Навігація
Посилання


Політична економія

§ 2. Роль НТР в економічному зростанні та моделі економічного зростання


  • Сутність НТР та її вплив на економічне зростання.
  • Моделі економічного зростання.

Сутність НТР та її вплив на економічне зростання. Науково-технічний прогрес має еволюційну та революційну форми розвитку. Як загальноісторична закономірність, він виник лише у період промислової революції кінця XVIII — початку XIX ст. Еволюційна форма науково-технічного прогресу характеризується поступовими змінами у розвитку науки і техніки, вдосконаленням традиційних видів техніки виробництва. Революційна форма НТП означає появу принципово нових видів техніки, предметів праці, фундаментальних наукових відкриттів, їх практичного застосування та ін., тобто докорінну революційну зміну технологічного способу виробництва — НТР.

Після першої промислової революції усе тіснішим стає взаємозв’язок наукового та технічного прогресу. Наприкінці XIX ст. з’являється перша наукова лабораторія в американській корпорації “Дженерал електрик”. І з часом такі лабораторії на гігантських підприємствах стають типовими. Усе це поступово створює матеріальні (об’єктивні) та духовні (суб’єктивні) передумови для такої революційної форми науково-технічного прогресу, якою є НТР, що розгорнулася у середині 50-х рр.

Термін “науково-технічна революція” уперше запровадив у науковий обіг англійський учений Джон Бернал у роботі “Світ без війни”. Відтоді з’явилося близько 150 визначень сутності НТР у працях науковців (філософів, соціологів, економістів). Найвдалішим із них є визначення її як революції у технологічному способі виробництва.

Щоб повніше розкрити глибинну сутність НТР, необхідно попередньо з’ясувати основні суперечності технологічного способу виробництва.

По-перше, такою є суперечність між людиною і природою (ставлення людини до природи). їхня взаємодія, як уже зазначалося, становить зміст системи продуктивних сил. По-друге — суперечність між продуктивними силами і техніко-економічними відносинами, тобто відносинами спеціалізації, кооперування, комбінування виробництва, його концентрацію тощо. Виходячи з цього, глибинну сутність НТР можна визначити як революційні зміни у взаємодії людини та природи, а також у системі продуктивних сил і техніко-економічних відносин. З цього випливає, що НТР є техніко-економічною категорією, яка водночас впливає на інші елементи економічної та соціальної системи.

Оскільки система продуктивних сил включає засоби і предмети праці, науку, людину, сили природи, що використовуються людьми, форми і методи організації виробництва, а за сучасних умов все більшою мірою інформацію, то НТР зумовлює істотні зміни у кожному з цих елементів.

Глибинна сутність НТР виявляється в її основних рисах, розгортаючись у цілісну систему, охоплюючи основні структурні елементи технологічного способу виробництва.

Першою такою рисою є перетворення науки на безпосередньо продуктивну силу. Наука — загальний духовний продукт суспільного розвитку, загальний інтелект, суспільне знання. Процес такого перетворення почався ще в період першої промислової революції, а звершився лише в середині 50-х р. XX ст. Його особливістю є випереджаючий розвиток науки у системі “наука — техніка —

виробництво”, динамічний розвиток наукомістких галузей народного господарства. Наприклад, у СІЛА кожна одиниця продукції цих галузей майже в 10 разів науко- місткіша від традиційних галузей обробної промисловості. У свою чергу, закономірністю розвитку науки є те, що її прогрес у певний проміжок часу залежить від знань, успадкованих від попередніх поколінь, а в наш час і від засвоєння, активної переробки наукових знань, набутих в інших країнах, від інтернаціоналізації науки.

Найважливішими особливостями перетворення науки на безпосередньо продуктивну силу є: 1) пріоритет теоретичних знань порівняно з експериментальними; 2) наука в більшості галузей поступово перетворюється на початкову стадію безпосереднього матеріального виробництва; 3) “онаучування” виробництва, тобто посилення наукового характеру виробничих процесів; 4) розвиток науки стає основою переходу до інтенсивного типу економічного зростання; 5) перетворення праці вченого на продуктивну працю сукупного працівника; 6) наука безпосередньо впливає на окремі елементи продуктивних сил; 7) у системі “наука — техніка — виробництво” та у наукомістких галузях переважає розвиток науки; 8) науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки (НДДКР) стають важливим чинником НТП, конкурентної боротьби; 9) результати наукових досліджень стають товаром (патенти, ліцензії, “ноу-хау”). Перетворення науки на безпосередньо продуктивну силу здійснює вагомий вплив на економічне зростання.

Другою важливою рисою НТР є кардинальні зміни у техніці — штучно створених засобах праці, які посідають проміжне місце у взаємодії людини і природи. В історії розвитку техніки виділяють три основні етапи: інструменталізація (знаряддя ручної праці), механізація (машинна праця) й автоматизація (автоматизована праця). Автоматизація є основою виникнення й розвитку нового, сучасного технологічного способу виробництва.

Центральною ланкою революційного перетворення у цей період є істотна зміна робочих машин і поява четвертої ланки машин — автоматичного керівного пристрою, який долає обмеженість психофізичних можливостей людини в процесі виробництва. Отримуючи імпульс від розвитку науки, зокрема від відкриття нових властивостей матерії, розробки нової техніки, конструкційних матеріалів, джерел енергії і т. ін., техніка стає проміжною ланкою на шляху до здійснення НТР і, у свою чергу, дає науці стимули розвитку.

Впровадження принципово нової техніки у процес виробництва означає безпосередній вплив на предмети праці найновішої технології: на структуру речей на молекулярному, атомному та субатомному рівнях, що приводить до якісних змін у змісті праці людини, сприяє розвитку її сутнісних сил у процесі виробництва.

Праця людини все більше замінюється працею машин. Людина звільняється не лише від ручної праці, а й від виконавчих функцій, частково від функцій розумової праці нетворчого змісту. Відбувається перетворення процесу виробництва на науково-виробничий, який все більше ґрунтується на використанні потенціалу сил природи. У результаті функціонування автоматизованої системи людина виходить із безпосереднього процесу виробництва і стає поряд з ним, а автомати, крім винятково виконавчих функцій, усе більше виконують функції контролю й управління. При цьому відбувається заміна безпосередніх зв’язків між людиною і речовими факторами виробництва (коли токар, наприклад, виточує певну деталь) опосередкованими зв’язками через комп’ютерні або диспетчерські пункти (людина через пульт впливає на виготовлення такої деталі). Так, уперше за всю історію людської цивілізації людина починає виконувати, передусім, функції творчі, організаторські та ін., які відповідають її природі. Це створює небачений простір для розвитку особистості, сутнісних сил людини і активно впливає на економічне зростання.

Третьою характерною рисою НТР є докорінні перетворення головної продуктивної сили — людини-працівника. Вони полягають у радикальній зміні змісту праці, духовному збагаченні особистості. Докорінне перетворення людини-працівника передбачає перевагу розумових зусиль, духовних здібностей людини до організації й управління виробництвом, високий рівень освіти і кваліфікації. Це дає їй змогу швидко здійснювати перехід від одних видів праці до інших, забезпечує її професійну мобільність. Таке перетворення також означає, що серед потреб людини вирішальну роль відіграватимуть потреби у вільній і творчій праці, універсальному характері її дій, власному вдосконаленні, виявлені талантів. Сюди також належить потреба у всебічному розвитку людини до сприйняття знань, максимально можливому продовженні активного життя. Від цього моменту починається розвиток людини як самомети або абсолютний вияв її творчих обдаровань, усіх людських сутнісних сил. Особистість, яка володітиме безмежністю своїх потреб і здатністю до їх розширення, стане могутнім чинником економічного та суспільного прогресу, який, постійно збагачуючись, прискорюючись, за своїм ефектом перевершить сукупну дію усіх інших елементів системи продуктивних сил.

Четвертою характерною рисою НТР є докорінне перетворення предметів праці, поява принципово нових видів матеріалів із попередньо заданими властивостями. Вони створюються на основі синтезу використовуваних раніше матеріалів і речей, що мають необхідні фізико-хімічні властивості. Так були створені композитні матеріали (поєднання матеріалів та кераміки і т. ін.), сплави різних металів, полімери, надчисті матеріали, хімічне волокно тощо. Внаслідок цього знижується матеріаломісткість виробництва, а отже, зменшуються потреби у капіталовкладеннях.

П’ятою важливою рисою НТР, що виникає на основі попередніх, є впровадження принципово нових технологій, що з’явилися на базі фундаментальних відкриттів. До них належать лазерні, плазмові, мембранні, електронно-променеві та інші технології. Цим технологіям властиві маловідходність, зростання продуктивності у десятки разів, висока якість продукції, екологічна чистота та ін.

Шостою характерною рисою НТР є революція у силах природи, що використовуються людьми. Вперше це мало місце під час промислової революції кінця XVIII — початку XIX ст., коли у безпосередньому виробництві використовувалися такі сили природи, як вітер, пара, електроенергія. За умов НТР важливу роль відіграють ядерна та термоядерна енергії. Розробляються методи використання енергії термоядерного синтезу, енергії сонця, океанських припливів, підземного тепла нашої планети та ін.

Сьома риса НТР — революція у формах і методах організації виробництва. Вперше революційні зміни в цій сфері відбулися з упровадженням системи Тейлора — автора наукової організації праці. Ця система опиралася на два таких основних принципи: а) відокремлення управління від виконання; б) максимальна спеціалізація і спрощення трудових операцій. Названі принципи впроваджувалися на основі методів кількісного аналізу. Спеціальні служби розробляли ретельно регламентовані правила та методи виконання кожної операції, кожного руху, встановлювали нормативні затрати часу на кожну операцію і всю роботу, здійснювали суровий контроль за дотриманням цих методів. Робітники при цьому не допускалися до вирішення питань організації праці й управління. Внаслідок впровадження цієї системи продуктивність праці зросла майже у 2,5 раза.

Система Тейлора застаріла ще до Другої світової війни. На зміну їй прийшли найдосконаліші — система аналітичної оцінки робіт, збагачення змісту праці, людських стосунків та ін.

Восьмою рисою НТР є також інформаційна революція (космічні, волоконно-оптичні засоби зв’язку) тощо.

У середині 70-х рр. НТР вступила у новий етап свого розвитку, пов’язаний, передусім, з електронною автоматизацією матеріального виробництва й обігу, науково-технічної творчості. Вона почалася з винайдення і швидкого розвитку мікропроцесорів на великих інтегральних схемах та була названа мікропроцесорною революцією, розширила простір для створення досконаліших комп’ютерів, електронних блоків керування у побутовій техніці та ін.

Якісне поліпшення інформаційної місткості, надійності, швидкості роботи ЕОМ, її гнучкості та автономності (без втручання людини) послужило матеріальною основою для створення ЕОМ п’ятого покоління. Ці комп’ютери здатні “розуміти” мову людини, знімки, графіку та інші символи, тобто це інтелектуальні ЕОМ, до них належать могутні суперкомп’ютери та найновіші персональні комп’ютери. У сучасних ЕОМ здійснюється близько 7 млрд операцій за секунду. Ведуться розробки суперкомп’ютера, що здійснюватиме 1012 операцій за секунду. Так, японська електронна корпорація “Ен-і-сі” у 2001 р. планує створити комп’ютер, який виконуватиме 32 трлн операцій за секунду.

Уже нині за обсягом виконуваних логічних операцій на один кубічний грам речовини комп’ютери здатні конкурувати з мозком людини. Зі створенням комп’ютерів фемптового діапазону, біомолекулярних чіпів на початку ІІІ-го тисячоліття з’являться ЕОМ, які переважатимуть здібності людини у сотні разів за обсягом пам’яті та у мільйони разів за швидкістю виконуваних операцій.

За наявності сучасних носіїв пам’яті у 2,5—4 гігабайти пошук необхідної інформації у системах, еквівалентних мільйонам томів, здійснюється протягом 1—2 хв. Країни, які значно відставали у створенні суперкомп’ютерів, перетворюються на інформаційну колонію найрозвиненіших держав світу.

Для нормального функціонування таких ЕОМ необхідна велика кількість різноманітних програм, за допомогою яких зовнішня інформація переводиться на цифрову мову. Цим видом інтелектуальної і професійної діяльності людини наприкінці 90-х рр. у СІЛА зайнято понад 500 тис. спеціалістів, що свідчить про появу і швидке поширення нового типу професій, сприяє збільшенню питомої ваги осіб розумової праці. Мікропроцесорна революція підвищує комп’ютерну грамотність працівників, зменшує фізичне навантаження і підвищує роль розумової праці, а цим же значно прискорює науково-технічний прогрес.

Мікропроцесорна революція, у свою чергу, служила матеріальною основою для створення промислових роботів третього покоління або “інтелектуальних роботів”. Вони за допомогою сенсорної системи сприймають інформацію про навколишні події, потім обробляють її за допомогою найновіших ЕОМ і передають у свій виконавчий механізм. Це створює реальну передумову для комплексної автоматизації виробництва, формування “безлюдних виробництв” або “заводів-автоматів”. Це найвищий ступінь автоматизації, який передбачає виготовлення машин самими машинами. З’являється можливість безперервної роботи, величезного зростання продуктивності суспільної праці, швидкого освоєння нової продукції, системного контролю за якістю продукції, що виробляється. Усе ширшого розвитку набувають ресурсо- і працезаощаджу- ючі напрямки науково-технічного прогресу.

Новий етап НТР, що розгорнувся, характеризується також інтенсивним розвитком біотехнології, зокрема генної та клітинної інженерії. Розвиток біотехнології створює умови для розгортання “біологічної”, “біотехнологічної” революції. Йдеться, насамперед, про те, що за допомогою генної інженерії створюватимуться нові організми з попередньо заданими властивостями, змінюватимуться спадкові якості сільськогосподарських рослин і тварин. Зокрема, докорінний переворот у сільському господарстві очікується від вироблення у сільськогосподарських рослин здатності засвоювати азот безпосередньо з повітря, збільшення у них кількості та якості білків, цукру, вітамінів. Згідно з прогнозами через 50 років більшість сільськогосподарських продуктів вироблятиметься за допомогою біосинтезу.

Важливим каталізатором науково-технічного й економічного прогресу, нових винаходів і технологій в усіх галузях економіки є космонавтика, освоєння космічного простору. Уже нині без них неможливі супутникові зв’язки, точна метеорологія, навігація, картографія. У космосі одержано досконалі кристали для напівпровідникової промисловості, біологічно активні та чисті препарати. Там виготовлятиметься все більше чистих і специфічних продуктів, здійснюватиметься контроль за енергопостачанням (за рахунок збирання сонячної енергії у космосі та передачі на Землю), дистанційне зондування Землі, а у далекій перспективі — створення великого промислового потенціалу в космосі. Здійснення цих проектів також неможливе без найновіших ЕОМ.

Бурхливий розвиток електронної техніки приводить до наступного перетворення усієї інформаційної діяльності, до створення могутніх індустріально-інформаційних комплексів як у національних, так і у міждержавних межах.

Новітнім напрямом сучасного етапу НТР є мультимедіа, тобто комплексне використання різних засобів інформації (у т. ч. супутників зв’язку) з іншими засобами зв’язку, насамперед тих, які впливають на людські почуття (візуальні та слухові) і нові методи роботи з такими засобами, внаслідок чого відбувається їх інтеграція та виникають нові джерела інформації. Так, у США 25 % найбільших корпорацій представлені в Інтернеті. Використання мультимедіа сприяє кращому доступу до зовнішньої інформації, удосконаленню планування, маркетингових досліджень, моделювання різних об’єктів і процесів (наприклад, розвитку міста, екологічного захисту) тощо. Виникають віртуальні університети, запроваджується доступ до Інтернету переважної більшості шкіл, з’являються машини, що мають “душу”, здійснюється вплив на емоції та почуття людей тощо.

Кумулятивна дія цих напрямів НТР, що базуються на праці людини, створює нову могутню продуктивну силу, прискорює економічне зростання, яке здійснюється у певних моделях.

Моделі економічного зростання. Це макроекономічні, економіко- математичні моделі (аналоги), в яких зроблена спроба описати найза- гальніші закономірності функціонування та розвитку окремих елементів технологічного способу виробництва, а також зміни в часі комплексу економічних показників, що характеризують процес розвитку народного господарства з боку матеріально-речового змісту та у вартісній формі. У свою чергу, описані в ній макроекономічні показники характеризуються в низці похідних критеріїв та відповідних особливих (часткових) моделей.

Початковим варіантом створення таких моделей, як зазначалося, була економічна таблиця Ф. Кене, розвинена в теорії К. Маркса, В. Леонтьєва.

У кейнсіанській моделі економічного зростання заперечується закон Сея і обґрунтовується положення, що сукупний попит створює власну пропозицію і відіграє вирішальну роль у досягненні макроекономічної рівноваги. Водночас Дж. Кейнс враховує роль грошей при характеристиці динаміки рівня доходу й зайнятості. Домінуючою ланкою попиту називаються інвестиції, які завдяки дії мультиплікатора призводять до зростання прибутку. Крім того, для аналізу співвідношення між сукупним попитом і доходами вчений включає функцію споживання, а капіталовкладення, в свою чергу, зумовлюється зростанням прибутків (є функцією від збільшення останніх). Таким чином, наявність даних про обсяг інвестицій при заданому виді функцій споживання дає можливість знайти рівень доходу і споживання.

У посткейнсіанській найпростішій моделі економічного зростання американського економіста Е. Домара інвестиції є фактором створення і доходу, і нових потужностей. Він заперечував положення Дж. Кейнса про те, що досягнення повної зайнятості передбачає відповідний рівень сукупного попиту впродовж короткотермінового періоду, і стверджував, що за умов системи, що динамічно розвивається, сукупний попит має зростати пропорційно до її виробничих можливостей. Зміна останніх, у свою чергу, залежить від динаміки національних ресурсів, розміру капіталу, наявної робочої сили та стану техніки. Істотним недоліком мо- де лі Е. Домара є її однофакторність (врахування впливу лише капіталовкладень) та наявність лише одного виду продукту.

У досконалішій моделі економічного зростання Р. Харрода (англійського економіста) ендогенна теорія інвестицій базується на принципі акселератора і очікуваннях підприємців. Останні, на його думку, виходять із того, що при підтвердженні їхніх прогнозів попереднього періоду щодо динаміки інвестицій та реалізації виготовлених товарів, вони плануватимуть зростання обсягів виробництва в таких же розмірах. У випадку перевищення запланованих обсягів виробництва й масштабів ринкового попиту темпи зростання пропозицій зменшуватимуться на певну величину і навпаки. Р. Харрод, водночас, вважав, що гранична схильність до споживання впродовж всього періоду є постійною, обсяг інвестицій визначається за допомогою принципу акселерації. Отже, темпи зростання виробництва і доходу перебувають у прямопропорційній залежності, економіка розвивається динамічно у випадку прискореного зростання доходів. Для цього темпи зростання інвестицій мають випереджати динаміку споживчого попиту. Оскільки така модель економічного зростання передбачає наявність нестійкої рівноваги, держава має впливати на відповідні макроекономічні показники, передусім, за допомогою бюджетної політики.

Водночас англійський економіст використовує в моделі поняття “природного темпу приросту”, що визначається збільшенням кількості активного населення і технічним прогресом. Він доходить висновку, що для забезпечення повної зайнятості необхідне зростання інвестицій (норми нагромадження) такими ж темпами, як відбувається технічний прогрес. Оптимальний розвиток економіки, за Р. Харродом, забезпечується тоді, коли фактичні темпи її зростання відповідають гарантованим темпам зростання (за таких темпів підприємці задоволені своїми рішеннями), а останні — природнім темпам зростання (повністю використовуються трудові ресурси).

Лівокейнсіанський теоретик, англійська економістка Дж. Робінсон, також (як і К. Маркс) виділила два підрозділи (сектори) суспільного виробництва — засоби виробництва і предмети споживання. Вихідними передумовами аналізу бралися: а) наявна техніка виробництва з урахуванням фіксованих технологічних коефіцієнтів; б) норма інвестицій в якості зовнішньої змінної (є/,/У); в) вартість кінцевої продукції кожного підрозділу, що складається із заробітної плати (XV) та квазіренти, що формується зі збуту та амортизації, тобто У1 + фх = Ух; Ш2 + (32 = У2.

На думку Дж. Робінсон, норма прибутку визначається темпами нагромадження капіталу і схильністю до заощадження. Оптимальний рівень темпів нагромадження забезпечує такий розподіл національного доходу, коли збільшення ефективного попиту супроводжується зростанням виробництва; завищений — надмірно високу норму прибутку в національному доході, а тому зменшує частку робітничого класу і посилює інфляційні процеси в економіці; занижений зменшує норму і частку прибутку в національному доході, а отже, гальмує стимули еконо

мічного зростання, призводить до її стагнації. Водночас стагнація, як вважає Дж. Робінсон, може виникнути і тоді, коли висока норма прибутку є результатом монополізації. Контртенденцією до такої стагнації є боротьба робітничого класу за підвищення заробітної плати відповідно до зростання продуктивності праці.

У моделі економічного зростання, розробленій американським економістом Р. Солоу, показане співвідношення між капіталом і працею у процесі економічного зростання. На його думку, темпи такого зростання на довготривалому проміжку часу залежать, передусім, від технологічного розвитку. Співвідношення між працею і капіталом за умови повної зайнятості робочої сили виражається формулою

— = 52?(*, 1 )-пк,

СІЇ

де Р{к, 1) — величина продукту, отриманого у середньому від результатів праці одного зайнятого; 1) — величина заощаджень і нового капіталу на одного зайнятого; пк — обсяг капіталу, необхідний для забезпечення додаткової кількості зайнятих, що визначається кількістю працюючих. Отже, модель Солоу передбачає не лише розвиток економічної системи за умови повної зайнятості і повного використання капіталу (зокрема, приросту чистих капіталовкладень), але й стабільність такого зростання, оскільки при порушенні економічної рівноваги в дію включаються внутрішні механізми (наприклад, відбувається пониження норми відсотка щодо рівня заробітної плати і підприємці вибирають техніку з інтенсивним використанням капіталу тощо).

У багатофакторій моделі економічного зростання аналізується взаємодія найбільшої кількості факторів на динаміку економічного зростання, зокрема науково-технічного прогресу, витрат капіталу, рівня освіти і кваліфікації працівників та ін. Так, згідно з підрахунками відомого американського економіста Е. Денісона, упродовж 1929—1982 рр. приріст ВНП у США на 68 % здійснювався за рахунок зростання продуктивності праці, на 32 % — завдяки приросту витрат праці, на 28 % — внаслідок використання досягнень НТП, на 19 % — залежно від витрат капіталу, на 14 % — за рівнем освіти і професійної підготовки, на 9 % — внаслідок економії на масштабах виробництва, на 8 % — шляхом покращення розподілу ресурсів.

Водночас представники лівокейнсіанської течії англійські економісти Дж. Робінсон, Н. Калдор стверджують, що величина капіталу залежить від розподілу доходів між прибутком і заробітною платою (такий розподіл, у свою чергу, залежить від багатьох чинників).

Неокласики розробили гіпотезу пластичності капіталу, згідно з якою він складається із величезної кількості елементів (деталей) з безкінечним терміном існування, а ці елементи можна без будь-яких витрат розбирати або складати у певну доцільну форму, в якій він разом із іншими чинниками (передусім, працею і землею) бере участь у виробництві відповідного комплексу економічних благ, у т. ч. тих чи інших елементів капіталу. Отримані блага продаються за постійними відносними цінами, а граничний продукт капіталу визначається нормою прибутку, що множиться на ціну одного елемента капіталу, виражену в натуральних (технічних) показниках. Останні внаслідок незмінності цін таких елементів капіталу та відповідності граничного продукту капіталу норм прибутку можуть, нібито, вимірюватись і у вартісних показниках.

Проте проблему знаходження одиниці виміру капіталу незалежно від розподілу доходів зазначена гіпотеза не вирішує. П. Самуельсон відтак намагався довести, що така спрощена модель пластичного капіталу не розходиться зі складнішою моделлю теорії капіталу у формі різноманітних капітальних благ, кожному з яких відповідає певна виробнича функція. Таку еклектичну виробничу функцію П. Самуельсон вважає інструментом спрощеного аналізу економічної системи, а саму функцію — желеподібним і сурогатним капіталом. Проте еклектична (сурогатна) виробнича функція залишається слабко обґрунтованою, її зміст відповідає назві.

При розгляді першого питання зазначалося, що економічне зростання, на відміну від економічного розвитку, має зворотний характер. Крім того, йому притаманна циклічність. У зв’язку з цим проаналізуємо взаємозв’язок між економічним зростанням і економічними циклами.


загрузка...