Навігація
Посилання


Основи екології та охорони довкілля

2.2. Класифікація та оцінка екологічних ситуацій


Як зазначалось, екологічні ситуації характеризують загальний сукупний екологічний стан всіх об’єктів певної території в певний проміжок часу. Екологічні ситуації, на відміну від екологічного стану, повинні враховувати і можливі зміни екологічних станів об’єктів

внаслідок природних або антропогенних факторів, особливо якщо існує загроза зовнішнього впливу. Тому, оцінка екологічних ситуацій, є справою складною і творчою.

Важливу роль має класифікація екологічних ситуацій. Єдиного підходу щодо типізації екологічних ситуацій не існує, адже їх оцінюють для різних об’єктів, наприклад, природний або антропогенний ландшафт тощо, з різними пріоритетами. Зміни в екосистемах можуть значно відрізнятись за часовими параметрами та масштабом, можуть відрізнятись фактори формування екологічних ситуацій тощо. Тому, найбільш вдалими класифікаціями екологічних ситуацій, є їх типізація за часовими факторами прояву і масштабом, за типом організації систем, для яких оцінюється екологічна ситуація та за рівнем гостроти прояву (ступенем відхилення показників стану від норми). Остання типізація є найбільш вживаною. Окремо виділяють надзвичайні екологічні ситуації, які мають свої особливості.

За типом організації систем, для яких проводять оцінку екологічних ситуацій, виділяють екологічні ситуації в природному середовищі, екологічні ситуації в природно-технічному середовищі, екологічні ситуації в технічному середовищі та екологічні ситуації в соціальному середовищі. Кожний із цих типів екологічних ситуацій може бути поділений на підтипи, що спрощує їх оцінку.

Така типізація екологічних ситуацій є важливою, адже в залежності від організації системи, в ній є свої пріоритети, вона має свої функції, а відтак і свої норми стану тощо. Наприклад, для природного середовища пріоритетом є збереження біорізноманіття та ландшафтів, а для технологічного - захист людей на виробництві, в тому числі і при надзвичайних ситуаціях техногенного характеру,

Пояснити принципи типізації екологічних ситуацій за рівнем гостроти прояву, а також за часовими факторами і масштабом доцільно на загальних прикладах.

Оцінка екологічних ситуацій - це процес порівняння сукупності екологічних станів об’єктів з певними нормами, але слід враховувати і потенційно можливий вплив зовнішніх факторів. За ступенем відхилення від норми виділяють п’ять типів екологічних ситуацій:

  • умовно сприятливі, при яких практично не спостерігається відхилення екологічного стану об’єктів від їх норми. Вони характерні для екосистем, що не зазнали суттєвого антропогенного впливу або впливу природних стихій. Наприклад, це природно-заповідні території, дика природа тощо;
  • задовільні, при яких спостерігаються незначні зміни в екосистемах, які практично не впливають на стан здоров’я людей. Ці відхилення зникають в процесах саморегуляції або проведення меліоративних робіт. Такі екологічні ситуації спостерігаються на територіях культурних ландшафтів тощо;
  • напружені, при яких спостерігаються негативні зміни в окремих компонентах екосистем (окремі види біоценозу починають хворіти), проходить порушення природних ресурсів, деяке погіршення умов проживання населення тощо. Такі екологічні ситуації характерні терито
    рій інтенсивного ведення господарської діяльності людини: зон видобування корисних копалин, промислових зон тощо. При припиненні зовнішнього впливу на екосистему, можлива швидка нормалізація екологічного стану;
  • критичні або кризові, для яких характерні значні зміни в екосистемах (зникають окремі види біоценозів), що практично не компенсуються, проходить швидке наростання загрози виснаження і втрати природних ресурсів, унікальних природних об’єктів. При цьому значно погіршуються умови проживання населення, зокрема, зростає рівень захворювання людей, погіршується якість харчових продуктів тощо. Такі екологічні ситуації характерні для територій надмірного антропогенного навантаження, територій систематичних природних негараздів тощо. При припиненні зовнішнього впливу на систему, можлива стабілізація її екологічного стану з частковим відновленням компонентів природного середовища;
  • катастрофічні, які характеризуються глибокими незворотними змінами в екосистемах, вичерпуванням природних ресурсів, різким погіршенням умов життя населення тощо. Спостерігається втрата генофонду біоти, унікальних природних об’єктів і комплексів. Це зони екологічного лиха, наприклад, індустріальні пустелі тощо.

/ Якщо ступінь відхилення екологічного стану від норми визначає тип екологічної ситуації, то ступінь наближення стану екологічного до критичної межі (після чого проходить деградація системи, наприклад, екологічна катастрофа) визначає екологічний резерв (запас міцності) системи (Ю.А.Ізраїль, 1984).

Екологічні ситуації формуються протягом значного проміжку часу і при цьому можуть проходити як незначні, так і кардинальні зміни в екологічних системах. Для наочного порівняння типу екологічних ситуацій за ступенем відхилення від норми, розглянемо рис. 3.3. З рисунку видно, що припинення зовнішнього впливу (Т2) на систему може призводити до нормалізації екологічного стану цієї системи, але тільки якщо цей вплив був незначним, нетривалим в часі та проявлявся на невеликих ділянках. Повної нормалізації екологічного стану систем, для яких екологічна ситуація оцінюється як катастрофічна і кризова не проходить.

Рис. 3.3. Характеристика екологічних ситуацій:

, 1 - задовільні; 2 - напружені; З - кризові; 4 - катастрофічні;

Т,- час початку зовнішнього впливу на систему; Т2 - час припинення зовнішнього впливу.

Врахування просторових і часових масштабів прояву екологічних ситуацій є надзвичайно важливим, адже їх зміна призводить до зміни методики оцінки екологічних ситуацій і термінології. За часовим масштабом прояву екологічних ситуацій, виділяють багаторічний період (вживають термін - “проблема”), сезонний період (вживають термін - “порушення”) та добовий період (вживають термін - “відхилення”). За просторовим масштабом прояву екологічних ситуацій виділяють глобальний масштаб, регіональний масштаб та локальний масштаб. При врахуванні цих параметрів, екологічні ситуації слід називати геохроноекологічними.

Для визначення типу екологічної ситуації використовують сукупність станів водойм, грунтів, рослинного та тваринного світів, соціально-економічне становище регіону тощо. Для оцінки екологічного стану компонентів системи використовують різну кількість параметрів. Так, для екологічної оцінки стану водойм використовують ЗО параметрів (див. розділ II), а, в цілому, при оцінці екологічного стану використовують 138 параметрів, що значно ускладнює цю процедуру.

Показники стану об’єктів за якими проводять оцінку екологічних ситуацій можуть бути індивідуальними та інтегральними, проте останні, внаслідок своєї відносності (сумуються показники різного типу і небезпеки, вони можуть бути одержані в різні періоди часу тощо), практично не можуть розглядатись з позиції “краще- гірше”. Набір екологічних параметрів, що використовуються для оцінки екологічної ситуації, може бути різним, проте існують загальні проблеми їх виділення та інтегрування. По-перше, чи всі показники стану є рівноцінними, або слід якість з них вважати пріоритетними. По-друге, яким чином проводити інтегрування оцінок: додаванням, Множенням, введення коефіцієнтів тощо, що також ускладнює процедуру. Отже, виділення та оцінка екологічних ситуацій є справою творчою і складною. Найлегше виділяти такі екологічні ситуації як екологічна катастрофа та екологічна криза.

При оцінці екологічної ситуації слід враховувати, чи є вона спадковою, тобто склалась історично, протягом значного проміжку часу, або виникла внаслідок нещодавніх подій. Крім того, слід враховувати напрямок зміни екологічної ситуації: погіршення або покращення.

В цілому, безпосередня оцінка екологічної ситуації, яку ми розглянули, повинна орієнтуватись, в залежності від типу організації системи, на санітарно-гігієнічні або екологічні пріоритети, з врахуванням особливості функціонування цих систем, зокрема, висока стійкість цих систем до впливу зовнішніх факторів або низька тощо.

Існують і інші підходи до оцінки екологічних ситуацій і вони, переважно, базуються на розрахунку збитків внаслідок погіршення екологічної ситуації, тобто еколого-економічний та еколого- соціальний підходи. Така оцінка проводиться значно простіше, проте, на відміну від безпосередньої оцінки, практично не враховує деградацію природних екологічних систем.

Важливе значення при оцінці екологічних ситуацій відіграє розуміння процесів їх формування, які пов’язані як із зовнішнім впливом на систему, так і з властивостями самої системи. Чутливість систем до зовнішнього впливу зумовлена різними факторами:

  • сила впливу на систему та відповідність впливу типу структури, наприклад, ФАР для процесу фотосинтезу тощо;
  • час впливу фактору, причому як абсолютний так і відносний, наприклад, в певні сезони, часи доби тощо; *
  • просторовий масштаб впливу фактору, тобто радіус прояву екологічної ситуації;
  • еколого-ресурсний потенціал.

У відповідності з принципом Ле-Шательє - Брауна, будь який зовнішній вплив на екосистему викликає в ній зміни, які намагаються компенсувати цей вплив. Це проявляється в перебудові і зміні крутообігів речовини, зміні трофічних ланцюгів тощо. Отже, будь- який вплив на систему, як природний, так і антропогенний, буде заломлюватись крізь властивості цієї системи, як послаблюватись, так і послаблюватись, і тому наслідки, що виникають при зовнішньому впливі, не завжди можна передбачити. Загальна схема формування екологічних ситуацій наведена на рис. 3.4.

З рис. 3.4. видно, що зовнішній влив в різних системах заломлюється крізь властивості цих систем і тому, викликає різні наслідки. При цьому, рівень змін екологічних параметрів системи і визначає екологічну ситуацію. Така оцінка екологічних ситуацій є безпосередньою і вона дозволяє легко виділяти екологічні ситуації, хоча екологічні показники, за якими проводять цю оцінку, в різних системах є різниг^и. Розуміння принципів формування екологічних ситуацій дозволяє не тільки правильно обирати допустиме антропогенне навантаження на природне середовище, але і прогнозувати наслідки таких впливів, в тому числі впливів екстремальних факторів.

Рис. 3.4. Загальна схема формування екологічних ситуацій за Боковим

і Лущиком (1998).

Як нами зазначалось, поняття екологічної ситуації відрізняється від поняття екологічний стан об’єкту, адже враховує можливий зовнішній вплив інших об’єктів, які знаходяться за межами даної системи. Так, на територіях поблизу АЕС, потужних промислових комплексів тощо, екологічний стан об’єктів може оцінюватись як

задовільний, але екологічна ситуація завжди є напруженою. Це зумовлено потенційною небезпекою впливу цих об’єктів внаслідок техногенних аварій. Аналогічний стан і на територіях поблизу вулканів, сейсмічних зон тощо.

Несприятливі екологічні ситуації можуть бути наслідками впливу як антропогенних, так і природних факторів, причому частіше всього їх розмежувати практично неможливо. Характер змін в довкіллі залежить не тільки від впливу, але і від властивостей об’єктів довкілля, що і зумовлює комплексний вплив цих факторів. Проте, якщо природні екстремальні фактори мають певні закономірності виникнення, то антропогенні - здебільшого є випадковими.


загрузка...