Навігація
Посилання


Голокост в Україні

§ 5 ЄВРЕЇ Й УКРАЇНЦІ В СЕРЕДНЬОВІЧЧІ


1. ПОЯВА ЄВРЕЇВ НА ТЕРИТОРІЇ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ

Історична доля євреїв тісно пов’язана з історією слов’ян, історією українського народу. Як відомо, перша згадка про євреїв на території сучасної України відноситься до І ст. н. е. Це були грецькі написи на мармурових плитах, що знайшли археологи в Керчі. Євреї потрапляли до Криму з Греції, Риму, Візантії; були й шляхи до Причорномор’я з Вавілонії - через Кавказ.

Окремою сторінкою взаємовідносин євреїв та слов’ян є історія Хозарського каганату - однієї з перших держав у Східній Європі, що утворилася в середині VII століття на нижній Волзі та Північному Кавказі. Хозари торгували із слов’янами, деякі слов’янські племена сплачували їм данину. З арабами Хозарія воювала і, як писав видатий український історик і політик Михайло Грушевський, виконувала роль бар’єра, “буфера” між арабськими арміями та Східною Європою.

У 30-х роках VIII ст. Хозарський хан Булан прийняв юдаїзм, а на початку ІХ століття хозарський каган Овадія (Обадія) проголосив юдаїзм державною релігією в каганаті. Чому саме юдаїзм був обраний каганом? Вочевидь, це визначили політичні чинники. Внутрішні були пов’язані з необхідністю укріплення державної влади, чому не сприяло язичництво з його політеїзмом. Зовнішньополітичні чинники визначалися протистоянням Хозарії двом сильним опонентам - християнській Візантії та мусульманському арабському світу. Прийняття християнства або ісламу неодмінно мало привести до
ідеологічної, а отже - і політичної залежності каганату. Тож у Овадії був не такий вже великий вибір, і зупинився він на юдаїзмі.

ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ

За правління Овадії до каганату переселилося багато євреїв з

Цікаво, що про прийняття Овадією юдаізму існує міф, згідно якого каган влаштував своєрідний конкурс між послідовниками християнства, ісламу та юдаізму. Ставлячи різні питання, правитель, зокрема, запитав: яку релігію ви порадите крім своєї? Християнин і мусульманин назвали юдаїзм, і Овадія зробив вибір на користь Закону Мойсея.

Звичайно, на розум відразу приходить міф про обрання київським князем Володимиром християнства. За цією історією, фабула якої, як бачимо, була запозичена у хозар, переміг християнин.

мусульманських міст та Візантії, де вони переслідувалися. Євреї заселили цілі квартали в багатьох хозарських містах. Хозарія була відомою не тільки дорогоцінним “хозарським хутром” (пізніше ця слава перейшла до “руського хутра”), але й віротерпимістю між юдеями, християнами, мусульманами та язичниками.

Про цю юдейську державу в X столітті

дізнався Хасдай ібн Шапрут і написав

листа тодішньому кагану Йосефу. Саме з

листа Йосефа до кордобського вельможи

історики отримали унікальну інформацію

про Хозарію. Але вже в 60-х роках Х століття

київський князь Святослав розгромив

Хозарське царство, і наприкінці Х століття

воно було остаточно зруйноване.

Перші відомості про перебування

євреїв у Києві відносяться до Х ст. Серед

них були ті, що прийшли до слов’янських

земель з Європи, і хозарські євреї. Два

квартали в Києві, де мешкали євреї,<

/p>

називалися “Козари” (від слова “хозари”) і

“Жидове” (таку деяких слов’янських мовах

Хозарський воїні називали євреїв).

(сучасний малюнок)


Ми інколи не знаємо, що є образливим для представників різних груп людей, різних націй. І це може спричинити до, принаймні, неприємних ситуацій. Якщо в США чи Канаді ми скажемо на чорношкіру людину - “негр”, то це буде досить серйозною образою, навіть виявом расизму. Людей з чорною шкірою прийнято називати в Америці “афроамериканцями”.

Ми звикли до слова “грек”, пишемо на картах - “Греція”. Але для представників цієї чудової балканськоїкраїни таке слово є образливим. Якщо замислитись, можна зрозуміти, як вони називають себе, - елліни, і країну свою вони гарно звуть Елладою.

Ніхто зараз не вимагає переписування карт чи реформи мови. Але знати такі речі сучасній освіченій людині не завадить.

Євреї жили і в інших землях Київської Русі. У Володимир-Волинському вони з’явилися в ХІ столітті, в Чернігові - з ХІІІ століття.

У ХІІІ - XV століттях швидко зростало єврейське населення в Польщі та Литві, куди переселялися євреї із Західної Європи. Польські королі надавали їм привілеї, свободу підприємницької діяльності, захист від переслідувань. Але ставлення до євреїв польського населення і особливо церковників було іншим, часто - ворожим.

У XV-XVI ст. саме з території Польщі відбувалося масове переселення євреїв на українські землі. Вони селилися в містах і містечках, рідше в селах Галичини, Поділля, Волині, Буковини та Закарпаття разом з українцями та представниками інших народів - росіянами, поляками, білорусами, чехами, словаками, татарами, турками, вірменами, циганами тощо.

Євреї були інтегровані до соціально-економічного життя України XVI- XVIII ст. Але українсько-єврейськи відносини були складними іпротирічними. Ці відносини визначали, передусім, соціально-економічні та національно- релігійні чинники.

2. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ УКРАЇНСЬКО-ЄВРЕЙСЬКИХ

ВЗАЄМИН У XV - XVII СТОЛІТТЯХ

Слід згадати, що євреї не мали права володіти землею, а саме землеробство було основним видом господарства в ті часи. Тому доступними для євреїв були лише ремісництво, орендарство, лихварство, торгівля і посередництво. Зрозуміло, що останні чотири заняття (необхідні для економічного життя) часто сприймалися іншим населенням як такі, що дають
можливість несправедливо наживатися за рахунок селян.

З іншого боку, за Литовськими статутами 1566 і 1569 рр. права євреїв на підлеглих Польщі землях встановлювалися практично нарівні з правами шляхти, що не поліпшувало настроїв українського населення щодо євреїв.

Поширеним явищем була єврейсьска корчма - але особливо велику питому вагу складали євреї серед орендарів, які нещадно експлуатували українських селян. Так, у володіннях роду Острозьких було близько 4 тис. орендарів-євреїв, а у 1616 р. більше половини українських земель, що були під владою Польщі, орендувалися єврейськими підприємцями. Прагнучи повернути з прибутком вкладені ними гроші за кілька років, вони нещадно експлуатували селян. Нерідко орендар вимагав, щоб селяни працювали на нього по шість-сім днів, виганяючи їх у поле за допомогою магнатських слуг

Іншою формою оренди стало надання тимчасової монополії на виробництво і продаж горілки та тютюну. Це давало можливість орендареві монопольно встановлювати високі ціни на ці продукти, що, зрозуміло, відчували споживачі - українці.

ІСТОРИКИ СВІДЧАТЬ...

...Ничто такне тяготило и не оскорбляло русского народа, как.власть иудеев. Паны, ленясь управлять имениями сами, отдавали их. в аренды иудеям с полным правом панского господства над хлопами И тут-то не было предела истязаниям над рабочею силою и духовною жизнью хлопа... Отдавать имения на аренды казалось так,выгодным, что число иудеев-арендаторов увеличивалось все более и более, и Южная Русь очутилась под ихвластью. ...Крестьянам не дозволялось ни приготовлять себе напитков, ни покупать их иначе как,у жидов, которым пан отдает корчму в аренду.

(Н.И. Костом.аров. Малороссийский гетман Зиновий-БогданХмельницкий)-

...Міста под польським режимом... занепадають, відстають все більше від сучасного прогресу економічного і культурного життя і разом з тим набувають все більш. інородного характеру. ...Залишки торговлі і промислу потрапляють до рук,євреїв, незважаючи на всі спрямовані проти нихзаборони та обм.еження.

(М Трушевський. Ілюстрована історія України)

Для становища, що склалося, показовими були слова одного польського магната: “Ми завжди обдирали українських селян єврейськими кігтями".

Як слідство, євреї сприймалися українським населенням як союзники польської шляхти в соціально-економічному та духовному поневоленні. А ненависть українського селянства до своїх польських та єврейських гнобителів поширювалася на всіх євреїв, в тому числі незаможних, які не мали жодного відношення до експлуатації українського селянства.

3. ІДЕОЛОГІЧНІ ТА СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ

УКРАЇНСЬКО-ЄВРЕЙСЬКИХ ВЗАЄМИН

Достатньо висвітлені в літературі національні чинники визвольної війни українського народу. Польська шляхта презирливо ставилася до православ’я -“холопської віри”, до української мови й культури. Дискримінація української мови, освіти викликали глибоке обурення українців. Винними ж у цьому пригніченні українці вважали не тільки поляків, але й євреїв.

Важливими були ідеологічні чинники в українсько-єврейських взаєминах. У XVII столітті, як і в попередні часи, ідеологія здебільшого була представлена у формі релігії, тому мова йде про релігійні чинники. З одного боку, християнство з давнини підтримувало антисемітські настрої, звинувачуючи євреїв у “боговбивстві”, організовуючи “криваві наклепи” тощо. Формувався образ євреїв як “ворогів Христових”, чужинців, що протистояли цінностям добропорядних християн. З іншого боку, в Речі Посполитій православні потерпали від шаленого тиску з боку католицької церкви. Закривалися православні церкви і монастирі. Водночас будувалися католицькі храми, надавалося сприяння місіонерській діяльності католицьких орденів, зневажалися релігійні почуття православних та відбувалося примусове навернення (нерідко насильницьке) до уніацтва чи католицизму.

Були й соціально-психологічні чинники, що визначали українсько- єврейські взаємини. Євреї відрізнялися від українського (як і будь-якого іншого народу Європи) традиціями, звичаями, суспільною організацією. Вони були “не такі, як усі” і, до того ж, будували бар’єри самоізоляції. Це, з одного боку, зумовило врятування єврейського народу від асиміляції протягом тисячолітньої історії в діаспорі, а з іншого боку - сприяло пробудженню ксенофобських проявів з боку сусіднього неєврейського населення.

При цьому в українській національній свідомості формувався стереотип єврея-гнобителя, хитрого та жадібного, підступного і, навіть, дужого, що примушує українців до дурних звичок. В одній з українських пісень йдеться:

‘Якіде український крзакт0 й корчму минає,

А Жид вибігає та українського крзака за чуб хватає,

Та ще його двома кулаками по потилиці затина.є...”

Усі ці чинники й зумовили ті жахливі для євреїв події, які розгорнулися під час повстань - Визвольної війни українського народу у XVII столітті, Коліївщини тощо.

ПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

  1. Хто й коли проголосив юдаїзм державною релігією в Хозарському каганаті?
  2. Якими були передумови оголошення Овадією юдаїзму державною релігією в Хозарському каганаті?
  3. Розкажіть про відносини між хозарами та слов янами.
  4. Коли з’явилися перші відомості про перебування євреїв у Києві?
  5. Як Ви розумієте слова польського магната “Ми завжди обдирали українських селян єврейськими кігтями”?

ПИТАННЯ ДЛЯ РОЗДУМІВ ТА ДИСКУСІЙ

  1. Чому видатий український історик Михайло Грушевський вважав, що знищення руським князем Святославом Хозарського каганату зробило Русі злу послугу? Які геополітичні та військові аспекти він мав на увазі?
  2. Чому основними заняттями євреїв на території України були торгівля та орендарство? Як це позначилося на українсько-єврейських взаєминах?
  3. Назвіть національні, релігійні, соціально-психологічні чинники українсько-єврейських взаємин у XVII ст.
ДОКУМЕНТ

З РОБОТИ Ф. КАНДЕЛЯ “КНИГА ЧАСІВ ТА ПОДІЙ. ІСТОРІЯ РОСІЙСЬКИХ ЄВРЕЇВ”.

Й

э середини XVII століття вже визначилися ті обставини, що призвели до страшної астрофи. Пани були католиками, селяни - православними. Православ´я вважалося у католиків “холопською вірою”, його намагалися знищити шляхом примусових церковних уній. На селян пани дивилися як на нижчу расу. Вони задарма обробляли панську землю і сплачували багато податків - за пасовиська, млини, рибальство, за кожен вулик і з кожного вола... Антагонізм був жахливим, нічого спільного не було у пригніченого з гнобителем - ані віри, ані мови, ані народності. Ніщо не могло пом´якшити відносини між паном і холопом, між католиком і православним, між поляком і українцем. Але пан чи магнат частіше за все був далеко, і селяни стикалися безпосередньо з євреєм- орендарем. Формально він ставав на місце пана, певною мірою він одержував ту владу над селянином, котра належала землевласнику, і мав - за дорученням пана - стягати з селянина максимальний прибуток...

Феликс Кандель. Книга времен и событий. История российских евреев. - Т.1.

- Части первая и вторая. - М.: Мосты культуры, 2002. - С.113-114.

ПИТАННЯ ДО ДОКУМЕН


  1. У чому, на думку автора тексту, були протиріччя між польською шляхтою та

українським селянством?

  1. Чому ненависть українських селян до панів-експлуататорів перекидалася на

євреїв?


загрузка...