Навігація
Посилання


Загальні відомості про країну

Білорусь займає територію на сході Європи, у басейнах середньої течії Німану та Західного Бугу. Площа країни становить 207,6 тис. км2, протяжність із заходу на схід — 650 км, із півночі на південь — 560 км.

Офіційна назва країни — Республіка Білорусь. Столиця — Мінськ.

Населення Мінська налічує 1,7 млн. осіб. Площаміста становить 158 км2. Мінськ розташований на обох берегах р. Свіслоч (басейн Дніпра) на висотах 200—220 м над рівнем моря. Клімат помірно-континентальний. Середня температура січня становить -6,9°, липня — +18°С, опадів випадає до 650 мм на рік.

Уперше місто згадується у літописі 1067 р. як фортеця Польського князівства, з XIV ст. перебуває у складі Великого князівства Литовського. З XVI ст. — центр Мінського воєводства, з 1796 р. — центр Мінської губернії Російської імперії. Із 1.01.1919 р. - столиця Білорусі.

Провідними галузями промисловості у Мінську є машинобудування та металообробка (завод «БелавтоМАЗ», тракторний завод «МТЗ», виробництво верстатів та автоматичних ліній, підшипників, приладів, годинників, ЕОМ, телевізорів, радіоприймачів, холодильників тощо), легка, харчова, хіміко-фармацевтична та хімічна промисловість. Тут розвинуте виробництво будівельних матеріалів та меблів, функціонує поліграфічний комбінат. Мінськ — великий транспортний вузол,діє метрополітен.

У Мінську збереглися барочні монастирі (у т. ч. бернардинців, бернардинок — обидва XVII ст.), Петропавлівська (Катеринська) церква (1622). Сучасний архітектурний вигляд столиці склався у радянські часи, коли була проведена повна реконструкція міста: Будинок уряду (1930—1933), Палац спорту (1966), головний корпус АН (1935—39), комплекс Палацу водного спорту (1966) тощо.

Білорусь є президентською республікою. Глава держави — президент, який обирається загальними прямими виборами на 5 років. Законодавча влада належить двопалатному парламенту (Національним зборам) у складі Ради республіки (64 депутати, з яких президент призначає 8 осіб) та Палати представників, який обирається на 4 роки (110 місць, розпущена згідно з рішенням референдуму 1996 р.). Виконавчу владу здійснює Рада міністрів на чолі з прем’єр- міністром.

У країні виділено 6 областей і окрему адміністративнуодиницю — м. Мінськ.

Кордони. Країна є внутрішньоматериковою державою. Білорусь на заході межує з Польщею (605 км), на північному заході — з Литвою (502 км) та Латвією (141 км), на сході і північному сході — з Росією (959 км), на півдні — з Україною (891 км). Загальна довжина кордону в країні становить 2900 км.

Участь у міжнародних організаціях. Білорусь — одна із засновниць ООН та СНД. Останнім часом держава прагне до тіснішої інтеграції з Росією, насамперед це стосується створення єдиного союзу. Військова політика Білорусі спрямована на протидію НАТО та зміцнення військового союзу з Росією. У грудні 1999 р. між Білоруссю та Росією було підписано договір про створення Союзної держави, однак затвердити його повинні референдуми у двох країнах.

Природні умови і ресурси

ng>

Вплив природно-ресурсного потенціалу території країни зумовлює формування структури сільськогосподарського і промислового виробництва.

Рельєф. Територія країни знаходиться у межах західної частини Східноєвропейської рівнини. Середня частина території найбільш піднята — тут проходить Білоруське пасмо (висотою до 345 м). На південний схід від нього простяглася смуга прильодовикових рівнин висотою до 250 м. На півдні розташована заболочена низовина (висотою 100—150 м) — Білоруське Полісся з піщаними пагорбами, дюнами й численними болотами.

Клімат. Для країни характерний помірно-континентальний клімат. Середньосічнева температура коливається від -4°С на південному заході до -8°С на північному сході; середньолипнева — від +17°С на північному заході до +19°С на південному сході. Опадів випадає 550—700 мм на рік, переважно у теплий сезон.

Ріки й озера. Головними ріками країни є Дніпро та його притоки (Прип’ять, Сож та Бярезіна), Західна Двіна, Німан і Західний Буг, які з’єднані Дніпровсько-Бузьким, Бярезінським та іншими каналами. У Білорусі налічується понад10 тис. озер. Найбільші з них знаходяться на півночі: Нарач (площею 80 км2) та Освейське (53 км2). Полісся (південь країни) є найбільшим в Європі районом боліт та заболочених земель — 1/3 площі країни.

Мінеральні ресурси. Білорусь має недостатні запаси необхідних корисних копалин. Поклади нафти на Гомельщи- ні незначні, видобуток невеликий; запаси торфу перевищують 5 млрд. т. Виявлені кам’яне та буре вугілля, горючі сланці, але за якістю та умовам залягання вони є малоцінними. Країна багата на кам’яну та калійну сіль, фосфорити, має значні поклади нерудної сировини для виробництва будівельних матеріалів (кварцові піски, гончарні глини, цементна сировина).

Рослинні і тваринні ресурси. Понад 1/2 території країни займають хвойні та мішані ліси, в яких переважають сосна, береза, осика, ялина, дуб, клен, ясень, липа та білий бук. У рослинності боліт представлені осока, різні злаки, різнотрав’я.

У Білорусі водяться ведмеді, вовки, зайці, лисиці, зубри, косулі, білки, лосі, кабани, бобри, видри, норки, ондатри, єноти.

Рекреаційні ресурси. На території Білорусі знаходиться більша частина заповідника Біловезька Пуща. У 1940 р. у Пущі було створено заповідник для охорони зубрів, чисельності яким на той час загрожувало знищення. Біловезька Пуща є єдиним давнім лісовим масивом у Європі.

Населення

Білоруси — східнослов’янський народ, який тісно пов’язаний історією й культурою з-росіянами та українцями.

Чисельність населення. Мови. У 1959 р. в країні мешкало понад 8 млн. осіб, у 1979 р. — 9,5 млн., у 1989 р. —10,2 млн. З 1994 р. чисельність населення щорічно скорочується на 20—ЗО тис. осіб і в 2004 р. становила 10,3 млн.

За радянських часів унаслідок урбанізації білоруська мова витіснялася російською, яку використовували у державному законодавстві, в більшості газет й журналів, у вищих навчальних закладах та у міських школах. У 90-ті роки з проголошенням незалежності держава розпочала відродження білоруської мови, що стала державною. Згодом російську також було проголошено державною.

Демографічні особливості. Для країни характерний І тип відтворення населення, якому притаманна депопуляція. Рівень народжуваності останнім часом постійно знижується (з 16,5%о у 1985 р. до 10,83%о у 2004 р.), а смертність щороку зростає (з 10,6%о у 1985 р. до 14,15%о у 2004 р.). Із 1994 р. щороку кілька тисяч осіб мігрують. Зменшується частка осіб старших 60 років (з 16,7% у 1991 р. до 14,6% у 2004 р.), особи молодші 15 років становлять 16%. Середня тривалість життя чоловіків — 63 роки, жінок — 74,6. На 1000 чоловіківприпадає 1050 жінок.

Національний і релігійний склад. Білоруси становлять понад 3/4 усього населення країни, друга за чисельністю громада — росіяни (1,3 млн. осіб), які прибули до країни у 60—80-ті роки XX ст. Також у Білорусі мешкають поляки (400 тис.) та українці (250 тис.), литовці, латиші, татари. На відміну від багатьох республік СРСР у Білорусі не було міжетнічних конфліктів. У 1991 р. усім мешканцям країни було надане громадянство, незалежно від їх національності та знання білоруської мови.

Основними релігіями в державі є православ’я та католицизм. Православ’я сповідають майже 70% віруючих. Католики латинського обряду становлять 20% віруючих, католики грецького обряду (уніати) — 7%. У 1991 р. в Білорусі проголошено повну свободу віросповідання.

Розміщення населення. Середня густота населення становить 48 осіб/км2. Найбільш заселена середня смуга країни — від Гродно до Берестя (Бреста) на Мінськ і далі до Могилева й Гомеля. Менш заселені північні райони та заболочені низовини Полісся. Швидко збільшується міське населення — приблизно 70% від загальної кількості. Найбільші міста: Мінськ (1,7 млн. осіб), Гомель (506 тис.), Мо- гилев (363 тис.), Вітебськ (356 тис.), Берестя (269 тис.),

Гродно (277 тис.). У сільському розселенні переважають селища.

Трудові ресурси. Загальна кількість зайнятих у Білорусі у 2004 р. становила 4,3 млн. осіб. Після розпаду СРСР Білорусь зазнала глибокої кризи. Більшість заводів зупинила роботу, відбулися масові скорочення робітників та інженерно-технічних працівників, зросло безробіття (у 2004 р. — 2,5%).

Характеристика господарства

Економічна політика уряду країни спрямована на конверсію оборонної промисловості та створення ринкової економіки з потужним державним сектором.

Сучасний стан економіки. Після розпаду СРСР Білорусь взяла курс на змішану (державно-ринкову) економіку. Уряд, з огляду на існуючу структуру сільського господарства та промисловості, прагнув перетворити країну на експортера сільськогосподарської сировини та устаткування. Однак з 1995 р. (впровадження в країні «ринкового соціалізму ») у Білорусі було проведено недостатньо структурних перетворень. Відповідно до існуючої політики було повернено адміністративні методи керування цінами та курсами валют, а держава одержала право втручатися у приватний сектор економіки. Політика уряду не передбачає сприятливих умов для підприємництва; значно зменшилися внутрішні та іноземні інвестиції.

У Білорусі строго регулюються ціни на продовольство і товари споживання. До кінця 90-х років XX ст. приватизація практично не проводилася, тому і нині існує система державних замовлень та розподілу продукції. Контрольний пакет акцій заводів та фабрик збережений за державою. МВФ різко критикує економічну та фінансову політику Білорусі та скасував програму надання країні кредитів.

З 1997 р. обсяги виробництва щорічно збільшуються на 7—10%, але цей ріст здебільшого базується на виробництві товарів за держзамовленнями, більшість з яких не оплачуються. Відсутність структурних реформ призвела до послаблення підприємницького та нестабільності банківського сектору економіки. Держава сплачує субсидії сільськогосподарському сектору та зберігає контроль за цінами на продукти харчування.

Унаслідок економічної кризи в Росії у 1998 р. Білорусь мала великі збитки у промисловості, торгівлі і сільському господарстві. З кінця 1998 р. економіка республіки функціонує в умовах несприятливої кон’юнктури, високої інфляції, фінансової розбалансованості. Нині у промисловості вже майже зношені основні фонди, застаріло обладнання, різко знизилося валове виробництво як господарства загалом, так і окремих його галузей, зокрема таких гігантів, як «Хімволокно», «Гомсільмаш», «Азот», «Каптан» таін.

У 90-ті роки XX ст. в країні намагалися створити спільні підприємства (СП), яких нині нараховується до 1,5 тис., але реально працюють не більше 50%. У республіці створюються вільні економічні зони «Брест» та «Німан», планується зона «Мінськ». Створено технопарк «Могилев» з метою підтримки малого бізнесу та підприємництва.

Загальна характеристика промисловості. Промисловість — провідна галузь господарства, на яку припадає 2/3 сукупного суспільного продукту.

Паливно-енергетичний комплекс. У цій галузі переважає імпортне паливо (нафта й газ із Росії, вугілля з України). На власних ресурсах створено торф’яну промисловість. На Гомельщині розробляють нафтові родовища, однак видобуток нафти незначний. Нафтопереробні заводи працюють в Наваполацьку та Мозирі.

Виробництво електроенергії становить ЗО млрд. кВт • год. (2004), її переважно виробляють на ТЕС (99%). Законсервоване будівництво Мінської АТЕС.

Машинобудування. Провідними у цій галузі є важке автомобілебудування (Мінський, Білоруський (Жодзіна), Мо- гилевський заводи) і тракторобудування (Мінськ). Виробляють 14,7 тис. вантажних автомобілів і 22,5 тис. тракторів. Налагоджено виробництво моторів та підшипників (Мінськ), гідравлічної апаратури (Барисав), електротехнічного обладнання (Мінськ, Барисав, Лунинець). Білорусь виробляє ЕОМ, технічну та побутову радіо- і телевізійну апаратуру, кіноапаратуру, прилади, годинники, фотоапарати (Мінськ, Гомель, Вітебськ, Могилев, Берестя та ін.). Потужною галуззю є сільськогосподарське машинобудування: кормозбиральні комбайни (Гомель), картоплезбиральні машини (Ліда), машини для внесення добрив (Бобруйськ), машини для тваринницьких ферм.

Хімічна промисловість. Розвиток хімічної промисловості припав на 60—70-ті роки XX ст. Основною сировиною галузі є місцеві калійні солі та довізні нафта й газ. Галузь спеціалізується на виробництві хімічних волокон, добрив (4 млн. т), поліетилену. Велике підприємство з виготовлення калійних добрив функціонує у Салігорську, азотних добрив — у Гродно, фосфатних — у Гомелі. У Полацьку на двох нафтохімічних комбінатах виробляють штучні смоли (506 тис. т). Крім того, розвинуті шинна (2,4 млн. шт.), гумова, лакофарбова, лісохімічна галузі, виробництво товарів побутової хімії, мікробіологічна та фармацевтична промисловість.

Лісова і деревообробна промисловість. У країні переважають промислова заготівля (9,2 млн. м3) і механічна обробка деревини, фанерне й сірникове виробництво, гідроліз деревних відходів і лісохімія. Картонно-паперові фабрики (Добруш, Слонім) працюють на імпортній целюлозі. Виробництво паперу становить до 45 тис. т.

Промисловість будівельних матеріалів. Ця галузь спеціалізується на виробництві цементу (Вавкависьк), листового, побутового й художнього скла, керамічних виробів, цегли, кришталю, збірного залізобетону, конструкцій і панелей тощо.

Легка промисловість. Найрозвинутішою у Білорусі є текстильна промисловість: виробляють лляні (Орша), вовняні (Мінськ, Гродно, Слонім), шовкові (Вітебськ, Могилев, Коб- рин), бавовняні тканини (Баранавічи). Виготовляють килимові вироби (Вітебськ, Берестя), штучне хутро (Жлобін), взуття.

Харчова промисловість. Ця галузь представлена м’ясною, маслоробною, молочною, плодоовочевою, кондитерською галузями.

Сільське господарство. Білорусь вирізнялася з-поміж колишніх радянських республік найвищою продуктивністю сільського господарства і була головним експортером продовольства. Сільське господарство країни переважно контролюється державою, незважаючи на спроби заохочення фермерства. Державні і колективні господарства володіють до 95% сільськогосподарських угідь. Більша частина ґрунтів країни малородюча, але землі на височинах постійно удобрюють. Загальна площа сільськогосподарських земель — 9,7 млн. га, пасовища займають понад 14% площі. Осушені площі нині становлять понад 1/5 від усіх сільськогосподарських угідь (2,6 млн. га). Сільськогосподарське виробництво має тваринницько-рослиницьку структуру.

Тваринництво. До 3/4 вартості всієї товарної продукції сільського господарства дає тваринництво. Білорусь — потужний постачальник м’яса (850 тис. т) та молока. Поширене молочно-м’ясне скотарство (поголів’я великої рогатої худоби — 5 млн.), яке у Поліссі має м’ясо-молочний, а у приміських зонах — молочний напрям. Розвинуті свинарство (3,9 млн. голів), подекуди вівчарство, навколо великихміст — птахівництво.

Рослинництво. Основними зерновими культурами Білорусі є жито, ячмінь, пшениця, висівають також зернобобові та гречку, під якими зайнято до 47% орних земель. Із технічних культур у північних та центральних районах поширені льон-довгунець (льонарство є головною товарною галуззю землеробства країни, 35,8 тис. т), у західних — цукрові буряки (1,4 млн. т) та льон, у південних — коноплі. Повсюдно у великій кількості вирощують картоплю (7,5 млн. т) й овочі (1,2 млн. т).

Транспорт. У країні розвинуті залізничний, автомобільний та трубопровідний види транспорту, які обслуговують внутрішні і зовнішні зв’язки країни. Мережа залізниць орієнтована на головну магістраль, що проходить через Ор- шу, Мінськ та Берестя, з’єднуючи Білорусь з Москвою на сході та Варшавою на заході. У 2004 р. протяжність залізничних колій становила 5523 км, з яких усього 875 км було електрифіковано. Розвинутий автомобільний транспорт, довжина автошляхів — 79 900 км. Автопарк нараховує 842 тис. пасажирських та 10 тис. вантажних машин.

Річковий флот здійснює перевезення по 1500 км судноплавних водних шляхів, насамперед у басейні Дніпра. Дніпровсько-Бузький канал нині потребує суттєвої реконструкції. Повітряний транспорт майже не розвивається; найбільший аеропорт країни знаходиться поблизу Мінська.

За роки Радянського Союзу було побудовано широку мережу трубопроводів, зокрема нафтопроводів (2443 км) тагазопроводів (5223 км).

Зовнішня торгівля. Експорт Білорусі у 2004 р. становив 11,4 млрд. дол. Експортується продукція машинобудування, хімікати та продовольство. Обсяги імпорту у цьому ж році сягнули 13,57 млрд. дол., зокрема рідкого палива, природного газу, промислової сировини, текстилю, цукру.

Білорусь підтримує торгові зв’зки насамперед з Росією (80%), Україною, Польщею та Німеччиною. Зокрема, український експорт до Білорусі останнім часом зріс майже у 2 рази (550,8 млн. дол.). Імпорт з України до Білорусі за цей період також збільшився майже вдвічі — з 333,6 млн. дол. у 1994 р. до 538,1 млн. дол. у 2004 р. Проголошено про формування Єдиного економічного простору (ЄЕП) між Україною, Росією, Казахстаном та Білоруссю з метою проведення погодженої економічної політики за деякими напрямами, гармонізації відповідного законодавства та створення міждержавної комісії з торгівлі і тарифів.

Соціальна сфера

Культурні надбання білорусів є самобутніми, однак мають багато спільного з іншими слов’янськими народами.

Освіта. Для дітей віком від 7 до 16 років освіта в країні є обов’язковою та безкоштовною. У Білорусі функціонують 60 ВНЗ, найбільшими з яких є Білоруський державний університет у Мінську (1921), педагогічний та технологічний інститут легкої промисловості у Вітебську тощо. Рівень письменності населення сягає 99%.

Культура і мистецтво. У країні знаходиться понад 100 музеїв, серед яких: Художній музей та Музей Великої вітчизняної війни у Мінську, Музей етнографії та побуту у Могилеві, Історико-архітектурний музей-заповідник у Гродно. Серед національних професійних колективів відзначаються Народний танцювальний ансамбль ім. Коласа, Народний танцювальний ансамбль «Лявоніха» та Академічний театр ім. Янки Купали. Працюють також Білоруський театр опери та балету, симфонічні оркестри, понад десяток драматичних театрів, кіностудія. Високого розвитку набуло мистецтво дерев’яної скульптури, так звана білоруська резь. Серед художніх ремесел значне місце посідає кераміка, ювелірна справа, художнє шиття.

Серед історичних та архітектурних визначних пам’яток відомий меморіал Другої світової війни — Брестська фортеця, у Мінській області — меморіальний комплекс Хатинь, а також середньовічний замок у м. Мир, палацово-парковий ансамбль у м. Нясвіж, замок у м. Ліда, собор св. Софії у По- лацьку, костел св. Олени та св. Сімона у псевдоготичному стилі (XX ct.), кафедральний Петропавлівський собор у стилі бароко, Троїцьке передмістя у стилі рококо, спортивний комплекс Раубічі у Мінську та ін.

Рекреація і туризм. Унаслідок слаборозвинутої туристичної інфраструктури, а також складного радіаційного стану (до 1/5 території Білорусі піддалося сильному радіоактивному забрудненню внаслідок Чорнобильської катастрофи 1986 р.) туризм майже не розвивається. Однак у країні є унікальні природні рекреаційні об’єкти, серед яких заповідник Біловезька Пуща, Березинський та Прип’ятський заповідники, мальовничі озеро Нарач та Браславські озера на півночі країни у Вітебській області. Бобруйськ є популярним бальнеологічним курортом.


загрузка...