Навігація
Посилання


Голокост в Україні

§ 15 УРОКИ ГОЛОКОСТУ ТА ТОЛЕРАНТНІСТЬ


    1. УР0КИ ГОЛОКОСТУ - УРОКИ ІСТОРІЇ

    Нацистський фюрер Адольф Гітлер та його поплічники прагнули захопити панування над світом. Але ж з історії людства відомо, чим завжди закінчуються такі зазіхання.

    Гітлер та його прибічники вважали, що “мета виправдовує засоби”, і для досягнення своїх людиноненависницьких цілей можна знищити мільйони людей, а ще мільйони заточити в концтаборах та гетто. Але з історії ми знаємо, що скорити народи неможливо, і самі завойовники заплатять страшну ціну за свої злочини та, разом з ними, на жаль - народ, до якого належать ці вожді.


    РОЗДУМИ з ПРИВОДУ.

    Відома досить стара мудрість, що той, хто забуває уроки історії, приречений на їх повторення. Отже, історія вчить життю.

    Але є й інша точка зору. Один з філософів якось казав: єдине, чому вчить історія - це тому, що вона ніколи нічому нікого не навчила.

    Тож хто правий?

    Безумовно, одним з головних уроків Голокосту є те, що толерантність є важливою умовою порозуміння між народами та покращення нашого світу.

    Толерантність (за Декларацією принципів толерантності Генеральної Конференції ЮНЕСКО) означає повагу, розуміння та сприйняття багатого розмаїття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті і переконань. Толерантність - це єдність у розмаїтті. ____________________________________

    Толерантності треба вчитися. Тож не випадково у навчальних закладах України з використанням зарубіжного досвіду все більше учнів, студентів, викладачів дізнаються про шляхи та підходи до вивчення таких складних тем, як права людини, демократія, толерантність тощо.

    Толерантність - це ключ до розуміння історії інших народів та своєї власної історії.

    2. ГЕРОЇ ТА ЗЛОДІЇ В ІСТОРІЇ НАРОДІВ

    В історії є чимало прикладів, коли якесь явище викликає засудження народів демокртичних країн (наприклад, Голодомори українського народу, Голокост); на таке ж засудження чекають зловісні постаті таких злочинців минулого, як Гітлер.

    Але були такі історичні явища і історичні лідери, які мають абсолютно різні оцінки з боку різних людей, політичних сил, різних народів. Без толерантності дійти копромісу та порозуміння в цьому випадку буде неможливо.

    Ми вже розглядали Хмельниччину - одну з найстрашніших сторінок в єврейській історії, коли в ході національно-визвольної війни українського народу були винищені тисячі євреїв. Масштаби цього масового вбивства євреїв були настільки великими, що не могли не спричинити виникнення маси історичних міфів, стереотипів. В тому числі - сприйняття українців як “антисемітів та погромників”.

    До людської трагедії, трагедії цілого народу, неможливо ставитися без болю, співчуття, емоцій. Але задача історика, як казав ще давньоримський класик Тацит - висловлювати та оцінювати події неупереджено - “без гніву та пристрасті”. Певна річ, ставлення євреїв до особи Богдана Хмельницького та його полковників цілком зрозуміле. В єврейських літописах їхні імена позначені ініціалами та майже завжди мають додаток: “да буде стерте його ім’я&rdqu

    o;.

    Та як же бути з тим, що Хмельницький - національний герой українського народу, один з засновників державності, що є частиною
    національної ідеології сучасної незалежної Української держави? Держави, в якій одна з найбільш численних єврейських общин світу нараховує близько півмільйона чоловік.

    Як бути? Відстоювати свою національну гордість та демонструвати ненависть до ката свого народу? Або забути “справи днів давно минулих” і разом з українцями на свята покладати квіти до пам’ятників національному герою? Ненавидіти або любити?

    Мабуть, ні те, ні інше. - Розуміти. Розуміти передумови історичних подій, відмовившись від ненаукових (та й небезпечних) уявлень про “гарні” та “погані” народи. Розуміти, що неможна з сучасними морально-етичними цінностями та критеріями підходити до оцінки подій далекого минулого. Розуміти те, що герой одного народу може бути ворогом іншого.

    Який образ виникає майже у кожного з нас, коли ми чуємо ім’я Батий?

    - Звичайно - це образ жорстокого та нелюдського завойовника, який втопив у крові Київську Русь. Чи можна уявити, щоб пам’ятник хану Батию чи його попереднику - Чінгізхану - був споруджений в Рязані або Києві? - Маячня, скажете ви, наруга над історичною пам’яттю.

    - Вірно. Але пам’ятник Чінгізхану стоїть в Монголії - як “батьку” монгольського народу, засновнику Монгольської держави. Чи хотіли цим монголи образити пам’ять слов’ян, народів Середньої Азії, Китаю та інших, по чиїх землях диким смерчем пронеслася монголо- татарська кіннота, що сіяла смерть та руйнування на своєму шляху? - Звичайно, ні. Але у монголів НЕМАЄ іншого засновника держави, він був таким, яким був.

    Численні покоління людей виховувалися на прикладах героїчної історії Росії, славетні сторінки якої пов’язані з іменами Олександра Невського та Дмитра Донського, Петра Великого та Олександра Суворова. Цими іменами названі вулиці та площі, учбові заклади та військові інститути. Але для українця Петро Перший (не Великий) - кат української державності, який знищив українську національну самосвідомість, який збудував на кістках українських козаків свою північну столицю.

    Олександр Васильович Суворов - видатний полководець, Генералісимус, автор “Науки перемагати”, національний герой російського народу. Але багато вищих воїнських чинів та нагород Суворов отримав за те, що втопив в крові національне повстання польського народу під керівництвом Тадеуша Костюшка, був катом для тисяч польських селян, які прагнули свободи.

    Мазепа для українців та росіян, Бандера для українців та євреїв, Моше Даян для євреїв та арабів - цей список можна довго продовжувати. Але зміст зрозумілий - про це вже згадувалося вище.

    Звісно, не можна все абсолютизувати. Є історичні особистості, які не тільки викликають ненависть інших народів, але й є ганьбою для свого

    - і неважливо, які масштаби їх злочинів. Можливості російського маніяка Чикатило та німецького маніяка Гітлера відрізнялися, але це не змінює їх антилюдської сутності.

    Справа в іншому. У тому, що потрібно намагатися зрозуміти передумови тих чи інших дій, вчинків народів та їх лідерів, вождів. У тому, щоб навчитися толерантності.

    3. ТОЛЕРАНТНІСТЬ ТА ПОРОЗУМІННЯ

    Сама історія вчить толерантності. Якщо насильство, нетерпимість були ознаками минулих часів, то із “дорослінням” людства усвідомлення необхідності порозуміння та злагоди все більше стверджується в суспільній свідомості.

    Війна є найжахливішим явищем тому, що вона призводить до загибелі людей, руйнації культури. Але наслідки війни бувають не менш важкими: втрата близьких, розірвані новими кордонами родини, вимушена еміграція... Особливу біль несуть громадянські, внутрішні війни та революції, коли брат іде проти брата, син - проти батька. Такою була війна в Іспанії 1936-1939 років. Іспанські республіканці, що билися разом з інтернаціоналістами з різних країн світу проти фашистів, зазнали поразку. В країні встановилася фашистська диктатура Франко. Але згодом Франко наказав поховати загиблих під час Г ромадянської війни в братській могилі, над якою був встановлений пам’ятний знак на вшанування всіх жертв війни - і комуністів, і фашистів.

    Історія Європи була багатою на війни між країнами-сусідами. Чи не найдовшим може бути перелік війн між Німеччиною та Францією - у стародавні часи та добу Середньовіччя, Наполеонівські війни та франко-пруська, Перша світова війна, Друга світова... Але після останньої, найстрашнішої війни західна демократія дійшла до необхідності створення нової Європи, що має стати затишним домом для всіх європейців. І створення нової, об’єднаної Європи фактично розпочалося з франко-німецького порозуміння.

    ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ

    У1951 р. Франція та Федеративна Республіка Німеччина уклали угоду про об’єднання вугільної та сталеливарної промисловості. Згодом до угоди приєдналися ще чотири держави, і Бельгія, Італія, Люксембург, Нідерланди разом із Францією та ФРН утворили Європейське об’єднання вугілля і сталі (ЄОВС). Економічна співпраця виявилася набагато вигіднішою за конфронтацію, і у 1957 р. ці ж країни утворили Європейське економічне співтовариство (ЄЕС). Утворене на його основі сучасне Європейське Співтовариство є насьогодні наймогутнішим економічним та політичним об’єднанням світу. А Європа із “колиски воєн” перетворилася на континент стабільності та найвищого рівня життя.

    Сучасна Німеччина усвідомила уроки минулого. У цій демократичній країні реально діють закони, за якими заборонена фашистська ідеологія; кримінальним злочином є заперечення трагедії Голокосту. Але спокута виявляється не тільки законами та деклараціями. Німеччина надає допомогу та притулок людям, яких переслідують за національною чи расовою ознакою; докладає зусиль для відродження єврейської общини, що була знищена під час нацистської диктатури. 12 серпня 2000 року набрав чинності Закон про створення Фонду “Пам’ять, відповідальність та майбутнє”, який надає компенсаційні виплати жертвам нацизму у взаємодії з фондами “Взаєморозуміння та примирення” у Росії, Білорусі та Україні.

    додаткова інформація

    Згідно з федеральними законами Австрії та Німеччини, матеріальне відшкодування отримують в Україні люди, що постраждали від нацистського режиму - колишні в’язні гетто та концтаборів, підневільні промислові робітники та сільгоспробітники, які були насильно вивезені на примусові роботи до Німеччини та Австрії, діти до 12 років, які були вивезені разом з батьками та інші.

    Чимало складних сторінок минулого є в українсько-польських стосунках, про деякі з них згадувалося в цьому посібнику. Але сьогодні Україна та Польща є стратегічними партнерами, найближчими союзниками, й історія поєднала братські слов’янські народи.

    Є болісні проблеми, що успадкувало з минулого українське суспільство. Більш ніж через 60 років після Перемоги над фашизмом не вдається дійти порозуміння та злагоди ветеранам Великої Вітчизняної війни, які воювали проти німецько-фашистських загарбників, та ветеранам ОУН-УПА, які виборювали незалежність України. У сучасній Україні не вдається поки що дійти до міжконфесійної злагоди у стосунках різних церков; не позбулося суспільство проявів ксенофобії та антисемітизму.

    Але не можна не відзначити досягнення незалежної української держави у ствердженні демократії та створенні атмосфери толерантності в суспільстві. Виважена державна національна політика надала дійсно рівні можливості представникам усіх націй. Повага до національних культур, урахування потреб національних меншин, помножені на мир та економічне зростання зробили Україну привабливою для багатьох іноземців, які у себе на батьківщині потерпали від переслідувань на національному чи релігійному ґрунті.

    Втім, не слід забувати, що толерантність - це не тільки “велика політика”, міжнародні та міжнаціональні відносини. Толерантність виявляється на кожному кроці, у повсякденному житті. Як ми реагуємо на критику та на точку зору, що є відмінною від нашої? Як ми ставимося до сусіда, який дуже високий чи низький, має уповільнену реакцію чи дуже емоційний, та й взагалі

    - “не такий, як усі”? - Ми мусимо пам’ятати, що людина має на це право, і в разі потреби необхідно допомогти їй захистити його. Інакше колись ми самі будемо позбавлені своїх прав.


    1. Що, на Вашу думку, має усвідомити людство з уроків Голокосту?
    2. Що означає толерантність?
    3. Які історичні герої мають різну оцінку діяльності з боку різних народів?
    4. Наведіть приклади толерантності в сучасних міжнародних відносинах.

    1. Обговоріть у класі, якими є уроки Голокосту та уроки історії.
    2. Що, на Вашу думку, означає “навчитися толерантності”?
    3. Як Ви гадаєте, чи стає суспільство, сучасний світ більш толерантним?




загрузка...