Навігація
Посилання


Основи екології та охорони довкілля

3.4. Просторова, статева, вікова і етологічна (ієрархічна) структура популяцій


При вивченні популяцій виявляється, що особини популяції хоча і займають певний ареал, але розміщення особин всередині нього може бути різним з певними закономірностями цього процесу. Отже, для популяцій характерна просторова структура. Просторова структура популяції пов’язана з характером розміщення особин у просторі. Розрізняють 3 основних типи розподілу особин в межах ареалу популяцій: рівномірний, випадковий і груповий (див. рис. 1.8.).

оии оои

о о

О О О

Х)0 о

0 0 0 о

о

0 о о

----------------------------------- *

ооо

0

О 0 о о о о

<----------------------------------------

°°С? °ооо

о

0

0 °

1 2 З

Рис. 1.8. Розподіл особин популяції в межах ареалу:

1 - рівномірний тип; 2 - груповий тип; 3 - випадковий тип.

Рівномірний розподіл особин популяції в межах ареалу (особини розташовані на певній відстані одна від одної) характерний в тому випадку, коли особини популяції виявляють територіальну поведінку, тобто виражена внутрішньовидова конкуренція.

Випадковий розподіл особин популяції в межах ареалу в природі зустрічається дуже рідко і характерний для однорідного, багатого поживою середовища. Популяції таких організмів, як правило, не мають чіткої ієрархічної структури.

Груповий тип розподілу особин популяції в межах ареалу характерний при чітко вираженій етологічній структурі популяції, коли особини популяції групуються за певними ознаками, наприклад, розмірами тіл, віковими або статевими групами, тощо. Ці групи є відносно сталими. Такий тип характерний і для інших популяцій в періоди, що передують паруванню, або в періоди зимівлі.

Слід зазначити, характер розподілу особин популяції в межах ареалу є динамічним, тобто може змінюватись під впливом різних факторів. Наприклад, популяції, особини яких виявляють територіальну поведінку, в різні періоди можуть мати різну просторову структуру. В основний період часу для них характерний рівномірний розподіл особин в межах ареалу, а в періоди розмноження або зимівлі - г

руповий. Популяції з рівномірним розподілом особин в межах ареалу є вразливими до. зовнішніх впливів» зокрема -до - розбиття ареалу на острівці через будівництво доріг, інженерних споруд, тощо.

Характерною особливістю популяцій є система взаємовідносин між її членами і закономірності таких відносин вивчає наука етологія. Залежно від способу життя виду, форми спільного існування особин популяції надзвичайно різноманітні.

Розрізняють одинокий спосіб життя, при якому особини популяцій незалежні і відокремлені один від одного, але лише тимчасово, на певних стадіях життєвого циклу. У таких видів утворюються тимчасові угрупування особин у місцях зимівлі, наприклад, сонечка, або у період, який передує розмноженню.

/ Повністю ізольоване життя організмів не зустрічається, оскільки було б неможливим здійснення їх основної життєвої функції -розмноження.

Розрізняють, також, сімейний спосіб життя. При цьому помітно посилюються зв’язки і взаємовідносини між батьками і їх нащадками (ієрархічна драбина), розвивається турбота батьків, охорона нащадків. При цьому, розрізняють сім’ї батьківського, материнського і змішаного типів. При сімейному способі життя помітно проявляється територіальна поведінка тварин.

В основі формування більш-менш великих спільнот тварин, наприклад, зграя, стадо, колонія, лежить ускладнення поведінки організмів, а отже і зв’язків у популяції.

Статева і вікова структури популяції є проявами її диференціації і разом з чисельністю особин популяції відображають зміни її основних параметрів в часі.

Статева структура характеризується співвідношенням між особинами чоловічої і жіночої статей, яке має велике значення для подальшого зростання чисельності популяції. Порушення статевої структури веде до дестабілізації в регулюванні народжуваності.

Серед популяцій роздільностатевих організмів у природі поширені угрупування з приблизно однаковою кількістю чоловічих і жіночих особин. Первинне співвідношення статей, як правило, є близьким 1:1, а з віком спостерігається відхилення від нього в ту чи іншу сторону. Деякі види організмів мають генетичні особливості, що зумовлюють відхилення від цього співвідношення.

Іноді, співвідношення особин різних статей при народженні зумовлено не тільки генетичними особливостями, а й певною мірою факторами довкілля, наприклад, якщо яйця рудих мурах розвиваються при температурі менше за 20°С, то народжуються тільки самці, а якщо температура розвитку більша за 20°С - тільки самки. Тому для підтримання популяції, яйця рижих мурах повинні розвиватись при сталій температурі« 20°С.

Вікова структура відображає поділ чисельності популяції за віковими групами. З віком, вимоги особин популяції до умов навколишнього природного середовища і їх стійкість до окремих факторів може істотно змінюватись. Трапляються випадки, коли вікові екологічні відмінності в межах одного виду виражені значно більше, ніж відмінності між різними видами. Наприклад, трав’яні жаби живуть на суші, а їх пуголовки - у воді; гусінь метелика білана капустяного живиться листям сільськогосподарських культур, а метелик - нектаром квітів.

Вікові відмінності (складна вікова структура) в межах популяції підвищують її стійкість проти несприятливих умов середовища. Популяція, у якій багато вікових груп з характерними відмінностями, зазнає меншого впливу від дії несприятливих факторів. Навіть при значних відхиленнях умов існування від нормальних умов, може вижити частина життєздатних особин. Наприклад, якщо повністю винищити дорослих хрущів, через рік із лялечок, що живуть в грунті, з’являться нові особини. Тому тимчасові негаразди не завдають значної шкоди популяції хрущів.

Вікову структуру і вікові групи рослин і тварин визначають по- різному. Абсолютний вік і віковий стан у рослин - поняття не тотожні. Віковий стан рослини - це етап її індивідуального розвитку. Тому особини різного вікового стану можуть мати один календарний (абсолютний) вік, і навпаки.

У популяціях тварин вікова структура залежить від особливостей розмноження виду і тривалості життя особин.

За віковою структурою популяцій можна прогнозувати їх чисельність у майбутньому, що має велике значення для їх господарського використання людиною. Наприклад, вилов горбуші,

в

яка нереститься у віці два роки і відразу після цього гине, може становити до 50% особин і це не завдасть збитків популяції горбуші; вилов сьомги, статеве дозрівання якої відбувається набагато пізніше, повинен бути значно меншим, щоб запобігти подальшому зменшенню чисельності популяції.

Отже, вивчення популяцій і виявлення основних закономірностей динаміки їх розвитку лежить в основі раціонального використання біологічних ресурсів.

Опанувавши дану тему, дайте відповіді на такі питання:

  1. Охарактеризуйте основні завдання та значення популяційної екології.
  2. Які типи популяцій Вам відомі? Які характерні ознаки популяцій?
  3. Охарактеризуйте основні динамічні показники розвитку популяцій.
  4. Яка роль структури популяції для господарської діяльності людини та стійкості популяцій проти зовнішніх впливів?

загрузка...