Навігація
Посилання


Політична економія

§ 2. Роззброєння — ключ до розв’язання глобальних проблем


  • Відвернення термоядерної війни — першочергова проблема людства.
  • Основні шляхи демілітаризації економіки.

Відвернення термоядерної війни — першочергова проблема людства. У світі накопичено майже 50 тис. різних ядерних боєзарядів загальною потужністю до 50 тис. мегатонн, що у мільйон разів перевищує силу атомного вибуху в Хіросімі у 1945 р. Цього запасу достатньо, щоб знищити людство. Вибух лише однієї мегатонної ядерної бомби за своєю силою перевищує сумарну силу всіх вибухів під час Другої світової війни. Широке застосування зброї масового знищення призведе, насамперед, до знищення міст, де сконцентровано 40 % населення планети, всього промислового виробництва, основного економічного потенціалу людства. Якщо хтось і вціліє, то навряд чи зможе вижити за умов радіації, рівень якої буде у 5 разів вищим за дозу, отриману жителями Хіросіми і Нагасакі. Застосування зброї масового знищення має глобальний характер. Це означає, що воно не може бути локалізоване межами однієї країни, що й інші регіони й райони планети будуть приречені.

Гонка озброєнь — величезна загроза людству не лише як небезпека виникнення термоядерної війни. На неї, як зазначалося вище, щорічно витрачають нині майже 800 млрд дол., що дорівнює витратам праці у сумі приблизно 100 млн людино-років. Під військові бази відведено значну частину території, лише у регулярних військах зайнято понад 20 млн осіб. Виготовлення та нарощування величезних арсеналів зброї завдає непоправних збитків навколишньому середовищу. Особливо небезпечними є зберігання та поховання ядерних відходів, відходів хімічного та бактеріологічного виробництва, аварії на військових заводах, бойових літаках з ядерними та водневими бомбами.

Крім загрози термоядерної зброї, реальною стає загроза екологічної зброї (провокування землетрусів, цунамі, порушення озонного шару над територією противника тощо), мілітаризація космосу.

Зростання мілітаризації економіки поглиблює та загострює економічні, соціальні, політичні й інші проблеми. Так, лише у 1994 р. СІЛА здійснили 14 агресивних вторгнень в інші країни. Нині президент країни намагається втілити програму створення системи захисту від стратегічних ядерних сил, що призведе до нової гонки озброєнь (так званих “зоряних війн”). Тому першочерговим завданням є припинення гонки озброєнь. Його розв’язання вимагає демілітаризації економіки. Тому постає питання про шляхи розв’язання суперечності між інтересами людства щодо виживання і гонки термоядерних озброєнь.

Основні шляхи демілітаризації економіки. Пошуки шляхів демілітаризації економіки залежать, насамперед, від позиції СІЛА та Росії, на яких припадає левова частка ядерного потенціалу, або майже 90 % ядерних боєголовок світу.

Демілітаризація економіки передбачає, що в Росії та США залишиться лише оптимальна кількість боєголовок (по 1—2 тис. одиниць), достатня для знищення ядерним ударом ключових цілей противника.

Важливий внесок у процес роззброєння зробила Україна, коли підписала угоди СНО-1.

Важливою проміжною ланкою у відверненні загрози термоядерної війни є конверсія. Конверсія — перехід від процесу мілітаризації економіки до економіки роззброєння, переведення військового виро

бництва на випуск мирної продукції.

Попередня умова конверсії військового виробництва — істотна зміна пропорцій розподілу фінансування, матеріальних і людських ресурсів між військовою та цивільною сферами. Лише щорічні прямі військові витрати у США в останні роки сягнули приблизно 300 млрд дол. Тому перерозподіл цих ресурсів на користь цивільних галузей — важлива попередня умова конверсії військового виробництва.

Конверсія — складна соціологічна проблема, тобто така, що безпосередньо стосується економічних, соціальних, політичних, юридичних, психологічних та інших сфер системи суспільних відносин. В економічному плані конверсія на перших етапах вимагає певних витрат на переоснащення специфічної військової техніки на виробництво товарів та послуг цивільного призначення. Крім того, вона зачіпає неоднаковою мірою різні форми власності, вимагає специфічних структурних зрушень у межах кожної з них. У соціальному аспекті конверсія стосується осіб, зайнятих військовим виробництвом, та членів їхніх сімей. Оскільки заробітна плата працівників військових галузей у США в середньому на 40 % вища, ніж у цивільній сфері, крім побоювання втратити роботу внаслідок конверсії (що є переважно психологічним моментом проблеми), вони побоюються також значного зниження свого життєвого рівня. Соціальний аспект конверсії пов’язаний також із можливістю опору з боку ВПК. Політичний аспект конверсії зумовлений тим, що її розв’язання є, насамперед, політичною проблемою, яка пов’язана з якісною зміною зовнішньої політики держави. Отже, конверсія військового виробництва означає, що для її здійснення потрібна допомога уряду.

Проте навіть у країнах Заходу не існує нездоланних соціально-еко- номічних причин для проведення конверсії. З економічного погляду це зумовлене тим, що в кінцевому підсумку припинення гонки озброєнь сприятиме розширенню зайнятості, подоланню гострих диспропорцій у господарстві, послабить дефіцити державного бюджету, інфляційні тенденції, стимулюватиме використання науки у виробництві тощо. У широкому аспекті конверсія сприятиме подоланню всіх негативних тенденцій, спричинених мілітаризацією економіки. Адже величезна вартість військової продукції перебуває в антагоністичній суперечності з її корисністю, яка може бути значною мірою вирішена у процесі конверсії. Не вимагатиме значних витрат перекваліфікація робітників та інженерно-технічних працівників, зайнятих у військовому виробництві. Часткову втрату ними заробітної плати можна компенсувати соціальними виплатами держави, джерелом яких стане економія, отримана за рахунок конверсії.

З погляду розв’язання найважливішої глобальної проблеми сучасності — відвернення термоядерної війни — конверсія військового виробництва надає послабленню гонки озброєнь незворотного характеру, зміцнює міжнародне співробітництво, сприяє розв’язанню інших глобальних проблем.

Надзвичайно складно вирішуються проблеми конверсії військового виробництва в Україні, яка успадкувала понад ЗО % виробничих потужностей ВПК колишнього СРСР. Водночас ВПК України самостійно виготовляв лише до 4 % сукупного асортименту зброї радянського виробництва через надмірну інтегрованість у загальносоюзний ВПК, отже, тут була наявна левова частка військової продукції з незавершеним технологічним циклом. Це й стало однією з вагомих причин глибокої кризи ВПК України, про що вже зазначалось.

Іншою важливою причиною цієї кризи є брак науково обґрунтованої військово-технічної політики держави, узгодженої зі стратегією економічних перетворень. Свідчення цього — обвальний, руйнівний і недостатньо керований конверсійний процес. Наприклад, у деяких розвинених країнах світу (СІЛА, Німеччина) щорічні темпи конверсії становлять 3—5 %, а в Україні — понад 50 %. Це спричиняє відплив кваліфікованих кадрів у комерційні структури, за кордон, простоювання і поступове руйнування (фізичне й моральне) передової техніки і технології, призупинення НДДКР.


загрузка...