Навігація
Посилання


Політична економія

§ 4. Міжнародна міграція робочої сили


  • Сутність і причини міграції робочої сили.
  • Державне та наддержавне регулювання міграції робочої сили.

Сутність і причини міграції робочої сили. Міжнародна міграція робочої сили органічно пов’язана з міграцією капіталу і міжнародною торгівлею. Водночас вона зумовлена, по-перше, дією законів нерівномірності економічного розвитку (у т. ч. нерівномірністю розгортання НТР), народонаселення та ін., які викликають відносне перенаселення в одних країнах та брак робочої сили в інших; по-друге, істотною різницею в умовах праці, рівні заробітної плати, рівні життя, умовах підприємницької діяльності тощо; по-третє, циклічним характером економічного розвитку, зокрема асинхронністю економічного циклу в різних країнах; по-четверте, демографічними чинниками, різницею у природному прирості населення.

Міжнародна міграція робочої сили — форма міграції населення, яка полягає в переміщенні працездатного населення у межах світового господарства в пошуках роботи, кращих умов життя відповідно до економічних законів. З погляду соціально-економічної форми міжнародна міграція робочої сили означає процес формування її інтернаціональної вартості, а також певну сукупність відносин економічної власності між різними суб’єктами з приводу привласнення створеного нею необхідного та додаткового продукту.

У процесі міжнародної міграції робочої сили поступово формується інтернаціональна вартість даного товару. Найбільшою мірою це відбувається в межах ЄС, свідченням чого є певне вирівнювання заробітної плати (здебільшого, на середньому рівні), проведення єдиної соціальної політики, визнання дипломів про освіту тощо. Водночас, інтернаціональна вартість щодо частини мігрантів у інших країнах і регіонах може відбуватися і на нижчому рівні внаслідок дискримінації в оплаті.

Щорічно в пошуках роботи, кращих умов життя у 90-х роках емігрувало до 25 млн осіб (на початку 80-х років — приблизно 20 млн осіб). Кількість іноземних працівників у США в середині 90-х років становила 7—8 млн осіб, у країнах Західної Європи — понад 14 млн осіб, у нафтодобувних країнах Близького Сходу — до 4 млн осіб. Це свідчить про переміщення центру міграції робочої сили зі США до Західної Європи.

Найважливішими особливостями у міжнародній міграції робочої сили у 90-х рр. XX ст. — на початку XXI є, по-перше, масова міграція із країн СНД (з України у пошуках роботи виїжджають близько 7 млн чол.), по-друге, масове переміщення науково-технічних кадрів з окремих країн Європи у США (де створюються кращі умови праці для перспективних вчених тощо), по-третє, певне послаблення стихійності та відповідне посилення регульованості цього процесу окремими національними країнами та міжнародними організаціями, з одного боку, і зростання масштабів нелегальної міграції в окремих регіонах, з другого боку.

Як і будь-яка форма міжнародних економічних відносин, міжнародна міграція робочої сили має позитивні й негативні наслідки. Позитивними для країн-експортерів робочої сили є зменшення безробіття, набуття емігрантами нових знань і досвіду, поліпшення їх (та членів їхніх сімей) умов життя, отримання країною-експортером додаткового джерела валютних доходів у формі грошових переказів від емігрантів, а отже, покр

ащення її платіжного балансу (крім того, повертаючись із еміграції, наймані працівники привозять із собою цінності та заощадження на суму, яка приблизно дорівнює їхнім грошовим переказам).

До негативних наслідків країни-експортери відносять, насамперед, відплив високоосвічених та висококваліфікованих кадрів (так звана “втеча мізків”). Якщо виходити з наведених вище оцінок середньої вартості створюваної однієї складної робочої сили в США, яка в середньому перевищує 400 тис. дол., а інженера до 800 тис. дол., то у випадку постійного виїзду з країни таких спеціалістів держава-експортер зазнає відповідних збитків з кожного емігранта. Ще більших збитків вона зазнає у разі виїзду за кордон кандидата або доктора наук, підготовка яких обходиться від 1 до 2 млн дол.

Державне та наддержавне регулювання міжнародної міграції робочої сили. Описані вище міграційні процеси вимагають державного та наддержавного регулювання.

Державне регулювання міжнародної міграції робочої сили — сукупність форм і методів цілеспрямованого впливу держави на міграційний рух працездатного населення з метою його пристосування до потреб національної економіки і, насамперед, до потреб розширеного відтворення крупного капіталу.

Ця сукупність форм і методів залежить від особливостей історичного розвитку країни, економічної кон’юнктури, умов відтворення. Так, у США у перші 140 років існування країни відбувалося освоєння величезних вільних територій, бракувало робочої сили. Тому імміграція до цієї країни тоді була практично вільною (здійснювалася без будь-яких обмежень).

З 1952 р. уряд почав регламентувати в’їзд мігрантів за такими критеріями: 1) суворий відбір мігрантів; 2) члени сім’ї емігрують разом із главою сім’ї; 3) значна питома вага осіб, які іммігрують на підставі родинних зв’язків; 4) відносна свобода вибору місця проживання й роботи; 5) значна частка іммігрантів, які після п’яти років перебування у країні отримують американське громадянство; 6) чимала частка іноземних громадян набуває статусу біженців. Отримання громадянства (а отже, права на працевлаштування у будь-якому штаті, в тому числі право займатися підприємницькою діяльністю) закріплене за іммігрантами через п’ять років. Водночас існує категорія неіммігрантів, які отримують право на працевлаштування на чітко визначений термін, по закінченні якого вони повинні виїхати з країни.

З-поміж методів державного регулювання міграції робочої сили важлива роль належить регулюванню кількісного та якісного складу мігрантів. Для регулювання кількості іммігрантів використовують показник імміграційної квоти, який розраховують і затверджують щороку. При цьому враховуються статевікова структура, рівень освіти, безробіття, стан ринку житла та інші параметри.

Якісний склад працівників-мігрантів регулюється процедурою визнання наявних у них документів про освіту або професійну підготовку, роботу за спеціальністю, встановлення вікового цензу (більші шанси на в’їзд мають молоді працівники), врахування національності (для забезпечення національної рівноваги), стану здоров’я, додаткові вимоги до певних професій і спеціальностей (наприклад, програміст має володіти вжитими у країні програмними методами та ін.), врахування деяких якостей особистості (наприклад, характеру, якщо йдеться про в’їзд із певних країн). Водночас пріоритет надається підприємцям, які хотіли б зайнятися бізнесом.

Країни — експортери робочої сили також намагаються впливати на міжнародну міграцію працівників. Вони регулюють обсяги еміграції та якісний склад емігрантів (деяким із них відмовляють в еміграції через брак кваліфікованих і висококваліфікованих спеціалістів, за несприятливої демографічної ситуації); використовують еміграцію як засіб залучення валютних ресурсів в економіку країни (відкривають валютні рахунки з наданням вищих відсоткових ставок, створюють вигідніші умови для використання цих коштів, ставиться вимога про переказ у країну певної частки зарплати тощо, залучають частину коштів посередницьких організацій та ін.); країна-експортер намагається захистити права емігрантів за кордоном, укладаючи двосторонні угоди з краї- ною-імпортером, використовуючи контрактну форму найму робочої сили для роботи за кордоном (яка має гарантувати певну заробітну плату, оплату проїзду, житла, медичного обслуговування тощо); організовують спеціальні установи, фонди, представництва, встановлюють посади аташе з праці при посольствах тощо, які приймають народні конвенції, угоди з трудової міграції, слідкують за дотриманням основних прав емігрантів, допомагають у забезпеченні їх медичними послугами, житлом, навчанням дітей у школі (цим, насамперед, займаються спеціальні фонди).

Важливим засобом регулювання процесу трудової міграції є запровадження обов’язкового державного ліцензування діяльності організацій щодо найму працівників для роботи за кордоном. Ліцензію надають лише тим організаціям, які мають необхідні знання, досвід роботи, міжнародні зв’язки й можуть нести відповідальність (юридичну, матеріальну) за свої дії.

Процес регулювання міжнародної міграції робочої сили окремими країнами за сучасних умов відбувається на підставі правових норм і правил, зафіксованих у документах міжнародних організацій, насамперед, МОП. При цьому держави, які ратифікували міжнародні конвенції, визнають пріоритет міжнародного права над національним.

МОП створена в 1919 р. У 1962 р. на 46-й сесії МОП було ухвалено угоду про основні цілі та норми державної політики, в якій закріплювалися такі ж права мігрантів, як і корінних жителів, зокрема у сфері соціального забезпечення. Країни, які ратифікували цю угоду, зобов’язалися надавати мігрантам за місцем їх проживання соціальну допомогу (оплату медичного обслуговування, допомогу на випадок безробіття, хвороби, інвалідності, професійного захворювання тощо). У загальнішому плані визначається рівність мігрантів щодо національності, релігії, статі тощо.

Захист прав мігрантів забезпечується через організацію безкоштовних служб для допомоги мігрантам. Ці служби надають їм необхідну інформацію, вживають заходів, які допомагають виїзду мігрантів та їх переміщенню, забезпечують переведення заробітної плати й заощаджень на батьківщину, дбають про письмове оформлення трудових контрактів і дотримання прав мігрантів на їх отримання (ці контракти передбачають термін найму, умови та зміст праці, рівень заробітної плати і порядок її виплати), про рівність в отриманні мінімальної заробітної плати, забезпечення права на освіту і здобуття кваліфікації (а також її підвищення), участі в профспілках, працевлаштування й соціальне забезпечення.

Запитання і завдання для самоконтролю

  1. У чому полягає сутність світогосподарських зв’язків?
  2. Які основні форми міжнародних економічних відносин?
  3. Що означає міжнародна торгівля?
  4. Які основні закономірності діють у сфері міжнародної торгівлі?
  5. Які основні види послуг у міжнародній торгівлі?
  6. Як здійснюється державне регулювання міжнародної торгівлі?
  7. Охарактеризуйте вплив наддержавного регулювання на розвиток міжнародної торгівлі.
  8. Що означає міжнародний рух капіталів і які його причини?
  9. Які основні форми вивезення капіталу?
  10. Назвіть основні закономірності вивезення капіталу.
  11. Які основні суб’єкти вивезення капіталу?
  12. Які наслідки міжнародного руху капіталу?

13-У чому сутність міжнародної валютної системи?

  1. Які основні принципи розвитку світової валютної системи було закріплено на Ямайці у 1976 р.?
  2. Що означає валютний ринок?
  3. Які основні операції здійснюються на валютному ринку?
    1. Які наслідки завищеного та заниженого валютних курсів для економіки країни?
    2. У чому сутність валютної політики?
    3. Що означає валютне регулювання і як воно здійснюється?
    4. Які основні причини міграції робочої сили і в чому її сутність?
      1. Назвіть основні особливості міграції робочої сили за сучасних умов.
      2. Як здійснюється державне регулювання міжнародної міграції робочої сили?
      3. Який механізм наддержавного регулювання міжнародної міграції робочої сили?

загрузка...