Навігація
Посилання


Наукова обробка документів

5.3.2. Методи відбору і надання інформації


Класифікацію методів реферативного аналізу (або просто реферування) здійснюють фахівці відповідно до діючих положень. Проте, незважаючи на розбіжності поглядів, їх об’єднує як однакове розуміння сутності реферування, так і розуміння його творчої природи, що досить важко піддається формалізації. Як і інші процеси аналітико-синтетичної обробки документів, реферування великою мірою залежить від професіоналізму, ерудиції, навіть від психофізіологічних особливостей людей. Тому реферати на один і той самий документ можуть істотно різнитися. З метою зменшення суб’єктивізму в теорії та методиці реферування на сьогодні розроблено різні підходи до відбору інформації (інформаційний або реферативний аналіз) первинних документів, а також різні методи надання відібраної інформації (інформаційний синтез).

  1. Методи відбору інформації

Тривалий час для реферування застосовували так званий конспективний метод. Тобто референт на свій розсуд відбирав відомості для реферату з первинного документа і викладав їх у рефераті в скороченій формі.

Потреба формалізувати операцію відбору аспектів змісту для відображення в рефератах призвела до розробки поаспект- них методів реферування. Вони дають змогу підвищити якість змістової частини реферату, полегшити для користувачів сприйняття тексту, бути джерелом для виконання координатного індексування. Залежно від підходів до відбору аспектів та надання їх у тексті реферату розрізняють анкетне і вибіркове реферування.

Основою методу анкетного реферування є виділення змістових аспектів незалежно від виду первинного документа і галузі наукового дослідження, що заслуговують відображення в рефератах. Це такі змістові аспекти: 1) проблема, предмет або тема дослідження; 2) наукова (технічна) галузь, у якій проведено дослідження; 3) мета дослідження; 4) матеріал, на основі якого проведено дослідження; 5) погляд на предмет або ракурс, під яким він розглядається; 6) призначення об’єкта дослідження (розробки); 7) вид дослідження; 8) метод дослідження; 9) використане обладнання; 10) умови, в яких проводили дослідження; 11) конкретні результати; 12) технічна ефективність об’єкта, запропонованого внаслідок дослідження; 13) економічна ефективність, ціна обґрунтованого (розробленого) об’єкта.

Зрозуміло, що не в кожному тексті можна знайти всі зазначені аспекти, та,

якщо якісь і є, вони можуть не становити інтересу для користувачів з багатьох причин. Тому референт має творчо підходити до відбору їх, щоб не втратити головного. Для полегшення такого відбору пропонують формалізований план (або анкету). Наведений вище план, що включає перелік основних аспектів, можна розглядати як принципову, позаяк ці аспекти властиві майже всім науковим документам. Для конкретизації з урахуванням наукових і тематичних галузей, видів і назв досліджень, а також специфічних особливостей деяких первинних документів схему можна подати в скороченому варіанті, затим що всі аспекти можна об’єднати в такі основні групи: предмет дослідження (аспекти 1, 2, 5, 6); мета дослідження, способи і методи її досягнення (аспекти З,

  1. 7, 8, 9, 10); одержані результати (аспекти 11, 12, 13). Такий підхід застосовують в багатьох методиках.

Реферуючи документи вузькотематичного або галузевого характеру, найчастіше застосовують методику позиційного анкетного реферування. Ця методика характеризується твердим алгоритмічним характером. Шляхом категорійного (або фасетного) аналізу документів з відповідної тематичної галузі виявляють необхідні аспекти змісту, визначають суворий порядок їхньої послідовності (за фасетною формулою), складаючи таким чином план змісту майбутнього реферату. Є переліки аспектів або приблизні схеми для документів, присвячених різноманітним виробам (машини, прилади, деталі конструкції) і технологічним процесам, методам дослідження і теоретичним моделям, організаційно-структурним схемам тощо. Наприклад, для документів про машини, обладнання, прилади можна визначити такі аспекти: предмет опису, призначення, галузь використання, ким і де розоблено, конструкція, технічні й експлуатаційні характеристики, ефективність використання, економічні дані. Унаслідок цього під час реферування слід лише заповнити відповідні позиції плану і таким чином сформувати реферат. Якщо в першоджерелі якихось аспектів немає, то в рефераті їх обминають. При цьому, відбираючи відомості до реферату, керуються також рівнями згортання інформації.

Якщо аспекти змісту в схемі розмістити у вертикальних графах, а рівні згортання — у горизонтальних, можна отримати так звану сітку фасетів. По суті, це план реферату в табличній формі. Після заповнення цієї матриці відомостями про

конкретний первинний документ одержують табличний (структурний) реферат. Прикладом реферату, складеного за цією методикою, є реферат на статтю “Полімерна мастильно-охо- лоджувальна рідина для обробки різанням титанових сплавів”.

В умовах обробки титанового сплаву ВТ-22 досліджено вплив мастильно-охолоджувальної рідини (МОР) на рівень допустимих швидкостей різання. У дослідах використовували спеціально розроблену МОР на основі полімерів. Доведено, що нова МОР має добрі мастильні й антикорозійні властивості, забезпечує ефективну охолоджувальну дію, істотно підвищує швидкість різання, коли використовують навіть невелику кількість її.

Складаючи цей реферат, використали сітку фасетів з таких аспектів змісту: 1. Мета досліджень та випробовувань;

  1. Методи, умови досліджень та випробовувань; 3. Апаратура, обладнання; 4. Склад МОР; 5. Властивості МОР; 6. Спосіб підведення МОР; 7. Матеріал, що обробляється; 8. Операція обробки; 9. Швидкість різання; 10. Подача; 11. Глибина різання; 12. Інструментальний матеріал; 13. Конструкція інструмента; 14. Експлуатаційна дія МОР; 15. Вплив на інструмент; 16. Вплив на якість поверхні, що обробляється; 17. Вплив на точність обробки; 18. Вплив на процес стружкоутворення; 19. Вплив на фізичні параметри різання.

Заповнення сітки дало такий результат у формі табличного реферату (див. с. 266).

Методика позиційного анкетного реферування лежить в основі складання рефератів телеграфного стилю. У них змістові аспекти передають короткими (телеграфними) фразами. Реферат — це набір речень, кожне з яких відображає змістовий аспект, з позначкою цього аспекту. Реферат, складений на той самий текст про мастильно-охолоджувальну рідину з використанням методики телеграфного стилю, буде таким (у дужках вказано номери позицій за сіткою фасетів):

Охолодження титанових сплавів у процесах обробки різанням МОР на полімерній основі (2). Високі мастильні та антикорозійні властивості (5). Застосовують в невеликій кількості при будь-якій подачі (6). Придатна для обробки титанового сплаву ВТ-22 (7). Посилюється охолоджувальна дія (14). Зростає швидкість різання (19).

Рівні

згор-


10 -

13


15—

18


14


  • И

В

о>

8

  • гЧ • й О

в

«і

в

см

о

2


я

§

а

V

5 М

и Н

2 И в

св

Ен

В

н


св

X

З


>8

В

З * З в


Я!

я

Д

ч

я

з

в

о

к

в)

§


о

в

Е->

СГ

8

К

ю

о

а

8

«


й

ч: о ч о х О

к

в

в

01

ч

в

о

о

с


>В (Я Л В и н

к в .2

«ЧИ п V Л

Й- п ч 5 <и .5

И



Табличні та реферати телеграфного стилю зручні для використання в координатному індексуванні, позаяк спрощується вибір ключових слів, що, у свою чергу, посилює пошукові характеристики вторинного документа в ІПС. Проте такі реферати не можуть замінити традиційних текстових, адже ними не зможуть користуватися звичайні споживачі, наприклад, реферативних журналів та інших інформаційних видань.

Реферати на первинні документи багатотемного, багато- аспектного змісту складають із застосуванням методики адаптивного анкетного реферування. При адаптивному реферуванні референт має відібрати тільки основні змістові аспекти, тобто він більш вільний у відборі інформації, яку включають до реферату. Як завжди, інформацію, яку містить первинний документ, поділяють на три групи за рівнем згортання, а далі викладають за заздалегідь складеним планом, в основі якого лежить поаспектна схема. -Матеріал можна викладати відповідно до порядку аспектів у схемі або відповідно до структури першоджерела з урахуванням аспектів.

Реферування із застосуванням поаспектного методу та його модифікацій сприяє єдності структури рефератів, скорочує час складання їх, полегшує індексування з метою введення в ІПС при координатному індексуванні, створює передумови активного впливу інформаційної служби на процес складання реферату не лише для референтів-фахівців, а й для авторів первинних документів. Особливе значення цього методу полягає в тому, що він забезпечує уніфікацію процесів інформаційного аналізу, який провадять на етапах реферування. У наш час поаспектний метод реферування застосовують референські служби багатьох країн світу.

Метод вибіркового реферування також базується на виявленні аспектів змісту первинних документів за заздалегідь складеними схемами. Принципова відмінність його від поан- кетного методу полягає в тому, що при вибірковому реферуванні головну увагу приділяють типу і функціональному призначенню (жанру) документа, що реферується, тобто перелік аспектів визначають, на відміну від анкетного методу, окремо для кожного виду і жанру первинних документів.

Щоб застосовувати цей метод, передусім необхідно всі документи поділити на ті, що реферуються, і на ті, що не реферуються. До перших належать документи, зміст яких можна викликати в рефераті, складеному за загальноприйнятими методиками, — це статті, описи винаходів, монографії, навчальні посібники, наукові праці, дисертації, звіти про НДР. До документів, що не реферуються, належать такі, зміст яких достатній лише для складання анотації (бібліографічні покажчики, стан

дарти, інструкції, рекомендації, огляди, класифікаційні схеми, тезауруси, словники, довідники, атласи, хрестоматії, задачники, каталоги обладнання, прейскуранти, збірки керівних матеріалів).

Переліки змістових аспектів рефератів розробляють залежно від функціональної спрямованості, жанру первинного документа. Розрізняють наукові документи таких жанрів:

  • постановчі документи. Вони призначені для того, щоб звернути увагу на ту чи іншу актуальну проблему і містять аналіз існуючого стану, завдання, вимоги, пропозиції, прогнози щодо цієї проблеми;

  • теоретичні документи є певним внеском у розвиток науки, вирішення проблеми. Вони містять наукові узагальнення, формулювання нових принципів та відкритих закономірностей, розгорнуту аргументацію або докази висунутих положень. Часто такі документи характеризуються наявністю формул, таблиць, математичних розрахунків;

  • методичні документи — це керівництво для здійснення процесів практичної діяльності й наукових досліджень;

  • документи, що містять конкретний досвід роботи. Вони призначені для обміну досвідом роботи і надання рекомендацій;

  • документи, що містять інформацію про факти, які можуть зацікавити користувачів інформації.

Глибина згортання інформації під час складання рефератів великою мірою залежить від жанру первинних документів. Так, постановчі документи не вимагають надання докладних відомостей, а теоретичні має бути подано з максимальною глибиною, позаяк вони містять цінну наукову інформацію. Невелика глибина згортання характерна для рефератів на методичні документи, матеріали з досвіду роботи. Певне уявлення про співвідношення змістових аспектів і жанрів документів дає таблиця (див. с. 269).

Загалом процес вибіркового реферування передбачає таку послідовність: визначення типу і функціонального призначення (жанру) документа, що реферується; вибір аспектів змісту документа залежно від його жанру.

Формалізувати процес вибору відомостей з тексту первинного документа відповідно до зазначених аспектів допомагає використання маркерів. Маркер розуміють як словесне кліше,

Аспекти

змісту

Жанри документів

постановчі

теоретичні

методичні

з досвіду роботи

фактографічного змісту

Відомий

варіант

рішення

(ВВР)

Оцінка

ВВР

+

+

Постановка

проблеми

+

+

+

+

Цільова

настанова

+

+

+

+

Запропонований варіант рішення (ЗВР)

+

+

+

Оцінка ЗВР

Особливості

ЗВР

+

+

+

Результати

+

+

Рекомен

дації

+

Висновки



характерний вираз, словесний штамп. Кожному змістовому аспекту властивий певний перелік маркерів. Наприклад, змістовий аспект “відомий варіант рішення” часто супроводжується такими маркерами: “у наш час використовують...”, “... знаходить використання”, “відома методика передбачає...” та іншими, аспект “постановка проблеми” — “актуальним є...”, “виникає необхідність...”, “роблять спробу...”, “доцільно розглянути...”, “звертає увагу...” тощо. Для аспекту “цільова настанова” характерні маркери: “мета дослідження...”, “мета публікації...”, “ставлять завдання...”, а для аспекту “запропонований варіант рішення” — “автор пропонує...”, “обґрунтовують заходи...”, “пропонують концепцію...”, “суть полягає...”. Маркерів досить багато і, щоб забезпечити одноманітність у виборі аспектів, їх подають у словниках маркерів. У таких словниках маркери групують за відповідними їм аспектами змісту. Наявність у реченні маркера свідчить про доцільність включення до реферату відповідних відомостей.

Вибіркове реферування застосовують з метою посилення однозначності визначення і вибору аспектів у первинному документі, що сприяє максимально повному відображенню змісту цього документа в рефераті, звільняючи реферат від можливого суб’єктивізму. Проте цей метод поки що не набув достатнього поширення.

Найвищого розвитку формалізація методів реферування набула з автоматизацією цього виду аналітико-синтетичної обробки документів. Необхідність реферування щораз більших обсягів документів і при цьому зменшення суб’єктивізму в наданні інформації зумовили впровадження в реферування електронних технологій. Методи автоматизованого реферування базуються на можливості виявлення в тексті первинного документа фрагментів, що містять заздалегідь заявлені змістові аспекти, і на формуванні з них рефератів-екстрактів. Фрагменти тексту первинного документа вибирають за формальними ознаками, а саме за частотою вживання слів, обраних як змістові критерії. На жаль, такий підхід не завжди гарантує відбір з тексту найважливіших відомостей, тому такі реферати виконують переважно пошукову і комунікативну функції. Щоб відрізнити автоматичні реферати від інтелектуальних, перші часто називають квазірефератами, а процес автоматизованого реферування квазіреферуванням.

Методи автоматизованого реферування поділяються на статистичні, позиційні та індикативні. Суть статистичних методів полягає у відборі значущих речень відповідно до частоти вживання певних слів і розташування їх у реченні. Відбираючи речення до реферату, для кожного з них визначають значущість або змістову вагу. Чим більше слів, що часто трапляються в одному реченні, тим суттєвішу інформацію воно містить і тому має бути включене до реферату. Різні модифікації цього методу відрізняються підходом до вибору слів, що підлягають статистичному аналізу. Обсяг одержаного в такий спосіб реферату становить, як правило, не більше трьох речень, незалежно від обсягу первинного документа. Простота аналізу тексту першоджерела й однорідність отриманих рефератів забезпечили поширення статистичних методів автоматизованого реферування в багатьох країнах і їхню подальшу оптимізацію.

Позиційні методи вдосконалюють відбір найбільш значущих речень з текстів первинних документів з використанням складного математичного апарату.

Індикативні методи дають змогу на основі синтаксичного аналізу формалізувати виклад основного змісту первинного документа в рефераті телеграфного стилю. Синтаксичному аналізу може підлягати як увесь текст, так і його окремі фрагменти, що містять типові маркери. Показником для виділення значущих елементів правлять розділові знаки в середині речення. Обсяг одержаних рефератів становить у середньому до 35 % обсягу першоджерела.

Названі методи автоматизованого реферування постійно розвиваються й удосконалюються, але розробляють й інші. Так, на початку 80-х років було запропоновано методику формалізованого реферування з використанням маркерів для текстів з електроніки. За цією методикою процес автоматичного реферування зведено до двох основних операцій: власне екстрагування, тобто розпізнання в тексті первинного документа маркірованих речень і подача їх на друкарський пристрій; постредагування, під час якого усувають логічні й змістові повтори, зайві звороти, а також включають необхідні змістові зв’язки між фразами. Позитивною рисою цієї методики вважають можливість робити постредагування не лише для фахівців певної галузі знання, а й для інших осіб, що володіють навичками реферування. Важливо також, що така методика при певному доопрацюванні дає змогу користувачу самостійно визначати потрібні йому аспекти змісту, здійснюючи так зване індивідуальне реферування, та за потреби одержувати відповідні реферативні огляди первинних документів.

Розробка і перспективи використання методів автоматизованого реферування тісно пов’язані з проблемами оцінювання якості машинних квазірефератів. Якість їх визначають на основі виявлення текстових збігів у рефератах, які підготувала людина, і в автоматичних, а також шляхом порівняння результатів пошуку за текстами інтелектуальних і квазірефератів.

  1. Методи надання інформації

Здійснивши вибір змістових аспектів у ході реферативного аналізу, приступають до безпосереднього складання реферату на основі інформаційного синтезу, тобто на основі методів надання інформації. Методами складання текстів рефератів є екстрагування, перефразування, інтерпретація.

Екстрагування — дуже поширений метод, що привертає фахівців своєю економічністю і легкістю одержання реферату досить високої якості. Суть методики екстрагування полягає в тому, що, аналізуючи первинний документ, у тексті виявляють речення, які потім повністю або із незначними змінами переносять до реферату. При цьому вибір речень повністю залежить від ерудиції та професійної підготовки референта, тому не виключений суб’єктивізм у здійсненні цієї операції. Цього недоліку до певної міри можна уникнути, застосувавши формалізовану методику екстрагування. Така методика базується на виявленні в тексті первинного документа спеціальних словесних кліше — маркерів, індикаторів і конекторів. Маркери, як і в методі вибіркового реферування, визначають аспекти змісту первинного документа. Індикатори, на відміну від маркерів, не прив’язують твердо до певного аспекту. Вони вказують на речення, яким автор надає особливого значення (“слід підкреслити”, “необхідно зазначити”, “важливо мати на увазі”), або підбивають підсумки якогось фрагмента викладення (“таким чином”, “унаслідок”, “отже”). Конектори призначені для виділення речень, які обов’язково пов’язані з маркірованим аспектом. Групу конекторів становлять вказівні або власні займенники (“цей”, “ці”, “такі”, “він”), або сполучні і вставні слова (“при цьому”, “наприклад”, “зокрема”). Для полегшення роботи з вибору відповідних речень складають спеціальні словники. У таких словниках в абетковому порядку перелічено всі маркери, індикатори та конектори. Використання їх підвищує можливість вибору для референтів однакових речень із первинних документів і, таким чином, дає змогу точніше передати в рефераті зміст першоджерела.

Референт, переглядаючи текст первинного документа і керуючись словником маркерів та індикаторів, виявляє речення, в яких містяться ці кліше. У спеціальному бланку він обов’язково фіксує речення з маркерами, а речення з індикаторами записує, якщо, на думку референта, маркірованих фраз недостатньо.

Щодо конекторів, то їх можна поділити на дві групи. Першу становлять вказівні та особові займенники, а також вирази на зразок “вищезазначений”, “подібний”. Якщо слово, яке замінюють ці слова, є поза реченням з конектором, то в реферат може бути включено два речення — з конектором і те, що стоїть перед ним. Наприклад, маркіроване речення “Апаратуру поліпшено порівняно з наявними аналогами, бо позбавлено впливу різноманітних факторів, що знижують точність визначення”, а наступне з конектором: “Вона містить телекамеру, яка фіксує поведінку тварин”.

Другу групу конекторів становлять слова і вирази, які вказують на те, що це речення уточнює маркіроване. До таких конекторів належать слова “так, “наприклад”, “зокрема”, “у тому числі” і т. ін. Якщо референт вважає маркіроване речення не достатньо інформативним, він має змогу включити до реферату, крім нього, наступне речення — речення з конектором.

Отже, суворо формалізоване лише вживання маркерів, використання індикаторів і конекторів, значною мірою визначають міркування референта. Одержані реферати-екстракти потребують доопрацювання з метою вилучення зайвих слів, повторів, уведення зв’язок між фразами тощо.

Перефразування також значно поширений метод надання інформації в рефераті. Воно передбачає випущення значної частини відомостей з тексту первинного документа і перебудову його змістової та синтаксичної структури. Перебудову здійснюють, заміняючи одні фрагменти тексту іншими, поєднуючи кілька речень в одне, узагальнюючи відомості.

Застосовуючи метод інтерпретації, зміст первинного документа в рефераті розкривають на основі узагальненого уявлення про нього. Референт осмислює зміст документа і викладає його так, як сам зрозумів. Матеріал можна подавати в послідовності, зручній для референта, або в прийнятій у тексті. Різновидом рефератів, складених за методом інтерпретації, можна вважати автореферати дисертацій, численні тези доповідей на наукових конференціях і нарадах.


загрузка...