Навігація
Посилання


Політична економія

§ 3. Номінальна та реальна заробітна плата


  • Відмінність між номінальною та реальною заробітною платою.
  • Динаміка реальної заробітної плати та чинники, що на неї впливають.
  • Мінімальна заробітна плата.

Відмінність між номінальною та реальною заробітною платою. Розрізняють номінальну та реальну заробітну плату. Номінальна заробітна плата — це грошова сума, яку отримує найманий працівник від капіталіста за привласнення останнім частини новоствореної вартості.

Її розміри не дають реального уявлення про життєвий рівень робітника, його споживання. Водночас без показника номінальної заробітної плати неможливо обчислити реальну заробітну плату.

Реальна заробітна плата — кількість споживчих вартостей (товарів і послуг), які робітник може придбати за свій грошовий заробіток за певного рівня цін після сплати податків.

Отже, рівень реальної заробітної плати залежить від: 1) номінальної заробітної плати; 2) рівня цін на предмети споживання та послуги (індекс вартості життя); 3) податків, які сплачують робітники до бюджету держави і фондів соціального страхування. Для визначення реальної заробітної плати індекс номінальної заробітної плати слід поділити на індекс вартості життя. Реальна заробітна плата прямо пропорційна змінам номінальної заробітної плати і обернено пропорційна змінам рівня цін. Так, в Україні у 2000 р. номінальна заробітна плата становила 219 грн і зросла порівняно з 1999 р. приблизно на 20 %, але з урахуванням інфляції знизилася майже на 8 %.

Динаміка реальної заробітної плати та чинники, що на неї впливають. Зміну реальної заробітної плати визначають за допомогою індексу вартості життя, який обчислюють зіставленням суми товарних цін, які в різні періоди сплачують робітники за придбання необхідних засобів до існування.

Із визначенням сутності заробітної плати випливає висновок, що її динаміка залежить передусім від дії тенденції до зростання вартості робочої сили. Ця тенденція в окремих розвинених країнах світу спостерігається з 1910 р., а у більшості з них — від часу розгортання НТР. Так, у 1970 р. порівняно з 1910 р. реальна заробітна плата зросла у СІЛА і ФРН більш, ніж у 8 разів, в Англії і Франції — у 3—4 рази. Від 1965 р. до 1994 р. реальна заробітна плата у розвинених країнах світу збільшилась в 1,6 раза.

Від середини 50-х років почалася науково-технічна революція, що висунула якісно нові вимоги до робочої сили, її освіти, кваліфікації, культурного рівня. Процес виробництва (насамперед, на підприємствах гігантських корпорацій) вимагає відтворення все складнішої робочої сили. Це, а також зростання результативності праці, її корисного ефекту стало причиною зростання вартості товару “робоча сила” і підвищення реальної заробітної плати. До чинників, що зумовлюють зростання заробітної плати, належать також дія закону зростання потреб, сприятлива економічна кон’юнктура, зростання свідомості трудящих та їхніх вимог, діяльність профспілок, організованість найманих працівників тощо. Так, у США при укладенні колективних договорів темпи змін у заробітній платі закладаються у них на три роки наперед за умов, що склалися на момент їх укладення. Тому економічна кон’юнктура в цей період практично не впливає на зміни заробітної плати.

>В умовах НТР розвинені країни світу надають перевагу стимулюванню представників тих професій, які безпосередньо пов’язані з передовими галузями науково-технічного прогресу. Так, у США заробітна плата інженера на початку 90-х років була в 1,8 раза вища від заробітної плати кваліфікованого робітника. За рівнем заробітної плати до них наближаються економісти, спеціалісти-математики, хіміки, біологи. Заробітна плата кваліфікованих робітників в 1,5 раза перевищує заробітну плату робітників середньої кваліфікації, а робітники, які обслуговують сучасне устаткування (механіки-ремонтники електроустаткування, наладники, слюсарі-механіки), отримують платню на 200—300 % вищу, ніж робітники на конвеєрі. Водночас, у другій половині 80-х — на початку 90-х років 60 % всіх робочих місць у США вимагали вищої або середньої освіти. За умов НТР все більшого поширення набуває така форма організації заробітної плати, як плата за знання, тобто за оволодіння робітником суміжними професіями.

У США середня заробітна плата найманих робітників і службовців становила у 2001 р. близько 17 дол. за годину. Середня тривалість робочого дня становила у цьому році 42 год., отже тижнева зарплата становила 714 дол., а місячна — 2856, тобто середньорічна — близько

34 тис. дол. У Німеччині середня погодинна зарплата найманих працівників перевищує 25 дол.

Україна за рівнем продуктивності праці відставала від США у 2000 р. максимум у 20 разів, а за рівнем реальної заробітної плати приблизно у 70 разів. За рівнем соціальних виплат на душу населення (які є загальнонаціональною формою заробітної плати, без якої не можливе відтворення робочої сили нормальної якості, а отже виконання заробітною платою своєї відтворювальної функції) — у 240 разів. Мізерний рівень оплати робочої сили в Україні з погляду структури цін є основною перешкодою формування ємного внутрішнього ринку товарів і послуг, ринку засобів виробництва та ін.

Як відомо, товари продають за вартістю або наближаються до неї тією мірою, якою попит на неї відповідає пропозиції. Лише протягом 1974—2000 рр. у розвинених країнах світу кількість безробітних зросла з 15,6 млн до понад 50 млн осіб. Крім того, значна кількість населення припинила шукати роботу, втративши надію знайти її. Лише у США кількість таких осіб становила 2,2 млн. Значне перевищення пропозицією робочої сили попиту на неї спричинило відхилення ціни товару “робоча сила” нижче її вартості. В основі вартісного компонента робочої сили лежить закон вартості, в основі цінового компонента — закон попиту, закон пропозиції, а також закон попиту і пропозиції. Внаслідок несприятливої кон’юнктури на ринку робочої сили її ціна (заробітна плата) відхиляється нижче від вартості.

Реальна заробітна плата скорочується зі зростанням податків. Якщо у 1940 р. з кожного долара витрат населення США сплачувало у вигляді податків 26 центів, то в 1992 р. — майже 33 центи. Важливим чинником зниження заробітної плати є заборгованість населення за всі форми кредиту. Населення у віці до 65 років з доходами до 50 тис. дол. на рік (основна частина американських споживачів, дохід у 50 тис. дол. на рік має кожна п’ята сім’я) витрачає нині 20 % свого бюджету на сплату заборгованості за кредит. Одним із чинників певного вирівнювання цієї тенденції є зниження цін на товари широкого вжитку. Так, у 1981—1991 рр. у розвинених країнах Заходу ціни на непродовольчі товари широкого вжитку (меблі, телевізори, одяг) знизилися на 7 %, на м’ясо зросли на 3 %, на молочні продукти знизилися на 4 %.

Водночас дія чинників, що зумовлюють відхилення ціни товару “робоча сила” нижче від вартості, у повоєнний період була відчутнішою. Крім того, зростання реальної заробітної плати відставало від зростання вартості робочої сили. Це унеможливлювало відтворення за рахунок реальної заробітної плати робочої сили, сукупного працівника на належному рівні, що призвело до поглиблення суперечності між потребами у відтворенні складної робочої сили і вузькими межами корпоративної власності.

Розвиток цієї суперечності зумовлює посилення процесу одержав- лення робочої сили, зростання соціальних витрат держави, які є важливим елементом реальних доходів населення. Держава, здійснюючи відтворення робочої сили, надає цьому процесові здебільшого характеру колективного капіталістичного відтворення складної робочої сили.

Динаміка соціальних витрат у країнах Заходу тісно пов’язана з динамікою заробітної плати. Зі зниженням реальної заробітної плати обсяг соціальних витрат держави зростає. Від 1955 по 1969 рік витрати на соціальні цілі з федерального бюджету зросли у США з 22,9 млрд до 159 млрд дол. На початку та у середині 70-х років, коли темпи зростання реальної заробітної плати уповільнилися, а відтак, відбулося її зниження, спостерігалося значне зростання соціальних витрат держави. Від 1970 до 1979 рік вони збільшилися приблизно на 160 млрд дол., а в 1979—1995 рр. за рахунок федерального бюджету зросли з 298 до майже 850 млрд дол., а в наступні 4 роки ще зросли на 308 млрд дол. Крім того, значно зросли витрати корпорацій і фірм на соціальні цілі. Лише так можна було привести рівень і характер розвитку основної продуктивної сили у відносну відповідність із прогресом техніки, вимогами процесу виробництва прибутку на сучасних підприємствах.

В Україні у 1990 р. середньорічна заробітна плата становила 247 крб, річна 2964, а у доларовому еквіваленті за офіційним курсом близько 1927 дол., у 2000 р. — 445 дол. (у 1978 р. — 936 дол.). Проте на чорному ринку наприкінці 80-х рр. XX ст. за 1 дол. треба було заплатити в середньому 4—5 крб. Водночас купівельна спроможність долара лише за період 1999—2000 рр. скоротилась на 80 %. Загалом середня реальна заробітна плата за 1990—2000 рр. скоротилась в Україні мінімум у 6 разів. У 2001 р. середня зарплата лише на 60 % покривала мінімальний прожитковий рівень. Водночас заробітна плата у тіньовому секторі була майже утричі вищою, ніж у народному господарстві (в середньому).

Заробітна плата в Україні в 90-х роках не виконувала ні відтворю- вальної, ні стимулюючої функції (або виконувала її незадовільно). Частково реалізовувалася лише її розподільча функція. Це виявлялося у відпливі частини робочої сили з найменш оплачуваних посад, у переході з вищої школи, науково-дослідних інститутів, у відпливі значної частини робочої сили за кордон.

Відчутне зниження життєвого рівня у країнах колишнього СРСР і в Україні зокрема спричинене також знеціненням трудових заощаджень населення.

Загалом середньомісячна заробітна плата в Україні в 2001 р. становила менше 50 дол., а за стандартами ООН межа бідності в країнах Центральної та Східної Європи становила 4 дол. на день. і

Важливу роль у науково обґрунтованому формуванні рівня реальної заробітної плати відіграє встановлення мінімальної заробітної плати.

Мінімальна заробітна плата. Мінімальна заробітна плата у розвинених країнах світу виконує багатофакторну роль: по-перше, економічного регулятора в руках держави, по-друге, економічного стимулу, по- третє, соціального захисту при проведенні соціальної політики, по-четверте, є вихідним критерієм при встановленні середньої зарплати.

У політекономічному контексті мінімальна заробітна плата — це грошове вираження вартості, ціни та частково результативності праці найманого некваліфікованого працівника, який виконує просту роботу (наприклад, землекопа). Вона встановлюється законодавчо державою як норматив мінімально допустимого рівня оплати робочої сили та результатів праці (частково — в межах необхідного продукту) у формі місячного заробітку або погодинних тарифних ставок.

Механізм її встановлення у розвинених країнах світу різний: законодавче забезпечення, укладення генеральної угоди на національному або галузевому рівні, прийняття відповідних рішень місцевими органами влади. В Україні розмір мінімальної заробітної плати встановлює Верховна Рада за поданням Кабінету Міністрів. Водночас в окремих країнах (Німеччині, Італії, Австрії, Швейціарії та інших) мінімальна заробітна плата на загальнонаціональному рівні не встановлюється.

При встановленні мінімального рівня заробітної плати документи МОП рекомендують враховувати потреби працівників та їхніх сімей, вартість житла, соціальні пільги, рівень інфляції, а також показники, які впливають на рівень зайнятості (наприклад, рівень продуктивності праці, кількість безробітних та ін.).

За базу мінімального рівня заробітної плати беруть набір товарів і послуг, які задовольняють основні фізіологічні та соціальні потреби окремої людини або типових сімей (з однією дитиною, з двома дітьми та ін.). Цей набір у різних країнах неоднаковий. У СІЛА, наприклад, до нього входять оплата за наймання житла, майже 20 видів м’ясопродуктів, купівля кожні п’ять років одного користованого автомобіля та ін.

Розмір мінімальної заробітної плати у розвинених країнах Заходу сягає від ЗО до 50 % розміру середньої заробітної плати. У США він становить 5,15 дол. за годину. Окремий мінімум встановлюється для молоді.

Згідно з законом України “Про оплату праці”, до мінімальної зарплати не включаються податки, надбавки, компенсаційні та заохочувальні виплати, але закон зобов’язує враховувати вартісну величину мінімального споживчого бюджету, загального рівня середньої заробітної плати, продуктивності праці, зайнятості та інших показників.

Проте положення цього закону в Україні не виконуються. Свідченням цього є мізерний розмір мінімальної заробітної плати у розмірі 15 грн до 1998 р., 45 грн — зі липня 1998 р., 74 грн — зі січня 1999 р. і з 118 грн у 2000 р. Про невідповідність мінімальної заробітної плати і споживчого кошика свідчить по-перше, те, що вперше вміст споживчого кошика був затверджений у 1992 і переглядався лише у 2000 р. Замість нього на період кризи було затверджено нижчий соціальний норматив “Про межу малозабезпеченості”. Від того часу споживчий кошик розраховувався лише для непрацюючих, складовими його були мінімальний обсяг продуктів харчування, витрати на квартплату з урахуванням субсидій та 15 % на непродовольчі товари, а отже, повна відсутність витрат на соціальні та духовні потреби.

Така ж методика формування споживчого кошика залишилася на 2001 р., хоча з урахуванням зростання цін за минулий період прожитковий мінімум було встановлено на рівні 311,3 грн. Так, у ньому передбачається лише одне відвідування будь-якого культурного закладу на рік.

Відносини найманої праці за капіталізму розвиваються і в сільському господарстві.

Запитання і завдання для самоконтролю

  1. У чому полягає сутність трудових відносин у політекономічно- му аспекті?
  2. Які основні форми відчуження робочої сили і праці від особистості?
  3. Які спільні риси та відмінності між ринком робочої сили і ринком праці?
  4. Що таке ринок робочої сили і які функції він виконує?
  5. Яка структура трудових відносин при капіталізмі?
  6. Дайте характеристику найманої праці.
  7. Що означає формальне та реальне підкорення праці капіталу?
  8. Які категорії менеджерів слід відносити до осіб найманої праці?
  9. Які сторони власності на робочу силу слід виділяти?
  10. Назвіть основні форми привласнення робочої сили у різних сферах суспільного відтворення.
  11. Що означає “робоча сила”?
  12. Які відмінності товару “робоча сила” від традиційних товарів з боку споживчої вартості і вартості?
  13. Які основні чинники зумовлюють дію тенденцій до зростання вартості робочої сили і до її зниження?
  14. Охарактеризуйте структуру вартості робочої сили за міжнародною класифікацією.
  15. Як змінюється вартість робочої сили у розвинених країнах світу у повоєнний період?
  16. Що означає заробітна плата як політекономічна категорія?
    1. Які основні функції виконує заробітна плата?
    2. Як співвідносяться між собою форми і системи заробітної плати?
      1. Які основні форми заробітної плати і як вони змінюються у процесі еволюції капіталізму?
      2. Дайте політекономічне визначення форм заробітної плати.
        1. Що означає тарифна форма заробітної плати?
        2. Які різновиди преміальної заробітної плати?
        3. Що означає колективна система заробітної плати?
        4. Які існують основні теорії заробітної плати й експлуатації?
          1. Яка відмінність між номінальною і реальною заробітною платою?
          2. Як змінювалась реальна заробітна плата у розвинених країнах світу у XX ст.?
          3. Як змінювалась реальна заробітна плата в Україні впродовж 90-х років XX ст. — на початку XXI ст.?
          4. Що означає мінімальна заробітна плата і які функції вона виконує?

загрузка...