Навігація
Посилання


Голокост в Україні

§ 12 "ЄВРЕЙСЬКЕ ПИТАННЯ" В НАЦИСТСЬКІЙ ІДЕОЛОГІЇ ІГОЛОКОСТ В УКРАЇНІ


  1. ТОТАЛІТАРИЗМ ЯК ПЕРЕДУМОВА ГОЛОКОСТУ

Двадцяте сторіччя знаменувало формування в ряді країн Європи тоталітарних ідеологій і ствердження тоталітарних режимів.

Тоталітаризм (лат. totalis - весь, цілий, повний, або франц. totalitaire

- повний, цілий) - особливий тип ідеології і певна форма політичного режиму, що характеризується повним (тотальним) контролем держави над усіма сферами життя суспільства і окремо взятої людини: політичною, економічною, соціальною і навіть особистою. Сутність тоталітарного режиму сформулював дуче (вождь) італійських фашистів Беніто Муссоліні: "Все для держави, нічого проти держави, нічого поза державою".

У найбільш завершеному вигляді тоталітаризм існував у Італії, Німеччині, а також СРСР та державах "соціалістичного табору"

Тоталітаризм завжди супроводжується насильством, боротьбою проти визначених ворогів, хоча ці вороги визначаються по-різному.

Формування тоталітарного режиму в радянській державі базувалося на ідеологічних засадах Маркса - Леніна - Сталіна, серед яких були ідеї світової соціалістичної революції та “пролетарського інтернаціоналізму”. Отже, радянський режим боровся проти соціального ворога: зовнішнього - “світової буржуазії”, та внутрішнього

- “залишків експлуататорських класів” (у тому числі, як ми це розглядали в попередніх параграфах, українським

селянством). Звичайно, соціальна спрямованість радянського режиму та проголошені принципи інтернаціоналізму не заперечували його

антиукраїнського чи антисе- (Р*´4´ ´Ч^ЯЯ5ЯВ^Г´ Щу ^ мітського спрямування, які по-різному виявлялися у різні історичні періоди. Але знищення певної нації, на відміну від знищення певних соціальних груп, не були пріоритетними завданнями радянської влади.

Фашизм, “класична форма” якого реалізувалася в Італії, після Беніто м ліні

приходу до влади в Італії Беніто

Фашйзм""[іТ^т77адсІдто^"пучок7об’єднанняУ^соцІально-політйчнйи""рУХ, ідеологія та державний режим тоталітарного типу. Протиставляє демократичним цінностям так званий «новий порядок» та вкрай жорстокі засоби його утвердження. Режими та рухи фашистського типу широко використовують соціальну демагогію, популізм, апологетику війни. Серед основних ознак фашизму:

- заперечення демократії на користь диктатурі;

- пригнічення опозиції, нестерпність до інакомислення, панування цензури;

- індивідуальний або масовий терор як метод пригнічення інакомислення та фізичного усування політичних противників;

- культ вождя (дуче, каудільйо, фюрера) як єдиного виразника національної ідеї та волі народу;

- соціальна демагогія, пошук «ворогів нації»;

- культ сили, війни як засобу вирішення всіх політичних питань, засилля військових, представників силових структур у всіх сферах життя суспільства;

- крайній націоналізм та шовінізм, обмеження прав інших народів;

- агресивна зовнішня політика.

Муссоліні у 1922 році також не мав пріоритетного завдання вирішення певного “національного питання”.

Що ж стосується нацизму, то боротьба проти націй-ворогів була

проголошена одним з його головних завдань.

Нацизм, або націонал- соціалізм - ідеологія, політичний рух, а в 1933-45 рр. і державний режим у Німеччині. Найбільш реакційний різновид фашизму, для якого характерні жорстоке пригнічення прав людини, надзвичайна ступінь великодержавного шовінізму,

політики державного антисемітизму та проведення політики геноциду, у зовнішній політиці - прагнення до встановлення світового панування.

Ідеологія нацизму формувалася на основі різних елементів, але практична діяльність нацистського режиму визначалася не тільки ідеологічними настановами, але й її особистим розумінням нацистськими вождями. В першу чергу, настановами фюрера - Адольфа Гітлера.

Адольф Гітлер, як і його поплічники - фюрери меншого калібру (Геббельс, Гіммлер, Герінг тощо) не могли пишатися своєю освітою. Але до нацистської ідеології її фундатори намагалися залучити дивну зуміш різнорідних елементів з різних історичних епох та культур. Це простежується і в зовнішній символіці.

Привітання зведеною догори рукою, яке нацисти перейняли у італійських фашистів, походить із давньоримських традицій (так, наприклад, вітали римського імператора гладіатори, що виходили на арену). Свастика - це один із найстаріших символів, що означав сонце, або вічність (за мріями Гітлера, Рейх мав існувати вічно); свастика була поширена в стародавній Індії Та й себе німецькі нацисти вважали “справжніми арійцями”, тобто вихідцями із цієї південної країни. Але це не перешкоджало їм визначати свій “характер нордичний, стійкий” (тобто - “північний”). Червоний колір нацистських прапорів - це колір пролетаріату, захист інтересів якого також декларували нацисти. Хоча це не заважало нацистам спиратися на великий капітал.

Отже, для нацистської ідеології характерна еклектика - суміш різнорідних елементів.

Втім, антисемітизм був основою, одним з найважливіших принципів нацистської ідеології. Наведемо думку про це відомого ізраїльського історика Єгуди Бауера.

ДУМКА ІСТОРИ

.. .Експансіоністську політика нацистської Німеччини мотивувалася перш за все не конкретними інтересами німців - політичними, стратегічними чи економічними, - а скоріш, ідеологічними міркуваннями. Висловлювання щодо цього досить ча.сто були а.бсолютно неза.вуальованими, але окремі історики м.ають схильність не зважати на докум.енти, які не підтверджують їхніх упереджених поглядів. Нацистська Німеччина шукала “£е6етгаит” [“жуттєвий простір”] для герліанськихнародів (передусім, але жодною мірою не тільки для німців), щоб вони м.огли панувати над Європою та світом; із цією м.етою необхідно було вести війну проти ворогів, об´єднаних довкола єврея-архіворога, який приховувався за всіма іншими. Боротьба проти євреїв була одним із двох тісно переплетенихм-отивувань, що їх було покладено в основу рішення на.цистів розв ’язати Другу світову війну. Антиєврейський похід був вирішальною складовою на.цистської есхатології, наріжним каменем їхньої світобудови, а не лише однією з ча.стин їхньої програми. Ма.йбуття людства залежало від їхньої перем.оги над єврейством З огляду на це псевдо-релігійне м.отивування дії на.цистів проти євреїв на.були безпрецедентного Характеру. Із м.ом.енту прийняття рішення про знищення євреїв для їх убивства не існувало винятків, оскільки Сатану необхідно викорінювати дощенту, а інакше він знову заявить про себе. Кожен, хто м.а.ву дідівському поколінні трьохпредків
єврейської крові,, був приречений на смерть, а тому, хто мав двох таких предків, загрожувала, як.правило, або смерть, або стерилізація. Винятковість Толокосту полягає в тоталітарному характері його ідеології та у втіленні абстрактної ідеї у сплановане, методично впроваджуване масове вбивство. Крім того, Толокост був головним мотивом розв ’язання великомасштабної війни, яка забрала близько 35 мільйонів людських життів за довгих, шість років. У цьому й полягає унікальність Толокосту.

Єгуда Бауер. Місце Толокосту в сучасній історії. - В книзі: Поза м.ежами розуміння (богослови та філософи про Толокост). - К, 2005.

Треба сказати, що до сьогодні не знайдено “того самого документу”, в якому було б зафіксовано прийняте Гітлером рішення про повне фізичне знищення євреїв. Як слушно зауважує відомий історик Дан Міхман - цього документу просто-напросто не існувало. Але передумови формування такого рішення мали глибоке коріння.

ДУМКА ІСТОРИ

КА

Подібного роду ідеї висловлювалися ним починаючи з 1919 року: більшовизм (або марксизм і комунізм) згдно до них трактувалися як, сатанинський вияв “юдаїзму”, що загрожувало усьому людству см.ертельною хворобою та загибеллю, після котрої “планета ця буде, як,і тисячоліття тому, здійснювати свій шляхв ефірі пустельною та незаселеною людьм.и” (Меіп Катр£).

Протягом цього періоду Гітлер надсилав своїм наближеним більш-м.енш ясні “сигнали”..., що вказували на бажаний, з його точки зору, напрямок^розвитку подій. Висловлювання Тейдріха на “робочій нараді”... на віллі у Вандеї 20 січня 1942 року... , присвяченій координації дій із знищення євреїв, ясно підтверджує подібне припущення: виконання на ділі “Остаточного рішення”, в ході котрого “м.ає бути прочісувана вся Європа із заходу на схід”, здійснювалося відповідно до “попередньої згоди фюрера.”.

Д. Міхман. Історіогра.фіяКатастрофи: єврейськийпогляд. - Дніпропетровськ,

2005.

«Остаточні вирішення єврейського питання» - термін, який! запровадили нацистські вожді (січень 1942 р.) для позначення заходів повного| фізичного винищення єврейського народу.

  1. напад ніМЕччини на радянський союз та масові розстріли євреїв

Гітлер визначив, що війна проти Радянського Союзу відрізняється від тих війн, які він вів проти Польщі, Франції, Британії та інших європейських країн. Про ідеологічний характер і мету цієї війни було сказано ним в Директиві №21 (про операцію “Барбаросса”), що надійшла німецькому військовому

командуванню 3 березня 1941 року. Там, зокрема, йшлося: “Майбутній похід є більшим, ніж просто збройною боротьбою. Це зіткнення двох світоглядів... Єврейсько-більшовистську інтелігенцію слід знищити. Це завдання є настільки складним, що не можна покласти його на армію”.

Отже, це був перший документ напередодні нападу на СРСР, де говориться про знищення євреїв.

“Складні завдання”, які не слід було покладати, на думку Гітлера, на армію, були покладені на Гіммлера і СС. Гіммлеру і СС були надані повноваження знищувати, узгоджуючи з армією, представників радянської “політичної системи”, передусім - комуністів і євреїв. Керівництво цими діями здійснювало Головне управління імперської безпеки РСХА (RSHA - Reichssicherheitshaupta mt) на чолі з Рейнхардом Гейдріхом, що підпорядковувася Гіммлеру.

На спеціальні підрозділи СС - айнзацгрупи (“оперативні загони”) поліції безпеки і СД (Sicherheits Polizei [Sipo] und SD) - покладалося завдання знищувати “елементи, ворожі рейху”, в першу чергу - євреїв.

Історик Хільберг дав цікаву характеристику нацистським катам - командирів айнзацгруп.

ДУМКА ІСТОРИ

КА

Переважна більшість офіцерів айнзацгруп... в жодномуразіне булихуліганами, бандитами, звичайними злочинцями або сексуальними маніяками. Більшість з них були інтелектуалами. Немає жодних ознак того, що хтось із них просив про призначення до айнзацкдм.анди. Нам відомо лише те, що на нових посадах вони використовували свій досвід і здібності і виконували покладені на низ обов’язки■■■ Просто кажучи, ці люди стали ефективними вбивцями...

Фауль Хільберг.

Загальна кількість особового складу чотирьох айнзацгруп - А, В, С і D

- складала приблизно 3000 чоловік. На території України діяли групи С і D.

Як відомо, окупована гітлерівцями територія України була поділена на кілька зон. Знищення євреїв на цих територіях проходило по-різному та у різні строки.

Українських євреїв знищували у три етапи.

  1. 22 червня 1942 р. - до зими 1941-1942 рр. - знищення переважної більшості євреїв, що опинилися на території рейхскомісаріату “Україна”.
  2. 1942 рік - знищення майже всіх євреїв дистрикту “Галичина”, генерального округу “Волинь - Поділля” рейхскомісаріату, а також “воєнної зони”.
  3. Початок 1943 - жовтень 1944 р. - останній етап “остаточного вирішення”, знищення євреїв, які ще залишилися живими на окупованій території, що продовжувалося до звільнення України радянськими військами.

Слід зауважити, що айнзацгрупи знищували не тільки євреїв, а ще й циган (про це детально йшлося у попередньому параграфі), душевно хворих, військових комісарів (політпрацівників) тощо.

Найжахливішим злочином нацистів на території України стала трагедія, що відбулася в київському Бабиному Ярі.

Україна під німецькою окупацією (1941-1944 рр.)


28 вересня 1941 р. гітлерівська влада розповсюдила по Києву оголошення

- наказ усім євреям зібратися вранці 29 вересня на розі вулиць Мельникова і Дегтярьовської, маючі при собі документи, цінності, білизну і теплі речі. Нацисти намагалися сформувати думку, що на євреїв чекає переселення. Як завжди, за невиконання німецького наказу загрожувала смертна кара.

Порядок серед киян підтримують українські поліцаї (жовтень 1941 р.)


Після звільнення Києва - члени Надзвичайної Державної комісії з встановлення і розслідування злочинів німецько-фашистських загарбників на місці масових розстрілів у Бабиному Ярі (1943-1944 рр.)


Деякі євреї, які не повірили у «легенду про переселення», намагалися втекти та переховатися у Голосіївському лісі, але окупанти схопили їх і розстріляли там же.

Масові розстріли у Бабиному Ярі розпочалися 29 вересня і тривали кілька днів. За даними німецьких документів, під час “акції” було знищено близько 35 тисяч євреїв, за іншими даними - набагато більше.

Більшість киян була приголомшена розстрілами в Бабиному Яру. За свідченнями викладача Київського педагогічного інституту В.Тверського, ніхто з них не відчував зловтіхи (саме на це розраховували організатори кривавої акції): “Ніколи б не повірив у це, якби хтось розповів або десь було надруковано. Але ми бачили і не вірити своїм очам не могли. Гадаю, що жоден виродок людський усіх часів і народів не може бути порівняний з цими чудовиськами. І невже на цій крові вони хотіли побудувати щастя німецького народу?”

Були серед українців і ті, хто ризикував власним життям для спасіння людей - кияни врятували більше 140 євреїв.

Пізніше в Бабиному Ярі знищували військовополонених, українських патріотів та інших людей. Бабин Яр став велетенською братською могилою

- символом злочинів нацистів на українській землі.

Можна сказати, що своя трагедія Бабиного Яру відбулася в усіх містах України. У Харкові, в Дробицькому Ярі, було розстріляно більше 12 тисяч євреїв. У Дніпропетровську, в балці біля Ботанічного саду, гітлерівці знищили більше 10000 євреїв, а біля селища Верхнє - більше 18000. У Полтаві в районі так званих “Червоних казарм” стратили 8000 євреїв. У Запоріжжі
євреїв розстрілювали на території колишнього радгоспу ім. Сталіна, у Мелітополі -у протитанкових ровах... Цей список нескінченний.

ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ

Після закінчення війни громадські діячі України утворили громадську організацію - Фонд Бабиного Яру з метою увіковічення пам’яті загиблих у період Голокосту.

Низка громадських організацій України звернулася до уряду з пропозицією вважати день початку масових розстрілів євреїв у Бабиному Ярі - 29 вересня - Українським Днем пам’яті Голокосту.

Праведники і врятовані на мітингу Голова Фонду Бабиного Яру Ілля пам´яті жертв Бабиного Яру Левітас і Праведники

(1989 р.) в Кнесеті Ізраїлю


  1. гетто та концтабори

Крім розстрілів, євреї України пройшли крізь гетто та концтабори.

Гетто, створені нацистами на українській землі, були двох типів - “відкритого” і “закритого”. Мешканці “відкритих” гетто проживали у своїх квартирах разом із родинами. Сюди переселяли євреїв з інших міст і містечок. Ці гетто були тимчасовими - звідси шлях євреїв пролягав до іншого гетто, концтабору, або місця розстрілу.

До “закритих” гетто - ізольованого кварталу або району міста - переселяли всіх євреїв міста чи містечка.

Для організації гетто гітлерівці відводили найбідніші, занедбані райони міст і містечок. Єврейське майно підлягало конфіскації. Мешканці гетто страждали від нестачі харчів, в деяких місцях - як в Трансністрії - бракувало питної води.

Гетто, як вже зазначалося, були тимчасовими місцями існування євреїв до організації їхнього знищення нацистами. Але тут для організації тимчасового життя гітлерівське командування створювало “єврейські ради” - “юденрати”, а також “єврейську поліцію”. Серед керівників та рядових членів цих тимчасових організацій були люди, що хотіли полегшити становище своїх сородичів, були й негідники та зрадники. Але вижити, врешті решт, шансів не було майже ні у кого.


Концентраційні табори в Європі (1939-1945 рр.)


Чорне море



Концтабори створювалися нацистами на всій контрольованій ними території.

На території України створювалися так звані трудові табори для євреїв. На каторжних роботах цих “фабрик смерті” в’язні ремонтували дороги, працювали на фабриках, у каменоломнях.

Одним з найбільших та найстрашніших таких таборів був Яновський табір у Львові, де було знищено понад 200.000 в’язнів.

  1. СТАВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО

населення до Знищення Дротяна огорожа

євреїв Яновського табору

Зрозуміло, що невелика кількість гітлерівських головорізів із айнзацгруп не могла знищити мільйони людей на окупованій території Радянського Союзу. Нацистам допомагали армійські частини, але гитлерівці намагалися долучити до масових вбивств і місцеве населення, обробляючи свідомість людей (про те буде в наступному параграфі), заоохочуючі або залякуючи їх.

Слід відзначити, що після нападу Німеччини на СРСР у низці регіонів України відбулися єврейські погроми. Певна частина населення, переважно міські та сільські люмпени, зазіхаючи на єврейське майно й житло, піддалася спокусі розправитися із беззахисними людьми. Але за кожним таким епізодом зазвичай стирчали вуха нацистських провокаторів. “СС і поліція знаходили підтримку в антиєврейськи налаштованої частини місцевого населення”, - читаємо в дописі керівництва поліції безпеки та СД на окупованій території. І далі: “Незабаром після окупації німецькими військами Литви та України там розпочалися погроми. Вони сталися почасти з ініціативи, а почасти з потурання оперативних груп і команд особливого призначення”.

У свою чергу, начальник поліції безпеки та СД РГейдріх давав такі рекомендації: “Не перешкоджати спробам самоочищення від комуністів та євреїв у щойно окупованих областях. Навпаки, необхідно їх заохочувати, але не залишаючи слідів, щоб ці місцеві діячі “самооборони” не могли пізніше послатися на розпорядження й політичні гарантії”.

Юдофобський морально-психологічний тиск на українців підкріплювався залякуванням. Відразу після захоплення того чи іншого населеного пункту військові комендатури вивішували в людних місцях накази такого роду: “Якщо будь-хто пустить єврея на ночівлю чи надасть житло, той буде негайно розстріляний не тільки сам, але і його сім’я”. Водночас призначалася солідна винагорода за кожного виказаного окупаційній владі комуніста, чекиста або єврея - до 10 тис. карбованців і п’ять пляшок горілки. Такою була ціна життя людини, іноді - цілих родин.

Поставивши єврейське населення поза законом, німці наче окреслювали навколо нього “зону відчуження”, прирівнюючи його до лютого ворога. Наприклад, в “Інструкції про поводження з місцевим населенням”, виданій
начальником оперативного тилового району “Південь” 16 серпня 1941 р., говорилося: “Якщо злочинця не встановлено, то акти саботажу і диверсій необхідно приписувати не українцям, а євреям та росіянам, і проти них слід провадити репресивні заходи”.

Звичайно, українці служили в поліції, але кількість поліцаїв була мізерною. Та й ставлення до участі українців у антиєврейських акціях з боку більшості місцевих жителів було негативним. У своїй юдофобській політиці гітлерівці могли розраховувати лише на підтримку люмпенів, подаючи їх як “частину суспільства”, що прагне покінчити з радянською владою, тобто, владою “узурпаторів-євреїв”.

Натомість документи містять незаперечні свідчення про засудження основною масою українського населення кривавих розправ над євреями.

Відомий український історик М.В.Коваль пише: “Необхідно підкреслити, що єврейська катастрофа була частиною загальної трагедії, яку пережив увесь народ України, що став жертвою нацистських душогубів. Але якщо слов’ян, зокрема українців, убивали за політичними ознаками, то євреїв - лише за те, що вони євреї”.

ПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Дайте визначення поняттям:

- тоталітаризм;

- фашизм;

- нацизм;

- “остаточне вирішення”.

  1. У чому гітлерівці вбачали особливість війни з Радянським Союзом?
  2. Назвіть основні етапи “остаточного вирішення єврейського питання” в Україні.
  3. Як ти розумієш слова, що трагедія Бабиного Яру відбулася в усіх містах України?
  4. Якими були умови існування євреїв в гетто та концтаборах?
  5. Якою була політика нацистів щодо українського населення у зв’язку із знищенням євреїв?

ПИТАННЯ ДЛЯ РОЗДУМІВ ТА ДИСКУСІЙ

  1. Яке місце займав антисемітизм в нацистській расистській ідеології?
  2. Зверни увагу на карту розташування німецьких концтаборів в Європі. Чим ти можеш це пояснити?

ДОКУМЕНТ

Евгений Евтушенко.

Над Бабьим Яром памятников нет.

Крутой обрыв, как грубое надгробье.

Мне страшно.

Мне сегодня столько лет, как самому еврейскому народу.

Мне кажется сейчас -

я иудей.

Вот я бреду по древнему Египту.

А вот я, на кресте распятый, гибну, и до сих пор на мне - следы гвоздей.

Мне кажется, что Дрейфус -

это я.

Мещанство -

мой доносчик и судья.

Я за решеткой.

Я попал в кольцо. Затравленный,

оплеванный,

оболганный. И дамочки с брюссельскими оборками, визжа, зонтами тычут мне в лицо.

Мне кажется -

я мальчик в Белостоке. Кровь льется, растекаясь по полам. Бесчинствуют вожди трактирной

стойки

и пахнут водкой с луком пополам.

Я, сапогом отброшенный, бессилен. Напрасно я погромщиков молю.

Под гогот:

“Бей жидов, спасай Россию!” Лабазник избивает мать мою.

О, русский мой народ!

Я знаю -

ты

по сущности интернационален.

Но часто те, чьи руки нечисты, твоим чистейшим именем бряцали.

Я знаю доброту моей земли.

Как подло,

что, и жилочкой не дрогнув, антисемиты пышно нарекли себя “Союзом русского народа”!

Мне кажется -

я - это Анна Франк,

прозрачная,

как веточка в апреле,

И я люблю.

И мне не надо фраз.

Мне надо,

чтоб друг в друга мы смотрели. Как мало можно видеть,

обонять!

Нельзя нам листьев

и нельзя нам неба.

Но можно очень много -

это нежно друг друга в темной комнате обнять.

Сюда идут?

Не бойся - это гулы самой весны,

она сюда идет.

Иди ко мне.

Дай мне скорее губы.

Ломают дверь?

Нет - это ледоход...

Над Бабьим Яром шелест диких трав. Деревья смотрят грозно,

по-судейски.

Все молча здесь кричит,

и, шапку сняв,

я чувствую,

как медленно седею.

И сам я,

как сплошной беззвучный крик, над тысячами тысяч погребенных.

Я -

каждый здесь расстрелянный

старик.

Я -

каждый здесь расстрелянный

ребенок.

Ничто во мне

про это не забудет! “Интернационал”

пусть прогремит, когда навеки похоронен будет последний на земле антисемит.

Еврейской крови нет в крови моей.

Но ненавистен злобой заскорузлой я всем антисемитам

как еврей.

И потому -

я настоящий русский!

ПИТАННЯ ДО ДОКУМЕН


1. На які думки, почуття надихнула Вас поема Є. Євтушенка?

  1. Що Ви знаєте про історію створення поеми? Які інші літературні твори,

присвячені темі Голокосту, Вам відомі?


загрузка...