Навігація
Посилання


Цивільне право України. т.1

§ 2. Елементи цивільних правовідносин


Цивільні правовідносини можуть існувати тільки за наявності певних елементів, до яких відносять: учасників або суб’єктів правовідносин, тобто осіб, які беруть участь у них; об’єкти правовідносин, що являють собою немайнове або майнове благо, стосовно якого виникає певний зв’язок між суб’єктами певного правовідношення; зміст правовідносин, який складають суб’єктивні цивільні права та суб’єктивні цивільні обов’язки їх учасників.

Учасниками цивільних правовідносин, перш за все, є фізичні та юридичні особи (ч.І ст. 2 ЦК), тобто суб’єкти приватного права. Крім того, цивільні правовідносини можуть виникати за участю суб’єктів публічного права, до яких належать держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави тощо (ч. 2 ст. 2 ЦК). Ці учасники у цивільних правовідносинах діють на рівних правах із суб’єктами приватного права.

Поняття «фізична особа» включає декілька категорій суб’єктів. Це громадяни України, іноземці, особи без громадянства. Як правило, всі фізичні особи мають рівні права, однак в окремих випадках іноземці та особи без громадянства не можуть бути учасниками цивільних правовідносин в Україні. Так, відповідно до ст. 14 Конституції, а також ч. 2 ст. 374 ЦК іноземці, особи без громадянства можуть набувати право власності на землю (земельні ділянки) згідно із законом. В даному випадку - це Земельний кодекс України (далі - ЗК), відповідно до якого дані особи можуть набувати право власності лише на земельні ділянки несільськогосподарського призначення у межах населених пунктів, а також на такі ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, що належить їм на праві приватної власності (статті 81-91 ЗК).

До суб’єктів цивільних відносин належать також юридичні особи, які на відміну від природних учасників цивільних відносин - фізичних осіб є створеними шляхом об’єднання осіб та/або майна штучними утвореннями - організації, що наділяються цивільною правоздатністю і можуть від свого імені набувати майнові та особисті немайнові права і нести обов’язки (цивільна дієздатність), бути позивачем та відповідачем у суді.

В ряді випадків учасником цивільних правовідносин виступає держава Україна. Це можливо, зокрема, коли держава укладає міжнародні договори позики, застави, виступає гарантом по договорах, успадковує майно та ін. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов’язки через органи державної влади у межах їх компетенції, встановленої законом.

Суб’єктами цивільних правовідносин можуть також виступати АРК і територіальні громади сіл, селищ, міст та районів у містах, інші суб’єкти публічного права. Кожен з них, як правило, виступає у правовідносинах через уповноважені органи (органи приватизації АРК, управління комунального майна, виконавчі комітети місцевих рад тощо).

У цивільних правовідносинах, за загальним правилом, беруть участь дві сторони - управомочена або активна сторона і зобов’язана чи пасивна сторона. Управомочена має певні права, у той час як зобов’язана є носієм певних обов’язків. Наприклад, у договорі позики позикодавець має право

вимагати від боржника повернення боргу, а боржник зобов’язаний це зробити. Але існує багато видів цивільних правовідносин, за якими кожна із сторін водночас наділена правами та обов’язками. Такі правовідносини за своєю структурою є взаємними або двосторонніми. Наприклад, за договором купівлі-продажу продавець зобов’язаний передати покупцеві товар і має право вимагати передачі грошей. У свою чергу, покупець зобов’язаний передати гроші і має право вимагати від продавця передачі товару.

Суттєву особливість щодо цього має договір про спільну діяльність, учасники якого прагнуть досягти певної мети, що не суперечить законові (зокрема, спорудити житловий будинок, здійснити спільний проект тощо). Привертає увагу та обставина, що у цьому договорі всі його учасники діють разом для досягнення єдиної мети, у той час як у інших цивільних договорах цілі його учасників різноспрямовані (покупець має за мету купити річ (товар), а продавець - її продати; підрядник одержати гроші за виконану роботу, а замовник - результати такої роботи). З урахуванням наведеного вважається, що кожен з учасників договору про спільну діяльність не має права вимагати виконання договору для себе особисто і діяти тільки в своїх інтересах. Інтереси усіх учасників названого договору тісно пов’язані між собою, і кожен з них має однакові права та обов’язки.

Часто стороною правовідносин виступає не одна, а дві чи більше осіб. Наприклад, два брата бажають разом придбати автомобіль. Ця обставина не змінює загальної структури правовідносин, учасниками яких є управомочена та зобов’язана сторона. Тому не має значення: один або декілька осіб беруть участь у договорі на боці кожної сторони. Вони діють як одна сторона правовідношення - покупець, продавець, наймач тощо. У даному разі стикаємося з множинністю осіб у зобов’язанні, яка може бути як активна, коли на боці управомоченої сторони виступає декілька осіб, так і пасивна, якщо декілька осіб виступають на боці зобов’язаної сторони.

Об’єкти цивільних правовідносин. Як вже зазначалося, одним з необхідних елементів цивільних правовідносин є їх об’єкт. У цивільному праві питання щодо об’єкта - одне з найскладніших. У різні часи науковцями висловлені полярні думки з даного приводу. Відповідно до цього в науці під об’єктом цивільних правовідносин розуміють: предмети матеріального світу, будь-які блага, фактичні суспільні відносини, поведінку людини і навіть саму людину.

Найбільш переконливою вбачається думка, що об’єктом правовідношення є те, з приводу чого виникає і здійснюється суспільний зв’язок між суб’єктами.

Стосовно цивільних правовідносин не важко помітити, що всі вони складаються з приводу певного майнового чи немайнового блага. Майновими об’єктами цивільних правовідносин є речі, гроші, цінні папери, а також майнові права. Об’єктами виступають також результати деяких видів діяльності людини - робіт та послуг. Так, цивільні правовідносини можуть виникнути між сторонами з приводу виконання різних підрядних робіт. Результатом останніх є споруджений будинок, відремонтована річ, пошитий костюм тощо. Окрім цього, існують специфічні види діяльності - послуги. їх особливістю є те, що результати дії з надання послуг пов’язані із самою цією діяльністю і невіддільні від неї. Так, за договором перевезення вантажу безпосереднім об’єктом цивільних правовідносин виступає процес перевезення, а наслідком — його матеріальний результат — перевезений вантаж. Послуги можуть надаватися в різних сферах діяльності людини, в зв’язку з чим виділяють юридичні, медичні, інформаційні, посередницькі, агентські та інші види послуг.

Серед немайнових об´єктів цивільних правовідносин розрізняють: а) результати інтелектуальної, творчої діяльності або об’єкти права інтелектуальної власності (твори науки, літератури, мистецтва, відкриття, винаходи тощо); б) інформацію (документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, які мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі); в) особисті немайнові блага (честь, гідність, ділова репутація, ім’я, зображення, приватне життя тощо).

Юридичний зміст цивільних правовідносин. Останнім часом в юридичній літературі поширилась думка про те, що правовідносини мають юридичний, фактичний зміст. Якщо фактичний зміст складають вольові дії (взаємодія) їх учасників, то юридичний зміст - це суб’єктивні права та обов’язки суб’єктів цивільного права. Безсумнівно, саме юридичний зміст правовідносин становить найбільший інтерес для юристів. Тому з’ясування питання про сутність суб’єктивних прав і суб’єктивних обов’язків учасників цивільних правовідносин є найважливішим.

Суб’єктивне цивільне право - міра дозволеної поведінки, що належить учаснику цивільних правовідносин. Відповідно до цього особа здійснює свої цивільні права вільно, на свій розсуд, але у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, утримуючись від дій, які могли б порушити права інших осіб. При цьому носій суб’єктивного цивільного права має забезпечену можливість не тільки на здійснення власних дій, а й на вимогу від зобов’язаної особи вчинення відповідних дій. Тому, наприклад, наймач жилого приміщення не лише має право на проживання у ньому, а й може вимагати від іншої сторони - наймодавця виконання певних дій (проведення капітального ремонту будинку, надання комунальних послуг тощо). Більше того, суб’єктивне цивільне право дає можливість носію право на захист в разі його порушення у встановленому законом порядку (статті 15- 23 ЦК).

Суб’єктивний цивільний обов’язок-це міра належної поведінки забое ’.язаного учасника цивільного правовідношення, яка може полягати в необхідності здійснення дій активного або пасивного характеру. Активними діями є виконання тієї чи іншої роботи, передача речі, надання послуг тощо. У цих випадках зобов’язана сторона має активно діяти в інтересах іншої сторони. Дії пасивного характеру, навпаки, передбачають ситуацію, коли зобов’язана сторона повинна не виконувати будь-яких дій, тому що саме вони суперечать інтересам іншої сторони. Наприклад, сторона у договорі не повинна відмовлятися від його виконання або іншим чином порушувати права другої сторони правовідношення. Суб’єктивні права та обов’язки, які належать учасникам правовідносин, є невіддільними одне від другого.

Суб’єктивне право та суб’єктивний обов’язок - де ті первинні складові, які становлять зміст цивільних правовідносин. Втім у більшості випадків структура даних правовідносин є складнішою і може одночасно містити не один, а декілька зв’язків, які будуються за принципом «право - обов’язок». У такому разі кожна із сторін має низку суб’єктивних прав та обов’язків. Наприклад, за договором будівельного підряду підрядник може мати не тільки обов’язок спорудити будинок, а й здійснити монтаж технологічного або іншого спеціального обладнання, виконати пусконалагоджувальні й інші пов’язані з пуском об’єкта роботи. У замовника виникає відповідна низка прав вимагати від підрядника належного виконання усіх робіт. У свою чергу замовник також має обов’язки перед підрядником. Крім того, що він зобов’язаний провести необхідні розрахунки за виконаний підрядником обсяг робіт, до початку будівництва замовник має надати підряднику відповідним чином розроблену і затверджену технічну документацію на будівництво, документи про відведення земельної ділянки, висновки експертиз тощо.

Цивільні правовідносини і передусім ті, які мають довгостроковий характер, можуть набувати динамічного характеру. Це означає, що зміст суб’єктивних прав та обов’язків сторін у період існування правовідносин може змінюватися. Наприклад, сторони можуть домовитися про зміну порядку розрахунків, час виконання зобов’язання у цілому або його окремих умов, порядок здійснення послуг, передачі речі тощо.


загрузка...