Навігація
Посилання


Політична економія

§ 4. Метод політичної економії


  • Сутність методу та його структурні елементи.
  • Політико-економічні методи пізнання.

Сутність методу та його структурні елементи. Термін “метод” походить від грецького слова теіііосіаб, яке буквально означає: “шлях до чогось”, “шлях пізнання”, “вчення”, “теорія”. У найзагальнішому філософському значенні метод означає засіб пізнання як певну сукупність або систему прийомів і операцій для мисленого відтворення предмета, що вивчається. Така сукупність об’єднується загальним поняттям “діалектичний метод”.

Метод економічної теорії, як і предмет цієї науки, складається з елементів, головними з яких є:

1) філософські і загальнонаукові принципи;

2) закони діалектики;

3) категорії філософії;

4) закони і категорії економічної теорії.

До філософських належать принципи матеріалізму, розвитку, суперечності, детермінізму, взаємодії, об’єктивності тощо. До загальнонау- кових принципів і методів — принцип системності, структурно-функ- ціональний підхід, методи аналізу і синтезу, індукції та дедукції тощо. Основні закони діалектики — закон єдності та боротьби протилежностей, закон кількісно-якісних змін і закон заперечення заперечення.

Інструментом економічного дослідження є такі категорії філософії, як кількість і якість, сутність і явище, зміст і форма тощо.

Три перших групи структурних елементів діалектичного методу не механічно накладаються на економічні явища і процеси, що вивчаються, а відображаються через метод економічної теорії (як окремої науки). При цьому вони набувають специфічних форм застосування, органічно вплітаються в економічне дослідження. Розглянемо, передусім, політико-економічні методи пізнання.

Політико-економічні методи пізнання. Найбільш елементарною, найпростішою клітиною у системі теоретичного пізнання, а разом із тим — вихідним елементом у системі діалектики є метод абстракції.

Метод абстракції означає відмову від поверхневих, несуттєвих сторін явища з метою розкриття його внутрішніх, суттєвих, сталих і загальних зв’язків, дійсної тенденції руху. Так, для дослідження економічних законів є несуттєвим, яка партія у тій чи іншій країні перебуває при владі, чисельність політичних партій, яку ідеологію сповідують члени Уряду тощо. При дослідженні вартості товарів неістотними вважаються якість їхньої упаковки, колір окремих створених товаровиробниками продуктів та ін. Наслідком абстракції (поряд із використанням інших елементів діалектики) є обґрунтування економічних категорій. Абстракція лише відображає у формі думки зміст, закладений у речах.

Із метою пізнання економічних явищ і процесів використовують абстракції першого, другого і далі рівнів. Чим ширші, місткіші абстракції виробляє економічна теорія, тим повніше і точніше вони відображають

дійсність, тим ефективнішим буде їх використання як інструмента пізнання.

Оскільки в кожній економічній категорії є різні сторони, ланки тощо, необхідно за допомогою методу аналізу розчленувати її на складові частини, окремі сторони. Так, систему виробничих відносин розчленовують на відносини в окремих сферах суспільного відтворення, а в системі п

родуктивних сил виокремлюють елементи, що підлягають самостійному розгляду., Таким чином також відбувається обґрунтування окремих економічних категорій.

Синтез — поєднання розрізнених раніше частин і сторін у цілісність із урахуванням взаємозв’язків між ними.

Метод абстракції є щаблем до з’ясування сутності конкретного. Абстракція є однією із граней конкретного, а також способом переходу процесу пізнання від простого до складного і тому становить його протилежність. Конкретним є цілісний об’єкт у єдності його властивостей, рис. Наприклад, у грошах окремими сторонами є їхні функції, а гроші в цілому є складнішою категорією, ніж товар, єдністю всіх функцій. У процесі логічного переходу від вивчення товару до грошей попередня категорія не зникає, а утримується у складнішій як одна зі сторін. Внаслідок цього гроші також стають товаром, уже товаром особливого виду.

Після того, як за допомогою методу абстракції виділено певне економічне відношення, а завдяки методу аналізу розчленовані окремі його сторони, необхідно застосовувати такий принцип дослідження в економічній теорії, як принцип матеріалізму. При вивченні певного способу виробництва це зумовлює необхідність виділення з усієї системи суспільних відносин базисних, виробничих, які є основними, первинни- і ми. У цьому полягає матеріалістичне розуміння історії. Стосовно пізнання суспільного способу виробництва принцип матеріалізму передбачає необхідність визначення причин виникнення і розвитку виробничих відносин, виділення у способі виробництва його первісних рушійних сил — продуктивних сил.

Подальша конкретизація цього принципу здійснюється окремо стосовно виробничих відносин і продуктивних сил. Щодо суспільної форми, тобто виробничих відносин, це передбачає виділення як основоположних відносин безпосередньо виробництва, що знаходить вираження у формулюванні принципу примату виробництва. Виробничі відносини між людьми у процесі безпосереднього виробництва детермінують економічні зв’язки і відносини в інших сферах суспільного відтворення (у розподілі, обміні та споживанні).

Застосування принципу матеріалізму до аналізу системи продуктивних сил передбачає виділення визначального елемента цілої системи, яким є людина, а серед речових факторів виробництва — засоби праці.

Основним елементом діалектичного методу дослідження в економічній теорії, його ядром є закон єдності і боротьби протилежностей у його гносеологічній функції, або принцип суперечності. Найважливіша специфічна форма його конкретизації — боротьба між речовим змістом і суспільною формою. Речовий зміст способу виробництва —

це процес розвитку продуктивних сил, що виражають процес праці, ставлення людини до природи, техніко-економічні зв’язки та відносини між

ЛЮДЬМИ.

Суспільна форма — це виробничі відносини або відносини економічної власності, соціально-економічні зв’язки і відносини між людьми з приводу привласнення робочої сили, засобів виробництва, предметів споживання, об’єктів інтелектуальної власності, інформації і послуг. Оскільки система виробничих відносин у зв’язку з розвитком продуктивних сил знаходить теоретичне вираження у системі економічних законів і категорій, то кожна окрема категорія або закон відображає лише одну зі сторін цього зв’язку, є діалектичною єдністю суспільної форми та речового змісту.

Надзвичайну роль в економічному дослідженні відіграє закон заперечення заперечення. Цей закон, як інші закони і категорії діалектики, у своїй гносеологічній функції набуває у тій чи іншій сфері дослідження специфічних форм застосування. Так, у процесі еволюції економічної власності та дії відповідних законів заперечуються окремі типи та форми власності, окремі форми грошей тощо.

Закон переходу кількості в якість і навпаки у своїй гносеологічній функції органічно пов’язаний із використанням кількісних методів у економіці — сукупність методів обробки статистичних даних для теоретичного аналізу законів розвитку економічної системи, її перехід у нову якість, з’ясування внутрішніх суперечностей в економічних явищах і процесах, які є рушійною силою їхньої постійної еволюції тощо.

Єдність кількісного методу в економіці з якісною характеристикою економічних явищ і процесів зумовлена дією закону кількісно-якісних перетворень, зокрема тим, що якість будь-якого економічного явища чи процесу неможливо змінити без відповідних кількісних зрушень. У процесі не тільки кількісного аналізу з’ясовуються не лише кількісні функціональні залежності між окремими елементами і компонентами економічної системи, але й глибше досліджуються їхні якісні зміни, переходи від менш розвинених форм у більш розвинених, закономірності цих переходів та ін. Головним інструментом використання кількісних методів в економіці стають динамічні ряди, за допомогою яких встановлюються кількісні взаємозалежності та закономірності.

Надзвичайно важливу роль серед методів дослідження економічних систем на різних етапах їхньої еволюції відіграє історичне та логічне. Історичне і логічне — взаємопов’язані елементи і способи діалектичного методу дослідження і відображення історичного розвитку Дійсності. Історичне — спосіб пізнання конкретних умов розвитку економічних явищ і процесів, самої економічної системи В ЇХНІЙ ІСТОРИЧНІЙ послідовності від простих і абстрактних категорій до складніших і конкретних. Логічне — це спосіб пізнання економічної системи, °кремих її елементів у період досягнення повної зрілості найбільш Розвинених форм. Взаємозв’язок історичного та логічного полягає в тому, Що логічне — це разом із тим й історичне, але очищене (звільнене) від Спадковостей, що заважають, стримують безперервний розвиток по висхідній. Основою логічного завжди історичне, надаючи першому (логічному) визначеність абстрактної категорії.

Важлива ланка діалектичного методу дослідження в економічній теорії — чітке виділення економічного аспекту в явищах і процесах, що аналізуються, особливо якщо йдеться про суспільні феномени, в яких у нерозривному цілому переплелися крім економічного, соціального політичний, юридичний аспекти.

Проте це не означає, що можна обмежитись лише економічним аналізом і не досліджувати, як впливає конкретний економічний процес на соціальні відносини, політику, право, класову свідомість тощо. Важливо також врахувати і зворотній вплив цих надбудовчих відносин на економічне життя.

Важливим елементом діалектичного методу дослідження є необхідність дотримуватися діалектики загального, особливого й одиничного, що відображають внутрішні, суттєві, сталі зв’язки об’єктивного світу.

Загальне, особливе й одиничне перебувають у нерозривному зв’язку, єдності, вони взаємопереходять одне в одне. Так, внаслідок закону зростання продуктивності праці, закону адекватності виробничих відносин рівню і характеру розвитку продуктивних сил, що супроводжується розвитком суспільного поділу праці (ці явища характеризують загальне), виникають товарна форма організації виробництва, її закони (особливе). їхня взаємодія із законами продуктивних сил зумовлює появу одиничного — капіталістичного товарного виробництва.

Систему економічних відносин у взаємодії з розвитком продуктивних сил можна вивчити лише за допомогою всієї сукупності елементів діалектичного дослідження.

Завершальним елементом діалектичного методу дослідження в економічній теорії є єдність наукової теорії та суспільної практики. Остання основою та критерієм правильності економічної теорії. Важливою ланкою суспільної практики є економічний експеримент, перевірка ефективності запровадження нових форм управління спочатку на окремих підприємствах, у групі підприємств, або у декількох галузях.


загрузка...