Навігація
Посилання


Голокост в Україні

§ 6 ЄВРЕЇ ПІД ЧАС ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ


1. ВИЗВОЛЬНА ВІЙНА УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ ТА ЄВРЕЙСЬКІ ПОГРОМИ

Євреї відігравали важливу роль в соціально-економічному та політичному розвитку України XVI-XVIII ст. Втім, одночасно із економічним співробітництвом між євреями та українцями було чимало протиріч, поряд із добросусідством в селах та містечках ставалися вражаючі факти насильства та масових вбивств, що супроводжували національно-визвольну війну українського народу в середині XVII ст.

Звичайно, будь-яка війна, в тому числі й національно-визвольна, супроводжується насильством. У попередньому параграфі ми розглядали різні аспекти українсько-єврейських взаємин, які визначали трагізм масових єврейських погромів під час війни.

Картини жахливих погромів, масових вбивств однакові і в українських, і в єврейських, і в інших джерелах. Отже, достовірність фактів трагічних подій XVII ст. досить очевидна.

ЗВЕРНИ УВАГУ!

Перед тим, як викладати наступні факти, необхідно зауважити на кілька важливих моментів.

По-перше, ми викладаємо ці факти через переконання, що в історії не має бути “білихплям”, не має бути замовчування фактів. Навіть, якщо ці факти неприємні - люди мають право знати все. Але, водночас, дуже важливо мати обґрунтоване наукове пояснення цих фактів, розуміти передумови певних подій.

Ніхто не вимагає погоджуватися зі злочинами, масовими вбивствами чи тортурами. Але з´ясування їх причин дає змогу не виправдовувати, а розуміти мотиви людських вчинків. Наприклад, ми знаємо про злочини середньовічної інквізиції проти тисяч людей, але, розуміючи історичні умови тих часів, ми не можемо засуджувати за ці злочини сучасну католицьку церкву.

З цим пов’язаний ще один момент - необхідність дотримання історичного підходу до аналізу подій. Не можна з моральних позицій сьогодення, що ствердилися і є справедливими нормами в демократичному суспільстві, давати моральні оцінки подіям минулого. Те, що сьогодні є нормою цивілізованого ставлення до людей, в минулому здавалося дивним і незрозумілим; милосердя до слабших могло виглядати як прояв слабкості духу. І навпаки, насильство, що диктувалося умовами війни, насьогодні може виглядати як нічим не виправдана жорстокість.

Можна було б зробити ще чимало зауважень перед тим, як розповідати про складні та драматичні події. Але зробимо останнє: один з важливих принципів історичного дослідження, який запропонував ще давньоримський історик Тацит - “без гніву і пристрасті”.

А тепер уже можемо звернутися до фактів. У ході національно-визвольної війни українці знищували і польських ксьондзів, і євреїв - союзників польської шляхти.

Ксьондзи (з польск. І^і^) священники в Польщі.

Костьол (з польск. кОБСІО^) католицький храм .

католицькі

У відомому українському документі

- Літопису Самовидця - читаємо: “Де тільки знайшлись шляхтичі, замкові слуги, євреї, міські власті - всюди їх вбивали, не жаліючи жінок та дітей, грабували маєтки, палили й руйнували костьоли, спустошуючи шляхетські замки та Козаки маєтки, єврейські подвір’я, не залишаючи

жодного. Рідко хто тоді не обагрив рук кров’ю і не взяв участі в пограбунках маєтків... Більше всього євреїв пропало в Немирові і Тульчині - несмітна

кількість”.

Про це ж пише відомий історик М. Костомаров.

ІСТОРИКИ СВІДЧАТЬ...

...Самоеужасное остервенение показывал народ к,иудеям: они осуждены были на конечное истребление, и всякая жалость к.ним считалась изменою. Свитки- Закона были извлекаемы из синагог, казаки плясали на них- и пили водку, потом клали на них. иудеев и резали без милосердия; тысячи иудейских младенцев бъли бросаемы в колодцы и засыпаемы землею...

(‘Н.И^. Костомаров. Малороссийский гетман Зиновий-БогданХм.ельницкий).

Козак з війська Богдана Хмельницького

(старовинний малюнок)

євреїв дають єврейські хроніки. Тільки в Немирові за один день було вбито 6000 євреїв.

Єврейський історик С. Рот пише: “По всій країні прокотилася хвиля погромів і вбивств таких розмірів і такої жорстокості, що залишила позаду усі переслідування євреїв в Європі... ”

Перехід до християнства (або ще татарський полон) часто був для євреїв єдиним шляхом для рятування. “...Багато з євреїв у той час, боячись смерті, - читаємо в Літопису Самовидця, - прийняли християнську віру, але потім,

вичікавши час і коли втекли до Польщі,залишились юдеями, і рідко хто з них залишився християнином. І так на Україні не залишилося жодного юдея... Так само і по той бік Дніпра, до самого Дністра було таке ж спустошення замків, костьолів, маєтків шляхетських і подвірій єврейських...”

Чимало подібних прикладів знаходимо і в єврейських хроніках Меїра з Щебржешина, Натана Ганновера, Шмуеля Файбіш Файделя. Але в більшості випадків євреї відкидали спокусу врятувати свої життя ціною відступництва.

Мужність людей, які йшли на смерть, але не зраджували вірі своїх предків, далеко не завжди викликала повагу повстанців. Часто це сприймалося як упертість у своїх помилках та несприйняття “істинної християнської моралі”, щось незрозуміле і тому вороже.

Євреї здебільшого залишалися беззахисними перед загонами козаків, але й приклади захисту єврейського населення польськими загонами не є поодинокими.

Зокрема, захисником євреїв як союзників шляхти виступав польський князь Ярема Вишневецький.

У 1648-1656 рр. повсталими було вбито десятки тисяч євреїв. Більш точні цифри встановити неможливо через брак достовірних даних. Хмельниччина була однією з найжахливіших подій єврейської історії.

Визнаючи це, не будемо забувати і про причини трагічних подій минулого. Історики Смолій В.А. та Степанков В.С. пишуть:

“Чим нестерпнішими були знущання з боку панів, урядовців, орендарів, католицького духовенства, чим лютіше власті карали

учасників рухів..., тим жорстокішими ставали розправи повстанців...”

2. СПІВРОБІТНИЦТВО МІЖ УКРАЇНЦЯМИ ТА ЄВРЕЯМИ

Картина українсько-єврейських взаємин була б недостовірною без згадки про співробітництво між українцями і євреями, що повністю не припинялося навіть за часів війни середини XVII ст.

Згідно до Зборівського миру (1649 р.) євреям заборонялося перебувати на Київщині, Чернігівщині та Брацлавщині. Однак ще за часів Хмельницького в Україні-Гетьманщині були євреї. Так, за документами, єврей Абрагам взявся супроводжувати шведського посла Веллінга в його подорожі з Молдавії в Україну, і він спокійно доїхав з послами до тодішньої столиці Гетьманщини Чигирина.

Є документи, що свідчать про наявність євреїв серед самих козаків.

Вже під час повстання під проводом К. Косинського (1591-1593 рр.) та С. Наливайка (1594-1596 рр.) серед повстанців були євреї. З виданої у 1697 р. у Франкфурті-на-Майні книги берестейського рабина Іоіля Серкеса відомо про
принаймні 11 євреїв з-поміж козаків-наливайківців. Один з них, на ім’я Берах, геройськи загинув у бою проти польських військ. Є факти про участь євреїв- повстанців у штурмі Збаража. За дослідженням німецького історика З. Любер, серед козаків-реєстровців, осередку козаків-повстанців, було чимало людей з особливими прізвищами. Ці прізвища (Зраїтель, Жидченко, Жидовкин та ін.) можуть свідчити про єврейське походження їхніх носіїв.

Цікаві відомості наводив С.Я. Боровий, який написав відому книгу ”Євреї в Запорізькій Січі: За матеріалами січового архіву”. В ній історик згадує не тільки євреїв-воїнів, що брали участь у козацьких військових походах, але й євреїв-маркітантів, які супроводжували польсько-козацькі армії в їхніх походах, євреїв-купців тощо.

Маркїтанти(знїмМагкЄїепаеГ^вІдіталтегсаЕаїїЕе^торговець)^ дрібні торговці, які супроводжували війська у походах в європейських арміях. Діяльність маркітантів регламентувалась військовими статутами. Існували до початку ХХ ст.

Є чимало фактів про примусове вихрещення євреїв козаками.

Єврейський хроніст Н. Ганновер згадує про численні випадки самогубства єврейських дівчат общини Немірова, що були силоміць хрещені та взяті заміж козаками. Але були й приклади добровільного навернення євреїв до православ’я. Це давало євреям-вихрестам можливість зайняти високу посаду на Січі або в Гетьманщині.

В козацькій старшині було чимало іноземців. Серед них - представники покозаченої польської католицької шляхти (Дуніни-Борковські, Леонтовичі та ін.). Кочубеї були кримськими татарами, Фридрикевичі - цесарцями, Орлики та Пассеки походили з Чехії, шотландцем був Максим Кривоніс. Козацькими старшинами єврейського походження були знатні козацькі роди Боруховичів, Магеровських-Перехрестів, Герциків, Крижановських, Марковичів, Перехрестів-Осипових та деякіх іншіх.

РОЗДУМИ З ПРИВОДУ...

Свій серед чужих, чужий серед своїх - цей принцип інколи яскраво проявлявся в єврейсько-козацьких відносинах.

Так, в одному з документів середини XVII ст. містяться свідчення про двох братів-євреїв Лейбу (Олександра) і Якова, які стали вихрестами та влилися до армії Б. Хмельницького. Під козацькими прапорами вони билися з ляхами, наводили жах на євреїв. Під час перемир’я 1649 р. вони опинилися на Волині. Тут ці євреї-козаки очолили групу розбійників, яка вчинила чимало лихого євреям, в тому числі - вбила єврейського орендаря Маєра з Базалії. Згодом поляки захопили Лейбу-Олександра і піддали його тортурам. Заарештований зізнався у своїх вчинках і був засуджений до страти. Перед смертю йому запропонували звернутися або до православного священика, або до рабина. Олександр був хрещений, вірно служив козакам, його руки були заплямовані єврейською кров’ю - чи важко здогадатися, перед ким сповідувався козак перед смертю? - Він звернувся до рабина...

Мабуть, ця історія не поступається своєю драматичністю трагедіям Шекспіра або відомому роману Миколи Гоголя.

Є окремі факти про євреїв серед українських козаків у роки Руїни.

З джерел відоме ім’я сотника з Правобережної України Лейбенка, який брав участь у антипольських повстанях 60-х рр. XVII ст. Лікар-єврей служив гетьманові П. Дорошенку і навіть пішов за ним у московське заслання.

Серед дітей, яких іноді викрадали запорожці і приводили на Січ, були й діти з єврейських родин. Архів Коша Нової Запорозької Січі містить під №419 Атестат козака Іркліївського куреня, єврея Василя Перехриста. В документі йдеться про те, що Василь, Павлов син, був вивезений запорізькими козаками на Січ під час Кримських походів. За походженням єврей, він за своїм бажанням прийняв християнство. Після досягнення повноліття ніс військову, курінну службу “вєрно і рєвностно”, жив “чєсно, обходітєльно, бєз малєйшего порока, довольствуясь купеческим промислом”. Тому Василь Перехрист отримав аттестат, що надавав право “во всєх его нуждах і надобностях оказивать... із Войска Запорожского...”.

Відомо про економічні зв’язки між євреями та українцями. Так, на Новій Січі існувала єврейська торговельна компанія, заснована за ініціативою уманських євреїв-купців С. Марковича, Н. Несумовича та Х. Берковича, завдяки згоді П. Калнишевського. Запорожці зобов’язалися надавати купцям цієї компанії збройний ескорт, що супроводжував їх під час подорожі козацькими землями. Єврейська торговельна компанія торгувала тканинами та іншими товарами з 1772-го до занепаду Нової Січі у 1775 р.

Отже, важливими чинниками українсько-єврейських взаємин були також економічна вигода та здоровий глузд.

Українсько-єврейські взаємини протягом століть не були однозначними. Однією з найдраматичніших сторінок історії були події, що відбувалися у XVII столітті. Про деякі з них важко говорити. Але ми маємо з’ясовувати передумови тих чи інших подій та явищ для того, щоб з усвідомленням історичного досвіду будувати сучасні міжнаціональні відносини на засадах гуманізму та загальнолюдських цінностей.

ПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ:

1. Дайте визначення поняттям:

- ксьондз;

- костьол;

- маркітанти.

  1. Що може свідчити про достовірність фактів трагічних для єврейського населення подій XVII ст.?
  2. Які були можливості рятування євреїв від козацьких погромів?
  3. Наведіть приклади економічного співробітництва між козаками та євреями.
  4. Обговоріть з друзями, що треба брати до уваги під час розгляду та аналізу драматичних історичних подій минулого. Наведіть приклади історичних подій, що впливають на сучасні міжнародні, міжнаціональні відносини (українсько- польські, українсько-російські, російсько-японські, російсько-латвійські тощо).
  5. Як ти вважаєш, які думки і почуття спонукали єврея-козака Лейбу- Олександра перед смертю звернутись до рабина?

ДОКУМЕНТ 1

З РОБОТИ М. АРКАСА “ІСТОРІЯ УКРАЇНИ-РУСІ” ПРО ПРИЧИНИ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОГО ПОВСТАННЯ СЕРЕДИНИ XVII ст.

..релігійні, - бо народ хотів відстояти свою віру, котра зазнавала тяжких утисків; національні, - бо народності Українській була велика небезпека од Поляків; політичні, - бо народ наш не хотів помиритися з тим ладом державним, що запанував був у Польщі; нарешті, соціально-економічні - бо дуже тяжко гнітило народ шляхетсько-жидівське господарство, дуже тяжко давалася в знаки народня неволя на те, що землі людські підгарбали собі пани”.

ПИТАННЯ ДО ДОКУМЕНТУ 1

Розкрийте основні причини українського національно-визвольного повстання середини XVII ст. за роботою М. Аркаса.

ДОКУМЕНТ 2

З ЄВРЕЙСЬКОЇ ХРОНІКИ НАТАНА ГАННОВЕРА “ПУЧИНА БЕЗДОННАЯ” ПРО СОЦІАЛЬНО- ЕКОНОМІЧНИЙ ТИСК НА УКРАЇНЦІВ.

Православний народ все більше впадав у злидні, зробився упослідженим і низьким, і перетворився у кріпаків і слуг поляків і навіть, окремо скажемо, у євреїв... Вони були настільки принижені, що майже всі народи... панували над ними”.

ПИТАННЯ ДО ДОКУМЕНТУ 2

На основі документу скажіть, які складалися соціально-психологічні передумови українського національно-визвольного повстання середини XVII ст.


загрузка...