Навігація
Посилання


Загальні відомості про країну

Норвегія розташована на заході і крайній півночі Скандинавського п-ова. Територія країни витягнута у вигляді вузької смуги протяжністю до 1752 км, водночас ширина країни коливається від 6,3 до 434 км. На півночі від Північного полярного кола знаходиться приблизно 1/3 території Норвегії. Від півдня та заходу до мису Стад береги Норвегії омивають атлантичні води Північного моря, а з північного заходу і півдня — води Норвезького та Баренцового морів. Площа країни становить 324 220 км2. До заморських володінь держави належать архіпелаг Шпіцберген, о. Ян-Маєн, невеликі острови Буве та Петра І.

Офіційна назва країни — Королівство Норвегія. Столиця — Осло (Oslo).

Населення Осло налічує 496 тис. осіб. Площа становить 453 км2. Місто розташоване на північному узбережжі Осло-фіорду у пагорбкуватій місцевості із висотами до 300—400 м. В Осло клімат помірний, океанічний, з м’якою зимою (середня температура січня — до -5°С), літо прохолодне (середня температура липня - 16°С).

Опадів випадає до 700 мм.

Осло засноване у 1048 р. королем Гарольдом III Хардероде. З кінця XIII ст. до 1380 р. місто було резиденцією норвезьких королів, з 1572 р. — центром датської адміністрації у Норвегії. Після пожежі 1624 р. знову відбудоване. У 1624—1924 pp. місто звалося Христианія (Chistiania, Kristinia) на честь датського короля Кристиана IV. З 1814 р. Осло оголошено столицею Норвегії.

Місто є головним промислово-торговельним та культурним центром країни. Промислові підприємства сконцентровані у східній частині Осло (Естканте). Тут переважають наймолодші галузі промисловості — машинобудування та металообробка. Виробляють також целюлозно-паперове обладнання, платформи для морського видобутку нафти, обладнання для електротехніки і радіоелектроніки. Аеропорт Форнеб’ю займається внутрішніми і міжнародними перевезеннями.

Визначними пам’ятками міста є барочний собор (приблизно 1690 р.), Королівський палац (1824—1848), університет (1838), стортинг (1866), Національний театр (1891—1899), ратуша з елементами національної романтики (1933—1950), Будинок уряду (1958), Фрогнепарк із гігантським скульптурним ансамблем Г. Зігеланна, лижний спортивний комплекс Хольменколлен із великим трампліном, ковзанярський стадіон «Бішлет» та ін.

Норвегія є конституційною монархією. Глава держави — король. Законодавча влада належить двопалатному парламенту (Стортингу), який формується із 165 депутатів, що обираються на 4 роки за партійними списками. До верхньої палати парламенту (Лагтингу) належить 41 депутат, до нижньої (Одельстінгу) — 124 депутати.

Країна поділяється на. 19 губерній (фюльке).

Кордони. На сході Норвегія межує з Росією (196 км), Фінляндією (720 км) та Швецією (1660 км). Загальна довжина берегової смуги країни становить 3420 км, а з урахуванням фіордів — 21 465 км.

Участь у міжнародних організаціях. Із 1945 р. Норвегія є учасницею ООН, а з 1949 р. — НАТО. У 1962 р. уряд країни звернувся з проханням про вступ до Європейського спільного ринку й у 1972 р. погодився з умовами прийняття. Однак на

референдумі, проведеному в тому самому році, норвежці висловилися проти участі у цій організації. На референдумі 1994 р. населення також не погодилося із вступом Норвегії до ЄС.

Природні умови і ресурси

Норвегія — найдовша держава в Європі. Атлантичний океан в минулому з’єднував усі віддалені території узбережжя, які і нині вважаються найбільш придатною для життя частиною країни.

Рельєф. Норвегія займає західну гірську частину Скандинавського п-ова. Майже вся територія країни знаходиться у межах давніх Скандинавських гір із максимальною висотою 2469 м (г. Гальгепігген). Гори складені переважно гранітами та гнейсами, з пересіченим рельєфом.

Після танення материкових льодовиків було затоплено низовини давніх долин, унаслідок чого утворилися фіорди. Найбільшими є Осло-фіорд, Хардангер-фіорд, Согне-фіорд, Нур-фіорд, Стур-фіорд тощо, найглибшим — Согне-фіорд, глибина якого сягає 1308 м.

Клімат. Для країни характерний клімат із прохолодним літом (середня температура липня —(-14°... +16°С) і відносно м’якою зимою (середня температура січня — 0°... -4°С), чому сприяє тепла течія Гольфстрім. Середня кількість опадів на рік становить від 3330 мм (на заході, де панують волого- несучі вітри) до 250 мм (на сході).

Ріки й озера. На південному сході країни знаходяться найбільші ріки Гломма (591 км), Логен, Бегна, на заході ріки короткі та швидкі. Південь Норвегії багатий на мальовничі озера, найбільше з яких — Мйоса (площа 390 км ). У країні наявні кілька невеликих каналів, що з’єднують озера із морськими портами на південному узбережжі.

Мінеральні ресурси. У Норвегії розвідані великі запаси нафти й газу. Вони зосереджені у норвезькому секторі Північного моря. Промислові запаси нафти оцінюються у 1,5 млрд. т, природного газу — 1995 млрд. м3. Тут знаходяться 3/4 загальних запасів нафти і 1/2 запасів газу Західної Європи. У надрах країни залягають великі поклади залізних руд (біля кордонів із Росією), мідних руд (на крайній півночі), титану, цинку, свинцю. Із неметалевих корисних копалин є родовища цементної сировини, будівельного каміння тощо.

Гідроенергетичні ресурси. Норвегія володіє значним гідроенергопотенціалом. Завдяки великій кількості природних озер, водоспадів та річок немає потреби споруджувати дорогі греблі, що здешевлює електроенергію. Особливого енергетичного значення набувають малі і бурхливі річки, що спадають із крутих західних схилів Скандинавських гір.

Рослинні і тваринні ресурси. На узбережжях Норвегії поширені луки і чагарники, у центрі країни й на півночі ростуть хвойні ліси, на крайній півночі — карликові берези, мохи та лишайники. Хвойні ліси — важливий природний ресурс Норвегії. Загальна лісистість країни становить 27%.

В арктичному районі водяться північний олень, лемінг, песець і гага. У лісах до півдня країни мешкають горностай, заєць, лось, лисиця, білка тощо.

Рекреаційні ресурси. Норвегія славиться мальовничою природою з її фіордами, льодовиками, величними гірськими ландшафтами, унікальними пейзажами полярних територій. В країні охороняється 18% лісів. Налічується 9 національних парків (Евре-Дівідален, Рондане, Евре-Анарйокка тощо).

Населення

Для населення Норвегії характерна однорідність в етнічному, релігійному і соціальному аспектах.

Чисельність населення. Мови. Населення країни налічує 4,59 млн. осіб (114 місце у світі). Норвежці — народ германського походження.

Державною мовою є норвезька (германська група).

Демографічні особливості. У 2004 р. коефіцієнт народжуваності в Норвегії становив 11,67%о, смертності — 9,45%0, тобто природний приріст позитивний. На початку XXI ст. тривалість життя чоловіків у середньому сягала 76,7 року, жінок — 82,1 року. Частка населення віком до 14 років — 20%, осіб літнього віку — 15%. Чоловіки кількісно переважають над жінками. Із 1945 р. показник розлучень у Норвегії постійно зростає і нині майже половина усіх шлюбів розривається. У 2004 р. 48% дітей, народжених в країні, є позашлюбними.

Національний і релігійний склад. Норвегія — етнічно однорідна країна (97% усього населення — норвежці). Крім них, тут мешкають фіни, шведи, датчани тощо. Особливу етнічну групу утворюють саамі, яких нараховується приблизно 20 тис. Вони проживають на крайній півночі майже 2 тис. років, деякі ведуть кочове життя.

Євангелічна лютеранська церква має статус державної. Лютеранство сповідують 86% норвежців, однак регулярно відвідують церкву лише 2% населення. У країні існують й інші конфесії (римо-католицька, протестантська та ін.).

Розміщення населення. Норвегія є однією з найменш заселених країн Європи. Населення в країні розміщене нерівномірно. Середня його густота становить 13,8 осіб/км2. У містах мешкає 73% населення. Так, у районі Осло-фіорду зосереджена приблизно третина мешканців країни. Майже всі великі міста (Берген (224 тис.), Тронгейм (145 тис.), Ста- вангер (106 тис.) тощо) розташовані або на узбережжі морів та фіордів, або поблизу. Усі внутрішні височинні райони майже не заселені.

Сільське населення, здебільшого фермери і рибалки, мешкає на хуторах або у невеликих рибальських селищах на узбережжі фіордів та у долинах рік. Майже кожний четвертий норвежець проживає у сільській місцевості.

Трудові ресурси. Вартість робочої сили в Норвегії є достатньо високою. У країні щороку зростає зайнятість у сфері послуг (74% працездатного населення), у промисловості та будівництві зайнято 22%, у сільському господарстві — лише 4%. У Норвегії у 2004 р. спостерігався низький рівень безробіття — 4,3%. Норвезькі безробітні є соціально забезпеченою частиною населення країни. Вони протягом 3 років отримують матеріальну допомогу від держави у розмірі 90% від попередньої заробітної плати.

Характеристика народного господарства

Норвегія — розвинута країна Європи, для якої характерна яскраво виражена виробнича спеціалізація й експортна орієнтація господарства.

Сучасний стан економіки. За розмірами доходу в розрахунку на душу населення Норвегія є однією з найбагатших країн світу. У 2004 р. ВНП країни становив 183 млрд. дол., або 40 000 дол. на душу населення, а купівельна спроможність — 11 593 дол. на душу населення. Нині частка сільського господарства і рибальства сягає 2,2% ВНП, частка видобувної промисловості (завдяки видобутку нафти у Північному морі) та будівництва — майже 30% ВНП. Приблизно 25% ВНП становлять витрати держави.

Для Норвегії характерний значний соціальний захист населення. Так, усі норвежці, досягнувши 65 років, отримують основну пенсію, додаткова пенсія залежить від доходів і трудового стажу. Медичне обслуговування платне, однак із фондів соціального захисту сплачуються всі витрати на лікування, що перевищують 187 дол. на рік. Жінки одержують безкоштовну допологову та післяпологову медичну допомогу. Крім того, сім’ї одержують допомогу у розмірі 1620 дол. щороку на кожну дитину, молодшу за 17 років. Держава гарантує всім громадянам право на чотирьохтиж- неву оплачувану відпустку.

Загальна характеристика промисловості. Традиційними галузями господарства країни є мореплавство, суднобудування, рибальство, лісопереробна промисловість. Розвиток економіки Норвегії сприяв виникненню нових галузей — електрометалургії, електрохімії, нафтохімії, електроніки, електротехніки тощо.

Гірничовидобувна промисловість. Щорічний видобуток нафти в Норвегії становить 130 млн. т, природного газу — 31 млрд. м3. Тут розробляються такі родовища: Екофіск, Слейпнер і Тур-Валхалл. Країна експортує 90% нафти. Головним металевим ресурсом є залізна руда, видобуток якої становить 1,3 млн. т. Мідь видобувають здебільшого на півночі у кількості 7,4 тис. т. Найбільше в Європі родовище ільменіту знаходиться у Телльнесі на півдні Норвегії (щорічний видобуток — 758,7 тис. т). У країні також видобувають титан (708 тис. т), цинк (41,4 тис. т), свинець (7,2 тис. т) тощо, певну кількість золота і срібла.

Паливно-енергетичний комплекс. Ця галузь є однією з головних у господарстві Норвегії. Щорічно в країні виробляється приблизно 125,9 млрд. кВттод. електроенергії. Частка гідроенергії становить 43% усього виробництва енергії, частка нафти — майже 43%, частка природного газу — 7%, вугілля й деревини — 3%. Електроенергія, яка виробляється на ГЕС, найдешевша у світі, а її душове виробництво (25 712 кВттод) і споживання — найвище.

Металургія. Провідною галуззю промисловості є електрометалургія, що спирається на широке використання дешевої гідроенергії. Щорічно виробляються майже 863,3 тис. т алюмінію (країна є основним постачальником цього металу в Європі), а також феросплави (0,9 млн. т), цинк, нікель, мідь, високоякісна легована сталь. Електрометалургійні підприємства розташовані переважно на узбережжі країни.

Машинобудування. Виробництво устаткування для нафтовидобувної і нафтопереробної промисловості є важливою галуззю машинобудування. До традиційних його галузей також належить суднобудування (насамперед, виробництво рибальських траулерів, бурових платформ, морської електроніки) і судноремонт. Найбільшою суднобудівною компанією Норвегії і всієї Європи є «Квернер», яка має власні верфі у Норвегії, Фінляндії, Шотландії та Німеччині. Також вагоме місце посідає виробництво устаткування для виробництва і передавання електроенергії.

Хімічна промисловість. У країні розвинуте потужне виробництво більшості хімічних і нафтохімічних продуктів: азотних добрив, аміаку, селітри тощо. Останнім часом розвивається нафтохімія, а на її основі — виробництво пластмас і деяких синтетичних матеріалів. Нафтохімічні підприємства розташовані переважно навколо прибережних міст та на західному узбережжі. Лісообробна галузь (найдавніша в країні) спеціалізується на виробництві целюлози, картону і паперу. Щорічно у країні виготовляється приблизно 1,5 млн. т деревинної маси та целюлози і майже 1,8 млн. т різноманітних сортів паперу і картону, переважна частина яких експортується.

Легка промисловість. Ця галузь представлена здебільшого текстильною промисловістю, центрами якої є Осло, Берген й Олесунн.

Харчова промисловість. Вагоме місце у цій галузі посідає рибопереробка в усіх прибережних містах, продукція якої повністю задовольняє внутрішні потреби. Більша частина вилову тріски експортується на західноєвропейський ринок.

Сільське господарство. У Норвегії частка сільського господарства в економіці зменшується з розвитком обробної промисловості. Із 50-х років XX ст. припинили існування до 70 тис. ферм країни. Незважаючи на концентрацію і механізацію сільського господарства, 82,6% селянських господарств країни мають земельні наділи менше 20 га (середній наділ — 10,2 га) і лише 1,4% — понад 50 га.

Тваринництво. Ця галузь залишається провідною у сільському господарстві. Приблизно 50% великої рогатої худоби становлять молочні корови, надої яких сягають 1,8 млн. т молока. Загальне поголів’я у країні сягає 1,3 млн. голів. Традиційною галуззю є м’ясо-вовняне вівчарство (2,4 млн. голів овець), розвинуте переважно на заході та північному заході країни. На фермах також розводять свиней (780 тис.), на півночі — оленів.

Рибальство. Нині загальний вилов риби у Норвегії становить 2,81 млн. т, або 15% загальноєвропейського вилову. Щорічно експортується майже 2,5 млн. т риби, рибного борошна та риб’ячого жиру на 4,26 млн. дол. Оселедець, лосось, тріска та креветки є основними об’єктами рибного промислу. У 30-ті роки XX ст. китобійний флот Норвегії поставляв на ринок 2/3 всього світового промислу китів. Однак невмотивований їх вилов призвів до різкого скорочення поголів’я. У 60-ті роки XX ст. китобійний промисел було припинено, однак рибалки все ще виловлюють невеликих китів (250 одиниць щорічно).

Рослинництво. У країні вирощують здебільшого кормові культури. Під сіножаті і посіви кормових культур використовується 49% сільськогосподарських земель, 38% — під посіви злаків або бобових та 11% — під пасовища. Основними продовольчими культурами є ячмінь, овес, картопля та пшениця.

Землеробство у Норвегії — малоприбуткова галузь господарства, яку дотує держава. Країна є імпортером споживчого продовольства. Однак багато фермерів виробляють сільськогосподарську продукцію лише для задоволення власних потреб.

Транспорт. У країні розвинуте внутрішнє сполучення. Норвегія є однією з провідних судноплавних країн. За тоннажем торговельного флоту (18,8 млн. бр.-реєстр, т у 2004 р.) вона посідає сьоме місце у світі. Більшість суден — великотоннажні танкери. Найбільшими портами країни є Осло, Берген, Тронгем тощо. Морське судноплавство Норвегії на 90% зайняте зовнішньоторговельними перевезеннями вантажів.

Незважаючи на гірський рельєф, у країні розвинутий залізничний транспорт. Протяжність залізниць становить майже 4077 км, з яких понад половину (2518 км) електрифіковано.

Автопарк Норвегії охоплює 1,7 млн. пасажирських і 382 тис. вантажних машин. Загальна довжина автошляхів сягає 91 852 тис. км, з яких 74% — асфальтовані. Більшість автомобільних магістралей прокладені у підземних (гірських) тунелях.

У країні нараховується 48 аеропортів, найбільші з яких Форнебю (Осло), Сула (Ставангер), Берген і Буде. За кількістю внутрішніх пасажирських перевезень Норвегія є однією з провідних країн у світі. На її авіапросторі працює транснаціональна компанія «Скандінавіан ерлайнс систем» (САС).

Одним з економічно важливих видів транспорту є трубопровідний. Мережа магістральних нафто- і газопроводів, які беруть початок від бурових платформ у Північному морі, поєднана з іншими країнами Західної Європи. Довжина нафтопроводів Норвегії становить 2280 км, газопроводів — 17 000 км.

Зовнішня торгівля. Для країни характерна висока частка у ВНП зовнішньої торгівлі (до 40%). Експортуються (76,6 млрд. дол.) переважно нафта і газ (55%), готові вироби (36%), продукція нафтопереробної та нафтохімічної, лісопереробної, електрохімічної і електрометалургійної промисловості, продовольство. Ввозять (45,9 млрд. дол.) здебільшого готові вироби (81,6%), продовольчі товари та сільськогосподарську сировину (9,1%), а також боксити, марганцеву і хромову руду, автомобілі.

Провідними торговельними партнерами є ФРН, Швеція, Велика Британія, Данія, Нідерланди та США. Товарообіг з Україною у 2004 р. оцінювався в 93,6 млн. дол., з яких імпорт становив 70,5 млн. дол.

Соціальна сфера

Природа відіграє важливу роль у розвитку соціального комплексу, особливо культури та рекреації.

Освіта. Середня освіта в країні обов’язкова для молоді, підлітки віком від 16 до 19 років можуть одержати повну середню освіту. В Осло, Бергені, Тронгеймі і Тромсе розташовані ВНЗ Норвегії. Навчання в університетах платне, але студентам надають кредити.

Культура і мистецтво. Норвегія м&є численні народні музеї в Осло та Ліллехаммері, корабельного мистецтва на о. Бюгдей. Театри в Осло й у великих містах дотує норвезький уряд.

Рекреація і туризм. Норвегія — країна давньої скандинавської культури, її історико-архітектурні пам’ятки датуються XII—XIV ст. Щороку чисельність туристів становить до 2,8 млн. осіб, приносячи 2,2 млрд. дол. прибутку.

Найпривабливіші для історико-архітектурного й історико-культурного пізнавального туризму міста Осло, Берген і Тронгейм, а також фіорди. В країні нараховується багато курортів із високоякісною туристичною інфраструктурою.


загрузка...