Навігація
Посилання


Загальні відомості про країну

Німеччина розташована у центрі Європи і має вигідне географічне положення. Вона межує з 9 державами. Площа країни становить 357 021 км2, з яких на суходіл припадає 349 223 км . Найбільша довжина повітряного шляху з півночі на південь становить 876 км, із заходу на схід — 640 км.

Після Другої світової війни Німеччину окупували війська чотирьох союзницьких держав-переможниць: СТТТА, СРСР, Великої Британії та Франції. Країну було поділено на чотири зони окупації. СРСР вийшов із міжсоюзницьких органів керування у 1948 р., відтак у 1949 р. на місці трьох західних окупаційних зон було утворено Федеративну Республіку Німеччину (ФРН) із столицею у м. Бонн. Радянську зону окупації перетворено на Німецьку Демократичну Республіку (НДР) із столицею у Східному Берліні. Наприкінці 80-х років XX ст. позиції правлячих комуністичних партій в країнах Східної Європи послабились, що зумовило падіння Берлінської стіни (1989) та об’єднання Німеччини (1990). Східна та Західна Німеччина стали єдиною країною 1 липня 1990 року, коли з грошового обігу було вилучено східнонімецьку марку і замінено на території НДР національною валютою ФРН — західноєвропейською маркою.

Офіційна назва країни — Федеративна Республіка Німеччина. Столиця — Берлін (Berlin).

Населення Берліна налічує 3,5 млн. осіб. Площа міста — 890 км2 (територія Великого Берліна). Місто розташоване в гирлі річок Шпре і Харель; має помірний, вологий клімат (середньорічна температура - 1-8,4°С, січня — 0... -1,6°С, липня — +18°С). За рік тут випадає понад 600 мм опадів, переважно у теплий період.

Берлін утворився з двох селищ, що виникли на початку XIII ст., об’єднаних у 1307 р. в одне місто. У 1486 р. місто стало столицею Бранденбургу (пізніше Пруссії), після об’єднання Німеччини (1871) — столицею Німецької імперії, згодом республіки. Із 1949 р. Берлін — столиця НДР, з 1990 р. — столиця об’єднаної Німеччини.

Місто є найбільшим індустріальним центром країни. У ньому зосереджено головні галузі економіки: машинобудування (електротехнічне, електронне, приладобудування, загальне і транспортне), хіміко-фармацевтичну (виробництво медикаментів та продуктів органічного синтезу), поліграфічну, текстильну, швейну, харчову промисловість. У Берліні функціонують міжнародні аеропорти «Шенефельд», «Темпельгоф» і «Тегель», діє метрополітен.

Берлін — культурний та рекреаційний центр Німеччини. Визначними пам’ятками архітектури міста є готичні церкви (XIII—XIV ст.), Музей німецької історії (1695—1706), Оперний театр (1741—1743), Бранденбурзькі ворота (1788—1791), ратуша (1861—1869), рейхстаг (1884—1894)та ін.

Німеччина є федеративною парламентською республікою. Глава держави — федеральний президент (бундеспрезидент), обирається парламентом на 5 років. Владу президента обмежено, більше повноважень має канцлер (бундес- канцлер). Законодавчу владу здійснює двопалатний парламент (верхня палата — Бундесрат, нижня — Бундестаг), який обирається на 4 роки.

ФРН поділено на 16 земель, до повноважень

органів влади яких належать питання культури, освіти, охорони правопорядку та навколишнього середовища.

Кордони. Країна межує з Австрією (784 км), Бельгією (167 км), Чехією (646 км), Данією (68 км), Францією (451 км), Люксембургом (138 км), Нідерландами (577 км), Польщею (456 км), Швейцарією (334 км). Загальна довжина кордонів становить 3621 км, берегової смуги — 800 км.

Участь у міжнародних організаціях. З 1973 р. Німеччина є учасницею ООН, з 1955 р. — учасницею НАТО, з 1957 р. — Європейського економічного співтовариства. Вплив Німеччини на міжнародну політику зумовлений насамперед економічним розвитком, її роллю найбільшого фінансового донора ЄС. Суттєвою є і політична могутність держави, наприклад протистояння (разом із Францією та Росією) американській агресії в Іраку.

Природні умови і ресурси

Країна має потужний природно-ресурсний потенціал для розвитку промисловості і сільського господарства.

Рельєф. На півночі Німеччини розташовані низовини, на півдні — гірські території. На півдні знаходяться Альпійські гори з найвищою вершиною країни — г. Цугшпітце (2962 м). Середньовисотні гори утворені давніми породами (Рейнські сланцеві гори, Шварцвальд, Гарц, Саксонські рудні гори тощо). Ці гірські масиви мають вирівняну платоподібну поверхню з висотами до 1000—1400 м. Усю північну частину країни займає Північногерманська низовина з розпушеними покладами: галькою, пісками та глинами. У багатьох районах низовини є піщані ділянки (гести), долини рік та заболочені котловини.

Клімат. Німеччина характеризується помірно континентальним та помірно морським кліматом, загальною західною циркуляцією атмосфери. Взимку середня температура коливається від -1°С на низовинах до -6°С у горах. Сніговий покрив тримається майже 20—25 днів на півночі та понад 100 днів в Альпах. Влітку середні температури сягають від +18°С на низовинах до +20°С у долинах на півдні. Середньорічна кількість опадів становить 700 мм на низовинах та 1000—2000 мм у горах. Найбільше опадів випадає влітку.

Ріки й озера. Усі великі ріки країни течуть із півдня та південного сходу на північ (за винятком Дунаю), пов’язуючи внутрішні райони з морем. Більшість рік протягом року мають рівномірне живлення і є повноводними. Знаходяться вони переважно у долинах і замерзають на 1—1,5 місяця. Найбільшими ріками є Рейн (довжиною 865 км) та Дунай (647 км). Вододіли між ними невисокі, що дає змогу поєднати їх каналами. В Альпах, на кордоні між ФРН, Швейцарією та Австрією, розташоване найбільше озеро країни — Боденське (площа — 538 км2, глибина — до 252 м), воду з якого постачають до густонаселеної Штутгартської агломерації.

Мінеральні ресурси. Німеччина небагата на корисні копалини, однак має значні запаси високоякісного кам’яного та бурого вугілля, калійної солі (поблизу Гарца), за показниками видобування якої країна посідає перше місце в світі. Родовища кам’яного вугілля зосереджені у Рурському, Ахенському та Саарському басейнах. Його видобування здійснюють у глибоких шахтах. Більша частина запасів бурого вугілля (80 млрд. т) знаходиться у Східній Німеччині (Лаузицький та Середньонімецький басейни), а в Західній Німеччині — у Нижньорейнському басейні. Родовища природного газу (340 млрд. м3) зосереджені на півночі країни. ФРН має значні поклади кам’яної солі (Північногерманська низовина), запаси залізної руди, однак її якість є низькою. У країні також наявні поклади сировини для виробництва будівельних матеріалів і скляної промисловості.

Гідроенергетичні ресурси. Цей вид ресурсів обмежений. Рівнинні ріки Ельба, Одер, Рейн та їх притоки є повноводними зі спокійною течією, і їх незначні гідроресурси вже майже вичерпано.

Рослинні і тваринні ресурси. Корінні ліси у країні були вирубані або замінені лісонасадженнями: природна рослинність майже не збереглася. Низькогір’я центру країни вкрите буковими та ялиновими лісами. На піщанниках росте сосна, в Альпах — букові, буково-ялицеві, ялинові ліси. На висоті 2500 м ростуть трави, лишайники та мохи. На північних рівнинах та Баварському плато розташовані великі площі торф’яних боліт. На північному заході є незначні ділянки вереску, чагарників. Долини річок окультурено.

Фауна представлена такими тваринами, як білка, кабан, лисиця, олень, косуля, лань, заєць, мишоподібні гризуни. Господарська діяльність людини змінила і збіднила тваринний світ країни.

Рекреаційні ресурси. Вони відзначаються багатством і різноманіттям: морське узбережжя і острови, мальовничі долини Рейну, Мозеля і Неккару, Люнебурзьке вересове пустище, Тевтобурзький Ліс, Шварцвальд, Гарц, Саксонська Швейцарія, Боденське озеро тощо. Німеччина має давні традиції у галузі охорони природи, що пов’язано з наявністю великих площ державних і общинних лісів, в яких регулюється процес відстрілу тварин та вирубування дерев. У ФРН створено тисячі заповідників, десятки національних парків у різних ландшафтних районах (Баварський Ліс, Бергтесгаденські Альпи тощо).

Населення

Германський етнос має давні корені. Однак під час експансії германських племен у IV—IX ст. із північних районів на колишній Кельтський південь країни, а також внаслідок германської колонізації слов’янських земель до витоку Ельби відбулося змішування германських народів та їх асиміляція.

Чисельність населення. Мови. Нині у ФРН мешкає 82,4 млн. осіб (2004). На територіях, що увійшли до складу Західної Німеччини, проживало приблизно 43 млн. осіб в 1939 р. та майже 46 млн. у 1946 р. Унаслідок повоєнного притоку німецьких біженців із Східної Європи кількість населення ФРН досягла 50 млн. осіб у 1950 р. та 60 млн. у 1968 р. На території, яка відійшла у 1949 р. до НДР, мешкало 16,7 млн. осіб у 1939 р. та 19 млн. у 1949 р. У 1988 р. населення НДР зменшилося до 16,8 млн. осіб внаслідок еміграції на Захід.

Загальноприйнятою у сфері освіти, діловодства, а також у офіційних установах є державна німецька мова. Водночас існує чимало регіональних діалектів: нижньонімецький діалект (на півночі країни), швабський (на південному заході), баварський (на півдні), саксонський (на південному сході).

Демографічні особливості. У 2004 р. у ФРН спостерігалася низька народжуваність (8,45%о), смертність була вищою (10,44%о) від середнього рівня по Європі (10%о). Однак за рахунок мігрантів населення країни повільно зростає (на 0,5% щороку). Гастарбайтери (запрошені працівники з інших країн), насамперед турки, почали заселяти країну з середини 50-х років XX ст. Середня тривалість життя в Німеччині становить 78,54 року (для чоловіків — 75,56, для жінок — 81,68). Понад 18,3% мешканців ФРН — особи віком більше 65 років. Жіноче населення кількісно переважає чоловіче.

Національний і релігійний склад. Переважна більшість населення ФРН — німці (91,5%). Загальна кількість іноземців, які проживають в країні, сягає 7,4 млн. осіб (турки (2,4%), італійці (0,7%), греки (0,4%), поляки (0,4%)). Іммігранти працюють на найважчій та низькооплачуваній роботі, мешкають у непрестижних районах. Особливо це характерно для турків (нині вже існують цілі турецькі квартали у найбідніших районах міст на заході країни). Із 70 80-х років XX ст. збільшився притік політичних біженців із Сомалі, Шрі-Ланки, Ірану, з 90-х років — з країн колишнього СРСР (зокрема, німецьких євреїв).

Історично в країні переважають два віросповідання: лютеранство та католицизм. Лютеранство (назване на честь свого засновника Мартіна Лютера) — одна з течій протестантизму. До Євангелічної лютеранської церкви Німеччини належать приблизно 34% віруючих, що мешкають на півночі та в центрі країни. Римо-католицька церква об’єднує 32% віруючих у землях Баварії, Північної Рейн-Вестфалії, Саарланду, Баден-Вюртембергу тощо.

Розміщення населення. Середня густота населення країни становить 230 осіб/км2, однак розселене воно нерівномірно. Особливо це стосується району Берліна з його 3,5 млн. мешканцями і промислового Рейнсько-Рурського басейну (майже 5500 осіб/км2). Також велика густота населення характерна для Рейнсько-Майнської області (Франк- фурт-на-Майні, Вісбаден, Майнц), економічної зони навколо Штутгарта, промислових районів міст Бремен, Дрезден, Гамбург, Кельн, Лейпціг тощо. Водночас малозаселеними територіями є лугова та болотиста місцевість Північногерманської низовини, районів Айфеля, Баварського Лісу, Верхнього Пфальцу та землі Мекленбург-Передньої Померанії.

Майже 90% населення ФРН мешкає у містах та прилеглих урбанізованих районах. У Німеччині сформувалися великі агломерації, зокрема, Рейнсько-Рурська, що утворилася на базі однойменного кам’яновугільного басейну (11 млн. осіб), Берлінська (4 млн.), Франкфуртська (2,8 млн.), Штутгартська (2,7 млн.), Рейнсько-Майнська (2,5 млн.), Рейн- сько-Неккарська (понад 2 млн.) та ін.

Трудові ресурси. Загальна кількість працездатного населення ФРН у 2003 р. становила 42,6 млн. осіб. Зокрема, у промисловості зайнято 33%, у сільському господарстві 3%, у сфері послуг — 64%. Попит на трудові ресурси коливається залежно від економічної кон’юнктури та фази циклічного розвитку. Під час економічного підйому у 70—80-ті роки XX ст. робоча сила поповнювалася за рахунок іммігрантів (зокрема, турків). Нині на зарубіжних працівників припадає 8,5% працездатного населення. Великою соціальною проблемою є безробіття (в 2003 р. — 10,5%), особливо у східних землях (21,1%).

Характеристика господарства

Німеччина є найпотужнішою за економічним потенціалом країною Європи, посідаючи третє місце після США та Японії за обсягом ВНП.

Сучасний стан економіки. У 2004 р. ВНП Німеччини становив майже 2,362 трлн. дол., або 28 700 дол. на душу населення.

Економічною системою сучасної ФРН є соціальне ринкове господарство. Його модель є компромісом між економічним зростанням і рівномірним розподілом багатства. Якщо етичні принципи цієї моделі базуються на протестантстві, то соціальні — запозичені у католицизмі. Основу системи становить підприємницька діяльність держави, що забезпечує порівняно рівномірний розподіл соціальних благ у суспільстві. Роль держави в економіці завжди була вагомою для Німеччини.

Високий рівень соціальних гарантій зумовив те, що 40% чистого прибутку німецьких компаній іде на оплату праці, відрахування у соціальні фонди, які становлять значну частку фонду оплати праці (із 100 євро чистої заробітної плати у середньому на відрахування роботодавців у соціальні фонди припадає 81 євро).

Відсутність програм із стимулювання іноземних інвестицій і високі податки зменшили приплив іноземного капіталу. Висока вартість німецької робочої сили значно знижує конкурентоспроможність країни як держави базування виробничих потужностей ТНК. Іноземні компанії практично позбавлені можливості виробляти товари у Німеччині й надають перевагу збуту. Тому частка іноземних інвестицій та робочих місць, що створюються ними в економіці ФРН, незначна.

Незацікавленість іноземних інвесторів у створенні високотехнологічних виробництв у Німеччині призводить до технологічної слабкості країни. Німеччина не є світовим технологічним лідером, особливо у мікроелектроніці та генній інженерії. Пріоритетом у державній економічній політиці проголошено соціальні програми, що призводить до втрати ринків високотехнологічної продукції у майбутньому. Навіть німецькі ТНК майже третину своїх НДДКР здійснюють за кордоном, оскільки у ФРН займатися наукою невигідно.

Серед іноземних інвесторів переважають американські ТНК. Іноземним ТНК належать провідні позиції в структурі великого капіталу. Із 30 найбільших компаній у ФРН майже 1/3 контролюється іноземним капіталом, зокрема «Ессо», «Опель», «Юнілевер», «Дойче шелл» та ін. Німеччина зміцнила свої позиції на міжнародному ринку позичкових капіталів, посідає четверте місце за розміром економічної допомоги країнам, що розвиваються (11,3% від загального обсягу, або 0,34% від німецького ВНП).

Соціальне ринкове господарство сприяє зміцненню позицій держави «благоденства», яка розподіляє всі ресурси в економіці. Частка державних витрат у ВНП країни майже 50%, а їх збільшення призводить до дефіциту бюджету та державного боргу.

Економічною проблемою для Німеччини стала консолідація східних та західних земель. Після об’єднання країни швидко виявилася неконкурентоспроможність східнонімецької промисловості. Було ліквідовано буровугільні та лігнітні кар’єри і шахти, а також фабрики з брикетування бурого вугілля, атомні електростанції, металургійні та автомобільні заводи, хімічні підприємства з переробки бурого вугілля, суднобудівні верфі, підприємства харчової (зокрема, виробництво напоїв і тютюнових виробів), текстильної, швейної та взуттєвої промисловості. Тільки поліграфічне машинобудування зберегло свої позиції. Безробіття у Східній Німеччині набуло катастрофічних розмірів (21%): його жертвами стали не лише промислові робітники, а й «політично неблагонадійні» посадові особи (від викладачів університетів до колишніх комуністичних керівників усіх рівнів).

Інтеграційні процеси, що посилюються нині в європейській економіці, суттєво корелюють ринкову стратегію країн-лідерів Європи. Німеччина є рушійною силою європейської інтеграції і розвиток її промисловості визначає результат роботи економіки загалом.

Загальна характеристика промисловості. Швидкими темпами розвиваються галузі, що виробляють інвестиційні товари: хімічна та нафтохімічна промисловість, машинобудування, електротехніка, авіабудування, точна механіка та оптика, а також нові галузі — виробництво пластмас, синтетичного волокна, електронних приладів та ін.

Паливно-енергетичний комплекс. У паливно-енергетичному балансі країни переважає нафта — 40% (майже 97% її обсягу імпортується), частка кам’яного та бурого вугілля становить 25%, природного газу — 21%.

Виробництво електроенергії у 2003 р. досягло 544,8 млрд. кВт-год. Основну частину (65%) виробляють на ТЕС, які обладнані установками для видалення пилу, діоксиду сірки й оксиду азоту. Атомні електростанції (20 блоків потужністю 22,3 млн. кВт) виробляють 29% електроенергії в країні. Розташовані вони переважно біля великих рік або на морському узбережжі. Дві АЕС колишньої НДР було зупинено одразу після об’єднання Німеччини через високі технологічні та екологічні ризики. Розвивається також і нафтопереробна промисловість, яка сконцентрована в районі Гамбурга і поблизу найбільших нафтопроводів.

Металургія. Німеччина посідає п’яте місце у світі за виробництвом сталі (37,7 млн. т). Головні райони зосередження підприємств чорної металургії — захід Рурського кам’яновугільного басейну, куди імпортується залізна руда, а також Саар та Нижня Саксонія (Зальцгіттер).

Машинобудування. Воно є провідною галуззю німецької економіки. Переважна частина потужностей з виробництва металомістких машин, кранів, мостів, гірничошахтного та енергетичного устаткування, важкої електротехніки, а також обладнання для металургійних заводів знаходиться в Рурі.

Швидко розвивається автомобілебудування, внаслідок чого значно зменшилися терміни розроблення та впровадження нових моделей автомобілів і технологічного устаткування, збільшився приплив інвестицій. У цій галузі працюють 670 тис. осіб, які щорічно випускають 4,8 млн. машин (у т. ч. 4,5 млн. легкових). В автомобілебудуванні провідні позиції належать 5 компаніям, зокрема у компаніях «Фольксваген», «Даймлер-Бенц» та «БМВ» переважає німецький капітал, а у «Форд-Верке» та «Опель» — американський. Основні заводи компанії «Фольксваген» знаходяться у Вольф- сбурзі, Ганновері, Брауншвайзі, Зальцгіттері, «Даймлер- Бенц» — у Штутгарті, його передмісті та Бремені, «БМВ» — у Мюнхені, Регенсбурзі, Ландсгуті, «Форд» — у Кельні, «Опель» — у Рюссельсгаймі.

Німеччина — європейський лідер за розвитком електротехнічної промисловості. Провідними світовими концернами з випуску промислової та побутової електроніки, засобів зв’язку, точних приладів тощоє «Сіменс», «АЕГ», «Телефункен» та «Осрам», виробничі центри яких діють в Мюнхені, Нюрнберзі, Ерлангені, Штутгарті та ін.

Основні галузі морського суднобудування та військового кораблебудування сконцентровані в Кілі, Гамбурзі, Бремені, Ростці, Емдені тощо.

У ФРН розвинута авіаційно-космічна промисловість. Найбільшими авіапромисловими концернами є «Даймлер крайслер аероспейс» (БАБА) та «Ербас індастрі», які спеціалізуються на випуску військових та цивільних літаків. Центри аерокосмічної промисловості країни — Мюнхен та Бремен.

Хімічна промисловість. З XIX ст. Німеччина є світовим лідером у хімічній промисловості. Більшість великих підприємств знаходяться у долинах Рейну та поблизу його приток. Хімічною столицею країни є Людвігсгафен, центрами — Хехст, Леверкузен та ін. Основні обсяги виробництва традиційно припадають на фармацевтичні вироби (19%), продукцію органічної хімії (17%), пластмаси та вироби з них (15%), лаки і фарби (8%), миючі засоби та засоби догляду за шкірою (8%). Хімічна промисловість представлена концернами «Хехст», «БАСФ», «Байєр», «Хенкель», «Проктер і Гембл», «Берінгер» тощо.

Легка промисловість. Продукція цієї галузі переважно імпортується. Лише 20% одягу, що був реалізований у Німеччині, виробляється на її території. Північна Рейн-Вестфалія та Південна Баварія — осередки текстильної промисловості. Чільне місце посідає виробництво оптики (фірма «Цайс»).

Харчова промисловість. У ній зайнято приблизно 4 млн. осіб та виготовляється майже 15% сукупної промислової продукції. Німеччина завжди славилася своєю мінеральною водою, молоком, фруктами та овочами, м’ясом, пивом (114 млн. гл), сигаретами.

Сільське господарство. ФРН — країна невеликих сімейних ферм, які переважають у центральній та південній її частинах. При цьому процес постійного укрупнення господарств зменшив їх кількість із 60-х років XX ст. майже у 2 рази. Нині розмір господарств у середньому становить 23,6 га. Найбільші ферми розташовані у Шлезвіг-Гольштейні та на сході Нижньої Саксонії. Загалом обсяг сільськогосподарського виробництва у ФРН досягає 1,5% від ВНП країни.

Рівень самозабезпеченості сільськогосподарськими продуктами сягає 85%. У середньому один німецький фермер забезпечує продовольством 104 особи, а з урахуванням продукції тваринництва — 114 осіб. Продуктивність праці у сільському господарстві із 80-х років збільшилася у 6 разів, що зумовлено високою технічною оснащеністю сільськогосподарського виробництва (у 2002 р. використовувалося 1287 тис. тракторів, а кількість зайнятих становила 930 тис. осіб).

Тваринництво. Провідною галуззю сільського господарства (4/5 вартості продукції) є тваринництво. Як правило, виробники утримують невелике поголів’я тварин. Майже 80% молочних корів перебувають у чередах, де їхня кількість не перевищує 40. Поголів’я великої рогатої худоби становить 15,9 млн. Бройлерне виробництво, виробництво яєць, свинарство як у Західній, так і у Східній Німеччині концентруються у великих тваринницьких господарствах. Загальне поголів’я свиней — 26 млн., овець — 2,3 млн.

Рослинництво. Ця галузь розвинута у районах із високою природною родючістю ґрунтів. Переважно вирощують зернові (34,9 млн. т): пшеницю, ячмінь, жито, а також кукурудзу та цукровий буряк. Ґрунти на півночі та в середньовисотних горах найбідніші і використовуються під посіви жита, вівса, картоплі (12,2 млн. т) та кормових культур.

Теплий клімат річкових долин, міжгірських котловин та низовин Південно-Західної Німеччини сприяє вирощуванню тютюну та овочів. Фруктові насадження найчастіше зустрічаються на гірських схилах Південної Німеччини, у низовинах Ельби під Гамбургом, околицях Галле. Виноградники розташовані у долинах Рейну, Мозелю та інших рік Південної Німеччини.

Рибальство. У ФРН ця галузь переживає кризу через зменшення рибних ресурсів унаслідок надмірного вилову. У

2003 р. він становив 305 тис. т (у рекордному 1975 р. ФРН та НДР разом виловлювали 849 тис. т). Невеликий морський глибоководний рибальський флот Німеччини базується у портах Бремергафен, Куксгафен та Гамбург на Північному морі й у Засніці на о. Рюген у Балтійському морі. Переважно виловлюють оселедці, креветки та мідії.

Транспорт. Німеччина розташована у центрі Європи, тому її транспортна мережа не тільки обслуговує потреби власної економіки, а й забезпечує зв’язки із сусідніми країнами.

У ФРН загальна протяжність залізниць у 2003 р. становила 46 039 км, з яких 20 100 км електрифіковано. Особливістю залізничного транспорту країни стало широке використання швидкісних пасажирських потягів типу «Ін- тер-Сіті-Експрес», які відзначаються комфортабельністю, високими технічними характеристиками, високою швидкістю (250 км/год.), курсують між центрами великих міст без зупинок. Нині реконструюється також мережа залізниць у Східній Німеччині.

Більшість внутрішніх і міжнародних вантажних перевезень країни здійснюється автотранспортом. Громадяни здебільшого пересуваються на власних автомобілях. У 2003 р. протяжність загальнонімецької мережі автошляхів становила 656 140 км, з яких на швидкісні автошляхи (автобани) припадало 11,5 тис. км. Західнонімецькі автобани безпосередньо поєднуються з мережами автострад у Данії, Нідерландах, Бельгії, Франції та Австрії.

Внутрішнє судноплавство здійснюється по високорозвинутій мережі водних шляхів. Зокрема, Дуйсбург має найбільшу у світі внутрішню гавань. Найважливішим міжнародним водним шляхом є Рейн, по ньому здійснюється приблизно 2/3 перевезень внутрішнім водним транспортом у Німеччині. Майже 3900 німецьких вантажних суден пересуваються ріками та каналами (Середньонімецький, Рейн- Херне, Мозельський, Рейн-Майн, Ельба-Гарель тощо) загальною довжиною 6900 км.

Німеччина має власний торговельний флот, який вважається найсучаснішим та найбезпечнішим у світі. У 2004 р. нараховувалося майже 278 суден із загальним тоннажем 5,72 млн. бр.- реєстр, т. Німецьким морським портам (найбільші знаходяться у містах Гамбург, Бремен, Вільгельмсгафен, Любек та Росток) належать провідні позиції у міжнародному торговельному судноплавстві завдяки зручному розташуванню. Поромні мережі з’єднують балтійські порти Путтгарден (під Любеком) та Варнемюнде (Росток) із датським островом Зеландія, а порт Засніц на Рюгені — із Південною Швецією.

Швидкі темпи зростання масштабів міжнародних повітряних сполучень висувають підвищені вимоги до аеропортів і безпеки польотів у країні. Найбільший аеропорт Європи знаходиться у м. Франкфурт-на-Майні. Усі міські агломерації з населенням понад 1 млн. осіб мають власні аеропорти з регулярним авіаційним сполученням. Великими аеропортами також є Берлін — Тегель та Берлін — Шьонефельд, Бремен, Дюссельдорф, Дрезден, Гамбург, Кельн тощо. Головна авіаційна компанія країни — «Люфтганза» — перевозить майже 26,9 млн. пасажирів на рік. Її повітряний флот має понад 220 найсучасніших літаків. Також німці користуються послугами невеликих авіакомпаній «Кондор», «ЛТУ», «Аеро-ллойд», «Німеччина».

Зовнішня торгівля. Вартість імпорту ФРН у 2004 р. становила 716,7 млрд. дол., а експорту — 893,3 млрд. дол. Німеччина посідає друге після СІЛА місце за обсягами імпорту та експорту. Торговий баланс країни з 1952 р. залишається позитивним. Більша частина експорту припадає на транспортні засоби (17,8%), продукцію машинобудування (14,7%), електротехніки (13,1%), хімії (13,2%), товари широкого вжитку (10,6%). Імпорт представлений машинами, верстатами, продукцією хімічної промисловості, продовольством і текстилем.

Головними торговельними партнерами Німеччини є країни ЄС, США та Японія. ФРН — основний торговий партнер України серед країн ЄС (товарообіг у 2004 р. становив 4622,8 млн. дол.). У 2004 р. інвестиції Німеччини в економіку України сягали 441,4 млн. дол.

Соціальна сфера

Об’єднання країни не сприяло повному єднанню нації: суспільство залишилося поділеним на вессі (західні німці) та оссі (східні німці). Західні німці були незадоволені витратами на об’єднання Німеччини, вважали оссі ледарями. Східні — почували себе обділеними, оскільки в об’єднаній країні їм довелося звикати до конкуренції, а соціальні втрати виявилися значно більшими, ніж очікувалося.

Освіта. У Німеччині діти віком від 6 до 18 років отримують безкоштовну обов’язкову освіту. Центрами вищої освіти є Кельн (60 тис. студентів), Мюнхен (60 тис.), Мюнстер (46 тис.), Берлін (Вільний університет, 42 тис.), Гамбург (42 тис.), Бонн (37 тис.) тощо. Навчання у ВНЗ переважно безкоштовне, плата є незначною, студентам держава надає кредити. У 2003 р. в 320 німецьких ВНЗ навчалося приблизно 1,8 млн. студентів.

Культура і мистецтво. Ці напрями інфраструктури країни повністю фінансуються із громадських фондів. Культурним центром ФРН є Берлін з всесвітньовідомим оркестром Берлінської філармонії і численними театрами, музеями тощо. У Німеччині нараховується майже 600 театрів драми і комедії, 12 727 бібліотек та 4143 музеї.

У Берліні розташовані Старий музей, Національна галерея (з чудовою колекцією мистецтва XVII—XX ст.), Пергамський музей (зберігається славетний Пергамський вівтар та ворота богині Іштар із Вавилона), Музей ім. Боде, Єврейський та Єгипетський музеї. Багато музеїв знаходяться у Мюнхені (гліптотека — зібрання античної пластики, Баварський національний музей, Стара та Нова пінакотека, Німецький музей — один із найбільших природничо-наукових та політехнічних музеїв світу тощо), Кельні (Римсько-Німецький музей, художні музеї Людвіга та Вальрафа- Ріхарца). Всесвітньо відомі Дрезденська картинна галерея із зібраннями нідерландського, французького та італійського живопису, музеї Нюрнберга (Німецький національний музей), Франкфурта-на-Майні (Музей історії природи) та ін.

Рекреація і туризм. Щороку Німеччину відвідують майже 15 млн. туристів.

Природні рекреаційні ресурси ФРН представлені середньовисотними горами (на півдні), низовинами Північного та Балтійського морів (на півночі). Найсприятливіший для відпочинку клімат долин Південної Німеччини зумовив розвиток курортів, у т. ч. оздоровчих (всесвітньо відомий курорт мінеральних вод Баден-Баден). Існують і морські курорти. Однак країна приваблює не лише природними умовами, а й пам’ятками культури різних епох.


загрузка...