Навігація
Посилання


Політична економія

§ 3. Міжнародна економічна інтеграція


  • Сутність міжнародної економічної інтеграції та головні інтеграційні угруповання світу.
  • Європейський Союз та його місце у світовій економіці.

Сутність міжнародної економічної інтеграції та головні інтеграційні угруповання світу. Міжнародна економічна інтеграція відбувається у межах як кожної із основних груп країн, так і між окремими країнами з різних груп. Загалом міжнародна економічна інтеграція означає процес поступового зближення і взаємодії (взаємопроникнення, взаємо- переплетіння тощо) національних господарств двох і більше країн, спрямованих на створення єдиної наднаціональної економічної системи, у т. ч. єдиного господарського механізму.

Міжнародна економічна інтеграція є найвищою формою процесу інтернаціоналізації технологічного способу виробництва (і, передусім, продуктивних сил) і капіталу. Це зумовлене тим, що вона охоплює такий важливий механізм економічної системи, як господарський механізм, в якому є не лише базисні, але й надбудовчі елементи суспільно- економічної формації. У кінцевому підсумку міжнародна економічна інтеграція поширюється на всі надбудовчі підсистеми суспільних відносин — соціальні, правові, політичні, культурні, ідеологічні, національні тощо, що призводить до утворення цілісних наднаціональних держав конфедеративного і навіть федеративного типу.

Міжнародна економічна інтеграція спочатку розвивалася, здебільшого, на галузевому рівні, що у межах Західної Європи знайшло своє втілення у розвитку Європейського об’єднання вугілля і сталі (ЄОВС), Європейського співтовариства з атомної енергетики (Євроатом), відтак охоплювала сферу торгівлі (прикладом якої є утворення Європейської асоціації вільної торгівлі — ЕАСТ, “Спільного ринку”) і, зрештою, поширювалась на інші елементи економічної системи.

Нині у межах світового господарства налічується близько 100 інтеграційних угруповань. Найрозвиненіший із них — Європейський Союз.

Європейський Союз та його місце у світовій економіці. Спершу це було об’єднання шести країн (ФРН, Франції, Італії, Бельгії, Нідерландів та Люксембургу), які підписали “Римський договір” 1957 р., що набув чинності з 1 січня 1958 р. У 1973 р. до них приєдналися Великобританія, Данія, Ірландія, у 1981 р. — Греція, у 1986 р. — Португалія та Іспанія. У 1991 р. на сесії ЄЕС було підписано угоду між ЄЕС і Європейською асоціацією вільної торгівлі (ЄАВТ) про створення Європейського економічного простору (ЄЕП). До ЄАВТ, яка була створена в 1960 рр., увійшли Великобританія, Норвегія, Данія, Швеція, Австрія, Швейцарія, Португалія. Отже, в ЄЕП входять нині 17 європейських країн, у ЄС — 15.

Згідно з Єдиним Європейським актом 1987 р. і Маастріхтським договором 1991 р. було утворено Європейський Союз із загальною кількістю населення понад 370 млн осіб. Подали заяви про входження до ЄС Австрія, Туреччина, Польща, Угорщина та інші країни. Мають намір вступити до цієї організації деякі країни колишнього СРСР; зокрема, Україна, республіки Балтії. У недалекому майбутньому ЄС може налічувати понад 20 держав Європи.

Головними органами ЄС є Рада Міністрів (до якої входять представники країн-членів на рівні міністрів і яка наділена законодавчою владою, а її рішення о

бов’язкові і входять до національного законодавства); Європейська комісія (у складі 20 осіб, яких призначають уряди національних країн на 5 років), що виступає із законодавчими ініціативами та сприяє їх втіленню в життя та ін.; Європейський Парламент (до нього прямим голосуванням обирають 626 депутатів, які здійснюють законодавчу діяльність і контролюють діяльність ЄС, Європейського Суду та ін.).

Колишній голова комісії ЄС Жак Делор підрахував у 1992 р., що за 33 роки свого існування ЄС пережив 10 років динамічного розвитку, 5 років криз, 19 років застою. За цей час були закладені основи митного союзу (знижені, а відтак скасовані митні збори при перевезенні товарів з країни у країну, встановлені єдині тарифи в торгівлі з іншими державами); жителі країн-учасниць мають змогу пересуватися всередині співтовариства без паспортів і віз (лише з національним посвідченням особи), почалося взаємне визнання свідоцтв та дипломів про освіту, громадяни інтегрованих країн мають право на постійне проживання в іншій країні за наявності роботи; проводиться спільна сільськогосподарська політика; майже без перепон компанії цих країн роблять взаємні інвестиції; досягнуто значного прогресу щодо вільного переміщення товарів і послуг, робочої сили і капіталів. Надалі планується узгоджувати єдину податкову, цінову політику тощо, тобто домогтися економічної інтеграції. Так, від 1993 р. будь-який банк-резидент має право на здійснення всіх банківських операцій у будь-якій країні ЄС. У 1999 р. створено Центральний Європейський банк, який разом із центральними банками інших країн ЄС сформує Єдину Європейську систему центральних банків, а у безготівковий обіг введено єдину валюту євро, у готівковий обіг вона запроваджена в 2002 р.

Експерти Комісії ЄС підрахували, що остаточна ліквідація торговельних бар’єрів дасть щорічну економію 15 країнам у сумі майже 330 млрд дол.; введення єдиної грошової валюти зекономить 10 млрд дол.: ціни на споживчі товари внаслідок посилення конкуренції знижуватимуться на 4,5—5 % щорічно, темпи зростання економіки підвищаться на 4,5—7 %; на 1,8—5,7 % збільшиться кількість робочих місць. Для досягнення цього уже нині формується єдиний наднаціональний бюджет у сумі майже 100 млрд євро.

Крім економічної, ЄС проводить єдину соціальну політику, спрямовану (згідно з офіційними документами) на забезпечення вищого рівня соціальної єдності, унеможливлення експлуатації.

Але економічна інтеграція супроводжується й значними втратами. У країнах ЄС зросло безробіття (до 22 млн осіб), із сільськогосподарського обігу через перевиробництво продукції до 2000 р. було вилучено майже 15 млн га землі, знищувалося чимало готової сільськогосподарської продукції, в той час як у країнах ЄС налічувалося майже ЗО млн бідних. Але загалом життєвий рівень більшості населення підвищився. Наприкінці 80-х років жителі ЄС витрачали на продовольство до 20 % споживчих витрат, у 1987 р. витрати на відпочинок та розваги перевищували витрати на харчування. Передбачається скорочення середнього робочого тижня до 35—36 годин та ін.

Економічна інтеграція не може не супроводжуватися політичною, юридичною та іншими видами інтеграції у сфері надбудови. Сьогодні ЄС — це, переважно, конфедеративний устрій зі значними елементами федерації. Такі органи цієї організації, як Рада та Комісія, наділені правом ухвалення юридично обов’язкових для держав — членів цього товариства рішень з багатьох питань. Крім проблем вільного переміщення товарів, послуг, робочої сили та капіталів, керівні органи товариства мають право вирішального голосу (наднаціональне право) у сфері сільськогосподарської, антитрестівської, транспортної політики та у сфері зовнішньої та внутрішньої торгівлі. Згідно з рішеннями Маастріхтсько- го договору, в ЄС запроваджено єдине громадянство. Водночас ці країни не проводять єдиної промислової політики. Згодом органи ЄС матимуть право регулювати валютні відносини. Тому справедливим є твердження Дж. Піндера (професора Королівського інституту міжнародних відносин) про те, що “розвиток Співтовариства від часу його утворення може розглядатися як поступ до створення федеративної системи”. Якщо інтеграція, на його думку, пошириться і на сферу безпеки, то це товариство стане федеративною державою.

Нині, коли наднаціональні органи ухвалюють закони лише у межах тих функцій, які добровільно делегують їм національні держави, закони окремих країн не можуть протиставлятися законам всього Співтовариства і не повинна виникати проблема їх пріоритету. З прийняттям у 1986 році Єдиного Європейського акта у випадку конфлікту національного права і права Співтовариства пріоритет надається праву Співтовариства.

Право Співтовариства поширюється на всіх фізичних та юридичних осіб у країнах. Для того, щоб воно набуло чинності, не вимагається згода всіх учасників Співтовариства. До кінця 90-х рр. сферами такого права, крім названих, стала єдина політика в соціальній сфері, охороні навколишнього середовища, сфері фундаментальних досліджень, регіональна політика. Більшість країн ЄС дійшла висновку про необхідність поглиблення інтеграції у сфері зовнішньої політики та безпеки. Планується створення Кабінету Міністрів ЄС. До 2010 р., коли кількість держав співтовариства зросте майже вдвічі, постане питання обрання президента, головною функцією якого буде координація діяльності держав співтовариства у політичній, військовій, соціальній, економічній та інших сферах.

У XXI ст. відбувається боротьба двох суперечливих тенденцій. Перша з них — тенденція до утворення моноетнічних держав. Так, за науковими прогнозами, до 100-річчя ООН (заснована у 1949 р.) на планеті з’являться ще майже 100 нових держав. Друга тенденція — створення економічних угруповань багатьох країн конфедеративного і федеративного типів.

Запитання і завдання для самоконтролю

  1. Дайте стислу узагальнюючу характеристику країн, що входять до світового господарства.
  2. Що означає світове господарство в економічному і політекономіч- ному аспектах?
  3. Що є матеріальною основою становлення і розвитку світового господарства?
  4. Які два типи економічних законів розкривають глибинну сутність світового господарства?
  5. Які особливості дії закону вартості в інтернаціональній формі?
    1. Які основні ознаки розвинених країн світу?
    2. Які найважливіші ознаки країн, що розвиваються?
      1. Яка диференціація існує між країнами, що розвиваються?
  6. Що характеризує країни з перехідною економікою?
  7. Що означає міжнародний поділ праці та спеціалізація, і в яких основних формах вони здійснюються?
  8. Що означає міжнародна кооперація?
  9. Охарактеризуйте процес інтернаціоналізації продуктивних сил.
    1. Що означає процес інтернаціоналізації основної продуктивної сили?
      1. У чому полягає сутність інтернаціоналізації капіталу?
  10. Що означає інтегрована капіталістична власність?
  11. У чому сутність ТНК?
  12. За якими критеріями національні компанії відносять до ТНК і які з них є справжніми?
    1. Що означає “транснаціональний фінансовий капітал”?
  13. У чому сутність міжнародної економічної інтеграції?
  14. Які основні етапи становлення і розвитку ЄС?
  15. Як співвідносяться право національних країн і наднаціональне право в межах ЄС?
  16. Які суперечності існують в ЄС?
  17. Які основні досягнення ЄС?

загрузка...