Навігація
Посилання


Загальні відомості про країну

Іспанія розташована на південному заході Європи, займає 85% території Піренейського п-ва, Балеарські та Пітіуські острови у Середземному морі, а також Канарські острови в Атлантичному океані. Іспанія з Балеарськими та Канарськими островами має площу 504,7 тис. км2. Два прибережних міста у Північній Африці — Суєта та Мелілья також входять до складу Іспанії. На півночі країна омивається Біскайською затокою, на крайньому північному заході та південному заході — Атлантичним океаном, а на сході та південному сході — Середземним морем. Територіальні води — 12 морських миль.

Офіційна назва — Королівство Іспанія. Столиця — Мадрид (Madrid).

Населення Мадрида досягає 5 млн. осіб. Площа міста — 607 км2 (з передмістями — 1200 км2). Місто розташоване у центрі Піренейського п-ва, на плато Месета (на висотах понад 650 м) з обох берегів маловодної ріки Мансанарес. Клімат субтропічний середземноморський, з жарким сухим літом, середня температура січня — +4,9°С, липня — +24°С. Опадів випадає у середньому 450 мм, переважно взимку.

Місто утворилося навколо мавританської фортеці Маджиріт і вперше згадується в джерелах 932 р. Відвойоване іспанцями в арабів у 1083 р. У XIV—XV ст. став резиденцією кастильських королів, з 1561 р. — столицею Іспанії.

Столиця є найбільшим промисловим і торгово-фінансовим центром, де виробляється 1/10 промислової продукції країни. Розвинуті транспортне машинобудування, електротехнічна і поліграфічна промисловість, виробництво пластмас, порцеляно-фаянсових виробів, хусток, парфумерії, шкіряних та швейних виробів, гобеленів, а також виробів давніх художніх ремесел (вишивання, мережива, віяла, кастаньєти, ювелірні вироби). Головний аеропорт — «Барахас». Діє метрополітен.

Мадрид є одним з найбільших центрів міжнародного туризму. Тут збереглися визначні архітектурні пам’ятки: церкви Сан-Хінес у стилі бароко (XVII ст.), Сан-Ісідро ель Реаль (XVII ст.), ансамбль площі Пласа Майор ель Гранде (XVIII ст.), Королівський палац (1738—1764), ратуша (XVII—XVIII ст.), Королівська академія мистецтв «Сан-Фернандо» (1774), Палац іспанських кортесів (1843—1850) тощо.

Іспанія — конституційна монархія. Глава держави — король (з династії Бурбонів). Законодавча влада належить двопалатному парламенту — Генеральним кортесам. Більшість повноважень належить нижній палаті — Конгресу депутатів (350 осіб), верхня палата — Сенат (256 осіб). Парламентарів обирають на 4 роки. Виконавчу владу здійснює голова уряду, кандидатуру якого пропонує король.

Країна поділяється на 17 автономних областей, які мають свої парламенти, уряди та широкі повноваження в галузі культури, охорони здоров’я, освіти, економіки. Автономні області, у свою чергу, поділяються на 50 провінцій. Складна політична ситуація склалася в області Країна Басків, в якій етнічні баски наполягають на наданні цій області ширшої автономії (а подеколи і незалежності), причому ці вимоги інколи супроводжуються військовими сутичками з поліцією і навіть терористичними актами.

Кордони.

Материкова Іспанія межує на заході з Португалією (1214 км), на півночі із Францією (623 км) та Андоррою (65 км). Загальна довжина кордонів — 1917 км, берегової смуги — 4964 км.

Участь у міжнародних організаціях. Іспанія є учасницею ООН з 1955 р., у 1977 р. стала учасницею Ради Європи і підписала всі міжнародні документи з прав людини. У 1982 р. вступила до НАТО, а у 1986 р. це рішення на референдумі підтримала більшість населення. Наприкінці 1997 р. іспанський парламент прийняв рішення про участь країни з 1998 р. у військовій структурі командування. У 1986 р. Іспанія вступила як повноправна учасниця до Європейської економічної співдружності.

Природні умови і ресурси

Іспанія розташована на Піренейському півострові — найбільш висунутій на захід та південь частині Європи.

Рельєф. Плоскогір’я та гори займають приблизно 90% території Іспанії. Майже на половині території країни розташоване найбільше в Європі плоскогір’я Месета з висотами 800—1000 м на північному заході (Стара Кастилія) та 500— 600 м на південному сході (Нова Кастилія). Найпотужніша гірська система Іспанії — Піренеї, які пролягають на 400 км від Середземного моря до Біскайської затоки і є значним бар’єром між Піренейським п-вом та іншою частиною Європи. Західним продовженням Піренеїв є Кантабрійські гори, що також пролягають у широтному напрямку і утворилися внаслідок інтенсивного складкоутворення. Уздовж середземноморського узбережжя неширокою смугою розташовані низовини, які займають лише 11% території країни.

Клімат. Температура, крім внутрішніх районів Месе- ти, помірна. На північному заході середня температура січня становить +7°С, серпня+ 21 С. Зими в Месеті холодні,

інколи бувають сильні морози та снігові бурани, влітку жарко: середня температура липня та серпня — +27 С, січня +4°С. На південному сході середня температура серпня становить +29 С, але іноді вдень підвищується до +46 С. Зими є м’якими, середня температура січня +1 С. Середньорічна кількість опадів коливається від 1600 мм на північному заході та західних схилах Піренеїв до менше 250 мм на Арагонському плато.

Ріки й озера. Головними ріками країни є Тахо, Гвадіана, Дуеро та Ебро, що беруть початок у середньовисотних горах. Під час великих злив ріки швидко наповнюються водою, а в посушливі періоди рівень води знижується, що призводить до мілководдя. Дуеро, Тахо та Гвадіана судноплавні лише у нижній течії, у середній течії вони мають круті схили та пороги, а місцями течуть у вузьких глибоких каньйонах, що перешкоджає використанню їх вод для зрошення. Озера незначні за розмірами та розташовані переважно у горах.

Мінеральні ресурси. У країні наявні великі поклади мінеральних ресурсів. Із паливних корисних копалин розробляються родовища кам’яного вугілля (запаси приблизно З млрд. т) переважно на півночі країни. Запаси залізної руди загалом оцінюється в 2,5 млрд. т, сконцентровані у провінціях Біскайя, Гранада, Леон, Альмері, Луго тощо. Іспанія багата також на металеві руди (цинк, мідь, свинець, олово). Наявні поклади свинцево-цинкових руд, сконцентрованих у горах Сьєрра-Морена в Галісії. Величезні запаси уранових руд (10—11 тис. т 11308) розташовані у провінціях Саламанка та Кордова. Запаси ртуті зосереджені в долині р. Бальдеасага, в районі Альмаден.

Гідроенергетичні ресурси. Завдяки гірському рельєфу та перепадам висот ріки Ебро, Дуеро, Міньйо та її притоки Сіль, а також Тахо використовуються для одержання гідроенергії. Запаси гідроенергії країни оцінюються в 16,5 млн. кВт.

Рослинні і тваринні ресурси. Нині ліси та рідколісся Іспанії займають лише 30% площі країни, причому тільки 5% припадає на повноцінні зімкнуті деревостої. На півночі та північному заході ростуть листяні ліси (дуб, бук, каштан), на схилах гір їх змінюють хвойні (сосна, ялиця). В інших районах країни поширена середземноморська рослинність: вічнозелені дуби (корковий, кам’яний), сосни (алепська, пінія), кипарис, а також листяні дерева (каштан, клен, липа), чагарники та напівчагарники (маквіс, гарига).

Фауна північних та північно-західних районів схожа на середньоєвропейську — лисиця, куниця, бурий ведмідь, борсук, серна. На інших територіях мешкають представники середземноморської фауни та фауни Північної Африки.

Рекреаційні ресурси. Своєрідність географічного положення, гори, плоскогір’я та низовини, вплив Атлантичного океану, привабливий середземноморський клімат, морські пляжі — важливі природні рекреаційні ресурси Іспанії. Важлива й культурна спадщина, представлена римською та мавританською епохами. В Іспанії налічується до 20 національних парків, розташованих у гірських районах на півночі та на Канарських островах.

Населення

Формування іспанського етносу завершилося наприкінці XV ст. Його основою були ібери, кельти, римляни, готи й араби. Сучасне населення країни багато в чому сформувалося за рахунок міграцій.

Чисельність населення. Мови. На формування іспанської нації вплинули неодноразові міграції народів. Етнічні та расові відмінності не перешкоджали численним змішаним шлюбам. Тому у зовнішньому вигляді іспанців та їх культурі дуже виражені афро-семітські і арабські риси. Загальна кількість населення у 2004 р. становила 40,3 млн. осіб.

Офіційною мовою проголошено іспанську (кастильську). Її основу становить іспанська латинь із домішками лексики, запозиченої від маврів. У деяких областях поширені місцеві мови: баскська (в Країні Басків та Наваррі), галісійська (в Галісії), каталонська (у Каталонії), валенсійська (у Валенсії). Загалом 35% населення країни розмовляють місцевими мовами та діалектами.

Демографічні особливості. Щорічний приріст населення є одним з найнижчих у світі (0,15% у 2004 р.) через постійне зменшення рівня народжуваності (народжуваність — 10,1%о смертність — 9,63%о). Середня тривалість життя чоловіків становить 76,1 року, жінок — 83,4. Населення Іспанії й надалі залишається відносно молодим порівняно з іншими європейськими державами, до 15% його становлять особи молодші за 14 років, 17% населення — особи віком понад 65 років.

Національний і релігійний склад. Іспанія — багатонаціональна держава, однак визнана єдиною нацією, що сформувалася з представників різних історичних областей та етнічних груп, основними з яких є каталонці (15,6%), андалусійці (15%), кастильці (11,1%), валенсійці (9,7%), галісійці (7,4%), баски (5,6%) та ін. За межами країни мешкає понад 2,7 млн. іспанців.

Державною релігією Іспанії проголошено римо-католицьку (майже 95% іспанців — католики), є невелика кількість протестантів, 450 тис. мусульман та понад 15 тис. іудеїв.

Розміщення населення. Показник середньої густоти населення Іспанії є одним з найнижчих у Європейському союзі (78 осіб/км2). Населення розподілене нерівномірно по території країни: найменш заселеними є такі області, як Стара та Нова Кастилія, Арагон, Леон та Естремадур, а густозаселеними — приморські провінції Каталонія та Країна Басків.

У містах мешкає майже 77% населення країни. Найбільшими з них є Мадрид (5 млн. осіб), Барселона (2,8 млн.), Сарагоса (837 тис.), Валенсія (759 тис.), Севілья (683 тис.), Більбао (370 тис.) та ін. Останнім часом формуються агломерації, зокрема велика Барселонська (приблизно 4 млн. осіб). Дотепер у містах збереглися пам’ятки римської й арабської архітектури.

Трудові ресурси. Трудові ресурси Іспанії у 2004 р. становили 19,3 млн. осіб. Понад 41% жінок працездатного віку працюють або шукають роботу. Частка зайнятих у сільському господарстві становить 5% працюючих, частка зайнятих у промисловості — 30%, у сфері послуг — 65%. З 1982 р., за розширення конкурентоспроможності економіки, проблема безробіття загострилася. У 2004 р. в Іспанії налічувалося приблизно 4,9 млн. безробітних, або 10% працездатного населення. Понад 45% безробітних — молодь віком до 25 років.

Характеристика господарства

Нині Іспанія належить до десяти найбільш економічно розвинутих країн Заходу. Вона є індустріальною країною, в якій велике значення мають сільське господарство і сфера послуг.

Сучасний стан економіки. ВНП Іспанії в 2004 р. оцінювався у 937,6 млрд. дол., або 23 300 дол. у розрахунку на душу населення. Частка промисловості становить 29% ВНП, будівництва — 10%, сільського господарства — 4%.

Іспанська економіка останнім часом характеризується прогресивною відкритістю світові та її повною інтеграцією до міжнародної економіки. Цей процес розпочався наприкінці 50-х років XX ст. з «Плану лібералізації», його кульмінацією став вступ Іспанії до ЄС у 1986 р. Внаслідок цього в іспанській економіці відбувся спад (у 1993 р. у ВНП було від’ємне сальдо у розмірі 1,2%), скорочення зайнятості та наступна девальвація песети. З 1994 р. в Іспанії розпочався економічний підйом, однак значущими залишалися наслідки економічної депресії. Завдяки ліберальним реформам у 1996 р. Іспанія остаточно взяла курс на інтенсивний розвиток економіки. Останнім часом економічне зростання досягло 3,8% за інфляції 2,9% (2004).

В економіці важливі позиції належать монополіям СІЛА, ФРН, Великої Британії, Швейцарії, Франції та ін. Вони контролюють понад 50% підприємств машинобудування та металообробки. Із 500 великих компаній країни у 113-ти контрольний пакет акцій належить іноземцям.

Важливим фактором в економіці Іспанії є державний сектор. Ще у 1941 р. було започатковано Інститут національної індустрії (ІНІ) — державну корпорацію, що відповідала за створення великих державних підприємств, здійснювала контроль за приватною промисловістю і проводила протекціоністську політику. У 1992 р. з ІНІ утворилися дві групи: ІНІСА (ІНІ-Лімітед), сформована з прибуткових або потенційно прибуткових державних фірм, які не фінансувалися з державного бюджету, та ІНІСЕ, що контролює неприбуткові фірми (деякі з них було продано приватному сектору або анульовано). Державі належать сталеплавильні та вуглевидобувні підприємства, залізниці, авіатранспорт, тютюнова монополія, пошта, зв’язок, телебачення тощо. Держава контролює численні сфери виробництва та збуту продукції в аграрному секторі. З 1996 р. в країні розпочалася широка програма приватизації держпідприємств.

В Іспанії працює модель соціального забезпечення, яка гарантує медичну допомогу і доступ до соціальних послуг. Система соціального забезпечення охоплює широкий перелік гарантій, зокрема допомогу з безробіття, за хворобою, охорони сім’ї тощо. Внески працівники та підприємці сплачують пропорційно зарплаті.

Загальна характеристика промисловості. Частка промисловості становить до 1/3 загального випуску товарів і послуг.

Паливно-енергетичний комплекс. Залежність Іспанії від імпорту енергоносіїв поступово збільшується, і нині імпорт забезпечує 80% енергоспоживання. У 2003 р. в загальному балансі виробництва електроенергії майже половину становила частка місцевого вугілля та імпортної нафти, 31% — частка ядерного палива та 19% — частка гідроенергії. У цьому ж році сумарна потужність усіх електростанцій становила 229,6 млрд. кВттод. Завдяки великим запасам урану було розроблено план розвитку атомної енергетики. Першу АЕС побудували в 1969 p., але у 1983 р. з екологічних міркувань було заборонено будівництво нових АЕС. Нині діють 9 реакторів потужністю 7,2 млн. кВт.

Металургія. Більшість підприємств чорної металургії зосереджено на півночі країни (у портах Хінон, Авіас і в Більбао). Щорічне вироблення сталі — 12,9 млн. т. Підприємства з виплавлення свинцю знаходяться у провінціях Кордова, Гаен і в районі Картахени. Цинк виплавляють на півночі країни (в Астурії, Сантандері, Гіпускоа), мідь — у Кордові, Валенсії, Астурії, алюміній — в містах Вальядо-лід, Авілес, Ла-Корунья, Аліканте тощо. У 2003 р. на підприємствах кольорової металургії було вироблено 480 тис. т алюмінію.

Машинобудування. Однією з найдавніших і провідних галузей є суднобудування. Суднобудівні центри знаходяться на північному узбережжі (Більбао, Хіхон, Сантандер) і північному заході (Ель-Ферроль, Віго), на сході (Картахена, Валенсія, Барселона) і півдні (Севілья, Кадіс). Виробництво автомобілів орієнтоване здебільшого на внутрішній ринок і сконцентроване у найбільших містах — Барселоні, Мадриді та Країні Басків. Головна іспанська автомобільна фірма «Сеат» — філіал німецького «Фольксвагена». Щороку виробляють понад 2,2 млн. легкових та 382 тис. вантажних автомобілів. Центрами верстатобудування є Каталонія, Країна Басків, Мадрид та Валенсія. Електронна промисловість ще недостатньо розвинута і зосереджена переважно у Барселоні та Мадриді.

Хімічна промисловість. До найрозвинутіших секторів Цієї галузі належить виробництво азотних (800 тис. т) та фосфатних (300 тис. т) добрив, є підприємства з виробництва калійних добрив. Також виробляють синтетичний каучук, хімічні волокна, вироби з пластмаси, каустичну соду, медикаменти. Основні підприємства галузі зосереджені здебільшого у приморських містах, у провінціях Каталонія, Валенсія, Біскайя, Астурія і Мадрид. Найбільші нафтохімічні комплекси функціонують в Альхесірасі, Таррагоні, Пуертольяно.

Легка промисловість. Текстильна промисловість — найдавніша галузь іспанської економіки. Основні її центри — Барселона, Тарраса, Сабадель, Манреса. Виробництво шкіри зосереджено у понад 250 підприємствах. Шкіру використовують здебільшого для виготовлення взуття, пошиття одягу. Вона користується широким попитом на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Харчова промисловість. У країні вирізняються галузі, що працюють на зовнішні ринки: виноробна, олійна, плодоовочева та рибоконсервна. Виноробні підприємства знаходяться в Арагоні, Ла-Манчі та Андалузії. Також функціонують цукрові, тютюнові, борошномельні та інші підприємства.

Сільське господарство. До 50-х років XX ст. ця галузь була головним джерелом прибутків держави, а на початок XXI ст. її частка зменшилася до 4%. Частка зайнятих є також незначною — 5,3% у 2004 р. У країні обробляється лише 40% земель, з яких майже 16% зрошуються. Луги та пасовища займають 13% території, ліси та рідколісся — 31%.

Рослинництво. Ця галузь спеціалізується на вирощуванні ячменю та пшениці. Із 70-х років XX ст. збільшилися обсяги виробництва фруктів (10,8 млн. т) та овочів (10,2 млн. т), що вирощуються переважно на експорт, зокрема до країн ЄС. Іспанія посідає перше місце в світі з вирощування маслин (понад 3 млн. т щороку), друге місце — з виробництва маслинової олії і третє — з виробництва вина. Плантації маслинових дерев розміщені здебільшого в латифундіях Андалусії та Нової Кастилії, а виноград вирощують у Новій та Старій Кастилії, Андалусії та східних районах країни. Цитрусові (у тому числі апельсини — 2,6 млн. т), овочі та цукровий буряк — важливі сільськогосподарські культури. Основною зерновою культурою є пшениця, яку вирощують на центральних плато Месети, використовуючи богарний метод землеробства. З лісових культур цінним є корковий дуб (Іспанія посідає друге місце в світі після Португалії за виробництвом кори коркового дуба). Приморську сосну використовують для одержання смоли та скипидару.

Тваринництво. У 2003 р. в Іспанії налічувалося 58 млн. голів домашньої птиці, 5,1 млн. голів великої рогатої худоби, а також 16,1 млн. свиней та 24,5 млн. овець. Більшість їх поголів’я зосереджено у вологих північних районах країни. Специфічна галузь іспанського тваринництва — розведення бійцівських биків для кориди.

Рибальство. Рибне господарство дає менше 1% товарної продукції країни. У 2003 р. середньорічний вилов риби досяг 1,6 млн. т. Промисел ведеться переважно поблизу узбережжя Країни Басків та Галісії (сардини, хек, макрель, анчоуси, тріска). Консервують 20—25% усього вилову.

Транспорт. Внутрішня транспортна система Іспанії має радіальну структуру з великою кількістю головних автошляхів і залізниць, що перетинаються у Мадриді.

Загальна протяжність залізниць країни у 2004 р. становила 14 268 км, з них 7718 км електрифіковано. Наприкінці 70-х років XX ст. залізниці Іспанії було суттєво модернізовано: оновлено рухомий склад, поліпшено рельсові мережі, а круті повороти та спуски знивельовано. У 1993 р. завдяки субсидіям ЄС було пущено першу високошвидкіс- ну пасажирську мережу Мадрид — Кордова — Севілья, а потім відгалуження Кордова — Малага.

Автодорожна мережа Іспанії становить 664,8 тис. км, з них 658,2 тис. км — з твердим покриттям. Останнім часом збільшився парк автомобілів, який нараховує 14,2 млн. пасажирських та 3,1 млн. вантажних машин.

Торговий флот Іспанії охоплює майже 182 судна загальною тоннажністю 1,7 млн. бр.-реєстр, т (2004). У країні нараховується до 200 портів загальнодержавного й місцевого значення. Головні морські порти — Барселона, Більбао та Валенсія. Майже половину вантажообігу становить нафта і нафтопродукти.

В Іспанії функціонують дві державні авіакомпанії — «Іберія» та «Авіако», а також низка невеликих приватних авіакомпаній. Компанія «Іберія» обслуговує зовнішні і внутрішні рейси. Найзавантаженішим є аеропорт міста Пальма на о. Мальорка. Інші великі аеропорти знаходяться в Мадриді, Барселоні, Лас-Пальмасі (на о. Гран-Канарія), Малазі, Севільї та на о. Тенеріфе.

Зовнішня торгівля. Імпорт (222 млрд. дол.) формується переважно з енергоносіїв (зокрема, нафти), машин і транспортного обладнання, чорних металів, продукції хімічної промисловості і текстильних виробів. Експортують (172,5 млрд. дол.) насамперед автомобілі, трактори, мопеди, машини й електропобутові прилади, тканини та взуття. Продовольство становить менше 1/5 іспанського експорту: половина припадає на фрукти та овочі, а також рибу, оливкову олію та вино.

Основними торговельними партнерами Іспанії є країни ЄС (зокрема, Німеччина та Франція) і США. Товарообіг з Україною у 2004 р. становив 692,7 млн. дол.

Соціальні сфера

Іспанія — країна з давньою та багатою культурою. Освіта. Для дітей віком від 6 до 16 років обов’язкова та безкоштовна. В Іспанії налічується до 40 університетів, з яких найбільшими є університети Мадрида й Барселони, а найдавнішими — Саламанки (католицький, XIII ст.) та Вальядоліду (1346). У ВНЗ навчається майже 1,2 млн. студентів.

Культура і мистецтво. Найдавніші пам’ятки належать до епохи палеоліту (наскельні малюнки у печері Аль- таміра), від іберів залишилися руїни кам’яних стін у Тарра- гоні. Про Римську імперію нагадують водопроводи, мости, амфітеатри, арки. На розвиток середньовічного іспанського мистецтва й архітектури вплинули араби, які принесли розвинуту культуру орнаменту і залишили низку чудових пам’яток архітектури у мавританському стилі, серед яких мечеть у Кордові (VIII ст.) та палац Альгамбра у Гранаді (XIII—XIV ст.). У XI—XII ст. в Іспанії в архітектурі домінував романський стиль, пам’яткою якого є величний собор у місті Сантьяго-де-Компостела. У XIII ст. — першій половині XV ст. формується готичний стиль. Іспанська готика нерідко запозичувала мавританські ознаки, про що свідчать собори у Севільї, Бургосі і в Толедо (один з найбільших у Європі).

У країні функціонує чимало бібліотек та музеїв, найбільшими з яких є музей Прадо в Мадриді (заснований у 1818 р. і містить найбагатшу колекцію іспанського живопису до середини XIX ст.), Національний археологічний музей, художні галереї у великих містах, а також Музей кориди в Мадриді. Національна бібліотека в Мадриді володіє чудовою колекцією книжок, а в архівах Королівської ради із справ Індії у Севільї зберігаються цінні документи з історії Реконкісти та іспанської колоніальної імперії. В Барселоні міститься архів Арагонського королівського дому.

Рекреація і туризм. Щороку країну відвідують від 55 до 65 млн. туристів. В Іспанії туризм приносить до 22 млрд. дол. прибутків, він створює 1,6 млн. робочих місць і частково покриває дефіцит зовнішньої торгівлі. Іспанія є привабливою для туристів завдяки морським узбережжям Атлантичного океану і Середземного моря з їх пляжами із середземноморським кліматом, внутрішній диференціації природних умов (високогірні та середньовисотні райони, плато та низовини), етнічній екзотиці та історико-культурній спадщині. Туристів приваблюють насамперед Мадрид і Барселона з їх історичними та архітектурними пам’ятками. Винятковою популярністю користується Севілья, заснована у VII ст. до н. е., в якій представлено велику кількість історико-культурних пам’яток світського та церковного призначення. На середземноморському узбережжі країни багато курортних міст і селищ (Коста-Брава, Коста-Дорадо, Коста- Бланку, Коста-дель-Соль). Серед приморських курортів Іспанії особливо популярна Мальорка. В Іспанії проводять також численні карнавали (наприклад, у Валенсії на День св. Йосифа) та ярмарки. Особливе та унікальне явище в країні — бій биків (корида), найбільшим центром якого є Севілья.


загрузка...