Навігація
Посилання


Основи літературознавства

9.4. Види римування


Суміжне (парне) — умовне позначення: АА.

Я не люблю тебе, ненавиджу, беркуте!

За те, що в грудях ти ховаєш серце люте...

(І. Франко)

Перехресне: АБАБ.

Я дуже тяжко Вами відболіла.

Це все було, як марення, як сон.

Любов підкралась тихо, як Даліла,

а розум став довірливий Самсон.

(Ліна Костенко)

Кільцеве, охоплююче, оповите: АББА.

Вічний революціонер,

Дух, що тіло рве до бою,

Рве за поступ, щастя й волю,

Він живе, він ще не вмер.

(І. Франко)

Початкове — римуються перші слова у строфі:

Милий друже!

Скільки років

Ми не бачились з тобою...

(І. Муратов)

Таке римування можна розглядати як звукову анафору, воно рідковживане.

Перерване (нерегулярне) — римування, яке з´являється епізодично.

Висота, висота піднебесна!

Глибина, глибина в океані.

І широкі Дніпрові простори,

І його чорториї незнані.

(М. Зеров)

Вате римування — римується останнє слово рядка з словом, що стоїть посередині другого.

Как пена морская, на миг возникая,

Погибнет, сверкая, растает дождём.

(К. Бальмонт)

Тернарне (лат. terni — по три): ААБВВБ.

Василь Еллан, Василь Еллан!

Чи йду на гору, чи на лан,

чи рух в заводі чую, бачу,

що діє в бистрому строю, —

я завжди згадую твою

гарячу, невгамовну вдачу.

(П. Тичина)

Терційнне (італ. terzina від terza rima — третя рима) — АБА, БВБ...

В путі життя, на середині саме,

Я опинився в пралісі густому

І йшов наосліп нетрями-ярами.

Аж моторошно робиться самому,

Коли згадаю праліс той заклятий.

Бір непрохідний в мороці страшному.

(Дайте. Переклад П. Карманського)

Наскрізне, монорима, монорим (грец. monos—один, франц. monorime) — вірш, у якому всі рядки пов´язані однією римою: АААА...

Когда будете, дети, студентами,

Не ломайте голов над моментами,

Над Гамлетами, Лирами, Кентами,

Над царями и над президентами,

Не якшайтеся вы с оппонентами,

Поступайте хитро с конкурентами.

(О. Апухтін)

Там тополі у полі, на волі...

(П. Тичина)

Енжамбеман (франц. enjambement) — віршовий прийом, який полягає у перенесенні фрази або частини слова з одного рядка у наступний, зумовлений неспівпаданням ритмічної павзи із смисловою.

І плач, і крик, і стогін...

І важке щось попливло у землю...

І ковтнула його могила.

И сипать почали на нього груддя.

И глухо стугоніла труна.

І крики змішані були з риданням оркестру.

Лиш ясніла у небі зірка...

(П. Тичина)

Рідше зустрічається складовий енжамбеман.

Великодній дощ тротуаром шовковая зелена ярилась з-під землі.

(П. Тичина)

Енжамбеман надає мові вірша емоційності, створює розмовну інтонацію, посилює ритм.

Цезура (лат. caesura — розтин, розділ, поділ) — ритмічна навза в середині рядка, яка поділяє його на дві частини (піввірші), рідше — три. Цезура увиразнює думку, посилює ритм. Вона може бути постійною, якщо стоїть у всіх рядках, рухомою, якщо є в кожному рядку, але у різних місцях, періодичною, якщо з´являється

через рядок-два. Розрізняють малу цезуру, яка відокремлює одне слово від другого або невеликі групи слів. Велика (медіана) має постійне місце у вірші. Цезура після наголошеного складу називається чоловічою, після ненаголошеного — жіночою. Цезура є в довгих рядках, зокрема в олександрійських віршах після шостого складу, у чотиристопному амфібрахії — після другої стопи. Цезура ніколи не розтинає слово, а стопу досить часто. Цезуру позначають двома паралельними лініями: //. Приклад періодичної цезури:

Де воно знатиме, //що то за доленька, — Відшук черствого шматка, Як за роботою // вільна неволенька Груди ураз дотика.

(П. Грабовський)


загрузка...