Навігація
Посилання


Загальні відомості про країну

Фінляндія знаходиться на півночі Європи і має вихід до Ботнічної і Фінської заток Балтійського моря. Площа країни становить 338 145 км2. Найбільша протяжність із півночі на південь — 1160 км, максимальна ширина — 540 км. Біля берегів країни нараховується майже 180 тис. невеликих островів.

Економіко-географічне положення Фінляндії має низку особливостей, зокрема це одна з найпівнічніших держав світу, 1/4 її території розташована за Полярним колом, що ускладнює розвиток господарства значної частини країни. Балтійське море забезпечує вихід до Світового океану, однак негативно позначається замерзання на тривалий час Ботнічної і Фінської заток.

Офіційна назва країни — Республіка Фінляндія. Столиця — Гельсінкі (Helsinki).

Населення Гельсінкі налічує 539 тис. мешканців. Площа — 181,2 км2 (у т. ч. води — 448 км2). Місто знаходиться на півдні країни, на узбережжі Фінської затоки, і займає невеликий гранітний п-ів Естнес, малі острови і шхери. Висота над рівнем моря сягає до 75 м. У місті клімат помірний, перехідний від морського до континентального. Літо відносно тепле (середні температури липня — +16,8°С), зима холодна (середня температура січня — -9,7°С). Щороку випадає до 700 мм опадів.

Гельсінкі засновано у 1550 р. згідно з указом шведського короля Густава Вази. У 1641 р. місто було перенесене на 5 км південніше, до околиць п-ова Естнес. З проголошенням незалежності Фінляндії (грудень 1917 року) воно стало столицею Республіки Фінляндія.

Столиця є головним торгово-фінансовим і промисловим центром країни. Провідна галузь промисловості — машинобудування, особливо електротехнічне та електронне, суднобудування, приладобудування. Тут розвинуті також хімічна, текстильна, швейна, меблева, паперова, поліграфічна, харчова промисловість. Гельсінкі — головний порт країни, діє аеропорт міжнародного значення.

Гельсінкі — центр туризму. Щорічно його відвідують до 3 млн. туристів. Найвідомішими пам’ятками культури є колишній Сенат (1817—1818), собор св. Ми- колая (1830—1852), Гельсінський університет з обсерваторією й бібліотекою (1828—1832), парламент (1927 1931), комплекс Олімпійського стадіону (1934—1940) й Олімпійського селища (1938—1940) тощо.

Фінляндія парламентсько-президентська республіка. Виконавча влада належить президенту, який обирається на 6 років і є головнокомандуючим збройними силами країни. Парламент країни однопалатний, нараховує 200 депутатів, що обираються на основі пропорційного представництва на 4 роки шляхом загального голосування. Країна має 12 губерній (ляні), які поділяються на повіти.

Кордони. На заході Фінляндія межує із Швецією (586 км), на півночі — з Норвегією (727 км), на сході — з Росією (1269 км). Морські кордони країни проходять по Фінській затоці на півдні та Ботнічній затоці на заході. Загальна довжина кордонів країни становить 2690 км, берегової смуги — 1070 км.

Участь у міжнародних організаціях. Фінляндія з 1955 р. є учасницею ООН, з 1956 р. — учасницею Північної ради, міжурядового органу скандинавських країн, з 1995 р.

— ЄС.

Природні умови і ресурси

Природні особливості Фінляндії зумовлені її розташуванням у північних широтах, на Балтійському кристалічному щиті і впливом моря.

Рельєф. Фінляндія — горбкувато-рівнинна країна. Абсолютні висоти не перевищують 300 м (1/3 всієї території розташована нижче на 100 м від рівня моря, і тільки 1/10 — вище 300). Країна знаходиться у межах Балтійського крис- талевого щита, фундамент якого складений гранітами і гнейсами. Крайній північний захід Фінляндії є гірським районом з незначними висотами.

Клімат. Влітку на півдні країни день триває 19 год., а на крайній півночі сонце сяє 73 дні, тому Фінляндію називають «країною північного сонця». Літо прохолодне (середня температура липня становить +17°... +18°С на півдні та +14°... +15°С на півночі), зима холодна (середня температура лютого 13°... -14°С на півночі і від -8°С до -4°С на півдні). Середня річна кількість опадів сягає 450 мм на півночі й 700 мм на півдні.

Ріки й озера. Поєднання суходолу і води — унікальна особливість ландшафтів країни. У Фінляндії нараховується до 190 тис. озер, що займають 9% її площі («країна тисячі озер»). Переважають невеликі озера із середніми глибинами 5—20 м. Найбільше озеро країни -— Сайма (площею 1700 км2). Невеликі канали з’єднують ріки й озера держави. Важливу роль відіграє Сайменський канал, що поєднує озеро Сайма із Фінською затокою.

Мінеральні ресурси. Країна володіє різноманітними мінеральними ресурсами, насамперед металевими. У її надрах знаходяться великі запаси мідної руди (біля міст Рахі, Оутокумпу, Нокіа), залізних руд (родовища Коларі, Кярвясва- ру, Нюхамн тощо), молібдену та цинку (Віханті), а також ванадію і кобальту. Тут зустрічаються нікель, титан, вольфрам, срібло й золото, є великі запаси азбесту, графіту, різних будівельних каменів, торфу.

Рослинні і тваринні ресурси. Майже 2/3 території Фінляндії вкривають ліси. Переважають північно- і південнотай- гові ліси, а на крайньому південному заході — змішані ліси. Загальні запаси деревини країни оцінюються у 1,5 млрд. м . Величезні площі займають болота й заболочені землі (до 1/3 поверхні).

Тваринний світ країни небагатий. Так, у лісах водяться лось, білка, заєць, лисиця, видра. Ведмідь, вовк та рись живуть лише у східних районах країни. У Лапландії водяться дикі північні олені.

Рекреаційні ресурси. Велику увагу приділяють національним паркам (під охороною держави знаходиться 8% території країни). Зокрема, у Лапландії розташовані найбільші парки: Лемменйокі (1720 км2), Паллас-Оунаустунтурі (500 км2), Оуланка (107 км2).

Населення

Населення Фінляндії достатньо однорідне. Співіснування двох етносів (фінського і шведського) не є соціальною проблемою.

Чисельність населення. Мови. У Фінляндії у 2004 р. мешкало приблизно 5,22 млн. осіб.

Для 93% населення рідною мовою є фінська (належить до фінно-угорської групи уральської мовної сім’ї), для 6,5% — шведська. Обидві мови проголошено державними.

Демографічні особливості. Приріст населення країни у 2004 р. становив 0,16%, середній коефіцієнт народжуваності — 10,5%о, смертності — 9,79%о. У сільській місцевості проживає більше літніх людей, ніж у містах. У країні переважають жінки (51%), зокрема у містах. Середня тривалість життя чоловіків становить 74,8, жінок — 82,02 року.

Національний і релігійний склад. Фіни компактно проживають майже на всій території країни. Шведське населення здебільшого сконцентроване у прибережних районах на заході і півдні країни та на Аландських о-вах. В окремих північних та північно-західних місцевостях, у Лапландії живуть найдавніші мешканці країни — саамі (приблизно 2 тис. осіб).

Фінська євангелічно-лютеранська церква має статус державної, до неї належать 87% мешканців країни. Майже 2% віруючих є православними.

Розміщення населення. Населення країни здебільшого концентрується у прибережних і південних районах. Середня густота населення становить 17 осіб/км2, однак у південних районах проживає 4/5 усього населення (густота — 50 85 осіб/км2). На півночі до 65 паралелі мешкає лише 10% населення.

Приріст міського населення у Фінляндії відбувається повільніше, ніж в інших європейських країнах. Міста представлені невеликими місцевими центрами з населенням Ю 20 тис. осіб, що мають адміністративно-розподільчі і торгові функції. Великими містами країни є Гельсінкі (539,4 тис.), Еспоо (201 тис.), Тампере (188,7 тис.), Турку (168,8 тис.) тощо. Міста знаходяться серед значних лісових масивів. Серед сільських поселень переважають хутори, які знаходяться у найродючіших південно-західних районах країни.

Трудові ресурси. У сільському і лісовому господарстві нині зайнято до 14% працездатного населення, у промисловості та будівництві — 36%, у торгівлі і транспорті — 23%. У сфері обслуговування й адміністративному апараті працює 57% населення. Рівень безробіття у 2004 р. становив 8,9% (на відміну від 2% на початку 70-х років XX ст. та 16,4% у 1994 р.).

Характеристика господарства

Фінляндія — розвинута індустріально-аграрна країна, в економіці якої важливими є виробництво машин, устаткування і телекомунікаційного обладнання, вирощування необхідних сільськогосподарських культур.

Сучасний стан економіки. У 2004 р. ВНП країни становив 151,2 млрд. дол., або 29 000 дол. на душу населення. Частка промисловості і будівництва у ВНП сягає 30%, сільського і рибного господарства зменшилася до 3%. Збільшується кількість зайнятих у сфері обслуговування. У Фінляндії встановлені одні з найвищих у світі податків, які сягають 48% ВНП.

Особливістю економіки країни є високий рівень централізації та концентрації капіталу і виробництва. На тридцяти найбільших приватних, державних і змішаних концернах зосереджено до 50% робочої сили, забезпечено випуск більше половини промислової продукції і майже 3/4 експорту країни.

У Фінляндії більшість компаній та корпорацій є приватними, однак гідроелектростанції і залізниці знаходяться у державній власності, держава також регулює підприємницьку діяльність. Операції із землею суворо контролюються державою. В кооперативах зосереджено майже 1/3 роздрібної торгівлі, однак провідними є великі приватні маркетингові компанії. Фермери користуються послугами споживчих, виробничих та збутових кооперативів. Держава активно сприяє залученню іноземних інвестицій.

Загальна характеристика промисловості. У промисловості країни переважають дві групи галузей: обробка та переробка деревини і виплавка та обробка металів.

Гірничовидобувна промисловість. Запаси корисних копалин у Фінляндії незначні, а їх видобування розпочато лише останнім часом. Тут видобувають переважно цинк, мідь, залізну руду й ванадій. Металеві руди становлять майже 40% вартості продукції гірничовидобувної промисловості. Біля м. Торніо знаходиться родовище хрому та нікелю, які використовують для виробництва легованої сталі.

Паливно-енергетичний комплекс. Електростанції країни виробляють щорічно приблизно 71,5 млрд. кВттод. електроенергії. Її здебільшого забезпечують ГЕС, побудовані на ріках Кемійокі на півночі, Оулуйокі у центрі та Віронкоски на південному сході. У 70-ті роки XX ст. були побудовані дві АЕС поблизу Гельсінкі, а у 80-ті роки XX ст. споруджені ще дві атомні станції. На частку АЕС припадає 17% виробленої електроенергії. Фінляндія посідає друге місце у світі за видобутком торфу, частка якого становить 7% в енергобалансі країни.

Металургія. У країні ця галузь почала розвиватися з 50-х років XX ст. Потужний металургійний комбінат знаходиться у м. Рахе, а невеликі заводи розташовані у численних містах південного заходу країни. Виробництво сталі становить 3,2 млн. т на рік.

Машинобудування. Ця галузь посідає важливе місце у фінському експорті. Головні машинобудівні підприємства зосереджені переважно на південному заході країни (Гельсінкі, Турку, Тампере). Виробляють машини й устаткування для целюлозно-паперових підприємств, сільськогосподарську техніку, кабелі, трансформатори, генератори, електромотори, електротехніку, електронну продукцію тощо. Найдавнішою галуззю є суднобудування (концерн «Вяртсі- ля» ум. Турку), яке спеціалізується на випуску морських криголамів, танкерів, буксирів, морських поромів, бурових платформ для морських нафтопромислів тощо. Новою галуззю для Фінляндії стало виробництво мобільних телефонів — корпорація «Нокіа» (Гельсінкі) є одним із найбільших світових виробників мобільних телефонів.

Хімічна промисловість. Виробництво синтетичних волокон та пластмас з відходів деревообробної промисловості, фармацевтичної продукції, добрив та косметики є провідним у цій галузі. На частку хімічної промисловості припадає 10% вартості промислової продукції і 10% експортних надходжень.

Деревообробна промисловість. Фінляндія — найбільший у світі виробник пиломатеріалів, паперової маси, фанери. Обробка деревини хвойних порід зосереджена на узбережжі північної частини Ботнічної затоки і в районі Фінської затоки. У країні щорічно випускають 7,7 млн. м3 пиломатеріалів, 9,9 млн. т паперу та картону. Приблизно 30% паперової продукції становить газетний папір, а також картон, обгортковий папір і високоякісний папір для банкнот, акцій й інших документів.

Легка промисловість. Однією з давніх галузей країни є текстильна промисловість. У Тампере та Гельсінкі сформувалося потужне лляне і бавовняне виробництво. У Фінляндії є велика кількість швейних та трикотажних виробництв. Фінський високоякісний скляний посуд і художня кераміка набули світового визнання.

Харчова промисловість. Найрозвинутішим у країні є виробництво молочних продуктів (вершкова олія, сири тощо) фірми «Валіо».

Сільське господарство. Сільське господарство країни з харчовою промисловістю утворюють єдину систему переробки сільськогосподарської продукції. У Фінляндії нараховується приблизно 94 тис. фермерських господарств із ділянками ріллі менше 20 га. Обмежені можливості для розширення сільськогосподарського виробництва та механізація ферм сприяли скороченню кількості зайнятих у цій галузі.

Тваринництво. На тваринництво припадає 4/5 усіх доходів сільського господарства, тому воно є головною аграрною галуззю країни. Фермери спеціалізуються на розведенні молочної худоби, свиней та бройлерів. У 2004 р. нараховувалося до 1,2 млн. молочних корів і 1,6 млн. свиней. Виробництво молока сягає 2,3 млн. т на рік. У Лапландії вирощують північних оленів (майже 203 тис. голів). На звіроводських фермах країни розводять норок, песців, сріблястих лисиць тощо.

Рослинництво. Більшу частину орних земель Фінляндії засівають кормовими травами (травосумішшю з райграсу, тимофіївки, конюшини тощо). У країні вирощують також картоплю (754 тис. т), пшеницю (464 тис.), ячмінь (2 млн.), жито (47 тис.) і кормовий буряк. Країна на 85% забезпечує внутрішній ринок зерном, чому сприяло удосконалення методів меліорації земель, застосування добрив і виведення холодостійких сортів. Пшеницю, інші зернові культури та цукровий буряк вирощують на родючих глинистих рівнинах південного заходу, яблука, огірки і цибулю — на Аландських о-вах, помідори — у теплицях на півдні.

Лісове господарство. Сільське та лісове господарство країни взаємопов’язані. Більшість селян, крім орних земель, володіють і значними лісовими ділянками. Понад 60% лісів належить фермерам, які нині до 1/6 прибутків одержують від заготівлі лісу.

Ліси Фінляндії — найбільше природне багатство країни. Деревина використовується для виробництва фанери, целюлози, паперу та ін. Із 80-х років XX ст. щорічно вирубується 50—52 млн. м3 лісу, однак запаси деревини на 20 млн. м3 перевищують обсяги вирубування.

Рибальство. Ця галузь є важливою насамперед для внутрішнього споживання країни. Кількість зайнятих у рибальстві становить 1,2 тис. Загальний вилов риби у 2003 р. сягав 185 тис. т.

Транспорт. Високий рівень розвитку економіки, матеріальної і духовної культури країни стимулює розвиток транспорту. Створенню густої й ефективної залізничної мережі перешкоджають малозаселеність, болота й озера, пересічний рельєф тощо. Довжина залізниць Фінляндії у 2004 р. становила 5865 км, електрифіковано до 2400 км.

Економічні зв’язки між районами значною мірою залежать від ступеня розвитку дорожньої мережі. У 2004 р. загальна довжина автомобільних доріг сягала 78 197 тис. км, з них майже 50,5 тис. шосейні. На островах, внутрішніх водоймах взимку використовують спеціальні зимові дороги (понад 400 км), а у найвіддаленіших лісових місцевостях — стежки (понад 1000 км). Нараховується понад 1 млн. легкових та 130 вантажних автомобілів.

У Фінляндії поширені водні перевезення. Центрами морського судноплавства країни є 23 морські порти, що входять до об’єднання «Сатамалітто». Зокрема, Гельсінкі (до

10 млн. т), Турку (5,4 млн. т) тощо. Торговий флот країни невеликий (тоннажністю понад 1,1 млн. бр.-реєстр, т). Внутрішні судноплавні водні шляхи протяжністю 6,1 тис. км охоплюють канали між озерами та є важливими для пасажирських і вантажних перевезень.

Країна має сприятливі умови для розвитку авіатранспорту. Загальна кількість аеропортів у Фінляндії — 159, з асфальтованими смугами — 69. Основним аеропортом є Гельсінкі.

Зовнішня торгівля. Економіка Фінляндії значно залежить від зовнішньої торгівлі. Імпорт та експорт у 2004 р. становили 65% ВНП, вартість імпорту — 45,1 млрд. дол., експорту — 60 млрд. дол. Найбільшими джерелами надходжень від експорту є продукція металургії і машинобудування (43,3%), відтак продукція деревопереробної та хімічної промисловості. Фінляндія імпортує здебільшого промислову сировину, паливо, транспортне устаткування і продукти хімічної промисловості. Зовнішній борг країни сягає 30 млн. дол. (у 1972 р. — 700 млн. дол.).

Значна частина зовнішньої торгівлі Фінляндії (60% імпорту і 60% експорту) припадає на частку країн Західної Європи, особливо Німеччини, Швеції, Великої Британії, Росії. Товарообіг з Україною у 2004 р. становив 286,5 млн. дол., де частка імпорту сягає 255,7 млн. дол.

Соціальна сфера

На розвиток соціальної сфери країни донедавна впливали Швеція та Росія. Однак нині фіни акцентують на національній самобутності своєї культурної спадщини.

Освіта. Уся освіта в країні безкоштовна і обов’язкова для дітей віком від 7 до 16 років. У країні нараховується 20 державних університетів, найбільші з яких знаходяться у Гельсінкі, Тампере, Турку, Рованіємі (Лапландський університет).

Культура і мистецтво. Фінляндія має унікальні архітектурні пам’ятки, зокрема давній архітектурний ансамбль у м. Турку, прилеглий до середньовічного кафедрального собору, давній центр Гельсінкі (будинки Національного музею Фінляндії, Національного театру, Скандинавського банку і залізничного вокзалу) тощо. Серед театрів провідними є Фінський балет, Фінський національний театр, Фінська національна опера, Шведський театр та ін. Столиця країни є центром відомого фінського дизайну (скло, текстиль, прикраси).

Рекреація і туризм. Щороку країну відвідують 0,7 млн. туристів, що приносить понад 1,5 млрд. дол. прибутку. У Фінляндії чудова природа. Крім того, туристів приваблюють історико-культурні об’єкти, міста країни, зокрема Гельсінкі, Тампере, Турку тощо, а також найбільше в країні о. Сайма і Лапландія. Унікальними є фінські сауни (баня, обігріта сухим паром). їх у країні нараховується майже 1,5 млн.


загрузка...