Навігація
Посилання


Загальні відомості про країну

Швейцарія — країна, яка за площею посідає 130 місце у світі (41,2 тис. км2), а її населення становить лише 0,002% від населення Землі. Вона є передовою у світі за рівнем життя та соціально-економічного розвитку. Швейцарія як нейтральна держава в усі часи відігравала помітну роль у міжнародному дипломатичному житті.

Офіційна назва країни — Швейцарська Конфедерація, самоназви — Швайці (нім.), Сюїт (франц.), Свіццера (італ.). Столиця — Берн (Berne).

Населення Берна налічує 335 тис. осіб. Місто розташоване у центральній частині країни на обох берегах р. Ааре на висотах 570 м над рівнем моря. У місті переважає помірно континентальний клімат: середня температура січня 0,5°С, липня — +20,4°С. Опадів випадає до 850 мм на рік.

Місто було засноване у 1191 p., в 1218 р. стало вільним імперським містом, у 1353 р. увійшло до Швейцарської Конфедерації, з 1848 р. стало столицею Швейцарії.

У Берні працюють підприємства електротехнічного і машинобудування, текстильної, харчової (зокрема, консервна, борошномельна, шоколадна, пивоварна), деревообробної та поліграфічної промисловості. Місто є транспортним вузлом та центром міжнародного туризму.

У старій частині Берна знаходяться залишки середньовічних укріплень (Годинникова вежа, XV ст.), житлових будинків у стилі бароко та фонтани XVI ст., розфарбовані статуї. Старі райони поєднані з новими чисельними мостами. Головними архітектурними пам’ятками є пізньоготичний собор св. Вінцента (1421—1588), ратуша (1406—1417), церква Святого Духа (1726— 1729) у стилі бароко, парламент (1852—1901) та ін.

Швейцарія — федеративна (конфедеративна) держава. Виконавчим органом влади є Федеральна рада з 7 членів, що обираються парламентом на 4 роки. У Раді обов’язково повинні бути представлені основні райони країни та дві мовні групи (франко- та італомовні). Щороку один із членів Ради обирається президентом Швейцарії, але ця посада не має особливих повноважень. Законодавчим органом країни є Федеральні збори, сформовані з двох палат: Ради кантонів (обираються по два представники від кожного кантону та по одному від напівкантонів) і Національної ради (обираються 200 депутатів строком на 4 роки).

Адміністративно-територіальний поділ країни — 23 кантони і 3 напівкантони.

Кордони. Швейцарія — внутрішньоматерикова країна, яка не має виходу до Світового океану, від Середземного моря її відокремлюють 150—200 км території Італії. На заході

Швейцарія межує із Францією (573 км), на сході — з Австрією (164 км) та Ліхтенштейном (41 км), на північному сході — з ФРН (334 км), на півдні — з Італією (740 км). Загальна довжина кордонів країни становить 1852 км.

Участь у міжнародних організаціях. Своєрідним феноменом для конфліктогенної Європи став нейтралітет Швейцарії, започаткований у 1291 р. й остаточно сформований у 1848 р. Вона бере участь у роботі всіх спеціалізованих організацій ООН: в Женеві знаходяться штаб-квартири Світової організації торгівлі, Міжнародної організації праці, Світової організації охорони здоров’я, Управління Верховного комісара ООН у справ

ах біженців.

У 1992 та 2001 рр. у Швейцарії на референдумі стосовно вступу до ЄС її громадяни проголосували проти, однак на референдумі 3 березня 2002 року жителі країни (55%) висловилися за вступ своєї країни до ООН і 10 вересня 2002 року Швейцарію офіційно було прийнято до цієї організації.

Природні умови і ресурси

Природно-ресурсний потенціал країни відзначається унікальністю.

Рельєф. Швейцарія — гірська країна, в якій більшу частину території займають Альпи і лише на півдні розташовані невеликі ділянки низовин. У державі знаходиться найвища центральна частина Альп з вершинами Фінстерар- хорн (4274 м) і Юнгфрау (4158 м). На півдні розташовані Пеннінські Альпи з піком Дюфур (4634 м) — найвищою точкою країни. Швейцарські Альпи складені гранітами, гнейсами, вапняками та іншими твердими породами. Для них характерні різкі форми рельєфу: унікальні стрімчаки та скелі, глибокі ущелини.

Клімат. У Швейцарії переважає вологий, на плоскогір’ї — помірно теплий, у горах — холодний клімат. Добові температури у низинах взимку в середньому коливаються від -10 до -16°С, влітку вони збільшуються до +27°С і вище. У січні-лютому при високому тиску над Альпами переважає ясна холодна погода, сприятлива для занять зимовими видами спорту. Весною, влітку та восени віють фени (теплі сухі вітри, що дують із сходу на південний схід). У зв’язку з великими висотами місцевості у Швейцарії випадає багато опадів: на узбережжі Женевського озера — 1040 мм, в Давосі — 1500 мм, на південному сході — 970 мм.

Ріки й озера. У Швейцарських Альпах беруть початок такі великі європейські ріки, як Рейн, Рона, Інн, Тічіно.

Більшість із них бурхливі, мають водоспади та пороги, тому не придатні для судноплавства. Швейцарія відома своїми мальовничими озерами, найбільші з яких Женевське (588 км2), Боденське (537 км2), а також Невшательське, Лаго-Маджоре, Фірвальдштетське, Цюріхське, Лугано. Озера мають здебільшого тектоніко-льодовикове походження.

Мінеральні ресурси. Країна небагата на мінеральні ресурси. У надрах залягають невеликі поклади вугілля, залізних руд та дрібні родовища графіту, тальку й асфальту. У верхів’ях Рони та долинах Рейну на кордоні з ФРН видобувають кам’яну сіль, що повністю задовольняє потреби країни. Значними є запаси будівельної сировини: піску, глини, каменю. Існує припущення, що в Альпах є небагаті родовища уранових руд.

Гідроенергетичні ресурси. Швейцарія має багаті гідроенергетичні ресурси, оскільки більшість рік є бурхливими, багатоводними, мають водоспади.

Рослинні і тваринні ресурси. Країна розташована в зоні європейських широколистяних лісів. Тут переважають такі породи: дуб і бук, інколи зустрічається сосна. На південному схилі Альп ростуть каштани. Весною цвітуть крокуси та нарциси, влітку — рододендрони, камнеломки та едельвейси.

Тваринний світ зазнав нищівного впливу господарської діяльності людини. У Швейцарії водяться такі види тварин, як сніжна куріпка та заєць-біляк, у горах — косуля, бабак та серна.

Рекреаційні ресурси. Природа Швейцарії відома своєю красою: засніжені вершини Альп (трьох- і чотирьохтисячні піки Маттерхорн, Юнгфрау, Берніл, Дьяблере), глибокі ущелини, водоспади, альпійські луги, мальовничі долини, бурхливі гірські ріки, а також Фірвальдтетське та Луганське озера.

Населення

Становлення швейцарської нації є історично складним процесом, зумовленим поєднанням різних етнічних груп.

Чисельність населення. Мови. У Швейцарії немає єдиної етнічної спільноти. Кожний з чотирьох швейцарських народів (германошвейцарці, франкошвейцарці, італошвейцарці та ретороманці) відрізняється національною самосвідомістю. Водночас кожний мешканець країни усвідомлює не тільки свою етнічну і кантональну належність, а й державну спільність, що виражається в єдиній самоназві і культурі. Загальна кількість населення країни у 2004 р. становила 7,4 млн. осіб.

Мови народів Швейцарії належать до двох мовних груп: романської (французька, італійська та ретороманська) і німецької. Незважаючи на різномовність населення, у Швейцарії відсутня національна ворожнеча. За конституцією країни всі чотири народи рівноправні, а їх мови визнані національними. Державне діловодство, загальне для всієї Швейцарії, та закони видаються на чотирьох державних мовах.

Демографічні особливості. З 80-х років XX ст. народжуваність у країні знижувалася, але одночасно зменшувалася і смертність. Тому природний приріст є позитивним (0,54%). Крім постійної імміграції, для країни характерна ще й сезонна (приблизно 200 тис. осіб приїжджають до країни на будівельні та сільськогосподарські роботи). Середня тривалість життя у 2004 р. для чоловіків становила 77,5 року, для жінок — 83,2. Жіноча стать переважає (51%). Однак тривалий час Швейцарія залишалася єдиною європейською країною, де жінки були позбавлені виборчих прав. Лише у 1971 р. референдум (участь у ньому брали тільки чоловіки) надав жінкам право обирати та бути обраними.

Національний і релігійний склад. Три народи країни (германошвейцарці, франкошвейцарці та італошвейцарці) компактно проживають в історично сформованих областях. Найдавніша нечисельна група — ретороманці — живе у кантоні Граубюнден. У країні також мешкають понад 1 млн. іноземців (1/6 населення). У Швейцарії переважають протестантизм (2,9 млн. осіб) і католицизм (2,2 млн.).

Розміщення населення. Країна заселена нерівномірно. Середня густота населення становить 154 особи/км2. На Швейцарському плато та у північно-східній частині країни, де зосереджено майже 3/4 усіх мешканців країни, вона сягає 250 осіб/км2, на гірські райони припадає від 25 до 50 осіб/км2.

Більша частина швейцарців мешкає у містах, однак великих міст небагато: Цюріх (339 тис. осіб), Берн (335 тис.), Женева (173 тис.), Базель (171 тис.), Лозанна (114 тис.). Більшість міст країни нараховує менше 20 тис. жителів. Населені пункти у сільській місцевості мають розгалужену інфраструктуру. Широка індустріалізація Швейцарії, розвиток туризму, скорочення частки населення, зайнятого у сільському господарстві, зменшує різницю між сільським і міським способами життя. Навіть у невеликих селищах нині будують престижні готелі та житлові будинки.

Трудові ресурси. Економічно активне населення країни у 2004 р. становило 3,77 млн. осіб. У промисловості зайнято майже 26% працівників, у сільському господарстві — 5%, у сфері послуг — 69%, з яких 23% працюють у готелях, ресторанах, у сфері торгівлі, 11% — у банківській та кредитній сферах, страхуванні. У 2004 р. рівень безробіття становив 3,4%, водночас нараховувалося 936 тис. іноземних робітників.

Характеристика господарства

Швейцарія — одна з найбагатших країн Європи насамперед завдяки високому розвитку обробної промисловості та сфери послуг, зокрема туризму.

Сучасний стан економіки. У період 1950—2004 рр. економіка країни розвивалася стабільно, безробіття утримувалося на низькому рівні, стримувалася інфляція (у 2004 р. — 0,9%), а спади ділової активності були нетривалими. Рівень життя в країні є досить високим. У 2004 р. ВНП Швейцарії оцінювався в 251,9 млрд. дол., або 33 800 дол. на душу населення.

Країна здавна використовувала переваги свого нейтралітету, розвиваючи посередництво в міжнародній торгівлі. Джерелами її доходів є постійний приплив іноземного капіталу, туризм і курортне господарство. Гарантія таємниці вкладів, статус нейтральної країни здавна залучали до банків Швейцарії капітал із багатьох країн, інколи всупереч законодавству останніх.

Економіка Швейцарії є однією з найпродуктивніших у світі. Швейцарські компанії за кордоном активніші, ніж їх конкуренти. Це зумовлено невеликим внутрішнім ринком, нестачею сировини та внутрішньоматериковим розташуванням країни. Жодна велика швейцарська компанія не спроможна функціонувати без потужних міжнародних інвестицій. Номінальна вартість безпосередніх швейцарських інвестицій за кордоном сягає 71 млрд. швейцарських франків (26,4% ВНП): 64% цієї суми припадає на промисловість, решта — на банки, страхування та сферу послуг. Традиційно активне сальдо платіжного балансу країни нині становить 50,2 млрд. швейцарських франків (13% ВНП).

Швейцарія — один із фінансових центрів світу. Її банківська система значно більша, ніж це необхідно для внутрішніх операцій. У 2003 р. на території країни функціонував 631 банк та фінансова компанія. На кожні 1400 мешканців країни припадає 1 банк, що робить Швейцарію (разом з Німеччиною) країною з найвищою у світі концентрацією банків. Роль іноземних банків зростає: наприкінці 90-х років XX ст. їм належало понад 10% швейцарських банківських авуарів (чеки, векселі, перекази тощо).

Найактивнішим міжнародним ринком торгівлі акціями та облігаціями є Швейцарська фондова біржа. Біржа в Цюріху — найбільша у континентальній Європі. Швейцарія також відіграє важливу роль на світовому ринку страхових послуг, особливо у сфері комерційного страхування. Деякі провідні швейцарські страхові компанії більше половини своїх прибутків одержують від операцій на зовнішньому ринку.

Загальна характеристика промисловості. Швейцарія — високорозвинута індустріальна країна. Завдяки високій якості швейцарські товари користуються попитом на світовому ринку. Країна є одним з провідних науково-технічних центрів світу. У Швейцарії розміщено чимало науково-технічних осередків інших держав.

Паливно-енергетичний комплекс. Країна змушена завозити рідке паливо і вугілля. Потреби в електроенергії Швейцарія цілком покриває за рахунок власних ресурсів. Від ГЕС надходить 99% електроенергії, ТЕС мають лише резервне значення. Приблизно 20—25% виробленої електроенергії Швейцарія експортує сусіднім державам. Річне виробництво електроенергії у 2003 р. становило майже 68,6 млрд. кВт-год. Наприкінці 60-х років XX ст. було розпочато будівництво АЕС. Нині працює 5 реакторів потужністю 3 млн. кВт-год.

Машинобудування. Ця галузь спеціалізується на виробництві високоякісних готових виробів. Специфічною галуззю є годинникова промисловість. Щорічно випускається приблизно 63—65 млн. одиниць годинників (47% від світової продукції) на майже 1800 підприємствах. Лідерами світової годинникової промисловості є «Омега», «Лангердорф» і «Таван». Електротехнічна галузь виробляє гідротурбіни. Швейцарське машинобудування досягло значних успіхів і в розвитку електроніки. Текстильне машинобудування (діє 60 підприємств, найбільші з яких «Рюти», «Заурер») спеціалізується на випуску ткацьких верстатів, мотальних, прядильних, в’язальних, трикотажних і вишивальних машин. Швейцарія є виробником зброї (системи і компоненти озброєння для танків, артилерії та піхоти, цивільні й військові літаки та гелікоптери).

Хімічна промисловість. Галузь зорієнтовано здебільшого на виробництво складних хімічних сполук: барвників, засобів з боротьби зі шкідниками, фармацевтичних препаратів, ароматичних речовин, фотоматеріалів. Найбільшими хімічними фірмами країни є «Сіба-Гейгі», «Сандоц» та «Гофман ля Роше».

Фармацевтична промисловість Швейцарії випускає вітаміни, сульфаміди, антисептичні і тонізуючі засоби, гормони, а також спеціальні заспокійливі препарати із нетривалим терміном дії.

Легка промисловість. Її виробництво представлене волокнами, пряжею, шовком, тканинами, взуттям тощо. Текстильні фабрики виробляють здебільшого дорогі бавовняні тканини (полотно, тюль, муслін, батист, поплін), що переважно експортуються. Швейцарія відома шовками та мереживами (центри — Санкт-Галлен, Апренцелій, Тургау). Швейна промисловість спеціалізується на масовому пошитті одягу (Цюріх, Санкт-Галлен, Тессін, Люцерн, Берн тощо).

Харчова промисловість. Лідером харчової промисловості країни є фірма «Нестле» (випускає напої, молочні продукти, шоколад тощо), на якій працюють 197 тис. робітників у 60 країнах. Виробництво сиру (134 тис. т) — важлива галузь економіки країни, яка виготовляє безліч його видів (ементальський, швейцарський, сбрін, апенцель, камамбер, брі, савойський тощо). У 26 кантонах розвинуте виноробство.

Сільське господарство. Великих земельних угідь у країні майже немає. Більшу частину продукції (60%) виробляють середні за розміром господарства, наділи яких коливаються від 5 до 10 га. Однак вона не задовольняє потреб країни, тому Швейцарія імпортує 60—70% зерна, приблизно 50% овочів, 88% цукру тощо.

Тваринництво. Молочно-м’ясний напрям становить 75% усієї продукції сільського господарства. На альпійських та субальпійських пасовищах 6 місяців на рік випасають корів, що забезпечує великі надої. Молоко майже цілком переробляється на сири або масло. У 2003 р. нараховувалося 2 млн. голів великої рогатої худоби (у т. ч. до 900 тис. молочних корів), 1,95 млн. свиней, 365 тис. овець, понад 6 млн. курей.

Рослинництво. Під ріллею зайнято всього 6% площі країни. Із зернових висівають переважно пшеницю, жито та ячмінь. Зернові культури, картоплю і помідори вирощують на Швейцарському плоскогір’ї та у долині Рейну. На схилах гір, що спускаються до Женевського озера, на узбережжях Рейну та Рони, а також у кантоні Тессін культивують виноград. Абрикосами та яблуками відома нижня частина долини Рони.

Транспорт. Швейцарія має високорозвинуту транспортну систему. Довжина залізниць у 2003 р. становила 4533 км. їх майже повністю націоналізовано й електрифіковано і вони є одними з найкращих у Європі. Оскільки залізниці будувалися за умов пересіченого рельєфу, то необхідні були численні мости та тунелі. У 2003 р. в країні нараховувалося понад 71 тис. км сучасних автомобільних шляхів. Парк легкових автомобілів сягає майже 3,4 млн. одиниць (на 2 мешканців країни припадає 1 автомобіль). Національні дороги (автостради) мають довжину 1400 км, що становить 73% від загальної дорожньої мережі.

Ріки Швейцарії майже не використовуються для транспортування. Значну роль в економічному житті країни відіграє лише Базельський порт на Рейні («морські ворота Швейцарії»), через який проходить 32% усього імпорту і 16% експорту країни. Незначне транспортне значення й озер. Здебільшого їх використовують у туристичній сфері.

Швейцарія має власний морський флот, який виник під час Другої світової війни. Вантажообіг її торгового флоту нараховує 604,8 тис. бр.-реєстр, т. У складі флоту — 23 сучасних суден, що розраховані на перевезення від 6 до 10 тис. т вантажів, а також кілька танкерів.

Широко розвинуте в країні повітряне сполучення. Літаки швейцарської авіакомпанії «Свісер» курсують в усі частини світу. Цюріхський аеропорт «Клотен» посідає восьме місце в Європі за обсягами перевезень.

Пошуки розв’язання транспортних проблем у зв’язку із складним рельєфом зумовили будівництво у 70—80-ті роки XX ст. великих автомобільних тунелів, серед яких Великий Сен-Бернар (2469 м), Сімплон (2005 м) тощо. Побудований у 1980 р. тунель Сен-Готард є найдовшим автомобільним тунелем у світі (16,4 км).

Зовнішня торгівля. Високорозвинута зовнішня торгівля Швейцарії представлена експортом (130,7 млрд. дол. У 2004 р.) промислової продукції (машин, годинників, медикаментів, електронного устаткування, хімічних продуктів, одягу тощо). Країна — один з головних експортерів капіталу. В імпорті (121,1 млрд. дол. у 2004 р.) переважають промислова і сільськогосподарська сировина і напівфабрикати.

Провідними торговельними партнерами Швейцарії є ФРН, США, Італія, Франція та Велика Британія. Товарообіг з Україною у 2004 р. становив 772,8 млн. дол. З 1995 р. в Україні створюються спільні підприємства із швейцарськими компаніями «Сіба-Гейгі», «Сандоц», «Міратекс», «Аеролізинг» тощо.

Соціальна сфера

Соціальний комплекс Швейцарії має низку особливостей, зумовлених тривалим історичним розвитком країни і культурної спадщини швейцарських народів.

Освіта. У Швейцарії діти відвідують школу у віці від 7 до 16 років. Майже всі державні школи безкоштовні. В країні майже відсутні неписьменні. Швейцарія має 9 університетів (в Базелі, Цюріху, Берні, Женеві, Лозанні, Фрібу- рі та ін.). Загальна кількість студентів налічує 93 тис. осіб.

Культура і мистецтво. Швейцарія — країна з багатою культурною спадщиною. Тут щороку проводяться національні та регіональні фестивалі народних танців, міжнародні музичні фестивалі в Люцерні.

У країні налічується 600 музеїв, серед яких Історичний у Цюріху і музеї мистецтв Базеля, Берна, Женеви та Цюріха. Кожне місто має театр і симфонічний оркестр, найвідоміші — Оперний у Цюріху, Гранд-театр у Женеві та Базельський міський театр. У деяких містах, зокрема у Цюріху, Базелі та Женеві, є балетні трупи.

Рекреація і туризм. В економіці Швейцарії вагому роль відіграє туризм. Туристичний сезон триває тут майже цілорічно, країну відвідує приблизно 1 млн. іноземців. Обслуговування туристів (готелі, кемпінги, ресторани, кафе, служба альпійських провідників, навчання гірськолижному спорту, продаж сувенірів, транспортування екскурсантів) приносить країні великі прибутки.

Природа Швейцарії унікальна — льодовики і долини, озера, гірські піки та ріки, ліси й альпійські луги. Найпопулярнішими є Женева, Цюріх, Берн, Базель, Лозанна, Лугано. Розвинуті гірські курорти, серед яких Гигтад, Верб’є, Монтана, Зерматт, Лучино, Давос, Монтре тощо.


загрузка...