Навігація
Посилання


Політична економія

§ 2. Функції ринку та умови його функціонування і розвитку


  • Основні функції ринку.
  • Умови формування і розвитку ринку.
  • Особливості ринку в Україні.

Основні функції ринку. До таких функцій, передусім позитивних, тобто впливу ринку, змін, які відбуваються з ним, на зміни інших явищ і процесів, а отже, взаємозалежностей між ними, належать:

  1. Здійснення остаточного визначення вартості товарів і послуг, їхніх ціннісних еквівалентів у процесі реалізації, перетворення продукту праці на товар, втіленої у продукті цінності — на вартість. Ця функція може бути названа ціноутворюючою. У політико-економічному аспекті ця функція означає встановлення вартісної оцінки власності на продукт товаровиробника, відчуження такої власності у процесі продажу товару та можливої втрати або приросту через механізм цін (внаслідок коливання попиту і пропозиції та інших причин) і привласнення певної суми грошей, відчуження останніх покупцем і привласнення ним товару або послуги.
  2. Остаточне узгодження (початкове узгодження відбулося при здійсненні маркетингової діяльності підприємств) обсягів виробництва і споживання, а отже, пропозиції і платоспроможного попиту як щодо загального обсягу, так і стосовно асортименту товарів і послуг. Це — регулююча функція, у політико-економічному аспекті дана функція означає узгодженість між економічною власністю в її кількісному аспекті у сферах безпосереднього виробництва і споживання. Таку ж роль виконує ринок в узгодженні пропорцій між нагромадженням і споживанням та інших.
  3. Спонукання виробників товарів і послуг знижувати індивідуальні витрати виробництва (тобто витрати на окремому підприємстві) порівняно з суспільно необхідними витратами, підвищувати суспільну корисність товарів і послуг, їхніх якостей та споживних властивостей, що на мак- рорівні виявляється у стимулюванні науково-технічного прогресу, ефективності суспільного виробництва. Це — спонукальна функція. У політ- економічному аспекті ця функція при капіталізмі означає зниження індивідуальних витрат капіталу, покращення споживчих властивостей різних об’єктів власності, зростання ефективності капіталістичного виробництва, що виражається у збільшенні маси прибутків.
  4. Забезпечення безперервності всіх сфер суспільного відтворення (зокрема прямого та опосередкованого зв’язку між виробництвом і споживанням) і внаслідок цього — сприяння формуванню цілісності національної економічної системи, а також її взаємозв’язку з іншими національними економіками у масштабі світового ринку. Особливо важливу роль у забезпеченні такої цілісності відіграють зворотні економічні зв’язки, що йдуть від споживача через ринок до підприємств-товаро- виробників. Прямі економічні зв’язки за умов національної економічної системи та світового господарства встановлюються у процесі суспільного поділу праці в різних формах на національному та інтернаціональному рівнях, а також під час руху товарів і послуг від підприємств через ринок до споживачів. Ця функція може бути названа інтегруючою.

У політекономічному аспекті інтегруюча функція ринку означає функціонування механізму реалізації товарно-грошових відносин, а отже, й органічно пов’язаних із ними відносин економічної власності, сприяє цілісності системи в

ідносин економічної власності у всіх сферах суспільного відтворення, реалізації процесів привласнення різними суб’єктами власності в межах національних країн та на наднаціональному рівні, досягненню основної мети господарської діяльності.

  1. Сприяння контролю споживачів над виробництвом, посиленню економічності споживання шляхом зіставлення грошових доходів із цінами. Це контролююча функція ринку. У політекономічному аспекті ця функція означає частковий і опосередкований контроль споживачів над процесом привласнення, що розглядається з боку речового змісту, певного скорочення витрат покупців на придбання необхідних товарів і послуг.
  2. Посилення конкуренції між виробниками товарів і послуг і в межах окремих країн світового господарства, а отже, рушійних сил розвитку економіки. Дана функція разом зі спонукальною є функцією розвитку. У політекономічному аспекті ця функція означає посилення конкуренції між різними типами і формами власності, рушійних сил розвитку економічної власності.
  3. Функція санації, тобто очищення економічної системи від неефективних і нежиттєздатних підприємств через механізм конкуренції. Це унеможливлює або значно послаблює виробництво заради виробництва, а отже, витратний характер економіки.
  4. Інформаційна функція, тобто постійна наявність таких ринкових сигналів, як ціни, ставки за кредит тощо, з допомогою яких можна оперативно вносити зміни у плани господарської діяльності.

З погляду наслідків частина функцій ринку здійснює негативний вплив на зміну окремих сторін економічної системи, тобто є дисфунк- ціональними. До негативних функцій ринку належать, по-перше, посилення диференціації товаровиробників, неминучість банкрутства частини із них. Це функція провокування та здійснення банкрутства.

По-друге, посилення процесу концентрації виробництва і власності, а також централізації власності, що на певному етапі призводить до Виникнення монополій, передусім, у сфері обміну, до яких належать синдикати і трести, про що конкретніше буде сказано в наступній темі. Це функції породження монополістичних тенденцій в економіці.

По-третє, ринок посилює нерівномірність розвитку окремих галузей, Регіонів, у т. ч. у межах світового господарства, а отже, виконує функцію диспропорціональності. У політекономічному аспекті ця функція ринку посилює дію закону нерівномірності економічного розвитку, диференціацію капіталістичного відтворення, а отже, нерівномірність у відтворенні робочої сили, відносин економічної власності, сутність яких буде розкрита в одній із наступних тем.

По-четверте, ринок посилює нерівномірність у розвитку різних елементів продуктивних сил. Так, він неспроможний розвивати фундаментальні наукові дослідження (внаслідок чого гальмується прогрес до- слідно-конструкторських розробок і на рівні окремих підприємств), підвищувати загальноосвітній рівень робочої сили в масштабі всієї країни (внаслідок чого відстає розвиток основної продуктивної сили). Це функція нерівномірного розвитку. У політекономічному аспекті дана функція здійснює негативний вплив на формування вартості робочої сили, а отже, власності на цей специфічний товар, оскільки зменшує її, деструктивно впливає на прогрес інтелектуальної власності.

По-п’яте, ринок стимулює нерівномірний розподіл власності в суспільстві, соціальну незахищеність окремих соціальних верств і груп населення. Це антисоціальна функція ринку.

По-шосте, ринок посилює наростання інфляційних процесів в економіці, поглиблює економічні кризи, сприяє зростанню армії безробітних. Ці процеси мають, водночас, і політекономічну спрямованість. Додатково можна зазначити, що інфляція сприяє збагаченню класу капіталістів, особливо вищих прошарків цього класу. У цьому напрямі діє зростання безробіття та економічні кризи. Водночас кризи посилюють банкрутство частини капіталістів. Ця функція ринку може бути названа антиекономічною.

По-сьоме, ринок позбавлений внутрішніх чинників, які б стимулювали капіталістів оберігати природу. Внаслідок цього на певному етапі розвитку капіталістичного способу виробництва виникає екологічна криза. Це антиекологічна функція ринку. У політекономічному аспекті така криза призводить до зростання витрат на відтворення робочої сили (зокрема, посилює захворюваність, передусім, найманих працівників), а отже, знижує їхній життєвий рівень.

По-восьме, знижує платоспроможний попит споживачів шляхом штучного підвищення цін підприємствами-монополістами, гіпертрофо- ваної реклами тощо. Це платіжозвужуюча функція ринку.

Крім цих дисфункцій, ринок неспроможний вирішити й ряд інших соціально-економічних проблем сучасності.

Відомі американські економісти Е. Долан та Д. Ліндсей, узагальнивши різні дефекти ринку, навіть вжили термін “фіаско ринку”, яким, зокрема, пояснюють необхідність втручання держави в економіку. Про це буде сказано в іншій темі.

Ті вітчизняні реформатори, які впродовж 90-х рр. XX ст. закликали до переходу від адміністративно-командної економіки до ринку, а деякі з них продовжують це робити й сьогодні, не усвідомлювали, що ринок має не лише позитивні сторони, але й низку негативних ознак, а отже, не вони не виявили системного економічного мислення. Навіть якщо вважати науковим визначення ринку без урахування негативних сторін, то заклик рухатися у бік ринку означає необхідність формування сучасних ефективних економічних відносин лише в одній зі сфер суспільного відтворення — у сфері обміну, яка відіграє другорядну роль порівняно зі сферою безпосереднього виробництва, оскільки в останній виготовляються товари і послуги, виконуються роботи, створюються матеріальні та духовні блага.

Таке розуміння сфери обміну і ринку не збігається з тлумаченням обміну як передумови існування людства, що має певне поширення в західній науковій літературі. При цьому йдеться, передусім,.про обмін діяльністю між людьми, який виникає на основі суспільного поділу праці.

Виходячи з функцій ринку, держава має проводити таку економічну політику, щоб посилити позитивні функції ринку і послабити або нейтралізувати частину негативних функцій. Водночас повне усунення негативних функцій ринку за умов сучасної соціально орієнтованої або змішаної економіки об’єктивно неможливе і недоцільне з погляду на ту конструктивну роль, яку він виконує в названих типах економіки, втілену в позитивних і частині негативних функцій.

Щодо негативних функцій конструктивна роль ринку полягає у банкрутстві частини неконкурентоспроможних підприємств внаслідок використання на них застарілої техніки, форм і методів організації виробництва, найманих працівників із недостатнім рівнем освіти, кваліфікації тощо; тією мірою, якою монополіям притаманні окремі позитивні сторони, про що буде сказано у наступній темі.

Для того, щоб ринок виконав повною мірою свою конструктивну роль, він має відповідати таким основним критеріям.

  1. Бути передусім ринком цивілізованих покупців, тобто наслідувати ситуацію на ринках багатьох розвинених країн світу, за якої покупець завжди правий. Вона передбачає, що пропозиція товарів дещо перевищує попит, і підприємці намагаються реалізувати свої товари і послуги шляхом підвищення якості, подовження гарантійного терміну товарів, зниження ціни тощо, тобто через удосконалення виробництва. Такий ринок виконує щодо виробництва стимулюючу роль.
  2. Сучасний ринок має значною мірою виконувати регулюючу роль в економіці, тобто поряд із державою та наддержавними органами сприяти встановленню оптимальних пропорцій між попитом і пропозицією, між сферами та галузями економіки. Таку роль він виконує за умови досконалої маркетингової діяльності (тобто вивчення ринку) не лише торговельних підприємств, що функціонують у сфері обігу, але й підприємств-товаровиробників, а також із урахуванням державних прогнозів розвитку народного господарства, державних п’ятирічних та поточних планів тощо.
  3. Виконує інтегруючу роль, тобто об’єднує в єдине ціле (поряд із державою та наднаціональними органами) виробництво і споживання, а значною мірою — і сферу розподілу шляхом посилення горизонтальних зв’язків між підприємствами різних видів, сфер і галузей, а також частково і вертикальних зв’язків на основі ринкових відносин між підприємствами та керівними організаціями. Крім того, за умови відсутності значної монополізації ринку підприємства не лише конкурують між собою, але й вступають у відносини кооперації, наукового і виробничого співробітництва.
  4. Здійснює, певною мірою, розподільчу роль, що полягає у перерозподілі ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових) з одних галузей і сфер економіки в інші під впливом зменшення попиту на одні види товарів і послуг і зростання на інші, що відбувається внаслідок міжгалузевої конкуренції, про сутність якої буде сказано в наступній темі.

Щоб ринок міг виконати свої конструктивні функції, втілені значною мірою у його стимулюючій, регулюючій, інтегруючій і розподільчій ролях, необхідно створити комплекс умов.

Умови формування і розвитку ринку. Для ефективного функціонування цивілізованого ринку потрібні відповідні умови:

По-перше, реальний плюралізм типів і форм власності та форм господарювання. Якщо виходити з досвіду розвинених країн Заходу, то для забезпечення такого плюралізму мають існувати індивідуальна (приватна) власність (заснована як на власній, так і на чужій праці), колективна власність (у формі акціонерних компаній, кооперативів, власність трудових колективів тощо), державна власність, змішані форми власності як наслідок різних комбінацій названих типів і форм.

По-друге, ефективність функціонування ринку залежить від здатності суб’єктів підприємницької діяльності впливати на рівень цін. Наявність такого впливу, що передбачає існування монополій (у тому числі олігополій як колективних монополій), знижує ефективність функціонування ринку.

По-третє, розвинене антимонопольне законодавство та наявність достатніх механізмів його реалізації певною мірою послаблюють монополістичні тенденції в економіці та сприяють ефективному функціонуванню сучасного ринку.

По-четверте, добре розвинена система економічного та адміністративного регулювання економіки державою (за переважання економічних методів) створює передумови для існування регульованого ринку.

По-п’яте, надійність і доступність всебічної інформації про ринок, розвинена маркетингова діяльність.

По-шосте, конкурентна боротьба між різними суб’єктами підприємницької діяльності, кількість яких у виробництві однотипної продукції має становити більш як 7—8, оскільки 1—2 суб’єкти — це монополія, а З—5 — олігополія.

По-сьоме, розвинений і розгалужений комплекс об’єктів власності, що можуть стати об’єктом купівлі-продажу (засоби виробництва, у тому числі земля, робоча сила, інтелектуальна власність у формі патентів, ліцензій тощо, послуги, різні види цінних паперів — акцій, облігацій, сертифікатів тощо, гроші, нерухомість, предмети споживання та ін.).

По-восьме, наявність ринкової інфраструктури, тобто комплексу інститутів, підприємств, служб та установ, що забезпечують обслуговування ринку, купівлю-продаж різних об’єктів власності.

По-дев’яте, свобода господарської діяльності, що передбачає здатність суб’єктів господарювання самостійно вибирати партнерів і укладати з ними контракти, договори за взаємовигідними цінами, вільно розпоряджатися частиною прибутку (після сплати податків), різними ресурсами, незалежність в ухваленні інших господарських рішень, що поєднується з відповідальністю за економічно необґрунтовані рішення, господарювання на принципах господарського розрахунку (самоокупності, самофінансування та ін.) тощо.

По-десяте, поступова і наростаюча інтегрованість національної економічної системи у світове господарство, передусім, через механізм міжнародного поділу праці.

По-одинадцяте, наявність економічно доцільного доступу до джерел фінансування — низьких ставок за банківські кредити, сприятливого інвестиційного клімату в країні тощо.

Наявність таких умов дає можливість сучасному ринку виконувати більшість конструктивних функцій, інтегрованих у комплекс основних ролей. Відсутність комплексу таких умов в Україні зумовлює особливості функціонування ринку.

Особливості ринку в Україні. До таких особливостей належать:

а) значна частка бартерних операцій, внаслідок яких звужується сфера ринкових відносин;

б) засилля імпортних дешевих товарів (нерідко сумнівної якості), надмірна питома вага яких не дозволяє вітчизняному ринку виконувати стимулюючу, регулюючу, інтегруючу роль, низку конструктивних функцій;

в) наявність низки монополістичних підприємств і компаній, що деформують ринок, відсутність дієвого державного регулювання цін на товари цих структур, внаслідок чого звужується платоспроможний попит населення, місткість внутрішнього ринку. Така ситуація склалася на ринку енергоносіїв, на транспорті (передусім, залізничному), ринку хлібопродуктів та ін.;

г) мізерна частка заощаджень населення (частина з яких знаходиться, до того ж, на руках), що звужує джерела кредитних ресурсів, сприяє існуванню високих відсоткових ставок на кредити (такі кредити надавались наприкінці 2000 р. за ставкою 40 %, що залишається руйнівною для виробників);

д) доступ до інформації мають представники кланово-номенклатур- ної еліти, наближені до влади;

е) наявність незначної кількості малих підприємств, а отже, відсутність вільної конкуренції ринкового середовища та існування немонополістичного сектора економіки;

є) надмірний податковий прес, який значною мірою унеможливлює господарювання на основі принципів самоокупності, самофінансування, рентабельності, а тому формує потужну тіньову економіку, в межах якої цивілізований ринок неможливий;

ж) брак сучасної інфраструктури ринку, зокрема ефективно діючих бірж, комерційних банків тощо;

з) наявність неефективної системи економічного, правового та адміністративного регулювання, зокрема відсутність надійної та стабільної правової бази ринкових реформ, виваженої економічної політики, що робить ринок стихійним, руйнівним щодо народного господарства;

и) майже повна відсутність інтегрованості у міжнародний поділ праці;

і) незначна розвиненість ринку робочої сили, свідченням чого є надзвичайно низька ціна на цей специфічний товар, що за умови значного відриву цін на товари широкого вжитку стимулює значний відтік кваліфікованої робочої сили за кордон і робить неповноцінним даний вид ринку (який є одним із найважливіших), що негативно впливає на розвиток ринку товарів широкого вжитку і послуг та інших ринків;

ї) формуванню цивілізованого ринку в Україні перешкоджає несприятливий інвестиційний клімат (за цим показником наша держава посідала у 1997 р. 135 місце у світі), на низьку якість якого впливає, передусім, висока корумпованість (за цим показником Україна займала у 2000 р. третє місце у світі).

Основними структурними елементами будь-якого ринку є попит, пропозиція і ціна, взаємодія яких втілюється у механізмі досягнення ринкової рівноваги.


загрузка...