Навігація
Посилання


Загальні відомості про країну

Велика Британія розташована на Британських островах, відокремлених від материкової Європи Північним морем, протоками Па-де-Кале та Ла-Манш. До її складу входять Англія, Шотландія та Уельс (о. Велика Британія) та Північна Ірландія (північна частина о. Ірландія). Острів Мен, розташований в Ірландському морі, та Нормандські острови утворюють самостійні адміністративні одиниці. Загальна площа Великої Британії становить 244,8 тис. км2, площа суходолу — 241,5 тис. км2.

Офіційна назва країни: Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії. Столиця — Лондон (London).

Населення Лондона налічує 7,1 млн. осіб. Площа міста (з передмістями) становить 1,8 тис. км2. Лондон розташований у центрі Лондонського басейну на висоті 5 м над рівнем моря, на рівнині, що оточена крейдовими куестовими пасмами, з обох берегів естуарію р. Темза. Клімат морський, з м’якою зимою (середня температура січня становить -5,3°С) та нежарким літом (в липні — +18,9°С). Опадів випадає до 650 мм, часті тумани, піл час яких через велике забруднення повітря над Лондоном утворюється смог.

У 40—60 роки н. е. на території сучасного Лондона існувало кельтське поселення, з І ст. — військовий табір, з середини IV ст. — політичний центр римської Британії. Наприкінці XI ст. — на початку XII ст. Лондон став офіційною столицею Англії, з кінця XII ст. у місті запроваджено самоврядування. З 1707 р. Лондо, є столицею Великої Британії.

Великий Лондон — найбільший економічний центр країни. Тут діють підприємства машинобудування (зокрема, авіа- та автобудування, електротехніка та радіо- елетроніка), харчової, паперової, поліграфічної, хімічної та легкої промисловості, а також ювелірні. Лондон — транспортний вузол країни. Вантажообіг порту становить 60 млн. т щороку. Діють міжнародні аеропорти «Хітроу» та Гетвік. У Лондоні функціонує найстаріший метрополітен у світі (засн. в 1860—1863 рр.), зосереджені різноманітні фінансово-банківські, торгові заклади, фондова і торгова біржі.

Місто є найбільшим туристичним центром країни. До основних архітектурних ансамблів Лондона належать: Букінгемський палац (з XVI ст.), Вестмінський палац (парламент), ратуша (Гілдголл, прибл. 1411—1440), резиденція лорд-мера Ментон-гаус (1739—1753), Англійський банк (1788—1833), замок Тауер (XI ст.) і Тауер- ський міст (1886—1894), Королівський концертний зал (1949—1951), собор св. Павла (1675—1710) та ін.

Велика Британія є конституційною монархією. Король (нині королева) — глава держави, верховний головнокомандувач збройними силами, голова адміністрації та світський голова офіційної церкви Англії. Однак з вікторіан- ських часів монарх має лише дві формальні прерогативи: право розпуску парламенту та призначення нового прем’єр-міністра. Право на престол мають тільки протестанти. Британський парламент є одним із найдавніших (XIII— XIV ст.). Формується він із двох палат: Палати общин (651 депутата обирає народ на 5 років) та Палати лордів (формується переважно на спадковій основі у складі 1185 перів). Голова виконавчої влади (з «

;королівськими прерогативами») — прем’єр-міністр.

За адміністративно-територіальним поділом до складу Великої Британії належать чотири історико-географічні області: Англія (39 графств та особлива адміністративна одиниця — Великий Лондон), Уельс (8 графств), Північна Ірландія (26 дистриктів (District) і Шотландія (9 районів і З острови), яка є адміністративним та виборним округом. Крім того, вона охоплює острів Мен та Нормандські острови як самостійні адміністративні одиниці. Великій Британії також належить сектор Північного моря, де вона видобуває нафту й газ.

Кордони. Велика Британія — острівна держава. На суходолі країна межує лише з Ірландською Республікою (360 км). Найближчими сусідами країни на материковій частині є Франція та Бельгія. Довжина берегової смуги становить 2782 км.

Участь у міжнародних організаціях. У 1931 р. було створено Британську Співдружність Націй (з 1947 р. — Співдружність), до якої входять 54 країни. Країна — учасниця Ради Безпеки ООН (з 1945 p.), НАТО (з 1949 p.), ЄС (з 1973 p.), Організації економічного розвитку й співпраці (з 1960 p.), Євро- атому (з 1973 p.), Плану Коломбо (з 1950 р.) тощо.

Природні умови і ресурси

Віддаленість країни від моря не перевищує 100— 120 км, а у південній частині головного острова ця відстань удвічі менша (40—60 км). На схід від Британських островів розташувалося Північне море.

Рельєф. Територія країни майже рівнинна (плоска та пагорбкувата) з нагір’ями і плоскогір’ями. Найменш сприятливим для життя людини є Північно-Шотландське та Південно-Шотландське нагір’я. Над платовидною поверхнею нагір’їв піднімаються хребти з альпійськими вершинами висотою до 1300 м (г. Бен-Мевіс, 1343 м — найвища точка країни). На південь від Шотландії розташовані Пеннінські і Кемберлендські гори з численними ріками та озерами. Низовини здебільшого поширені на південному сході й у центрі країни. Найбільш плоска низовина — Фен- ленд — розкинулася поблизу протоки Уош, а частина її території відвойована у моря. Крім того, низовини утворюють широку смугу вздовж східного узбережжя та вузьку — вздовж західного узбережжя країни.

Клімат. Країна має океанічний і надто вологий клімат, з м’якою зимою і пасмурним літом, туманами та вітрами. Його формують атлантичні циклони. Більша частина опадів випадає на заході, особливо на західних схилах гір і нагір’їв (у середньому 2000—3000 мм на рік). Найменш волога частина країни — південний схід (у середньому 625 мм опадів щороку). У Великій Британії переважають опади у вигляді дощів, лише на півночі у горах протягом 1—2 місяців випадає сніг. Середня температура січня коливається від +7°С на п-ові Корнуолл до +3,5°С у Східній Англії, однак бувають і морози до -15°... -18°С. Літо у країні прохолодне, середня температура липня становить +16°С, а в районі Лондона — +11°... +13°С.

Ріки й озера. Водні ресурси країни відіграють велику роль у розвитку промисловості. Вологий клімат сприяє пов- новодності рік, хоча більшість з них короткі. Найбільшими ріками є Северн (352 км), Темза (346 км), Тренд, Мерсей тощо. Невисокі вододіли дали змогу з’єднати їх каналами, внаслідок чого утворилася густа мережа водних шляхів. Нині ці канали використовуються із спортивними цілями. Гори багаті на озера, здебільшого льодовикового і тектоні- ко-льодовикового походження, найбільші з яких Лох-Ней, Лох-Ломонд і Лох-Нес. Підземні води з давніх часів були основним джерелом води для населення низинної частини Англії. Найбільший підземний басейн (майже ЗО тис. км2) розташований під крейдовими вапняками на південному сході Англії.

Мінеральні ресурси. Велика Британія небагата на корисні копалини. Мінеральні ресурси країни представлені переважно покладами кам’яного вугілля (170 млрд. т), залізних (2,9 млрд. т), олов’яних та інших руд. Багаті на кам’яне вугілля Пеннінські гори, Йоркшир, Південний Уельс та Шотландія, на залізні руди — Східний Мідленд, де зосереджено 60% усіх запасів країни. У Кемберлендському масиві розвідано свинцево-цинкові і гематитові руди, а на Корнуоллі — свинцево-цинкові й олов’яні. До 80-х років XX ст. Велика Британія залізною рудою забезпечувала половину своїх потреб. Нині видобування низькоякісної руди (вміщує 22—33% металів) нерентабельне, тому власний видобуток бідних руд припинено. Країна імпортує високоякісні руди із Швеції, Канади, Бразилії тощо.

У 70-ті роки XX ст. було розвідано великі поклади нафти й природного газу на шельфі Північного моря. Частка Великої Британії у них становить понад 2 млрд. т нафти й 700 млрд. м3 газу.

Гідроенергетичні ресурси. Ріки як джерела енергії використовуються мало, крім рік Шотландії та Північного Уельсу, де розміщені головні гідроелектростанції.

Рослинні і тваринні ресурси. Запаси лісів у Великій Британії незначні. У країні переважають широколистяні породи (дуб, граб, бук, в’яз) і тільки у Шотландії — сосна. Нині ліси займають лише 9% території країни (у т. ч. половину — продуктивні). На природних багатовікових лугах Англії та Уельсу ростуть дикі блідо-жовті нарциси (вони є емблемою валлійців), лілії, первоцвіт.

Багато великих ссавців (ведмідь, кабан та ірландський шляхетний олень) на Британських островах винищені внаслідок інтенсивного мисливства, а вовка було ліквідовано як шкідника. У лісах водяться лисиці, борсуки, видри, горностаї, ласки, в горах Шотландії — поні, американські куниці.

Рекреаційні ресурси. Країна має налагоджену туристичну базу: спортивні споруди (для занять футболом, тенісом, крекетом тощо), історичні й архітектурні пам’ятки, ландшафтні парки. Площа 10 найбільших національних парків становить 12 тис. км2, зокрема такими є Лейк-Дистрикт в Кемберленді (мальовничі гірсько-льодовикові озера, водоспади і березові ліси), Сноудонія та Східний Уельс. Дартмур і Брекон-Біконс зроблено великими резерватами.

Населення

Англійська нація сформувалася у процесі змішування народів під час їх переселення на Британські острови. Першими предками сучасних англійців були бритти — кельтські племена, які з’явилися на островах понад 2500 років тому.

Чисельність населення. Мови. Загальна кількість населення країни у 2004 р. становила 60,4 млн. осіб. Англійською мовою нині розмовляють усі, крім мешканців Нормандських островів, які користуються французькою мовою. У віддалених гірських районах незначна частка населення володіє лише кельтськими мовами (в Уельсі — валлійською, в Шотландії — гельською, у Північній Ірландії — ірською), дехто знає також і англійську мову. Проте жителі цих національних окраїн, незважаючи на посилену англізацію, не вважають себе англійцями і виступають за відродження рідної мови (особливо інтелігенція Уельсу).

Демографічні особливості. У країні спостерігається перевага імміграції над еміграцією, а також низький природний приріст населення (0,28% на рік), що призводить до зниження частки осіб молодшого віку і загалом до старіння нації. У 2004 р. діти віком до 15 років становили лише 18% населення, а старого населення було 16%. Демографічні показники 2004 р. Великої Британії аналогічні іншим індустріально розвинутим країнам. Для країни характерні низькі рівні народжуваності (10,78%о) і смертності (10,18%о). Спостерігається зменшення розмірів сімей. Середня тривалість життя жінок становить 80,9 року, а чоловіків — 75,9 року.

Національний і релігійний склад. Понад 80% сучасного населення Великої Британії — англійці, серед яких окрему групу становлять ольстерці, що є нащадками змішаних шлюбів англійців та ірландців (понад 1 млн. осіб). У країні мешкають також шотландці (5 млн. осіб), ірландці (2,2 млн.) та валлійці, або уельсьці (1,5 млн.), є вихідці з держав Співдружності (3 млн.). У Великій Британії проживає майже 30 тис. вихідців з України.

Офіційною церквою в Англії є Англіканська, яка нараховує 26 млн. парафіян. Офіційна Шотландська церква організована за пресвітеріанським принципом та об’єднує понад 1 млн. віруючих. Інші протестантські церкви, найбільшою з яких є Методична, охоплюють 1,6 млн. осіб. Майже 5 млн. осіб — прихильники Римо-католицької церкви, 830 тис. — ісламу та 400 тис. — іудаїзму.

Розміщення населення. Велика Британія — густо заселена та високоурбанізована країна. Населення розміщене нерівномірно. Середня його густота становить 239 осіб/км2. Найбільша густота спостерігається в Англії (350 осіб/км2), найменша — у Шотландії (107 осіб/км2). Територія від Манчестера до Лондона є найзаселенішою не лише у Європі, а й У світі.

У містах мешкає понад 90% населення. Для Великої Британії характерні значні агломерації (злиття міст), в яких проживає 1/3 міського населення (Великий Лондон (7,1 млн.), Великий Манчестер (2,6 млн.), Великий Бірмінгем (2,7 млн.), Клайдсайд (1,5 млн.), Ліверпуль (877 тис.), Лідс (720 тис.) та ін.).

Характерним для Великої Британії є постійне зменшення населення у великих містах і переміщення його у перед містя або у сільську місцевість, яка відрізняється від міст лише відсутністю багатоповерхових будинків.

Трудові ресурси. Чисельність зайнятого населення становить майже 25 млн. осіб, з яких у промисловості — майже 7 млн., у сільському господарстві — приблизно 300 тис. осіб. Безробіття у країні в середньому щорічно сягає 2—2,5 млн. осіб (4,8% населення країни у 2004 р.). Збільшилася (до 2/5) і частка жінок у складі найманої робочої сили.

Характеристика господарства

За економічними показниками Велика Британія є однією з трьох найрозвинутіших країн Західної Європи. В економіці головну роль відіграє промисловість, яка і визначає місце країни у світовому господарстві.

Сучасний стан економіки. Велика Британія є одним із лідерів ЄС. Обсяг ВНП становить 1,78 трлн. дол., або 29 600 дол. на душу населення. Показник рівня безробіття (майже 5%) — один з найменших у Західній Європі. За рівнем реальних доходів вона посідає друге місце у світі після Люксембургу. Причинами економічних успіхів Великої Британії є невисокі податки, гнучка макроекономічна політика, високий рівень конкуренції у промисловості, невеликі соціальні витрати уряду.

Загальне зростання економіки супроводжувалося безперервним розширенням промислового сектору, завдяки чому дещо зросла зайнятість. Приватний сектор є основою економіки Великої Британії. Він виробляє приблизно 3/4 ВНП, майже стільки ж становить його частка у загальній кількості зайнятих. Найвагомішою є роль приватних підприємств в обробній промисловості, у сфері фінансів та послуг, у сільському господарстві. За роки економічного підйому кількість робітників збільшилася майже на 1,2 млн. осіб. Змінився і ринок робочої сили: зросла зайнятість жінок (зокрема, у 2004 р. — 47% від загальної кількості робітників та службовців) і кількість зайнятих неповний робочий день (у 90-ті рокиХХ ст. вона збільшилася більш ніж на 20% і досягла майже 1/5 від кількості усіх зайнятих).

Особливості розвитку Великої Британії наприкінці XX ст. зумовлені економічною політикою консерваторів та лейбористів. Дистанціонування країни від європейських інтеграційних процесів і прив’язаність економіки до СІЛА суттєво вплинули на самобутній економічний розвиток держави.

Важливим напрямом підвищення конкурентоспроможності економіки країни стало дерегулювання господарства. Було знято деякі адміністративно-правові обмеження діяльності бізнесу, спрощено процедури регулювання, ліквідовано валютний контроль, що стримував капіталообіг між Великою Британією та іншими країнами, спрощено схеми додаткових спеціальних депозитів у Банку Англії, систему коефіцієнтів резервних активів банків, реорганізовано Лондонську фондову біржу.

У Великій Британії не існує поняття «акціонерне суспільство», а торгові підприємства формуються як компанії. Такі компанії можуть бути приватними та публічними. У 2003 р. в країні було зареєстровано 1,15 млн. компаній, в т. ч. майже 8 тис. публічних компаній.

Державний сектор економіки Великої Британії виробляє майже 20% ВНП країни. Він до 2004 р. був представлений здебільшого публічними корпораціями, які є націоналізованими галузями. Економіка Великої Британії характеризується високим рівнем монополізації. У багатьох галузях провідними є одна-дві монополії. Так, автомобілебудування контролюють «Брітіш Лейланд Моторе», «Форд Моторе»; хімічну промисловість — «ІКУ», «Шелл», «Юнівелер»; металургію — «Брітіш Стіл Корпорейшен», «Саут-Дарем»; нафтопереробну галузь — «Філіпп-Імперіал»; виробництво двигунів — «Роллс-Ройс» тощо.

Загальна характеристика промисловості. У промисловості виробляється 1/3 ВНП, у ній зайнято майже 30% працездатного населення. За обсягом промислового виробництва Велика Британія посідає п’яте місце у світі.

Паливно-енергетичний комплекс. Найдавнішою традиційною галуззю економіки є вугільна промисловість. Кам’яне вугілля як паливо Велика Британія почала використовувати першою в світі (понад 300 років тому). Нині його отримують більше 100 млн. т, але видобуток постійно зменшується, хоча країна залишається найбільшим його виробником у Західній Європі. Видобуток нафти з шельфу Північного моря сягає 90 млн. т. Більшість нафтопереробних заводів знаходяться у портових містах Південної Англії і на західному узбережжі. Загалом країна має розвинуту нафтопереробну промисловість (25 заводів, потужністю 6 16 млн. т). За виробництвом бензину (28 млн. т) Велика Британія посідає четверте місце в світі. У країні видобувають 50 млрд. м3 газу на рік.

Виробництво електроенергії (395,9 млрд. кВт-год.) на 4/5 забезпечують ТЕС, які працюють на вугіллі, і на 1/5 — АЕС. Велика Британія першою почала розвивати атомну енергетику. Частка АЕС становить 20%, в країні працює 35 реакторів потужністю 12,9 млн. кВт. АЕС розташовані на узбережжях, далеко від населених пунктів, у районах, де майже немає вугілля (переважно у Південній Англії). Об’єднана електроенергетична система Великої Британії сполучена через Ла-Манш із континентальною Європою.

Металургія. Чорна металургія — одна із найдавніших галузей Великої Британії. Компанія «Брітіш стіл корпорейшн» контролює 90% металургійної промисловості країни. Виплавка сталі (16,6 млн. т) здійснюється тільки киснево-конверторним та електроплавильним способами. Країна імпортує велику кількість прокату. Металургійні підприємства зосереджені переважно у прибережних містах поблизу гирл рік Tic, Хамбер тощо. Центрами чорної металургії є Скантроп, Порт-Толбот, Редкар і Шеффілд.

У кольоровій металургії країни переважає імпортна сировина. Розвинута виплавка міді (120 тис. т), цинку (86 тис. т), за виплавкою свинцю (329 тис. т) країна посідає третє місце в світі. Виплавка кольорових металів зосереджена здебільшого у портах Ліверпуль, Суонсі, Лондон, куди надходить сировина. Алюміній (116 тис. т) виробляють на невеликих заводах поблизу ГЕС у Шотландії та Уельсі (Лінмут і Халіхед).

Машинобудування. Ця основна галузь обробної промисловості виробляє 40% продукції і в ній працює понад 2/5 зайнятих. Важливу роль у машинобудуванні відіграє виробництво електротехнічних й електронних приладів. Великій Британії здавна належать провідні позиції у світовому виробництві та експорті продукції важкого електромашинобудування (турбоагрегатів, парових котлів, трансформаторів, обладнання для АЕС тощо).

Автомобільна й авіакосмічна промисловість характеризується високою монополізованістю і однотипною організацією виробництва, тісними зв’язками з іншими галузями, а також з підприємствами Західної Європи і США, великою часткою експорту продукції (30—50% випуску). В автомобільній промисловості домінує компанія «Брітіш лейланд», яка з кінця 70-х років XX ст. внаслідок банкрутства субсидується урядом. У країні випускається 1,9 млн. автомобілів, у т. ч. 1,68 млн. легкових. Велику роль в автомобілебудуванні відіграють транснаціональні компанії «Форд» (30% випуску машин) та «Дженерал Моторе» (12%). Продукція британської автомобільної промисловості конкурентоспроможна, однак дорога.

В авіакосмічній промисловості передовими є дві британські компанії: фірма «Роллс-Ройс» і напівдержавна — «Брітіш еірспейс». Центрами аерокосмічної промисловості стали Лондон, Брістоль і Дербі, автомобільної — Лутон, Бірмінгем, Ковентрі, Оксфорд, Лейланд.

Британське суднобудування залишається недостатньо конкурентоспроможним. Судна довше будуються і дорожчі, ніж в інших країнах, але характеризуються високою якістю.

Хімічна промисловість. Вона представлена промисловими хімікатами, синтетичними волокнами, пластмасами, добривами та пестицидами, фарбами, фармацевтичними і косметичними товарами. Головними районами розміщення хімічної промисловості країни є Південний Схід, Великий Лондон (переважна більшість зайнятих). У Великому Лондоні розташована найбільша кількість хімічних підприємств (зокрема, малих).

Легка промисловість. У Великій Британії чільне місце посідає текстильна галузь. Саме в ній виникло машинне виробництво тканин. Однак потреби населення у текстильній продукції задовольняються переважно за рахунок імпорту. Тому із експортера текстильної продукції країна перетворилася на її імпортера. Нині у текстильній промисловості переважає виробництво штучних волокон (3/4 випуску). Серед підгалузей текстильної промисловості найприбутковішою та найрозвинутішою є трикотажна (за кількістю зайнятих посідає перше місце в країні). Виробництво бавовняних тканин становить 265 млн. м2 (у 1968 р. — 3328 млн. м2), вовняних тканин — 91 млн. м2.

Харчова промисловість. У цій галузі провідними є дві компанії: нідерландсько-англійський концерн «Юнілевер» і англійський концерн «БАТ індастріз». Велика частка у виробництві маргарину, молочних продуктів, тютюнових виробів, соків припадає на найбільші англійські компанії. «Юнілевер» посідає друге місце в світі за виробництвом чаю і комбікормів, третє-четверте місця — за переробкою фруктів, овочів і риби. «БАТ індастріз» є одним із найбільших у світі виробників та експортерів тютюнових виробів (контролює 20% світового ринку цигарок).

Сільське господарство. У Великій Британії воно одне з найпродуктивніших (задовольняє 3/4 внутрішніх потреб) і найбільш механізованих у світі. Ця галузь відзначається невеликою кількістю зайнятих і високою інтенсивністю. Кількість працівників становить лише 2% (з лісовим господарством і рибальством — 290 тис. осіб) від загальної кількості працюючих у країні. Площа сільськогосподарських угідь країни сягає 18,3 млн. га (76% від усіх земель країни). Обробляється 25% площі, а пасовища становлять майже 47%.

Для Великої Британії характерна наявність великих землевласників, які здають землю в оренду фермерам. Невеликим фермерам (середній розмір угідь — понад 70 га) уряд надає допомогу. Частка державних субсидій у вартості продукції сільського господарства становить понад 1/4 і є однією з найбільших у світі. Багато фермерів викупили землю. Основною робочою силою у сільському господарстві є наймані робітники. На сході і півдні країни займаються рослинництвом та інтенсивним тваринництвом, на заході і півдні переважно тваринництвом. Відводяться землі під численні парки, садиби, живоплоти.

Тваринництво. Ця галузь є провідною. У країні домінує скотарство: із 13,2 млн. голів великої рогатої худоби (майже 76 голів припадає на 100 га сільськогосподарських угідь) 22% становлять молочні корови. Кількість молочних ферм останнім часом зменшилася, проте збільшилося поголів’я череди на великих фермах. Високоіндустріальни- ми напрямами стали свинарство (7 млн. голів) та птахівництво (129 млрд. штук), які не потребують багато земель. Традиційним залишається розведення індиків і вівчарство (35 млн. голів). Баранина дешевша за яловичину, тому доступніша для всіх верств населення.

Рослинництво. Воно характерне для Південної Англії, де культивують зернові (пшеницю, ячмінь, просо), цукровий буряк, у приміських зонах — різноманітні овочі та фрукти, а на морських узбережжях — ягоди. Картоплю вирощують в усіх районах.

Лісове господарство. Власна заготівля деревини у Великій Британії порівняно незначна — майже 6,5 млн. м3. З другої половини XVII ст. до країни почали завозити цінні породи дерев. Торф’яні болота, луги та вересові поля характерні для Шотландії (70% площі).

Транспорт. Велика Британія має сучасний за розмірами і структурою транспорт. Вона першою розпочала будівництво залізниць у середині XIX ст. Нині залізниці працюють з великою недовантаженістю, незважаючи на те що нерентабельні лінії було закрито. Протяжність залізниць у 2003 р. становила 17 186 км. Найдовшою є електрифікована магістраль Лондон—Единбург, потяги на якій рухаються зі швидкістю 160 км/год. Залізничним транспортом перевозяться здебільшого великі вантажі на відстані понад 200 км.

Нині автомобільний транспорт Великої Британії відіграє провідну роль у внутрішніх перевезеннях, а використання вантажних автомобілів дає змогу перевозити велику кількість вантажів. Експлуатується понад 28 млн. легкових та З млн. вантажних машин. Країна має густу мережу автомобільних шляхів (392 931 км у 2003 р.). Дороги асфальтовані усюди, однак здебільшого є вузькими. На сучасні магістральні шляхи припадає менше 5%, у т. ч. на автостради — 0,7%. За кількістю автомобілів країна посідає п’яте місце в світі (в середньому на 3,5 особи припадає 1 легковий автомобіль).

Велика Британія є морською державою. Нині її флот — один із найбільших у світі (429 суден загальною тоннажністю 9,1 млн. бр.-реєстр, т). На островах існує майже 300 портів, у т. ч. 80 торгових. Провідну роль відіграють система Лондонських портів у гирлі ріки Темза і система портів Ліверпуля та Манчестера у гирлі ріки Мерсей і вздовж Манчестерського морського каналу. Найбільшими портами за загальним вантажем є Лондон (вантажообіг разом із аванпортом Медуей сягає майже 60 млн. т) і Ліверпуль (10,5 млн. т). Нафтоналивні порти знаходяться у Мілфорд- Гейвені (приблизно ЗО млн. т), Саутгемптоні (ЗО млн. т), Ілінгемі (понад 20 млн. т). Зростає кількість поромних перевезень між портами Великої Британії та континентальної Європи (порт Дувр).

Внутрішній водний транспорт нині використовується переважно у туристичних цілях. Торговельні перевезення здійснюються лише на 400 км водних шляхів: переважно на поглиблених та каналізованих естуаріях рік Темзи, Мерсея, Северна.

Велика Британія має розвинутий авіаційний транспорт. За внутрішніми авіаційними перевезеннями вона посідає перше місце у Західній Європі, а за міжнародними — поступається лише США (Лондон з трьома аеропортами займає друге місце у світі після Нью-Йорка). Зокрема, компанія «Брітіш еруейз» — одна з найбільших у світі. Авіаційні маршрути поєднують Велику Британію передусім з розвинутими країнами і державами Співдружності. Загалом Велика Британія має 50 аеропортів, звідки здійснюються постійні рейси, зокрема «Хітроу», що має третє місце у світі за кількістю перевезених пасажирів (47,9 млн. осіб).

Мережа газопроводів і нафтопроводів прокладена переважно на дні Північного моря.

Протока Ла-Манш, найвужча частина якої — Па-де-Кале, має 33 км завширшки, полегшує транспортні зв’язки країни з континентальною Європою. Між Британією і Дувром та Кале, що знаходяться у Франції, діє пасажирський пором. Ще два залізничних пороми поєднують острови з Дюнкерком (Франція) та Зебрюге (Бельгія). Історичною подією стало відкриття у 1994 р. 50-кілометрового тунелю під Ла-Маншем, завдяки якому шлях Лондон — Фолькстон — Кале — Париж потяг долає за 3 год.

Зовнішня торгівля. Для зовнішньої торгівлі країни останнім часом характерний постійний дефіцит торгового балансу. Експортуються (347,2 млрд. дол. у 2004 р.) переважно аерокосмічне обладнання, хімікати і фармацевтика, автомобілі, наукове і медичне устаткування, зброя тощо. У структурі імпорту (439,4 млрд. дол.) переважають бавовна, сірка, вовна, залізна руда, тютюн, продовольчі товари та ін.

Основними торговельними партнерами Великої Британії є країни ЄС, Японія та СІЛА, з якими вона має дефіцит торгового балансу. Торгово-економічні відносини України з Великою Британією не можна вважати якісними. У 2004 р. зовнішньоторговельний обіг становив 1080,2 млн. дол. (6% від країн ЄС). З Великої Британії до економіки України у 2004 р. надійшло інвестицій на суму 698,7 млн. дол. (8% обсягу інвестицій країн ЄС).

Соціальна сфера

Велика Британія має розгалужений і розвинутий соціальний комплекс.

Освіта. Початкова освіта в країні є безкоштовною і обов язковою для дітей віком від 5 до 16 років. Крім державних шкіл, існують приватні школи-пансіонати (Ітон, Рагбі та Уінчестер). У країні функціонують понад 40 університетів, з яких провідними є Оксфорд та Кембридж (найдавніші навчальні заклади, засновані, відповідно, у XII та XIII ст.). Найбільші ВНЗ знаходяться у Лондоні, Уельсі, Единбурзі, Лідсі, Глазго, Бірмінгемі, Ліверпулі та Бристолі. Вони утримуються за рахунок приватних внесків.

Культура і мистецтво. У Великій Британії функціонують 950 музеїв та художніх галерей, головними з яких є Британський музей, Музей Вікторії та Альберта, Національна галерея, Національна портретна галерея та галерея Тейт, які знаходяться в Лондоні. В Единбурзі розташовані Національний музей старожитностей, Королівський шотландський музей, Національна галерея сучасного мистецтва та ін. Уельський національний музей знаходиться в Кардіффі, а в Белфасті — Музей ірландської народної творчості.

Королівський оперний театр «Ковент-Гарден» (Лондон) охоплює Королівський балет та Королівську оперу. У країні нараховується 15 художніх коледжів, найвідомішими з яких є Королівський коледж мистецтв, Центральна школа мистецтв та ремесел, Школа витончених мистецтв Слейда. У Глазго діє Центр дизайну.

Найбільшими бібліотеками країни є бібліотека Британського музею в Лондоні (понад 10 млн. томів), бібліотека Кембриджського університету (понад 3,5 млн.), Бодлеанська бібліотека в Оксфорді (понад 4,5 млн.), а також Шотландська національна бібліотека в Единбурзі (майже 4 млн.).

Найяскравішою демонстрацією різних видів мистецтв є щорічні фестивалі. У м. Йорк кожні три роки проводяться фестивалі середньовічних п’єс-містерій. Фестиваль хорового мистецтва, започаткований 200 років тому, проходить почергово в Герефорді, Глостері та Бустері. У 1947 р. був заснований Единбурзький міжнародний фестиваль музики та драматичного мистецтва. Одночасно проводяться художні виставки та Единбурзький кінофестиваль. У Шекспірівському меморіальному театрі (м. Стратфорд) щоліта проходять вистави за творами Шекспіра.

Рекреація і туризм. Щороку Велику Британію відвідують 19 млн. туристів (за їх кількістю країна посідає п’яте місце у світі), приносячи 13 млрд. дол. прибутків.

Головним центром пізнавального туризму у країні є Лондон — місто палаців, музеїв, монументів, парків та особняків (фортеця Тауер, Вестмінстерське абатство, собор св. Павла, будинок парламенту, Трафальгарська площа з монументом адміралу Нельсону тощо). Крім Лондона, привабливі для туристів приморські курорти (Брайтон, Борнмут, Дувр), деякі з них використовують мінеральні джерела.


загрузка...