Навігація
Посилання


Географія

35.5. Форми правління й адміністративно-територіального устрою країн


Державний лад будь-якої країни характеризується перш за все формою правління: республіка це чи монархія.

Республіканська форма правління виникла в давнину (Афінська демократична республіка (V—IV ст. до н. е.), Римська аристократична республіка (V— 11 ст. до н. с.)). Але найбільшого поширення вона набула в періоди Нової та Новітньої історії. У1995 р. кількість республік у світі перевищила 140.

За республіканського ладу законодавча влада належить парламенту, а виконавча — уряду. При цьому розрізняють так звану президентську республіку, де президент очолює уряді наділений дуже великими повноваженнями (США, ряд країн Латинської Америки), і парламентську республіку, де роль президента менша, а уряд очолює прем´єр-міністр (ФРН, Італія, Індія).

Таблиця 14. Група країн за рівнем розвитку (заданими на 1994 р.)

Кількість країн

Валовий національний продукт(ВНП),

млрд дол. США

Населення, млн.осіб

ВНП надушу населення, дол. США

Країни з низьким рівнем доходів

64

1 251

3 178

390

Країни з доходами нижче середнього рівня

66

1 818

1 100

1650

Країни з доходами вище середнього рівня

35

2 207

476

4 640

Країни з високими доходами

44

20517

849

24 170

Світу цілому

209

25 793

5 603

4 600

1 The World Bank Atlas, 1996. – Wash.: World Bank, 1996. - p 20.

Республіканську форму правління вважають найбільш прогресивною і найбільш демократичною, її вибрали для себе не лише економічно розвинуті країни, а й більшість країн Латинської Америки, майже всі колишні колонії в Азії та африканські держави.

Монархічна форма правління виникла в умовах рабовласництва. У середні віки вона стала основною формою правління. У ринкових відносинах збереглись лише традиційні, в більшості формальні риси монархічного правління. У 1998 р. у світі нараховувалось 30 монархій: 14—вАзії, 12 —в Європі, 3 —в Африці, 1 — в Океанії (Тонга). Серед них є імперія (Японія), королівства (Бельгія, Великобританія, Іспанія, Швеція та ін.), князівства (Андорра, Ліхтенштейн, Монако), герцогство (Люксембург), султанати (Бруней, Оман, Малайзія та ін.), емірати (Бахрейн, Катар, ОАЄ) і папська держава — місто Ватикан. Більшість існуючих нині монархій — конституційні. Реальна законодавча влада в них належить парламенту, а виконавча — уряду, монарх "царює", але не править (Великобританія, Норвегія, Швеція). Поряд з конституційними (парламентськими) на політичній карті збереглися ще декілька абсолютних монархій, де уряди або інші органи влади відповідальні лише перед монархом як главою держави, а парламенту немає, або він є лише дорадчим органом (Саудівська Аравія, Оман, Бруней та ін.).

Розрізняють дві головні форми адмін

істративно-територіального устрою — унітарну і федеративну. Унітарна держава — це єдине цільне державне утворення, яке складається з адміністративно-територіальних одиниць, що підпорядковуються центральним органам влади і не мають ознак державного суверенітету. Таких держав у світі більшість. Федерація — добровільне об´єднання декількох раніше самостійних державних утворень в одну союзну державу. У федеративній державі є державні утворення — республіки, штати, провінції, землі, кантони, тобто території, які мають власні закони та органи влади. Нараховується 24 федерації: Російська Федерація, Австрійська Республіка, Королівство Бельгія, Республіка Індія, Австралійський Союз, Південно-Африканська Республіка, Канада, Сполучені Штати Америки та ін.

Конфедерація — це юридичне об´єднання суверенних держав, створене для забезпечення їхніх загальних інтересів (Швейцарський союз). Конфедерація утворює центральні органи, які мають повноваження, делеговані їм державами-членами союзу. Правова основа конфедерації — договір, при федеративному устрої держави (федерації) такою основою є конституція.

35.6. Сучасна політична карта

35.6.1. Європа

Розпад СРСР і всього комуністичного блоку ускладнив політичну карту Європи, в якій можна виділити такі субрегіони — країни Західної, Центральної та Східної Європи.

У Західній Європі (25 країн) знаходяться економічно розвинуті країни, причому чотири з них входять до "великої сімки": ФРН, Франція, Великобританія та Італія. Однак більше невеликих держав з населенням до 10 млн. осіб. Є п´ять "карликових країн": Андорра, Монако, Сан-Маріно, Ліхтенштейн, Ватикан (папська держава — теократична монархія), Гібралтар — британське володіння (спірна територія з Іспанією). Країни Західної Європи об´єднані не лише географічним положенням, а й тісними економічними та політичними зв´язками. Досить пригадати Європейський Союз (ЄС), до якого входить 15 країн.

До держав Центральної та Східної Європи (19 країн) належать колишні соціалістичні держави — Польща, Угорщина. Болгарія, Румунія, Чехія, Словаччина, Албанія, республіки, які утворилися після розпаду Югославії (Словенія, Хорватія, Македонія, Боснія і Герцеговина, Югославія у складі Сербії і Чорногорії), держави Балтії — Литва, Латвія, Естонія, а також нові незалежні держави — Україна, Молдова, Білорусь, Росія.

Сучасна політична карта Європи сформувалась в основному в XX ст., причому дуже великий вплив на її формування справили дві світові війни. Політична карта Європи зазнала значних змін. Досить пригадати лише деякі з них: розпад СРСР, утворення СНД, об´єднання двох німецьких держав, "оксамитові революції" в країнах Східної Європи, розподіл Чехословаччини на Чехію і Словаччину, громадянська війна в Югославії і розпад її на декілька держав. Досі зберігаються осередки напруженості в таких регіонах Європи, як Ольстер (Північна Ірландія), в Албанії, ряді країн СНД.

35.6.2. Азія

Країни Азії дуже різні. Вони відрізняються розмірами території і природними багатствами, рівнем соціально-економічного розвитку, політичним устроєм та ін. Серед сучасних незалежних держав Азії більше республік, проте є країни і з монархічними формами правління — їх 14. На території Азії є такі субрегіони — країни Південно-Західної Азії, Південної Азії, Південно-Східної Азії, Центральної і Східної Азії.

У Південно-Західній Азії — 16 країн, вони розміщені на більшій частині Близького і Середнього Сходу (умовне поняття "Близький і Середній Схід" охоплює територію Південно-Західної Азії та Північної Африки). Це — Афганістан, Бахрейн, Ізраїль, Йорданія, Іран, Ірак, Ємен, Катар, Кіпр, Кувейт, Ліван, Об´єднані Арабські Емірати, Оман, Саудівська Аравія, Сирія, Туреччина. Тут ще є монархії з пережитками феодальних і родоплемінних відносин, але більше республік. У цьому регіоні знайшло відображення суперництво найбільших світових держав, яких притягувало сюди його розташування на найкоротших шляхах із метрополій до їхніх великих колоніальних володінь у Південній і Південно-Східній Азії, а пізніше — найбагатші родовища нафти в цьому регіоні.

Південна Азія складається із семи країн, які знаходяться на південь від Гімалаїв на півострові Індостан і на близько розташованих островах в Індійському океані. Це Бангладеш, Бутан, Індія, Мальдівські Острови, Непал, Пакистан, Шрі-Ланка.

До Південно-Східної Азії, до якої належать півострів Індокитай і численні острови Малайського архіпелагу, входять такі країни: Бруней, В´єтнам, Індонезія, Камбоджа, Лаос, Малайзія, М´янма, Сінгапур, Таїланд і Філіппіни. У Східному Тіморі, який був окупований і практично приєднаний до Індонезії, в 1999 p., під егідою ООН був проведений референдум, де більшість населення виявила бажання стати незалежною держа вою.

До складу Центральної і Східної Азії входять Аоминь, Казахстан, Киргизстан, Китай, Корейська Народно-Демократична Республіка, Республіка Корея, Лаос, Монголія, Таджикистан, Тайвань, Туркменія, Узбекистан, Японія.

35.6.3. Африка

На території Африки нараховується 53 суверенні держави (50 республік і три монархії) більшість із них до середини XX ст. були колоніями. Європейська колонізація почалась) цьому регіоні з XVI ст. До початку Першої світової війни до 90 % території було в руках європейців (найбільші колонії мали Великобританія та Франція). Великі володіння були в Німеччини, Португалії, Іспанії, Бельгії та Італії. На кінець XX ст. на африканському континенті практично не лишилося місць, де не була б вирішена проблема державної незалежності. Виняток складає Західна Сахара, котра до цих пір не здобула статусу самостійної держави, незважаючи на 20-літню війну за звільнення, яку веде фронт ПОЛ ІСАРІО У найближчому майбутньому ООН має намір провести в цій країні референдум і з´ясувати питання про самостійність цієї держави чи приєднання її до Марокко. Недавно на карті Африки з´явилася нова незалежна держава Еритрея — колишня провінція Ефіопії. Острів Святої Єлени знаходиться у володінні Англії, а Реюньйон є заморським володінням Франції.

На території Африки визначають такі субрегіони у складі держав: Північна Африка (Алжир, Єгипет, Лівія, Марокко, Судан, Туніс, Західна Сахара (залежна територія)); Західна Африка (Бенін, Буркіна-Фасо, Гамбія, Гана, Гвінея, Гвінея-Бісау, Кабо-Верде, Кот-дТвуар, Ліберія, Мавританія, Малі, Нігер, Нігерія, Сенегал, Сьєрра-Леоне, Того); Центральна Африка (Ангола, Габон, Демократична Республіка Конго, Камерун, Конго, Острів Святої Єлени (володіння Великобританії), Сен-Томе і Принсіпі, Центральноафриканська Республіка, Чад, Екваторіальна Гвінея); Східна Африка (Бурунді, Джибуті, Замбія, Зімбабве, Кенія, Канарські острови, Маврикій, Мадагаскар, Малаві, Мозамбік, Реюньйон ("Заморський департамент" Франції), Руанда, Сейшельські острови, Сомалі, Танзанія, Уганда, Еритрея, Ефіопія) і Південна Африка (Ботсвана, Лесото, Намібія, Свазіленд, Південно-Африканська Республіка).


35.6.4. Америка

Частина світу Америка складається із двох континентів — Північної та Південної Америки, з´єднаних Панамським перешийком.

У Північній Америці знаходяться дві економічно розвинуті держави — США і Канада. Фактично до цього материка належить і острів Гренландія. Він є частиною території Данії, має внутрішню автономію. Решта держав частини світу Америка розташовані у так званій Латинській Америці. Всього в Америці 48 держав і територій, з яких 34 — політично самостійні держави, 14 — колонії.

Латинською Америкою називають регіон Західної півкулі між США і Антарктидою. До нього входять Мексика, країни Центральної Америки, Вест-Індії та Південної Америки. Причому Мексику, Центральну Америку та острови Вест-Індії часто об´єднують у субрегіон Карибських країн.

Назва "Латинська Америка" походить від історично сформованого в цій частині світу переважаючого впливу мови, культури і звичаїв романських (латинських) народів Піренейського півострова — іспанців і португальців, які ВXV—XVII ст. завоювали цю частину Америки і колонізували її. Колоніальні завоювання інших європейських країн — Великобританії, Франції, Нідерландів — у цьому регіоні почалися пізніше і були відносно невеликі.

У Латинській Америці існують такі торговельні блоки: Латиноамериканська асоціація інтеграції (ЛАІ), Андський пакт (Венесуела, Колумбія, Еквадор, Перу, Болівія, Чилі), Загальний ринок країн Південного конуса (MERCOSUR), Центральноамериканський загальний ринок, Карибський загальний ринок, Організація Центральноамериканських країн.

Існують організації зі створення спільних об´єктів і використання природних ресурсів, такі як: Латиноамериканська економічна система (ЛАЕС), Амазонський пакт, Ла-Платська група (Аргентина, Уругвай, Парагвай, Бразилія).

Структурні зміни в економіці латиноамериканських країн ведуть до появи нових тенденцій у розвитку інтеграційних процесів, провідну роль в яких відіграють економічно розвинуті країни. Це — Північноамериканська угода про вільну торгівлю (NAFTA), Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництво (АТЕС).


загрузка...