Навігація
Посилання


Основи екології та охорони довкілля

6.2. Демографічні проблеми сьогодення та проблема урбанізації


Погіршення екологічного стану навколишнього середовища ускладнює адаптацію організмів, в тому числі і людей, до змін в довкіллі. Особливо гостро на сьогодні постали проблеми демографічного вибуху, обмеженості природних ресурсів і життєвого простору земної кулі.

Як було розглянуто раніше, господарська діяльність людини призводила до зростання демографічної ємності територій, що стало причиною зростання чисельності населення. В різні історичні періоди це зростання мало різні темпи, причому відчутними регуляторами чисельності населення були хвороби (епідемії), війни, тощо. Протягом останніх 150 років, з розвитком промисловості та інтенсифікації сільського господарства, а також винайдення ліків проти багатьох хвороб, населення Землі зростає надзвичайно швидкими темпами. Слід зазначити, що динаміка цього процесу є геометричною прогресією (див. рис. 1.22).

Із рис. 1.22. видно, що для подвоєння чисельності населення у XIX столітті (1830-1930) необхідно 100 років, а у XX столітті цей період різко зменшується. На сьогодні чисельність населення Землі в кілька разів перевищує оптимальну і, за прогнозами футурологів, у першій половині XXI століття чисельність населення планети наблизиться до 11 млрд. осіб. В першу чергу, зростання населення планети відбудеться за рахунок малорозвинутих країн.

Отже, щорічно чисельність людей на Землі зростає, а природні ресурси, за допомогою яких можна забезпечити життя цього населенні і підвищити його якість, катастрофічно зменшуються. Невпинно збільшується кількість бідних і знедолених у світі, незважаючи на темпи розвитку економіки. За даними ООН, кожна п’ята людина у світі страждає від голоду, що може мати як соціально-економічні, так психологічні наслідки. Вже відчувається нестача життєвого простору. Природні ресурси вичерпуються як кількісно, так і якісно.

Рис. 1.22. Зміна чисельності населення Землі протягом ХІХ-ХХ

століть.


Головними заходами, які б допомогли зберегти нашу цивілізацію та біосферу, є відродження та збереження розмаїття природи та біоугруповань в обсягах, які забезпечать стійкість природи і суспільства. Це можливо лише за умови зміни свідомості людини, щодо ролі та самоцінності природи і місця людини в ній.

Безумовно, демографічні проблеми окремих країн світу є дещо відмінними, але загальна тенденція зростання населення планети залишається. Це вимагає вживання заходів контролю народжуваності на державному і міжнародному рівнях, але практична відсутність обмежувальних факторів для людини має свої наслідки. Розвиток популяцій, в тому числі і людської, має свої закони, тим більше, що тривалість людського життя складає ~ 70-75 років. Тому, незважаючи на ряд прийнятих заходів контролю чисельності населення, наприклад, в Китаї принцип “Одній сімейній парі - одну дитину” є узаконеним, чисельність населення планети неухильно зростає.

Д.Медоуз прогнозуючи розвиток світу (див. рис. 1.23.) показав, що за умов розвитку за принципами сьогодення, виробництво, чисельність населення і забруднення довкілля експоненціально зростатимуть доти, поки ш

видке виснаження природних ресурсів не загальмує промисловий ріст. Після вичерпування ресурсів, в першу чергу горючих корисних копалин, буде спостерігатись занепад виробництва та енергетична криза. Проте, внаслідок природних витрат у системі, чисельність населення, а відтак і рівень забруднення довкілля, протягом певного часу продовжуватиме зростати після того, як обсяг промислового виробництва пройде своє “пікове” значення. Нарешті, ріст населення припиниться через зростання смертності внаслідок скорочення виробництва продовольства і неякісного медичного обслуговування.

Рис. 1.23. Графічна модель розвитку світу за Д. Медоузом:

1 - ресурси; 2 - кількість продовольства на душу населення; 3 - кількість промпродукції на душу населення; 4 - населення; 5 - забруднення довкілля.


Аналізуючи модель розвитку світу за Д.Медоузом видно, що людству в найближчому майбутньому загрожує ресурсна, соціально- економічна, екологічна та демографічна криза, що може стати причиною катастрофи людської цивілізації. Усвідомлення можливої катастрофи повинно викликати адекватну реакцію людей, в першу чергу, повинно змінитись ставлення людей до питання охорони природи і охорони довкілля людини. Американські екологи Г.Одум та Е.Одум вважають, що для людства найсприятливішим буде курс на

стабілізацію економіки, а не її розвиток, та обмеження споживання. Крім того, необхідно розвивати використання альтернативних джерел енергії на заміну традиційних.

Демографічна проблема України складна. Протягом останніх років у динаміці здоров’я населення України помічено ряд негативних тенденцій, певною мірою пов’язаних з незадовільною екологічною обстановкою на Україні. З початку 90-х років в Україні відсутній природний приріст населення, а тривалість життя населення нашої країни нижча, ніж у розвинутих країнах.

Цей факт має ряд пояснень, зокрема це і економічний розвиток нашої країни і, безумовно, екологічний стан довкілля. Не останню роль в цьому зіграла аварія на Чорнобильській АЕС, наслідки якої відчутні і сьогодні. Особливо слід наголосити на пряму залежність стану здоров’я людей в Україні від екологічного стану навколишнього середовища. Втручання людини в природні процеси зумовлює порушення екологічної рівноваги і, як наслідок, посилюється нервово- емоційне напруження при повній консервативності функцій організму, що може бути причиною погіршення стану здоров’я населення.

Згідно статистичних даних, темпи зростання загальної захворюваності протягом останніх десяти років складають ~ 35%. Ці негативні зміни відображаються, переважно, за рахунок рівня злоякісних новоутворень, серцево-судинних хвороб, бронхіальної астми та інших хвороб. Більшість зазначених хвороб є екологічно залежними. Особливо слід звернути увагу на стан крові та кровотворних органів людей, оскільки ця система найбільш чутлива до негативних факторів, в тому числі і екологічних. Кількість екологічно залежних хвороб зростає із року в рік. В першу чергу, вони зумовлені забрудненням навколишнього середовища.

Систематична або періодична наявність в атмосферному повітрі шкідливих речовин в концентраціях, які перевищують нормативні величини, призводить до захворювань населення, навіть ракових, до поширення серед частини населення токсикоманії, ускладнює перебіг серцево-судинних захворювань, сприяє виникненню та розвитку захворювань дихальної і нервової систем людини. Від забруднювальних речовин страждають слизові оболонки людей.

Дослідження показують, що в місцевостях з порівняно невисоким рівнем забрудненості повітря частота захворювань органів дихання зростає в 2 та більше разів, а при високому рівні забрудненості - в 4-40 разів, в порівнянні з частотою захворювань в екологічно безпечних районах. Від впливу забруднювальних речовин, в першу чергу, страждають діти, а шкода, якої вони зазнають, значно перевищує шкоду, завдану здоров’ю дорослих. Організм, який розвивається, є більш вразливим до дії несприятливих факторів.

Встановлено, що постійне перевищення допустимої концентрації в повітрі лише одного з видів контрольованих забруднювальних речовин призводить до підвищення захворюваності в 1,7 рази, а в деяких вікових групах - до трьох разів.

Використання забрудненої води, в першу чергу для пиття та готування їжі, викликає ряд захворювань. Середньостатистична людина в день споживає до двох літрів питної води, тому її якість буде безпосередньо позначатись на стані здоров’я людей.

Ґрунти є основним засобом сільського господарства і за рахунок орних земель сучасне людство одержує до 88% харчової енергії. Ще 10% харчової енергії людство одержує за рахунок природних пасовищ та лісових угідь. Тому забруднення ґрунтів являє небезпеку, адже продукція, яка вирощена на таких ґрунтах, буде забрудненою. З ґрунтів забруднення може потрапляти через харчові ланцюги в організм людини: ґрунт—»мікроорганізми—»рослини—» тварини—»люди. Відтак, стан ґрунтів, ступінь їх забруднення впливає на здоров’я людини.

Отже, демографічна проблема та проблема зростання захворюваності людей на сьогодні є одними із глобальних проблем людства, які потребують якомога швидшого вирішення.

Особливого загострення набула проблема урбанізації. У великих містах і, в першу чергу, в індустріальних центрах, різко зріс рівень забруднення довкілля. Відбувається поступова нестримна концентрація людей в містах, з’являються.і зростають багатомільйонні міста-мегаполіси, збільшується їх кількість, розміри і проблеми.

В 2000 році частка міського населення в Західній Європі складала ~ 71%, в Північній Америці - 87%, в Південній Америці - 80%, в Австралії та Океанії - 80%, в Східній Азії - 40%, в Південній Азії - 35%, в Африці - 39%. Кількість міст мільйонерів перевищила 400, причому особливістю цієї тенденції є те, що мегаполіси утворюються в країнах з недостатньо розвинутою економікою.

В Україні станом на 2002 рік тільки Київ є багатомільйонним містом (2611 тис.мшк.). Сім міст України вже досягли одномільйонної межі або наближаються до неї: Харків (1470 тис. мшк.), Дніпропетровськ (1065 тис. мшк.), Одеса (1029 тис. мшк.), Донецьк (1016 тис. мшк.), Запоріжжя (815 тис. мшк.), Львів (733 тис. мшк.), Кривий Ріг (669 тис. мшк.). Десять міст України мають населення в межах 300-500 тис. мшк. Отже, практично половина населення нашої держави проживає у відносно великих містах.

Переважна більшість великих міст України - це індустріальні центри і головна їх проблема - продукування виробничих та побутових відходів. Деградоване штучне міське середовище надає комплексного шкідливого впливу на здоров’я населення внаслідок забруднення атмосферного повітря, в тому числі параметричного, дефіциту сонячного світла, води, споживання неякісних харчових продуктів, а також внаслідок стресових ситуацій, які зумовлені напруженим ритмом життя, скупченістю людей, нестачею зелених насаджень тощо.

Ступінь поширення багатьох хвороб у великих містах часто 1 набагато більший, ніж у малих містах і селах. Така хвороба як рак

легенів, яка провокується фотохімічним смогом, у великих містах нині реєструється в 2-3 рази частіше, ніж у сільській місцевості. В містах набагато більше хворіють на бронхіальну астму, різноманітні алергічні захворювання, зокрема, коньюктивіт, екземи тощо. Рівень поширення інфекційних хвороб у містах також в двічі вищий, ніж у сільській місцевості.

Мешканці великих міст вже здавна п’ють воду набагато гіршої якості, ніж у селах. Великі міста створюють власний мікроклімат, під дією якого змінюється стан довкілля. Із розвитком міст зростає негативний тиск на біосферу.

За прогнозами, тенденція до зростання кількості міських мешканців та кількості великих міст буде зберігатись і надалі, тому проблема урбанізації також розглядається як одна із глобальних проблем сьогодення.

І Її, -и 5 ´і : • ´ ´Щі і

Опанувавши дану тему, дайте відповіді на такі питання:

  1. Охарактеризуйте ріфейну екологічну кризу. Яке її значення?
  2. Дайте загальну характеристику особливостей впливу діяльності людини на довкілля. Як людина ставилась до природи в різні історичні періоди?
  3. Охарактеризуйте привласнення як тип природокористування. Які наслідки цього процесу?
  4. В чому проявляються особливості продукуючого типу природокористування?
  5. Які основні наслідки інноваційного типу природокористування?
  6. Поясніть особливості ноосферного типу природокористування. В чому суперечливість основних положень “Вчення про ноосферу”?
  7. В чому проявляється сучасна екологічна криза? Особливості сучасного впливу людини на довкілля.
  8. Охарактеризуйте сучасну проблему демографічного вибуху та прогнози подальшого розвитку світу.
  9. В чому проявляються особливості демографічної проблеми України? Дайте оцінку впливу екологічного стану довкілля на здоров’я людини.
  10. Охарактеризуйте проблему урбанізації та її основні наслідки.

Узагальнюючи матеріал Розділу І хотілося би відмітити, що розкриття основних законів екології, розуміння динаміки розвитку та особливостей функціонування екологічних систем та біосфери в цілому, має надзвичайно важливе значення як для господарської діяльності людини, так і для діяльності, напрямленої на охорону природи і охорони довкілля людини. Загальна екологія є теоретичними основами для організації заходів по охороні дойкілля і дає розуміння цілісності навколишнього середовища та взаємозв ’язку компонентів довкілля.

Вплив господарської діяльності людини на навколишнє середовище і викликані ним наслідки є складними. Це зумовлює необхідність організації охорони природи і охорони довкілля людини.


Рекомендована література для належного опанування матеріалу даного розділу:

  1. 1. Андрейцев А.К. Основи екології.-K.: Вища школа, 2001.-358с.
  2. 2. Білявський Г.О., Падун М.М., Фуидуй P.C. Основи загальної екології. - K.: Либідь, 1995.-368с.
  3. 3. Білявський Г.О., Фурдуй P.C., Костіков І.О. Основи екологічних знань. - K.: Либідь, 2000. - 320с.
  4. 4. Білявський Г.О., Бутченко Л.І. Основи екології: теорія та практикум.

- K.: Лібра, 2004. - 368с.

  1. 5. Бигон М., Харпер Дж., Таунсенд К. Экология (особи, популяции и сообщества) / пер. с агнл. - М.: Мир, 1989.-Т. 1-2.-667 и 477 с.
  2. 6. Будыко М.И. Глобальная экология. - М.: Мысль, 1977.-327с.
  3. 7. Вернадский В.И. Химическое строение биосферы Земли и ее окружения. - М.: Наука, 1965.-374с.
  4. 8. Войтович Г.В., Вронский В.А. Основы учения о биосфере. - М.: Просвещение, 1989.-160с.
  5. 9. Воронов А.Г., Дроздов H.H., Мяло Е.Г. Биогеография мира. - М.: Высш.шк., 1985. - 272 с.
  6. 10. Вронский В.А. Прикладная экология. - Ростов н/Д.: Феникс, 1996.- 512с.
  7. 11. Гиляров А.М. Популяционная экология. - М.: МГУ, 1990.-191с.
  8. 12. Дажо Р. Основы экологии / пер. с франц. - М.: Прогресс, 1975.- 415с.
  9. 13. Дедю И.И. Экологический энциклопедический словарь. - Кишинев: Главная ред. Молд. Сов. энцикл., 1990. - 408 с.
  10. 14. Дідух Я.П. Популяційна екологія. - K.: Фітосоціоцентр, 1998. - 192с.
  11. 15. Джигирей B.C., Сторожук В.М., Яцюк P.A. Основи екології та охорона навколишнього природного середовища (Екологія та охорона природи).- Львів: Афіша, 2000.-272с.
  12. 16. Запольський А.К., Салюк А.І. Основи екології. - K.: Вища школа, 2001.-358с.
  13. 17. Злобін Ю.А. Основи екології.-К: Лібра, 1998.-248с.
  14. 18. Израэль Ю.А. Экология и контроль состояния природной среды. - М.: Гидрометеоиздат, 1984. - 560 с.
  15. 19. Клименко М.О., Прищепа А.М., Вознюк Н.М. Моніторинг довкілля. - Рівне: УДУВГП, 2004. - 232 с.
  16. 20. Кучерявий В.П. Екологія. - Львів: Світ, 2000. - 500с.
  17. 21. Кучерявий В.П. Урбоекологія. - Львів: Світ, 1999. - 320с.
  18. 22. Лук’янова Л.Б. Основи екології. - К: Вища школа, 2000.-327с.
  19. 23. Некое В.Е. Основы общей экологии и неоэкологии. - Харьков: Прапор, 1 часть - 1999, 2 часть-2001.
  20. 24. Новиков Ю.В. Экология, окружающая среда, человек. - М.: Агенство «ФАИР», 1998. - 320с.
  21. 25. Одум Ю. Основы экологии / пер. с англ. - М.: Мир, 1975.-740 с.
  22. 26. Одум Ю. Экология / пер. с англ. -Т. 1-2. - М.: Мир, 1986.-704с.
  23. 27. Потіш Л.А., Медвідь В.Г., Гвоздецький О.Г., Козак З.Я. Екологія: теоретичні основи і практикум. - Львів: “Новий Світ-2000”, “Магнолія плюс”, 2003.-296с.
  24. 28. Рамад Ф. Основы прикладной экологии / пер. с франц. - Л.: Гидрометеоиздат, 1981.-543с.
  25. 29. Реймерс Н.Ф. Природопользование. Словарь-справочник. - М.: Мысль, 1990.-637 с.
  26. 30. Реймерс Н.Ф. Экология (теории, законы, правила, принципы и гипотезы).-М.: Россия молодая, 1994.-367с.
  27. 31. Риклефс Р. Основы общей экологии / пер. с англ. - М.: Мир, 1979.- 424с.
  28. 32. Стадницкий Г.В., Родионов А.И. Экология. - М.: Высш.шк., 1988.- 272с.
  29. 33. Сукачев В.Н. Основы лесной типологии и биогеоценологии (избранные труды). Т.1. - Л.: Наука, 1972.-418с.
  30. 34. Уиттекер Р.Х. Сообщества и экосистемы / пер. с англ. - М.: Прогресс, 1980.-327с.
  31. 35. Чернова Н.М., Былова А.М. Экология. - М.: Просвещение, 1988.- 272с.
  32. 36. Элтон Ч. Экология нашествий животных и растений / пер. с англ. - М.: Иностр.лит, 1960.-230с.

загрузка...