Навігація
Посилання


Політична економія

§ 1. Ринок як економічна категорія


  • Еволюція поглядів щодо поняття “ринок” та його сутність.
  • Політико-економічна природа ринку.

Еволюція поглядів щодо поняття “ринок” та його сутність. Незважаючи на те, що ринок як один із інститутів товарного виробництва існує уже близько 7 тис. років, перші спроби дати його наукове визначення були зроблені менше двох століть тому. Навіть у працях А. Сміта і Д. Рікардо ринок розглядався як одне з поверхових явищ економіки, тому це поняття вживалося здебільшого для характеристики ринкового попиту.

Спочатку домінувало переважно побутове розуміння ринку як синоніму терміну “базар”, тобто як певна ринкова площа, на якій велась роздрібна торгівля. Це зумовлене його появою в період розпаду первіснообщинного ладу, коли обмін залишками продуктів між общинами здійснювався регулярно, а отже, в період існування розгорненої форми вартості. Незважаючи на це, таке початкове надто спрощене розуміння сутності ринку збереглося і до наших днів.

Із розвитком суспільного поділу праці постійно розширювалася територія, на якій велася торгівля. Зокрема, у XII ст. починає розвиватись обмін між містами, а у містах відбуваються численні регулярні ярмарки. Тому місце торгівлі розширюється і замість ринкової площі стає все частіше вживатися термін “район торгівлі”. Тому невипадково французький економіст А. Курно вперше у науковій літературі визначення поняття “ринок” починає з терміну “район”. “Ринок — це всякий район, на якому відносини покупців і продавців один з одним настільки вільні, що ціни на одні й ті самі товари мають тенденцію легко і швидко вирівнюватись”. Позитивним у цьому визначенні є характеристика Ринку через відносини суб’єктів ринку.

Ця сторона визначення відтворювалась у працях західних економістів у наступний період. Так, А. Маршалл розглядав ринок як будь- яку групу людей, які вступають у тісні ділові відносини й укладають крупні угоди щодо будь-якого товару. Проте у цьому визначенні, як і в дефініції А. Курно, нема чіткої класифікації самих відносин: Курно називає їх просто відносинами, Маршалл — діловими. Крім того, недоцільно серед суб’єктів ринку виділяти лише різних осіб (групу людей), оскільки до них належать і юридичні особи. Водночас визначення А. Курно є досконалішим, оскільки у ньому акцент початково робиться на відносини, а в А. Маршалла — на групу людей. Такий же недолік властивий характеристиці ринку як сукупності покупців.

У підручнику “Економікс”, підготовленому K.P. Макконнеллом і C.JI. Брю, ринок розглядається як “інститут або механізм, який зводить разом покупців (представників попиту) і продавців (постачальників) окремих товарів і послуг”. Американський економіст П. Хейне стверджує, що ринок — “це просто набір взаємозв’язків або конкурентних торгів”. Названі визначення об’єднує те, що всі вони зумовлені тлумаченням західними науковцями предмета економічної науки, тобто без наголосу на вивченні виробничих або економічних відносин. Крім того, у визначеннях А. Курно й А. Маршалла наголошується на тенденції до вирівнювання цін, тобто називається важлива функція ринку. У дефініціях “економікса&r

dquo; і П. Хейне зроблено крок назад порівняно з попередніми визначеннями, оскільки оминається така властивість ринку, як відносини між людьми і не подаються сутнісні ознаки даного інституту.

У сучасній економічній теорії або політичній економії відповідно до предмета цих наук на перший план при визначенні сутності ринку висувається система або певна сукупність економічних відносин, а також робиться спроба пов’язати його з певними функціями (формування попиту і пропозиції та цін на товари). Так, російський економіст Ю. Яковець розглядає ринок як “сукупність економічних відносин, за допомогою яких здійснюється обіг суспільного продукту у товарно-гро- шовій формі”. Недоліком такого трактування ринку є відсутність суб’єктно-об’єктного підходу.

Важливою умовою визначення сутності будь-якої економічної категорії є дотримання принципу історизму. У наведених визначеннях такий принцип ігнорується. Внаслідок цього всі визначення сутності ринку відображають реалії не сьогодення, а, скоріше, двохсотрічної давнини, коли панувала вільна конкуренція.

Сутність ринку, на нашу думку, полягає у тому, що це певна сукупність економічних відносин між різними типами фірм (промисловими, торговельними компаніями, корпораціями, державними фірмами, банками тощо), а також державою та держав між собою і наднаціональними органами та іншими суб’єктами з приводу купівлі-продажу товарів і послуг відповідно до законів сучасного товарного виробництва.

Політико-економічна природа ринку. Якщо дане визначення може бути конструктивним із погляду економічної теорії, то воно є недостатнім для характеристики політико-економічного аспекту ринку, тобто з боку відносин економічної власності. Адже в межах економічних відносин, крім останніх, виділяються також техніко-економічні та організаційно-економічні відносини.

Слід зазначити, що в одному з нещодавно виданих російських підручників з політичної економії робиться спроба з’ясувати ринок у контексті суспільної форми. Так, у ньому стверджується, що ринок — “це суспільна форма організації та функціонування економіки, при якій забезпечується взаємодія виробника і споживача без посередницьких інститутів...”[1].

Проте таке тлумачення ринку розширює його зміст до системи виробничих відносин (відносин економічної власності) у всіх сферах суспільного відтворення, що є науково некоректним. Доцільніше говорити про ринок як форму організації товарно-грошових відносин.

Щоб обґрунтувати політико-економічне визначення ринку, слід, насамперед, перейти від категорії “економічна власність” до “привласнення”, що є формою реалізації власності. Крім того, привласнення у сфері обміну, де відбувається купівля-продаж товарів, є вторинним привласненням порівняно з привласненням у сфері безпосереднього виробництва. Так, привласнення частини неоплаченої праці найманих робітників на підприємстві відбувається шляхом подовження тривалості робочого дня, підвищення інтенсивності праці тощо. У процесі обміну на ринку таке привласнення здійснюється під час купівлі-продажу робочої сили, яке за сучасних умов фіксується, здебільшого, у колективних договорах, зокрема при встановленні заробітної плати, нижчої за вартість товару “робоча сила”, а отже, відсутності еквівалентності у сфері обміну. Крім того, таке привласнення має місце під час перевищення темпів зростання цін на товари та послуги широкого вжитку темпів збільшення заробітної плати тощо.

Нееквівалентність у сфері обміну щодо товару “робоча сила” полягає й у тому, що капіталіст частину створених найманим працівником товарів (або уречевленої праці), привласненої без еквівалента, знову обмінює на більшу кількість його (робітника) живої праці у формі заробітної плати. Такий процес обміну відбувається періодично, а тому нееквівалентність поступово наростає.

Щодо інших товарів нееквівалентність у процесі їх купівлі-продажу найбільшою мірою втілюється у ціні загалом, окремих видах цін, зокрема монопольно високих і монопольно низьких, про які йтиметься в одній із наступних тем. Значний вплив на ці процеси здійснює сучасна держава.

Органічний зв’язок ринку з відносинами економічної власності, а отже, й привласнення, виявляється і в тому, що процес купівлі-продажу товарів і послуг означає водночас наявність відносин відчуження і привласнення (відчуження товару виробником і привласнення споживачем; відчуження грошей споживачем і привласнення виробником).

Опосередковано відносини економічної власності у сфері обміну виражають такі ключові категорії даної сфери, як попит, пропозиція та відповідні закони, а також окремі сторони закону вартості, грошового обміну.

З урахуванням сказаного ринок у політекономінному аспекті можна визначити як певну сукупність відносин економічної власності з приводу вторинного привласнення через механізм різноманітних цін на товари і послуги (передусім, на ціну робочої сили), механізм інфляції, а також державного регулювання цін, попиту і пропозиції. Повніше, тобто системно, економічна сутність ринку та його політекономічний аспект розкривається у виконуваних ринком функціях.


загрузка...