Навігація
Посилання


Політична економія

§ 2. Доходи та витрати домогосподарств


  • Доходи домогосподарств та їхня структура.
  • Витрати домогосподарств та їхня структура.

Доходи домогосподарств та їхня структура. Доходи домогосподарств як політико-економічна категорія представляють собою певну суму грошових коштів та матеріальних благ і послуг, отриманих у процесі виконання економічних функцій домогосподарствами і, передусім, сім’ями, з приводу отримання яких виникають відносини приватної власності у всіх сферах суспільного відтворення.

Суб’єктами цих відносин є члени сімей, а опосередковано вони виникають і розвиваються між найманими працівниками і капіталістами при виконанні окремих функцій домогосподарствами (постачанні особистішого фактора виробництва, нагромадженні капіталу, заощадженні), між домогосподарствами і державою при отриманні окремих видів доходів (трансфертних платежів).

Основними видами доходів домогосподарств є: 1) заробітна плата;

2) доходи від власності (відсоток, дивіденд, орендні платежі, рента);

3) державні трансфертні платежі (пенсії, стипендії, допомога безробітним, допомога багатодітним сім’ям, послуги у сфері освіти, охорони здоров’я, витрати держави на збереження довкілля, покращення екологічного середовища); 4) підприємницький дохід, який, здебільшого, отримують сім’ї капіталістів; 5) доходи з інших джерел, передусім, доходи від індивідуальної трудової діяльності.

Необхідність включення до трансфертних платежів послуг на охорону здоров’я, отримання освіти зумовлена, по-перше, тим, що такі послуги від держави збільшують попит домогосподарств (бо за них не потрібно платити гроші), по-друге, держава лише повертає (до того ж, зазвичай, не повністю) вилучені із заробітної плати прямі податки та непрямі, що стягуються у процесі купівлі товарів та отримання платних послуг; по-третє, без таких витрат держави не можливе відтворення робочої сили нормальної якості, внаслідок чого їх доцільно називати загальнонаціональною формою заробітної плати. їх іще називають суспільними фондами споживання.

Стосовно витрат на охорону довкілля, то доцільність включення чистини з них до доходів сім’ї зумовлена тим, що погіршення стану довкілля вимагає зростання витрат на відтворення робочої сили (покращення якості харчування, збільшення витрат на охорону здоров’я тощо).

Доходи від індивідуальної трудової діяльності — це доходи, не пов’язані з працею в державних, кооперативних, колективних підприємствах та установах. Індивідуальна трудова діяльність — це виробництво товарів і надання платних послуг у домашніх умовах і на невеликих підприємствах дрібнотоварної власності (пошиття одягу, виготовлення сувенірів, ремонт побутової техніки, платні послуги лікарів, викладачів, юристів).

Найбільшу частку серед доходів домогосподарств, що базуються на приватній трудовій власності, становить заробітна плата. Про сутність останньої йтиметься у темі “Капітал і наймана праця”.

На другому місці у структурі доходів більшості домогосподарств у окремих розвинутих країнах знаходяться доходи від власності (від Цінних паперів, вкладів трудових заощаджень в ощадні банки, накопичення у пенсійних фондах та ін.). Як уже зазначалося, середня частка майна американсь

ких сімей у формі акцій наприкінці 90-х р. XX ст. становила майже 32 %. Ще у 1989 р. відсотки від вкладів та дивіденди на акції досягли близько 15 % сукупного доходу частини домогосподарств. Протягом наступного десятиліття безкризового розвитку частка цих доходів збільшилася.

У Франції на почтку 90-х рр. на душу населення (а отже, на кожного члена сім’ї) у середньому припадало близько 300 тис. фр. майна, а загальний обсяг власності всіх французьких сімей приблизно у чотири рази перевищував величину національного доходу і становив майже 16 трлн фр. В Україні обсяг особистого майна на сім’ю становив у цей період 2,8 тис. крб у цінах того часу. Значна частина французьких сімей отримує у спадок (з урахуванням дарів) майно за такою структурою: 48 % житло, 16 % — готівка і бони, 14 % — земля, 17 % — цінні папери, грошові зобов’язання, торгово-промислове майно. Водночас середня вартість майна великої буржуазії майже у 10 разів перевищує вартість майна робітників.

В Україні доходи домогосподарств слід поділяти на грошові та натуральні (отримані внаслідок праці на присадибних та дачних ділянках). Найважливіші види грошових доходів — заробітна плата, отримана на державних, колективних і приватних підприємствах та установах. До грошових доходів також зараховують оплату робочої сили у сільськогосподарських підприємствах, кооперативах, доходи від продажу сільськогосподарської продукції на ринку, надання послуг тощо.

У 1995 р., порівняно з 1990 р., купівельна спроможність грошових доходів населення України за сукупністю найнеобхідніших товарів і послуг знизилася приблизно у 6 разів. У 1999 р. індекс реальних грошових доходів населення щодо 1991 р. становив 28 %. За 9 місяців 2000 р. загальна сума грошових доходів населення становила 61,2 млрд грн, з них на оплату робочої сили припадало 29,2 млрд (у т. ч. 1,8 млрд — доходи та інші надходження фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, 94 млн — грошові доходи від сільськогосподарських підприємств), виторг від продажу продуктів сільського господарства —

2,9 млрд грн, пенсії, допомоги, стипендії — 13,6 млрд, доходи від продажу іноземної валюти — 3,1 млрд, сальдо грошових переказів — 77 млн, інші надходження — 12,8 млрд грн.

Найбільш негативну роль щодо можливості соціально-економічного прогресу України у близькому та віддаленому майбутньому відіграє мізерний рівень реальної заробітної плати у співвідношенні з розвиненими країнами світу з урахуванням продуктивності праці. Так, якщо за рівнем продуктивності праці наша держава відставала від СІЛА у промисловості у 1999 р. приблизно у 20 разів, то за рівнем оплати робочої сили — більш ніж у 70 разів, за рівнем соціальних витрат на душу населення (а отже, загальнонаціональної форми заробітної плати) — у 240 разів. Свідченням цього є, зокрема, те, що у доларовому еквіваленті середня заробітна плата становила в Україні у 2000 р. 37 дол., тоді як у Росії — 64, Узбекистані — 59, Білорусії — 72, Казахстані — 90 дол.; у Словенії іще у 1997 р. — 611 дол., в Угорщині — 328, Польщі — 308, Чехії — 303 дол. СІЛА.

Дуже низький в Україні й мінімальний рівень пенсій (55 грн у 2000 р.) і заробітної плати (118 грн у 2000 р.). Якщо у 1990 р. мінімальна заробітна плата забезпечувала придбання 3,49 мінімального споживчого кошика, то у 1995 і 2000 рр. — менше одного споживчого кошика (У 1998 р. дорівнювала лише 15 % його вартості). Внаслідок цього у країні відбувалось масове приховане голодування і депопуляція населення. Повніше такий стан з доходами домогосподарств розкривається при з’ясуванні структури їх витрат.

Витрати домогосподарств та їхня структура. Витрати домогосподарств як економічна категорія — це сукупність грошових коштів та матеріальних благ, які витрачаються у процесі виконання ними (передусім, сім’ями) економічних функцій, з приводу витрачання яких між членами сім’ї, сім’єю у цілому, з одного боку, різними гілками державної влади, фінансово-кредитними інститутами та іншими суб’єктами з другого боку, формуються відносини приватної та неприватних типів власності в окремих сферах суспільного відтворення. Чіткіше суб’єкти цих відносин виявляються при з’ясуванні структури витрат. Основними статтями витрат домогосподарств є: 1) податки; 2) витрати на харчування; 3) витрати на одяг і взуття; 4) витрати на оплату квартири;

5) транспортні витрати; 6) витрати на оплату комунальних послуг (електроенергії, води, газу, телефону); 7) витрати на отримання освіти; 8) витрати на відпочинок, подорожі та розваги; 9) внески у фонди соціального страхування; 10) нагромадження; 11) добровільні пожертвування та внески на громадські організації; 12) придбання цінних паперів; 13) сплата заборгованості за кредит; 14) інші витрати.

При здійсненні виплат податків домогосподарства вступають у відносини економічної власності з різними гілками влади (центральними, регіональними та місцевими); при здійсненні витрат на придбання продуктів харчування — з комерційними структурами, а опосередковано — з державою у випадку вилучання непрямих податків; при виплаті внесків до фондів соціального страхування — зі страховими компаніями, різноманітними держаними фондами; при здійсненні заощаджень — з ощадними та комерційними банками тощо.

Якщо при отриманні доходів домогосподарствами відбувався процес нарощування приватної сімейної власності (трудової і нетрудової), то при здійсненні витрат — її зменшення. Виняток складають витрати на купівлю цінних паперів, вкладення в банки, які за сприятливих умов можуть забезпечити приріст власності у близькому майбутньому; витрати на освіту, які можуть за таких же умов забезпечити нарощення приватної власності у віддаленій перспективі.

Частка окремих витрат домогосподарств залежить від рівня розвитку країни. Так, у більшості розвинених держав світу витрати на харчування становлять менше 25 % доходів сім’ї, тоді як в Україні у різних категоріях сімей найманих працівників, але у переважній їх більшості — До 80 % сукупних доходів. У 1985—1990 рр. на продукти харчування сім’ї робітників і службовців в Україні витрачали 30,2—30,5 % бюджету. У країнах ЄС ще у 1987 р. витрати на відпочинок та розваги перевищували витрати на харчування.

Частина доходів населення в сучасному цивілізованому світі використовується не для придбання першого-ліпшого житла, а, скажімо, власного будинку з відповідними зручностями й належним рівнем комунального обслуговування, автогаражем, сауною, басейном, залою, зеленими насадженнями. У Великобританії, наприклад, майже 60 % сімей мають власні будинки. У США власні будинки у 1999 р. мали 67 % сімей. Нині йдеться не лише про предмети особистого споживання (одяг, взуття, інші речі), а й про те, щоб вони були зручними, красивими, модними, приносили їх власникові задоволення, насолоду. Такий же підхід і до продуктів харчування: враховуються не тільки кількісні показники з огляду на елементарну калорійність, а й якісна структура відповідно до фізіологічних потреб, науково обґрунтованих норм споживання.

Крім того, на розваги та відпочинок американці витратили в 1993 р. понад 300 млрд дол., а кількість самодіяльного населення, що обслуговує сферу дозвілля, становить майже 20 %. Водночас нижче від офіційного рівня бідності в цій країні у тому ж році проживало 14,5 % сімей.

В Україні найповніше уявлення про структуру витрат домогоспо- дарств дає затверджений Верховною Радою у 2000 р. мінімальний споживчий бюджет у сумі 271 грн. У розрахунку на працездатного громадянина вартість продуктів харчування становить 147 грн. Проте занижена вартість цього бюджету виявляється, передусім, у тому, що частка продуктів харчування становить майже 54 %, тоді як за критеріями ООН витрати на харчування мають становити лише одну третину сукупних витрат споживачів. Межа бідності у даному випадку розраховується шляхом множення суми витрат на харчування на 3. Якщо дотримуватись цієї методики, то межа бідності в Україні у 2000 р. має становити 441 грн.

Згідно з поданими урядом розрахунками, чоловік має носити куртку на синтепоні вартістю 153 грн майже 8 років, костюм-двійку — майже 10 років; жіноче пальто має служити господині понад 16 років, жіноча сукня з напіввовняної тканини — понад 10 років. Нереальність таких розрахунків не потребує коментарів. Проте незаперечною істиною є висновок, що понад 95 % населення України проживає за (нижче) межею бідності.

За цих умов заощадження в Україні може робити лише незначна частина населення. Загальна сума заощаджень населення у 1999 р. становила 4,3 млрд грн або трохи більше 50 дол. депозитів на душу населення, тоді як у Польщі ця сума становила 1300 дол. Ці заощадження становили менше 0,6 % грошових витрат у цьому ж році, тоді як у багатьох розвинених країнах світу їхня частка досягає 15 %. Із 61,9 млрд грошових витрат населення на купівлю товарів і послуг було витрачено 41,8 млрд грн (в т. ч. на придбання товарів — 29,3 млрд, послуг —

12,5 млрд), обов’язкові платежі та добровільні внески — 6,8 млрд (в т. ч. податки — 4,4 млрд грн), витрати на придбання іноземної валюти —

4,9 млрд грн.

Важливу роль в економічній діяльності домогосподарств і, передусім, сімей відіграє сімейний розрахунок. Він означає ретельний підрахунок усіх потенційних доходів сім’ї та їх зіставлення з реальними і наступну витрату останніх із таким розрахунком, щоб якнайповніше задовольнити основні потреби суспільства й заощадити частину доходів з метою примноження сімейної власності у майбутньому.

У моделі кругообігу ресурсів, продуктів і доходу, з одного боку, домо- господарства формують значною мірою потік сучасних трудових ресурсів (освіченої та кваліфікованої робочої сили; частково їх підготовка здійсняється самими компаніями та державою), які надходять на ринок робочої сили. Відтак робоча сила потрапляє на підприємства, де виготовляються товари і послуги, які, у свою чергу, спочатку надходять на споживчий ринок, на якому домогосподарства купують необхідні товари і послуги.

З другого боку, споживчі витрати домогосподарств спрямовуються на ринок споживчих товарів і послуг, які виготовлені підприємствами. Отримана від їх реалізації виручка надходить на підприємства, де створюються нові партії товарів і надаються нові послуги. При цьому формуються витрати виробництва, але ціни за використання землі, робочої сили, засобів виробництва та підприємницькі здібності встановлюються на ринку ресурсів. Ціни на товари і послуги встановлюється на споживчому ринку, причому домогосподарства є суб’єктами попиту, а підприємства — суб’єктами пропозиції (зворотна ситуація складається у першому випадку).

Запитання і завдання для самоконтролю

  1. У чому полягає сутність домогосподарств (сім’ї) як категорії політичної економії?
  2. Які основні етапи пройшла у своєму розвитку сім’я впродовж еволюції цивілізації?
  3. Які основні функції виконує сучасна сім’я?
  4. Які найважливіші погляди існують в економічній літературі щодо сутності сім’ї та її функцій?
  5. Які основні підфункції сім´ї?
  6. Що таке доходи сім’ї в політекономічному аспекті?
  7. Дайте стислу характеристику основних видів доходів домогосподарств у розвинених країнах світу.
  8. Які основні види доходів домогосподарств в Україні?
  9. Що таке витрати домогосподарств у політекономічному аспекті?
  10. Яка динаміка основних видів витрат сімей в Україні впродовж 90-х рр. XX ст.?
  11. Якою мірою середня заробітна плата покриває мінімальний прожитковий рівень в Україні на початку XXI ст.?
  12. Які основні напрями руху домогосподарств у кругообороті ресурсів і доходу?

загрузка...