Навігація
Посилання


Голокост в Україні

§ 4 "ЄВРЕЙСЬКЕ ПИТАННЯ" В СЕРЕДНЬОВІЧНІЙ ЄВРОПІ


  1. ІНКВІЗИЦІЯ ТА ПЕРЕСЛІДУВАННЯ ЄВРЕЇВ У ЄВРОПІ Умови життя іспанських євреїв майже до середини XIV століття були значно кращими, ніж в інших християнських країнах Європи, де євреї переслідувалися, а згодом і взагалі виганялися. Так, з Англії євреї були вигнані у 1290 році, з Франції

- у 1182, 1306, 1394 рр., з Австрії - у 1421 р.

Але згодом погіршувалося і становище євреїв у Іспанії.

Боротьба з мусульманами під час реконкісти посилювала релігійний фанатизм християн, що все частіше спрямовувався і проти іновірців-євреїв. Крім того, за умов

Карта вигнання євреїв з європейських країн




обмеженності внутрішнього ринку, християни намагалися позбутися в першу чергу конкуренції з боку євреїв-ремісників та торговців.

Формою тиску на євреїв стали так звані “релігійні диспути” між священниками та равинами, організовані християнами для доказу “переваг християнства” та “шкідливості” для суспільства юдаїзму. Зрозуміло, що, незважаючи на хід дискусії, її наслідками все частіше ставало насильство над євреями, яких звинувачували в “організації” стихійних лих, епідемій, голоду.

У 1391 році майже по всій Іспанії прокотилися жахливі єврейські погроми, під час яких майже 50.000 євреїв було вбито, а 100.000 примусово навернуто до християнства.

Євреї вважали своїх прмусово хрещених сородичів “анусім” - “жертвами насильства”. Християни ж презирливо називали їх “марранами” (свинями) або “конверсос” (вихрестами).

Антиєврейські закони не розповсюджувалися на хрещених євреїв, що мали можливість спокійнише займатися ремісництвом та торгівлею, але це не влаштовувало їхніх християнських конкурентів. І в 1478 році католицька церква створила сумнозвісну організацію - Інквізицію, що мала виявляти єретиків.

Інквізиція (з лат. тяйІБІЇо повна назва ЇляшбІЇю Raereticae pravitatis - розслідування викривленої єресі) - особливий слідчий та судовий орган при католицькій церкві для переслідування "єретиків" - відступників від християнства та "звільнення їхніх тіл" від гріха через страшні тілесні тортури. Вироком єретикам була смертна кара. Прилюдні страти отримали назву "аутодафе" - акти віри, що пертворилися на масові глядацькі заходи.

Назву «Інквізиція» цей орган отримав на скликаному папою Інокенті- єм ІІІ 4-му Лютеранському соборі (1215). У 1231-1235 папа Григорій ІХ низкою постанов виключив виявлення єретиків та розслідування їхніх справ з відомства єпископських судів та передав ці функції спеціальним уповноваженим- інквізиторам і до 1232 р. запровадив постійні суди інквізиції в ряді країн. У 1255 р. інквізиція діяла в багатьох країнах Західної та Центральної Європи.

Через численних шпигунів та інформаторів інквізитори постійно стежили за “новими християнами”, підозрюючі їх у прихованому сповідуванні юдаїзму.

>Аутодафе ("акт віри") - публічна страта єретиків за наказом інквізиції

Чимало анусім дійсно продовжували вважати себе юдеями. Але страшним тортурам були піддані тисячі євреїв - і “таємні євреї”, і ті, хто змушений був зректися своєї віри.

У 1483 році на чолі іспанської інквізіції став жорстокий Томас Торквемада, під керівництвом якого переслідування анусім набули нечуваних масштабів. Католицька церква прийшла до ідеї повного вигнання євреїв з Іспанії.

2. ВИГНАННЯ ЄВРЕЇВ З ІСПАНІЇ

У березні 1492 року, за правління іспанського короля Фердинанда Арагонського та королеви Ізабелли Кастильської був виданий королевський декрет про вигнання всіх євреїв з Іспанії, що й було здіснено.

Єврейські вигнанці прямували до Португалії, а також Італії, Нідерландів, мусульманських країн. З вигнанням євреїв з Іспанії фактично було завершено процес витіснення євреїв із Західної Європи.

РОЗДУМИ з ПРИВОДУ...

До вигнання євреїв з Іспанії та наслідків цієї драматичної події здавна була прикута увага істориків. Цікавим є збіг року вигнання євреїв - 1492-й - з роком відкриття Христофором Колумбом Америки. Є свідчення, що серед членів екіпажів іспанських кораблів, які вирушили через океан, були євреї за походженням. А деякі історики стверджують, що й сам Христофор Колумб був євреєм-вихрестом, що шукав свого щастя за межами Іспанії.

Втім, важливішим є те, що після вигнання євреїв економіка Іспанії переживала серйозні труднощі через відтік капіталу євреїв-банкірів та виїзд вправних єврейських ремісників. Тому для підйому іспанської економіки необхідні були надзвичайні заходи - пошуки “нових шляхів до Індії” через Атлантичний океан, сподівання на багату здобич, скарби з нових земель тощо. “Новий шлях до Індії” через Атлантику виявився хибним, але він привів іспанців до нечуваних скарбів Нового Світу - Америки...

Цікаво й те, що один турецький правитель, за історичними свідченнями, казав, що до вигнання євреїв з Іспанії він вважав короля Фердинанда та королеву Ізабеллу розумними монархами, а після едикту він радо запрошує євреїв до своєї країни. Євреї й насправді сприяли швидкому розвитку в Туреччині торгівлі та ремесел (особливо - збройної справи), поширенню наукових знань. Чи випадковим є той факт, що згодом саме Туреччина, єдина з ісламських країн, кинула виклик могутнім християнським країнам, у тому числі - Росії, претендуючи на панування в регіоні?

І останнє. Усі положення королівського едикту 1492 року про вигнання євреїв з Іспанії офіційно й остаточно були скасовані лише... в 1968 році, майже через півтисячоліття після його прийняття. Стільки часу знадобилося церкві та іспанському суспільству для сприйняття ідей віротерпимості.

3. ХРЕСТОВІ ПОХОДИ

З курсу історії середніх віків ми знаємо про причини хрестових походів, серед яких найважливішими були економічні. По-перше, обмежений

середньовічний ринок витісняв знатних, але безземельних дворян, для яких війна на Сході була не тільки задоволенням войовничих амбіцій, але й давала сподівання на багатства. Земля не могла прогодувати сільське населення, численність якого зростала, в містах теж були зайві робочі руки. За таких умов велика кількість людей була готова йти із своєї країни за кращою долею. По-друге, купці християнських країн прагнули відкриття торгових шляхів на Близький Схід, чому перешкоджали мусульмани.

До такої економічної ситуації додалися ідеологічні, релігійні чинники. На Клермонському Соборі в листопаді 1095 року папа римський Урбан ІІ закликав християн звільнити Святу Землю від “невірних”. Так розпочалася майже 200-річна доба хрестових походів.

Хрестоностці проголосили своєю метою війну проти “ворогів Христових” у Палестині. Але шлях до Святої Землі був дуже довгим і важким, пролягав через різні країни і землі. Воїнів “війська Христового”, що керувалися виключно ідеями звільнення християнських святинь, було серед хрестоносців не так вже й багато. Хрестоносцями сталвали і лицарі, і монахи, і селяни. Значну частину войовничих загонів складали шукачі пригод і багатств, авантюристи, а інколи й просто злодії. Тому від хрестоносців часто потерпало місцеве населення.

За логікою багатьох хрестоносців, не варто було чекати зустрічі з “ворогами Христовими”

- мусульманами - в Палестині, коли такі “вороги”, що “винні” в розп’ятті Христа - євреї - живуть поруч, у Європі. Проходячи повз міста, де жили євреї, хрестоносці казали один одному: “Ось ми йдемо помститися ісмаїлітам, аж ось перед нами євреї, предки яких розп’яли нашого Спасителя, - помстимося спочатку їм!” І жахливі єврейські погроми відбулися в країнах, через які йшли загони хрестоносців.

Масові вбивства євреїв відбувалися у Вормсі, Кельні, Майнці, Шпеєрі.

Крім Німеччини, насильство й пограбування потрясли Англію й Францію.

В Майнці та деяких інших місцях євреї чинили збройний опір погромникам. Але сили були нерівними, і тисячі євреїв, у тому числі жінок та дітей, були знищені. У захоплених хрестоносцями містах більшість з тих, хто залишився, продавалися в рабство.

4. ЗВИНУВАЧЕННЯ ЄВРЕЇВ. “КРИВАВИЙ НАГОВІР”

У середньовіччі євреї потерпали не тільки від хрестоносців. У 1144 році в Англії виник новий прояв антисемітизму - сумнозвісний “кривавий наговір” (“кривавий наклеп”). Згідно до нього, євреїв стали звинувачувати у використанні крові християн у “таємничих та жорстоких” єврейських обрядах.

Як відомо, за юдейською традицією, освяченою Торою, євреї, на відміну від самих християн, не використовували навіть крові тварин у їжі. На безглуздість звинувачень євреїв у “кровожерливості” звертали увагу і деякі церковники, дворяни-християни. Але ксенофобія, звісно, не потребує логіки або доказів, і “криваві наклепи”, а також звинувачення євреїв у спаплюженні гостії були приводами для масових єврейських погромів.

Крім того, з чужинцями-євреями, що мали дивні, з точки зору християн, традиції та звички, стали пов’язувати нещастя та лиха - будь то неврожаї чи масові захворювання. Під час жахливої епідемії чуми у 1348-1349 роках, коли померла майже третина населення Європи, смертність серед євреїв виявилася нижчою, ніж серед представників інших народів. Це було додатковим “аргументом” для звинувачень євреїв у чаклунстві і, знов таки, вбивствах. Іноді місцеві мешканці сподівались, що вбивства євреїв допоможуть їм уникнути епідемій. Тоді тільки в Німеччині були знищені 60 великих і 150 малих єврейських общин.

Німецька гравюра XV століття, що ілюструвала "кривавий наговір" на євреїв. Зображує євреїв, які, згідно до звинувачень, беруть кров у християнського хлопчика Симона для ритуальних обрядів


РОЗДУМИ з ПРИВОДУ...

Менша смертність серед євреїв не вперше дратувала інших місцевих жителів та їхніх правителів. Подібне відбувалося ще в стародавні часи, коли, за Біблією, євреї були рабами на землі єгипетській.

Але таке явище можна пояснити досить просто - його важливою передумовою було дотримання особистої гігєни - складовою юдейської традиції. Ритуальне омовіння рук перед їжею, обов’язкове омовіння жінок у мікві, а також певні правила приготування їжі давали носіям таких традицій переваги у протистоянні інфекційним хворобам. Навіть вимога кошруту не змішувати м’ясну їжу з молочною позитивно впливає на здоров’я людини. Недарма популярна в наші часи “система роздільного харчування” так само пропонує не вживати в один прийом їжі м’ясне з молочним, що шкодить травленню. Отже, це є цікавим прикладом розумності певних релігійних традицій.

У ХІІІ столітті в європейських країнах католицька церква встановила, що євреї мають носити на одязі спеціальний знак - жовте коло, що відрізняло їх від інших людей. Крім цього, євреї відчували ще чимало обмежень, як економічного характеру, так пихологічного, що виглядало як приниження. Так, євреї не могли жити з християнами в одному домі. Єврей не міг займати посаду, на якій він мав би підлеглих-християн. Було обмежено пересування євреїв під час християнських свят та інше.

У деяких країнах Європи, наприклад - на півдні, становище євреїв ставало сприятливішим. Були приклади, коли королі, феодали, священники чи папа римський проголошували несправедливість та брехливість “кривавих наговорів” та інших звинувачень проти євреїв, інколи навіть приймали конкретні дії проти погромників. Але маховик фанатичного переслідування євреїв - “не таких, як усі”, “чужих” - набував таких масштабів, що все більше євреїв переконувалися у неможливості подальшого проживання поруч з фанатичною черню.

За таких умов євреї цілими общинами переселялися на схід, туди, де місцеве населення приязніше ставилося до чужинців. Євреї прямували до Польщі й Литви, і це переселення стало масовим з XV століття. Так все більше євреїв опинялося й на українській землі, де вони інколи зустрічалися з потомками тих євреїв, що оселилися тут на тисячу років раніше.


1. Дайте визначення поняттям:

- інквізиція;

- аутодафе;

- “кривавий наговір”.

  1. Коли був виданий королевський декрет про вигнання всіх євреїв з Іспанії?
  2. Від яких звинувачень потерпали євреї в середньовічній Європі?
  3. Які події історії ХХ століття нагадують Вам середньовічні вимоги до євреїв носити спеціальний знак на одязі?

  1. Які Ви можете назвати причини вигнання євреїв з країн Європи?
  2. Використовуючи матеріал цього параграфу та курсу історії середніх віків, спробуй визначити наслідки хрестових походів для європейської історії взагалі та для історії євреїв зокрема.


ДОКУМЕНТ

З РОБОТИ Ф. КАНДЕЛЯ “КНИГА ЧАСІВ ТА ПОДІЙ. ІСТОРІЯ РОСІЙСЬКИХ ЄВРЕЇВ”.

..У 1241 році розповсюдилися чутки про те, що монголи, які вдерлися до Європи, є родичами євреїв і покликані ними для того, аби позбутися влади християнських народів. У Франкфурті-на-Майні розлючений натовп увірвався до єврейського кварталу, внаслідок чого було вбито сто вісімдесят чоловік. У 1264-1267 роках прокотилася хвиля погромів по німецьких містах. В Зінцігі були спалені в синагозі 72 єврея. У Вайсенбурзі колесували 7 євреїв за звинуваченням у вбивстві християнського хлопчика, - серед них загинув і чернець, який до цього перейшов до юдаїзму... В 1298 році німецький дворянин Риндфлейш - “бичаче м´ясо” - зібрав натовпи різного зброду і розгромив 120 єврейських общин... У 1336 році в Німеччині бешкетували селянські ватаги, які знищили близько 110 общин. У Франції на початку XIV століття євреїв звинуватили в отруєнні колодязів за допомогою найнятих ними прокажених, - і нова хвиля гонінь прокотилася країною... Багато німецьких міст прийняли рішення не пускати до себе євреїв принаймні найближчі двісті років. Але їхнє економічне значення було настільки великим, що вже через кілька років ці ж самі міста знову відкрили євреям свої брами...

Феликс Кандель. Книга времен и событий. История российских евреев. - Т.1.

- Части первая и вторая. - М.: Мосты культуры, 2002. - С.47-48.

П^ГАНИЯДОДОКУМЕИТУ

1. Представники яких верств населення брали участь у антиєврейських акціях?

Про що свідчили масштаби єврейських, погромів, які прокотилися Західною Європою?

  1. Як Ви вважаєте, чи існувала історична можливість уникнути масових вбивств

євреїв у середньовічній Європі?

  1. Яку роль відігравали євреї в економіці Західної Європи?

загрузка...