Навігація
Посилання


Основи екології та охорони довкілля

Гема 1. Основні аспекти екологічної безпеки


Екологічна безпека є складовою національної безпеки України, що зазначено в Конституції України.

Згідно розділу XI Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, екологічна безпека є такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров’я людей.

Екологічна безпека гарантується громадянам України здійсненням широкого комплексу взаємопов’язаних політичних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів.

Існують різні визначення поняття безпеки і, за С.А.Боголюбовим (1997), безпека - це здатність предмета, явища або процесу зберігати свої основні характеристики при патогенних, руйнівних діях з боку інших предметів, явищ і процесів. Безпека передбачає відсутність, обмеження або ліквідацію небезпеки.

За В.Ю.Некосом (2001), забезпечення безпеки - це сукупність заходів по обмеженню, попередженню, і пом’якшенню безпек. Але, поняття безпеки виникає лише з виникненням небезпеки, тому при ліквідації небезпеки втрачається зміст поняття безпеки.

Під екологічною безпекою розуміють стан захищеності людини і природи від впливу несприятливих екологічних факторів. Це можливо тоді, коли в довкіллі формується нова система, що гармонійно поєднує природні, виробничі та соціальні системи і яка відповідає ряду вимог:

  • санітарно-гігієнічним, естетичним і матеріальним потребам людини;
  • збереженню природно-ресурсного і екологічного потенціалу природних екосистем;
  • підтриманню здатності біосфери в цілому до саморегуляції.

Виконання цих вимог, особливо що стосується першого пункту,

є складним, адже естетичні вимоги, матеріальні та духовні цінності, уява про нормальний стан довкілля у жителів різних регіонів Землі є різними. Це зумовлено як способом їх життя та особливостями місцевих умов середовища, так і деякими релігійними канонами. Тому екологічну безпеку прийнято розглядати як систему дій, спрямовану на захист суспільства від загроз, які спричинені стихійними лихами та техногенними катастрофами. Цей підхід є достатньо спрощеним, адже не показує особливості захисту природи і взаємозв’язок екологічного стану навколишнього середовища з станом захищеності суспільства. Як було нами показано в розділі II, найбільшої небезпеки для довкілля, а через позитивний зворотній зв’язок і для суспільства, являє забруднення природного середовища. Часто забруднення об’єктів довкілля може бути незначним, але існує пряма загроза здоров’ю людей або деградації природних екосистем.

Тому, під екологічною безпекою слід розуміти узагальнюючу систему оцінки екологічного стану об’єктів довкілля та виявлення змін, які можуть викликати погіршення цього стану з метою їх попередження та усунення. В першу чергу мова йде про порушення сформованої природної рівноваги внаслідок природних або антропогенних факторів, що може мати непередбачені наслідки.

Як система узагальнення, екологічна безпека тісно пов’язана з екологічними та природоохоронними діями (див. рис. 3.1.), що і забезпечує її функціонування.

dy>

Рис. 3.1. Система екологічної безпеки.


Структура екологічної безпеки є складною і багатогранною, що включає всі необхідні системи для реалізації свої завдань, які полягають в наступному (Боков, Лущик, 1998):

а/ вивчення катастроф і явищ природного і антропогенного походження, які зумовлюють погіршення екологічного стану довкілля, з метою їх попередження та виключення;

а/ оцінка потенційної небезпеки джерел порушення екологічної безпеки;

л/ порівняння методів попередження або зменшення порушення екологічного стану навколишнього середовища;

V розробка і вдосконалення методології прогнозування та оцінки екологічно небезпечних явищ, з метою їх попередження, а також розробка рекомендації щодо організації господарської діяльності людини.

Існують і інші визначення поняття екологічної безпеки, зокрема:

І.І.Дедю (1990)

“экологическая безопасность - любая деятельность человека, исключающая вредное воздействие на окружающую среду ”.

М.Ф.Реймерс (1990)

"экологическая безопасность - совокупность действий, состояний и процессов, прямо или косвенно не приводящих к жизненно важным ущербам (или угрозам таких ущербов), наносимых природной среде, отдельным людям и человечеству".

“экологическая безопасность - комплекс состояний, явлений и действий, обеспечивающий экологический баланс на Земле, в любых ее регионах на уровне, к которому физически, социально-экономически, технологически и политически готово (может без серьезных ущербов адаптироваться) человечество ”.

С.А.Боголюбов (1997)

“экологическая безопасность - процесс обеспечения защищенности жизненно важных интересов личности, общества, природы и государства от реальных и потенциальных угроз, создаваемых антропогенными или естественными воздействиями на окружающую среду ”.

В.АЛущик, А.В.Боков (1998)

"экологическая безопасность - такое состояние системы «природа- техника-человек», которое обеспечивает сбалансированное взаимодействие природных, технических и социальных систем, формирование природнокультурной среды, отвечающей санитарно-гигиеническим, эстетическим и материальным потребностям жителей каждого региона Земли при сохранении природно-ресурсного и экологического потенциала природных систем и способности биосферы в целом к саморегуляции ”.

При розгляді проблем екологічної безпеки, В.Ю.Некос (2001) пропонує розглядати чотири основних рівня екологічної безпеки:

- екологічна безпека індивідуума;

- екологічна безпека регіональна;

- екологічна безпека національна (загальнодержавна);

- екологічна безпека глобальна.

На різних рівнях екологічної безпеки існують різні пріоритети, а від так, і різні підходи до оцінки екологічного стану об’єктів довкілля.

Екологічні проблеми, а від так і порушення екологічної безпеки, які пов’язують, переважно, з сьогоднішньою господарською діяльністю людини, явище не нове. Протягом всієї історії розвитку людства і до появи людини, на Землі проходили процеси що являли загрозу для природних екосистем - землетруси, виверження вулканів тощо, і вони мали виключно природну основу. Але поява людини і її господарська діяльність виявились синергетичним фактором негативних змін в довкіллі.

Протягом історії, людство завжди намагалось створити системи життєзабезпечення, що здатні протистояти природі. Потреби людини значно відрізняються від потреб представників флори і фауни, тому між інтересами людини та інших суб’єктів довкілля, часто мають місце протиріччя. Але перш за все слід класифікувати потреби людини і за М.Ф.Реймерсом їх можна об’єднати в три групи:

Співвідношення між цими видами потреб змінювалось протягом історії людства, що зумовило ряд кардинальних змін в навколишньому природному середовищі (див. розділ І). Одні потреби людей є життєво необхідними, інші є необов’язковими та шкідливими для довкілля. Сьогоднішнє ставлення до потреб людини вимагає їх гармонійне поєднання з мінімізацією потреб третього типу. Це дозволить гармонізувати відношення суспільства і природи в цілому.

Як зазначалось нами в розділі І, поняття екологічної кризи, яке є центральним поняттям екологічної безпеки, є складним, адже визначається людиною і може бути суб’єктивним. Не всі міркування людини про перебіг процесів в біосфері є вірними, отже міркування щодо екологічних кризи минулого, їх порівняння з еволюційними змінами, є предметом дискусії. Так чи інакше, виділяють ряд екологічних криз, які зумовлені як природними причинами, так і діяльністю людини:

рифейна криза, яка мала.місце в період середнього протерозою; компонентна або видова криза, яка мала місце в період привласнюючого типу природокористування;

ландшафтна криза, що мала місце в період продукуючого типу природокористування;

криза продуцентів, що датується періодом інноваційного типу природокористування;

сучасна екологічна криза, початок якої датується серединою XX століття.

Характеристику всіх цих фактів нами було розглянуто в розділі

І, але хотілося б зупинитись на сучасній екологічній кризі, яка зумовлена діяльністю людини і характеризується глобалізацією ряду проблем, зокрема демографічної, екологічної, тощо. Сучасна криза, яка має багатоплановий характер, пов’язана з втратою надійності і цілісності екосистем світу і біосфери в цілому, що є причиною порушення механізму саморегуляції.

На сьогоднішньому етапі розвитку людини, ■ людство не може вижити поза межами біосфери!

Більшість екологічних криз мають комплексний характер, тобто зумовлені і природними, і антропогенними факторами. Як рравило, антропогенна діяльність є спусковим механізмом, який викликає ланцюгові реакції в навколишньому середовищі, що і є причиною змін в довкіллі. Ізольовано, внесок того чи іншого фактору і його значимість в зміну умов навколишнього середовища оцінити важко, але слід враховувати наступне:

Природні і техногенні процеси часто перетинаються між собою, що призводить як до посилення їх негативного впливу на довкілля, так і до послаблення цього впливу. Тому, причинами навіть сучасної екологічної кризи не можна вважати тільки антропогенні фактори.

На планетарному рівні екологічні проблеми потребують особливої уваги, адже розвиток кризи в масштабах всієї планети призведе до руйнування системи життєзабезпечення людства і руйнування саморегуляційних механізмів біосфери. Сучасна екологічна криза пов’язана з іншими глобальними проблемами сьогодення, які можуть мати синергетичний ефект. Зокрема,

екологічна проблема пов’язана із демографічною, харчовою, ресурсною, енергетичною, тероризмом тощо. Внаслідок взаємного посилення тих чи інших сучасних глобальних проблем людства, можливі різні фатальні сценарії розвитку планети Землі і людської цивілізації: ядерна зима, летальна пандемія, генетичне виродження, втрата цікавості до проблем тощо. Всі вони можуть призвести до незворотних змін в біосфері Землі, а від так - призвести до загибелі людської цивілізації.

Все це говорить про необхідність захисту навколишнього середовища і докорінної- зміни відношення людей до природи, комплексного підходу до вирішення цих проблем. Єдиним шляхом збереження екологічної рівноваги в біосфері обмежене споживання людиною природних ресурсів за рахунок створення мало- і безвідходних технологій, переходу на альтернативні ресурси тощо, та зменшення ступеня забруднення природного середовища. Безумовно, гарантія екологічної безпеки неможлива без вирішення ряду політичних (зброя масового знищення, тероризм тощо), економічних (економічна відсталість ряду країн, проблема освоєння ресурсів Світового океану тощо) та соціальних проблем (наркоманія, злочинність тощо), з врахуванням можливих стихійних лих.

Особливої актуальності набуває міжнародне співробітництво в галузі охорони навколишнього середовища та забезпечення екологічної безпеки, адже вирішення більшості сучасних проблем людства можливе лише на рівні всього світу.

Опанувавши дану, тему дайте відповіді на такі питання:

  1. Дайте визначення поняття екологічної безпеки і покажіть структуру даної системи.
  2. Охарактеризуйте основні завдання екологічної безпеки.
  3. Покажіть особливості сучасної екологічної кризи і дайте оцінку причинам цього небезпечного явища.
  4. Дайте оцінку природним і техногенним видам екологічної небезпеки.
  5. В чому проявляється глобалізація сучасних проблем людства? Покажіть шляхи подолання сучасної екологічної кризи.

загрузка...