЕОЛОГІЯ — система філософських поглядів та ідей, які відображають ставлення їх членів до дійсності, один до одного, способи засвоєння цієї дійсності і її перетворення, відповідно до ідеалів цього суспільного руху, стійка, спадкоємна і виконує соціальну функцію, виробляючи певному суспільному рухові тип мислення, поведінки і програми соціальної дії.

ІНДИВІД — це окрема людина, одиничний представник людського роду.

ІННОВАЦІЯ. Цей термін включає в себе два поняття: відкриття і винахід. Відкриття — це сприйняття багатьма людьми нових, раніше невідомих аспектів реальності. Відкриття примножує знання, воно завжди додає до культури щось нове. Винахід — це нова комбінація вже відомих елементів, наприклад, комбінація парового двигуна і візка привела до винаходу паротяга.

ІНСТИТУТИ СОЦІАЛІЗАЦІЇ — установи, які впливають на процес соціалізації, спрямовують його. Вони розвивають особистість, розширюють її знання про світ, її розуміння того, якою є бажана і небажана соціальна поведінка. ІНСТИТУЦІАЛІЗАЦІЯ — це заміна спонтанної й експериментальної поведінки на передбачувану поведінку, яка очікується, моделюється, регулюється.

Існує також трохи ширше розуміння цього терміна, суть якого полягає у тому, що в певний історичний період ті країни, які раніше були менш економічно розвинуті, можуть почати інтенсивний розвиток своєї економіки, форсуючи зміну технологічного укладу.

КАСТА — замкнена соціальна група. Існують практично нездоланні бар´єри: людина не може змінити К. у якій вона народилася, не дозволяються і шлюби представників різних К.

КОЛЕКТИВНІ УЯВЛЕННЯ (термін Е. Дюркгейма) — спільні уявлення та моральні установки, які виступають у ролі єднальної сили в суспільстві.

КОМУНІКАЦІЯ — це процес, за допомогою якого люди передають один одному інформацію, ідеї, думки.

КОНСЕНСУС (термін, запроваджений О. Контом) — узгодженість дій основних соціальних спільнот та інститутів суспільства.

КОНТРКУЛЬТУРА — це різновид субкультури, який не просто відрізняється від домінуючої культури, але протистоїть їй, принципово не сприймаючи пануючих у суспільстві цінностей.

КОНФОРМІЗМ — некритичне сприйняття і наслідування пануючих думок, норм, традицій, принципів і стереотипів масової свідомості.

КОНЦЕПЦІЯ — система взаємопов´язаних поглядів на певні явища і процеси; спосіб їх розуміння і трактування; головна ідея певної теорії.

КОРЕЛЯЦІЯ — тип асоціації однієї змінної з іншою, при якій зміна однієї величини супроводжується зміною іншої.

КУЛЬТУРА — це система цінностей, уявлень про життя і кодів поведінки, спільних для людей, пов´язаних певним способом життя.

КУЛЬТУРНИЙ РЕЛЯТИВІЗМ — це переконаність індивіда у тому, що оцінка окремого елемента культури (звичаю, норми, цінності) можлива тільки в межах тієї культури, з якої він походить.

КУЛЬТУРНІ УНІВЕРСАЛ її — це певні елементи, обов´язково присутні у кожній соціальній культурі (елементи властиві всім видам культури): мова, спорт, танці, звичай прикрашати тіло, освіта, ритуали похоронів та весіль, звичай дарувати подарунки та ін.

ЛЕГІТИМНІСТЬ — це здатність системи породжувати і підтримувати віру, що існуючі політичні інститути є найбільш придатними для суспільства.

ЛОБІЗМ — це особлива система реалізації інтересів окремих організацій і різноманітних соціальних груп, шляхом цілеспрямованого впливу на органи законодавчої та виконавчої влади, з метою отримати схвалення або несхвалення ними того чи ішого законопроекту.

ЛЮМПЕН — декласована людина, яка повністю випала із соціальної структури і втратила звичайні для суспільства цінності, норми, стандарти стосунків і поведінки (бомжі, жебраки, залежні від алкоголю тощо).

МАКРОСОЦІОЛОГІЯ — сфера соціологічного знання, яка вивчає великі елементи соціальних структур, їхній стан та взаємодію, зорієнтована на дослідження масштабних суспільних процесів.

МАРГІНАЛ — це людина, яка не зуміла пристосуватися до домінуючої культури чи субкультури і виявилася витісненою "на узбіччя" соціального життя.

МАРГІНАЛ ЬНІСТЬ — ставлення індивіда або соціальної групи до суспільства чи певної суспільної верстви.

МАСОВА ІСТЕРІЯ — стан загальної нервозності, страху і підвищеного збудження — реакція на загрозу з боку якихось потужних сил.

МАСОВА ПОВЕДІНКА — це спонтанні і нетривалі суспільні дії, відносно великої кількості людей, які перебувають у невизначеній ситуації.

МЕНЕДЖМЕНТ — міждисциплінарна наука, яка поєднує економічний, соціальний, політичний, організаційний, правовий, психологічний та інші підходи до управління. Ставить за мету сформулювати і застосувати на практиці загальні принципи управління, придатні для будь-якої організації.

МЕТОД — це спосіб, сукупність прийомів і процедур практичного і теоретичного пізнання дійсності, технологічний принцип вивчення об´єкта.

МІГРАЦІЯ — це процес зміни постійного місця проживання індивідів чи соціальних груп: переміщення в інший регіон країни або в іншу країну. Міграцією є також переїзд на проживання із села в місто і навпаки.

МІКРОСОЦІОЛОГІЯ — галузь соціологічного знання, яка вивчає переважно міжособистісні, внутрішньо групову і щоденні взаємодії людей.

МОВНИЙ РЕЛЯТИВІЗМ — це гіпотеза, яка переконує, що мова кожного суспільства скеровує увагу його членів на певні аспекти світу, оминаючи інші.

МОДЕРНІЗАЦІЯ — це перехід від традиційного аграрного стабільного суспільства до світського, урбанізованого, індустріального, до суспільства, яке безперервно змінюється.

МОЛОДЬ — це суспільна група, яка перебуває у періоді життя, який починається зі статевого дозрівання, не має чітко окресленої верхньої вікової межі і визначається як суспільними, так і індивідуальними рамками.

МОНОГАМІЯ — подружжя, що складається із одного чоловіка і однієї жінки.

НАТОВП — тимчасове і неорганізоване зібрання людей, які перебувають у безпосередній фізичній близькості і мають спільний об´єкт зацікавлення.

НАЦІОНАЛІЗМ — полісемантичний термін, який вживається для окреслення таких явищ: 1) Н. — національна ідеологія, певна система світо-гляднополітичнпх засад, що формує основну мету, принципи боротьби за національну незалежність та розбудову власної національної держави; 2) Н. як культурний і політичний рух, спрямований на боротьбу за утвердження національних пріоритетів у культурній та адміністративній сферах або за здобуття національної незалежності; 3) Я. як національна свідомість, тобто усвідомлення своєї приналежності до певної нації.

НАЦІЯ — історична сукупність людей, що має власну назву, свою історичну територію, спільні міфи та історичну пам´ять, спільну масову громадську культуру, спільну економіку і єдині юридичні права та обов´язки для усіх членів.

НЕРІВНІСТЬ — становище, за якого люди не мають рівного доступу до соціальних благ.

НЕФОРМАЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ ґрунтується на схваленні або засудженні дій людини з боку її родичів, друзів, колег, знайомих, а також з боку громадської думки, яке висловлюється через звичаї і традиції, або через засоби масової інформації.

НЕФОРМАЛЬНІ НЕГАТИВНІ САНКЦІЇ - це покарання, непередба-чені офіційними інстанціями, такі як зауваження, насмішка, злий жарт, зневага, недоброзичливий відгук, наклеп тощо.

НЕФОРМАЛЬНІ ПОЗИТИВНІ САНКЦІЇ — це публічне схвалення з боку неофіційних осіб та організацій: публічна похвала, комплімент, мовчазне схвалення, аплодисменти, слава, посмішка тощо.

НИЗХІДНА СОЦІАЛЬНА МОБІЛЬНІСТЬ — соціальний спуск, рух індивіда чи соціальної групи донизу у соціальній ієрархії.

НОРМИ — засоби соціальної регуляції поведінки індивідів і груп. У нормативній структурі виділяють звичаї, моральні норми і закови.

НУКЛЕАРНА СІМ´Я складається із дружини, чоловіка і їхніх дітей. Вона є найбільш поширеним типом сім´ї у сучасному індустріальному суспільстві.

ОСОБИСТІСТЬ — стійкий комплекс якостей, властивостей, набутих під впливом відповідної культури суспільства та конкретних соціальних груп, до яких належить індивід.

ПАНІКА — це форма масової поведінки, коли люди, зіткнувшись із небезпекою, виявляють некоординовані реакції. Під впливом Я. люди діють неорганізовано, емоційно, часто заважаючи і травмуючи один одного.

ПАРАДИГМА В СОЦІОЛОГІЇ — це певний ціннісно-нормативний підхід, який визначає кут зору, крізь призму якого відстежуються, аналізуються та узагальнюються соціальні явища та процеси.

ПАРТІЙНА СИСТЕМА — політична структура, що складається із сукупності політичних партій різного типу з їх стійкими взаєминами між собою, з державою та іншими інститутами влади, характером та умовами

діяльності.

ПАРТІЯ ПОЛІТИЧНА — це ідеологічна організація, яка об´єднує найактивнішу і найбільш організовану частину соціальної спільноти, виражає і захищає Інтереси цієї спільноти, здійснює практичну роботу для

їх задоволення.

ПЕРВИННА МОДЕРНІЗАЦІЯ — це модернізація епохи промислової революції, зміни соціальної структури, у зв´язку із руйнуванням традиційних, станових спадкових привілеїв і проголошення рівних громадянських прав, демократизації суспільства.

ПЕРЕКОНАННЯ — це погляди, які не ґрунтуються на наукових фактах таким чином, що вони визнаються усіма як безумовно правдиві (наприклад, існують різні думки стосовно корисності або шкідливості для суспільства смертної кари).

ПЛІТКИ — сукупність даних, які виникають із анонімних джерел і поширюються неформальними каналами. Поширення П. — це форма масової поведінки.

ПОЛІГАМІЯ — така форма подружжя, за якоїу шлюб вступають більше ніж два партнери.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ МЕТОД — встановлення подібності та відмінності (на підставі співпадіння чи неспівпадіння певних ознак об´єктів).

ПРЕДМЕТ СОЦІОЛОГІЇ — це концептуальна схема соціальної реальності, у якій її головні елементи зведені в систему і логічно виводяться одні з одних.

ПРЕСТИЖ — повага до статусу, який існує в громадській думці.

ПРИМОРДІАЛІЗМ — термін, який походить від англійського слова ртітогбШ. — споконвічний. Прихильники примордіалізму відстоюють ідею про те, що етнос і нація існували з давніх давен.

ПРИПИСУВАНИЙ СТАТУС — це С., у якому людина народжена (природжений С), але за яким, крім того, суспільством визнані певні соціальні ознаки.

ПРОГРЕС — це якісні чи структурні зміни певного суспільного явища чи соціальної системи, які, з позиції певних визначених оцінкових критеріїв, становлять удосконалення цього явища, порівняно з його попереднім станом.

ПРОЦЕДУРА — послідовність усіх операцій, загальна система дій щодо організації дослідження.

РАБСТВО — економічна, соціальна і юридична форма соціальних стосунків, за якої одні люди є власністю інших людей.

РЕВОЛЮЦІЯ — комплексна зміна багатьох або всіх сторін суспільного життя, яка стосується основ існуючого ладу.

РЕПРЕЗЕНТАТИВНІСТЬ — властивість вибіркової сукупності відтворювати (досить точно відображати) характеристики генеральної сукупності.

РЕСПОНДЕНТ — той, кого опитує соціолог.

РЕФЕРЕНТНІ ГРУПИ — це соціальні групи, на які індивід орієнтується при оцінюванні і формуванні своїх поглядів, почуттів і дій.

РЕФОРМА — часткове вдосконалення у якійсь сфері життя, ряд поступових перетворень, які не стосуються основ існуючого ладу.

РОБОТА — вид діяльності, що здійснюється за певну винагороду.

РОЗШИРЕНА СІМ´Я — це сім´я, яка складається із кількох поколінь родичів.

САНКЦІЇ — це покарання і винагороди, які застосовуються суспільною групою до індивіда, який не дотримується засад, обов´язкових для членів цієї групи.

СИСТЕМНО-СТРУКТУРНИЙ МЕТОД — теоретичний метод, який передбачає розгляд об´єкта пізнання як системи, що складається зі структурних елементів з визначеними функціями.

СІМ´Я — це соціально санкціонована, відносно стійка група людей, яка об´єднана спорідненістю, шлюбом або усиновленням дітей, члени якої проживають разом і економічно пов´язані між собою.

СОЦІАЛІЗАЦІЯ — це процес засвоєння культури (норм поведінки, цінностей, ідей, правил, стереотипів розуміння). Це процес формування соціальних якостей, завдяки яким людина стає дієздатним учасником соціальних зв´язків, інститутів і спільнот.

СОЦІАЛЬНА ВЗАЄМОДІЯ — взаємодія між двома і більше індивідами, в процесі якої передається соціально значима інформація, або здійснюються дії, орієнтовані на іншого індивіда.

СОЦІАЛЬНА ГРУПА — це двоє або більше індивідів, які мають спільні погляди і пов´язані один з одним у відносно стійких моделях соціальної взаємодії.

СОЦІАЛЬНА ДИСТАНЦІЯ — відстань між двома статусами або позиціями індивідів чи соціальних груп.

СОЦІАЛЬНА МОБІЛЬНІСТЬ — переміщення індивідів та груп від одного соціального статусу до іншого.

СОЦІАЛЬНА ПОВЕДІНКА, за Вебером, — це певний вчинок людини, який він співвідносить з поведінкою (або вчинками) інших людей.

СОЦІАЛЬНА ПРОБЛЕМА — це те у соціальній поведінці, що спричиняв соціальне тертя, дискомфорт і вимагає колективних зусиль для його вирішення (бідність, хвороби, злочинність, самотність тощо).

СОЦІАЛЬНА РОЛЬ — модель поведінки, орієнтована на певний статус, її ще називають динамічною стороною статусу.

СОЦІАЛЬНА СИСТЕМА — цілісне утворення, головним елементом якого є люди, їх зв´язки, взаємини та взаємодії, а також соціальні інститути та організації, соціальні групи, спільноти, норми і цінності.

СОЦІАЛЬНА СТРАТИФІКАЦІЯ — це сукупність розміщених у вертикальному порядку соціальних прошарків.

СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА — є тривалим укладом соціальних взаємодій між елементами суспільства: статусами, ролями, групами, організаціями, соціальними інститутами.

СОЦІАЛЬНИЙ СТАТУС — це певна позиція особи в соціальній структурі групи і суспільства, пов´язана з іншими позиціями через систему прав та обов´язків.

СОЦІАЛЬНИЙ ФАКТ (у соціологічній теорії Еміля Дюркгейма) — це соціальне явище, яке породжене колективними діями індивідів і через це є якісно відмінним від того, що відбувається на рівні індивідуальної свідомості.

СОЦІАЛЬНІ ЗМІНИ — це фундаментальні зміни, які відбуваються з плином часу із базовими елементами культури, структури і соціальної поведінки.

СОЦІАЛЬНІ ІНСТИТУТИ — це стійкі види соціальних взаємодій, які склалися історично, само відтворюються і задовольняють певні життєво важливі потреби людей.

СОЦІАЛЬНІ ОРГАНІЗАЦІЇ — це штучно сконструйовані спільноти людей для виконання певної легітимної цілі, наприклад, виробництва товарів чи надання послуг.

СОЦІОЛОГІЗМ — теорія, яка наполягає на специфічності й автономності соціальної реальності, її домінуванні над індивідами.

СОЦІОЛОГІЯ ЕЛЕКТОРАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ — це галузь соціологічної науки, яка займається вивченням політичної взаємодії суб´єктів суспільства, шляхом аналізу механізмів їх політичної участі в житті суспільства, умов та особливостей об´єднання в політичні групи, політичної презентації інтересів у владній боротьбі тощо.

СОЦІОЛОГІЯ ПОЛІТИКИ — це галузь соціологічного знання, яка вивчає соціальні механізми влади та їх вплив у суспільстві, закономірності впливу соціальних спільнот, інститутів та політичний лад, соціальні засади політичних і державних інститутів, функціонування політичної свідомості та політичну поведінку.

СТАН — соціальна група, яка володіє певними правами й обов´язками, закріпленими звичаєм або законом і які передаються в спадок.

СУБКУЛЬТУРА — частина загальної культури, система цінностей, традицій і звичаїв, характерних великій соціальній групі.

СУСПІЛЬНІ РУХИ — це об´єднання великої кількості людей, мобілізованих для підтримки або опору культурним або соціальним змінам.

СУСПІЛЬСТВО — і) у широкому розумінні це сукупність усіх видів взаємодії та форм об´єднання людей, в якій знаходить вияв їх взаємозалежність один від одного і які склалися історично; 2) у вузькому розумінні — історично конкретний тип соціальної системи, певна форма соціальних стосунків.

ТЕНДЕНЦІЯ — можливість тих чи інших подій розвиватися у певному напрямку.

ТИПОЛОГІЧНИЙ МЕТОД — групування фактів у якісно визначені типи, на підставі властивих їм спільних ознак.

ТРАДИЦІЇ — елементи соціальної і культурної спадщини, які передаються з покоління в покоління і зберігаються у певній спільноті, соціальній групі протягом тривалого часу.

ТРАДИЦІЙНЕ СУСПІЛЬСТВО (до індустріальне) — це суспільство з аграрним укладом, малодинамічними соціальними структурами та із заснованим на традиції способом соціокультурної регуляції. У ньому переважає натуральне господарство, застосовуються прості технології, а відтак — поділ праці є нескладним.

УРБАНІЗАЦІЯ — це процес зростання і підвищення ролі міст, збільшення частини міського населення і поширення міського способу життя на всі прошарки населення.

ФОРМАЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ Ґрунтується на схваленні або засудженні дій людини з боку офіційних органів влади й адміністрації.

ФОРМАЛЬНІ НЕГАТИВНІ САНКЦІЇ — це покарання, передбачені юридичними законами, урядовими постановами, адміністративними інструкціями і розпорядженнями: позбавлення громадянських прав, ув´язнення, арешт, звільнення з роботи, штраф, службове стягнення, догана, смертна кара та ін. Вони пов´язані з наявністю приписів, які регулюють поведінку індивіда і вказують, яка кара призначена за недотримання цих норм.

ФОРМАЛЬНІ ПОЗИТИВНІ САНКЦІЇ — це публічне схвалення з боку офіційних організацій: грамоти, премії, титули і звання, державні нагороди і високі посади. Вони тісно пов´язані з наявністю приписів, які окреслюють, як повинен себе поводити індивід і які передбачені нагороди за дотримання ним нормативних приписів.

ФУНКЦІЯ — обов´язок, значення, призначення, роль.

ЦІННОСТІ — це загальновизнані переконання щодо цілей, до яких соціальна спільнота (і кожен її член) повинні прагнути, якими вони керуються у своєму щоденному житті.


загрузка...