Навігація
Посилання


Політична економія

§ 3. Попит, пропозиція та закони, що їх регулюють


  • Попит та політекономічний зміст попиту.
  • Пропозиція і закон пропозиції.
  • Еластичність та коефіцієнт еластичності.
  • Ринкова рівновага за умов недосконалої конкуренції.

Попит та політекономічний зміст попиту. Проблемі вивчення попиту, пропозиції та їх взаємодії у світовій економічній літературі приділяється увага уже близько двох століть. Так, за визначенням К. Маркса, — попит — це представлена на ринку потреба в товарах, а пропозиція — продукт, який є на ринку або може бути доставлений на нього. Американські економісти К. Макконнелл та С. Брю визначають попит як кількість продукту, який споживачі готові та спроможні купити за певну ціну з можливих упродовж відповідного часу цін. Пропозиція, на їхню думку, — це шкала, що показує різні кількості продукту, які виробник бажає і спроможний виробити й запропонувати для продажу на ринку за кожну конкретну ціну з можливих цін упродовж певного часу.

У сучасному економічному словнику, підготовленому російськими ученими, попит характеризується як “фундаментальне поняття ринкової економіки, що означає підкріплене грошовою можливістю бажання, наміри покупців, споживачів придбати даний товар”. “Пропозиція, на думку авторів, — це прагнення, бажання виробника (продавця) запропонувати до продажу свої товари”. Кількість близьких за змістом визначень сутності попиту можна продовжити. Проте найдосконалішим (найлогічнішим) в економічній теорії є, на нашу думку, таке: Попит — це платоспроможна потреба або сума грошей, яку покупці можуть і мають намір заплатити за необхідні для них товари і послуги за пев- ною ціною. Пропозиція — сукупність на ринку товарів і послуг з певними цінами, які готові продати виробники.

Водночас, ці визначення слід удосконалити з урахуванням специфіки предмета політичної економії, передусім, діалектичної єдності продуктивних сил (матеріально-речового змісту) і суспільної форми (відносин економічної власності). Матеріально-речовим змістом попиту є платоспроможна потреба або певна сума грошей як об’єкт найліквіднішої власності. Це зумовлене тим, що потреби, їхній рівень відображають ступінь розвитку основної продуктивної сили — людини, а у грошах як економічній категорії є кількісна сторона (їхня сума) і суспільна форма — відносини між людьми з приводу привласнення певної суми грошей. З цього випливає, що наведене вище визначення сутності попиту дане, здебільшого, з погляду матеріально-речового змісту категорії.

Такий підхід переважає не лише у підручниках з економічної теорії, але й з політичної економії. Так, в одному з таких підручників російськими вченими (за редакцією академіків В.І. Відяпіна та Г.П. Журав- льової) зазначається, що “попитом називається кількість товарів, яка буде куплена за прийнятну ціну і за певний проміжок часу”. Із такого та подібних до нього визначень можна зробити висновок, що їхні автори чітко не розуміють, що таке політична економія.

Якщо врахувати політекономінний аспект попиту, то слід дати таке визначення даної категорії: це певна сума грошей (платоспроможна потреба), з приводу нагромадження і функціонування якої виникає сукупність відносин економічної власності між різними еко

номічними суб’єктами і яку (суму грошей) вони готові відчужувати від себе з метою привласнення необхідної кількості товарів і послуг за певними цінами.

У по літеконо мінно му контексті пропозицію можна визначити як сукупність наявних товарів і послуг, з приводу створення яких та їх наявності на ринку формується певна сукупність відносин економічної власності між різними суб’єктами господарювання і яку (кількість товарів) виробники хочуть відчужити з метою привласнення відповідного загального еквівалента.

Попит на товар (його обсяги), а отже, місткіша або вужча сукупність відносин економічної власності між різними суб’єктами, залежить від багатьох чинників, передусім, від виду товару, його споживчої вартості, співвідношення між попитом і пропозицією на нього, що фіксується в ціні. Так, шведський економіст К. Еклунд, розглядаючи попит покупців на сорочки, називає такі основні чинники: 1) величина доходу покупців;

1) кількість сорочок, які вони вважають за необхідне мати; 3) наявність у них відповідного одягу (джемпери, жилети та ін.), який можна використати замість сорочок; 4) ціни на ці товари (дешевші чи дорожчі вони за сорочки); 5) смак і мода; 6) ціни подібних сорочок. До цих чинників можна додати цінові та дефіцитні очікування, зміни у структурі населення, економічну політику уряду (зокрема допомогу, яку уряд надає бідним верствам та ін.)

Еластичність попиту залежно від рівня цін відображається законом попиту або законом знижувального попиту. Цей закон означає, що за незмінюваності всіх інших параметрів зниження ціни зумовлює відповідне зростання величини попиту і навпаки.

З погляду змісту категорії “економічний закон” закон попиту виражає внутрішньо необхідну, сталу і суттєву оберненопропорційну залежність між величиною цін на товари і послуги та обсягом попиту на них. У політекономінному аспекті цей закон виражає внутрішньо необхідні, сталі та суттєві зв’язки між обсягом відчужуваної платоспроможної потреби і привласнюваної за відповідними цінами певної кількості товарів і послуг, за яких (зв’язків) зі зменшенням ціни товарів і послуг величина привласнюваних благ зростає. Про дію цього закону свідчить, по-перше, те, що низькі ціни спонукають споживачів купувати товари, практика розпродажу за зниженими цінами. По-друге, оскільки споживання підпорядковане принципу знижувальної граничної корисності (покупець товару отримує менше задоволення або корисності від кожної наступної одиниці продукції), то споживачі купують додаткові одиниці продукту лише за умови, що його ціна знижується. По-третє, підтвердженням цього є ефект доходу і ефект заміщення. Ефект доходу вказує на те, що за нижчої ціни товару споживач може купити його, не відмовляючи собі у придбанні інших альтернативних товарів. Ефект заміщення виражається у тому, що за нижчої ціни споживач хоче придбати дешевий товар замість аналогічних, які стали відносно дорожчими.

Ефект доходу і ефект заміщення діють в одному напрямі (тобто зумовлюють зростання обсягу попиту за зниження цін) під час купівлі товарів середньої та високої якості і в протилежному напрямі — під час купівлі товарів низької якості (наприклад, маргарину порівняно з маслом) ефект заміщення переважатиме ефект доходу і споживачі купуватимуть більше маргарину. На практиці спостерігається ситуація, коли зі зниженням ціни на товар попит на нього скорочується, а з підвищенням — зростає (наприклад, при подорожчанні картоплі незаможні сім’ї починають споживати її більше, зовсім відмовляючись при цьому від споживання м’яса), що означає переважання ефектом доходу ефекту заміщення.

Слід зауважити, що простежуючи обернену залежність між кількістю реалізованої продукції та ціною, П. Самуельсон сформулював закон поступового зниження попиту. Він пояснює його, по-перше, тим, що зниження ціни на певний товар розширює коло покупців; по-друге, зниження ціни може спонукати кожного споживача цього товару зробити додаткові покупки і, по-третє, зниження попиту зі зростанням ціни пояснюється тим, що у цьому випадку споживач намагається замінити певний товар іншим (наприклад, каву чаєм), а також тим, що людина стає біднішою і починає споживати деякі товари у менших кількостях.

Порівняння двох варіантів обґрунтування однієї й тієї ж причин- но-наслідкової залежності дає підставу стверджувати, що логічніше цей закон сформулювати як закон попиту. Це зумовлене тим, що закон зниження попиту, за П. Самуельсоном, відображає одну зі сторін взаємозв’язку між попитом і підвищенням цін, а закон попиту виражає також залежність між попитом і зниженням цін. Загалом, сформульовані економічні закони відображають не глибинні, внутрішньо необхідні, суттєві зв’язки між окремими явищами і процесами, а поверхневі, на рівні здорового глузду. З цього приводу американські економісти при його обґрунтуванні зауважили, що здоровий глузд і елементарне спостереження узгоджуються з кривою попиту, а К. Еклунд зазначив, що ця модель у простій формі описує деякі з діючих у господарстві сил.

Водночас закон попиту не діє за умов ажіотажного попиту (тобто значного додаткового попиту понад нормальним, зумовленого очікуванням значного підвищення ціни товару або у випадку його зникнення з обігу), для окремих рідкісних, дорогих і невідтворюваних товарів (картини, антикваріат тощо), а також із “переключенням” попиту споживачів на якісніші й дорожчі товари (наприклад, масова закупівля масла замість маргарину).

В останньому випадку частково має місце ефект престижного попиту (описаний американським ученим Т. Вебленом), згідно з яким купівля товарів здійснюється за престижними цінами — цінами на вироби високої якості (причому зі зростанням цін на дорогі товари, які виготовляють престижні фірми, попит на них до певної межі може зростати).

Пропозиція і закон пропозиції. Як і у випадку з попитом на сорочки, їх пропозиція також зумовлена дією низки чинників, основними з яких є: 1) витрати виробництва; 2) мета фірми, від якої значною мірою залежатиме рівень цін (якщо фірма прагне завоювати нові ринки збуту, ціни можуть бути нижчими); 3) наявність або відсутність конкурентів на ринку, зростання кількості яких зумовлює збільшення пропозиції незалежно від цін товарів, політики та ін.; 4) рівень технології (досконаліша технологія здешевлює виробництво); 5) рівень податків (їх підвищення зменшує можливість підприємств збільшувати виробництво); 6) ціни на інші товари (при зниженні цін, наприклад, на свинину, можливе збільшення виробництва яловичини).

Зміна витрат виробництва або співвідношення попиту і пропозиції на даний товар зумовлює певні зміни в цінах інших товарів. Якщо ж у стані рівноваги перебуває вся система цін, то спостерігається загальна рівновага на ринку. Засобом її дослідження є рівноважний метод (пошук економічної системи у стані рівноваги, статики). Хоча ціна рівноваги влаштовує покупця і продавця, така рівновага, здебільшого, негативно впливає на рух економічної системи, оскільки у цьому випадку товаровиробники значною мірою втрачають стимули до ведення конкурентної боротьби, а отже, стимули до виробництва.

Важливою особливістю ціноутворення під впливом нецінових чинників є зростання ціни за умов підвищення попиту за незмінної пропозиції або скорочення пропозиції за незмінного попиту і навпаки. Надлишок пропозиції при встановленні ціни рівноваги призводить до зниження ціни, а її дефіцит — до підвищення ціни. За умов дефіциту виникає “чорний ринок”.

Якщо ціна сорочок буде встановлена вище від точки рівноваги, попит на них зменшиться, пропозиція перевищить попит, запаси непрода- них сорочок зростатимуть, що змусить виробників знизити ціни і скоротити виробництво цього товару. Це зумовить зростання попиту і поступове вирівнювання попиту і пропозиції в ціні рівноваги. Зворотний рух у співвідношенні попиту і пропозиції відбуватиметься тоді, коли ціна сорочки буде нижчою від ціни рівноваги.

Така проста модель відображає ситуацію за умов вільного ринку (досконалої конкуренції, коли ні продавці, ні покупці не впливають або впливають незначним чином на зміну ринкових цін), якщо всі інші чинники (техніка, мода, доходи сімей, податки та ін.) незмінні. У реальній дійсності виконати всі умови вільної конкуренції неможливо, як у фізиці немислимий маятник, що коливався без будь-якого тертя.

Зі зміною інших чинників (техніки, доходів, тощо) модель взаємодії попиту і пропозиції складніша. Так, із впровадженням нових, досконаліших швейних машин зросте продуктивність праці і знизяться витрати виробництва на пошиття однієї сорочки. Якщо, наприклад, зростають доходи споживача, то він має змогу купити більше сорочок.

При цьому слід розрізняти стійку рівновагу (коли після відхилення від точки рівноваги відбувається повернення до попереднього положення) і нестійку — коли такого повернення немає.

Якщо пропозиція стабільно перевищує попит, виникає ринок споживача. Якщо попит стабільно перевищує пропозицію, виникає ринок виробника.

В усіх цих випадках взаємодія різних ринків, певних чинників на одному ринку відбувається через ціновий механізм.

Коли пропозицію контролює один виробник — монополіст, такої відповідності між попитом і пропозицією вже не існуватиме. Монополіст може, не змінюючи обсягу виробництва, змінити ціну або за фіксованої ціни змінити обсяг виробництва.

На попит впливають не лише названі чинники, а й ціни на взаємопов’язані чинники, скажімо, ціни на бензин і автомобілі. Тому зі зниженням цін на бензин попит на автомобілі зросте. Зростання цін на нафту збільшує попит на газ та ін.

Водночас у світовій практиці траплялися випадки, коли попит на певний товар упродовж тривалого часу зростав, а ціни істотно не змінювалися. Наприклад, протягом 1880—1980 рр. річне споживання металу зросло у 20 разів, коливання цін відбувалося на коротких проміжках часу, а ціна на метал практично не змінилася. Це зумовлене відкриттям нових родовищ залізної руди, впровадженням нової техніки та іншими чинниками, що сприяють зниженню витрат виробництва.

Основними причинами зниження попиту є економічні кризи, галопуючий рівень зростання цін, за яким не встигає зростання заробітної плати, надмірне насичення товарами і послугами, практика встановлення монопольно високих цін, неефективна економічна політика уряду тощо. В Україні до цих причин у 90-х рр. XX ст., на початку XXI ст. додались хронічні невиплати заробітної плати, пенсій, стипендій, суб

сидій на комунальні послуги, брак індексації заробітної плати, засилля імпортних товарів на внутрішньому ринку.

Нижча ціна на товари і послуги приваблює нових покупців. Водночас зниження цін часто спонукає споживачів здійснювати додаткові покупки, підвищує попит на послуги. Протилежна ситуація виникає за зростання цін на товари і послуги.

Закон попиту і пропозиції. Цей закон виражає взаємозалежність між кількістю товарів, які хоче купити або отримати споживач, і обсягом товарів і послуг, які пропонує виробник. Особливості дії закону попиту і пропозиції залежать, передусім, від рівня цін: чим вищі ціни, тим менше буде реалізовано товарів та послуг і навпаки.

Взаємодія попиту і пропозиції відбувається у конкурентній боротьбі. Таким чином, діалектична залежність попиту і пропозиції полягає, насамперед, у тому, що пропозиція формує попит через асортимент вироблених товарів і запропонованих послуг і їхні ціни, а попит визначає обсяг і структуру пропозиції, впливаючи при цьому на виробництво.

Рівновага і співвідношення між попитом і пропозицією — своєрідний індикатор збалансованого та пропорційного розвитку суспільного виробництва, обміну та розподілу праці у сфері матеріального та нематеріального виробництва, безперервності процесу суспільного відтворення матеріальних і духовних благ. Співвідношення між попитом і пропозицією впливає на відхилення ринкових цін від вартості товарів та послуг (при перевищенні попитом пропозиції ціни відхиляються вгору від вартості, а за перевищення пропозицією попиту — донизу).

Структуру платоспроможного попиту розглядають як платоспроможну потребу суб’єктів ринку: окремих індивідів, підприємств, організацій, держави та ін.

Сукупний попит поділяють на: попит всіх членів суспільства на товари широкого вжитку (м’ясо, хліб та ін.) або на окремі блага (автомобілі, відеотехніка тощо); попит на всі блага, що задовольняється на окремих видах ринку (місцевому, регіональному, внутрішньому, міжнародному); попит більшості населення на окремих типах ринку (товарному, грошовому, ринку цінних паперів та ін.).

На нижчій стадії розвитку капіталізму в механізмі дії закону попиту і пропозиції домінували елементи стихійності. Урівноваження попиту і пропозиції відбувалося внаслідок вільної конкуренції, ціноутворення, стихійного переливання капіталів всередині галузей та між галузями, економічниих криз тощо. На сучасному етапі в механізмі дії закону попиту і пропозиції переважають елементи свідомого регулювання, організованості та планомірності, властиві кожному суб’єктові підприємницької діяльності, будь-якій формі власності. Найважливіші суб’єкти підприємницької діяльності — великі компанії, транснаціональні корпорації, держава.

Рівновага (відносна) між попитом і пропозицією на рівні великих корпорацій досягається, насамперед, через маркетингову діяльність, про що вже зазначалось. Між виробниками і споживачами встановлюються довготермінові коопераційні зв’язки, формуються торговельно-промислові комплекси. Контрактна форма використовується при виконанні компаніями державних замовлень.

Про те, як впливає на рівновагу між сукупним попитом і сукупною пропозицією держава, буде сказано далі.

Зміст закону попиту і пропозиції повніше розкривається у певній сукупності економічних категорій, що групуються навколо нього. Такими категоріями є платоспроможний попит, сукупний попит, ціна пропозиції, ціна попиту, ціна рівноваги, пропозиція та ін. Платоспроможний попит — лише частина (хоч і найважливіша) потреб суспільства, оскільки значна частина населення може мати потребу в найнеобхід- ніших товарах і послугах, але не мати грошей, щоб придбати їх. Ціна пропозиції — ринкова ціна, коли попит перевищує пропозицію (або коли існує ринок продавця). Це зумовлює конкуренцію між покупцями за придбання певних товарів або послуг, з одного боку, і намагання продавців реалізувати товар за вищою ціною — з другого. Ціна попиту — ринкова ціна, коли пропозиція перевищує попит або коли існує ринок покупця. Це зумовлює конкуренцію між продавцями за ринок збуту товарів, з одного боку, і намагання покупців знизити ціну товарів — з другого. Важливу роль у дослідженні механізму дії закону попиту і пропозиції відіграє з’ясування сутності еластичності та коефіцієнта еластичності.

Еластичність та коефіцієнт еластичності. Щоб знати конкретну величину зростання або зниження попиту і пропозиції (коли, скажімо, ціна зростає на 20 % або дохід зменшується на 10 % та ін.) користуються поняттям еластичності, яке поряд із коефіцієнтом еластичності розкриває, здебільшого, кількісний аспект дії закону попиту і пропозиції. Еластичність — міра чутливості попиту і пропозиції до зміни чинників, які їх визначають, і, насамперед, до зміни вартості товарів.

У кількісному вираженні еластичність означає ступінь або міру реагування однієї змінної величини внаслідок одновідсоткової зміни іншої змінної величини (таке визначення дали англійські економісти Р. Пін- дайк і Д. Рубенфільд). Найважливішу роль в еластичності попиту і пропозиції відіграють зміни величини попиту залежно від ціни.

Основними чинниками, що впливають на цінову еластичність попиту є: 1) наявність якісних взаємозамінних товарів та рівень цін на них (чим більше таких замінників і чим нижчі на них ціни, тим еластич- ніший попит); 2) питома вага продукту в доходах споживача (чим важливіше місце посідає певний продукт у бюджеті споживача, тим вища еластичність попиту на нього за змінності всіх інших умов); 3) еластичність періоду здійснення вибору (чим довший період часу для ухвалення рішень, тим еластичніший попит на товар); 4) тип товарів, зокрема їх поділ на предмети розкошів і товари широкого вжитку (попит на предмети розкошів переважно, еластичний, на товари широкого вжитку — нееластичний).

Еластичність у випадку зміни ціни показує, яка зміна попиту у відсотках відбувається із зниженням ціни, наприклад, на 1 %. Ця залежність виражається формулою

^ _ відсоткова зміна кількості товарів, на які є попит відсоткова зміна ціни

Відсоткові зміни визначають діленням величини зміни в ціні на початкову ціну та відповідних змін кількості товарів, на які відсоткова зміна зумовлює зменшення попиту, на ту кількість продукції, на яку спочатку був попит. Тому цю формулу можна записати так:

відсоткова зміна кількості товарів, на які є попит г, відсоткова зміна ціни

с

зміни ЦІН початкова ціна

Еластичність попиту залежно від зростання ціни, переважно, є від’ємною величиною. Це означає, що зі зростанням ціни попит на товар зменшується.

Слід також виділити перехресну еластичність попиту, яка у випадку значної зміни ціни на один товар показує тенденцію зміни попиту споживачів від одного товару до іншого. Коефіцієнт такої еластичності показує певною мірою зміну попиту на один товар у відсотках залежно від зміни ціни іншого товару на 1 %.

Головними особливостями еластичності попиту на товар є зростання еластичності на нього: а) зі зростанням його замінників і наближенням їхньої якості (сукупності споживчих вартостей) до якості товару; б) зі збільшенням можливостей його використання. Водночас зниження еластичності попиту на товар відбувається зі зростанням значущості потреб, які задовольняє цей товар, обмеженості доступу до нього, тривалості періоду існування товару та ін.

Аналогічно вимірюється еластичність пропозиції. Вона залежно від ціни є відсотковою зміною пропонованої кількості товарів внаслідок одновідсоткового зростання ціни. Переважно таке значення еластичності позитивне, оскільки вища ціна — стимул для виробників збільшувати випуск товарів.

Особливість ринкового механізму в цьому випадку полягає в тому, що попит еластичніший, ніж ціна, протягом тривалого, а не короткого проміжку часу. Це зумовлене тим, що люди не відразу змінюють свої звички у споживанні товарів, а також тим, що попит на один товар може бути пов’язаний із запасом іншого товару у споживачів, який змінюється повільніше. Так, різке підвищення ціни на бензин, хоч і скорочує на нього попит, але меншою мірою. Водночас на тривалому проміжку часу споживачі намагатимуться купувати малолітражні та економічні автомобілі.

Найважливішими чинниками, що впливають на еластичність пропозиції (крім цін) є якість товаровиробників, очікування (цінові та інші) суб’єктів економічної діяльності, величина встановлюваних державою податків, чинник часу тощо. Розрізняють короткотерміновий період еластичності попиту (за якого підприємство не здійснює капіталовкладення в реконструкцію виробництва, а пристосовується до попиту, збільшуючи завантаження виробничих потужностей, підвищуючи інтенсивність праці тощо), середньотерміновий (в якому роблять капіталовкладення, але пристосування пропозиції до попиту здійснюється не за їх рахунок, а внаслідок звуження або розширення виробництва на існуючих виробничих потужностях) і довготерміновий (в якому здійснюється реконструкція виробництва — заміна застарілого устаткування на нове і відповідне розширення виробництва, а також з’являються нові товаровиробники цієї продукції).

Для окремих груп товарів (автомобілі, холодильники, телевізори тощо) попит еластичніший у короткотерміновому, а не в довготерміновому періоді. Так, у США щороку продають 15—17 млн автомобілів. Тому зі зростанням цін попит на автомобілі різко знизиться, хоча загальний парк зменшиться незначною мірою. Зі зношуванням старих машин попит на них із часом зросте.

У пізнанні механізму ринкової рівноваги важливу роль відіграє коефіцієнт еластичності. Він визначається як відношення зміни обсягу попиту чи пропозиції (зростання або зменшення у відсотках) до зміни цін (у відсотках). Для різних товарів цей коефіцієнт різний, що зумовлене неоднаковими витратами виробництва, наявністю або відсутністю товарів- субститутів (замінників), зміною доходів, модою та іншими чинниками.

Залежно від величини коефіцієнта еластичності розрізняють такі основні види еластичності попиту і пропозиції: 1) попит і пропозиція абсолютно еластичні; 2) попит і пропозиція відносно еластичні; 3) попит і пропозиція одинично еластичні; 4) попит і пропозиція відносно нееластичні; 5) попит і пропозиція абсолютно нееластичні.

Відносно еластичний або просто еластичний — такий попит, коли незначні зміни ціни зумовлюють значні (більші) зміни в кількості реалізованої продукції (наприклад зниження ціни на 2 % зумовлює зростання попиту на 4 %). Коефіцієнт еластичності за такої еластичності має бути більшим одиниці, а в наведеному випадку він дорівнює двом. Таким, зокрема, є попит на предмети розкошів. Нееластичний попит — попит, коли незначна зміна ціни зумовлює ще меншу зміну в кількості реалізованої продукції. Так, зі зниженням ціни на 3 % попит зростає лише на 1 %. Коефіцієнт еластичності у цьому випадку становить 1/3, тобто для нееластичного попиту характерний коефіцієнт менший одиниці. Таким, наприклад, є попит на хліб. Між названими видами еластичності попиту (еластичним та нееластичним) виникає проміжна ситуація, коли відсоткова зміна ціни дорівнює відсотковій зміні попиту (наприклад, коли зниження ціни на 1 % зумовлює зростання попиту на 1 %). Такий вид попиту називають одиничним. Абсолютно нееластичний попит, коли зміна ціни не зумовлює жодної зміни кількості реалізованої продукції (таким, зокрема, є попит на сіль). Абсолютно еластичний попит характеризується тим, що найменше зниження ціни спонукає покупця збільшувати закупівлі від нуля до межі своїх можливостей.

За нееластичного попиту товаровиробнику вигідно підвищувати ціну товару, оскільки це зумовлює зростання його прибутку. За умов еластичного попиту товаровиробнику вигідно знижувати ціни, бо це зумовлює зростання доходу. Знання ступеня еластичності попиту дає змогу підприємцям прогнозувати поведінку споживачів і діяльність своїх підприємств.

Водночас, на багатьох фірмах активно використовують теорію споживчого вибору, головною вимогою якої є ретельне вивчення якості споживчих властивостей товару та реакції споживачів на співвідношення таких властивостей. Так, при виготовленні взуття зіставляють такі властивості, як зручність, довговічність, колір шкіри, фасон, його відповідність сучасній моді. Провівши опитування серед можливих споживачів, компанія з’ясовує, яким властивостям вони надають перевагу, і на підставі цього, насамперед, покращує або дизайн взуття, або його зручність та ін. При цьому використовують криві байдужості за кожною властивістю для кожного споживача, тобто такі комбінації цих властивостей, які приносять додаткову загальну корисність, а відмова, наприклад, від відповідності взуття останній моді компенсується його довговічністю (або відмова від довговічності — його зручністю).

Одним із положень, на якому базується теорія споживчої поведінки, є раціональна поведінка покупця, тобто такі дії, коли купують певний набір товарів і послуг за умови, що ці набори принесуть найбільше задоволення порівняно з іншими наборами за певних обмежень на прибутки та роздрібні ціни.

Практика, на думку західних учених, свідчить, що коефіцієнт цінової еластичності на хліб становить 0,15 %, на яловичину — 0,64 %, на яйця — 2,65, на електроенергію — 0,13 %, на одяг і взуття — 0,2 %, на квитки до кінотеатру — 0,87 %.

На ринковий механізм ціноутворення впливають кількість покупців на ринку товарів, їх конкуренція. Так, конкуренція між покупцями — призводить до зниження цін.

Ринкова рівновага за умов недосконалої конкуренції. Інша ситуація у взаємодії попиту і пропозиції, принципах конкурентної поведінки виникає за умов панування монополій (чи олігополій) або за недосконалої конкуренції. Ціна на такому ринку також залежить від обсягів випуску продукції, причому ця залежність обернено пропорційна. Монополіст встановлює вищу ціну на свої товари і випускає їх менше, ніж фірми за умов досконалої конкуренції. Внаслідок цього рівність граничного доходу і граничних витрат для монополії (або олігополії) настає раніше, ніж для конкурентної фірми. Тому загальним принципом поведінки на ринку вже не є вибір рівня виробництва, за якого отриманий від додатково випущеного товару дохід дорівнював би приросту витрат на його виробництво.

За умов панування монополій ціна пропозиції виражає взаємозв’язок між рухом ціни, ціни виробництва та монопольної ціни виробництва, в основі яких лежать окремі аспекти дії закону вартості, закону попиту і пропозиції та закону монополізації виробництва й обміну. Коли переважають ціни пропозиції, з’являються додаткові стимули до розширення обсягів виробництва, а у монополізовані сфери ринку намагаються проникнути конкуренти. Це призводить до погіршення умов пропозиції товарів, що викликає зниження цін і скорочення масштабів виробництв певних видів товарів.

Якщо ринкові ціни встановлюються на рівні цін попиту, великі компанії намагаються знизити обсяги завантаження виробничих потужностей, формувати попит, регулювати співвідношення попиту і пропозиції (через маркетингову діяльність, використання контрактної форми тощо), прагнуть не допустити значного перевищення цінами попиту.

Виходячи з негативного впливу монополій на механізм ринкової рівноваги, навіть представники неокласичного напряму політичної економії вважають за доцільне втручання держави у монополізовані галузі економіки. У таких галузях держава має контролювати процес ціноутворення, а інколи навіть проводити націоналізацію та встановлювати тарифи відповідно до граничних витрат.

Серед західних економістів значного поширення набула ідея про невідповідність ринкового механізму так званим “суспільним благам”, якими є дороги, мости, канали тощо. Це пояснюється тим, що користування цими благами дуже важко обмежити запровадженням безпосередньої плати. У розвинених країнах світу уряди різними способами регулюють ринки: через механізм оподаткування, надання субсидій, встановлення контролю за цінами та ін.

Водночас встановлення нижчих цін (від ціни рівноваги) нерідко є соціально справедливим заходом, який дає змогу людям із низькими доходами придбати певні види життєво необхідних товарів і послуг. Типовий приклад ринку, що потребує державного регулювання, — ринок житла, зокрема, регулювання квартирної плати. Побічними негативними наслідками такого регулювання може бути поява нових державних установ і відповідного штату працівників, які регламентують чергу на отримання житла, виникнення “чорного” ринку. Оптимальним шляхом розв’язання цієї проблеми є дотації держави для розширення житлового будівництва у формі пільгових кредитів.

Державне регулювання цін доцільне і в тому випадку, коли ціна рівноваги надто низька. Така ситуація, зокрема, виникає в сільському господарстві. Це зумовлене, насамперед, особливостями ціноутворення у цій сфері. Тут формування суспільно необхідних витрат відбувається відповідно не до середніх (як у промисловості) витрат, а до найгірших, граничних, які мають місце на гірших за якістю ділянках землі. Інакше ціна рівноваги не забезпечить дохід товаровиробникам на таких ділянках землі. Причиною державного регулювання цін у сільському господарстві є також потреба стимулювання такого обсягу виробництва продовольства, щоб країна змогла цілком забезпечити себе, що є ознакою економічної безпеки. Внаслідок такого регулювання утворюється надлишок сільськогосподарської продукції, який країна може спробувати продати на світових ринках за демпінговими (заниженими) цінами. Паралельно з цим держава захищає своє сільське господарство за допомогою високого мита.

Слід зазначити, що непрямі податки зумовлюють зростання ціни рівноваги, зниження обсягу реалізації товарів та послуг, і ці податки за умов вільної конкуренції розподіляються між виробниками і споживачами. Великі монополії мають можливість перекладати їх на споживачів.

Виходячи з реалій, неправомірно заперечувати державне втручання у процес ціноутворення, доцільність певного перерозподілу національного доходу на користь найбідніших верств населення. Тому необґрун- тованим є висновок класичної школи політичної економії про те, що будь-який перерозподіл порівняно з ринковою рівновагою призводить до зростання сукупних витрат. Справедливішим є твердження англійського економіста А. Пігу, що трансферт доходу від багатих до бідних збільшить сукупний добробут, оскільки сума задоволення останніх зростає швидше, ніж зменшується сума задоволення перших.

Крім того, практика розвитку передових країн світу засвідчила, що ринкова економіка неспроможна досягти загальної рівноваги (тобто одночасної рівноваги на всіх ринках і в усьому господарстві) без державного регулювання. На інших позиціях перебував автор теорії загальної рівноваги Л. Вальрас. Цю теорію у модернізованому вигляді й нині вважають ядром політичної економії, а американський економіст Й. Шумпетер назвав її “священным писанием” політичної економії.


загрузка...