Навігація
Посилання


Основи екології та охорони довкілля

5.1. Поява уяви про біосферу. Роль В.І.Вернадського у формуванні вчення про біосферу Землі


До поняття “біосфера” (bios - життя, sphairo - куля, сфера) близько підійшов французький біолог Ж.-Б.Ламарк (1802), але сам термін “біосфера” вперше запропонував австрійський геолог Е.Зюсс (1875). Саме він виділив біосферу як окрему оболонку Землі, охоплену життям, хоча не дав визначення цьому поняттю. Поширення терміну “біосфера” набуло після створення концепції біосфери Землі - “живої оболонки”, видатним ученим-геохіміком, засновником і першим президентом Академії наук України В.І.Вернадським. За його визначенням, біосфера - це та частина земної кулі, в межах якої існувало й існує життя.

За В.І Вернадським "... Життя - це вища форма розвитку матерії на Землі. Живі організми перетворюють космічну сонячну енергію у земну, хімічну і створюють нескінчену різноманітність нашого світу. Ці живі організми своїм диханням, своїм живленням, своїм метаболізмом, своєю смертю і своїм розмноженням, постійним використанням своєї речовини, а головне - триваючою сотні мільйонів років безперервною зміною поколінь, своїм народженням і розмноженням продовжують одне з найграндіозніших планетарних явищ, що не існує ніде, крім біосфери...”.

Сучасне життя поширене в нижній частині атмосфери, у всій гідросфері до максимальних глибин та у верхній частині літосфери - в молодих областях 1,5-2 км, а у кристалічних щитах - 7-8 км до

глибини, де температура сягає 100°С. Загальна протяжність біосфери Землі становить близько 40 км. Загальна маса біосфери становить ~ 3x1021 кг (0,05% маси Землі).

Основна маса живої речовини, наявність якої відрізняє біосферу від інших геосфер, зосереджена в порівняно невеликому прошарку - біостромі. Біострома лежить на поверхні суходолу та охоплює верхні шари водойм і вона містить до 98% всієї живої речовини планети.

Процеси, які відбуваються у біосфері та навколишньому середовищі, породжуються і підтримуються, з одного боку, космічними, а з другого - земними факторами, пов’язаними з особливостями Землі як планети: гравітаційне і магнітне поле, особливості речовини тощо. Взаємодія цих двох факторів створює єдиний витвір - Землю, структурною складовою якої є біосфера. Питання еволюції біосфери, а відтак і атмосфери розглядались багатьма вченими, зокрема В.А.Костицином.

У монографії “Химическое строение биосферьі Земли и ее окружения” (1965) В.І.Вернадський висунув ідею і довів, що біосфера Землі складається із семи глибоко різнорідних, але геологічно невипадкових речовин (див. мал. 1.19.).

у

Жива речовина

Біогенна речовина

Косна речовина

Біосфера

Біокосна речовина

Землі

<

/p>

Речовина космічного походження

ХХ´´´*´

Речовина розсіяних елементів

Речовина радіоактивного розпаду

Рис. 1.19. Структура біосфери Землі за В.І. Вернадським.

Жива речовина - це сукупність та біомаса всіх живих організмів біосфери. В.І.Вернадський підрахував загальну масу живої речовини біосфери ~ 10І5т, проте ця величина дещо завищена. За сучасними даними вона складає ~ 4,9хі0|2т. Основну частину біомаси суходолу складають зелені рослини (99,2%), а океану - тварини (93,7%).

Роль живої речовини у формуванні обличчя планети Земля є надзвичайно велика. На думку В.І.Вернадського, живі організми “... пов’язані з навколишнім середовищем потоком атомів: своїм диханням і розмноженням Саме В.І.Вернадський довів, що живі організми мають пріоритетне значення у формуванні обличчя Землі. За В.І.Вернадським, “... на поверхні Землі немає хімічної сили більш постійно діючої, а тому і більш могутньої за своїми кінцевими наслідками, чим живі організми в цілому ...”. Живі організми не лише пристосовуються до умов навколишнього середовища, а й активно його змінюють. З виникненням життя спочатку повільно, а потім дедалі швидше і значиміше почалися зміни довкілля, що їх здійснювала жива матерія, аж доки не досягай планетарних масштабів. Наприклад, в процесі фотосинтезу утворився сучасний хімічний склад атмосфери; під впливом живих організмів утворені грунти, тощо.

Середній хімічний склад живої речовини відрізняється від хімічного складу геосфери. Так, найбільш поиіиреними хімічними елементами геосфери є Оксиген, Силіцій, Алюміній тошо. Основною ж складовою живої речовини є Карбон (до 18%) та Оксиген. Серед сполук металів, відносно високий вміст в живій речовині є тільки Феруму, Калію, Магнію, Натрію, Кальцію.

В.І.Вернадський відмітив, що в біосфері проходить біогенна міграція атомів хімічних елементів, яка викликається променистою енергією Сонця та проявляється в процесі обміну речовин, рості та розмноженні організмів.

Хоча біорізноманіття Землі є достатньо високим, проте при рівномірному розташуванні живих організмів на поверхні Землі, утворений шар складатиме ~ 5 мм. Отже, життя є вразливим.

Біогенна речовина - це речовина органічного походження, яка створена живими організмами і яка є джерелом надзвичайно потужної потенційної енергії. Це вугілля, нафта, торф, бітуми тощо.

Косна речовина - це речовина неорганічного походження утворена процесами, в яких жива речовина не приймала участі. Це гірські магматичні породи, які утворюють земну кору.

Біокосна речовина - це продукти розкладу і переробки косної речовини живими організмами, тобто речовина утворена одночасно косними процесами та живими організмами, причому вона має значну біохімічну енергію в біосфері. Біокосна речовина є найбільш поширеною в біосфері. Це грунти, природні води, тощо. Наприклад, ґрунти містять, в середньому, 93% косної та 7% живої і біогенної речовини.

Створюючи концепцію про біосферу Землі, В.І.Вернадський розкрив ряд законів функціонування біосфери, які перенесені в закони екології.

У відповідності із законом біогенної міграції атомів, міграція хімічних елементів на земній поверхні в біосфері, в цілому, здійснюється під переважним впливом живої речовини. Жива речовина або бере безпосередню участь у біохімічних процесах, або створює відповідні умови середовища. Тому живу речовину прийнято поділяти на активну та пасивну.

У відповідності із законом константності біосфери, кількість живої речовини біосфери за певний геологічний час є величиною сталою. За даним законом, будь-яка зміна кількості живої речовини в одному регіоні біосфери неминуче призводить до такої ж за обсягом кількісної зміни живої речовини в іншому регіоні, але із зворотнім знаком. Наслідком цього закону є правило обов’язкового заповнення екологічної ніші.

У відповідності із законом фізико-хімічної єдності живої речовини, уся жива речовина Землі має єдину фізико-хімічну природу.

З цього випливає, що шкідливе для однієї частини живої речовини шкодить й іншій її частині, тільки різною мірою. Цей закон має безпосереднє практичне значення. Так, через наявність у будь-яких екосистемах стійких до фізико-хімічного впливу видів чи особин, швидкість відбору за витривалістю видів до шкідливих агентів прямо пропорційна швидкості розмноження організмів та чергування поколінь, що зумовлено адаптацією. Внаслідок цього, тривале використання пестицидів одного виду, наприклад, хлорорганічних, екологічно недопустиме, тому що шкідники, які мають високі темпи розмноження, пристосовуються і виживають, а це вимагає збільшення обсягів використання пестицидів.

У відповідності із законом максимуму біогенної енергії (Вернадський-Бауер), будь-яка біонедосконала система, що перебуває в стані стійкої нерівноваги (динамічно рухомої рівноваги з довкіллям), збільшує , при своєму розвитку, вплив на середовище. Тобто, розвиток екосистем і біосфери в цілому має певну послідовність і це дозволяє прогнозувати стан навколишнього природного середовища. У процесі еволюції видів виживають ті, які при розвитку збільшують біогенну геохімічну енергію. Живі системи ніколи не перебувають у стані рівноваги й виконують за рахунок своєї вільної енергії корисну роботу проти рівноваги, якої вимагають закони фізики і хімії за існуючих зовнішніх умов. Кількість цієї вільної енергії екосистем визначається законами термодинаміки.


загрузка...