Навігація
Посилання


Політична економія

§ 1. Причини виникнення і сутність глобальних проблем


  • Головні причини виникнення глобальних проблем.
  • Соціально-економічна сутність глобальних проблем.

Головні причини виникнення глобальних проблем. Поняття “глобальні проблеми” походить від французького слова “global”, що означає “всезагальний”, “той, що охоплює всю земну кулю”. До таких проблем належать відвернення світової ядерної війни та забезпечення стабільного миру, необхідність ефективної та комплексної охорони навколишнього середовища, ліквідація відсталості країн, що розвиваються, продовольча, сировинна, енергетична та демографічна проблеми, ліквідація хвороб, раціональне використання глибин Світового океану та мирне освоєння космічного простору, проблема розвитку самої людини, перспективи забезпечення її гідного майбутнього.

Кожна з глобальних проблем породжена специфічними причинами, зумовленими, з одного боку, специфікою розвитку продуктивних сил, географічним середовищем, рівнем прогресу техніки, природно-кліматичними умовами, тобто речовим змістом суспільного способу виробництва, а з другого — специфічною суспільною формою, особливістю розвитку відносин економічної власності. За всієї різноманітності причин глобальних проблем існують спільні для них причинно-наслідкові зв’язки, властиві розвиткові технологічного способу виробництва.

Найзагальнішою причиною загострення глобальних проблем, що характеризує технологічний спосіб виробництва, є швидке зростання народонаселення в останні десятиріччя XX ст., або демографічний вибух, який, до того ж, супроводжується нерівномірністю зростання населення в різних країнах та регіонах.

Щоб прогодувати, одягнути, забезпечити житлом зростаючу кількість населення, необхідно постійно нарощувати виробництво промислової та сільськогосподарської продукції, збільшувати обсяг видобування корисних копалин тощо. Внаслідок цього поступово вичерпуються природні ресурси, забруднюється навколишнє середовище, підвищується середня температура Землі тощо.

Оскільки демографічний вибух супроводжується нерівномірністю зростання населення у різних країнах та регіонах, то у країнах із найвищим приростом населення продуктивні сили розвинуті недостатньо, панують масовий голод, злидні. Так, якщо темпи приросту населення в країнах, що розвиваються, у XX ст. становили в середньому 2,5 % за рік, то у промислово розвинених країнах вони не перевищували 1 %. Це призвело до того, що в Азії, Африці та Латинській Америці майже 1 млрд осіб живе за умов абсолютної злиденності, приблизно 250 млн дітей хронічно недоїдають, від голоду і постійного недоїдання щорічно вмирає понад 40 млн осіб. За даними ООН, у 1998 р. із 4,4 млрд жителів країн, що розвиваються, майже 3/5 позбавлені основних санітарних вигод, майже третина — чистої води, 20 % — сучасного медичного обслуговування, 20 % не відвідують школи після 5-го класу і стільки ж не мають достатнього калорійного харчування.

Демографічний вибух спричиняє загострення таких глобальних проблем, як продовольча, екологічна, сировинна, енергетична. Важливими причинами загострення глобальних проблем, що розглядаються з погляду речового, змісту, є:

  1. Низький рівень впровадження ресурсо- та енергозаощаджуючих, екологічно чистих техноло
    гій. Внаслідок цього із загального обсягу природної речовини, що залучається у процес виробництва, форми кінцевого продукту набуває лише 1,5 %, з надр планети щорічно добувають майже 100 млрд т руди, корисних копалин і будівельних матеріалів (по 25 т на кожного жителя).

В Україні річний обсяг видобутку мінеральної сировини становить

1 млрд т, а гірської маси — до 3 млрд т, з них лише 5—8 % компонентів мінеральної сировини використовують для виробництва продукції, а решта йде у відходи. Всього на території України на початку 1997 р. накопичено понад 25 млрд т різноманітних відходів, які зробили непридатними для користування майже 160 тис. га зелених угідь. Крім того, понад 60 % сховищ відходів не відповідають екологічним нормативам, а отже, є джерелами забруднення довкілля. Якщо у 1980 р. на одного жителя припадало 240 т накопичених відходів, то у 1997 р. — 400 т.

Застосування недосконалих технологій, зокрема спалювання нафти, вугілля і природного газу призвело до того, що вміст вуглекислого газу в повітрі щорічно зростає на 0,5 %, а за останні 150 років зріс на 25 %, причому на 12 % — за останні 30 років. Найбільшої шкоди завдають теплові електростанції, які працюють на вугіллі. Вони становлять 75 % усіх ТЕЦ і на їхню частку припадає третина всіх викидів С02. У пилогазо- вих викидах міститься понад 1400 шкідливих для людини речовин.

Вміст двоокису вуглецю в атмосфері зростає, тому температура земної поверхні за останні 100 років підвищилася на 0,6 %. Внаслідок цього рівень Світового океану підвищився на 10 %, а швидкість наступу його на суходіл постійно зростає і становить1,1 смза 10 років.

  1. Швидка урбанізація населення, зростання гігантських мега- полісів. Це супроводжується скороченням сільськогосподарських угідь, бурхливою автомобілізацією. Загалом на 0,3 % території планети сконцентровано 40 % всього населення. Міста запруджені легковими автомобілями. Нині у світі їх налічується понад 700 млн. За останні ЗО—40 років забруднення довкілля викидними газами зросло втричі. У країнах колишнього СРСР у великих промислових центрах 60 % вик ид ів припадає на автомобільний транспорт. Через нижчу якість автомобілів у країнах СНД кожний із них Еикидає в повітря у 6 разів більше забруднюючих речовин, ніж у країнах Європи.

Особливо складна екологічна ситуація в Україні. Майже 10 % її території охоплено глибокою екологічною кризою, близькою до катастрофи, і майже 70 % загальної земельної площі наближається до такого стану. Лише 1 % території України — екологічно чисті ареали. Такий стан довкілля спричинений надмірною концентрацією екологічно небезпечних виробництв. Так, загальна площа України становила лише

2 % території колишнього СРСР, а на ній було зосереджено 25 % всього промислового потенціалу, на частку України припадало 25 % забруднення природного середовища колишнього Радянського Союзу. Щороку шкідливі виробництва викидали в атмосферу понад 100 млн т забруднюючих речовин, але при цьому не знешкоджувалася навіть четверта їх частина.

У наступний період ситуація не поліпшилася. Так, у середині 90-х років промислові підприємства України і транспорт щороку викидали у повітря майже 6 млн т шкідливих речовин, що в розрахунку на кожного жителя становило до150 кг. Внаслідок цього (минулого і сьогодення) з 68 великих міст СНД з найвищим рівнем забруднення повітря кожне п’яте було українським. Така ситуація значною мірою зумовлена тим, що до 55 % електроенергії виробляють ТЕС, які, по- перше, конструювалися на низькому технологічному рівні (не було створено екологічно чистого котельного устаткування), по-друге, експлуатувалися тривалий час без достатнього оновлення виробничого апарату, по-третє, працювали на низькосортному кам’яному вугіллі. Оскільки Україна значно відстає від розвинених держав світу щодо формування раціональної структури паливного балансу, то в майбутньому при збереженні такої технології та структури паливного балансу екологічна ситуація погіршуватиметься.

  1. Варварське ставлення людини до природи. Це найбільше виявляється в хижацькому вирубуванні лісів, знищенні природних річок, створенні штучних водойм, забрудненні шкідливими речовинами питної води. Щороку у світі знищують 15 млн га лісів, на одне посаджене дерево припадає 10 вирубаних, щосекунди вирубують ліси площею футбольного поля. В Україні за 1955—1998 рр. понад обґрунтовану норму вирубано понад 20 млн кубометрів лісу, здебільшого, з метою експорту комерційними структурами за кордон.

Від початку XX ст. споживання питної води зросло більше як у

7 разів, досягнувши на початку 90-х років майже 300 кубометрів. Протягом найближчих десятиліть споживання води зростатиме. Водночас, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, майже 80 % всіх випадків захворювань пов’язані зі споживанням неякісної води. Проблема води стає першочерговою. Чверть людства потерпає від її нестачі. В Україні майже 800 сіл користуються привізною водою, 89 % сіл не мають водогону, кількість річок зменшилася на 3 тис. Водночас до водного басейну України щорічно скидають понад 14 млрд кубометрів стічних вод (майже 300 тис. літрів на одного жителя), внаслідок чого до водойм потрапило понад 1,8 т сульфатів, 2,1 млн т хлоридів та інших шкідливих речовин. Це призвело до концентрації в них солей важких металів і фенолів, у декілька разів вищої від гранично допустимих норм. Хоча споживання прісної води з 1990 по 1998 р. скоротилося в Україні внаслідок кризи на 24 %, викиди забруднених стічних вод у поверхневі води зросли в 1,25 раза.

Нераціональне ставлення до природи виявляється також у втраті величезних масивів землі. За останні 100 років людство втратило 200 млн км2 землі. За 90-ті роки втрати світовим сільським господарством верхнього шару ґрунту дорівнювали майже 240 млрд т, що становить, приблизно, половину орних земель СІЛА. В Україні за останні 20 років кількість еродованих земель збільшилася з 13 млн до 18 млн га, а 2 млн га так захімізовані, що їх рекультивація економічно нерентабельна. Крім того, за 1975—1995 рр. вміст гумусу в ґрунті зменшився з 3,5 до 3,1 %, площі кислих ґрунтів зросли на 1,8 млн га (25 %), засолених — на 0,6 млн га (24 %). У наступні роки ситуація погіршилася. Загалом техногенний тиск на території України у 6—7 разів вищий, ніж у розвинених країнах Європи

У країнах, що розвиваються, щорічно отруюються пестицидами майже 500 тис. осіб, з них 5 тис. — смертельно. Надмірна загазованість, отруєння хімікатами тощо призвели до того, що в кістках сучасної людини вміст свинцю у 50 разів вищий, ніж у наших давніх предків. Збільшується отруєння ртуттю, кадмієм, що спричиняє катастрофічно швидке зростання кількості серцево-судинних та онкологічних захворювань.

З погляду суспільної форми загальними причинами загострення більшості глобальних проблем є:

1) відносини капіталістичної власності, насамперед, хижацьке ставлення монополій до природних ресурсів, Світового океану тощо. Тому за повоєнний період на СІЛА припадає 40 % світового обсягу забруднення екологічного середовища, а на кожного мешканця —1 кгтоксичних речовин у повітрі;

2) деформація соціально-економічної системи в колишньому СРСР та деяких інших країнах Східної Європи, монопольна політика міністерств і відомств, панування тоталітарної системи.

Ці дві соціально-економічні причини призвели до того, що на частку СЛІА, за даними американського журналу “Саєнс”, щорічно припадало 1,2 млрд т двоокису вуглецю (приблизно чверть світового обсягу), на колишній СРСР і Китай — приблизно 33 %, а на частку Західної Європи і Японії — 23 % . Загалом СЛІА, країна, в якій проживає 5 % населення світу, дає 40 % світового забруднення. Кожен житель Америки завдає природному середовищу шкоди у 50 разів більшої, ніж житель Індії. З огляду на це надмірно егоїстичною є відмова СІЛА дотримуватися вимог Кіотського протоколу про зниження до 2008—2012 рр. викидів парникових газів на 5 % порівняно з 1990 р.

Відносини капіталістичної власності, реакційна політика окремих держав були головними причинами зростання не лише мілітаризації економіки, а й міжнародної напруженості, політики “холодної війни”, війн у різних регіонах планети. Так, після Другої світової війни, зокрема, у 130 конфліктах загинуло майже 20 млн осіб.

Значною мірою розгортанню гонки озброєнь сприяли мілітаристські акції сталінського керівництва, встановлення тоталітарної системи у країнах колишнього СРСР, його зовнішня політика, зокрема непродумане втягнення у війну в Афганістані. Нині на військові цілі щорічно витрачають у світі майже 800 млрд дол. Водночас на ліквідацію неписьменності дорослих у світі потрібно лише 1,2 млрд дол., тобто менше, ніж на військові витрати на один день.

Соціальними причинами загострення глобальних проблем є непродумана регіональна політика держав, відсутність економічного суверенітету республік у колишньому СРСР, національної власності на свої природні ресурси, засоби виробництва тощо. Хижацьке ставлення загальносоюзних міністерств і відомств до землі, отруєння її пестицидами, надмірна загазованість (на території України розташовано майже 1000 хімічних комбінатів) тощо призвели до того, що тут значно зросла смертність. Загалом внаслідок поглиблення екологічної кризи щорічні втрати ВНП України становлять 15—20 %, або 15 млрд крб (у цінах 1990 р.). Втрати від аварії на Чорнобильській АЕС сягнули приблизно 130 млрд крб (у цінах 1990 р.) без урахування втрат, пов’язаних із захворюванням людей. Зокрема, внаслідок цієї аварії забруднено понад 10 млн га земель, у тому числі 9 млн га сільськогосподарських угідь. Забруднення Дніпра в 4—5 разів перевищує гранично допустимі норми. Але його воду змушені пити 35 млн жителів України.

Соціально-економічна сутність глобальних проблем. Сутність глобальних проблем — комплекс зв’язків і відносин між державами та соціальними системами, суспільством і природою у загальнопланетар- ному масштабі, які зачіпають життєві інтереси народів усіх країн і можуть бути розв’язані їхніми спільними зусиллями.

З’ясовуючи сутність глобальних проблем, по-різному трактують причини їх загострення і природу цих явищ.

Так, американські науковці (В. Войскопер, Д. Блейні та ін.) головними причинами зростання мілітаризації капіталістичної економіки вважають природно-історичні умови розвитку людини, її психологію, прагнення до насильства. Причину кризи довкілля американський учений Ф. Слейтер, швейцарський учений Ж. Дерст та інші вбачають у притаманному людині інстинкті до руйнування. Більшість західних ідеологів такою причиною називають лише зростання кількості населення, сучасну НТР, збільшення промислового виробництва.

Такі тлумачення, по-перше, ігнорують соціальну сутність людини, є ознакою однобічного підходу до неї лише як до біологічної істоти. Насправді, як уже зазначалося, хоч у людині органічно поєднуються біологічне та соціальне, але її сутність — це, насамперед, сукупність усіх суспільних відносин. По-друге, пояснювати загострення екологічних проблем лише розгортанням НТР, зростанням промислового виробництва означає перебувати на позиціях технологічного детермінізму. Суто біологізаторське пояснення таких причин характерне для тих науковців, які вбачають загострення глобальних проблем тільки у зростанні народонаселення.

Ці автори ігнорують вирішальну роль у виникненні глобальних проблем людства соціально-економічної форми суспільного способу виробництва — відносин власності, системи виробничих відносин. Мета таких концепцій — вину, передусім, капіталістичної системи за загострення глобальних проблем перекласти на все населення планети, його зростання. Ті вітчизняні економісти, політики, публіцисти, які вбачають причину названих проблем у зростанні кількості населення, мимохіть скочуються до метафізичного трактування їх причин, а отже, й сутності. Говорячи про загострення глобальних проблем в Україні, вони не звинувачують колишню командно-адміністративну систему в хижацькому ставленні до природи, її надр, тобто в існуванні нераціо´нального екологічного господарського механізму.

Такий аналіз причин загострення глобальних проблем з точки зору речового змісту необхідно доповнити характеристикою відносин власності у різних соціальних системах, аналізом соціальної, політичної, юридичної та інших сторін надбудовчих відносин.


загрузка...