Навігація
Посилання


Франція розташована на заході Європи. Крім континентальної частини, до її складу також входить о. Корсика. Країна має вигідне географічне положення: омивається водами Атлантичного океану на заході, протокою Ла-Манш на північному заході та Середземним морем на півдні; на кордонах знаходяться гірські системи Альп і Піренеїв; на півночі та сході вона межує з найрозвинутішими країнами Європи. Площа Франції становить 551,5 тис. км2, з яких на суходіл припадає 545,6 тис. км2.

Офіційна назва країни — Французька Республіка. Столиця — Париж (Paris).

Населення Парижа налічує 2,2 млн. осіб. Площа Великого Парижу (із передмістями) — 1700 км2. Місто розташоване на р. Сена, біля її гирла (притоки Марна та Уаз). У Парижі переважає м’який, помірно-морський клімат.

Середня температура у січні- 3,4°С, у липні — +18,8°С, заморозки тримаються 50—55 днів. Опадів випадає до 70 мм на рік.

Париж знаходиться на місці поселення галльського племені паразиїв — Лютеції (на о. Сіте). У III—IV ст. н. е. мав назву Паризії. З 497 р. місто перебувало під владою франків. Із вступом на королівський престол династії Копетингів (987) Париж став столицею Французького королівства.

Місто є головним економічним центром країни. У його межах працюють підприємства машинобудування (автомобіле-, авіабудування, електронної промисловості), налагоджене виробництво приладів точної механіки та оптики, військової техніки. Основними галузями технічної промисловості є гумова, тонка хімія (фармацевтика, фотоматеріали тощо). Париж виконує роль міжнародного законодавця мод. У місті сконцентровано половину банків країни та 80% банківських капіталів. Париж є найбільшим транспортним вузлом країни (міжнародні аеропорти: ім. Шарля де Голля, Орлі та Бурже), діє метрополітен.

Париж — одне із наймальовничіших міст світу. Головними архітектурними ансамблями є Собор Паризької Богоматері (1163—1257), Сорбонна (1629), Будинок інвалідів (1671—1676), Марсове поле (сучасне планування — 1908—1928), Ейфелева вежа (1889), Пантеон (1758— 1790), Дувр (1546 — середина XIX ст.), Єлисейські поля (XVII ст.), Площа де Голля з Тріумфальною аркою (1806—1837), житловий комплекс Фронт Сені (з 1965), діловий центр Мен-Монпарнас (1964—1973) та ін.

Франція — президентсько-парламентська республіка. Згідно з Конституцією П’ятої республіки (1958), розробленою під керівництвом генерала Шарля де Голля (1890—1970), президент є центральною політичною фігурою, керує державою й урядом та обирається на 7 років. Парламент має дві палати — Національні збори (577 депутатів) і Сенат (321 сенатор). Депутати Національних зборів обираються на прямих загальних виборах на 5 років, сенатори — колегією виборців на 9 років. Кожні три роки оновлюється 1/3 складу Сенату.

Країну поділено на 22 провінції (регіони) та 96 департаментів, які, у свою чергу, поділяються на 327 округів, 3828 кантонів та 36 551 комун. Франції, крім о. Корсика у Середземному морі, належать також чотири заморські департаменти — Мартініка, Гваделупа, о. Реюньйон, Французька Гвіана, і заморські території — Французька Поліне

зія, Нова Каледонія, Сен-П’єр та Міккелон та численні архіпелаги у Тихому океані.

Кордони. Франція на півдні межує з Іспанією (довжина кордону 623 км) та Андоррою (60 км), на південному сході — з Монако (4,4 км), на північному сході — з Бельгією (620 км) та Люксембургом (73 км), на сході — із Швейцарією (573 км), Італією (488 км) та Німеччиною (451 км). Загальна довжина кордону становить 2892,4 км, берегової смуги — 3427 км.

Участь у міжнародних організаціях. Франція — країна-засновниця ООН, учасниця понад 50 міжнародних блоків і союзів, зокрема НАТО (з 1949 р.), ЄС (з 1957 р.) МАГАТЕ, ВООЗ та ін. Шенгенську візу в країні введено з 26 березня 1995 року.

Природні умови і ресурси

Сприятливі природні умови і потужні ресурси країни позитивно впливають на розвиток господарства.

Рельєф. Північнофранцузька (Паризький басейн), Га- роннська (Аквітанська) та Ельзаська низовини займають 50% території Франції. Гірська система представлена давніми згладженими масивами герцинської складчатості (Центральний Французький масив, Вогези та Арденни) і молодими горами альпійської складчастості (Альпи, Піренеї та Юра). Альпи частково утворюють кордон Франції з Італією та Швейцарією (до Женевського озера). Гори характеризуються глибокими долинами, численними льодовиками. Найвища вершина країни і Європи загалом — г. Монблан (4807 м). Центральний масив, розташований між басейнами рік Луара, Гаронна та Рона, виник внаслідок руйнування давніх Герцинських гір.

Клімат. Помірний пояс характерний для більшої частини країни, на півдні переважає субтропічний середземноморський клімат. Майже вся територія Франції сприятлива для життя, а кліматичні умови більшості її території є рекреаційними. На півночі країни здебільшого м’який та вологий клімат, із сильними вітрами, середня літня температура становить майже +17°С, а зимова-------------------------------------------------- 7°С. У центрі Франції клімат континентальний, переважають сонячні дні, а зима загалом є нехолодною (середня температура січня — ~3,5°С). Суворіший клімат у горах (Альпи, Піренеї, Центральний масив): сильні вітри, значні опади, низькі зимові температури. Узбережжя Середземного моря вирізняється спекотним сухим літом і вологою теплою зимою. Найбільш м яка зима у східній частині узбережжя Франції — Рив’єрі (середня температура липня становить +23°С, січня — +8°С). Середньорічна кількість опадів на більшій частині країни сягає 600—1000 мм.

Ріки й озера. Завдяки великій кількості атмосферних опадів і специфіці рельєфу річкова сітка у Франції є потужною. На території країни протікають 4 великі ріки — Луара (1012 км), Рона (812 км), Сена (776 км) та Гаронна (647 км). Сена дренує Паризький басейн та впадає в Атлантичний океан поблизу Гавру. Для неї характерний рівномірний розподіл стоку протягом року, що сприяє розвитку судноплавства, і вона поєднана каналами з іншими ріками. У Луарі рівень води коливається. Вона бере початок у Центральному Французькому масиві, перетинає південну частину Паризького басейну і впадає в Атлантичний океан поблизу Нанта.

Мінеральні ресурси. Франція має великі запаси рудних корисних копалин, зокрема залізних руд та бокситів. За запасами залізної руди (приблизно 8,5 млрд. т) країна посідає п’яте місце у світі. Це єдина європейська країна, яка не лише повністю задовольняє свої потреби у залізній руді, а й експортує її. У Лотарингії зосереджено 3/4 запасів залізної руди. Невеликі поклади наявні також в Нормандії, у Бретані та у Центральних і Східних Піренеях. За запасами бокситів (55 млн. т) Франція посідає перше місце в Європі. Між долиною Рони і давніми районами Провансу зосереджено 3/4 їх покладів, а 1/4 — на півдні країни. Запаси калійної солі, що сконцентровані у Південному Ельзасі, оцінюються в 1,5 млрд. т. У Центральному масиві розвідано великі поклади уранових руд, басейни та родовища бурого вугілля. Наявні незначні запаси мінерального палива, коксівного вугілля, антрацитів і нафти (32,6 млн. т). Значні ресурси природного газу (255 млрд. м3) зосереджені на південному заході країни, однак на нафту країна бідна (32,6 млн. т).

Гідроенергетичні ресурси. Альпійські гори завдяки своїм висотам і достатній кількості опадів є важливими джерелами води та енергії і використовуються при спорудженні гідроелектростанцій.

Рослинні і тваринні ресурси. У Франції майже не збереглися величні ліси. Більшу частину рівнин розорано, а ділянки лісу пристосовано до збіднених ґрунтів. Ліси займають 27% площі країни (найбільші з них у Вогезах, Юрі, Північних Альпах). Серед хвойних лісів найпоширенішими є соснові. На півночі країни переважають дубові і букові ліси, подекуди з грабом, березою та вільхою, на південно-західних схилах Центрального масиву і на о. Корсика — каштанові ліси. Середземноморське узбережжя Франції здебільшого представлене культурною рослинністю: оливковими садами, виноградниками, південними фруктовими і декоративними деревами, пальмами й агавами, корковим дубом.

Тваринний світ Франції небагатий, що спричинено господарською діяльністю людини. Так, на території країни мешкають лисиця, борсук, видра. На о. Корсика, у горах, водяться муфлони (дикі барани). Багатий також світ птахів.

Рекреаційні ресурси. Природні і соціально-економічні умови Франції сприятливі для екскурсійно-пізнавального, лікувально-оздоровчого та спортивного туризму. Країна славиться теплим, помірним та субтропічним кліматом, мальовничими морськими узбережжями, гірськими масивами Альп і Піренеїв, мінеральними водами. У Франції розвинута туристична індустрія: престижні курорти на Лазурному узбережжі (Ніцца, Кан, Сен-Тропез), у Французьких Альпах.

Формування населення Франції, як і більшості європейських країн, відбувалося у процесі багатовікових контактів різних племен, народів та етнічних груп.

Чисельність населення. Мови. У Французькій Республіці у 2004 р. мешкало 60,4 млн. осіб. Франція кілька разів була ареною міграцій народів, унаслідок чого сформувалося населення країни.

Усі громадяни розмовляють французькою мовою. У Західній Бретані приблизно 1,25 млн. бретонців використовують бретонську мову (кельтська мовна група), у Піренеях майже для 200 тис. басків рідною є баскська, а для 250 тис. каталонців — каталонська мова. На діалекті італійської (корсиканської) мови розмовляють 250 тис. осіб на о. Корсика.

Демографічні особливості. Природний приріст населення країни низький. Державна політика стимулювання народжуваності дещо поліпшила показники приросту: народжуваність становить 12,3%о, смертність — 9,06%0. Рівень дитячої смертності у Франції нині сягає 5%о (у 20-ті роки XX ст. — 97%о). Середня тривалість життя чоловіків становить 75,8 року, жінок — 83,2. Приблизно 1/4 населення країни — особи молодше 20 років, а 16% населення — віком більше 65 років, інші 65% належать до працездатної вікової групи. Кількість шлюбів з 70-х років XX ст. суттєво зменшується, натомість кількість розлучень зростає, збільшується чисельність неповних сімей та самотніх людей.

Національний і релігійний склад. Франція — однонаціональна країна (95% населення — французи), національні меншини мешкають переважно на околицях країни (бретонці, баски, фламандці, корсиканці, ельзасці тощо).

Основною релігією Франції є римо-католицька, яку сповідують 4/5 населення країни, 1/4 населення регулярно відвідує церкву. Майже 12% населення, у т. ч. більше 1/3 у Паризькій міській агломерації, вважають себе атеїстами. Мусульмани (переважно мігранти з африканських країн) становлять 3% населення. Приблизно 2% мешканців країни сповідують протестантизм та 1% — іудаїзм.

Розміщення населення. Середня густота населення Франції становить 104 особи/км2. Густо заселеним є великий промисловий район на півночі країни (навколо Лілля), а також промислові райони Фландрії, долини Сени, Рейну, Рони та півдня країни.

Майже 3/4 населення країни є міським. Воно сконцентроване переважно у Парижі і його передмістях (у 2003 р. нараховувалося 2,2 млн. осіб, а в усій Паризькій міській агломерації — 10 млн. осіб, що становить понад 1/6 населення країни). Великими за чисельністю населення є також міста Марсель (1,2 млн.), Ліон (1,2 млн.), Лілль (1,15 млн.), Тулуза (358 тис.), Ніцца (342 тис.), Бордо (210 тис.) та ін.

Сільське населення країни розподілене рівномірно. Менш заселеними районами (менше 23 осіб/км2) є схід Паризького басейну, сухі вапнякові плато Центрального Французького масиву, південний захід країни, верхні пояси Юри, Альп та Піренеїв. Високий рівень густоти населення (понад 97 осіб/км2) характерний для Північної Франції, морського узбережжя Бретані, рівнин Ельзасу та долин рік Рони і Сени.

Трудові ресурси. Працездатне населення країни у 2003 р. становило 27,3 млн. осіб, з яких у сфері послуг було зайнято 71%, у промисловості — 25%, у сільському господарстві — 4%.

Безробіття є суттєвою проблемою сучасної Франції. У 2004 р. роботи не мали понад 3 млн. осіб (10,1% працездатного населення), зокрема жінки, іммігранти та молодь (у 2004 р. молодь віком до 25 років становила понад 27% безробітних). Зіткнувшись із проблемою пошуку роботи, молоді люди продовжують навчання.

Характеристика господарства

Франція — одна з найрозвинутіших країн, найпотужніший в Європі виробник та експортер промислових та сільськогосподарських товарів.

Сучасний стан економіки. Економіка країни, населення якої становить 1% світового, виробляє 4,7% сукупного ВНП світу. Загальний ВНП країни у 2004 р. становив 1,73 трлн. дол., а рівень ВНП на душу населення — 28 700 дол. Частка Франції досягає 17% промислового та 20% сільськогосподарського виробництва Західної Європи.

Криза світового господарства у 80-ті роки XX ст. негативно позначилася на промисловому виробництві країни. Позиції Франції у світовій економіці дещо ослабли. Частка держави у промисловому виробництві країн ОЄСР скоротилась з 6,6 до 5,7%. Централізація капіталу на національному та міжнародному рівнях зміцнила позиції на світовій арені низки французьких компаній. Так, до найбільших компаній світу належать 8 французьких об’єднань (у 1961 р. їх було тільки 2). Однак Франція поступається розвинутим країнам (США, Японії та ФРН) за кількістю великих компаній і розміром обороту їх капіталу. До 50 найбільших у світі банків належать 6 французьких.

У Франції активізуються процеси перебудови соціальної структури господарства, концентрації та централізації виробництва і капіталу. У 100 найбільших компаніях країни зосереджено понад 2/3 промислового виробництва. У деяких галузях виробництво максимально монополізоване. У чорній металургії компанії «Юнізор» та «Сасілор» зосередили 70% виробництва сталі, «Компаніженераль д’електрісіти», «Том сон» — 50% виробництва електронного та електротехнічного обладнання, «Рено» та «Пежо» посідають перше місце з виробництва автомобілів, «Пешине-Южін-Кюльман» (ПЮК)та «Іметаль» повністю контролюють виробництво і збут кольорових металів.

Процеси концентрації та централізації капіталу і перебудови економіки країни відбуваються одночасно з інтернаціоналізацією виробництва та капіталу, що зумовлює створення потужних ТНК. Так, «Іметаль» охоплює 62 об’єднання, які діють у 25 країнах. В автомобілебудівній компанії «Рено» майже 45% виробничих потужностей і 25% робочої сили зосереджено на зарубіжних підприємствах.

Держава контролює весь виробничий процес у країні. У Франції впроваджено змішану економіку, що припускає активну участь держави і приватних осіб у керуванні економічною діяльністю. Однак на державних підприємствах працює понад 1,7 млн. осіб. Уряд майже повністю контролює енергетику, космонавтику, оборонну промисловість, транспорт, телекомунікації та менше — банківську сферу. Наприкінці XX ст. було денаціоналізовано 65 найбільших промислових, банківських та страхових компаній, приватизовано найбільші банківські групи «Паріба» та «Сос’єте женераль», індустріальні гіганти «Сен-Гобен», «Компані женераль д’електрісіти», фінансову компанію «Тівас», військово-промислову компанію «Матра», фінансову групу «Сюез». Державний сектор є важливим інструментом економічної політики, зокрема держава займається оновленням основного капіталу, забезпеченням умов виробництва у багатьох галузях господарства.

Суттєво вплинула на галузеву структуру господарства науково-технічна революція. Скоротилися обсяги виробництва промисловості, частка якої становить 26% ВНП (у 1980 р. — 32%), але за рахунок приросту в електротехнічній та електронній галузях збільшилася частка продукції машинобудування (до 31%). Це структурне перетворення супроводжувалося зменшенням частки й фактично згортанням виробництва у традиційних галузях. Однак у Франції ще залишаються традиційні виробництва, продукція яких не може конкурувати на світовому ринку з аналогічною продукцією «нових індустріальних країн».

Загальна характеристика промисловості. У промисловості Франції переважають галузі, пов’язані з науково-технічним прогресом.

Гірничовидобувна промисловість. Із 80-х років XX ст. обсяги видобутку мінеральної сировини в країні знизилися здебільшого через іноземну конкуренцію. Однак у Франції продовжують видобувати залізну руду (Північна Лотарингія), калійну сіль (південь Ельзасу) і кам’яну сіль (Лотарингія, Франш-Конте та Беарні). Налагоджено видобування солі з морської води в районі дельти Рони.

Паливно-енергетичний комплекс. Особливістю господарства Франції є дефіцит власних енергоресурсів та їх імпорт. Видобуток вугілля у країні становить менше 10 млн. т (у 50-ті роки XX ст. — понад 60 млн. т), нафти — 3 млн. т та природного газу — 5 млрд. м3 на рік. Франція належить до найбільших імпортерів енергоресурсів, особливо нафти (до 90 млн. т щороку, переважно з Алжиру та країн Перської затоки). Природний газ країна закуповує у Нідерландах, Росії та Алжирі.

У 2003 р. виробництво електроенергії сягнуло 520,1 млрд. кВт-год. Потужні ГЕС сконцентровані в Альпах та Центральному Французькому масиві, а також на ріках Рейн, Рона та Дюранс. Наприкінці 80-х років XX ст. стрімко почала розвиватися атомна енергетика. Так, у Франції діє понад 50 енергоблоків АЕС, переважно поблизу долин великих рік або морського узбережжя. У 2003 р. частка АЕС Франції становила 76% усієї виробленої електроенергії. Родовища урану розробляються у Центральній та Західній Франції. Один з найбільших у світі заводів із збагачення урану знаходиться в П’єрлаті, в низовинах Рони. Першу в світі припливну електростанцію збудовано в Бретані, біля гирла ріки Ране, на узбережжі Ла-Маншу, де висота припливів сягає 13 м.

Металургія. У 2003 р. у Франції було вироблено 18,5 млн. т сталі (в 1974 р. — 27 млн. т). Використання імпортної руди зумовило перенесення більшості металургійних підприємств з Лотарингії до приморського району поблизу Дюнкерка. На півночі Франції зосереджене потужне виробництво алюмінію (384 млн. т).

Машинобудування. Ця галузь є високодиверсифікованою. Машинобудування представлене випуском автомобілів, верстатів, зброї, механічного обладнання тощо.

Франція посідає четверте у світі та друге місце в Європі (після Німеччини) за виробництвом автомобілів. Щороку випускається майже 4 млн. автомобілів, з них приблизно 55% експортується. Провідними автомобілевиробниками є компанії «Рено» та «Пежо», що контролюють 56% внутрішнього ринку. Компанію «Рено» було засновано в 1895 р. Її щорічне виробництво сягає 1,9 млн. одиниць (приблизно 40% виробництва в країні), обсяг продажу — 14,5 млрд. дол. Компанію «Пежо» було створено у 1896 р. (в 1976 р. поглинула розорений «Сітроен»), вона виробляє майже 1,6 млн. автомобілів, а також спеціальні машини, велосипеди, дизельні двигуни, обсяг продажу — 11 млрд. дол. Центрами автомобілебудування країни є передмістя Парижа та Ліона, а також Ле-Ман, Рен, Сошо тощо.

В електромашинобудуванні та електронній промисловості зайнято 475 тис. осіб. Асортимент товарів представлений телекомунікаційним та офісним устаткуванням, електрокабелями, генераторами та електромоторами тощо. Основні заводи галузі сконцентровані в Парижі та його околицях.

Французькі компанії посідають друге місце у світі (після Японії) за випуском енергетичного обладнання для електростанцій. Франція залишається передовою країною у ракетній промисловості Західної Європи. Завдяки проекту «Аріан- спейс» країні належать провідні позиції у комерційних запусках супутників (приблизно 50% світового космічного ринку).

Авіаційне машинобудування Франції сконцентроване в Парижі, Тулузі, Бордо, Бурже, Маріньяні; головні судноверфі — у Нанті, Дюнкерку; військові кораблі будують у Бресті, Тулоні, Шербурі.

Хімічна промисловість. Ця галузь представлена широким асортиментом продуктів, серед яких органічні та неорганічні напівфабрикати (кислоти, вуглекислі солі та етилен), готові вироби (мінеральні добрива, фарби, розчинники, миючі засоби тощо). Найбільші нафтопереробні підприємства країни знаходяться у Гаврі, Руані, в районі Марселя; вуглехімічні — на півночі; підприємства з виробництва соди — в Лотарингії; калійних добрив — в Ельзасі. Париж та Ліон є центрами хімічної промисловості. У Великому Парижі зосереджені підприємства парфумерії, фармацевтики і неорганічної хімії.

Деревообробна промисловість. У країні налагоджене потужне виробництво паперу і картону (7 млн. т).

Легка промисловість. Провідна донедавна галузь легкої промисловості — текстильна — нині втрачає свої позиції, але в Європі за виробництвом тканин Франція поступається тільки Італії та Німеччині. Вовняні тканини виготовляють на півночі, а в містах Лілль, Армантьєр, Кабре та ін. — бавовняні та лляні тканини. Трикотажна промисловість зосереджена в Парижі, Труа та Рубе.

Харчова промисловість. Основні підприємства рибоконсервної промисловості знаходяться на південному узбережжі Бретані. Продукція цієї галузі експортується частково. Світове значення має виноробство. Франція — батьківщина шампанського, коньяку, кальвадосу, знаменитих вин із 11 виноробних районів (Бордо, Шампань, Бургундія, Божоллє, Ельзас, долини Рони, Луари, Прованс, Руссільйон-Лангедок, південний захід та Франш-Конте). Споживання вин у країні настільки велике, що, експортуючи високоякісні вина, Франція одночасно імпортує велику кількість дешевих вин, передусім з Італії та Іспанії.

Сільське господарство. У межах ЄС Франція — провідна сільськогосподарська країна. Вона має найбільшу площу орних земель (понад 30 млн. га) та найвищу їх продуктивність (врожайність зернових — 60 ц/га). Частка Франції становить понад 21% (перше місце в Європі) сільськогосподарської продукції країн ЄС, країна є найбільшим (після США) експортером сільськогосподарської продукції.

Після Другої світової війни сільське господарство Франції модернізувалось, а кількість ферм скоротилася. У 2003 р. нараховувалося приблизно 740 тис. ферм порівняно з 900 тис. в 1950 р. Змінилися і методи ведення сільського господарства. В країні широко використовується сільськогосподарська техніка, мінеральні добрива, гербіциди, а у посушливих районах — зрошення.

Тваринництво. Цій галузі належить вагома роль у сільському господарстві країни (60% вартості сільськогосподарської продукції). Провідним є розведення великої рогатої худоби молочного напряму. Найбільше поголів’я продуктивної худоби (20,1 млн. голів) вирощують у Бретані та Нижній Нормандії. Молоко використовують для виробництва молочних продуктів, у т. ч. різних сортів сиру, яким славиться Франція. Свиней (13,4 млн. голів) та птицю розводять переважно на заході, овець (10,5 млн. голів) — на схилах Центрального Французького масиву.

Рослинництво. Франція посідає перше місце в ЄС за виробництвом та експортом зернових, які є основою землеробства країни. Головна зернова культура — пшениця (ЗО млн. т), хоча у великій кількості вирощують також кукурудзу (13 млн. т) та ячмінь (8 млн. т). Найбільші зернові ферми країни знаходяться у Паризькому басейні. Розширюється посівна площа для олійних культур — рапсу та соняшнику, з яких виготовляють олію і корм для худоби. Вирощують фрукти (11,1 млн. т) та овочі (7,8 млн. т), зокрема яблука, груші, персики, вишні, томати, цвітну капусту, моркву, дині тощо. Понад 1/3 вин, вироблених в ЄС, виготовляє Франція. Біля Ніцци розміщені унікальні плантації квітів.

Рибальство. Переважна більшість населення узбережжя Атлантичного океану та Ла-Маншу займається рибальством. Основними рибальськими портами є Булонь-сюр-Мер, Лор’ян, Ла-Рошель. Вирощування устриць налагоджене у Бретані. У 2003 р. загальний вилов риби становив 795 тис. т.

Лісове господарство. Результатом широкого впровадження промислового лісівництва є велика заготівля деревини (понад 33 млн. м3 щороку). Ліси займають 13,1 млн. га, або 24% території країни. Найгустіші лісові райони збереглися у горах (Альпи, Юра, Вогези), у Центральному Французькому масиві та на південному заході Франції. Незважаючи на поширення лісів та щорічний приріст у 44 млн. м деревини, країна є її імпортером. Господарському використанню лісів перешкоджають численні приватні володіння (державі належить тільки 30% лісів).

Транспорт. Транспортна система Франції є досконалою. Так, мережа автомобільних шляхів у 2003 р. мала загальну протяжність 894 тис. км. Багато доріг будувалися за рахунок приватних інвестицій, тому проїзд ними платний. Автомобільний парк нараховує до 24,5 млн. пасажирських та майже 5 млн. вантажних машин. Провідна роль у вантажоперевезеннях нині належить автомобільному транспорту.

Водночас залізниці не втратили свого значення, хоча рух на малозавантажених мережах майже припинено. Загальна довжина залізниць у 2003 р. становила 32,1 тис. км, з яких 14,3 тис. км — електрифіковано. Поширеним є високошвидкісне пасажирське сполучення у напрямках Париж — Ліон (з 1983), Париж — Ле-Ман, Париж — Тур, Париж — Лілль тощо. Спорудження у 1994 р. тунелю під Ла-Маншем (довжиною 49 км), із залізничним сполученням, що з’єднав Париж із Лондоном, полегшило перевезення вантажного автотранспорту завдяки спеціально сконструйованим залізничним платформам.

Внутрішній водний транспорт Франції нині занепадає, чому сприяють роз’єднаність водних шляхів, конкуренція з іншими видами транспорту та скорочення обсягу транспортування вугілля і залізної руди річковим транспортом.

Морські порти країни, найбільші з яких Марсель та Гавр, щороку транспортують, відповідно, 90,7 та 56,2 млн. т вантажів, переважно імпортну сиру нафту. Кале є головним пасажирським портом Франції, через який пролягають шляхи в Європу і до Великої Британії. Тоннаж морського флоту становить 3,9 млн. бр.-реєстр, т.

Авіасполучення країни зосереджене у двох міжнародних аеропортах — Орлі та імені Шарля де Голля, розташованих, відповідно, на півдні та північному сході від Парижа. Щороку вони обслуговують до 60 млн. пасажирів. Найбільші провінційні аеропорти знаходяться в Ніцці та Марселі, кожний з яких перевозить до 8 млн. пасажирів. Протяжність повітряних мереж французьких авіакомпаній становить майже 650 тис. км. Провідними авіакомпаніями Франції є «Ер-Франс», «ЮТА» та «Ер-Інтер».

Зовнішня торгівля. У 2003 р. обсяг зовнішньої торгівлі Франції становив 38% ВНП. Країна імпортує здебільшого енергоносії, основні хімічні продукти, машини та устаткування, електроніку, продовольчі товари (каву, какао, чай, тропічні культури) і тканини. В експорті переважають сільськогосподарські товари (вина, зерно, молочні продукти, цукор), електротехнічне обладнання, автомобілі, спеціальне промислове обладнання, верстати, устаткування для космонавтики, сталь, алюміній, зброя, одяг тощо. На імпорт у 2004 р. припадало 419,7 млрд. дол., на експорт — 419 млрд. дол.

Країна поступово переорієнтувалася на Європейський союз, де 61% експорту та 67% імпорту належить країнам-учасницям ЄС. Головними торговельними партнерами Франції є Німеччина, Італія, США. Стійкі економічні відносини склалися з Україною. Так, французькі інвестиції у 2003 р. сягнули 59,2 млн. дол. (у 1995 р. — 9,6 млн. дол.). У 2004 р. товарообіг між двома країнами становив 856,4 млн. дол. Франція експортує машини і обладнання, хімічні і сільськогосподарські продукти. З України вивозить сировину, технологічні досягнення.

Соціальна сфера

Франція має давню історію розвитку освіти, культури, мистецтва, є лідером у туристичній інфраструктурі.

Освіта. Нині освіта в країні не монополізована державою. Водночас із безкоштовними державними навчальними закладами існують приватні, підконтрольні приватним або релігійним організаціям. Навчання у школах є обов’язковим для всіх дітей віком від 6 до 16 років. Найбільший ВНЗ країни — Паризький університет — охоплює 13 університетів (3 університети було утворено на базі Сорбонни). У 2003 р. в країні функціонували 77 державних та 5 приватних університетів, в яких навчалося майже 2,1 млн. студентів (12% — іноземці).

Культура і мистецтво. В країні нараховується приблизно 1600 муніципальних бібліотек, з яких найвідомішою і найпотужнішою є Національна бібліотека в Парижі, що субсидується державою.

Становлення французького театру відбулося у середні віки. Нині найвідоміші театри Франції знаходяться в Парижі, У т. ч. Гранд-Опера, Комеді-Франсез, Одеон та Національний театр Шайо. Муніципальні оперні театри є в Ліоні, Ліллі та Марселі.

У Франції збереглися будинки епохи палеоліту, пам’ятки галло-римської та романської архітектури, батьківщиною готичного стилю став Іль-де-Франс. У країні діє велика кількість музеїв: у Парижі — Лувр, Гіме, Національний Центр мистецтва та культури ім. Ж. Помпіду, Пантеон тощо; в Руані — Музей стародавностей; в Марселі — Музей археології, Старого Марселя, античної торгівлі; в Ам’єні — Музей Пікардії та ін.

Французька кухня визнана однією з найкращих у світі.

Країна неодноразово була центром проведення різних виставок, фестивалів (наприклад, Канський кінофестиваль), спортивних змагань, олімпіад тощо.

Рекреація і туризм. Франція змогла перетворити туризм на важливу галузь економіки, в якій працюють майже 1,5 млн. осіб. У 2003 р. країну відвідали 63,5 млн. туристів (перше місце в світі), зокрема з Нідерландів, Італії, Великої Британії, СІЛА, Росії тощо, які витратили при цьому приблизно 30 млрд. дол.

Територія країни переважно рівнинна, у Центральному Французькому масиві — середньовисотна, пронизана ріками Сеною, Роною, Гаронною та річковими долинами. Головним туристичним містом країни є Париж з його визначними пам’ятками (собор Паризької богоматері, Лувр, Єлисейські поля, Тріумфальна арка, Будинок інвалідів з гробницею Наполеона, цвинтар Пер-Лашез, приміський Версаль та ін.). Особливо сприятливе для відпочинку й оздоровлення південне узбережжя Франції — французька Рив’єра. Туристів приваблюють також кінні перегони в Лоншані та Отейе в Парижі,- щорічні автогонки в передмісті Ле-Ман. Щороку проводяться турніри з тенісу на паризькому стадіоні «Ролан-Гаро».


загрузка...