З представниками цього надкласу дошкільники зустрічаються щоденно в груповій кімнаті, оскільки вони є постійними мешканцями акваріума в кутку живої природи. Риби — давні мешканці водного середовища. Вони населяють прісні і солоні водойми.

Розглядаючи з дітьми будову, тіла риб, слід показати, що вона має обтічну форму, тіло сплющене з боків, що дає можливість легко розрізати воду, яка є більш щільним середовищем, ніж повітря.

Придивляючись до рухів тіла риби у воді, слід наголосити дітям, що риба швидко мчить уперед, рухаючи вправо і вліво хвостом, який закінчується широким хвостовим плавцем. У цьому русі бере участь і тулуб риби, але в основному воно здійснюється хвостовим відділом тіла. Спостерігаючи за роботою парних плавців, доцільно звернути увагу на те, що риба гребе ними тільки при самому повільному переміщенні. В основному ж вони виконують функцію рулів і рівноваги. Непарні плавці також забезпечують сталу рівновагу.

Тіло риб покрито лускою і слизом. Це доцільне пристосування до рухомого способу життя, бо допомагає рибі робити швидкі, гнучкі рухи і зменшує її тертя.

У більшості риб добре розвинутий гнучкий скелет. Це робить більш міцною опорно-рухову систему тіла, захищає внутрішні органи. В цілому форма тіла риб, їхнє забарвлення зумовлені зовнішнім середовищем і характером руху риб. На прикладі золотих рибок а акваріумі можна показати старшим дошкільникам, що вони рухаються повільно, а тому й тіло їхнє не стрімке, а відносно коротке, стиснуте з боків. Розглядаючи зображення щуки, доцільно звернути увагу на стрілоподібну форму тіла, маскуюче забарвлення, завдяки чому щука вистежує здобич і з великою швидкістю кидається на необережну жертву, хапаючи її своїми гострими зубами.

Риби — холоднокровні тварини. Кровоносна система складається з двокамерного серця і одного кола кровообігу.

Органи дихання риб — зябра. Основу зябер становлять зяброві дужки, на яких міститься подвійний ряд довгих ніжних пелюсток, пронизаних капілярами. Цікаво звернути увагу дітей, як риба піднімає і опускає зяброві кришки, відкриває і закриває рот і таким способом викликає течію води через ротову порожнину, глотку до зябрових пелюсток і через зяброві щілини назовні. Вода, що омиває зяброві пелюстки, має у собі розчинений кисень. Таким чином здійснюється газообмін в організмі риби.

Травна система риб складається з ротової порожнини, глотки, стравоходу, шлунка і кишок. Є печінка і підшлункова залоза.

Велике значення у риб має плавальний міхур. Він являє собою виріст кишок, який перетворився у гідростатичний апарат — один з органів, зв’язаний з плаванням. При стисканні міхура,, наповненого сумішшю газів, тіло риби зменшується в обсязі, стає відносно важким і риба опускається на глибину. Якщо ж плавальний міхур, навпаки, розширяється, обсяг тіла риби збільшується, але відносна маса стає меншою, тоді риба піднімається на поверхню води. Таким чином плавальний міхур допомагає рибам без великих затрат енергії триматися на різних глибинах.

Центральна нервова система представлена спинним і головним мозком. Органи чуття розвинуті добре і пристосовані до життя риб у воді. Головну роль в орієнтації і спілкуванні риб відіграють органи хімічного відчуття — н

юху і смаку. Риби добре розрізняють запахи не тільки чужих видів, але й різних особин свого виду, що дозволяє їм триматися у зграї. Риби добре розрізняють солодке, солоне, кисле і гірке. У риб добре розвинутий своєрідний сейсмосенсорний орган — бічна лінія. Група чутливих клітин у стінках каналу сприймає подразнення, що виникають у зв’язку із зміною руху води, наближенням або віддаленням здобичі.

Під час спостереження за рибами дітям можна показати роль органів дотику і зору у житті риб. За допомогою органів дотику, які розташовані на губах, вусиках, плавцях, риби сприймають подразнення від різноманітних предметів.

Очі у риб пристосовані до того, щоб бачити на близькій відстані. А чи чують риби? Органом слуху є внутрішнє вухо — звук сприймається через кістки черепа. Всупереч загальній думці про те, що риби німі, сучасними дослідженнями доведено, що вони можуть видавати різноманітні звуки, які мають для них сигнальне значення.

Більшість риб роздільностатеві. У хрящових риб найчастіше відбувається внутрішнє запліднення, а у кісткових (за незначним винятком, наприклад, у живородящих акваріумних рибок — гуппі, мечоносців),— зовнішнє: самець запліднює ікру, яку самка викидає у воду. З ікри виходять личинки, які перші дні живляться за рахунок жовткового мішка. Поступово у них розвиваються внутрішні зябра, личинка перетворюється у малька, вона міцніє, росте. Ріст риби не припиняються і в зрілому віці, тільки під старість він поступово уповільнюється.

Тривалість життя риб різна. Золоті рибки живуть до ЗО років, білуги понад 100 років.

Усіх риб за екологічними особливостями поділяють на морські, прохідні, напівпрохідні і прісноводні.

До морських риб належать ті, що проводять усе життя у морях і океанах (акули, скати, оселедці, камбала).

Прохідні риби живуть у морях, а для ікрометання входять у річки (осетер).

Напівпрохідними називаються риби, які можуть жити не тільки у прісній воді, але й в опріснених ділянках морів (сазани).

До прісноводних риб належать ті, іцо завжди живуть у прісній воді. Одні з них мешкають у стоячій воді, населяють ставки (карась, короп, лящ), інші населяють річки (форель, стерлядь). Треті можуть жити як у стоячій, так і у проточній воді (окунь, судак, щука).

Для риб характерні нерестові, кормові і зимувальні міграції. Нерестові міграції пов’язані з переходом у місця, сприятливі для розмноження. Для річкових риб — слабкопроточні місця. З морів у річки переходять осетрові риби. В моря пливуть вугрі. Час нерестових міграцій більш-менш постійний ~ весна. Перед нерестом риби збираються в гирлі ріки у великі зграї. Спочатку вони затримуються в гирлі, звикаючи до нових умов (солоної води, змішаної з прісною), а потім піднімаються вгору по річці. Викинувши ікру, риби втрачають сили і течією води зносяться вниз.

Кормові міграції (для розшукування корму) здійснюють майже всі риби, але в невеликих водоймах вони обмежені.

Зимувальні міграції пов’язані з зимовим зниженням температури води. Тоді риби стають менш активними і навіть впадають у стан заціпеніння. У таких випадках вони перебираються туди, де умови дна і температура сприяють зимівлі. Сазани, судаки; лящі, соми збираються у великій кількості в глибоких місцях, так званих ямах, де й зимують у стані більш чи менш сильного заціпеніння.

Значення риб у природі : житті людини не можна переоцінити.

Риби е споживачами тієї біомаси, яку продукують великі водні простори нашої планети. Риба використовується в їжу представниками всіх класів хребетних тварин: земноводними (жабами), плазунами (вужами), птахами (пеліканами, орланами білохвостими), ссавцями (видрою, норками). Людина завдяки рибам одержує тваринні білки.

Клас Хрящові риби. Ці риби, порівняно з кістковими, мають більш примітивну будову: хрящовий скелет зберігається на все життя, зяброві щілини не прикриті зябровими кришками, немає плавального міхура. В морях України з хрящових риб зустрічаються акули і скати.

Діти виявляють значний інтерес до акул і найчастіше в їхньому уявленні всі вони людожери. У світовій фауні налічується близько 250 видів акул, з них близько 50 можуть нападати на людину. Єдиною нашою чорноморською акулою є колюча акула, або катран, яка зовсім безпечна для людей. У приморських місцевостях можна з дітьми розглянути її, пояснити назву: на кожному спинному плавці є по гострій голці — звідси і назва. Як і у всіх акул, у катрана видовжене торпедоподібне тіло, сильний хвостовий відділ якого закінчується плавцем своєрідної форми. Забарвлення спини темно-сіре з рідкими білуватими плямами, черево жовтувато-біле. Це хижак, який живиться різноманітними рибами, червами та іншими придонними тваринами. Цікаво показати дітям пащу акули — на щелепах розташована велика кількість гострих зубів, якими вона хапає здобич.

Колюча акула народжує живих мальків розміром 20—25 см. Веде зграйовий спосіб життя. Належить до цінних риб. З м’яса катрана виробляють чудовий балик, а печінковий жир використовують для лікування.

Ската відзначаються плескатою, ромбоподібною формою тіла, пристосованою до донного способу життя. Забарвлення дуже різноманітне, пристосувальне: зверху темно-буре з плямами, крапочками, знизу — біле.

У Чорному та Азовському морях зустрічається морський кіт, або хвостокол. Назву дістав у зв’язку з наявністю на хвості рогової голки з гострим кінцем. Більшість часу хвостокол проводить на дні, напівзарившись у пісок або мул. Під час нападу ворога хвостокол б’є його хвостом, заподіюючи йому рвані рани і виділяючи у рану секрет, який викликає різкий біль. Якщо людина випадково наступила на ската, він відразу починає відбиватися хвостом. Під час попадання у рану отрути, крім різкого болю, у людини падає артеріальний тиск, виникає рвота, параліч. Відомі смертельні випадки.

Живиться скат дрібного рибою, ракоподібними та придонними молюсками. Зуби скатів мають вигляд жорен. Розмножується скат живонародженням, Інший скат — морська лисиця (див. табл. XI, /), що зустрічається в Чорному морі, дістав назву завдяки своєрідній формі хвостового плавця. Спосіб життя його досить подібний до хвостокол а. Розмножується, відкладаючи яйця у своєрідній коричневій капсулі чотирикутної форми з відростками, за допомогою яких вона прикріплюється до дна. Печінковий жир скатів має лікувальні властивості.

Клас Кісткові риби. Ці риби — найпоширеніші представники наших прісноводних водойм і морів. Вони характеризуються наявністю розвинутого кісткового або хрящового скелета, але в останньому випадку завжди є покривні кістки (осетрові риби). У кісткових риб розвинуті зяброві кришки, є плавальний міхур. Запліднення у більшості риб зовнішнє.

Дуже, цікаві за зовнішнім виглядом, способом життя осетрові риби (осетер каспійсько-чорноморський, білуга, севрюга, стерлядь). Деякими елементами будови вони нагадують акул, але у них є зяброві кришки, плавальний міхур, кісткові частини скелета. Тіло покрите 5 рядами кісткових жучок.

Типовим представником цих риб є російський осетер, що зустрічається в Чорному і Азовському морях. Це прохідна риба, частину життя проводить у морі, а для ікрометання заходить у річки. Тіло осетра 230 см завдовжки, а маса близько 80 кг. Зубів у осетра немає і їжу він нащупує вусиками, потім втягує її в рот. Живляться осетри різними безхребетними, в основному молюсками. На зиму залягають у глибокі ями. Навесні піднімаються проти течії в річки для нересту. Статевої зрілості набувають на 10—11-му році життя. Завдяки високим смаковим властивостям мають велике промислове значення.

Найбільшою серед осетрових є білуга, яка доживає до 100 років, 5,5 м завдовжки, маса її 1,5 т. Статевої зрілості досягає у 14—16 років. Білуга — хижак, живиться переважно рибою.

Севрюга відрізняється меншими розмірами, статеве дозрівання; як і в інших риб, пізнє (у 12 років). Живиться в основному безхребетними (ракоподібними, червами) і рибою (бичками, оселедцями, кількою). .

Найменшим представником осетрових є стерлядь. На відміну від інших — це прісноводна риба, що постійно живе в річках. Статева зрілість у неї настає у 4,5—7 років. Живиться безхребетними тваринами.

Усі осетрові ціняться завдяки смачному м’ясу та чорній ікрі. Надмірний промисел, забруднення річок призвело до того, що кількість осетрових різко знизилась. Зараз проводяться заходи щодо збільшення цих цінних порід риб: побудовані риборозводкі заводи, де вирощують мальків, проводиться розселення гібридів (бестерів) у водосховищах.

Одними з найпоширеніших риб в Україні є коропові. З представниками цього ряду діти зустрічаються за умов дошкільного закладу (з карасями, золотими рибками, в´юнами в акваріумі), а також можуть спостерігати у рибалок під час екскурсій або цільових прогулянок на водойму (краснопірок, коропів, лящів тощо).

У поширених коропових наших водойм немає зубів на щелепах. На останній зябровій дузі розташовані глоточні зуби, які допомагають ковтати здобич, інколи перетирати її. У багатьох біля рота є вусики.

Коропові дуже різноманітні за способом живлення: молоді майже всіх видів живляться зоопланктоном. Серед дорослих є рослиноїдні (амур, товстолобик), є такі, що живляться різними безхребетними (червами, личинками), розшукуючи їх у мулі, і водними рослинами, є і активні хижаки, що поїдають дрібних риб (головень).

Майже у кожній водоймі трапляються карасі. Розглядаючи рибу, вихователь може розповісти, що карасі вкриті сріблястими або золотистими лусочками і дуже гарні. Ці лусочки, а також обтічна форма тіла дозволяють йому легко рухатись у воді. Протягом дня карасі порпаються у мулистому дні, розшукуючи дрібних червів і личинок, а ввечері підпливають до мілкого берега і обгризають пагони водних рослин. Якщо ви прийдете сюди ввечері, то можете це навіть почути. Навесні карасі відкладають ікру, з якої виводяться мальки. На зиму карасі зариваються в мул і там засинають.

Приваблюють дітей і краснопірки — одні з найкрасивіших риб наших водойм. Слід привернути увагу дітей до яскраво-червоних плавців, блискучого золотисто-жовтуватого тіла. Живляться краснопірки дрібними безхребетними тваринками і рослинами.

Верховодки живуть у ставках, озерах, річках з повільною течією. Цікаво звернути увагу дітей на зв’язок будови і способу життя верховодки: ротова порожнина у неї розміщена на верхній частині голови, живиться вона в основному зоопланктоном і повітряними комахами.

Досить поширені пічкури (див. табл. XI, <?), що полюбляють річки з слабкою або повільною течією, з піщаним або кам’янистим дном. Це типові мешканці дна з добре розвинутим захисним забарвленням — верх темний, черевце — світле. В ясний сонячний день пічкурів можна побачити біля берега, на дні. Вони мають тоді досить характерний вигляд, що дозволяє їх відрізнити від інших риб. Голова з досить великими, розставленими в сторони грудними плавцями, надає передньому відділу тіла своєрідної трикутної форми. Живляться пічкури дрібними донними безхребетними.

Лящі мають характерне стиснуте з боків тіло. Це цінна промислова риба, що живиться в основному безхребетними тваринками.

Сазани відрізняються широким, товстим тулубом, «критим крупною лускою. Культурна форма — коропи — розселена по всій земній кулі.

Значний інтерес у дітей викликають цікаві представники короподібних — в’юни, щипавки, гольці, в яких яскраво виявляються риси пристосування до придонного способу життя. Форма їхнього тіла циліндрична, шкіра покрита слизом, який захищає тіло від пошкоджень, від тертя при закопуванні в мул або при пересуванні між камінням. Забарвлення маскувальне. В’юни, щипавки, гольці ведуть махорухливий спосіб життя, охоче ховаються під камінням, зариваються в мул. Живляться вони різними донними безхребетними.

Звичайних в’юнів часто називають піскунами за здатність видавати звуки. З чим це пов’язано? У в’юнів виробилася здатність жити у водоймах зі зниженим вмістом кисню у воді завдяки розвитку додаткового органа повітряного дихання — невеликої частини задньої кишки, густо пронизаної кровоносними судинами. Якщо у воді не вистачає кисню, в’юн час від часу піднімається на поверхню, де ковтає повітря і одночасно випускає через анальний орган повітря. Заковтування повітря супроводжується писком. Під час зниження атмосферного тиску в’юни звичайно з´являються біля поверхні води. Зміну тиску атмосфери вони сприймають шкірою. Цю зміну поведінки в’юна використовують для передбачення погоди. Отже, в’юн — цікавий мешканець кутка природи.

В’юни, щипавки, гольці не мають промислового значення. Досить часто ними живляться хижі риби.

Представником щуковидних риб є щука звичайна — досить поширена в Україні в річках, озерах, ставках. її розміри дуже варіюють. Є екземпляри, що важать 16, а інколи 35 кг. Щука — хижак, активний і спритний. Розглядаючи її з старшими дошкільниками під час екскурсії до водойми (часто трапляється в улові у рибалок) чи на картинці, слід звернути увагу, що спина щуки забарвлена у темний колір, боки сірувато-зелені з жовтуватими смугами і плямами, черево білувате з цяточками. Завдяки такому забарвленню: щука непомітна серед підводної рослинності як зверху, так і з боків. Вона довгий час може перебувати в засідці нерухомо і здатна робити різкі, великі стрибки над водою. Широка паща щуки дає змогу легко хапати здобич. Покажіть дітям зуби щуки. Вони розміщені на щелепах кількома рядами і спрямовані назад, що допомагає утримувати схоплену здобич. Щуки поїдають дрібних і середнього розміру риб, можуть хапати каченят, гусенят. Щуки мають промислове значення. їхнє м’ясо, що має 2—3 % жиру, є дієтичним продуктом. Оскільки у живленні щук переважає дрібна і малоцінна риба, щука є необхідним об’єктом раціонального рибного господарства.

Значний інтерес у дітей викликає сом — представник сомових. Тіло сома голе, не покрите лускою, біля рота є кілька пар вусиків, які виконують функцію органів дотику. Маса найбільших екземплярів сомів може досягати 300 кг, а довжина — 5 м. Величезна паща сома видає в ньому хижака. Дійсно, сом — ненажерливий хижак, що поїдає дрібну рибу, жаб, великих двостулкових молюсків. Соми можуть нападати на водоплавних птахів, собак, що перепливають річку. Вони люблять глибокі місця — омути. Самка сома відкладає ікру в примітивне гніздо на глибині 40—50 см. До виходу личинок гніздо охороняє самець. Соми мають промислове значення — м’ясо їх ніжне, смачне.

Досить поширені в Україні окунеподібні риби, характерними для яких є гострі колючки на плавцях. До них відносяться окуні, судаки, йоржі, ставрида, скумбрія, бички.

При розгляданні окуня слід звернути увагу на його гарне і яскраве забарвлення: темно-зелена спина, зеленувато-жовті боки з темними поперечними смугами, хвостовий, анальний і черевні плавці яскраво-червоного кольору. Найбільші окуні досягають маси 2 кг і довжини 40 см. Це хижаки, що живляться різною дрібного рибою, а також своєю молоддю (це явище спостерігається і у щук — канібалізм). Окунь є об’єктом любительського лову. У водоймах ним живляться соми, щуки, судаки. У ставках, де розводять цінних промислових риб, окунь є небажаним.

Судак має видовжене тіло, забарвлення сірувато-зелене з чорно-бурими смугами по боках, на спинному і хвостовому плавцях темні плями. Живиться судак малоцінними рибами. Вважається цінною промисловою рибою.

У Чорному морі досить поширені промислові риби — ставрида і скумбрія. Скумбрія характеризується видовженим веретеноподібним тілом, тонким, стиснутим з боків хвостом. Ця швидка зграйна риба здійснює сезонні міграції між Мармуровим і Чорним морем. Зимує чорноморська скумбрія у Мармуровому морі, а нагулюється в Чорному. Живиться в основному дрібного рибою і зоопланктоном.

Ставрида зимує в Чорному морі на глибині від 30 до 80—100 м на схилах ям, майже зовсім не живлячись. В активний період життя її їжею є дрібна риба і ракоподібні.

Звичайними мешканцями Чорного і Азовського морів є бички. Завдяки своєрідному вигляду (велика голова, порівняно коротке тіло) їх легко розпізнають діти. Живляться бички переважно ракоподібними. Самки живуть до 5, а самці — до 3 років. Самці беруть участь у нересті тільки один раз у житті і гинуть у 2—3-річному віці. Бички належать до промислових риб.

У морях України досить поширені оселедцеві риби: чорноморський оселедець, сардини, шпроти, тюлька, хамса. Оселедцеві риби досить широко використовуються у харчуванні і у зв’язку з цим у дітей виникає інтерес до них. Слід звернути увагу дошкільників на те, що це гарні, сріблясті риби зі стиснутим з боків тілом. Більшість оселедцевих риб живуть зграями. Дрібні оселедцеві живляться різноманітними безхребетними. Вони є цінним кормом для багатьох крупних риб, у тому числі і для крупних оселедців.

Серед камбалоподібних риб в Чорному і Азовському морях зустрічається камбала калкан. Це типова донна риба. Тіло її плоске, покрите кістковими конічними горбками. Калкани досягають 85 см завдовжки і маси 15 кг. Доросла камбала живиться рибою, молода — ракоподібними. Це цінна промислова риба.

Дуже цікавий, загадковий спосіб життя ведуть представники ряду вугреподібних — звичайні, або європейські, вугрі. Форма тіла у них видовжена, змієподібна, шкіра покрита густим шаром слизу, який захищає тіло від пошкоджень. Живуть вугрі в річках, але часто заходять в озера і ставки. Ведуть нічний спосіб життя, закопуючись вдень у мулистий ґрунт до 80 см завглибшки. Вночі вугрі - виходять на полювання, живлячись личинками водних комах, молюсками, червами, ракоподібними, рибами. В холодну пору року вугрі зариваються в мул і не живляться. Відома здатність вугрів переповзати з водойми у водойму по мокрій траві. Нерест вугрів і розвиток личинок відбувається у морі. Личинки вугрів, подолавши величезний шлях, повертаються до річок. М’ясо вугрів — ніжне, жирне і дуже ціниться.

Цінними рибами є представники лососеподібних — форель струмкова. Спостерігати цю рибу з дітьми можна найчастіше в Карпатах, де її розводять у спеціальних господарствах. Форель відзначається своєрідним яскравим забарвленням тіла. Живиться вона дрібними ракоподібними, личинками комах, інколи споживає дрібну рибу, пуголовків жаб. Форель — це переважно мешканка швид- котекучих водойм.

З метою охорони і примноження рибних запасів в Україні проводяться такі заходи: 1. Охорона річок, озер, ставків від забруднення; 2. Охорона нерестилищ і встановлення строків для виловленая риби; 3. Будівництво риборозводних заводів для зариблення водойм цінними промисловими видами риб; 4. Акліматизація цінних порід риб (білого амура, товстолобика, буффало); 5. Гібридизація (наприклад, одержання гібрида білуги і стерляді — бестера, що має цінні якості обох батьків).


...