Навігація
Посилання


Загальні відомості про країну

Бельгія розташована на північному заході Європи. На півночі країну омивають води Північного моря. Територіальні води — 12 морських миль. Ріки і канали забезпечують зв’язок з країнами Центральної та Західної Європи, вихід до Північного моря сприяє міжнародній торгівлі. Площа Бельгії становить 30,5 тис км2.

Офіційна назва країни — Королівство Бельгія. Столиця — Брюссель (франц. Bruxelles, флам. Brussel).

Населення Брюсселя налічує 1 млн. осіб. Місто розташоване у центрі країни на р. Сенна і поділене на Верхнє місто (на пагорбах — аристократична, французька частина), Нижнє місто (у долині — торгова, фламандська частина) і Центральну частину, що спускається від Верхнього міста до Нижнього.

Брюссель вперше згадується у писемних джерелах XI ст., а з другої половини XII ст. став одним з головних економічних центрів герцогства Брабант. Місто було центром Бельгійської революції, після перемоги якої визнано столицею Бельгії (1830).

Місто є найбільшим торгово-транспортним і промисловим центром країни. Тут розміщені різні галузі машинобудування, що випускають промислове устаткування, транспортні засоби, а також текстильні, швейні, харчові, тютюнові підприємства, старовинне кустарне виробництво мережив, килимів, ювелірних виробів. Діє міжнародний аеропорт «Завентем», а також метрополітен.

Брюссель має унікальні архітектурні ансамблі: готичну ратушу (1401—1455), «Королівський будинок» (1515—1525), готичний собор Сен-Мішель-е-Гюдюль (1226—1490), площу Плас-де-Мартир (1772—1775), Королівський палац (XVIII—XX ст.), парламент (1779— 1783), Палац століття (1935), Центральний вокзал (1953). У місті знаходяться центральні органи ЄС і Бенілюксу, штаб-квартира НАТО.

Бельгія є конституційною парламентською монархією. Глава держави — монарх («король бельгійців»). Конституційна поправка у 1991 р. надала право жінкам також посідати трон. Монарх має обмежені повноваження, але є символом політичної єдності. Виконавча влада здійснюється королем та урядом, законодавча — королем і двопалатним парламентом, який обирається на 4 роки. Сенат утворений 71 сенатором: 40 обираються прямим загальним голосуванням (25 від фламандського населення та 15 — від валлонського), 21 сенатор (10 від фламандського населення, 10 — від валлонського та 1 від німецькомовного) делегуються радами співтовариств. У Палату представників входять 150 депутатів, що обираються прямим загальним таємним голосуванням.

Країна є федеративною, її утворюють три регіони із широкою автономією (Фландрія, Валлонія та Брюссельський столичний регіон) і три мовні товариства: фламандське, французьке та німецьке.

Кордони. Бельгія на півдні і південному заході межує із Францією (620 км), на сході — з Німеччиною (167 км) та Люксембургом (158 км), на півночі — з Нідерландами (450 км). Загальна довжина кордонів країни становить 1385 км, берегової смуги — 66 км.

Участь у міжнародних організаціях. Бельгія рішуче підтримує європейську інтеграцію. У 1921 р. між Бельгією та Люксембургом було укладено економічний союз (БЛЕС). Нині кр

аїна входить до Ради Європи, Західноєвропейського союзу (ЗЄС) та НАТО. Бельгія є учасницею Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) і ООН.

Природні умови і ресурси

У країні сформувалися сприятливі умови для ведення сільського господарства і розвитку гірничовидобувної промисловості.

Рельєф. Більша частина території країни — велика рівнина із середніми висотами 100—200 м, з хвилястою поверхнею. Прибережна низовина вздовж Північного моря є ідеально рівною поверхнею, захищеною бар’єром піщаних дюн і дамб від припливів і повеней. Арденнські гори на південному сході країни складені переважно вапняками та піщаниками.

Клімат. У Бельгії переважає помірно морський клімат. Середньорічна кількість опадів становить 800—1000 мм, в Арденнах їх кількість більша, ніж в інших районах Бельгії — до 1400 мм на рік. Найтеплішими місяцями є квітень і вересень. Середня січнева температура сягає -2°... -3°С, влітку — до +25°С.

Ріки й озера. Низинний рельєф більшої частини країни, велика кількість опадів та їх сезонний характер визначають особливості рік. Найбільшими ріками країни є Шельда, Маас, Лейе. Вони переважно спрямовані з південного заходу на північний схід, поступово зменшуючись та переборюючи пороги і водоспади. Більшість рік країни судноплавні, однак існує потреба регулярно розчищати їх русла від замулення.

Мінеральні ресурси. Бельгія небагата на мінеральну сировину. В країні видобувають вапняк для цементної промисловості. Поблизу південно-східного кордону та у південній частині країни розвідано невелике родовище залізної руди; наявні значні запаси кам’яного вугілля біля підніжжя Арденн і в районі Кампіну (провінція Лімбург).

Рослинні і тваринні ресурси. Широколистяні ліси (дуб, бук, граб та ясень) займають 17% площі країни. У 1954 р. було створено національний парк в Арденнах, де збереглися природні ліси. На іншій території країни деревні насадження є здебільшого лісосмугами, садами і бокажами (живі огорожі з дерев та густого чагарнику).

Тваринний світ зберігся переважно в Арденнах: кабани, лані, косулі, зайці, білки, лісові миші.

Рекреаційні ресурси. Бельгія має чудове морське узбережжя з пляжами та курортами міжнародного класу, гірський район Арденн, в якому збереглися природні ландшафти, національні парки тощо.

Населення

Бельгійці (фламандці) є нащадками франкських, фризьких і саксонських племен, а валлони — нащадками кельтів.

Чисельність населення. Мови. Населення Бельгії у 2004 р. налічувало 10,3 млн. осіб.

У країні прийнято три офіційні мови. Французька мова поширена у південній частині країни (у провінціях Ено, Намюр, Л’єж та Люксембург), фламандський варіант нідерландської мови — у Західній і Східній Фландрії, Антверпені і Лімбурзі. Франкомовне населення мешкає у Валлонському регіоні, фламандське — у Фландрійському регіоні, де 1% населення розмовляє німецькою.

Демографічні особливості. Зменшення народжуваності у країні сприяло збільшенню населення із середини 70-х років XX ст. лише на 6%. Народжуваність становить 10,59%о, а смертність — 10,2%о; темпи приросту населення всього — 0,16%. Середня тривалість життя чоловіків становить 75,2 року, жінок — 81,7. Вікова група до 14 років містить 18% населення, від 15 до 65 років — 66% і 16% населення похилого віку. Жінки (51%) чисельно переважають над чоловіками.

Національний і релігійний склад. Корінним населенням Бельгії є фламандці і валлони. У країні постійно проживають приблизно 900 тис. іноземців (італійці, марокканці, французи, турки, голландці, іспанці тощо).

Із проголошенням країною незалежності постійними стали суперечки між фламандцями і валлонами, що ускладнювало суспільне та політичне життя країни. Унаслідок революції 1830 р. французьку мову визнано державною, що зумовило підйом націоналізму серед фламандців, які вимагали прирівняти їх мову до статусу державної. Цього було досягнуто тільки у 30-ті роки XX ст. Однак антагонізм між двома етносами посилився. У 1971 р., 1980 р. і 1993 р. було внесено поправки до конституції, що надали кожному з них культурну і політичну автономію.

Конституція Бельгії гарантує свободу віросповідання. Більшість віруючих (майже 70% населення) — католики. Поширені також іслам (250 тис. осіб), протестантизм (до 70 тис.), іудаїзм (35 тис.), англіканство (40 тис.), православ’я (20 тис.). Церква відділена від держави.

Розміщення населення. Країна є густо заселеною — 331 особа/км2. Це одна з найурбанізованіших держав, а деякі економічні райони майже повністю урбанізовані. Численні сільські громади розташовані вздовж головних трас. У країні нараховується 13 міст із населенням понад 65 тис. осіб, серед яких Брюссель (понад 1 млн. осіб), Антверпен (468 тис.), Гент (230 тис.), Шарлеруа (206,5 тис.), Льєж (200 тис.), Брюгге (117 тис.) тощо.

Трудові ресурси. У 2004 р. загальна кількість зайнятих налічувала 4,7 млн. осіб, з них майже 107 тис. працюють у сільському господарстві, 1,14 млн. — у промисловості та будівництві, 2,87 млн. — у сфері послуг, до 900 тис. осіб зайнято в управлінському апараті. Для країни характерне значне та стійке безробіття (8,1%), особливо для Валлонії.

Характеристика господарства

Нині Бельгія належить до найрозвинутіших промислових і торговельних країн світу.

Сучасний стан економіки. У 2004 р. ВНП країни становив 316,2 млрд. дол., або 30 600 дол. на душу населення. На особисте споживання у 2003 р. було витрачено 65% ВНП, тоді як державні витрати становили 15%. Сільське господарство дало менше 2% ВНП, промисловість — 26%, а сфера послуг — майже 72%.

У Бельгії переважає приватний сектор, який вигідно використав географічне положення країни: перехрестя торгових шляхів між Францією, Англією і Німеччиною. Завдяки цьому в країні розвинуті транспортна мережа і різноманітні індустріальні та комерційні підприємства. Передовими об’єднаннями Бельгії є «Сос’єте женераль», «Брюссель-Ламбер», «Кобера», «Електрорай». Промисловість сконцентрована переважно у найзаселенішій частині країни — Фландрії, хоча уряд заохочує інвестиції у південну частину — Валлонь. Країна практично не має власних корисних копалин, тому змушена їх завозити і водночас підтримувати високий рівень експорту товарів і послуг.

Економічному розвитку Бельгії сприяли інвестиційні фонди, які збільшувалися протягом десятиліть завдяки розвитку промисловості та міжнародної торгівлі. Шість банків і трестів контролюють нині більшу частину бельгійської промисловості.

Загальна характеристика промисловості. У промисловості країни сконцентровано до 28% зайнятих і виробляється майже 31% ВНП. Частка обробної промисловості становить 2/3 випуску промислової продукції, а також будівництва і комунальних підприємств.

Паливно-енергетичний комплекс. Бельгія щорічно потребує 69,4 млн. т вугілля і лише 15,8 млн. т отримує за рахунок власних ресурсів. Нафта становить 35% енергоспоживання і 18% — вугілля. У районі Антверпена знаходяться нафтопереробні заводи. Потужність усіх електростанцій в 2003 р. становила 78,8 млрд. кВттод. Переважна більшість електроенергії виробляється на АЕС (55%) і ТЕС (42%). У країні діють сім АЕС (чотири з них — у Дулі поблизу Антверпена) загальною потужністю 5,7 млн. кВттод. Будівництво восьмої станції в 1988 р. було призупинено із міркувань екологічної безпеки.

Металургія. В країні розвинута металургія. Виробництво чавуну (9 млн. т) і сталі (14 млн. т) залишається важливою галуззю. Більшість старих металургійних заводів розташовані поблизу вугільних шахт навколо Шарлеруа та Льєжа або біля родовищ залізної руди на півдні країни. Сучасний великий металургійний завод знаходиться на півночі від Генма. Бельгія посідає перше в Європі і четверте місце у світі за виробництвом цинку (заводи поблизу Льєжа і в Баден-Везелі в Кампіні). Також в країні виробляють мідь, кобальт, кадмій,олово й свинець.

Машинобудування. Важке машинобудування зосереджене в Льєжі, Антверпені і Брюсселі. Воно представлене виробництвом верстатів, залізничних вагонів, тепловозів, насосів та спеціалізованих машин для виробництва цукру, хімічної, текстильної і цементної промисловості. В Антверпені функціонує судноверф, що виготовляє судна міжнародного класу. У країні працюють іноземні автоскладальні заводи. У 2003 р. було зібрано приблизно 500 тис. легкових автомобілів та 90,5 тис. вантажних (до 10% обсягу європейського виробництва). Підприємства космічної галузі сконцентровано здебільшого у Брюсселі й Антверпені.

Хімічна промисловість. Ця галузь почала розвиватися лише у XX ст. Бельгія переважно виробляє сірчану кислоту, аміак, азотні добрива і каустичну соду. Більшість заводів розташовані у промислових районах Антверпена і Льєжа. Нафтохімічна промисловість орієнтована на виробництво пластмас.

Промисловість будівельних матеріалів. Цементні заводи зосереджені у промислових районах навколо долин рік Самбри та Маасу, поблизу джерел вапняків. У 2003 р. було вироблено 10,5 млн. т цементу.

Легка промисловість. Традиційні ремісничі виробництва — плетіння мережив, виготовлення гобеленів та шкіряних виробів — працюють переважно для туристів. Бельгія є потужним виробником бавовняних (15,3 тис. т), вовняних (11,8 тис. т) і лляних тканин. Фабрики з виробництва вовняних тканин зосереджені в районі Верв’є, бавовняних та лляних — у районі Гента.

Антверпен є центром оброблення алмазів (приблизно 60% світового виробництва оброблених алмазів). Експорт дорогоцінних каменів (переважно алмазів) щороку становить до 8,5 млрд. дол. або 7,1% вартості експорту країни.

Харчова промисловість. Ця галузь представлена виробництвом цукру, пивоварством і виноробством. На імпортній сировині працюють заводи, що виробляють какао, каву, цукор, консервовані маслини тощо.

Сільське господарство. Приблизно 1/4 загальної площі країни відведено під сільські угіддя. Загалом у сільському, лісовому господарстві та сфері рибальського промислу задіяно 2,5% усіх працюючих в країні. Сільське господарство покриває 4/5 потреб країни у продовольстві і сільськогосподарській сировині. У центральній частині Бельгії, де земля поділена на маєтки площею від 50 до 200 га, широко використовується сучасна сільськогосподарська техніка і хімічні добрива.

Тваринництво. Воно забезпечує 70% усієї сільськогосподарської продукції. Майже половину сільськогосподарських угідь відведено під пасовища для домашньої худоби. В країні нараховується до 3 млн. голів великої рогатої худоби, у т. ч. 600 тис. корів і до 7 млн. голів свиней. У гірській місцевості розводять овець та велику рогату худобу.

Рослинництво. Основними сільськогосподарськими культурами є пшениця, ячмінь, цукровий буряк, картопля, овочі. їх урожайність загалом висока: з одного гектара збирають до 6 т пшениці або 59 т цукрового буряка. Загальний збір зернових перевищує 2,3 млн. т, з яких на пшеницю припадає 4/5 урожаю, на ячмінь — 1/5. Щорічний збір цукрового буряка становить майже 6,4 млн. т. У передмістях вирощують фрукти й овочі. Розведення квітів і декоративних рослин є особливістю районів Гента та Брюгге.

Рибальство. Ця галузь у Бельгії достатньо розвинута. Майже увесь вилов реалізується на внутрішньому ринку країни. Головними рибальськими портами є Зеебрюгге й Остенде. Траулерний флот, що базується в країні, займається промислом у прибережних водах Північного моря.

Транспорт. За розвитком транспортної інфраструктури (залізниці, автошляхи, судноплавні ріки та канали) Бельгія посідає перші місця у світі. Залізнична мережа є однією з найгустіших у Європі (130 км на 1000 км2), її протяжність становить 3518 км. Головні автошляхи (148 тис. км) перетинають усі райони країни, зокрема Арденни. Авіакомпанія «Сабена», заснована у 1923 р., забезпечує повітряне сполучення із більшістю міст світу.

Торговий флот країни є незначним: 50 суден загальною тоннажністю 1,146 млн. бр.-реєстр, т. Одним з найбільших портів світу вважається Антверпен, через який проходить до 80% вантажообігу Бельгії і Люксембургу, щорічно — майже 118 млн. т вантажів з 14 тис. суден (посідає друге місце серед європейських портів після Роттердама і є найбільшим залізнично-контейнерним портом у Європі). Порт має площу приблизно 100 га, охоплює 100 км причальних мереж і 17 сухих доків, його пропускна здатність — 125 тис. т на добу.

Завдяки рівнинному рельєфу у приморській частині країни були побудовані канали, що з’єднують природні водні шляхи. Найбільшими каналами є Альберт-канал (127 км), Шарлеруа-Антверпен тощо. У Бельгії нараховується до 1600 км судноплавних внутрішніх водних шляхів.

Зовнішня торгівля. Бельгія здавна здійснює політику вільної торгівлі. У 2004 р. імпорт країни становив 235 млрд. дол., експорт — 255,7 млрд. дол. Торгівля з країнами-партнерами ЄС збалансована. Продукція обробної промисловості становить 5/6 обсягу всього експорту. Експортується здебільшого продукція автомобілебудування, хімічної, металургійної і текстильної промисловості, продукти харчування, дорогоцінне каміння, транспортне обладнання. Ввозиться продукція машинобудування, хімічної промисловості, транспортне обладнання та паливо.

Основними торговельними партнерами Бельгії є країни ЄС, насамперед Німеччина, Франція, Нідерланди і Велика Британія. Зовнішня торгівля між Україною та Бельгією у 2004 р. становила 540,7 млн. дол. Сукупний обсяг прямих інвестицій до України з Бельгії у 2004 р. оцінювався у 27,9 млн. дол.

Соціальна сфера

Бельгія відома своїми мереживами, виробами льєжських зброярів, антверпенськими майстрами огранування алмазів, пивоварами (виготовляється понад 600 видів міцного пива) тощо.

Освіта. В Бельгії для дітей віком від 6 до 16 років та у вечірніх школах до 18 років освіта є обов’язковою і безкоштовною. Функціонує вісім університетів і сім академій, в яких навчаються до 120 тис. студентів.

Культура І мистецтво. У музеях Льєжа, Гента, Іпра, Брюсселя зберігаються полотна видатних художників (Брейгель, Рубенс, Ван-Дейк, Меньє та інші). Брюссель є культурним центром країни, в якому знаходяться старовинні райони, зразки європейської готики і бароко. Визначними пам’ятками міста є площа Гранд Плас, Театр де ля Монне і Театр дю Парк, відомі художні музеї, зокрема Королівський музей мистецтв, Королівський музей мистецтва та історії.

У Брюсселі діє відомий Музей «Міні-Європа», де на площі приблизно 2 га екпонується понад 100 макетів пам’яток історії й архітектури країни у 25-кратному зменшенні. Найшанованіший храм Брюсселя — собор св. Михайла, а найдавніший храм — церква Діви Марії на Саблоні (на піщаному пагорбі), що славиться своїми вітражами тощо.

Особливістю Бельгії є карнавали, найвідоміші з яких — карнавал у Бенші поблизу Монса (проводиться перед Великим Постом), карнавал св. Крові (проходить у травні у м. Брюгге), дитячий карнавал Дня святого Миколая (6 грудня).

У Королівській національній бібліотеці Альберта І зберігаються понад 3 млн. томів, у т. ч. 35 тис. рукописів (переважно середньовічних). У столиці розташовані численні наукові заклади, наприклад Королівський інститут природної історії з палеонтологічною колекцією і Королівський музей Центральної Африки. В Антверпені відкриті для відвідувачів Музей скульптур «Міддельгейм», Музей алмазів (Даймондленд), всесвітньовідомий зоопарк та ринок антикваріату.

Рекреація і туризм. Країну щороку відвідує до 3,3 млн. туристів, які приносять 5,2 млн. дол. прибутків.


загрузка...