Навігація
Посилання


Загальні відомості про країну

Казахстан розташований на стику Європи та Азії, між Каспійським морем на заході та Алтайськими горами на сході. Країна займає 2717,3 тис. км2 площі (дев’яте місце в світі). Довжина території із заходу на схід перевищує 3 000 км,з півдня на північ — 1700 км.

Офіційна назва країни — Республіка Казахстан. Столиця — Астана (з 10 грудня 1997 року), яка до травня 1998 р. звалася Акмола (раніше Целіноград, Акмолінськ). До грудня 1997 р. столицею була Алма-Ата (Алмати).

Населення міста досягло кількості 350 тис. осіб. Воно розташоване на півночі Казахського дрібносопковика на правому березі р. Іртиш. Клімат різко континентальний, посушливий, з жарким сухим літом (середня температура І-22С) з суховіями та холодною і малосніжною зимою з великими вітрами і завірюхами (середня температура січня -18С). Опадів випадає до 300 мм на рік.

Астана — одна з наймолодших столиць світу. У листопаді 1997 р. столиця Казахстану була перенесена з Алма-Ати до Акмоли, а в травні 1998 р. Акмолу перейменували на Астану. Вона заснована у 1830 р. російськими військами як фортеця Акмоли («біла могила»), 3 1845 р. Акмола називалася Акмолінською козачою станицею і в 1862 р. отримала статус міста. З 1920 р. перебувала у складі Киргизької (Казахської) PCP, з 1939 р. стала центром Акмолінської обл.

Місто є великим промисловим центром Північного Казахстану, тут працюють заводи сільськогосподарського машинобудування, харчової, легкої (виробництво порцеляни), будівельної промисловості.

Астана — культурний центр Казахстану. Відомими архітектурними спорудами є Президентський палац, Палац урочистих обрядів, готель «Турист». Архітектура житлових комплексів і окремих будинків останніх років відзначається різноманіттям архітектурних стилів. Казахстан — президентська республіка. Глава держави — президент, який обирається на загальних виборах на 5 років. Законодавчу владу здійснює двопалатний парламент у складі Сенату (47 членів) і Мажиліса (67 депутатів), обраних на 5 років. Уряд очолює прем’єр-міністр, якого призначає президент.

Адміністративно Казахстан поділено на 14 областей, столиця м. Астана і міста Алмати і Ленінск (центр управління космодромом Байконур) мають статус області.

Кордони. На сході, півночі і північному заході Казахстан межує з Росією (6846 км), на півдні — з Узбекистаном (2203 км), Киргизією (1051 км) і Туркменістаном (379 км), на південному сході — з Китаєм (1533 км). Протяжність кордонів — 12 012 км, у т. ч. 600 км по Каспійському морю.

Участь у міжнародних організаціях. Казахстан входить до ООН, СНД, Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), програми НАТО «Партнерство заради миру», Світової організації торгівлі (СОТ). Казахстан має статус спостерігача в Організації країн-експортерів нафти (ОПЕК). У 1994 р. уряд країни запропонував створити замість СНД Євразійську раду, однак інші учасниці СНД його не підтримали.

Природні умови і ресурси

Казахстан розташований у центрі Євразійського континенту, на майже однаковій відстані від Атлантичног

о і Тихого океанів, що значною мірою визначає його природно-ресурсний потенціал.

Рельєф. Значну частину території країни займають рівнини з висотами від 100 до 300 м. На південному сході простягаються хребти Тянь-Шаню та Алтаю з висотами від 3000 до 7000 м. На крайньому заході розташована Прикаспійська низовина, яка частково знаходиться нижче рівня Світового океану (западина Карагіє — 132 м нижче рівня моря). У центрі країни великі площі займає зруйнована гірська система Казахського дрібносопковика. У межах країни розташовані великі піщані і глинисті пустелі (Кизилкум, Муюнкум, Тау-кум, Бетпак-Дала) і напівпустелі.

Клімат. Для країни характерний різко континентальний і помірний клімат. Середня температура січня коливається від -18°С на півночі до -3°С на півдні; у липні відповідно — від +19°С до +28°С. Річні коливання температур значні: взимку температура іноді знижується до -50°С, а влітку місцями сягає до +70°С. Добові перепади температури досягають 20—30°С. У передгірських і гірських районах випадає від 500 до 1600 мм опадів на рік, у степових — 200—500 мм, у пустельних — 100—200 мм.

Ріки й озера. У Казахстані нараховується безліч водойм і рік. Найбільші ріки країни — Іртиш (довжина у межах Казахстану — 1700 км), Ішим (1400 км), Урал (1082 км), Сирдар’я, Чу, Тобол тощо. Багато малих і середніх рік влітку пересихають.

Територію Казахстану омиває Каспійське море, яке є найбільшим озером у світі. З 1978 р. відбувається масовий підйом рівня озера із середньою швидкістю 13—14 см на рік. За цей час його рівень збільшився на 2,5 м, внаслідок чого берегова смуга пролягла ще на 20—40 км. За прогнозами, підвищення рівня Каспійського моря буде продовжуватися ще 25—ЗО років. На сході від Каспійського моря, у піщаній пустелі, знаходиться Аральське море, що займало у середині 30-х років XX ст. площу у 65 тис. км2 (нині від нього залишилося майже 36,5 тис. км2). У південних пісках Центрального Казахстану розташоване велике о. Балхаш (має прісну західну акваторію і солону східну) площею тис. км2. Загалом у Казахстані нараховується понад тис. озер, загальна площа яких перевищує 45 тис. км2.

Мінеральні ресурси. Країна має багату мінерально-сировинну базу. Паливні ресурси представлені великими покладами кам’яного і бурого вугілля (140 млрд. т). У Західному Казахстані (Прикаспійська низовина) знаходяться поклади нафти й газу. Наявні великі родовища рудних ресурсів, особливо залізних руд (16 млн. т), мідних руд (у надрах Казахського дрібносопковика, Рудного Алтаю та ін.), поліметалевих і нікель-кобальтових руд, рідкісних металів. Видобувають боксити, срібло й золото. Казахстан багатий на різноманітну хімічну та нерудну сировину (фосфорити, калійна та кам’яна сіль, вапняки, доломіти тощо).

Рослинні і тваринні ресурси. Ліси займають лише 3,5% території країни, здебільшого представлені хвойними породами, хоча у горах зустрічаються береза, осика, яблуня та арчевники. На решті території поширена різнотравно-злакова, полинно-злакова, полинно-солянкова і пустельна рослинність.

Тваринний світ різноманітний: степові сайгаки (північна антилопа), дрофи, тушканчики, джейрани; у горах — архари, снігові барси (ірбіси) і ведмеді. Чимало комах й отруйних павукоподібних: каракурти, таранкули, скорпіони.

Рекреаційні ресурси. У Казахстані є мінеральні джерела і лікувальні грязі, чудові мальовничі ландшафти і пам’ятки природи, велика піщана пляжна смуга на узбережжі, тепле море, іонізоване повітря тощо. Перспективним буде розвиток санаторно-курортного лікування. Для охорони дикої природи створено 8 заповідників в усіх природних зонах — від пустель до високогір’їв. Рідкісні види тварин охороняються в Алматинському, Барсакельмеському, Наурзумському та інших заповідниках. У 1997 р. засновано Баян-Аульський природний парк.

Населення

Казахський народ, що довгі роки радянської влади перебував під впливом русифікаторської політики, нині повертається до своїх національних коренів. Кочівники-казахи завжди жили у гармонії з природою, шануючи духів води, степів, лісів і гір.

Чисельність населення. Мови. У 2004 р. населення Казахстану становило 15,1 млн. осіб. На початку 90-х років, після розпаду СРСР, тут був зафіксований значний відтік населення. Приблизно половина з тих, хто виїжджали (здебільшого росіяни), переселилися до Росії або інших республік колишнього СРСР.

Державною мовою проголошено казахську, яка належить до тюркських мов. У 1929 р. був запроваджений латинський алфавіт, який у 1940 р. замінили кирилицею. Однак нині постало питання щодо повернення латинського алфавіту. Російська мова є мовою міжнаціонального спілкування.

Демографічні особливості. Сучасна демографічна ситуація в Казахстані є несприятливою внаслідок значного зниження народжуваності (до 15,78%о у 2004 р.) і збільшення смертності (9,46%о). Традиційними завжди були багатодітні сім’ї, але негативні наслідки економічної кризи призвели до зниження їхньої кількості (якщо чисельність багатодітних сімей, що мали 4 і більше дітей віком до 18 років, у 1995 р. оцінювалася в 62 тис., то в 2003 р. — вже у 56 тис.). Віковий склад населення характеризується великою часткою осіб віком до 15 років (24%) і незначною часткою людей похилого віку (8%). Середня тривалість життя чоловіків сягає 61,2 року, жінок — 72,2.

Національний і релігійний склад. Перенесення кордонів і переселення кількох десятків тисяч осіб з інших союзних республік для роботи на нових виробництвах, освоєння цілини позначилися на етнічному складі. В країні мешкають понад 130 народів: казахи (53%), росіяни (30%), українці (3,7%), узбеки, німці, татари, уйгури та ін.

Казахи традиційно є прихильниками сунітської гілки ісламу, а слов’яни сповідують православ’я. Порівняно з іншими центральноазіатськими державами вплив ісламу в Казахстані залишається відносно слабким, за винятком південних районів країни (особливо в Шимкенті). Росіяни сповідують православ’я, а більшість німців дотримуються лютеранського протестантизму.

Розміщення населення. Казахстан — малозаселений край, середня густота населення становить 6,1 особи/км2.

Населення розміщене нерівномірно. Більша його частина зосереджена у периферійній смузі вздовж південних, східних і північних кордонів. Слабо заселені Західний і Центральний Казахстан.

Урбанізація порівняно низька. У містах мешкає 60% населення. Великих міст мало: Алмати (1,26 млн. осіб), Караганда (619 тис.), Шимкент (до 400 тис.), Павлодар (340 тис.) та ін. Оскільки міста виникали у радянські часи, вони майже повністю зберігають європейський архітектурний і культурний вигляд, азійський вплив помітний лише на півдні. Для степової і лісостепової зони характерні великі сільські селища, у пустелях і напівпустелях переважають дрібні поселення.

Трудові ресурси. Кількість працездатного населення становить 7,95 млн. осіб (2004). У 2001 р. безробітними були 8% працездатного населення. У сфері послуг працюють майже 50% зайнятих, у промисловості — 30%, у сільському, лісовому та рибному господарстві — 20%. У промисловому виробництві зайняті переважно росіяни, серед селян і керівників домінують казахи.

Характеристика господарства

Казахстан має як ознаки розвинутої країни (загальна письменність населення, безліч закладів культури і побуту, космічні дослідження), так і країни, що розвивається (сировинна спрямованість економіки, потреба в іноземних інвестиціях тощо).

Сучасний стан економіки. У 2004 р. ВНП Казахстану становив 118,4 млрд. дол., або 7800 дол. на душу населення. Частка Казахстану у сукупному виробництві СНД знизилася з 4,2% у 1991 р. до 3,6% у 2003 р. У структурі ВНП збільшилася частка послуг (до 55%), скоротилася — сільського, лісового і рибного господарства (7,5%).

У 1991 р. в Казахстані розпочалися економічні реформи, під час яких було проголошено курс на роздержавлення і приватизацію. Конституція країни вперше визнала право на приватну власність. Нині відбувається передавання великих підприємств, особливо сировинного і паливно-енергетичного комплексу, у трастове керування зарубіжним компаніям. В країні зареєстровано приблизно 1400 діючих спільних підприємств з іноземними інвестиціями. Найбільше таких підприємств створено за участю російських партнерів (20%). За обсягами продукції провідну роль відіграють спільні підприємства США, Бельгії, Великої Британії, Канади і Туреччини. Уже завершена програма масової приватизації; продані акції понад 1700 підприємств. Найбільші інвестори — американська компанія «Шеврон» і французька «Ельф-Акітен».

У 1997 р. урядом проголошено «Стратегію розвитку Казахстану на період до 2030 року». Прийнято рішення про створення кількох вільних економічних зон, в яких буде здійснюватися реалізація документів і програм розвитку, з організацією на існуючій базі комплексної переробки сировини і виробництва напівфабрикатів і готової продукції.

Загальна характеристика промисловості. Промисловість країни має складну багатогалузеву структуру, що перебуває у стадії реформування.

Гірничовидобувна промисловість. Вона є базовою галуззю індустрії, яка охоплює понад 70 підприємств й організацій. Нині розробляється тільки 1,5% від усіх розвіданих в країні запасів корисних копалин, при цьому експорт сировини є одним з основних джерел валютних надходжень до бюджету. В країні видобувають (від обсягів виробництва СНД) 97% хрому, 70% свинцю, 50% цинку, 40% урану, значний видобуток золота, міді, молібдену, бокситів, нафти, фосфоритів і кадмію.

Паливно-енергетичний комплекс. Республіка володіє такими паливно-енергетичними ресурсами, як вугілля, нафта, газ, гідроенергоресурси, горючі сланці, гідротермальні води. У 2003 р. було видобуто 25,8 млн. т нафти, хоча через нестачу переробних потужностей і відсутність необхідних нафтопроводів Казахстан змушений імпортувати з Росії до12 млн. т нафти та 1,8 млрд. м3 природного газу. У ІИимкен- ті та Атирау працюють великі нафтопереробні заводи.

У 2003 р. виробництво електроенергії становило 66,8 млрд. кВт-год., з яких 85% використовується для потреб країни, а 15% експортується до Росії. Більша частина електроенергії (86%) виробляється на 37 ТЕС. ГЕС розташовані на ріках Іртиш (Усть-Каменогорська, Бухтармінська) та Ілі (Капчагайська), на гірських річках Тянь-Шаню (Алматинський каскад ГЕС), що задовольняють 13% потреб країни. Біля м. Актау (колишнє Шевченко) функціонує перша в країні АЕС на швидких нейтронах.

Металургія. Підприємства металургійного комплексу виробляють 16% промислової продукції країни. Металур" гійний комбінат повного циклу працює у Теміртау. В Актюбінську розташований завод феросплавів. На базі чорної металургії розвивається коксохімія (Караганда, Теміртау), виробляють вогнетриви, флюси тощо. Кольорова металур" гія сформувалася у радянські часи, провідною є мідна промисловість (Жезказган, Карсакпай, Балхаш). Повними циклами виробництва представлена й металургія полімерів, титану й магнію. У Казахстані наявна й алюмінієвапромисловість у Павлодарі.

Машинобудування. Воно розвинуте недостатньо, обслуговує гірничо-видобувну, металургійну, нафтогазову промисловість і будівельну індустрію. У країні виробляють верстати (Алмати), екскаватори (Кентау), гірничовидобувні машини (Караганда, Жезказган), технологічне устаткування для металургії (Караганда, Усть-Каменогорськ). Розвивається й електротехнічне машинобудування (електротехнічне устаткування, акумулятори, кабельні вироби).

Хімічна промисловість. На відходах мідеплавильного процесу (сірчистих газів) налагоджене виробництво сірчаної кислоти, з яким кооперується розробка фосфоритів Каратау та Мугоджар. У Джамбулі та Алзі хімічні комбінати виробляють суперфосфат, фосфор та його сполуки. У містах Карагандинського басейну виробляють азотні добрива, пластмаси, хімічні волокна, синтетичний каучук, шини тощо.

Легка промисловість. Ця галузь спеціалізується на первинній обробці вовни (Семипалатинськ), валяльно-повстяному, хутровому виробництві, пошиві шуб з овечої шкури. У найбільших містах зосереджена текстильна (бавовняна, шерстяна, шовкова) промисловість.

Харчова промисловість. Вона забезпечена місцевою сільськогосподарською сировиною. Традиційно важливою є м’ясна промисловість (Семипалатинський та Петропавловский комбінати). На півдні та сході країни розміщені підприємства цукрової, плодоконсервної та олійної промисловості.

Сільське господарство. Казахстан був одним з основних виробників м’яса, вовни і зерна у колишньому Радянському Союзі. Однак у 90-ті роки сільськогосподарське виробництво скоротилося, посівні площі зменшилися до 13,2 млн. га (38%), виробництво цукрового буряка, соняшника, картоплі та овочів скоротилося на 50—80%, м’яса — на 55%, молока — на 40%, яєць — на 70%. Майже вдвічі зменшився експортний аграрний потенціал країни. Для Казахстану характерна тваринницько-рослинницька виробнича структура сільського господарства.

Рослинництво. Воно спеціалізується на вирощуванні зернових, якими зайнято від 65 до 80% посівних площ, що дають майже 62% товарної аграрної продукції. Головна зернова культура — ярова пшениця. На півдні вирощують озиму пшеницю. У північних і північно-західних районах культивують просо, на богарних землях півдня — рис. Посіви бавовнику розміщуються в районі Шимкента. Понад 90% цукрового буряка зосереджено на поливних землях південних областей. Тут також поширені садівництво й виноградарство.

Тваринництво. Воно є найдавнішою аграрною галуззю країни. У цій галузі переважає вівчарство (33,5 млн. голів), яке на півночі дає меншу частку прибутків, у пустельних і напівпустельних районах прибутковість від вівчарства сягає до 90%. На півдні розводять каракульських овець, а у центрі і на заході — м’ясо-сальних. У Південному і Східному Казахстані вирощують тонкорунні породи (казахська тонкорунна та архаро-мериносна породи). Розведення великої рогатої худоби (9,3 млн. голів), свиней (2,4 млн.) і птахів зосереджено здебільшого у північних землеробських районах та у передгірських зонах.

Транспорт. Транспортна система Казахстану недостатньо розвинута. Основні перевезення вантажів і пасажирів здійснюються залізничним транспортом. Загальна протяжність залізниць — 13 601 км (з них лише 3,6 тис. км електрифіковано). Найважливіші магістралі поєднують колишню столицю Алмати з Уральськом, Астаною і Семипалатинськом. На півночі залізнична мережа є складовою російських залізниць. Транссибірська, Південносибірська і Казахська залізниці перетинають всю країну, а Оренбурзька гілка доходить до Ташкента. У 1991 р. було відкрито залізницю, що пов’язала Казахстан з Китаєм, у 1993 р. — з Іраном і Туреччиною через Туркменістан. Однак і досі відсутні зручні шляхи для транспортування вантажів між східними і західними районами країни.

Автошляхи дублюють залізниці і забезпечують перевезення пасажирів і вантажів у важкодоступні райони країни. Довжина автошляхів — 82,9 тис. км. Водний транспорт розвинутий на р. Іртиш і у Каспійському морі. Розвивається також повітряний транспорт (відкриті прямі авіалінії до ФРН, Туреччини, Ірану, Китаю тощо).

Зовнішня торгівля. Радянська система зробила Казахстан, як і інші центральноазійські країни, експортером сировини та імпортером готових виробів. Експортують (18,47 млрд. дол.) переважно нафту, природний газ, кам’яне вугілля, залізну руду, металургійну продукцію (феросплави, рафіновану мідь), сільськогосподарську продукцію (зерно, вовну) і вироби хімічної промисловості. Імпортують (13,07 млрд. дол.) нафтопродукти, транспортні засоби, газетний папір, споживчі товари, машини та обладнання.

Водночас із Росією та Україною Казахстан увійшов до трійки лідерів серед держав СНД — одержувачів фінансової допомоги. За період з 1993 по 2000 рік прямі іноземні інвестиції до казахської економіки становили понад 9 млрд. дол. Майже весь обсяг іноземних інвестицій був спрямований на нафтогазовий сектор. У 2004 р. зовнішній борг Казахстанустановив 26,03 млрд. дол.

Казахстан підтримує торговельні зв’язки із 125 державами світу. Основними постачальниками імпорту до країни є Росія, Німеччина, Австрія, Нідерланди, Китай, Монголія, Туреччина. Товарообіг з Україною сягає 1011,3 млн. дол. (2004).

Соціальна сфера

Культура Казахстану своєрідна, адже на неї вплинуло географічне положення країни, перехрестя торгових і міграційних шляхів різних за культурою та віросповіданням народів.

Освіта. Казахстан успадкував свою систему освіти від Радянського Союзу. Середня освіта є загальною та безкоштовною, навчання починається з 7 років. У країні знаходяться кілька десятків ВНЗ, зокрема такі великі, як Казахський державний університет в Алмати, Туркестанськийміжнародний університет та ін.

Культура і мистецтво. Казахи не мали власної літератури аж до XIX ст. Її замінювали фольклор і усно-поетична творчість акинів. У радянські часи в Казахстані було побудовано національні театри, розвивалися кіноіндустрія, образотворче мистецтво. Нині працюють приблизно 40 театрів (у т. ч. Німецький театр в Алмати), кіностудія, Інститут мистецтв. В Казахстані діють понад 100 музеїв, зокрема Музей Казахстану, Музей мистецтв ім. А. Кастеєва в Алмати і Археологічний музей у Кустанаї; Літературно-меморіальний музей Ф. М. Достоєвського у Семипалатинську.

Рекреація і туризм. Із проголошенням незалежності в Казахстані було закладено основу для регулювання туристичної діяльності і відродження історичної і культурної спадщини казахів. Привабливим для туристів залишається Південний Казахстан, особливо колишня столиця Алмати (велике зелене місто, на півдні якого знаходяться мальовничі гори). Поблизу міста розташований всесвітньо відомий спортивний комплекс Медео (найбільший в світі спортивний зимовий комплекс). Давні міста (Шимкент, Жамбил та ін.) відзначаються своєю забудівлею і побутом: тут знаходяться пам’ятки історії та архітектури (у Жамбилі — музей-заповідник дерев’яного зодчества, мавзолей Карахана (побудований У X—XII ст.); в районі Шимкента — замок-городище Бала-Ага (X ст.)). У Казахстані є гірські курорти та курортна зона °з. Балхаш. Щороку країну відвідує до 60 тис. туристів.


загрузка...