Навігація
Посилання
Предприятия по ремонту трансформаторов: текущий ремонт трансформатор elektromash.com. Подробности, www.heroldmaster.kiev.ua/category/souvenirs : для вас.


Представників павукоподібних легко відрізнити від інших членистоногих за такими помітними ознаками: у них немає вусиків і на головогрудях є чотири пари ходильних ніг.

Тіло більшості павукоподібних складається з головогрудей і черевця, воно покрите хітиновою кутикулою. Органи дихання — трахеї і легені. Кровоносна система незамкнута. Для павукоподібних характерне живлення рідкою їжею, тому передній відділ травної системи має вигляд сисного апарату. Ротовий апарат утворений з видозмінених головогрудних кінцівок. Перша пара, яка розташована перед ротом, називається хеліцерами. Вона закінчується гачком або клешнями. Позаду рота розташовані педіпальни, або ногощупальця. На гачках хеліцерів у павуків є отруйна залоза. Проколюючи покрив жертви, вони випускають у ранку слину, яка розчиняє тканини, а потім висмоктують напіврідку їжу.

Нервова система у павукоподібних представлена типовими для всіх членистоногих надглотковим вузлом і нервовим ланцюжком. З органів чуття розвинуті органи зору і дотику. Очей у павукоподібних кілька пар. У павука 8 очей, розташованих на голові в два ряди. Органами дотику є волоски, що покривають кінцівки. Для павуків характерна наявність на черевці павутинних залоз, які виділяють тонкі міцні нитки — павутиння.

Всі павукоподібні — роздільностатеві. Більшість відкладає яйця, з яких і розвивається потомство.

Клас Павукоподібні включає понад 10 рядів, з яких найбільший інтерес для роботи з дошкільниками мають павуки, сінокосці, скорпіони і кліщі.

Павуки — найчисленніші з павукоподібних. Їх можна зустріти у кімнаті, і на ділянці, і в лісі, і навіть у воді.

Найбільш звичайний з павуків — павук-хрестовик. Під час спостереження за ним можна розповісти, що назвали цього павука хрестовиком за малюнок на спині, що схожий на хрест. Удень павуки ховаються під листками, в укриттях, або сидять на павутинні, яке плетуть для полювання. Мабуть, кожен мав можливість спостерігати, як павук плете? Спочатку він натягує нитки, які утворюють основу, і прикріплює їх до гілок. Побудувавши раму, павук починає натягувати нитки, які промінцями розходяться від середини, а коли закінчить цю роботу, починає заповнювати середину у вигляді кругової спіралі. Павутиння липке, і до нього приклеюються комарі, мухи. Вони починають смикати павутиння, дзижчати. Відчувши це, павук кидається до комахи, кусає її і обплітає павутинням. Потім він висисає в неї рідину. Павуки-хрестовики приносять користь, знищуючи мух і комарів. Тому до них слід ставитися бережно.

Восени у тріщинах кори, під дахами тіньових навісів можна показати дітям жовтуваті кокони з шовковистого павутиння і розповісти, що в такому коконі зберігаються яйця, які відклала самка. Навесні з них вийдуть маленькі павучки.

Відкладанню яєць у павуків-хрестовиків передують шлюбні танці. Після парування, яке відбувається наприкінці літа, самець швидко тікає, бо самка починає ставитись до самця як до можливої здобичі.

Павутиння, що виділяється павутинними залозами, використовується не тільки для тенет. Павуки вистилають своє житло павутинням. Використовується воно і для переміщення павука.

Ранньої осені цікаво спостерігати з дітьми, як у повітрі пливуть ніжні тоненькі павутинки. Якщо таку павутинку

обережно спіймати на палку, то можна побачити на ній маленького павучка. В теплі сонячні дні, коли дме легенький вітерець, павучки піднімаються на гілку і починають випускати павутинку. Порив вітру підхоплює її, і павутинка починає мандрувати разом з маленьким павучком. Така павутинка допомагає маленькому і слабому павучку розселитися на більшому просторі.

Під час екскурсій до стоячих і повільнотекучих водойм, багатих рослинністю, можна зустріти водяного павука-сріблянку. Цікаву розповідь про нього можна розпочати з того, чому він так називається.

Черевце павука покрито ніжними світло-сірими волосками, на яких утримується повітря, тому у воді павучок блищить, наче срібний. Повітря потрібне павучку для дихання. Під водою він влаштовує своє житло — дзвін з павутиння, який наповнює повітрям. Полює павук-сріблянка на личинок комах, поїдає їх у дзвоні, там він відкладає яйця, там і зимує.

До павуків-вовків, які є бродячими мисливцями або живуть у нірках, належать тарантули. Найчастіше вони зустрічаються у лісостеповій і степовій зонах. Це великий павук 2,5—3 см завдовжки, густо вкритий волосками. Живуть тарантули у глибоких вертикальних нірках, які вистилають павутинням. Вночі павук виходить з нірки і чекає на здобич біля входу, а вдень — біля нірки. Самка тарантула носить під черевцем кокон з яйцями. Коли з нього виходять молоді павуки, вони продовжують триматися на самці, яка поступово скидає їх задніми ногами. Розселені павуки живуть спочатку у природних укриттях, а потім риють нірки. Укус тарантула болісний, але особливої небезпеки не має.

На луці, в лісі часто можна зустріти павуків бокоходів і стрибунів. Бокоходи легко пересуваються і вперед, і вбік, і назад. Ловчих тенет не роблять. Деякі підстерігають комах на квітках, на листі, на корі. Часто ці павуки забарвлені у світлі, зеленуваті або жовтуваті кольори. Самки носять яйцеві кокони на собі. Потомство, що з´являється у другій половині літа, розселяється на павутинні. Павуки-стрибуни полюють вдень, стрибаючи на здобич.

На півдні України інколи зустрічається отруйний каракурт (досить поширений у Середній Азії). Його можна пізнати за чорним забарвленням з червоними цятками на черевці. Самка каракурта оселяється в норах гризунів, у заглибинах ґрунту, розтягуючи біля входу ловчі тенета. Відкладає яйця у кокон, який підвішує в укритті. Навесні молоді павуки розлітаються на павутинах. У середині літа вони стають статевозрілими. Найбільш отруйні — статевозрілі самки. Отрута каракурта у 16 разів сильніша за отруту небезпечних змій. На місці укусу з’являється маленька червона плямка, яка швидко зникає. Без медичної допомоги через день — два після укусу настає смерть. Лікують хворих спеціальною сироваткою. Від укусів каракуртів можуть страждати і великі свійські тварини, особливо коні. В той же час деякі птахи, наприклад дрофи, винищують цих павуків.

Розповідаючи дітям про значення павуків, слід наголосити і на їх позитивній ролі (поїдають деяких шкідливих комах) і на негативній, пов’язаній з отруйними формами.

Косарики нагадують довгоногих павуків. Тулуб у «их маленький, дуже довгі ноги. їх можна зустріти на паркані, на стовбурах дерев, на луці, на стіні, де вони сидять у характернійпозі з плоскорозкиданими ногами. Розглядаючи з дітьми косарика, доцільно звернути увагу на характерну ознаку — довгі ноги. Таку назву косарик одержав тому, що часто зустрічається на луках, де косять сіно, і ще через те, що ноги у косарика легко відриваються, якщо його хтось хапає, а відірвана нога продовжує довго скорочуватися, наче коса косить сіно. Косарики живляться переважно комахами, це корисні тварини.

До павукоподібних належать скорпіони.

У багатьох людей це слово викликає жах. В Україні скорпіони зустрічаються у південних областях, у Криму. Це невеликі тварини, 3,5 см завдовжки. Скорпіони — нічні хижаки. Живляться вони різноманітними павуками, комахами, яких хапають клешнями, а потім убивають отрутою, що виділяється на задньому кінці черевця, подібному до хвоста. Під час укусу скорпіон загинає кінець черевця вгору, а жало виставляє вперед. Укус скорпіона для дитини небезпечний.

До класу Павукоподібні належать і кліщі. Вони відрізняються від інших павукоподібних будовою тіла: їх головогруди і черевце злиті. Всі кліщі — дрібні тваринки. Розповсюджені вони досить широко. Більшість веде паразитичний спосіб життя.

Під час екскурсій до водойм увагу дітей може привернути яскраво-червоний водяний кліщ. Живиться він дафніями, циклопами та іншими мешканцями прісних водойм. Яскраве забарвлення цього, кліща є застереженням, і риби його не їдять.

З паразитуючих кліщів небезпечним є коростяний свербун, який проникає в шкіру людини і, прокладаючи в ній ходи, викликає свербіж. Через поранену шкіру потрапляє інфекція, і все це призводить до тяжкого виснажливого захворювання. Коростяний свербун уражає також свійських тварин і може переходити на людину. Щоб запобігти захворюванню, слід дотримуватися гігієнічних правил, не дозволяти дітям спілкуватися з хворими тваринами.

Треба знати і про кровосисних кліщів. Собачий кліщ, що потрапляє на шкіру людини, викликає свербіж і почервоніння. Щоб зняти кліща, що присмоктався до шкіри, потрібно змастити шкіру гасом, олією, або потерти сіллю, внаслідок чого закупорюються дихальця кліща, він слабшає і його легко можна витягти. Якщо його просто зірвати, є небезпека, що у шкірі залишиться хоботок, який може викликати запальний процес.

Серед кліщів є чимало переносників важких захворювань тварин, наприклад піроплазмозу. Серед шкідників культурних рослин велику шкоду завдають павутинні кліщі, які ссуть сік рослин, що призводить до їх загибелі. Чимало кліщів знищують і псують запаси зерна, борошна. Одночасно численні кліщі, що живуть у поверхневих шарах ґрунту, беруть участь у ґрунтотворних процесах.


...