Навігація
Посилання


Географія

31. ЕКОНОМІЧНІ РАЙОНИ


31.1. Географічний поділ праці й економічне районування України

Різні регіони нашої країни відрізняються один від одного не тільки природними, а й економічними умовами, трудовими ресурсами. Так, на одній території виробляють метал і машини, на іншій вирощують цукрові буряки чи видобувають вугілля. Спеціалізуючись на виробництві певної продукції, кожний регіон забезпечує нею інші регіони країни, а одержує те, чого в нього немає. Так відбувається обмін результатами праці. Такий поділ праці між окремими територіями чи країнами називається географічним, або територіальним.

Спеціалізація окремої території складається історично. З розвитком господарства вона може змінюватися. Внаслідок географічного поділу праці формуються економічні райони — території, що відрізняються одна від одної своєю спеціалізацією. Не є винятком і Україна, адже вона найбільша за площею держава Європи і має певні внутрішні територіальні відмінності.

У нинішніх умовах на територіальну диференціацію єдиного економічного простору нашої країни всезростаючий вплив мають особливості географічного положення різних її частин. Ті з них, що виходять до морів, межують з економічно і політично стабільними державами, мають кращі умови для створення вільних економічних зон, проникнення іноземного капіталу та міжнародного співробітництва, ніж інші райони. Окремі з них мають сприятливі природні умови для розвитку рекреаційного господарства та міжнародного туризму. Утворення таких зон можливе в Карпатському, Північно-Західному, Причорноморському районах. Одним з найефективніших у наш час є проект "Єврорегіон Буг", який передбачає більш тісне співробітництво Волинської області з сусідніми воєводствами Польщі.

Природні, соціально-економічні, історичні та інші чинники спричинили до утворення в Україні дев´ятьох економічних районів: Донецького, Придніпровського, Північно-Східного. Столичного, Центрального, Подільського, Північно-Західного, Карпатського та Причорноморського.

31.2. Донецький район

Район розташований на сході і південному сході країни. Площа його — 53,2 тис. км2. Населення — близько 7,2 млн.осіб. Район охоплює Донецьку і Луганську області. Економ і ко-географічне положення в цілому сприятливе. Донецький район має вихід до Азовського моря і знаходиться на перехресті доріг, що ведуть з країн Балтії і Білорусі до країн Закавказзя, з Азії в Європу.

Для розвитку господарства район має в цілому сприятливі природні умови, значні природні ресурси (родючі ґрунти, кам´яне вугілля, кухонну сіль, кіновар — основну ртутну руду, будівельні матеріали та ін.). Не вистачає власних водних ресурсів.

Тут зосереджені великі людські ресурси. За кількістю та густотою населення район посідає перше місце в Україні. Обидві області дуже урбанізовані (Донецька — 90, Луганська—87 %). Переважна частина населення зайнята в промисловості. Є гострі проблеми раціонального використання трудових ресурсів, особливо в шахтарських селищах.

Донецький район в Україні найбільш економічно розвинутий, особливо такі галузі, як електроенергетика, вугільна, металургійна, хімічна промисловість, важке машинобудування та промисловість будівельних матеріалів. У сільському господарстві домінує приміськи

й тип господарювання. Район має вихід до

Азовського моря і розгалужену транспортну мережу, якою здійснюються інтенсивні міжрайонні та міжнародні зв´язки. Провідна галузь району — вугільна промисловість. Тут видобувають коксівне (Донецька область) і енергетичне (Луганська область) вугілля. На вугільній промисловості базується потужна електроенергетика. Вона представлена тепловими електростанціями, які дають до третини всієї електроенергії країни (Вуглегірська, Луганська, Курахівська, Миронівська, Сіверськодонецька, Слов´янська, Старобешівська, Штерівська).

Чорна металургія — це галузь, на якій спеціалізується Донецький район. Тут виробляють чавун, сталь, різноманітний прокат. Найбільші підприємства чорної металургії — "Азовсталь" у Маріуполі, Донецький, Макіївський, Алчевський заводи.

Чорну металургію обслуговує потужна коксохімічна промисловість. Найбільші коксохімічні заводи — Авдіївський, Горлівський, Алчевський, Ясинівський, Макіївський. Видобувають у районі флюсові вапняки та вогнетриви.

Кольорова металургія набагато поступається чорній. Основні підприємства знаходяться В Костянтинівні (виробництво цинку), Микитівні (виробництво ртуті), Артемівську (завод з обробки кольорових металів).

Донецький район має також потужну хімічну промисловість. На базі місцевої коксохімії виробляють азотні добрива в Горлівці та Сіверськодонецьку, анілінофарбова промисловість розвинута в Рубіжному. В Костянтинівні випускають фосфорні добрива. У комплексі з виробництвом добрив розвивається сірчанокислотна промисловість.

У районі значно розвинута содова промисловість (Лисичанський содовий завод, Слов´янське ВО "Хімпром"). Цьому сприяють запаси кухонної солі, а також карбонатної сировини.

Набула розвитку хімія органічного синтезу. Сировиною для неї є продукти нафтопереробки, природний і коксовий газ. Нафтопереробна промисловість зосереджена в Лисичанську, смоли і пластмаси виробляють у Донецьку і Сіверськодонецьку, гумотехнічні вироби — в Лисичанську. Сажа (технічний вуглець) постачається із Стаханова.

У районі добре розвинулося важке машинобудування. Найбільші його підприємства знаходяться в Краматорську Тут виробляють крокуючі екскаватори, прокатні стани, шахтне і транспортне устаткування, верстати для обробки великих деталей прокатних станів, залізничних вагонів.

Гірничошахтне устаткування виробляється на машинобудівних заводах Донецька, Луганська, Горлівки, Дружківки, Ясинуватої, обладнання для металургійної промисловості -у Макіївці, Дебальцевому, Слов´янську.

Прокатне машинобудування забезпечується вагонобудівним заводом у Стаханові. Залізничні цистерни дає Маріуполь, тепловози -Луганськ.

У Луганську і Маріуполі виробляють сільськогосподарські машини, в Первомайську Луганської області — електродвигуни для врубових машин. Виробництво різноманітного електротехнічного обладнання зосереджено у Донецьку, Слов´янську і Торезі.

Район має потужну будівельну індустрію, підприємства якої переважно розміщуються в малих і середніх містах. Найбільшого розвитку досягла цементна (Амвросіївка, Макіївка, Єнакієве і Краматорськ) та скляна (Костянтинівні) промисловість. Виробляють також покрівельні матеріали (толь, шифер), керамічні вироби, залізобетонні конструкції.

Природні умови і потреби міського населення сприяли формуванню в районі потужного АПК. Близько 80 % сільськогосподарських угідь припадає на орні землі. Вони займають площу понад 3 мл н га. З них близько 50 % знаходиться під зерновими культурами, 35 % — під кормовими.

Уельському господарстві тваринництво домінує над рослинництвом. Тваринництво має молочно-м´ясний напрям. Розвинуто також свинарство і птахівництво. В найбільш індустріальній частині району сільське господарство має приміський характер. Південь і північ Донецького району спеціалізуються на впрошуванні зерна, насамперед озимої пшениці та соняшнику.

Підприємства, що переробляють сільськогосподарську продукцію, зосереджені переважно у найбільших промислових вузлах. їхня продукція — борошномельно-круп´яна, м´ясна, молочна, пивоварна, виноробна, хлібопекарська та кондитерська.

Розвинута в районі соляна промисловість. Тут зосереджено 75 % видобутку в країні харчової солі.

Легка промисловість використовує місцеву і довізну сировину. В галузі здебільшого працюють жінки. Серед найбільших підприємств району — Донецький бавовняний та Луганський тонкосуконний комбінати, трикотажні підприємства Луганська, Донецька, Маріуполя, шкіряно-взуттєві — Донецька, Луганська, Костянтинівська, Артемівська. В багатьох містах районує швейні цехи і фабрики.

Значно розвинутий транспортний комплекс. За обсягами перевезень район посідає перше місце в країні. Провідна роль за цим показником належить залізничному транспорту. Щільність його магістралей теж найбільша в нашій країні і становить 56 км на 1000 км2 території.

Основними електрифікованими залізницями є Ясинувата — Чаплине — Дніпропетровськ – Кривий Ріг, Іловайськ — Слов´янськ — Лозова — Харків, Слов´янськ — Донецьк — Маріуполь.

Друге місце за обсягами перевезень у районі посідає автомобільний транспорт. Основні його магістралі: Донецьк — Дніпропетровськ, Донецьк — Артемівськ — Харків, Луганськ — Дебальцеве — Донецьк — Запоріжжя.

Промисловими вузлами району є: Донецько-Макіївський, Маріупольський, Горлівсько-Єнакієвський, Луганський, Краматорсько-Костянтинівський, Стаханово-Алчевський, Лиснчансько-Рубіжанський.

Провідні галузі Донецько-Макіївського промислового вузла — вугільна промисловість і чорна металургія. У межах вузла розташовані підприємства чорної металургії. Це Донецький (Макіївський металургійні заводи, Харцизький трубний завод. Машинобудівні підприємства є в Донецьку, Макіївці, Ясинуватій тощо. Розвинуті також легка та харчова галузі промисловості. Донецьк — важливий залізничний вузол, що об´єднує 6 станцій.

Маріупольський промисловий вузол зосереджує два великих металургійних комбінати, виробництво залізничних цистерн і металургійного устаткування, підприємства коксохімії. Тут є підприємства легкої (швейна, взуттєва, трикотажна) та харчової (м´ясна, молочна, рибоконсервна, борошномельна, хлібопекарська, кондитерська) галузей промисловості. Маріупольський порт—найбільший на Азовському морі.

До Горлівсько-Єнакієвського промислового вузла належать Горлівка, Єнакієве, Дебальцеве, Пантелеймонівка та Ясинівка. У промисловому вузлі зосереджені вугільна, хімічна, коксохімічна, металургійна і машинобудівна галузі промисловості. На базі Горлівського та Єнакієвського коксохімічних заводів виробляють аміак і гранульовані добрива (Горлівське ВО "Стирол"). У Горлівці випускають вугільні комбайни та інше шахтне обладнання. На території вузла знаходиться Микитівський ртутний комбінат. Єнакієве — великий центр вугільної, коксохімічної, металургійної та цементної промисловості.

До складу Краматорсько-Костянтинівського промислового вузла входять Краматорськ, Слов´янськ, Артемівськ,Часів Ярта ін. Вузол спеціалізується на важкому машинобудуванні, чорній та кольоровій металургії. Розвинуті тут також хімічна промисловість, промисловість будівельних матеріалів, видобуток вогнетривких глин і кам´яної солі. Промисловість вузла працює на електроенергії Слов´янської і Миронівської ДРЕС.

До Луганського промислового вузла входять Луганськ і навколишні селища. Виробничу спеціалізацію вузла складають транспортне (тепловозобудівний завод), а також важке машинобудування, виробництво інструментів, верстатів, деталей до автомобілів і сільськогосподарських машин, санітарно-технічного обладнання, труб.

Легка промисловість представлена швейною, текстильною, взуттєвою галузями. Розвинута меблева і харчова промисловість (молочна, м´ясна і кондитерська).

До Лисичансько-Рубіжинського промислового вузла входять Лисичанськ, Сіверськодонецьк, Рубіжне і Кремінна. У вузлі найбільшого розвитку набула хімічна промисловість. Працюють підприємства вугільної, будівельної індустрії, виробляється скло, продукція легкої і харчової промисловості.

До Стаханово-Алневського промислового вузла входять міста Стаханов, Алчевськ, Брянка, Первомайськ та ін. Розвинута вугільна і коксохімічна промисловість, чорна металургія, машинобудування, будівельна індустрія. Є підприємства легкої і харчової промисловості.

З Донецького економічного району відправляють до інших районів країни вугілля, кокс, чорні метали, електроенергію, різноманітні машини та устаткування, добрива, продукцію АПК. З Придніпров´я в Донбас надходять залізна і марганцева руди, з Карпатського району — калійні добрива, ліс, автобуси, телевізори, із Столичного — різноманітні машини та обладнання, продукція легкої промисловості. Багато продуктів харчової промисловості одержує цей район з Причорноморського та Подільського районів.

Серед проблем Донецького економічного району — територіальна нерівномірність розвитку Передусім це стосується Луганської області, на півночі якої багато слаборозвинутих малих міст.

Ще одна проблема пов´язана з використанням трудових ресурсів. Для Донбасу нагальною є також проблема розвитку малих і середніх міст, селиш міського типу, господарство яких тісно пов´язане з вуглевидобутком. Закриття шахт породжує гострі соціальні проблеми.

Дуже високий рівень спрацювання обладнання, що призводить до травматизму, низької якості продукції, високої її матеріало- і енергомісткості. Надзвичайно гостра проблема водопостачання. З-поміж екологічних проблем — такі як забруднення повітря, грунтів, вод у річках та Азовському морі.

Донецький економічний район, безперечно, має перспективи дальшого соціально-економічного розвитку. Нині вони залежать насамперед від ринкових реформ, структурної перебудови господарства, державної підтримки вирішення соціальних проблем тощо.

31.3. Придніпровський район

Район розташований у центральній і південно-східній частинах країни, в басейні Дніпра. Площа його становить 59,1 тис. км2. Населення — 4,7 млн.осіб. Район охоплює Дніпропетровську та Запорізьку області. За рівнем розвитку Придніпровський район поступається тільки Донецькому. За вартістю виробленої продукції промисловість у ньому домінує над сільським господарством. її частина досягає 80 %. Найрозвинутіші галузі району — чорна металургія, машинобудування та металообробка, хімічна промисловість та електроенергетика.

Район має сприятливі природні умови, багаті природні ресурси (родючі ґрунти, м´який клімат, запаси залізної і марганцевої руд світового значення, є родовища вугілля, бокситів, титанових руд тощо).

За кількістю населення Придніпровський район посідає шосте місце в країні. Проте він досить густо заселений (близько 100 осіб на 1 км2). За рівнем урбанізації район поступається лише Донбасу. Разом з тим за кількістю міст, де проживає понад 700 тис. осіб, він не має собі рівних у країні. Основна частина населення працює в промисловості. В районі відбувається перерозподіл зайнятих в окремих галузях господарства.

Чорна металургія одна з провідних галузей промисловості Придніпров´я. За виробництвом чорних металів район посідає перше місце в країні. Тут виник цикл виробництв, що складається з добування коксівного вугілля (Західний Донбас), залізної і марганцевої руд, нерудної сировини, виробництва коксу, вогнетривів, чавуну, сталі, сплавів, прокату.

Основними центрами чорної металургії і працюючої з нею в комплексі коксохімії є Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Дніпродзержинськ, Запоріжжя, Новомосковськ, Нікополь. Кольорова металургія представлена виробництвом алюмінію, магнію і титану (Запоріжжя).

Машинобудування і металообробка поступається тільки чорній металургії. Провідну роль відіграє важке металомістке машинобудування. Металургійне і гірничошахтне устаткування виробляють у Дніпропетровську, Кривому Розі, Марганці, електротехнічне — в Запоріжжі й Бердянську, будівельно-шляхове — в Бердянську, Дніпропетровську, Нікополі. Транспортне машинобудування зосереджено в Дніпродзержинську і Запоріжжі, виробництво металоконструкцій — у Кривому Розі Й Дніпропетровську.

Хімічна промисловість представлена виробництвом шин для автомобілів у Дніпропетровську, мінеральних добрив — у Дніпродзержинську, лаків і фарб — у Кривому Розі й Дніпропетровську, пластмас —у Дніпропетровську, У Придніпров´ї дуже розвинута будівельна індустрія. Основні підприємства знаходяться у найбільших містах.

У великих містах району діють також підприємства деревообробної промисловості.

Велику роль у розвитку господарства Придніпров´я відіграє АПК. За валовою продукцією сільського господарства район посідає шосте місце серед економічних районів країни. Головною галуззю сільськогосподарського виробництва є рослинництво. Під зерновими культурами зайнято близько 50 % посівних площ. Більша частина посівів зернових припадає на озиму пшеницю. Провідні технічні культури-соняшник, цукрові буряки, південні коноплі. Поблизу великих міст створено приміські господарства.

Потреби населення індустріальних центрів визначають спеціалізацію тваринництва. Провідну роль відіграє молочно-м´ясне скотарство. Розвинуті також свинарство, птахівництво, вівчарство. У водосховищах Дніпра і в Азовському морі виловлюють рибу.

На місцевій, а також частково довізній сировині працюють підприємства легкої і харчової промисловості, основні потужності яких зосереджено у великих містах. Найрозвинутіші галузі легкої промисловості — швейна, трикотажна і взуттєва.

Підприємства харчової промисловості району розміщено повсюдно. Основні її галузі — м´ясна, молочна, олійно-жирова, борошномельно-круп´яна, цукрова, консервна, крохмале-патокова, хлібопекарська, кондитерська.

У Придніпровському районі добре розвинуті всі види транспорту, але перше місце належить залізничному. За густотою залізниць, що становить 38 км на 1000 км2, район поступається тільки Донбасу. Тут є кілька великих залізничних вузлів: Дніпропетровськ, Запоріжжя, Кривий Ріг, Апостолове, Пологи, П´ятихатки, Синельникове.

У внутрішньо-обласних перевезеннях на невеликі відстані на першому місці автомобільний транспорт. Найбільшими вузлами його є Дніпропетровськ, Запоріжжя, Кривий Ріг, Нікополь, Мелітополь, Новомосковськ.

Велике значення мають річковий і морський види транспорту. Найбільші порти на Дніпрі — Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ, Нікополь. У Запоріжжі працюють два великих річкових порти. Найбільший порт на Азовському морі — Бердянськ.

У різних напрямах район перетинають трубопроводи, що йдуть переважно від газових родовищ Шебелинки до найбільших міст.

Основними промисловими вузлами району є Дніпропетровсько-Дніпродзержинський, Нікополь-Марганецький, Павлоградсько-Петропавлівський, Запорізький.

Найпотужніший промисловий вузол Придніпров´я — Дніпропетровсько-Дніпродзержинський. До його складу входять Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Новомосковськ, Підгородне, Таромське, Придніпровськ та ін.

Основу промислового комплексу вузла складають чорна металургія, машинобудування і хімічна промисловість. У Дніпропетровську чотири металургійні заводи виплавляють чавун, сталь, виробляють сталевий лист, труби і різноманітний прокат. Дніпродзержинський металургійний комбінат — один з провідних у країні. Новомосковський трубний завод виробляє труби для нафто- і газопроводів, оцинкований і сталевий лист, емальований і оцинкований металевий посуд.

Машинобудування найрозвинутіше в Дніпропетровську. Тут виробляють металеві конструкції, металургійне устаткування, машини і обладнання для шахт, рудників, збагачувальних фабрик, тюбінги для шахт метрополітенів, целюлозно-па перової промисловості, ковальсько-пресові машини і штампувальні преси. Відомою продукцією є також бурякозбиральні комбайни, електровози, електротехнічні вироби, інструменти тошо. Добре розвинутий у місті військово-промисловий комплекс. Одним з результатів його конверсії є випуск тролейбусів. У Дніпродзержинську працює вагонобудівний завод. Він виробляє вантажні вагони.

Хімічна промисловість вузла тісно пов´язана з чорною металургією. В Дніпропетровську виробляють різноманітні продукти коксування, пластмаси, смоли. Тут є також великий лакофарбовий завод. ВО "Дніпрошина" спеціалізується на виробництві шин для великовантажних автомобілів, культиваторів, сівалок тощо. Коксохімічні підприємства Дніпродзержинська, крім своєї основної продукції — коксу, виробляють коксовий газ, фенол, бензол, толуол, нафталін, смоли тощо. Виробниче об´єднання "Азот" спеціалізується на виробництві азотних добрив, кислот (азотна, сірчана, соляна), аміаку тощо.

У вузлі багато підприємств будівельної індустрії, деревообробної і меблевої, легкої і харчової промисловості.

Великим промисловим центром району і всієї країни є Кривий Ріг. Це місто — найбільший у країні центр залізорудної промисловості з кар´єрами, шахтами, гірничо-збагачувальними комбінатами. Потужним підприємством чорної металургії є комбінат "Криворіжсталь". Тісно пов´язані з металургійним виробництвом коксохімія і цементна промисловість міста. Машинобудування спеціалізується на випуску гірничого та енергетичного устаткування. Найбільший виробник сурикової фарби в країні — Криворізький суриковий завод. Серед галузей легкої промисловості тут розвинуті швейна, вовнопрядильна і взуттєва, харчової — м´ясна, молочна, олійна.

Нікополь-Марганецький промисловий вузол. До його складу входять міста Нікополь, Марганець, Орджонікідзе. Основу промислового комплексу вузла становить марганцеворудна промисловість світового значення (шахти, кар´єри, гірничо-збагачувальні підприємства). В Нікополі працює Південно-трубний завод. Він виробляє безшовні сталеві труби. Машинобудування представлено заводом будівельних машин. В усіх містах вузла є підприємства будівельної індустрії, легкої і харчової промисловості.

Ядром Павлоградсько-Петропавлівського промислового вузла, що формується, є Павлоград — великий багатогалузевий промисловий центр, "столиця" Західного Донбасу. Поблизу міста розмішені 11вугільних шахт і збагачувальна фабрика. Провідна галузь у Павлограді — машинобудування і металообробка (заводи з виробництва ливарних машин та хімічного машинобудування). Тут є підприємства будівельної індустрії, легкої і харчової промисловості.

До Запорізького промислового вузла входять Запоріжжя, Вільнянськ та кілька селищ. Провідними галузями промисловості Запоріжжя є чорна і кольорова металургія, машинобудування і металообробка, електроенергетика.

Чорна металургія представлена потужними заводами "Запоріжсталь" та електрометалургійним "Дніпроспецсталь", феросплавним за-´ волом і заводом вогнетривів. До кольорової металургії належать Дніпровський алюмінієвий завод і Запорізький титаномагнієвий комбінат.

Машинобудування і металообробка представлені такими великими підприємствами, як "Запоріжтрансформатор" (силові трансформатори), ВО "АвтоЗАЗ" (малолітражні автомобілі), Запорізький абразивний комбінат (абразивні інструменти), "Моторобудівник" та ін.

Серед галузей легкої промисловості туг розвинуті швейна і взуттєва, харчової — м´ясна, молочна, борошномельна, олійно-жирова.

Запоріжжя — залізничний вузол і великий річковий порт.

Великими промисловими центрами району є Мелітополь і Бердянськ. Мелітополь за своїм індустріальним потенціалом поступається в області лише Запоріжжю. Машинобудування в Мелітополі найбільш розвинуте у порівнянні з іншими галузями. У місті працюють такі заводи, як моторний, "Автокольормет", "Автогідро-агрегат", ВО "Мелітопольпродмаш", "Старт".

Харчова промисловість складається з борошномельної, молочної, олійної, плодоовочевої та інших галузей. Легка — представлена швейним, трикотажним і панчішно-шкарпетковим виробництвом.

Провідною галуззю Бердянська є машинобудування (заводи "Азовкабсль", сільськогосподарських машин та ін.). У місті працюють завод скловолокна і дослідний нафтомастилозавод. Розвинуті швейна, трикотажна та взуттєві галузі промисловості. Розмішено кілька підприємств м´ясної, молочної, борошномельної, плодоовочевої, виноробної, рибної промисловості.

Бердянськ — другий за значенням порт країни на Азовському морі, тут знаходиться відомий кліматичний і бальнеологічний курортний центр.

З Придніпровського району у Донбас постачають залізну і марганцеву руди, алюміній,титан, гірниче і металургійне устаткування. Вусі економічні райони країни звідси надходять легкові автомобілі, шини, лаки і фарби, бурякозбиральні комбайни тощо, продукція АПК (олія, черешні тощо). З інших районів країни Придніпров´я одержує вугілля і кокс, гірниче і металургійне устаткування, різноманітні машини та обладнання, продукцію легкої промисловості та АПК.

Проблеми Придніпровського району багато в чому подібні до проблем Донецького. Так, їхня спільна проблема пов´язана із спеціалізацією. Донбас і Придніпров´я доцільно спеціалізувати не тільки на виробництві чавуну, сталі і прокату для металомістких галузей машинобудування. Металургійні заводи мають задовольняти потреби в асортименті металу підприємства точного машинобудування, яке в майбутньому розвиватиметься прискореними темпами.

Дуже гостро постають екологічні проблеми в Придніпров´ї, особливо в Кривому Розі, Дніпродзержинську, Запоріжжі. Через викиди в атмосферу теплової електростанції в Енергодарі і випарування зі ставка-охолоджувача, розміщеного поряд з АЕС, утворився найпотужніший у Європі "генератор" кислотних дощів.

Ґрунти втрачають свою родючість. Рекультивовані землі майже непридатні для використання. Видобування залізної і марганцевої руд відкритим способом призвело до значних змін земної поверхні, різко знизило рівень ґрунтових вод.

31.4. Північно-східний район

Розташований у північно-східній і частково центральній частині країни. Площа його становить 84 тис. км2. Населення — 5,6 мли осіб. Район охоплює Харківську, Полтавську та Сумську області.

За кількістю населення та валовою продукцією промисловості Північно-Східний район знаходиться на п´ятому місці, за валовою продукцією сільського господарства — на третьому серед економічних районів країни.

У господарському комплексі району домінує промисловість (75 % вартості валової продукції).

Північно-Східний район багатий на різноманітні корисні копалини. Є поклади кам´яного вугілля (Харківська область), бурого вугілля і торфу, природних горючих газів (Шебелинка, Єфремівка) і нафти. У Полтавській та Харківській областях великі запаси залізних руд. У Харківській і Сумській — фосфоритів. У районі відкрито поклади кам´яної солі, крейди, гіпсу, вапняків, мергелю, каоліну. Велике значення мають мінеральні води Полтавщини ("Миргородська") і Харківщини ("Березівська"). Одним з найбільших природних багатств району є чорноземні грунти.

Кількість населення району становить 12,4 % від усього населення України. За кількістю і густотою населення, часткою міських жителів різні області району відрізняються одна від одної. Середня густота населення — близько 77 осіб на 1 км2, що нижче від загальнодержавної. Показники смертності населення вищі від показників народжуваності. Зростає кількість зайнятих у невиробничій сфері. Основні галузі промисловості Північно-Східного району — машинобудування і металообробка, хімічна, харчова та легка промисловості.

Потреби господарства і населення району забезпечуються його енергетичною базою. Майже вся електроенергія виробляється тепловими станціями. Найбільша з них — Зміївська ДРЕС потужністю 2,4 млн.кіловат.

Основними галузями машинобудування є енергетичне, тракторне, сільськогосподарське, електротехнічне, транспортне, верстато- і приладобудування. Найбільші центри — Харків, Полтава, Суми, Кременчук, Лубни, Конотоп, Ромни.

Хімічна промисловість забезпечує країну мінеральними добривами, дубильними речовинами, пластмасами, хімреактивами. У районі зосереджено практично все виробництво кінофотоматеріалів у країні. Розвивається нафтохімія. Провідними центрами хімічної промисловості є Харків, Шебелинка, Кременчук, Суми, Шостка.

Потужна галузь району — будівельна індустрія. Цементна промисловість розвинута в Балаклії (Харківська область). Залізобетонні конструкції випускають у Кременчуці, вироби із скла — у Полтаві і Мерефі (Харківська область), фарфоро-фаянсові — в Полтаві та Будах (поблизу Харкова).

Деревообробна і меблева промисловість зосереджена, як правило, у великих промислових центрах. її підприємства є також і в середніх містах, наприклад, у Лубнах.

Північно-Східний район має потужний АПК. Основу його становить сільське господарство. Сільськогосподарські угіддя становлять 78 % усієї площі району. Рослинництво розвинуте краще, ніж тваринництво. Сільські господарства в основному спеціалізуються на вирощуванні зернових культур, цукрових буряків, соняшнику. Поблизу великих міст, особливо Харкова, розташовані овоче-молочні господарства приміського типу.

У рослинництві домінує вирощування зернових культур, особливо озимої пшениці. Найважливіші технічні культури — цукрові буряки і соняшник. Картоплю й овочі впрошують скрізь, найбільше — поблизу великих міст. Це стосується також садівництва і ягідництва.

Тваринництво району спеціалізується на молочно-м´ясному виробництві. Тут зберігаються традиційні для району м´ясо-сальний і сальний напрями свинарства. На південному сході розвинуте бджільництво. Не втратило свого значення шовківництво.

Маючи потужну сировинну базу, харчова промисловість району за обсягом виробництва поступається тільки машинобудуванню. Найбільше значення має цукрова промисловість. На 40 цукрових заводах виробляють п´яту частину цукру в країні. Добре розвинуті маслоробна і сироварна галузі промисловості. Найбільші молочноконсервні заводи — у Куп´янську (Харківська область) і Біликах (Полтавська область). У Хоролі Полтавської області на основі молока виробляють дитяче харчування.

За вартістю продукції легка промисловість посідає в районі третє місце. Тут виробляють бавовняні і вовняні тканини. Розвинута конопле-джутова, хутрова і взуттєва галузі промисловості. Основні центри легкої промисловості — Харків, Полтава, Суми.

У районі функціонують практично всі види транспорту. Основна частка перевезень вантажів припадає на залізничний транспорт, пасажирів — на автомобільний. Найгустіша мережа всіх видів транспорту, крім річкового, в Харківській області. Через район проходять важливі залізничні і автомобільні магістралі, що з´єднують найбільші міста району з Києвом, містами Донбасу, Придніпров´я, Криму, а також з Росією, країнами Закавказзя, Балтії, Білоруссю, Польщею, Фінляндією.

Основні промислові вузли району — Харківський, Кременчуцький, Полтавський, Сумський.

Найбільший з-поміж них — Харківський. До його складу входять міста Харків, Дергач і, Мерофа, Люботин, Чугуїв, Пісочин та ін.

Найрозвинутішою галуззю у промисловому комплексі вузла є машинобудування. Основна його галузь — тракторне і сільськогосподарське підприємства — ВО "Харківський тракторний завод", завод тракторних самохідних шасі, "Серп і молот", "Харківтрактор-запчастини".

Енергетичне та електротехнічне машинобудування виробляє парові і гідротурбіни ("Харківський турбінний завод"), потужні турбогенератори, електродвигуни ("Електроважмаш"). Крім того, в Харкові працюють такі заводи, як "Електромашина", "Теплоавтомат", "Південкабель", ВО "Завод імені Малишева" та ін.

У місті випускають різноманітні верстати, прилади та інструменти, гірниче і металургійне устаткування, мостові електрокрани і будівельні баштові крани. Крім того, машинобудівні заводи міста виробляють шарикопідшипники, обладнання для легкої, харчової, поліграфічної галузей промисловості, будівельної індустрії, комунального господарства, велосипеди, електробритви тощо.

Хімічна промисловість Харкова спеціалізується на виробництві лаків, фарб, фармацевтичних препаратів, хімреактивів, пластмас, товарів для побуту.

Однією з провідних є легка промисловість. Вона представлена текстильною, швейною, трикотажною галузями. Шкіряний завод забезпечує взуттєві фабрики, шкіргалантерейне виробництво сировиною. У Харкові працюють найбільше в країні хутрове об´єднання та канатний завод.

У цьому місті розвинуті майже всі галузі харчової промисловості і, насамперед, хлібопекарська, борошномельно-круп´яна, молочна, м´ясна, кондитерська, тютюнова. Є великий завод шампанських вин.

Харків — центр поліграфічної промисловості. Дві харківські книжкові фабрики друкують підручники для всієї країни, а також іншу книжкову продукцію.

Харків — великий транспортний вузол. У ньому сходяться вісім залізничних ліній, багато автомагістралей. Аеропорт міста має міжнародне значення.

До найбільших промислових центрів Харківської області належать Лозова та Ізюм.

Полтавський промисловий вузол складають підприємства Полтави і приміської зони. Його провідна галузь — машинобудування, на яке припадає понад 40 % усієї валової продукції вузла. Серед найбільших підприємств — заводи штучних алмазів та алмазного інструменту, газорозрядних ламп,"Електромотор", тепловозоремонтний, автоагрегатний, ливарно-механічний. Виробничі об´єднання "Укрхіммаш" та "Продмаш" виготовляють обладнання відповідно для хімічної і харчової галузей промисловості. Турбомеханічний завод випускає деталі для парових турбін та устаткування для електростанцій.

Друге місце за виробництвом валової продукції у вузлі належить харчовій промисловості. У Полтаві розміщені підприємства м´ясної, молочної, борошномельно-круп´яної, плодоовочевої, хлібопекарської, кондитерської та інших галузей. Найвідоміше серед них — Полтавський м´ясокомбінат.

У Полтаві також багато підприємств легкої промисловості. Тут працюють бавовнопрядильна, експериментально-взуттєва фабрики, виробничі швейне та трикотажне об´єднання.

До Кременчуцького промислового вузла належать Кременчук, Комсомольськ та приміські селища Кременчука. Основні галузі вузла—машинобудування, нафтопереробка та залізорудна промисловість.

У цьому вузлі працює ВО "АвтоКРАЗ". Це єдине підприємство в країні, що виробляє вантажні автомобілі. Великим підприємством з виробництва вагонів є Крюківський вагонобудівний завод. Тут знаходиться також завод шляхових машин.

Біля міста Комсомольська відкритим способом видобувають залізну руду. Тут знаходиться Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат. У Кременчуцькому промисловому вузлі працюють також нафтопереробний завод і завод технічного вуглецю.

У цьому промисловому вузлі багато підприємств харчової і легкої промисловості. До харчової належать заводи і фабрики м´ясної, молочної, борошномельної, макаронної, кондитерської, тютюнової галузей. До легкої промисловості — взуттєва і швейна фабрики, трикотажне об´єднання, шкіряно-шорний комбінат. Розвинуті також деревообробна і меблева галузі.

Багатогалузевими промисловими центрами Полтавської області є Лубни, Миргород та ін.

Суми і навколишні селища — ядро Сумського промислового вузла. Промисловий комплекс міста сформувався переважно такими галузями, як машинобудівна, хімічна, нафтохімічна, харчова та легка. Провідна галузь вузла — машинобудування і металообробка. До найбільших підприємств належать виробничі об´єднання хімічного машинобудування "Насос-енергомаш", "Електрон". Тут працюють такі машинобудівні заводи, як "Сумсільмаш", "Центролив", "Сумремверстат".

Серед підприємств хімії та нафтохімії Сумського промислового вузла — виробничі об´єднання "Хімпром" (виробляє суперфосфат, сірчану кислоту, лаки і фарби, отрутохімікати) та "Гумотехніка".

У Сумах зосереджено багато підприємств харчової промисловості: м´ясної і рибної гастрономії комбінати, молочний, овочеконсервний, цукрорафінадний, лікеро-горілчаний заводи тощо. Розвинута легка промисловість: швейна, суконна, вовняпопрядильна, взуттєва фабрики.

Крім того, в місті є комбінат будіндустрії, фарфоровий завод, біофабрика. Налагоджено виробництво меблів.

Конотоп, Шостка, Ромни та Охтирка — значні багатогалузеві промислові центри Сумської області.

У Північно-Східному районі ввіз продукції більший за вивіз (за тоннажем). У районі домінує обробна промисловість, яка використовує вугілля і метал з Донбасу і Придніпров´я, ліс із Карпатського і Північно-Східного районів, різноманітні машини і обладнання з усіх економічних районів країни. Звідусіль сюди надходить і продукція легкої, харчової та хімічної галузей промисловості.

За межі району вивозяться природний газ, кінофотоматеріали, залізна руда, продукти нафтопереробки, залізобетонні конструкції, трактори, вантажні машини, велосипеди, електровироби, верстати, інші машини та устаткування. Серед продукції АП К — масло і молочні продукти. З району вивозяться також вироби скляної і фарфоро-фаянсової промисловості.

Одна з проблем Північно-Східного району — територіальна нерівномірність розвитку. Основне промислове виробництво зосереджене в Харкові, Полтаві, Сумах і Кременчуці, а багато малих міст і селищ розвинуті недостатньо, особливо в Полтавській і Сумській областях.

У районі недостатньо електрифіковані залізниці, а в сільській місцевості не вистачає доріг з твердим покриттям.

31.5. Столичний район

Розташований на півночі України. Площа його становить 90,7 тис. км3. Населення — 7,0 млн.осіб. Район охоплює Київську, Чернігівську та Житомирську області.

Столичний район посідає друге місце в Україні за територією, а за кількістю населення поступається тільки Донецькому і Причорноморському економічним районам. Йому належить друге місце в країні за виробництвом продукції промисловості, за виробництвом продукції сільського господарства він поступається тільки Причорноморському.

Природні умови економічного району різноманітні. Він знаходиться у двох природних зонах — мішаних лісів і лісостеповій.

Серед корисних копалин більшість — будівельні матеріали. Будівельне і декоративне каміння видобувають у Київській і Житомирській областях. Уздовж правого берега Десни знаходяться значні поклади крейди. Сировинну базу цементної промисловості становлять великі запаси мергелю. Виявлено поклади цегельних, черепичних та вогнетривких глин, будівельних пісків. У Чернігівській області є невеликі поклади фосфоритів і нафти. На півночі району знаходяться численні родовища торфу. Промислові запаси ільменітів (титанових руд) розробляються в Житомирській області. На Київщині виявлені поклади уранових руд. Район має лікувальні грязі й мінеральні води. Відкрито поклади бурштину.

У районі значні лісові ресурси. Після катастрофи на Чорнобильській А ЕС у 1986 р. природним ресурсам, особливо рекреаційним, лісовим, ґрунтовим, завдано великої шкоди.

Середня густота населення в районі становить приблизно 80 осіб на 1 км2 і близька до середньої в країні. В цілому населення в районі розміщене дуже нерівномірно. На це впливають природні, екологічні, економічні чинники. Так, цілі райони Київської і Житомирської областей знелюдніли в результаті аварії на Чорнобильській АЕС.

Найгустіше заселена Київська область, найменше — Чернігівська. У Київській області (разом з Києвом) найвища частка міських жителів. У районі найвищий рівень депопуляції населення, особливо в Чернігівській області. Продовжується відтік зайнятих з виробничої в невиробничу сферу.

У господарському комплексі району промисловість домінує над сільськогосподарським виробництвом. Основними галузями промисловості є машинобудування, хімічна, легка і харчова галузі. У районі вирощують цукрові буряки, льон-довгунець, хміль, картоплю, зерно, виробляють молоко і м´ясо.

Паливно-енергетичний комплекс Столичного району працює в основному на довізному кам´яному вугіллі, природному газі й нафтопродуктах. Енергетика представлена Чорнобильською АЕС, Трипільською ДРЕС та Київськими ГЕС і ГАЕС на Дніпрі.

Понад четверту частину валової продукції промисловості району виробляє машинобудування. У районі випускають будівельно-шляхові та транспортні машини, тут розвинуті тракторне і сільськогосподарське машинобудування, виробництво технологічного обладнання для харчової і хімічної галузей промисловості, торгівля і громадське харчування, комунальне господарство, налагоджене виробництво різноманітних приладів, верстатів та інструментів.

Основний напрям хімічної промисловості в Столичному економічному районі — виробництво штучного і синтетичного волокна, пластмаси, шин і гумоазбестових виробів, азотних добрив, засобів захисту рослин, кормових антибіотиків, лаків і фарб тощо.

У районі добре розвинутий лісовиробничий комплекс. Його основна продукція — меблі, фанера, папір, будівельні матеріали, музичні інструменти, сувеніри. Меблева промисловість зосереджена у великих і середніх містах. Паперові фабрики знаходяться в Обухові Київської, Корюківці Чернігівської, Коростишеві та Малині Житомирської областей. Найбільшими центрами лісохімії є Тетерів і Клавдієво-Тарасове Київської області.

Будівельна індустрія району орієнтується на сировинні ресурси та на місця масового житлового чи промислового будівництва. Тому заводи залізобетонних конструкцій розмішуються в Києві, Житомирі, Чернігові, Білій Церкві.

У районі сформувався найпотужніший у країні комплекс скляної і фарфоро-фаянсової промисловості. Скляна промисловість найбільше розвинута в Києві і поблизу нього, фарфоро-фаянсова — в Житомирській області.

Провідна галузь сільського господарства в районі — рослинництво. Це насамперед вирощування зерна, технічних і кормових культур. У спеціалізації господарств поліської і лісостепової зон значні територіальні відмінності. На півночі більше висівають жита і гречки, на півдні—озимої пшениці й кукурудзи. З-поміж

технічних культур на півночі провідна роль належить льону, на півдні — цукровим бурякам. Вирощують також хміль і соняшник. Дуже поширена картопля. Овочівництво найбільше зосереджене поблизу Києва. Тут же значного розвитку набули садівництво та ягідництво.

Тваринництво в структурі сільськогосподарського виробництва вже майже зрівнялося з рослинництвом. Рівень цієї галузі ви ший, ніж у середньому по країні. В цілому тваринництво Столичного району має молочно-м´ясний напрям. Тут також поширене бджільництво, шовківництво, рибальство.

Продукцію рослинництва і тваринництва району переробляє потужна харчова і легка промисловість. Серед найважливіших галузей харчової промисловості — цукрова, молочка, м´ясна, борошномельно-круп´яна, хлібопекарська, кондитерська, плодоовочева, спиртова.

Цукрову промисловість представляють цукрові заводи на півдні району. В Бердичеві є цукрорафінадний завод. У малих і середніх містах, селищах міського типу і селах розміщені заводи і цехи, що виробляють масло, сир, сухе молоко. Найбільші молочноконсервні комбінати знаходяться в Бахмачі та Овручі. Найбільші підприємства м´ясної промисловості — в обласних центрах, а також середніх містах.

Борошномельно-круп´яна, хлібопекарська і кондитерська галузі промисловості розмішені у великих містах. Плодоовочева промисловість зосереджена в Житомирі, Овручі, Ніжині, Білій Церкві та ін. Спиртова промисловість району використовує відходи виробництва цукру і переробки картоплі.

Легка промисловість працює як на місцевій природній, так і на хімічній сировині. Провідне місце належить текстильній промисловості (шовкова, бавовняна, трикотажна тощо). Домінує в ній шовкова промисловість (Дарницький шовковий комбінат (Київ), та Київський шовковий комбінат).

Друге місце серед галузей легкої промисловості посідає вовняна. У районі виробляють понад 80 % вовняних тканин країни. Найбільші підприємства цієї галузі в Чернігові, Білій Церкві, Богуславі та Березані.

Лляні тканини виробляються на Житомирському льонокомбінаті.

У районі розвинуті швейна, трикотажна та панчішно-шкарпеткова, шкіряно-взуттєва галузі промисловості. Тут багато фабрик художніх виробів (Богуслав, Переяслав-Хмельницький, Чернігів, Ніжин, Прилуки та ін.).

Розвиток Столичного економічного району, міжрайонні і зовнішні зв´язки забезпечує його транспортна система. Головну роль у перевезеннях вантажів у цьому районі відіграє залізничний транспорт. Близько 60 % усіх перевезень залізницею становлять транзитні вантажі. Автомобільний транспорт перевозить в основному пасажирів, а також продукцію АПК. Задіяний він в обласних зв´язках (80 % усіх перевезень). Велике значення мають річкові порти: Київ, Чернігів. Особливе місце в Столичному районі належить повітряному транспорту. Київ — найбільший вузол повітряних сполучень у країні.

Столичний економічний район має такі промислові вузли: Київський, Чернігівський, Житомирський, Білоцерківський.

Найбільший з них — Київський. До його складу входять Київ, Бровари, Бориспіль, Вишгород, Ірпінь, Васильків, Боярка та ін. Половина всього випуску промислової продукції у вузлі припадає на машинобудування і металообробку. Домінує приладобудування. Машинобудівні заводи виробляють різноманітні контрольно-вимірювальні прилади, літаки, трамвайні вагони, тролейбуси, фотоапарати, річкові й морські судна, мотоцикли, екскаватори, баштові крани, верстати-автомати, телевізори, електронно-обчислювальні машини, деталі до тракторів і сільськогосподарських машин, медичну і кіноапаратуру тощо.

Хімічна і нафтохімічна промисловість представлена підприємствами, що випускають хімічні волокна, лаки і фарби, хімічні і гумотехнічні вироби, медичні препарати, отрутохімікати тощо.

У Києві є підприємства майже всіх галузей легкої промисловості. Найпомітніші з них — Київський і Дарницький шовкові комбінати, швейна фабрика, трикотажна фабрика "Киянка", трикотажне, швейні та шкіряне об´єднання, експериментальне взуттєве об´єднання "Київ" тощо.

Багатогалузева харчова промисловість представлена молокозаводами, млинами, хлібозаводами, кондитерською, макаронною фабриками, елеваторами, пивними, винними заводами, безалкогольних напоїв тощо. У місті є підприємства, що виробляють дріжджі, молочну кислоту, маргарин, працює Дарницький м´ясокомбінат тощо.

У вузлі добре розвинута будівельна індустрія, багато деревообробних і меблевих підприємств.

Поліграфічна промисловість представлена кількома комбінатами друку і книжковими фабриками.

Київ має велике значення як столиця Української держави, культурний, освітній, науковий, релігійний,туристичний центр.

Білоцерківський промисловий вузол має вигідне географічне положення. Він лежить на важливих транспортних шляхах у центрі потужного сільськогосподарського району. Тут зосереджені підприємства хімічної, машинобудівної, харчової, легкої та будівельної галузей промисловості.

До хімічної промисловості належать виробниче об´єднання шин і гумоазбестових виробів, завод гумотехнічних виробів. Машинобудування і металообробка представлені заводами сільськогосподарського машинобудування, "Електроконденсатор", літакоремонтним та ін. У місті працюють взуттєве об´єднання, трикотажна, меблева і книжкова фабрики. Серед багатьох підприємств харчової промисловості найпотужніший м´ясокомбінат. Будівельна індустрія представлена домобудівельним комбінатом і комбінатом "Будіндустрія".

Біла Церква — кліматичний і бальнеологічний курорт, що використовує радонову слабо-мінералізовану воду, туристичний центр. У місті знаходиться відомий дендропарк "Олександрія".

До Чернігівського промислового вузла входить Чернігів з навколишніми населеними пунктами. Його провідні галузі — легка, хімічна та харчова.

Серед підприємств легкої промисловості у цьому вузлі є виробничо-торгово-текстильно-швейне об´єднання, фабрики первинної обробки вовни, взуттєва, швейна, галантерейна і художніх виробів. У Чернігові діють виробниче об´єднання "Хімволокно", фабрика гумотехнічних виробів.

Комплекс харчової промисловості представлений хлібо-, м´ясо- і птахокомбінатами, овочесушильним, пивоварним, молочним заводами, заводом продтоварів. Тут є кондитерська і макаронна фабрики, виробниче об´єднання спиртової промисловості.

У Чернігові виробляють автомобільні запасні частини, інструменти, радіоприлади.

Серед інших підприємств тут функціонують також виробниче об´єднання "Чернігівмеблі", меблева, картонажна фабрики, музичних інструментів, домобудівний комбінат і фабрика виробів з лози.

З-поміж значних багатогалузевих промислових центрів Чернігівської області — Ніжин і Прилуки.

У Житомирському промисловому вузлі домінуюче значення мають машинобудування (ВО "Електровимірювач", заводи "Автозапчастина", верстатів-автоматів, механічний, металоконструкцій тощо) і легка промисловість (льонокомбінат, швейна і взуттєва, нетканих матеріалів, панчішна, хутрова фабрики та ін.).

Розвинуті харчова, деревообробна та будівельна галузі. У Житомирі працюють м´ясокомбінат, консервний та молочний заводи, кондитерська фабрика, виробниче об´єднання "Житомирдерев", домобудівний комбінат, виробничі об´єднання "Житомир будматеріали", "Житомирзалізобетон", "Житомирнерудпром", завод хімічного волокна, дзеркальна і паперова фабрики.

Значними багатогалузевими промисловими центрами Житомирської області є Бердичів, Коростень, Новоград-Волинський.

У Столичному районі ввезення продукції переважає над вивозом. З Донбасу надходять вугілля, чорні метали; з Північно-Східного району — нафтопродукти, трактори, вантажні автомобілі; з Придніпров´я — чорні й кольорові метали, легкові автомобілі, бурякозбиральні комбайни, мінеральні добрива; з Центрального — сільськогосподарські машини, обладнання для легкої і харчової промисловості, добрива тощо; з Причорноморського — комбайни, верстати, ґрунтообробна техніка, продукція АП К. Карпатський район відправляє ДО Столичного автобуси і автонавантажувачі, автомобільні крани і телевізори, ліс і меблі тощо. З Північно-Західного району надходять вантажопасажирські автомобілі, підшипники тощо.

Натомість Столичний район забезпечує країну хімічним волокном, пластмасами, шинами і гумотехнічними виробами, медичними препаратами, кормовими антибіотиками і засобами захисту рослин, сільськогосподарськими машинами й екскаваторами, приладами і верстатами, деякими продуктами АПК, тканинами, будівельним і оздоблювальним каменем тощо.

Для Столичного району характерний неоднаковий рівень економічного розвитку його областей. Досить гостро постає і демографічна проблема. Смертність перевищує народжуваність. Внаслідок цього зменшується кількість населення. Потребують вирішення екологічні проблеми, пов´язані передусім з Чорнобильською трагедією.

31.6. Центральний район

У назві району відображене його географічне положення — у центрі країни. Тут знаходиться (в Кіровоградській області) географічний центр України.

Площа району — 45,5тис. км2. Населення -2,5 млн.осіб. Район охоплює територію Черкаської і Кіровоградської областей.

За площею, населенням і промисловим потенціалом район на восьмому місці серед економічних районів країни.

Його природні умови сприятливі для господарського розвитку. Переважають родючі чорноземи. Корисних копалин порівняно мало. є родовища бурого вугілля і торфу Великі й різноманітні запаси будівельного і декоративного каменю. На півночі району розробляється найбільше в Україні родовище бентонітових глин. Каолінові глини поширені у південних районах Черкаської області. Є родовища нікелю (Побужжя), графіту, уранових руд, бокситів тощо. У більшій частині району водні ресурси обмежені.

Густота населення становить близько 60 осіб на 1 км2 і набагато менша, ніж у цілому по країні. Кіровоградська область належить до найменш населених. Тут більше міського населення. Показники смертності виші за показники народжуваності. У районі поширене приховане безробіття.

Енергетичною основою розвитку господарства районує його паливно-енергетичний комплекс. Він представлений добуванням бурого вугілля у Ватутіному та Олександрії, торфу — в Черкаській області, невеликими тепловими електростанціями. Виробляють електроенергію Кременчуцька і Канівська ГЕС.

Провідними галузями промисловості є харчова промисловість та машинобудування і металообробка.

Машинобудування і металообробка представлені виробництвом машин і обладнання для сільського господарства та харчової і легкої промисловості, виготовленням друкарських машинок, радіовиробів, підйомно-траспортного устаткування, телеграфної апаратури, телевізорів, фотоприладів, баштових кранів, бурових машин. Підприємства хімічної промисловості, що зосереджені в Черкаській області, виробляють азотні добрива, хімічні волокна та реактиви.

У Кіровоградській області працюють Завалівський графітовий комбінат, а також заводи чистих металів у Світловодську і Побузький нікелевий. До галузей легкої промисловості належать швейна, трикотажна, шкіряна, взуттєва. Тут випускають шовкові тканини, гігроскопічну вату, художні вироби.

Незначного розвитку набули деревообробна і меблева галузі. Є численні підприємства будіндустрії.

У районі добре розвинутий АПК, який базується на багатогалузевому сільському господарстві. Рослинництво посідає перше місце в районі. Тут вирощують озиму пшеницю, ярий ячмінь, кукурудзу. Серед технічних культур — цукрові буряки, соняшник, ефіроолійні культури, коноплі, коріандр. Розвинуті овочівництво і садівництво.

Провідними галузями тваринництва є скотарство і свинарство, допоміжними — вівчарство, птахівництво, шовківництво, кролівництво і ставкове рибництво. Скотарство в Черкаській області має молочно-м´ясний напрям, а в Кіровоградській — м´ясо-молочний.

У районі розвинуті майже всі галузі харчової промисловості. Домінуюча роль належить цукровій промисловості, особливо в Черкаській області, де працює 24 цукрових заводи. Є багато підприємств молочної, маслосироробної та м´ясної галузей промисловості. Розвиваються борошномельно-круп´яна, ефіроолійна, спиртова, кондитерська та інші галузі.

Провідними вилами транспортує залізничний та автобусний. Довжина залізниць загального користування становить 1527 км. Основними залізничними вузлами є: імені Т.Г. Шевченка, Черкаси, Христинівка, Цвіткове у Черкаській області; Знам´янка, Долинська, Помічна — у Кіровоградській. У районі понад 10 тис. кілометрів автошляхів з твердим покриттям. Розвинутий водний транспорт. Основні порти — Черкаси і Світловодськ.

Промислові вузли району — Черкаський, Кіровоградський, Олександрійський та Уманський.

Найбільший промисловий вузол — Черкаський. Він сформувався на основі використання сприятливого географічного положення.

Основу цього промислового вузла становлять хімічна, харчова, легка та машинобудівна галузі. В Черкасах працюють потужні підприємства хімії: виробничі об´єднання "Азот", "Хімволокно", завод хімічних реактивів та побутової хімії "Аврора". Серед підприємств харчової промисловості —- консервний, м´ясний, хлібний комбінати, цукрорафінадний і молочний заводи, тютюнова фабрика тощо. Різноманітні за величиною і спеціалізацією підприємства легкої промисловості: шовковий комбінат, фабрики художніх виробів, трикотажна, гігроскопічної вати та ін. Машинобудування і металообробка представлені заводами "Фото-прилад", "Строммашина", НВО "Ротор", спеціального технічного устаткування, телеграфної апаратури тощо.

До підприємств будіндустрії належать ВО "Черкасизалізобетон", заводи стінових матеріалів, великопанельного будинкобудування та ін. Меблеву промисловість представляє ВО "Черкасмеблі".

Значним промисловим вузлом є Уманський. Провідне місце в ньому належить машинобудуванню і металообробці: ВО "Уманьферммаш" (обладнання для тваринницьких ферм). ВО "Мегометр", "Вега", оптико-механічний завод, підприємство, що виготовляє театральне обладнання. В Умані є кілька комбінатів, заводів і фабрик харчової і легкої галузей промисловості (птахокомбінат, консервний, горілчаний заводи, швейна, взуттєва фабрики, художніх виробів). Будіндустрія випускає залізобетонні вироби, толь, цеглу, різні будматеріали. Тут працює відоме в Україні ВО "Вітаміни".

Умань — значний туристичний центр України. Головним об´єктом туризму є всесвітньо відомий дендропарк "Софіївка".

Багатогалузевий промисловий центр Сміла спеціалізується на машинобудуванні й металообробці, харчовій і легкій галузях промисловості.

Тільки Черкасам поступається в Центральному районі своїм господарським потенціалом Кіровоградський промисловий вузол. Його провідна галузь—машинобудування і металообробка. Підприємства цієї галузі випускають сільськогосподарські машини, друкарські машинки "Ятрань". У Кіровограді працюють заводи "Гідросила", радіовиробів, ливарний тощо. Розвинута харчова промисловість (м´ясо-, хлібо-, птахокомбінати, об´єднання хлібопекарської промисловості, олійноекстрактний завод). У місті функціонують також підприємства легкої промисловості (швейна, взуттєва, панчішна та інші фабрики).

Центром буровугільної промисловості країни та Олександрійського промислового вузла є Олександрія. Тут знаходяться кар´єри видобування бурого вугілля, брикетна фабрика, ТЕЦ. Хімічну промисловість в Олександрійському вузлі представляє виробництво гірського воску. Машинобудування і металообробка представлені заводами підйомно-транспортного устаткування (випускає електричні мостові крани) та електромеханічним. Тут діють також два авторемонтних підприємства. В Олександрії є фабрика діаграмного паперу, підприємства легкої, харчової галузей промисловості, будіндустрії.

Багатогалузевим промисловим центром Кіровоградської області з підприємствами кольорової металургії, заводами, що випускають скло, пластик, кераміку тощо, ГЕС є Світловодськ.

З Центрального економічного району до інших районів країни надходять: сільськогосподарські машини, обладнання для легкої і харчової промисловості, телевізори, телеграфна апаратура, хімволокно, азотні добрива, цукор, овочеві, фруктові і м´ясні консерви, борошно, крупа тощо.

З інших районів Центральний одержує таку продукцію: вугілля, гірниче устаткування, метал, добрива — з Донбасу; гірниче обладнання, метал, легкові автомобілі, бурякозбиральні комбайни, прилади г побутову техніку — з Придніпров´я; велосипеди, вантажні машини, верстати, устаткування для харчової і легкої галузей промисловості, різноманітні прилади і комплектуючі деталі, бензин — з Північно-Східного району; прилади та обладнання, екскаватори, сільськогосподарські машини, верстати, хімічне і натуральне волокно, трикотажні та швейні вироби — зі Столичного району; автобуси, інструменти, прилади, автонавантажувачі та автокрани, калійні добрива, шкарпетки, хутрові вироби — з Карпатського району; з Північно-Західного району надходять автомобілі, підшипники, торгове обладнання, високовольтна апаратура, тканини з льону тощо; з Поділля — електротехніка, бурякозбиральні комбайни, прилади, сільськогосподарські машини, технологічне устаткування для харчової промисловості, добрива, миючі засоби тощо; з Причорномор´я — кукурудзозбиральні комбайни, дощувальні установки, машини й обладнання для харчової промисловості, тракторні причепи, бавовняні тканини, кавуни, виноград, рибні консерви тощо.

Однією з проблем Центрального району є низький рівень його промислового розвитку. Окремі частини району, зокрема Черкаська область, виявилися радіаційно-забрудненими внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС. Проблемою району є також ерозія ґрунтів.

Є в районі й проблеми щодо раціонального використання трудових ресурсів.

31.7. Причорноморський район

Цей район розташований у південній і північно-західній частині України, має вихід до Чорного моря.

Площа району — 113,4 тис. км2. Населення — 7,1 млн.осіб. За площею він посідає перше місце в країні; за кількістю населення -друге. До його складу входять Автономно Республіка Крим, Одеська, Миколаївська" Херсонська області.

Природні умови в основному сприятливі для ведення господарства. Несприятливі умови господарювання тут створюються такими явищами як фал, суховій, посуха, чорні бурі тощо.

У районі не розробляються значні родовища корисних копалин. У рівнинній частині Криму відомі родовища газу (Глібівське, Джанкойське та ін.). Перспективним щодо видобутку нафти і природного газу є шельф Чорного моря. У районі є лікувальні грязі та мінеральні джерела. Велике значення мають залізні руди Керченського півострова. Солоні озера і Сиваш містять кухонну сіль, йодобромну і магнієву сировину. Є сировина для виробництва будівельних матеріалів та флюсові вапняки.

Серед природних багатств району морепродукти Чорного та Азовського морів, родючі чорноземні каштанові ґрунти. Тут недостатні ресурси прісної води.

Середня густота населення в районі становить близько 70 осіб на 1 км2, вона значно нижча, ніж в середньому по країні. Найвищий показник густоти населення — в Автономній Республіці Крим (98 осіб на 1 км2), найнижчий -у Херсонській області (45 осіб на І км2). Частка міського населення майже однакова: 68 % — в Автономній Республіці Крим, 66 — Одеській і Миколаївській областях і 62 % в Херсонській області. У районі вища, ніж у країні в цілому; народжуваність. Зростає питома вага зайнятих у невиробничій сфері.

Провідні галузі господарства Причорноморського району — машинобудування і металообробка, харчова та легка галузі промисловості, курортно-туристичне господарство.

Географічне положення району наклало відбиток на особливості галузей господарства. Суднобудівні заводи розміщені в Миколаєві, Херсоні й Керчі. В портах знаходяться судноремонтні підприємства. До великих підприємств сільськогосподарського машинобудування належать Херсонський комбайновий завод, Одеський завод сільськогосподарських машин, заводи в Первомайську Миколаївської області, в Сімферополі та Джанкої. Верстатобудування розвинуте в Одесі. У Миколаєві випускають дорожно-будівельні машини, у Миколаєві, Феодосії — піднімально-транспортне устаткування. Різноманітне обладнання для легкої, харчової і хімічної галузей промисловості виробляють в Одесі, для виноробної, консервної, м´ясної і молочної — в Сімферополі.

Підприємства електротехнічного машинобудування, що випускають прилади, електромотори та апаратуру, знаходяться в Херсоні, Новій Каховці, Первомайську. Гірниче устаткування виробляють і ремонтують у Керчі.

Чорна металургія представлена Камиш-Бурунським залізорудним комбінатом та Керченським заводом імені ПЛ. Войкова.

Питома вага рослинництва в районі більша, ніж тваринництва. Провідну роль у ньому відіграє зернове виробництво. Основна зернова культура — озима пшениця, потім кукурудза, ячмінь, просо, рис. На основі зернового виробництва працює потужна борошномельно-круп´яна промисловість.

З-поміж технічних культур на першому місці соняшник (30 % його посівів у країні). Тут вирощують також цукрові буряки (у північній частині), сою, льон-кучерявець, рицину, тютюн, кунжут, гірчицю, арахіс, рижій, ефіроолійні й лікарські рослини. Переробна ланка представлена підприємствами олійної, олійно-жирової, ефіроолійної, цукрової та тютюново-ферментаційної промисловості.

У Причорномор´ї багато садів, виноградників, розвинуті городництво та вирощування баштанних культур. Переробляють цю продукцію численні підприємства плодоовочевої та виноробної промисловості.

У тваринництві домінують молочно-м´ясне скотарство, свинарство м´ясного напрямку, птахівництво і вівчарство. На їх основі розвиваються м´ясна, молочна, ковбасна, шкіряна галузі. Підприємства харчової промисловості є в кожному адміністративному районі, багатьох селах.

Підприємства легкої промисловості району зосереджуються здебільшого в обласних центрах. Найбільшим з таких підприємств є Херсонський бавовняний комбінат. Розвинуті швейна, трикотажна, шкіряна, взуттєва і джутова промисловість.

Хімічна промисловість представлена виробництвом мінеральних добрив, лаків, фарб, сірчаної кислоти. Провідні центри галузі: Одеса, Херсон, Красноперекопськ. Є підприємства деревообробної, целюлозно-паперової та фарфорово-фаянсової промисловості.

Курортне господарство Причорномор´я мас найвищий рівень у державі (Кримська, Одеська, Миколаївська, Херсонська і Дніпро Дунайська курортно-оздоровчі зони).

В районі розвинуті різні види транспорту. Протяжність залізничних магістралей загального користування становить понад 3000 км. а автошляхів з твердим покриттям — понад 20 тис. км. Річкове сполучення здійснюється по Дніпру, Дунаю, Дністру і Південному Бугу Найбільші річкові порти — Херсон, Нова Каховка, Вознесенськ, Ізмаїл, Кілія, Рені. До морських — належать Одеса, Іллічівськ, Южний, Миколаїв, Херсон, Керч та ін.

У районі сформувалися такі промислові вузли: Одеський, Миколаївський, Херсонський. Каховсько-Бериславський, Сімферопольський. Севастопольський, Керченський, Саксько-Євпаторійський.

Найбільший промисловий вузол Причорноморського економічного району — Одеський Його провідна галузь — машинобудування і металообробка. Найбільші підприємства галузі — виробничі об´єднання "Продмаш", верстатобудівне, важкого кранобудування. "Олесахолодмаш". "Одесаґрунтомаш" та науково-виробничі об´єднання "Кисеньмаш" і "Харчопромавтоматика". Крім того, тут працюють заводи "Епсилон", "Кінап", "Нептун", судноремонтний.

Практично всі галузі харчової промисловості представлено в Одесі: борошномельна, цукрова, м´ясна, молочна, рибна, консервна, олійно-жирова, виноробна, кондитерська тощо. З-поміж найбільших підприємств харчової промисловості цукрорафінадний завод, рибопереробний, консервний, шампанських вин, винно-коньячний, а також фабрики — чаєрозважувальна і харчових концентратів.

Легка промисловість представлена виробничим швейним об´єднанням і такими фабриками, як хутрова, суконна, взуттєва та технічних тканин.

Розвинуті також хімічна і нафтохімічна галузі: припортовий хімічний, нафтопереробний і суперфосфатний заводи. Працюють лінолеуміній завод і виробниче-хіміко-фармацевтичне об´єднання. До будіндустрії належать ВО "Одесабудматеріали", цементний завод тощо. Є підприємства деревообробної, целюлозно-паперової, скляної, ювелірної галузей. Одеса великий транспортний вузол і курортний центр.

Серед значних промислових центрів Одеської області Ізмаїл, Білгород-дністровський, Іллічівськ, Котовськ.

У Миколаївському промисловому вузлі домінує машинобудування. Серед машинобудівних заводів на першому місці підприємства суднобудування: ВО "Чорноморський суднобудівний завод", заводи "Океан", Миколаївський судноремонтний та ін. Є також заводи "Гідрореммаш", "Дормашина", "Млинмаш", "Поліграфмаш", дослідний технологічної оснастки, дослідний мастильних систем. Легка промисловість представлена виробничим трикотажним і швейним об´єднанням, шкіряним заводом, взуттєвою і швейно-галантерейною фабриками, харчова — м´ясним та хлібним комбінатами, соків "Нектар", лікеро-горілчаним заводами, кондитерською і макаронною фабриками. Тут працюють відомий парфюмерно-косметичний комбінат "Червоні вітрила", а також кілька підприємств будівельної індустрії (ВО будівельних матеріалів та "Миколаївзалізобетон", завод силікатних стінових виробів).

Багатогалузевими промисловими центрами Миколаївської області є Первомайськ і Вознесенськ.

Ядром Херсонського промислового вузла є Херсон. Тут добре розвинуті машинобудування (заводи суднобудування і судноремонтний, комбайнобудування, карданних валів, "Прибій", електромашинобудівний), хімічна промисловість (заводи нафтопереробний, "Дельта", гумотехнічних виробів). Серед підприємств легкої промисловості діють об´єднання бавовняне, обласне виробничо-торгове, взуттєве; фабрики швейна, спортвиробів. Діють також багато підприємств харчової промисловості (консервний, рибний і м´ясний комбінати, кондитерська, харчова та макаронна фабрики), працюють підприємства будівельної індустрії, скляної і керамічної промисловості.

До Каховсько-Бериславського промислового вузла входять Каховка, Нова Каховка, Бери-слав, Дніпряни, Козацьке та ін. Провідні галузі — машинобудування, харчова промисловість та виробництво будматеріалів. Найбільший промисловий центр вузла — Нова Каховка. У місті знаходиться Каховська ГЕС. У Каховці є підприємства, що виробляють спортивні товари та меблі.

Провідною галуззю Сімферопольського промислового вузла є машинобудування і метало

обробка (заводи "Сільгоспдеталь", "Сантехпром", електромашинобудівний, а також виробничі об´єднання "Кримпродмаш", "Пневматика", "Фотон"). Серед підприємств легкої промисловості — швейне, трикотажне та взуттєве об´єднання, шкіряно-галантерейна фабрика та текстильно-художніх виробів. Харчова промисловість представляють науково-виробниче об´єднання "Ефіролія", два консервних заводи, кондитерська і макаронна фабрики, тютюново-ферментаційний комбінат тощо. Є підприємства хімічної промисловості (заводи побутової хімії і пластмас). Розвинута будівельна індустрія (виробничі об´єднання "Кримбудматеріали"," Кримнерудпром" та ін.).

Провідною галуззю Севастопольського промислового вузла є харчова промисловість, утому числі рибна і рибоконсервна. Найбільші підприємства цієї галузі — ВО "Атлантика", м´ясо-і хлібокомбінати, молочний завод, безалкогольних напоїв тощо. З машинобудівних підприємств відомі ВО "Севастопольський морський завод", приладобудівний завод та ін. Легка промисловість представлена такими фабриками як трикотажна, швейна, спортивних виробів. Розвинуті деревообробна і будівельна промисловість.

Центром Керченського промислового вузла і портом на сході Криму є Керч. Провідні підприємства міста — залізорудний комбінат (гірничорудна промисловість), за вод "Затока" (суднобудування), завод імені П.Л. Войкова (чорна металургія) і ВО "Керчрибпром". Значного розвитку досягла промисловість будівельних матеріалів (заводи Азовський, Кіровський і Приморський будівельних матеріалів, залізобетонних виробів; склоробний комбінат "Кварц"). Працює кілька підприємств легкої і харчової промисловості.

До Саксько-Євпаторійського промислового вузла входять Євпаторія і Саки. Домінуючими галузями є курортне господарство з санаторіями, будинками відпочинку, пансіонатами тощо та харчова промисловість. У Саках знаходиться хімічний завод. У вузлі функціонують також підприємства легкої промисловості та будівельної індустрії.

Значними багатогалузевими промисловими центрами Криму є Ялта і Феодосія.

У Причорноморський район ввозиться продукції більше, ніж вивозиться.

На характер зв´язків Причорноморського району з іншими економічними районами країни накладає відбиток недостатня його забезпеченість багатьма видами природних ресурсів. Тому сюди надходять електроенергія, вугілля, лісоматеріали, а також машини і технологічне обладнання, продукція легкої промисловості тощо.

У свою чергу з Причорноморського району до інших районів країни відправляють виноград, вина, фрукти, агломерат, тракторні причепи, трояндову і лавандову олію, устаткування для харчової промисловості, рибу і рибні консерви тощо.

Найгостріше у Причорноморському районі постають проблеми екології, раціонального використання природних умов і ресурсів, зокрема води.

31.8. Подільський район

Район розташований у правобережній частині України в лісостеповій зоні.

Площа району — 60,9тис. км2. Населення — 4,2 млн.осіб. Район охоплює Вінницьку, Хмельницьку і Тернопільську області.

Кліматичні умови та грунтові ресурси цієї території сприятливі для ведення господарства, особливо у південній частині. Район багатий на родовища сировини для промисловості будівельних матеріалів, особливо в зоні Українського кристалічного щита. Є родовища будівельного й оздоблювального каменю, граніту, гнейсу, мармуру, пісковику. В усіх трьох областях знайдено мергель (сировина для виробництва цементу), каолін, трепел і опоку. Багато родовищ цегельно-черепичних і гончарних глин та пісків. У Придністров´ї є незначні поклади фосфоритів. До енергетичних ресурсів належать поклади торфу на півночі району та незначні запаси бурового вугілля в усіх областях. У Придністров´ї трапляються родовища горючих сланців. У районі виявлено різноманітні за складом мінеральні лікувальні води.

Населення району розміщується досить рівномірно. Середня його густота — близько 75 осіб на 1 км2 — нижча від середнього показника по країні. Вона зростає у напрямі з півночі на південь і найбільша у Придністров´ї. Сільське населення становить 53 %. Це один з найменш урбанізованих районів України. Для нього характерне явище депопуляції. Особливо висока смертність і низька народжуваність у Вінницькій області. У районі найвищий у країні рівень прихованого безробіття.

У Подільському районі промислове і сільськогосподарське виробництво розвиваються на значній енергетичній базі. Тут працюють Хмельницька А ЕС, Ладижинська ДРЕС і Дністровська ГЕС.

Основою господарського комплексу економічного району є потужний АПК, який базується на інтенсивному, багатогалузевому сільському господарстві. Сільськогосподарську сировину використовує більшість промислових підприємств Поділля. В АПК працює основна частина населення.

Провідною галуззю сільського господарства району є рослинництво. Близько 50 % усіх посівних площ зайнято під зерновими культурами, серед них насамперед озима пшениця, а також кукурудза та зернобобові. Розвинуте картоплярство та овочівництво. Значні площі зайняті під садами та ягідниками.

Основна технічна культура району—цукрові буряки. За їх валовими зборами Поділля посідає перше місце в країні (до ЗО %). З інших технічних культур тут вирощують соняшник і тютюн.

Тваринництво тісно пов´язане з рослинництвом та переробною ланкою АПК. Так, кормові культури займають понад 28 % усієї посівної площі. Відходи цукрової та інших галузей харчової промисловості використовуються для відгодівлі худоби. Домінує молочно-м´ясне скотарство, розвиваються свинарство, птахівництво, вівчарство, рибництво і бджільництво.

Серед найрозвинутіших галузей харчової промисловості цукрова, спиртова, м´ясна, молочна, маслоробна, сироварна, борошномельно-круп´яна, олійно-жирова, плодоовочева, хлібопекарська. На першому місці цукрова промисловість. У цій галузі працюють 62 заводи, які виробляють третину цукру в країні.

Спиртова промисловість тісно пов´язана з цукровою, оскільки переробляє її відходи (патоку). Крім того, спирту районі виробляють із картоплі і зерна. Усього в районі 30спиртових заводів. Допоміжними в галузі є виробництва вітамінів, кормових дріжджів тощо.

Найбільші підприємства м´ясної промисловості розміщені в обласних центрах. Великі птахокомбінати знаходяться в Барі, Козятині, Кам´янці-Подільському, Шепетівці.

Досить рівномірно розташовані в сировинних зонах маслоробні й маслоробно-сироварні підприємства.

Значну сировинну базу використовує плодоовочева промисловість. Найбільші підприємства цієї галузі знаходяться у Вінниці, Залішиках, Кам´янці-Подільському, Могилеві-Подільському, Тульчині.

Машинобудування і металообробка району спеціалізується на виробництві технологічного устаткування для харчової промисловості, торгівлі і громадського харчування, приладів, інструментів, сільськогосподарських машин. Розвинута електротехнічна промисловість. Машинобудування зосереджене в обласних центрах і Кам´янці-Подільському.

Хімічна промисловість району представлена виробництвом мінеральних добрив, сірчаної кислоти, товарів побутової хімії, миючих засобів, оліфи, штучної шкіри. Підприємства лісохімії випускають каніфоль, ефірну олію, скипидар (Славута).

Досить потужна легка промисловість: швейна, текстильна і взуттєва. Суконні фабрики є в Дунаївцях та Славуті. Прядильно-ткацьке виробництво налагоджене у Хмільнику і Кам´янці-Подільському. Трикотажні вироби випускають у Хмельницькому, Шепетівці. Підприємства швейної промисловості розмішені майже в кожному місті. Взуттєва і шкіргалантерейна галузі промисловості найрозвинутіші в обласних центрах. У районі розвинуте також хутрове виробництво (Жмеринка), налагоджений випуск вати (Кременець), нетканих матеріалів (Могилів-Подільський).

Меблева промисловість функціонує в обласних центрах, а також у Кременці, Шепетівці. У Вінниці виготовляють тару, у Погребищах — контейнери. Целюлозно-паперова промисловість розвинута на півночі району (Понінка, Славута, Полонне, Росош).

З давніх-давен на Поділлі розвивалися такі народні промисли, як ткацтво, килимарство, плетіння, вишивання, гончарство.

Промисловість будівельних матеріалів використовує різноманітну місцеву сировинну базу. Провідним підприємством цієї галузі є Кам´янець-Подільський цементний завод. Видобувають і обробляють граніт на Жежелівському родовищі. Каменедробильні заводи Гнівані, Ладижина і Шепетівки виробляють щебінь. Стінові блоки з черепашника виготовляють у всіх областях району. Розробляють вапняк, а також крейду (Кременець). Виробляють вогнетриви (Шепетівський і Полонський райони). Глуховецький і Турбівський каолінові заводи забезпечують потреби гумової, фарфоро-фаянсової та целюлозно-паперової промисловості. Будівельне скло, фаянс і кераміку виробляють у Бережанах і Славуті, художню кераміку і фарфор — у Попонному.

Поділля має досить розгалужену транспортну мережу. Провідну роль у районі відіграють залізний і автомобільний види транспорту. Довжина залізниць становить 2S59 км, автошляхів з твердим покриттям — понад 20 тис. км. Найважливіші залізничні магістралі: Київ — Вінниця — Могил і в-Подільський — Чернівці, Козятин — Шепетівка — Здолбунів, Шепетівка – Кам´янець-Подільський, Тернопіль — Чернівці. Великі залізничні вузли — Вапнярка, Жмеринка, Козятин, Шепетівка. Найбільші автомагістралі: Київ — Вінниця — Хмельницький – Тернопіль, Вінниця — Немирів — Могилів-Подільський, Кременець — Тернопіль — Залішики.

Промислові вузли Подільського району – Вінницький, Хмельницький, Тернопільський, Кам´янець-Подільський, Шепетівський.

Найбільший промисловий вузол — Вінницький. Найрозвинутішими його галузями є машинобудування і металообробка, харчова і легка галузі промисловості. Машинобудування і металообробка представлені такими заводами, як інструментальний, тракторних агрегатів, електротехнічний, підшипниковий, радіолампо-вий, радіотехнічної апаратури. Потужний хімічний завод випускає суперфосфат, отрутохімікати, сірчану кислоту тощо.

Серед підприємств харчової промисловості — м´ясний, олійно-жировий, консервний та хлібний комбінати, кондитерська фабрика. У Вінниці є підприємства швейної, взуттєвої та трикотажної промисловості, інші виробництва легкої промисловості. Промисловість будівельних матеріалів представлена заводами "Буд-індустрія", залізобетонних конструкцій, керамзитового гравію, буддеталей, цегельним та ін. Тут працюють деревообробний комбінат і меблева фабрика, а також найбільша в країні картографічна фабрика.

Багатогалузевими промисловими центрами Вінницької області є Жмеринка і Могилів-Подільський.

До Хмельницького промислового вузла входять місто Хмельницький та навколишні селища. Провідними галузями промислового комплексу міста є машинобудування і харчова промисловість. Машинобудування і металообробка представлені заводами "Катіон", "Електронмаш", ливарно-механічним, тракторних агрегатів, виробничими об´єднаннями "Ремпресмаш", "Укрелектроапарат", "Термосаставтомат". Серед підприємств харчової промисловості — м´ясокомбінат, молочний і хлібний заводи, макаронна і кондитерська фабрики. Є також заводи великопанельного будинкобудування і залізобетонних конструкцій та меблева фабрика.

До складу Кам´янець-Подільського промислового вузла входять місто Кам´янець-Подільський та навколишні селища. Профілюючою галуззю вузла є машинобудування і металообробка (приладобудівний, кабельний, сільськогосподарських машин, електромеханічний, автоагрегатний, дереворізального інструменту, "Електроприлад" та інші заводи). Харчова промисловість представлена м´ясокомбінатом, молочним, цукровим і консервним заводами. Будівельні матеріали дають цементний та асфальтобетонний заводи. Є швейна, бавовняна та меблева фабрики.

Кам´янець-Подільський — великий туристичний центр. За кількістю пам´яток історії та культури він поступається в нашій країні тільки Києву і Львову.

До Шепетівського промислового вузла входять Шепетівка, Славута, Нетішин, Ізяслав. Основними галузями вузла є машинобудування і металообробка, будівельна, харчова промисловість. У Шепетівці, великому залізничному вузлі, знаходяться підприємства, які ремонтують і обслуговують залізничний транспорт. Машинобудування і металообробка представлені заводами "Металіст", культиваторів, механічним. Є деревообробне підприємство, заводи будматеріалів і асфальтовий. Кілька підприємств харчової промисловості: м´ясний і цукровий комбінати, заводи безалкогольних напоїв, маслоробний, два хлібних.

У Славуті перше місце посідає промисловість будівельних матеріалів. У Нетійшні знаходиться Хмельницька АЕС. В Ізяславі працюють хлібний комбікормовий заводи, меблева фабрика, музичних інструментів, завод "Харчомаш".

Значним промисловим вузлом, адміністративним центром Тернопільської області є Тернопіль. Провідні галузі промислового комплексу міста — машинобудування і металообробка, легка і харчова промисловість. Машинобудування представлене виробничими об´єднаннями "Тернопільський комбайновий завод", "Ватра". Функціонують ремонтно-механічний, авторемонтний заводи та ін. Серед підприємств легкої промисловості — ВО "Тек-стерно", виробниче швейне об´єднання, галантерейна фабрика, завод штучних шкір. Харчову промисловість представляють заводи цукровий, хлібних виробів, молочні, пивоварні та безалкогольних напоїв. У місті працює кілька підприємств будіндустрії: комбінат "Будіндустрія", заводи залізобетонних виробів, цегельний. Є фарфоровий завод, меблевий комбінат, фармацевтична фабрика.

З Подільського району в інші райони країни вивозять цукор, овочеві, фруктові, м´ясні і молочні консерви, бурякозбиральні комбайни, інструменти, підшипники,технологічне устаткування для харчової промисловості, торгівлі й громадського харчування, світильники, мінеральні добрива, продукцію лісохімії, миючі засоби, штучну шкіру, бавовняні й шерстяні тканини, продукцію целюлозно-паперової промисловості та будівельні матеріали.

З інших районів на Поділля надходять метали, вугілля, прилади, різноманітні машини та обладнання, лісоматеріали, хімічні добрива, штучні і синтетичні волокна, сільськогосподарські машини, вантажні та легкові автомобілі та автобуси тошо.

Головна проблема Подільського району — низький рівень промислового розвитку і викликане цим безробіття. Тут також поширені депопуляиійні явища, тобто смертність перевищує народжуваність. Особливо гостра ця ситуація в сільській місцевості. Значну проблему становлять ерозійні процеси, що набувають катастрофічного характеру на Подільській і Придніпровській височинах.


31.9. Північно-Західний район

Район знаходиться на крайньому північному заході України, межує з двома зарубіжними країнами — Білоруссю і Польщею. Це найменший за територією і кількістю населення економічний район країни. Більша частина його розташована на Поліській низовині, решта — на Волинській височині.

Площа району — 40,3 км:. Населення — 2,2 млн.осіб. Район охоплює Волинську і Рівненську області.

Рівнинність, переважання опадів над випаровуванням призводить до заболоченості значної території. Ґрунти більшої частини району малородючі, дерново-підзолисті. Тут значні водні ресурси, густа річкова сітка, багато озер. За лісосировинними ресурсами район поступається тільки Карпатському. Лісами вкрито близько 40 % його території.

З корисних копалин є кам´яне вугілля Львівсько-Волинського басейну і торф. Відкриті родовища природного газу. Великі запаси будівельних матеріалів: граніту, базальту, гнейсів, діабазів, вапняків, глини, піску, крейди. Є сировина для скляної промисловості, каолін. У Рівненській області розробляються поклали бурштину. Трапляється й інше коштовне каміння. Відкрито великі поклади мідної руди. У різних частинах району виявлено мінеральні води.

У районі значно нижчі від середніх показники густоти населення (57 осіб на І км2). Густіше заселена південна частина, міське населення району становить близько 50 % усіх жителів. У Північно-Західному районі показники народжуваності переважають показники смертності. Значна частина населення вимушена здійснювати сезонні міграції в пошуках роботи. .

У цілому загальний рівень економічного розвитку Північного Заходу найнижчий у країні. Переважають галузі АПК. Крім харчової і легкої промисловості, тут набули розвитку машинобудування і металообробка, лісова, деревообробна, фарфоро-фаянсова галузі промисловості

Машинобудування спеціалізується на виробництві сільськогосподарських машин (Ковель, Рівне), приладів (Луцьк, Рівне), устаткування для залізничного транспорту (Ковель), автомобілів (Луцьк), будівельних інструментів (Костопіль), обладнання для тваринництва і кормовиробництва (Квасилів, Рожише).

Підприємства хімічної промисловості випускають хімічні добрива (Рівне), товари побутової хімії і пластмасові вироби.

У районі розвинута промисловість будівельних матеріалів. Працює цементно-шиферний комбінату 3долбунові. Обробка граніту і базальту налагоджена в Рівненській області. Скляна і фарфоро-фаянсова промисловість також набула розвитку у цій області (Костопіль, Рокитне).

Високий рівень мають лісова і деревообробна промисловість. Лісозаготівля зосереджена в районах Дубровиці й Цумані. Великі деревообробні та домобудівні комбінати, меблеві фабрики працюють у Ковелі, Костополі, Луцьку, Рівному, Сарнах.

Сільськогосподарське виробництво спеціалізується на скотарстві, впрошуванні льону-довгунця, картоплі, хмелю, зерна. Орні землі займають майже 70 % сільськогосподарських угідь. Значні площі під сіножатями та пасовищами. Важливими зерновими культурами району є озима пшениця і жито. Озиму пшеницю переважно сіють на півдні району, жито — на півночі. Значні площі зайняті лід льоном-довгунцем, хмелем. Північний Захід — один з

головних районів країни з вирощування картоплі. У південній частині вирощують цукрові буряки. Розвинуте садівництво та ягідництво.

Провідна галузь тваринництва — скотарство. На Поліссі воно має молочно-м´ясний напрям, у лісостепових районах — м´ясо-молочний. Розвинуте свинарство, вівчарство, птахівництво. Допоміжними галузями тваринництва є кролівництво, рибництво, бджільництво.

Харчова промисловість базується на власній сировині. Цукрова і спиртова галузі розвинуті на півдні району, плодоовочева — повсюди. Набули розвитку м´ясна, маслоробно-сироварна, борошномельно-круп´яна і хлібопекарська галузі.

Основна частина галузей легкої промисловості також використовує місцеву сировину Це шкіряно-взуттєва і особливо лляна галузі. Із сировинних регіонів льон надходить на заводи первинної обробки, льоноволокно — на Рівненський льонокомбінат, де з нього виготовляють тканини. У районі працюють підприємства текстильної, швейної та панчішно-шкарпеткової промисловості.

Енергетичною базою районує вугільна торфова промисловість. У Волинській області знаходиться дев´ять кам´яновугільних шахт. У північних районах Північного Заходу видобувають торф. Електроенергією район забезпечується переважно від Рівненської АЕС та Добротвірської ДРЕС.

Транспортне забезпечення Північного Заходу недостатнє. Довжина залізниць становить 1109 км, автошляхів з твердим покриття м—понад 8,5 тис. км. Найбільшими залізничними вузлами в районі є Ковель, Сарни, Рівне, 3дол-бунів; судноплавними річками — Прип´ять, Горинь, Стир.

Промислових вузлів у Північно-Західному економічному районі три: Рівненський, Луцький, Ковельський.

Найбільший з них — Рівненський. До його складу входять Рівне, Дубно, Здолбунів. Провідними галузями вузла є машинобудування і металообробка, харчова, легка промисловість, будівельна індустрія.

У Рівному знаходяться такі великі підприємства, як ВО "Газотрон", "Азот", "Рівненський завод тракторних агрегатів", заводи високовольтної апаратури, торгового обладнання. Харчова промисловість представлена м´ясокомбінатом, овочеплодопереробним і молочним заводами, кондитерською фабрикою. До

підприємств легкої промисловості належать льонокомбінат, швейна фабрика і нетканих матеріалів. У місті розвинута будіндустрія (комбінати домобудівний, великопанельного домобудування, ВО "Рівнезалізобетон") та деревообробна промисловість (ВО "Рівнедерев").

Провідною галуззю Дубна є харчова промисловість, Здолбунова — будіндустрія.

Ядром Луцького промислового вузла с Луцьк. До вузла входять також Ківерці, Підгайці та інші менші населені пункти. Провідна галузь тут — машинобудування і металообробка (заводи автомобільний, підшипниковий, електроапаратний, комунального машинобудування і комунального обладнання, виробничо-наукове об´єднання "Електротермометрія").

Підприємства хімічної промисловості представлені заводами "Спектр", виробів з пластмас. У місті є підприємства будівельної індустрії (ВО "Волиньзалізобетон", заводи великопанельного домобудування, картонно-руберойдовий і силікатний), легкої промисловості (виробничо-торгове шовкове об´єднання та виробниче об´єднання "Волинь", взуттєва фабрика, завод синтетичних шкір). Багато підприємств харчової промисловості (консервний, "Харчопродукт", продтоварів, хлібо-, молоко-, маслозаводи). До деревообробної промисловості належать меблевий і тарно-бондарний комбінати.

Головним центром Ковельського промислового вузла є Ковель — значний залізничний вузол нашої країни. Промисловий комплекс складається зрізних галузей. У місті є підприємства, що обслуговують залізничний транспорт. Тут також працюють заводи: сільськогосподарських машин, льонообробний, крохмальний, комбікормовий, сироробний, будівельних матеріалів. Є м´ясо-, хлібокомбінати, швейна фабрика та культтоварів, ветсанзавод, деревообробний комбінат.

Одним з промислових центрів Львівсько-Волинського кам´яновугільного басейну є Нововолинськ. Він розташований на південному заході Волинської області.

З Північно-Західного району вивозять будівельні матеріали і коштовне каміння (бурштин), сільськогосподарські машини, прилади, підшипники, автомобілі, устаткування для залізничного транспорту, хімічні добрива, лісоматеріали, фанеру, меблі, паркет, тару, стандартні житлові будинки з дерева, лляні тканини тощо.

Різноманітні машини і обладнання, прилади та інструменти, вантажні й легкові автомобілі, автобуси, штучні й синтетичні волокна, добрива, метали, олія, виноград, кавуни тощо надходять сюди з інших районів країни.

Оскільки Північно-Західний район має найнижчий у країні рівень промислового розвитку і досить високий для України природний приріст населення, тут гостро постають проблеми раціонального використання трудових ресурсів. Екологічні проблеми пов´язані з радіоактивним забрудненням північної частини Рівненської області і північно-східного краю Волинської внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС.

Меліорація Полісся призвела до того, що на місці колишніх боліт, осушених меліораторами, часто трапляються пересушені землі, які необхідно поливати.

31.10. Карпатський район

Район розташований на заході країни. Межує з п´ятьма державами Європи. Площа району 56,6 тис. км2. Населення — 6,1 млн.осіб. Карпатський район охоплює територію Львівської, Івано-Франківської, Закарпатської і Чернівецької областей.

Природні умови економічного району дуже різноманітні, що переважно пов´язано з проходженням Карпат в усіх його областях.

Район має багаті й різноманітні природні ресурси. Це один з найбільш водозабезпечених районів України. Ґрунти району теж різноманітні: сірі, світло-сірі, дерново-підзолисті, чорноземні, алювіальні, дернові, лучні — на рівнинах, бурі лісові й гірсько-лучні — в горах. Карпатський район має найбагатші в країні лісові ресурси.

Район багатий на різноманітні корисні копалини. З паливних ресурсів тут залягають нафта, горючі гази, кам´яне і буре вугілля, торф іспанці.

Є в районі й рудні корисні копалини: пол і-металічні, ртутні руди, алюмінієва сировина (Закарпаття).

Самородна сірка залягає на території Львівської та Івано-Франківської областей. У цих же областях є родовища калійних солей. Кухонну сіль добувають у Закарпатській та Івано-Франківській областях. У Передкарпатті є родовища озокериту, а на Закарпатті — баритових руд.

У районі великі й різноманітні поклади будівельних матеріалів: глини, вапняків, опоки,

гіпсу, кварцових пісків, доломітів тощо. В Закарпатській області трапляються родовища білого, сірого, рожевого, червоного та блідо-зеленого мармуру.

За кількістю джерел мінеральних вод, їхньою якістю і різноманітністю Карпатський район не має собі рівних у країні.

Карпатський район має високу середню густоту населення, показники якої перевищують середню густоту в країні (113 осіб на 1 км2). Населення розміщене нерівномірно. Найгустіше заселене Передкарпаття. В гірських районах густота населення різко зменшується. Кількість міського населення не перевищує сільського. Міських жителів більше тільки у Львівській області (понад 60 %). Природний приріст населення в районі виший від середнього в країні. Не знаходячи роботу в районі, значна частка трудових ресурсів вимушена шукати її за його межами.

Промисловість — провідна галузь господарського комплексу району. Тут розвинуті машинобудування і металообробка, хімічна, паливна, лісова і деревообробна, легка, харчова галузі, будівельна індустрія.

Машинобудування і металообробка має своєрідну спеціалізацію і територіальну організацію. Переважає не металомістке трудомістке машинобудування, що орієнтується на кваліфіковані кадри. Провідними галузями є автомобільна промисловість, приладобудування, конвеєробудування, електротехнічна, радіотехнічна (телевізори) промисловість, інструментальна, виробництво верстатів і сільськогосподарських машин.

У районі добре розвинута хімічна промисловість, що орієнтується на поклади самородної сірки, калійної і кухонної солі, озокериту, нафти, природного газу, кам´яного вугілля. Основними підприємствами хімічної промисловості є Калуське AT "Оріана" і Стебниківський калійний завод, Роздольське ВО "Сірка" і Яворівський гірничо-хімічний завод, а також Дрогобицький нафтопереробний завод.

Паливна промисловість району представлена газовою, нафтовою, вугільною і торфовою галузями. Видобуток газу й нафти здійснюється у Передкарпатті. У Львівській області видобувають вугілля і торф. Найбільшими електростанціями району є Бурштинська (Івано-Франківська область, 2,4 млн.кВт) та Добротвірська ДРЕС (Львівська область, 700 тис. кВт).

До лісової і деревообробної промисловості району входить понад 70 підприємств. Вони сформували потужний Карпатський лісовиробничий комплекс, що включає лісозаготівельну, деревообробну, целюлозно-паперову та лісохімічну галузі. Деревообробна промисловість найрозвинутіша в обласних центрах, целюлозно-паперова — в малих і середніх, лісохімія — в малих містах і селищах міського типу на Закарпатті.

Легка промисловість набула розвитку в усіх обласних центрах, а також у Коломиї, Мукачевому, Хусті, Тисмениці, Стрию. Галузь випускає тканини, трикотаж, швейні, панчішно-шкарпеткові та хутрові вироби, взуття. В Карпатському районі, як ніде в Україні, розвинуті народні промисли: ткацтво, килимарство, вишивання, гончарство, виготовлення виробів з дерева, лози тощо.

Розвинута в районі також промисловість будівельних матеріалів. Потужна місцева сировинна база, а також потреби містобудування зумовили виробництво цементу, гіпсу, покрівельних і стінових матеріалів, залізобетонних виробів тощо. Поширене тут і виготовлення будівельної кераміки і фаянсу, скла. Основна частина підприємств будіндустрії концентрується в обласних центрах.

Потужним є й АПК. Різноманітні природні умови зумовлюють різну спеціалізацію сільськогосподарських і переробних підприємств. У лісостеповій зоні розвинуті молочно-м´ясне скотарство і свинарство. Тут вирощують цукрові буряки, льон, зерно. У гірських районах переважають молочно-м´ясне скотарство, вівчарство, а також картоплярство і льонарство. Своєрідна сільськогосподарська спеціалізація Закарпаття: виноградарство, садівництво, тютюнництво, молочно-м´ясне скотарство і вівчарство. На базі цих галузей сільського господарства сформувалися м´ясна, цукрова, молочна, маслоробно-сироварна, борошномельно-круп´яна, хлібопекарська, кондитерська, виноробна, плодоовочева та інші виробництва харчової промисловості.

Карпатський район має густу мережу залізничних і автомобільних шляхів. Довжина залізничних магістралей загального користування становить 2898 км. Автомобільні шляхи з твердим покриттям мають довжину 18,1 тис. км.

Найбільші транспортні вузли району — Львів, Чоп, Чернівці, Івано-Франківськ, Дрогобич, Самбір, Стрий. Львівський аеропорт мас міжнародне значення.

Промисловими вузлами району є Львівський, Дрогобицько-Стрийський, Червоноградсько-Сокальський, Чернівецький, Івано-Франківський, Калусько-Долинський, Ужгород-Мукачівський.

Найбільший промисловий вузол—Львівський. Тут переважає машинобудування і металообробка. У Львові виробляють автобуси й автонавантажувачі, телевізори і кінескопи, конвеєрні лінії і верстати, інструменти і прилади, медичне обладнання і електротехнічні вироби, сільськогосподарські машини тощо. Тут також виготовляють штучні алмази та алмазний інструмент.

У Львові знаходяться численні підприємства легкої промисловості: виробничі об´єднання "Весна", "Маяк", "Юність" (швейна промисловість), "Промінь" (трикотажна), "Світанок" (шкіряна), "Прогрес" (взуттєва). До харчової належать виробничі об´єднання "Світоч", "Колос", молочний, м´ясний і жировий комбінати. Серед підприємств хімічної і нафтохімічної промисловості у Львові працюють лакофарбовий і нафтопереробний заводи. У місті сформувалася значна будівельна індустрія. Є підприємства, що випускають косметику, картон, меблі, скло, керамічні вироби, музичні інструменти, а також ВО медичної промисловості "Львівфарм".

Львів — визначний туристичний центр, в якому багато пам´яток історії та архітектури.

До складу Дрогобицько-Стрийського промислового вузла входять Дрогобич, Стрий, Борислав, Стебник і Трускавець. Тут розвинуті хімічна, машинобудівна, деревообробна, легка і харчова галузі промисловості, курортне господарство.

Значним промисловим центром вузла є Дрогобич. У місті знаходяться підприємства хімічної, гірнично-хімічної та нафтопереробної промисловості, працюють заводи автомобільних кранів, дослідний спеціалізованого обладнання, експериментально-механічний та ін. Є підприємства деревообробної, легкої та харчової промисловості, будіндустрії.

Провідна галузь міста Стрий — машинобудування і металообробка. Як старий нафтовидобувний центр відоме місто Борислав. Тут розвинута хімічна промисловість, машинобудування, виробництво штучних алмазів і алмазного інструменту, легка, харчова, меблева промисловість. Провідним підприємством міста Стебник є калійний завод.

До складу Червоноградсько-Сокальського промислового вузла, що розміщений на півночі Львівської області, входять Червоноград, Сокаль, Жвирка, Соснівка, Гірник. Основою територіального осереддя цих населених пунктів є паливна промисловість.

Провідним центром Львівсько-Волинського вугільного басейну є Червоноград. Поблизу міста розміщені 12 шахт і центральна збагачувальна фабрика. В Червонограді працюють заводи металоконструкцій, залізобетонних виробів, хлібний і молочний, дають продукцію деревообробний комбінат, виробниче панчішне об´єднання, швейна фабрика.

У місті Сокаль розміщені заводи хімічного волокна і залізобетонних виробів тощо.

До складу Івано-Франківського промислового вузла входять Івано-Франківськ та населені пункти Тисмениця, Лисень та ін. В Івано-Франківську основними галузями є машинобудування і металообробка, легка і харчова промисловість. До підприємств машинобудування належать виробничі об´єднання "Геофізприлад", "Карпатпресмаш", арматурний та ін. До легкої — швейне і шкіряне об´єднання, фабрики трикотажних, швейно-галантерейна і художніх виробів. До харчової промисловості — молочний завод, харчосмакова і кондитерська фабрики, хлібний, птахо- і м´ясокомбінати. У місті виробляють будівельні матеріали, працюють меблевий комбінат та завод тонкого органічного синтезу. У Тисмениці знаходиться виробниче хутрове об´єднання, харчовий комбінат, меблева фабрика.

До складу Калусько-Долинського промислового вузла входять Калуш, Долина, Вигода, Брошків-Осадата ін. Вузол знаходиться на заході Івано-Франківської області. Провідними галузями є хімічна — AT "Оріана" (Калуш), газопереробний завод (Долина) — та машинобудування — ВО "Карпатнафтомаш", заводи комунального устаткування "Будмаш", "Нафто-бурмашремонт" та ін. (Калуш). Тут багато підприємств легкої, харчової промисловості та будіндустрії.

До складу Чернівецького промислового вузла входять Чернівці, Лужани, Новоселиця та ін. Провідними галузями є легка промисловість, машинобудування і металообробка. Легка промисловість представлена такими виробничими об´єднаннями: швейним "Трембіта", панчішним, рукавично-трикотажним, бавовняним. Розвинуті народні художні промисли. Є кілька машинобудівних підприємств: виробничі об´єднання "Чернівцілегмаш" та "Електронмаш", машинобудівний та приладобудівний заводи. Хімічна промисловість випускає гумове взуття, лаки, фарби, товари побутової хімії. Тут багато підприємств харчової, деревообробної і меблевої промисловості.

До складу Ужгород-Мукачівського промислового вузла входять Ужгород, Мукачеве, Чоп, Середнє та ін. Основна спеціалізація вузла — виробництво машин і обладнання, продукція легкої та деревообробної промисловості. Машинобудування представлене заводами "Електродвигун", "Ужгородприлад", нестандартного обладнання, експериментальним газотранспортних турбоустановок (Ужгород), "Мукачівприлад" та комплексних лабораторій (Мукачеве). Тут розвинута деревообробна, меблева, легка, харчова промисловість, будіндустрія.

З Карпатського району вивозять автобуси та автонавантажувачі, автомобільні крани Й інструменти, телевізори і конвеєрні лінії, сільськогосподарські машини і обладнання для нафтової та газової промисловості, технологічне устаткування для легкої промисловості й різноманітні прилади, хутрові вироби, вино, фруктові та овочеві консерви, кондитерські вироби та мінеральні води, калійні добрива і сірку, вугілля, ліс, меблі тощо.

Підприємства Карпатського району працюють на металі з Донбасу і Придніпров´я, зрізних районів країни одержують комплектуючі деталі, мінеральні добрива, синтетичні волокна, шовкові, бавовняні та лляні тканини, сільськогосподарські машини, автомобілі, технологічне обладнання для харчової промисловості, олію.

Однією з найголовніших проблем Карпатського районує низький рівень промислового розвитку його областей, крім Львівської. Незважаючи на те, що район межує з п´ятьма країнами Європи, у нього все ще недостатній рівень транскордонного співробітництва. Складна екологічна ситуація обмежує можливості розвитку рекреаційного господарства.


загрузка...