Навігація
Посилання


Океанія — найбільше у світі скупчення островів й архіпелагів (понад 10 тис.) у центральній і південно-західній частинах Тихого океану. Острови розташовані між 28° пн. ш. (Гавайські о-ви) і 52° пд. ш. (о. Кемпбел), а також між 130° сх. д. (о. Місоол) і 105° зх. д. (о. Сала-і-Гомес). Загальна площа островів становить 1,26 млн. км2, що займає 0,7% площі океану, у межах якого вони розташовані.

Географічне положення островів Океанії має свої особливості у різних районах Тихого океану. Так, на південному заході, у районах, які знаходяться ближче до Австралії й Індійського океану, острови більші, гористі, численніші і розташовані ближче один до одного, водночас на сході та північному сході острови менші за розмірами, відстані між ними та їх скупченнями більші. Поряд із високими гористими островами зустрічаються низовинні коралові атоли.

Острівне положення Океанії зумовило своєрідність її природи. Ландшафти островів формуються екваторіальним, субтропічним, тропічним і помірним (у Південній півкулі) географічними поясами. Для великих гористих островів характерна висотна поясність ландшафтів.

Рельєф великих материкових островів, розташованих поблизу Австралії (Нова Зеландія, Нова Гвінея та інші острови Меланезії), переважно гірський і високогірний, дуже розчленований. Про незакінченість гороутворюючих процесів свідчать сучасний вулканізм і землетруси. Острови центральної частини Тихого океану є вершинами підводних вулканів, утвореними лавами та іншими продуктами вивержень. їх надводні вершини — найвищі вулкани (понад 9 тис. м, разом із підводним фундаментом) — Мауна-Лоа і Мауна-Кеа на Гавайських о-вах. До вулканічних островів належать Гавайські, Самоа, Маркізькі, Товариства, Кука, Тубуаї, Пасхи та ін.

У тропічних та екваторіальних водах Океанії переважають острови біогенного походження (коралові острови), зокрема Маршаллові, Каролінські, Гілберта, Токелау, Фенікс, Лайн, Туамоту, Науру тощо.

Численні корисні копалини Океанії розвідані ще недостатньо. У Новій Гвінеї на шельфі виявлено родовища нафти, на самому острові — мідь, залізну руду, марганець, платину, срібло. Нова Каледонія багата на нікель, поклади якого мають велике промислове значення і є найбільшими у світі. На Фіджі знаходиться срібло. Надра Нової Зеландії містять кам’яне вугілля, срібло, золото. Численні біогенні острови мають значні запаси фосфатної сировини (найзначніші — на о. Науру).

Кліматичні умови Океанії зумовлюються її переважаючим розміщенням у тропічному поясі. Лише Нова Зеландія знаходиться у субтропічних і помірних широтах. На клімат Океанії впливають пасати і вітри західних напрямків, які панують у Південній півкулі (південніше 40° пн. ш.) протягом року. Повітря прогрівається до температури +27°С; наявні незначні добові амплітуди. Частими є зливи. На Новій Гвінеї і на півдні Нової Зеландії у горах лежать льодовики.

Ріки й озера переважають на великих гористих островах у західній частині Океанії, і майже відсутні на вулканічних і коралових островах. Усі великі ріки починаються у горах, мають швидку течію і порожисті річища, містять великі запаси гідроенергії. Найбільші озера переважно мають вулканічне або льодовикове походження.

Ро

слинний покрив Океанії змінено діяльністю людини, особливо з часів колонізації. Багатством Океанії є тропічний ліс. Середня лісистість островів становить 49%. Особливість флори — численність ендеміків внаслідок тривалої ізоляції островів. На великих континентальних і вулканічних островах переважає лісовий тип рослинності (сізігіум, пометія, слоанея, фікус, терміналія, птерокарпус, мускатник тощо), багато орхідей і мохів. На берегах водоймищ ростуть пальми, зустрічаються піщані пляжі з кокосовими пальмами. На коралових островах рослинність збіднена, а подекуди майже не збереглася. Внутрішні лагуни оточують мангри.

Океанію населяють різноманітні народи, що різняться у расовому, мовному та історико-культурному аспектах. їх можна поділити на три групи: корінне населення (папуаси, меланезійці, полінезійці, мікронезійці), переселенці (нащадки вихідців із Європи, Азії й Америки, що почали заселяти острови з XV—XVII ст.), змішане за походженням населення.

Більшість аборигенів Океанії належить до австралоїдної раси. Унаслідок змішування океанійців і європейців та інших переселенців у деяких країнах Океанії виник значний прошарок метисів. Зокрема, таке населення переважає на Маріанських о-вах, багато їх на Гавайях, Таїті тощо.

На атолах (кораловий острів, що має форму суцільного або розірваного кільця, що оточує мілководну лагуну) заселеним є лише головний острів, трапляється, що два, і рідко — велика кількість островів. Водночас в Океанії є чимало взагалі незаселених островів — більшість атолів, а також деякі невеликі коралові та вулканічні острови поблизу великих островів. Однак трапляються незаселені архіпелаги.

У більшості країн Океанії частка міського населення незначна. Винятком є тільки Нова Зеландія (85%), Гаваї (80%) і Маршаллові Острови (70%). В решті океанійських країн у містах мешкає менше половини населення. В Океанії немає міст з населенням понад 1 млн. осіб.

За рівнем економічного розвитку острівні країни Океанії належать до найменш розвинутих держав світу. Це пов’язано з тим, що ще на початку 70-х років XX ст. Океанія була майже повністю колоніальною. Економічний розвиток стримувався також географічною віддаленістю островів Океанії від великих материків.

Економічна відсталість країн регіону безпосередньо пов’язана з високою часткою зайнятих у натуральному і напівнатуральному господарстві (до 80% усього працездатного населення). Незважаючи на те, що в традиційному секторі економіки вирощують і товарні культури, основні потреби сільського населення забезпечують традиційні види місцевого продовольства — хлібне дерево, батат, таро, ямс, банани, сагова пальма тощо.

Важливим чинником економічного розвитку країн Океанії є іноземні інвестиції. Фінансовий вплив на розвиток регіону мають компанії Австралії, Японії, США, Франції. Інвестиції розвинутих країн є важливою складовою бюджетів океанійських країн.

Роль держави в економіці країн Океанії постійно зростає. Особливу увагу уряди приділяють зменшенню залежності країн від іноземного фінансування їх економік. Актуальною проблемою також є зменшення диспропорцій між виробництвом матеріальних благ та їх перерозподілом і споживанням, між експортом та імпортом країн. Урядові дії спрямовані на розширення експорту і розвиток імпортоза- мінних виробництв.

Розвинутими галузями економіки Океанії є сільське господарство, рибальство, лісозаготівля і лісовий промисел, кустарна промисловість, туризм, транспорт. З огляду на те що більшість економічно активного населення країни зайнята у сільському господарстві, уряди країн намагаються підвищити його продуктивність і створити сприятливіші умови для раціональнішого використання земельних угідь.

Сільськогосподарське виробництво, насамперед тропічне землеробство, є основою економіки більшості країн. Товарне сільське господарство Океанії виготовляє продукти на експорт. У регіоні наявні сприятливі умови для вирощування кокосової пальми на берегових ділянках. Промисловість у більшості країн розвинута недостатньо і не задовольняє потреб внутрішнього ринку. Більшість підприємств спеціалізуються на переробці сільськогосподарської сировини. Розвинуті також традиційні ремесла: плетіння кошиків, циновок, виготовлення художніх виробів із деревини та інших матеріалів, ювелірних виробів, сувенірів.

Деякі країни Океанії є офшорними зонами, зокрема Науру, у якій зареєстровано приблизно 250 іноземних банків. Тувалу отримує значні прибутки від продажу ліцензій на вилов риби у прибережних водах.

Важливим соціально-економічним завданням урядів країн є прискорення темпів економічного зростання за умов, коли темпи приросту населення значно перевищують темпи його економічного розвитку.


загрузка...