Навігація
Посилання


Голокост в Україні

§ 16. ВИВЧЕННЯ ІСТОРІЇ ГОЛОКОСТУ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ


1. ЦЕНТРИ ВИВЧЕННЯ ІСТОРІЇ ГОЛОКОСТУ

В попередніх параграфах ми розглядали питаня важливості та актуальності вивчення і викладання історії Голокосту. І справа не тільки в тому, що міжнародне співтовариство вбачає у цьому можливість усвідомлення певних уроків історії, необхідних для будівництва нового демократичного суспільства, заснованого на принципах толерантності та взаємоповаги між народами.

Існує потреба суспільства в усвідомленні моральних уроків на прикладі діяльності таких особистостей, як великий педагог-гуманіст Януш Корчак, дипломат і праведник Рауль Валенберг, священик і духовний провідник Митрополит Андрей Шептицький.

Про актуальність усвідомлення уроків Голокосту та толерантності свідчать і спалахи насильства, тероризму, які, на жаль, почастішали у світі.

Перший центр вивчення історії Голокосту на території колишнього СРСР з’явився в Росії, в Москві - Фонд Голокост, яким керують відомий вчений Ілля Альтман та колишня правозахисниця Алла Гербєр.

Що стосується України, то тут центри вивчення історії Голокосту з’явилися в різних містах.

Найстаріший з них - Фонд “Пам’ять Бабиного Яру”, який організував у Києві відомий громадський діяч Ілля Левітас. Ця організація не тільки збирає спогади про трагедію Бабиного Яру, працює над створенням Національного Музею, але й займається освітніми, культурологічними програмами, налагоджує зв’язки між різними національними общинами України.

З 2000 року діє Центральний Український Фонд історії Голокосту “Ткума” (“Відродження”) - національний центр з вивчення і викладання історії Голокосту. “Ткума” має представництва в усіх регіонах України, взаємодіє з багатьма культурно-освітніми організаціями, тісно співробітничає з Міністерством освіти і науки України, має зв’язки з науковими установами та провідними дослідниками історії Голокосту з багатьох країн. Основні напрямки роботи Центру “Ткума” - створення Національного Музею історії Голокосту в Україні “Ткума”, наукові дослідження з історії Голокосту, освітні програми, сприяння міжнаціональній злагоді та порозумінню, протидія ксенофобії та антисемітизму.

У Києві працює Український Центр вивчення Голокосту, що займається науковими і освітніми програмами; у Харкові - Центр, що, зокрема, вивчає трагедію Дробицького Яру, у Львові - Центр вивчення Голокосту при Університеті Львівська Політехніка тощо.

Але головне, звичайно, не назви організацій, а їхня практична діяльність.

2. СТВОРЕННЯ МУЗЕЇВ ГОЛОКОСТУ

На жаль, насьогодні ще немає жодного музею історії Голокосту в Україні, який міг би надати можливості для ознайомлення з трагедією та її уроками громадянам різних країн.

Перший музей створюється зараз в Дніпропетровську - Центральний Музей історії Голокосту в Україні “Ткума”. Завершено його проектування, і за кілька років велична споруда Музею буде збудована.

Залу Пам´яті Центрального Учні українських та єврейських шкіл Музею історії Голокосту в вже зараз можуть ознайомитися з

Україні "Ткума" експонат

ами майбутнього Музею

Важливим елементом Музею буде Алея дерев, висаджених українськими Праведниками народів світу. Центром “Ткума” вже зібрано колекцію унікальних експонатів, створено архів документів, бібліотеку наукової і методичної літератури з історії Голокосту, відео- та фонотеку.

3. НАУКОВЦІ ВИВЧАЮТЬ ГОЛОКОСТ

Наукове, ідеологічно неупереджене дослідження історії Голокосту розпочалося в Україні тільки у 1990-х роках. У незалежній Україні відкрилися можливості роботи в архівах, участі українських вчених у міжнародних конференціях, видання наукової літератури.

Відомі вчені з багатьох країн світу обговорюють проблеми дослідження історії Голокосту

Яктивною науковою роботою займається Центр “Ткума”, який проводить міжнародні наукові конференції, видає наукову й навчально-методичну літературу - академічну серію «Українська бібліотека Голокосту», науковий журнал «Проблеми Голокосту» тощо. До складу Міжнародної академічної ради «Ткума» входять відомі вчені з різних країн. Очолює її Головний історик Інституту Яд-Вашем, професор Дан Міхман (Єрусалим, Ізраїль). Вчені України, а також Білорусі, Великої Британії, Ізраїлю, Канади, Нідерландів, Німеччини, Польщі, Росії, США брали участь у чотирьох Міжнародних наукових конференціях “Ткуми” (2001-2005 рр.), присвячених проблемам Голокосту та міжнаціонального порозуміння.

4. ВИКЛАДАННЯ ІСТОРІЇ ГОЛОКОСТУ В НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Україна стала першою країною на теренах колишнього СРСР, де, відповідно до рекомендацій європейського співтовариства, історія Голокосту була включена до державних програм з історії для загальноосвітніх шкіл, вивчається в багатьох вищих навчальних закладах.

В Україні разом з Міністерством освіти і науки України, обласними інститутами післядипломної педагогічної освіти організована система семінарів для учнів шкіл та вчителів, програма роботи на курсах підвищення кваліфікації для вчителів України, складені навчальні програми і навчальні посібники з історії Голокосту.

5. суспільство МАЄ усвідомити УРОКИ ГОЛОКОСТУ


Україна йде шляхом демократичного розвитку, прагне увійти до Європейського співтовариства. Однією з умов цього є формування в українському суспільстві атмосфери толерантності та несприйняття ксенофобії і антисемітизму, чому сприяє осягнення уроків Голокосту.

З попередніх параграфів Вам відомо, що у 2000 році Україна брала участь у Першому Міжнародному Форумі з проблем Голокосту в Стокгольмі, підписала Декларацію Форуму. 27 січня 2005 року в Україні широко відзначався Міжнародний День пам’яті жертв Голокосту. Українська молодь, інтелігенція все активніше включається до міжнародних заходів, присвячених пам’яті про Голокост, - таких, наприклад, як “Марш живих”, що відбувся у 2005 році у Польщі.

Для людей завжди дуже важливим є те, щоб їх вислухали, до їхньої думки прислухались. На жаль, можливості діалогу в українському суспільстві не більшають.

Тому Центр “Ткума” організував клуби інтелігенції, на засіданнях якого єврейські, українські, російські інтелектуали, професіонали в самих різних галузях можуть обмінятися думками відповідно до характеру клубу

- культурологічного чи історичного, з питаньксенофобії чиісторичних проблем міжнаціональних стосунків за доби Середньовіччя. А коли народжуються ідеї, вони можуть бути втілені в мистецький проект, у нову общинну програму або оригінальний освітній курс в навчальному закладі. Головне

- намагатися зрозуміти, слухати один одного, тобто - бути толерантним.

Уроки Голокосту, уроки

толерантності має усвідомити суспільство. І в Україні, і в інших демократичнихкраїнахдобрерозуміють: це потрібно не мертвим. Це потрібно живим.

ПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

  1. Як в Україні вшановується пам’ять про трагедію Голокосту?
  2. Як історія Голокосту викладається в навчальних закладах України?
    1. Про які громадсько-політичні акції в Україні, присвячені пам’яті Голокосту, Ви знаєте?


загрузка...