Навігація
Посилання


Загальні відомості про країну

Швеція знаходиться на східній і південній частині Скандинавського п-ова, о-вах Готланд та Еланд у Балтійському морі і малих островах біля узбережжя країни. На півдні та сході Швецію омивають води Балтійського моря і Ботнічної затоки, на південному заході — протоки Ересунн (відокремлює Швецію від Данії), Каттегат і Скагеррак. За Північним полярним колом розташована 1/7 частина території. Загальна площа Швеції становить 449 964 км2, площа суходолу — 410 934 км2.

Офіційна назва країни — Королівство Швеція. Столиця — Стокгольм (Stockholm).

Населення Стокгольма налічує 1,5 млн. осіб. Площа становить 186,4 км2 (з передмістями — 453 км2). Місто розташоване на узбережжі протоки Норстрем, що з’єднує о. Меларен із затокою Балтійського моря Сальтшен. У ньому переважає помірно океанічний клімат із відносно м’якою зимою (середня температура січня — до -3°С), літо прохолодне (середня температура липня становить +18°С) з дощами й сильними вітрами. Опадів випадає до 600 мм на рік.

Документальні відомості про Стокгольм належать до 1252 р. У середині XII ст. місто отримало міське право, а з кінця XIII ст. стало резиденцією короля. У XVI—XVII ст. політична й економічна роль міста зростає і з 1523 р. Стокгольм стає столицею незалежної Шведської держави.

Стокгольм забезпечує 10% промислового виробництва країни. Основними галузями промисловості є машинобудування й металообробка (розвинуті електротехніка, радіоелектроніка, устаткування для харчової промисловості, підприємства транспортного машинобудування тощо), поліграфічна, легка, харчова, хімічна промисловість. У місті функціонують великий порт (вантажообіг — 5,5 млн. т), міжнародний аеропорт Ар- ланда та внутрішній аеропорт Бромма.

Місто є важливим рекреаційним центром країни. У Старому місті збереглися середньовічне планування, романсько-готичні церкви XIII ст. (Сторчюрка, Ріддархольм- счюрка), Королівський палац (1697—1760), ратуша (1911—1923), палац Дротнінгхольм (з 1662 р.)тощо. У центрі міста, в районі Нормальм, розташовані сучасні будівлі.

Швеція є конституційною монархією. Глава держави — король. Законодавчий орган — Риксдаг (однопалатний парламент), складається із 349 депутатів, що обираються на 4 роки. Уряд очолює прем’єр-міністр.

Адміністративно-територіально Швеція поділяється на 25 лен (губерній), у географічному та історико-географічно- му аспекті на 3 частини: Геталанд, Свеаланд і Порланд.

Кордони. На заході та півночі країна межує з Норвегією (1619 км), на північному сході — з Фінляндією (586 км). На південному сході, півдні і південному заході має вихід до морів. Загальна довжина кордону країни становить 2205 км, берегової смуги — 3218 км.

Участь у міжнародних організаціях. У 1814 р. Швеція проголосила політику нейтралітету (вона не входить в жодний військово-політичний союз у мирний час), але шведський уряд у 1991 р. виявив готовність відмовитися від нейтралітету у зв’язку з інтеграцією до Європи.

Із 1995 р. Швеція стала повноправною учасницею ЄС, входить до ООН, РБСЄ, МАГАТЕ, МБРР (Міжна

родний банк реконструкції та розвитку), ОЕСР (Організація економічного співробітництва і розвитку), ЮНЕСКО тощо.

Природні умови і ресурси

Швеція розташована у приатлантичній частині Європи, що відображається на природних умовах країни.

Рельєф. Територія країни знаходиться у межах Балтійського щита Східно-Європейської платформи та структур каледонської складчастості. У північних і західних районах

Швеції розташовані Скандинавські гори (найвища точка — г. Кебнекайсе, 2123 м), що є сполученням хребтів з ділянками альпійського рельєфу, плоскогір’їв та внутрішньогірських западин. Тут знаходиться понад 200 невеликих льодовиків (здебільшого карові) загальною площею до 400 км2. Узбережжя утворюють невисокі береги, біля яких розташовані малі острови, що перешкоджають прибережному судноплавству.

Клімат. Для країни характерний помірний клімат, спостерігається вплив теплої течії Гольфстрім. Середня температура у січні становить -10°... -14°С, у липні — від +14° до +16°С. Південна Швеція має м’який вологий клімат морського типу. Зима нетривала, тепла (середня температура січня — до 0°С), а літо прохолодне (в липні — приблизно +17°С). У північній частині Балтійського моря і у Ботнічній затоці звичайними є тумани. Середньорічна кількість опадів коливається від 460 мм на крайній півночі до 710 мм на західному узбережжі Південної Швеції. У країні часті штормові вітри.

Ріки й озера. Численні невеликі ріки Швеції утворюють густу сітку і мають важливе господарське значення. Ріки країни є швидкими і використовуються для виробництва енергії, сплаву деревини. До 9% території зайнято озерами, найбільші з яких Венерн (5545 км2), Веттерн (1898 км2), Меларен (1140 км2), Ельмарен (479 км2). Вони є важливою транспортною системою країни. Гірські озера використовуються переважно для лісосплаву. До 14% території зайнято болотами.

Мінеральні ресурси. Основними корисними копалинами Швеції є залізні руди (загальні запаси 3,4 млрд. т із вмістом заліза у руді 58—68%), мідні руди (1,6 млн. т), свинець (приблизно 2,3 млн. т), цинк (2,4 млн. т). Район Шеллефтео багатий на сульфідні родовища міді, цинку й свинцю, іноді із золотом, сріблом та миш’яком (Буліден, Крістінберг тощо). У Північній і Середній Швеції наявні родовища залізних руд (Гренгесберг), руд цинку, свинцю (Ластсвалль), міді (Аітик), урану (Ранстад). У країні також розвідані невеликі родовища руд марганцю, вольфраму, рідких металів тощо.

Гідроенергетичні ресурси. У горах, на півночі країни, беруть початок численні ріки зі значними ухилами, порогами, водоспадами. Населення Швеції цілком забезпечене питною водою — всі озера й ріки прісні. За запасами гідроенергії Швеція посідає друге місце в Європі (після Норвегії). З 1987 р. заборонено будувати ГЕС на ріках, які належать до природних об’єктів, що охороняються.

Рослинні і тваринні ресурси. Швеція знаходиться у Північному поясі, у природній зоні тайги, тому в лісах переважають хвойні породи (сосна, ялина, інколи з березою, осикою тощо). Ліси займають 68% території країни. Фауна представлена такими тваринами, як лось, бурий ведмідь, росомаха, рись, лисиця, куниця, білка, заєць-біляк. На півночі зберігся дикий північний олень.

Рекреаційні ресурси. У країні 7% площі перебуває під охороною держави. Налічується дев’ять національних парків (Абіско, Муддус, Пельєкайсе, Сарек, Стура-Шефаллет тощо), площа яких перевищує 5000 км2.

Населення

Швеція належить до однонаціональних країн з високим рівнем життя. Її населення характеризується соціальною однорідністю.

Чисельність населення. Мови. Населення Швеції у 2004 р. налічувало приблизно 9 млн. осіб.

Державною мовою є шведська, яка належить до скандинавської гілки германських мов і має безліч діалектів і говорів.

Демографічні особливості. Народжуваність у Швеції є невеликою — 10,4%о. Правильна організація охорони здоров’я зумовила зниження дитячої смертності до 5,6%о, смертність дорослого населення сягає 10,3%о. Країна належить до першого типу відтворення населення: темпи приросту позитивні, але мінімальні, низька смертність. Зростає кількість осіб похилого віку (нині — 17%). Швеція залишається лідером за тривалістю життя у світі (у жінок — 84 роки, у чоловіків — 78,1 року).

Із XVIII ст. у країні переважає жіноче населення над чоловічим (відповідно 51 та 49%) і лише у сільській місцевості більше чоловіків.

Щороку у Швеції кількість шлюбів зменшується. За цим показником на 1000 осіб (3,7 у 2004 р.) Швеція посідає останнє місце у регіоні. Середній вік чоловіків, які вперше одружуються, становить 29 років, жінок — 25 років. У країні сім’ї є невеликими, переважають громадянські шлюби.

Національний і релігійний склад. Шведи становлять 93% населення країни. У Швеції проживають приблизно 508 тис. іммігрантів: фінів (210 тис.), сербів (70 тис.), датчан (41 тис.), норвежців (47 тис.), турків (29 тис.), а також греків, німців, чилійців тощо. У 60—70-ті роки XX ст. після відкриття кордонів до країни іммігрувало в пошуках роботи понад 0,5 млн. осіб, здебільшого фінів, югославів, греків.

Державною церквою, до якої належать 90% шведського населення, ще з 1527 р. визнано Лютеранську. Нині серед шведів особливої релігійності не спостерігається, вони радше дотримуються традицій. Іммігранти є переважно католиками (вихідці з Латинської Америки, Франції тощо) —164 тис.

Розміщення населення. Населення Швеції розміщене вкрай нерівномірно. Середня його густота становить 20 осіб/км2. Найзаселенішими є рівнини на південній території Середньої Швеції й південне узбережжя. Висока густота спостерігається і в прилеглих до Стокгольма, Гетеборга і Мальме районах. Тут знаходиться велика Стокгольмська агломерація (до 1,5 млн. осіб). Лише 10% населення країни мешкає у чотирьох провінціях (льонах) на півночі. У внутрішніх північних районах і на плато густота населення є однією з найнижчих у Європі.

Швеція — високоурбанізована країна, більшість шведів мешкає у містах (до 87%). У Швеції переважають невеликі міста, а великі є портами і промисловими центрами — Гетеборг (450 тис.), Мальме (246 тис.), Вестерос (124 тис.).

Трудові ресурси. Працездатного населення в Швеції у 2004 р. нараховувалося приблизно 4,46 млн. осіб, з яких у сільському господарстві зайнято 4%, в обробній промисловості — 28%, у сфері послуг — 68%. Рівень безробіття низький, у 2004 р. він становив 5,6%. У країні пенсійний вік однаковий для чоловіків і жінок — 60 років.

Характеристика господарства

Швеція належить до двадцяти найрозвинутіших країн світу. Високого рівня економічного розвитку країни було досягнуто завдяки історичним умовам, багатим природним ресурсам і високій виробничій культурі.

Сучасний стан економіки. Швеція випускає понад 1% промислової продукції світу, її частка у світовому експорті перевищує 2% (40% ВВП). У 2004 р. ВНП Швеції оцінювався у 255,4 млрд. дол., або 28 400 дол. на душу населення. Уряд витрачає 26% ВНП, споживачі — 53%. Частка промисловості у 2004 р. становила 29% ВНП, частка сфери послуг — 69%. Темпи інфляції у Швеції в 2004 р. дорівнювали 0,7% (в 1991 р. — 9,3%).

Економічна модель Швеції характеризується участю у міжнародному поділі праці, високою часткою державного сектору, наявністю потужних фінансових груп і розвитком кооперативного руху, кваліфікованою робочою силою, виробництвом товарів на експорт, зовнішньою торгівлею та активним реагуванням на мінливі умови світового господарського розвитку. Ця модель ґрунтується на таких чинниках:

— відсутність відмінностей між багатими та бідними (високий ступінь соціальної рівності, мала кількість фінансово неспроможних людей, обмежена кількість багатих осіб);

— низький рівень безробіття (1—5%);

— високий рівень податків (понад 55%), які поділяються на основні (національний та комунальний, або місцевий, подохідні податки) та додаткові (національний майновий податок, податок на спадщину та дарування тощо);

— високий рівень соціального обслуговування. Швеція посідає перше місце у світі за кількістю житла на душу населення (445 квартир на 1000 осіб); високий показник автомобілізації (500 автомобілів на 1000 осіб); сплачується грошова допомога на дітей віком до 16 років, пенсіонери не платять за житло тощо;

— високий рівень медичного обслуговування (25 лікарів на 10 000 населення);

— нейтралітет (економіку не підривали війни).

Провідну роль в економіці Швеції відіграє приватний

сектор (85%), в якому зайнято 75% робочої сили виробничої сфери. Приватний капітал переважає в галузях, що визначають експортну спеціалізацію. Велика кількість промислових підприємств належить і державі.

Загальна характеристика промисловості. Головними галузями промисловості Швеції є машинобудування, деревообробна, паперова, металургійна, гірничовидобувна.

Гірничовидобувна промисловість. Нині Швеція — один з провідних світових постачальників залізної руди, видобування якої досягло 13 млн. т. За видобутком товарної залізної руди країна посідає друге місце у Західній Європі (після Франції). На крайній півночі зосереджено майже 3/4 запасів і понад 4/5 видобутку руди. Найбільшим родовищем залізних руд Середньої Швеції є Гренгесберг. Понад 4/5 видобутої руди експортується. Срібло, золото, свинець, мідь та інші кольорові метали видобуваються на півночі країни. їх щорічний видобуток становить: міді — 40 тис. т, свинцю — 73 тис. т, цинку — 109 тис. т.

Паливно-енергетичний комплекс. Дешева власна електроенергія завжди була важливим фактором промислового розвитку країни. Для Швеції характерний високий рівень споживання енергії на душу населення (6826 кг умовного палива у 2003 р.). Приблизно 1/3 енергетичних потреб країни задовольняється за рахунок імпортних енергоносіїв, зокрема нафти. Майже 95% потреб країни в електроенергії забезпечують приблизно порівну АЕС і ГЕС, 5% покривають ТЕС, що працюють на мазуті. Виробництво електроенергії щорічно становить майже 142,9 млрд. кВттод.

Перший шведський промисловий ядерний реактор було збудовано у 1972 р., останній (12-й) — у 1985 р. Вони розташовані на чотирьох АЕС у південній частині країни — у населених пунктах Барсебек (2 реактори загальною потужністю 1200 МВт), Рінгхалс (4 реактори, 3475 МВт), Оскарсхман (З реактори, 2205 МВт), Форсмарк (3 реактори, 3090 МВт). Реактори працюють переважно на імпортному паливі.

Гідроенергетика завжди відігравала важливу роль в економіці Швеції. Її частка в енергопотребах становить 34%. Із станцій, що збудовані на великих повноводних ріках, надходить 3/4 гідроенергії.

Металургія. Найбільші заводи повного металургійного циклу знаходяться у Бурлагені і в рудо-експортних портах Лумо і Окселесунд. Понад 40% сталі виплавляється в електропечах. Центрами кольорової металургії країни є Шел- лефтео (мідь, свинець), Сундсвалль (алюміній), Вестерос і Фінспонг (прокат кольорових металів).

Продукцією чорної металургії є нержавіюча стрічка, листи і труби, конструкційна сталь, сталь для підшипників та швидкоріжуча сталь тощо. У Швеції щорічне виробництво сталі становить 6 млн. т.

Машинобудування. Ця галузь є найдавнішою і найрозвинутішою в обробній промисловості Швеції. Її частка становить 45% надходжень від експорту. Машинобудування представлене широким асортиментом товарів, зокрема автомобілі, станки, точні вимірювальні прилади, обладнання для електростанцій, радіолокаційне обладнання, реактивні літаки тощо.

Найрозвинутішим сектором машинобудування є автомобілебудування. Провідні у цій галузі дві компанії: «Воль- во», заснована у 1929 р. у м. Гетеборг, яка випускає, крім легкових (42,4 тис. шт.) і вантажних (46 тис.) автомашин, Ще понад сотню різних товарів (автобуси, автобусні шасі, морські та промислові двигуни, аерокосмічну продукцію тощо), і «СААБ-Сканія», що виготовляє легкові автомобілі (у м. Трольхеттан), вантажні машини (у м. Седертель), військові літаки, електроніку, двигуни й автобуси. Понад 4/5 шведських автомашин та автобусів експортуються.

У країні розвинуте також електротехнічне машинобудування, зокрема виробництво телекомунікаційного обладнання, побутової техніки, електричних генераторів та двигунів. У цій галузі провідними є кілька компаній: «АББ» (виробництво точного обладнання), «Еріксон» (виробництво телекомунікаційних систем), «Електролюкс» (провідний виробник побутової техніки).

Із 50-х років XX ст. суднобудування Швеції лідирувало на світовому ринку, однак нині виробництво галузі знизилося, що пов’язано з перевиробництвом суден (особливо танкерів), двома економічними кризами і жорсткою конкуренцією з боку країн із низькою оплатою праці (зокрема, Південної Кореї, Бразилії тощо). У 2003 р. судноверфі Швеції спустили на воду до 50 тис. т суден із загальною тоннажністю 2,8 млн. бр.-реєстр, т.

Хімічна промисловість. Ця галузь характеризується незначною сировинною базою. У країні виробляють хлор (400 тис. т), сірчану кислоту (до 1 млн. т). У Стокгольмі, Уппсала, Седертельє функціонують підприємства з випуску біохімічної та фармацевтичної продукції.

Деревообробна промисловість. Деревообробні підприємства країни розташовані у невеликих портах на узбережжі Ботнічної затоки, а також на ріках Юнган, Індальсельвен, Онгерманельвен тощо. У м. Сундсваллі сконцентрована найбільша у світі кількість лісообробних підприємств. У 2003 р. Швеція виробила понад 10 млн. т целюлози. Паперова промисловість зосереджена у Середній та Південній Швеції. Так, у Норчепінгі і Хальсті знаходяться найбільші центри з випуску газетного паперу. За виробництвом паперу Швеція посідає четверте місце (8,8 млн. т), за експортом целюлози і паперу — третє місце у світі.

Легка промисловість. Ця галузь представлена текстильною, швейною, шкіряно-взуттєвою промисловістю, що працюють переважно на внутрішній ринок, який залежить від імпорту сировини і конкурує із зарубіжними виробниками. Найбільшим центром текстильної та швейної промисловості Швеції є м. Бурос.

Харчова промисловість. На півдні країни розвинуте виробництво м’яса (553 тис. т), твердих сирів (138 тис.), масла (63 тис.). Більшість підприємств знаходиться на півдні країни і в приозерних низовинах Середньої Швеції.

Сільське господарство. У сільському господарстві країни зайнято 43 тис. осіб. У Швеції переважають невеликі сімейні ферми (15 тис. ферм до 5 га). Основний прибуток вони одержують від продажів молочних продуктів та м’яса. Приблизно 40% обробних земель здається в оренду. У повоєнний період сільське господарство було механізоване, працюють 210 тис. тракторів (по 6 на кожні 100 га) і 50 тис. комбайнів. Нині майже всі ферми автоматизовані.

Тваринництво. Ця галузь є провідною у сільському господарстві країни (70% його продукції). У Швеції переважає розведення великої рогатої худоби (до 1,8 млн. голів, з яких 600 тис. — молочні корови), свиней (2,3 млн.), північних оленів. Поголів’я м’ясної худоби зросло порівняно з молочною. На півдні країни займаються свинарством.

Рослинництво. Для вирощування кормових культур, серед яких високопродуктивні травосуміші із райграсу, тимофіївки, конюшини, використовується 3/4 площі країни. Виробництво зернових культур є другорядним у землеробстві (5,7 млн. т). Пшеницю вирощують на рівнинах Середньої Швеції, овес — у прибережних рівнинах на заході країни, ячмінь — на південному заході.

Рибальство. У цій галузі зайнято майже 3,8 тис. працівників. Унаслідок зменшення рибних запасів вилов нині різко скоротився і сягає 200 тис. т (у рекордному 1964 р. — 410 тис. т). Більшу частину вилову становлять оселедець і тріска. Понад 50% вилову експортується, але імпорт перевищує експорт.

Транспорт. Внутрішні перевезення у Швеції здійснюються переважно автомобільним і залізничним транспортом. Шведські автомобільні шляхи відомі своєю якістю у всьому світі. їх довжина становить 213,2 тис. км, протяжність залізниць — 11 481 км. Автопарк перевозить до 36 млн. пасажирів щорічно і має 322 тис. вантажних машин. Машини шведського виробництва становлять 2/5 автомобільного парку країни.

У Швеції розташовані 48 аеропортів. Авіарейси здійснює компанія «SAS» у корпорації з Данією та Норвегією. Найбільшим аеропортом Швеції і всієї Північної Європи є «Ландветтер» біля м. Гетеборг. Щорічно він обслуговує майже 5 млн. пасажирів та перевозить до 110 тис. вантажів. Міжнародні і чартерні рейси становлять приблизно 60% від всієї кількості пасажирів.

Розвитку економіки країни сприяють морські торговельні шляхи. Морськими судами перевозиться 9/10 продукції зовнішньої торгівлі. Торговий флот Швеції (2,7 млн. бр.-реєстр. т) контролюють монополістичні групи. Головними портами країни є Стокгольм (вантажообіг 5,5 млн. т) і Гетеборг (2,2 млн. т). Поромні переправи — найрентабельніші пасажирські перевезення у Данію та Німеччину. Регулярно діють 50 маршрутів, які щорічно перевозять понад 4 млн. пасажирів.

Газо- і нафтопроводи на території Швеції майже відсутні. Із 1985 р. функціонує магістральний газопровід Мальме — Гетеборг. Однак актуальним є розроблення проекту скандинавської газової мережі (Nordic das grid), який передбачає створення системи компресорних станцій і газопроводів (у т. ч. підводних), необхідних для транспортування норвезького та російського газу у Данію, Швецію і Фінляндію.

Зовнішня торгівля. Більшість товарів шведського виробництва закуповують країни ЄС. В експорті переважає продукція машинобудування та металообробки (49% за вартістю), деревообробної і целюлозно-паперової промисловості (20%), металургії (8%); в імпорті — паливо, продовольство, устаткування, метали, споживчі товари. Вартість експорту країни у 2004 р. становила 121,7 млрд. дол., імпорту — 97,7 млрд. дол.

Важливими торговельними партнерами Швеції є ФРН, Велика Британія, Норвегія, Данія, Фінляндія, СІНА та ін. Товарообіг з Україною у 2004 р. становив 446,2 млн. дол., з яких на імпорт припадає 418,4 млн. дол.

Соціальна сфера

У Швеції розвинутий соціальний комплекс, що відповідає статусу держави «загального добробуту».

Освіта. Із 1842 р. у країні обов’язковою є загальна початкова, а з 1962 р. і загальна середня освіта. У Швеції функціонує понад 40 ВНЗ, у т. ч. 10 університетів (7 державних). Перші університети було засновано у 1477 р. в Уппсалі та у 1666 р. у Лунді. Вища освіта, як і середня, безкоштовна.

Культура і мистецтво. Найвідомішим у світі є Королівський драматичний театр у Стокгольмі (заснований у 1787 p.). Загалом у столиці діють 20 театрів, а в кожному великому місті є свій театр і театральна трупа. Шведська королівська опера (заснована у 1773 р.) вважається однією з найкращих у Європі.

Популярне також місцеве прикладне мистецтво, особливо вироби зі скла (м. Оррефорс) і керамічні вироби з Гус- тавсберга і Рерстранда. Найбільші та найвідоміші музеї Швеції знаходяться у Стокгольмі (Національний музей, Скандинавський музей тощо), у музеї «Скансен» зібрані будівлі з різних регіонів країни. В Уппсальському університеті розміщена найбільша бібліотека, багаті фонди також має Королівська бібліотека у Стокгольмі.

Рекреація і туризм. Щорічно країну відвідують 750 тис. туристів, які приносять понад 2,8 млрд. дол. прибутку. Швеція приваблює туристів своєю природою: морськими пляжами, численними озерами (Венерн, Веттерн, Меларен тощо), невеликими порожистими ріками, лісами. Столиця держави — головний її історико-культурний центр. Багато у Швеції престижних курортів, зокрема зимових.


загрузка...