Навігація
Посилання


Наукова обробка документів

3.2. Поняття документних класифікацій


Початковим, найпростішим методом розподілу сукупності певних об’єктів є метод групування, тобто розчленування цієї сукупності на групи якісно однорідних об’єктів. У групи об’єкти об’єднуються за найпростішими, зазвичай зовнішніми ознаками, які не розкривають природу і суть досліджуваних явищ, наприклад, групування людей за зростом або кольором волосся. Документи та бібліографічні записи їх також можуть групуватися, наприклад, за абеткою прізвищ авторів, номерами, місцями або роками видання й т. ін.

На більш високому рівні розвитку дослідницького процесу стоїть класифікація. У науці під класифікацією розуміють процес розподілу чисельності об’єктів на підчисельності (класи, підкласи). Оскільки такий розподіл здійснюється за істотними, найважливішими ознаками об’єктів, виникають взаємопов’язані класи, встановлюються зв’язки між окремими об’єктами. Таким чином, для класифікації характерне більш глибоке проникнення в суть досліджуваних об’єктів, що визначається усвідомленням їхніх загальних ознак, властивостей і відношень. У результаті розподілу об’єктів створюється система супідрядних понять (класів). Якщо класи відображають поняття якоїсь галузі знання або діяльності людей, така система також називається класифікацією.

Класифікація широко використовується в науковій і практичній діяльності людей. Це метод дослідження, який дає змогу впорядкувати явища, предмети і тим самим полегшує процес їх вивчення, допомагає розкрити внутрішні закономірності об’єктивного світу. Кожна наука розробляє класифікацію об’єктів свого вивчення, без чого неможливе узагальнення закономірностей їх розвитку.

Кожен предмет, явище, процес мають багато ознак. Навіть такий простий предмет, як стіл, може мати ознаки форми (круглий, квадратний, овальний), призначення (письмовий, обідній, журнальний), матеріалу (дерев’яний, металевий, пластмасовий) тощо. Істотність ознаки, обраної для класифікації об’єктів, визначається завданнями і метою дослідження, тобто

з усіх ознак обираються ті, що найбільше сприяють вирішенню поставлених дослідником завдань. Ознака, з^і якою здійснюється класифікація об’єктів, називається основою ділення. Так, класифікуючи художню літературу, основою ділення найчастіше обирають національну ознаку — українська література, польська література, французька література. Кожну з національних літератур, у свою чергу, можна поділити на прозові твори й поетичні, а далі на жанри, наприклад, романи, оповідання, нариси тощо.

Важливе значення має класифікація у бібліотечній, бібліографічній, видавничій, архівній, книготорговельній, науково- інформаційній та інших видах діяльності. Об’єкт

ом класифікації в названих галузях виступають документи, тому класифікації називаються документними.

Документі класифікації в органах НТІ забезпечують доведення інформаційних повідомлень до абонентів інформації і, відповідно, впровадження останніх досягнень науки у виробництво, поширення цінного досвіду. У бібліотечних фондах зібрано документи, які відображають духовні надбання людства, і метою бібліотечних класифікацій є сприяння прилученню читачів до цих надбань, сприяння їхньому вихованню і навчанню, культурному розвитку суспільства. У видавничій, книготорговельній справі класифікація дає змогу забезпечити публікацію документів

з різноманітних галузей науки, сфер діяльності, тем і проблем, довести інформацію про опубліковані видання та видання, що готуються до друку, до зацікавлених споживачів. Документні класифікації в архівах допомагають упорядкувати їхні фонди, сприяють вивченню досвіду людства, надбанню знань про минуле. Класифікації, які використовуються в діловодстві, дають змогу підтримувати зручний порядок у зберіганні ділової документації і завдяки цьому полегшують управлінську діяльність.


загрузка...