Навігація
Посилання


Загальні відомості про країну

Австрія — невелика країна у центрі Європи без виходу до моря. Територія Австрії клиноподібна: звужена на заході і розширена на сході. Максимальна довжина із заходу на схід становить 579 км. Площа Австрії — 83,9 тис. км2. Територіальні води відсутні.

Офіційна назва країни — Австрійська Республіка. Столиця — Відень (Wien).

Населення Відня налічує 1,6 млн. осіб. Площа міста становить 415 км2. Місто розташоване біля підніжжя Альп на Дунаї. Клімат м’який. Середня температура січня становить -1,5°С, липня — +20°С. Взимку трапляються фени (теплі гірські вітри).

У давні часи на місці Відня було розташоване кельтське, а можливо, й іллірійське поселення. В XI—XII ст. Відень (ця назва вперше згадується у письмових джерелах у 881 р.) став важливим містом Австрії, з середини XII ст. — резиденцією австрійських герцогів. З XVI ст. отримав статус столиці багатонаціональної держави династії австрійських Габсбургів. З 1918 р. — столиця Австрійської Республіки.

Економіка Відня представлена здебільшого промисловістю (транспортне машинобудування, електротехніка, радіоелектроніка, приладобудування, нафтохімія, фармацевтична, легка та харчова промисловість). Функціонують міжнародний аеропорт «Швегат» і метрополітен.

Цільність архітектурної композиції, ансамблі, вишукані будівлі, парки, безліч пам’яток та фонтанів зробили Відень одним з найкрасивіших міст світу. У центрі міста розташовані: собор св. Стефана (1137—1147), колишня резиденція Габсбургів (1881—1913), барочні палаци — Євгена Савойського (1695—1698) та Даун-Кінскі (1713—1716), Нижній (1714—1716) та Верхній (1721—1722) Бельведер, парламент (1873—1883), ратуша (1872—1883)та ін.

Австрія є парламентською республікою, заснованою на демократичних інститутах. Глава держави — президент, який обирається прямим усенародним голосуванням на 5 років. Законодавчу владу здійснює двопалатний парламент — Федеральні збори у складі Федеральної ради (бундесрат), що представляє федеральні землі (64 депутати) та Національної ради (національрат) у складі 183 депутатів, обраних на 4 роки. Федеральний уряд (здійснює виконавчу владу) очолює федеральний канцлер.

Країна є федеративною. До її складу входять 9 земель, Що мають власний парламент (лантаг), конституцію й уряд. Місто Відень прирівняне в адміністративному відношенні До земель.

Кордони. Країна межує із Чехією (362 км), ФРН (784 км), Угорщиною (366 км), Італією (430 км), Ліхтенштейном (35 км), Словаччиною (91 км), Словенією (330 км) та Швейцарією (164 км). Загальна довжина кордонів Австрії становить 2562 км.

Участь у міжнародних організаціях. Австрію було прийнято до ООН у 1955 р. Країна є учасницею більшості міжнародних фінансових організацій. 1 січня 1995 року держава стала учасницею ЄС; з грудня 1997 р. бере участь у Шенгенських угодах, і з 1 квітня 1998 року режим цих угод поширився на неї у повному обсязі.

Природні умови і ресурси

Австрія знаходиться на перехресті Європи: через її альпійські перевали пролягають важливі транспортні

шляхи з півночі на південь і зі сходу на захід.

Рельєф. Австрія розташована у межах Східних Альп. Найвищою вершиною країни є г. Гросглокнер (3797 м). Поширені альпійські форми рельєфу — гострі гребні, виорані льодовиками крутостінні долини, безліч карстових печер (Айсризенвельт). Майже 1/5 площі країни займають рівнини та пагорбкуваті низовини, переважно у придунайській частині та на західній окраїні Середньодунайської низовини.

Клімат. На рівнинній території країни клімат теплий і достатньо вологий (700—900 мм), для якого характерне тепле тривале літо із середніми температурами липня — +20°С. Зима порівняно м’яка з середньосічневою температурою -1°С. Снігова лінія проходить на висотах 2500—2800 м. Літо у горах холодне, вологе, вітряне, інколи з мокрим снігом, як правило, сніги здувають фени.

Ріки й озера. Єдиною судноплавною рікою є Дунай, що тече через Австрію від Пассау на кордоні з Німеччиною до передмість Братислави (Словаччина). Найважливішою притокою Дунаю на австрійській території є Інн. Наявні численні озера, особливо у Зальцкаммергуті у Верхній Австрії, в Штирії та Зальбурзі. Майже всі ріки мають льодовикове походження, як правило, глибокі, з холодною та прозорою водою. Такий тип має БодеНське озеро, що частково належить Австрії.

Мінеральні ресурси. Запаси паливних корисних копалин в Австрії незначні, зокрема нафти (23 млн. т) і природного газу (20 млрд. м3) у Нижній та частково Верхній Австрії. Низькоякісне буре вугілля видобувають у Штирії, Верхній Австрії та Бургенланді. Порівняно якісні залізні руди, але з невисоким вмістом заліза є в Штирії (Ерцберг) і небагато в Карінтії (Хюттенберг). Руди кольорових металів добувають у місцевих свинцево-цинкових родовищах у Карінтії (Блейберг) та в мідних у Тіролі (Міттерберг). З хімічної сировини порівняно якісними є лише кам’яна сіль (Зальцкамергут) і графіт.

Гідроенергетичні ресурси. Притоки Дунаю Інн, Зал- ках, Енс, Драва мають значні запаси гідроенергії, однак не є судноплавними і тільки частково використовуються для лісосплаву.

Рослинні і тваринні ресурси. Ліси займають майже 2/3 площі Австрії. Вони збереглися переважно у горах, де рослинність мало змінена людиною. Передгір’я та нижні частини схилів гір вкривають широколистяні породи — дуб, бук, граб. Вище ростуть хвойні, здебільшого піхтові, ліси. Нині майже вся рівнинна територія розорана, є багато садів, виноградників, парків.

У гірських лісах, переважно у заповідниках, мешкають копитні — олені, серни, гірські барани і козли, а з птахів — глухарі, тетерева, куріпки.

Рекреаційні ресурси. Гірські ліси — одне з національних багатств Австрії. Країна має мальовничу природу: чисте повітря, високогірні ріки, засніжені гори, що сприяють розвитку зимових видів спорту.

Населення

Австрійці мають змішане походження, чому сприяли історія, релігія та культура країни.

Чисельність населення. Мови. У країні у 2004 р. мешкало 8,17 млн. осіб.

Німецька мова в Австрії, за винятком західних територій, є різновидом баварського діалекту, мова карінтійців та штирійців (проживають у гірських районах) значно відрізняється від лексики і фонетики нижніх австрійців.

Демографічні особливості. Останнім часом населення Австрії скорочується внаслідок зниження народжуваності (9,9%0) і збільшення смертності (9,91%о). Невеликий природний приріст характерний для західних альпійських земель і сільської місцевості. Частка осіб старше 65 років становить майже 15%, молодого населення — 16%. Середня тривалість життя чоловіків сягає 76 років, жінок — 81,8. В Австрії кількість жінок на 5% переважає чисельність чоловіків. Однак, незважаючи на низький природний приріст, населення країни поступово збільшується за рахунок мігрантів, яких на 1000 жителів припадає 2,45 особи (2004).

Національний і релігійний склад. Країна етнічно однорідна: 98% — австрійців, 0,3% — хорватів, 0,2% — словенців, 0,1% — інших громад. Угорці та хорвати, що мешкають у Бургенланді, карінтійські словенці, чехи, словаки і турки, які проживають у Відні, утворюють найбільші етнічні громади країни.

Католики становлять до 84% мешканців країни, 6% — протестанти (Аугсбурзька конфесія), 4% — парафіяни Православної церкви, 6% — мусульмани та іудеї. Єврейська діаспора у Відні нараховує майже 10 тис. осіб.

Розміщення населення. Територія Австрії заселена нерівномірно. При середній густоті населення 90 осіб/км2 вона коливається від 150—200 осіб/км2 у східних районах, прилеглих до Відня, до 15—20 осіб/км2 — в Альпах. Вище 1000 м над рівнем моря постійно мешкають майже 2% населення країни. У містах (з кількістю жителів понад 2 тис. осіб) проживає 77% населення, серед яких 1/4 городян зосереджена у Відні. Половина всього міського населення мешкає у містах з населенням до 100 тис. осіб. На більшості території сільське населення проживає у хуторах та окремих дворах. Несприятливі умови Альп призводять до зменшення кількості їх жителів. Великими містами країни є Грац (240 тис. осіб), Лінц (230 тис.), Зальцбург (144 тис.) та Інсбрук (110 тис.).

Трудові ресурси. Чисельність працездатного населення у 2004 р. становила 3,45 млн. осіб. Безробіття було нижчим, ніж у більшості країн Західної Європи: в 1974 р. — менше 2%, у 2004 р. — 4,4%. Нараховується майже 30 тис. робітників-іммігрантів (переважно з Хорватії, Словенії і Туреччини). Нині у промисловості країни зайнято 32% працездатного населення, у сфері послуг (зокрема, торгівлі і туризмі) — 61%, у сільському та лісовому господарстві і рибальстві — 7%.

Характеристика господарства

Економіка Австрії розвинута і стабільна, у країні націоналізована частина промисловості і діє розгалужена система соціального забезпечення.

Сучасний стан економіки. У 2004 р. ВНП країни становив 255,9 млрд. дол., або 31 300 дол. на душу населення. Продукція промисловості у 2004 р. сягала 30% ВНП: на сільське, лісове та рибне господарства припадало 2%, а на послуги, будівництво, енергетику, торгівлю і транспорт — 68%.

У 40—60-ті роки XX ст. було націоналізовано понад 70 фірм основних галузей промисловості. Держава контролює підприємства важкої індустрії, нафтохімії, металургії, суднобудування, приладобудування. Приватний сектор, що становить 3/4 австрійської економіки, сконцентрований у сільському господарстві, лісівництві, целюлозно-паперовій, легкій, харчовій промисловості, оптовій і роздрібній торгівлі. Приватне підприємництво майже не монополізоване. Держава зберігає за собою пайову участь у капіталі найбільших концернів чорної металургії, гірничовидобувної промисловості, з виробництва устаткування для металургії й енергетики, нафтової та газової промисловості, телекомунікацій, авіаперевезень. Нині економічна політика країни передбачає скорочення державного сектору в економіці, проведення приватизації, зниження прямої участі держави у господарській діяльності, підтримку приватного підприємництва, розширення ринкових механізмів при державному регулюванні і контроль за діяльністю суб’єктів економічних відносин.

Загальна характеристика промисловості. Австрійська промисловість успішно експортує свою конкурентоспроможну продукцію на світовий ринок.

Паливно-енергетичний комплекс. Австрія імпортує кам’яне вугілля, понад 50% бурого вугілля, приблизно 4/5 нафти, майже половину природного газу. Великі витрати країни пов’язані з ввозом нафти та газу, на які припадає до 60% споживаної енергії, на тверде паливо і гідроенергію — по 20%. У м. Швехат (поблизу столиці) на єдиному великому нафтопереробному заводі зосереджено майже всю переробку нафти. Більше половини електроенергії виробляється на численних ГЕС (67%), а також на ТЕС. Загалом виробництво електроенергії у 2003 р. становило 58,7 млрд. кВт-год. Першу АЕС було збудовано у 1971 р. у Цвентендорфі, але після національного референдуму в 1978 р. будівництво було призупинене, а в 1985 р. станцію демонтували.

Металургія. Однією з найважливіших галузей австрійської промисловості є чорна металургія. Переважна більшість чавуну виплавляється в Лінці, у Верхній Австрії, Леобені, сталі — в Лінці. У 2003 р. було видобуто 2,1 млн. т залізної руди (родовище Ерцберг), приблизно 785 тис. т магнезитової руди, виплавлено 4,3 млн. т сталі та 3,7 млн. т прокату. У кольоровій металургії переважає виробництво алюмінію. У Рансгофені, поблизу Браунау, побудовано один із найбільших у Західній Європі алюмінієвий завод. Із місцевої руди виплавляється лише невелика кількість міді та свинцю.

Машинобудування. Машинобудівні підприємства Австрії невеликі: до 50 працівників. У країні виробляють машини й апарати для легкої і харчової промисловості, деякі види верстатного устаткування, устаткування для видобувної промисловості, локомотиви, невеликі морські судна. Центром машинобудування є Відень.

Легка промисловість. У текстильній промисловості нараховується приблизно 350 підприємств із загальною кількістю робітників понад 25 тис. осіб. Переважають малі підприємства, розташовані на південь від Відня та у Форарль- берзі. Основними видами продукції є бавовняна і синтетична пряжа, бавовняні, вовняні та синтетичні тканини, килимові вироби. Швейні підприємства знаходяться у Відні. У країні майже 60 шкіряних і взуттєвих фабрик щороку виробляють понад 10 млн. пар взуття.

Харчова промисловість. Галузь є однією з найрозвинутіших, її підприємства розташовані по всій території країни. Так, виноробство зосереджене у Придунайській Австрії, на півдні та південному сході переважають м’ясо-молочна, хлібопекарська, борошномельна, макаронна й інші галузі. У гірських районах, де землеробство майже не розвинуте, давні традиції має сироробна промисловість. Світової популярності набув австрійський шоколад.

Сільське господарство. Майже 42% земельної площі Австрії використовується у сільському господарстві. У країні переважають невеликі та середні землеволодіння (у середньому — 28 га). Австрія продуктами харчування забезпечує власні потреби приблизно на 92%.

Тваринництво. Галузь дає понад 2/3 продукції сільського господарства. Природні луги і пасовища охоплюють понад 50% усієї сільськогосподарської площі. Крім того, під посівами кормових культур зайнято приблизно 1/4 площі ріллі, однак частину кормів імпортують. Усе це дає змогу утримувати 2,5 млн. голів великої рогатої худоби та 3,8 млн. свиней.

Рослинництво. Головними культурами галузі є пшениця, ячмінь і цукровий буряк, які вирощують на придунай- ських територіях та на східній рівнинно-пагорбкуватій частині Австрії. Тут висівають також жито, овес і саджають картоплю. Однак посіви зустрічаються й у передгір’ях Альп та полонинах, на плато Шумави. Поза гірськими районами переважають овочівництво, плодівництво й виноградарство, яким займаються у північно-східній і східній частинах країни.

Лісове господарство. Його формує розвинутий комплекс галузей, зокрема заготівля деревини, її обробка та виробництво целюлози, паперу й картону. Лісопродукти становлять до 1/3 усього експорту країни. Заготівлю деревини і її первинну обробку проводять у гірських районах Штирії.

Транспорт. Мережа шляхів сполучення в Австрії густа на рівнинах й у горах. Основна частка у перевезеннях вантажів припадає на залізничний і автомобільний транспорт (до 2/5 загального внутрішнього вантажообігу країни). Загальна довжина залізниць у 2003 р. становила 6 тис. км, з яких майже 50% (3552 км) електрифіковано. Ділянки з електротягою розташовані здебільшого у гірській частині країни, де використовується дешева електроенергія місцевих ГЕС. Електрифіковані також найважливіші міжнародні напрямки, у т. ч. до Німеччини, Італії, Швейцарії, трансальпійські дороги. Автомобільний транспорт успішно конкурує із залізничним у перевезеннях вантажів і пасажирів. Загальна довжина автошляхів країни становить 200 тис. км.

Єдиною судноплавною рікою Австрії є Дунай (350 км). На річковий транспорт припадає менше 1/10 частини загального вантажообігу країни. Найбільший річковий порт Австрії — Лінц, через який ввозять величезну кількість кам’яного вугілля, коксу, залізної руди та іншої сировини. Йому за вантажообігом більше ніж удвічі поступається Відень.

У 1957 р. було створено національну компанію «Австрійські авіалінії», а на початку 90-х років XX ст. з’явилася приватна авіакомпанія «Лауда ейр». Вони щороку обслуговують майже 8,4 млн. пасажирів. Усі компанії зосереджені у Віденському міжнародному аеропорту.

Специфічним транспортом високогірної частини Альп є підвісні (канатні) і зубчасті дороги. Вони забезпечують підйом гірськолижників і туристів та спуск деревини й інших вантажів. Канатні дороги дають змогу ввозити усе необхідне для мешканців високогірних долин.

Зовнішня торгівля. У 2004 р. імпорт товарів Австрії (101,2 млрд. дол.) за вартістю поступався експорту (102,7 млрд. дол.). Країна експортує сировину та напівфабрикати, деревину, чорні метали, продукцію хімічної промисловості, електроенергію. Як готову продукцію вивозять деякі види машин й устаткування, річкові судна. У невеликій кількості експортується продовольство. Імпортують здебільшого готові вироби, зокрема споживчі товари, машини та устаткування, нафту й газ, кам’яне вугілля, кокс, руди, хімічну сировину.

Основними торговельними партнерами Австрії є Німеччина, Італія, країни Центральної та Східної Європи, СІНА, Японія та ін. Зовнішня заборгованість Австрії у 2003 р. становила 15,5 млрд. дол. Україна й Австрія мають тісні культурно-історичні та економічні зв’язки. Зовнішньоторговельний обіг з Україною у 2004 р. становив 593,7 млн. дол. З Австрії до України ввозять комп’ютерну техніку, медикаменти, офісне устаткування тощо. В Україні успішно працюють «Райффайзенбанк Україна» і банк «Австрія Кредитанштальт Україна», мережа супермаркетів компанії «Billa».

Соціальна сфера

Багатим і різноманітним є соціальний комплекс Австрії, передусім матеріальна та духовна культура австрійців.

Освіта. Більшість школярів країни отримують обов’язкову загальну (неповну середню) освіту, відтак навчаються у середніх спеціальних (ремісничих, комерційних або технічних) навчальних закладах. Найбільші університети в Австрії знаходяться у Відні (73 тис. студентів), Граці, Інс- бруці, Клагенфурті та Зальцбурзі. У 2003 р. у ВНЗ навчалося понад 240 тис. студентів.

Культура і мистецтво. Країна здавна була відомою своїми театрами, музикою і драматичним мистецтвом. Світову популярність здобули Віденська філармонія, Віденська державна опера і Віденський симфонічний оркестр. Щорічно проводиться Зальцбурзький фестиваль як головна музично-драматична подія країни, що спеціалізується на виконанні творів Моцарта. Оперний фестиваль у Брегенці проходить протягом перших трьох тижнів червня, у Відні проводять свій фестиваль.

Велика кількість творів мистецтва колекції Габсбургів знаходиться у Музеї історії мистецтв у Відні, всесвітньові- дома колекція графіки — у музеї «Альбертіна» (Відень).

Палаци Бельведер та Шенбрунн, розташовані у передмістях Відня, є чудовими зразками палацового мистецтва. Інсбрук та Зальцбург вважаються «музеями архітектурних стилів».

Рекреація і туризм. Туризм — одне з головних джерел прибутків Австрії (щороку майже 15 млрд. дол.). У 2003 р.

країну відвідали 29 млн. туристів. Майже 67% усіх рекреантів приїжджають з Німеччини, Великої Британії, Нідерландів.

У країні розвинутий спортивний туризм, зокрема, нараховується понад 30 тис. гірських і рівнинних лижних трас, більше 3,5 тис. гірськолижних ліфтів та підйомників, понад 500 пунктів прокату велосипедів, 100 манежів для верхової їзди і 375 пунктів для прогулянок на конях, приблизно 5 тис. відкритих тенісних кортів й тенісних залів, 200 шкіл підводного плавання, віндсерфінгу, катання на водних лижах, понад 2 тис. відкритих і закритих басейнів, майже 20 центрів навчання планерному спорту і дельтапланеризму, 60 альпійських альпіністських шкіл, більше 50 тис. км туристичних пішохідних маршрутів і до 10 тис. велосипедних доріжок. Туристи найбільше відвідують федеральні землі Тіроля, Зальцбурга і Каринтії. Понад 50% рекреантів приїжджають до Австрії влітку, взимку — до 30%.


загрузка...