Навігація
Посилання


Загальні відомості про країну

Кувейт розташований на північному сході Аравійського п-ова, на узбережжі Перської затоки. До території країни належать також 9 прилеглих островів (Бубіян, Уарба, Фай- лака та ін.). Площа країни становить 17,8 тис. км2.

Офіційна назва країни — Держава Кувейт. Столиця — Ель-Кувейт.

У місті проживає 1,6 млн. мешканців. Воно розташоване у північно-східній частині Аравійського півострова, на південному березі Переської затоки. Клімат сухий тропічний, середня температура січня — +11°С,липня-+ 34°С. За рік випадає менше 100 мм опадів.

Ель-Кувейт у перекладі з арабської означає «Маленький форт». У 1756 р. Ель-Кувейт був центром шейхства Кувейт, що входило з XVI ст. до Османської імперії, а з 1899 р. став британським протекторатом. З 1961 р. місто є незалежною столицею держави Кувейт.

Ель-Кувейт — головний торгово-транспортно-промисловий центр країни. Працюють харчові, автоскладальні, електротехнічні підприємства, є водоопріснювальний завод. Автодорогами він поєднаний з Іраком, Саудівською Аравією та іншими країнами, функціонують міжнародний аеропорт і морський порт.

Столиця — головний культурний центр країни, тут знаходяться більше 600 мечетей, зокрема шедевр культового зодчества Ель-Джамі ель-Кубра (Велика мечеть, 80-ті роки XX ст.). У центрі міста розкинувся великий базар. Нині столиця забудована високими сучасними спорудами, вулиці розплановані на європейський лад і озеленені. У 1984 р. тут відкритий парк на зразок відомого Діснейленда.

Кувейт — конституційна монархія. Главою держави є емір. Законодавча влада належить еміру та Національній Раді (парламенту), який формується з 50 депутатів (тільки чоловіки), обраних на 4 роки. Виборчим правом наділені лише письменні громадяни чоловічої статті. До парламенту належить також увесь склад Кабінету міністрів на чолі із спадкоємним принцом. Політичні партії та профспілки в Кувейті заборонено.

Держава є унітаною і поділяється на 5 губернаторств (мухафаз).

Кордони. Суходільні кордони подекуди умовні, оскільки проходять по пустелі, де немає чітких природних рубежів. На півночі Кувейт межує з Іраком (242 км), на південному заході — із Саудівською Аравією (222 км). Загальна довжина кордонів становить 462 км, берегової смуги країни — 499 км.

Участь у міжнародних організаціях. З 1961 р. Кувейт входить до Ліги арабських держав, з 1963 р. — учасник ООН та інших міжнародних і регіональних організацій.

Природні умови і ресурси

Кувейт довгий час завдяки своєму місцерозташуванню біля Перської затоки і на перехресті важливих торгових шляхів відігравав важливу роль у близькосхідній торгівлі.

Рельєф. Територія країни — переважно кам’яниста пустеля. На узбережжі переважає низовинний плоский рельєф, який змінюють пагорбкуваті пасмові території у центрі і низьке плато на крайньому південному заході.

Клімат. Для країни характерний тропічний сухий клімат. Більшу частину року переважає спекотна погода, середня температура липня становить +37°С, взимку характерні теплі та ясні дні з температурою +14°С. Атмосферні опади випадають рід

ко і не перевищують 100—200 мм на рік. Іноді річна норма опадів випадає протягом дня у вигляді злив, розмиваючи дороги і руйнуючи будівлі. Часто піднімаються пилові бурі (тоз) із пустель Аравії, іноді — пилові смерчі висотою до 1800 м.

Ріки й озера. На території Кувейту відсутні постійні во- дотоки та природні джерела прісної води, а ґрунтові води засолені. Нині в країні прісну воду одержують завдяки промисловому опрісненню морської води. За потужністю зрошуваних установок Кувейт посідає перше місце у світі.

Мінеральні ресурси. Надра Кувейту багаті на нафту й супутній газ. Розвідані запаси нафти становлять 13 млрд. т (10% світових). Офіційно розвідка нафти в країні розпочалася в 1935 р.

Рослинні і тваринні ресурси. Переважають піщані і неродючі ґрунти. З рослинності поширені невибагливі чагарники, жорсткі трави, верблюжа колючка, кермек, тамариск. У нечисленних оазисах вирощують фінікову пальму і деякі овочеві культури. Тваринний світ відносно бідний.

Населення

Кувейтці мають давнє походження. їх пращурами є племена «атбан», які раніше мігрували з центральних районів Аравійського п-ова.

Чисельність населення. Мови. У країні мешкають понад 2,3 млн. осіб (2004), з яких 1,1 млн. не мають кувейт- ського громадянства — здебільшого араби (40%), що прибули до країни на заробітки.

Державною мовою проголошено арабську (аравійський діалект). Широко використовується також англійська.

Демографічні особливості. Для країни характерний позитивний приріст населення (3,44%), висока народжуваність (21,88%о) і низька смертність (2,42%о). Дитяча смертність сягає 11,55%о. В країні переважає вікова група осіб від 15 до 65 років (70%), до групи до 15 років належить 27%, а більше 65 років — 3% населення. Середня тривалість життя чоловіків становить 76 років, жінок — 78,1 року.

Національний і релігійний склад. Населення Кувейту переважно арабського походження, однак на його формування впливали також африканські, іранські, індійські та пакистанські народи.

Серед релігій переважає іслам, який сповідують майже . 85% населення країни (45% — суніти, 30% — шиїти), з ним співіснують християнство (іммігранти із Сирії, Лівану, країн Західної Європи), індуїзм (вихідці з Індії).

Розміщення населення. Кувейт — урбанізована країна, частка міського населення сягає 97%, більшість сконцентрована у Ель-Кувейті (понад 1,6 млн. осіб), а також на нафтопромислах. Середня густота населення становить 123 особи/км2.

Трудові ресурси. Трудові ресурси країни налічують 1,42 млн. осіб (2004), з яких до 70% утворюють іммігранти. Рівень безробіття один з найнижчих в регіоні — 2,2% (2004).

Характеристика господарства

Кувейт — багата нафтоекспортна країна Перської затоки з високим рівнем життя, яка приваблює значні потоки іноземної робочої сили.

Сучасний стан економіки. Приблизно 50% ВНП, 90% експортних валютних надходжень та 75% бюджету формується за рахунок нафтової галузі. У 2004 р. ВНП країни становив 48 млрд. дол., або 21 300 дол. на душу населення. У структурі ВНП частка промислового сектору сягає 60%, сфери послуг — 39%. Країна посідає одне з провідних місць у світі за витратами на закупівлю озброєння на душу населення (військовий бюджет становить 8,7% ВНП). Активно діє банківський сектор, розширюється сфера послуг.

Загальна характеристика промисловості. Основою національної економіки Кувейту є нафта, щорічний видобуток якої становить майже 100 млн. т. Іракська агресія зашкодила економіці Кувейту. Однак уже в 1993 р. надходження від експорту нафти перевищили довоєнний рівень і становили 9,9 млрд. дол. Нині вони ще зросли до 13,3 млрд. дол. при видобуванні у 2,2 млн. барелей на добу. Майже весь видобуток нафти контролюють державні компанії.

Паливно-енергетичний комплекс. Провідні позиції серед галузей промисловості займають нафтопереробка і нафтохімія. Енергетика Кувейту повністю базується на використанні нафти й газу. В країні щороку виробляють до 32,4 млрд. кВттод. електроенергії, що значно перевищує її внутрішнє споживання.

Обробна промисловість. У країні розвинуті також будівництво, виробництво споживчих товарів, добрив, харчова промисловість. Останнім часом почали розвиватися науко- місткі галузі: електротехніка та електронна промисловість.

Сільське господарство. Обмеженість орних земель (до 1% території країни) і водних ресурсів суттєво зменшують можливості розвитку сільського господарства. Для зрошення використовують опріснену морську воду і високотехнологічні агросистеми: гідропоніку, теплиці, крапельне зрошення.

Рослинництво. Вирощують здебільшого овочі, суниці та орхідеї (експортуються в країни Європи).

Тваринництво. Переважає кочове тваринництво. Розводять овець та кіз, розвивається птахівництво. Однак більшу частину м’яса імпортують.

Рибальство. Його продукція задовольняє до 25% внутрішнього попиту. Традиційною експортною продукцією є креветки.

Транспорт. У Кувейті відсутні залізниці, тому основою транспортної системи є автомобільний транспорт. Мережа автошляхів має довжину 4450 км, з яких 3590 км — з твердим покриттям. Автопарк нараховує 545 тис. пасажирських та 150 тис. вантажних машин. У країні функціонують 6 великих морських портів (найбільші — Ель-Кувейт і Міна-ель-Ахмаді), до яких належать 39 великовантажних суден (у тому числі 20 танкерів) загальною тоннажністю 2,3 млн. бр.-реєстр, т. Розвинуте авіаційне сполучення (внутрішнє і міжнародне), діють 7 аеропортів. Налагоджено гелі- коптерну транспортну систему. Нафтогазові родовища з’єднані з промисловими центрами та портами трубопроводами (довжина нафтопроводів — 540 км, газопроводів — 169 км).

Зовнішня торгівля. Для країни характерне стійке позитивне сальдо. Кувейт є великим експортером (27,4 млрд. дол.) нафти і нафтопродуктів, добрив, креветок, капіталів, закордонні авуари (вклади) країни оцінюються в 125 млрд. дол. (з них на приватні кувейтські авуари припадає 80 млрд. дол.). Основна частина кувейтських інвестицій переведена в акції великих компаній та банків світу. Країна імпортує (11,12 млрд. дол.) продовольство, будівельні матеріали, машини, одяг тощо. Кувейт підтримує торговельні зв’язки із СІЛА, Японією, Великою Британією, Німеччиною та Францією. Експорт з Україною становить 16,2 млн. дол. (імпорт відсутній).

Соціальна сфера

Народ Кувейту протягом свого становлення і розвитку заснував особливе міське ступенево-економічне суспільство (від феодально-аграрного до «бедуїнського»), що позначилося на його культурі.

Освіта. У Кувейті середня освіта є обов’язковою та безкоштовною. Дівчата і хлопці навчаються окремо. У 1966 р. був відкритий найбільший навчальний заклад у зоні Перської затоки — Кувейтський університет.

Культура і мистецтво. Визначними пам’ятками Кувейту є Музей Кувейту в Ель-Кувейті; поблизу столиці, нао. Файлака знайдені залишки грецького храму IV ст.

Рекреація і туризм. Країну щороку відвідують понад1,1 млн. туристів, які приносять до 100 млн. дол. прибутків. Туристів приваблюють теплі води Перської затоки, культурна спадщина міст, а також вироби прикладного мистецтва — ювелірні вироби з бірюзою, жіночі прикраси з кольорового скла, а також славнозвісні червоні візерункові хустки (куайти).


загрузка...