Навігація
Посилання


Формування ринкової економіки

МОЖЛИВІСТЬ ДЕФОЛТУ В УКРАЇНІ ТА ЙОГО СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ НАСЛІДКИ


Розглянуто можливість дефолту в Україні, проаналізовано його причини та наслідки. Сформульовано заходи щодо зниження ризику дефолту й стабілізації економіки.

Останнім часом набуло актуальності питання можливого дефолту в Україні, що активно обговорюється експертами, фахівцями, політиками та ЗМІ [1–5]. На нашу думку, ця проблема в тому чи іншому аспекті постає дуже гостро в багатьох країнах світу. Це можна пояснити особливостями стану світової економіки за наслідками фінансової кризи, а також темпами розвитку національних економік. Спробуємо розібратися в деяких аспектах цієї проблеми.

Термін "дефолт" (від англ. default ) означає невиконання зобов´язань, тобто невиконання договору щодо запозичень, несплата своєчасно відсотків або основного боргу за борговими зобов´язаннями чи за вимогами договору про випуск облігаційних позик.

Дефолт може оголошуватися як компаніями, так і державами, які неспроможні виконувати всі або частку своїх зобов´язань. Якщо дефолт оголошується державою, борги підлягають урегулюванню на міжнародному рівні.

Зазначимо, що, за данними Міжнародного Валютного Фонду (далі – МВФ), з 1941р. до 2004р. у світі відбулось 135 дефолтів за державними позиками. Тому ця проблема не є новою у світовій економіці. Але час від часу вона загострюється, враховуючи зміни у фінансовій системі, прояви економічної циклічності. Риск дефолту є завжди, його не слід боятися, але не можна й недооцінювати.

Як правило, дефолт є наслідком формування державних боргів у результаті фінансових позик держави для покриття дефіциту бюджету. Державний борг складається із заборгованості центрального уряду, регіональних та місцевих органів влади, державних організацій та підприємств.

Розрізняють два типи державного боргу:

  1. внутрішній – заборгованість держави власникам державних цінних паперів та іншим кредиторам, яка виражена в національній валюті;

  2. зовнішній – заборгованість держави іншим країнам, міжнародним фінансовим організаціям та іншим особам, яка виражена в іноземній валюті. Цей борг може бути сплачений за рахунок експорта товарів або нових позик.

Слід зазначити, що проблема державних боргів на сьогодні є вкрай актуальною для світової економіки в цілому. Головне питання – не в самому боргу, а в тому, яким чином він буде погашатися.

Учені та практики різних країн останнім часом активно шукають індикатори, які спроможні передбачити державні дефолти. Наслідком цих досліджень стали наступні підходи:

  • побудова теоретичних моделей;

  • пошук випереджувальних індикаторів дефолту;

  • вивчення прогнозної спроможності кредитних рейтингів і спредів.

За даними доповіді МВФ, зазвичай досліджуються 50 різних індикаторів, зміни яких можуть бути сигналами наближення державного дефолту. Експерти МВФ прогнозують, що кожного року будь-яка країна з вірогідністю близько 20,0% може не розрахуватися за своїми зобов´язаннями.

У багатьох країнах світу розміри державного боргу є дуже великими. Зазвичай критерієм рівня загрози дефолту є відношення державного боргу до В

ВП. Наприклад, у Італії та Греції держборг перевищує 100,0% ВВП, у країнах ЄС (за даними 2009р.) – 60,0% і на теперішній час сягає 73,7%, у США (станом на 31 січня 2010р.) загальний обсяг національного боргу дорівнював 14,131 трлн. дол., або 96,5% ВВП США. Є країни, в яких державний борг перевищує 200,0–300,0% національного багатства (Японія, Венесуела). В Україні на сьогодні держборг становить 40,5% ВВП (2010р. – 40,0% ВВП). За даними експертів Світового банку, зовнішній борг України сягає 82,0% ВВП.

Слід зазначити, що в деяких країнах ця цифра є значно меншою. Так, у Китаї співвідношення держборгу до ВВП досягає 22,0%, у Росії – лише 10,0%.

У той же час, в окремих країнах ситуація визначається вкрай негативними тенденціями. Наприклад, у Бразилії та Угорщині відношення держборгу до ВВП уже сьогодні перевищує загальновизнаний рівень безпеки в 60,0%. Іноді борг держави досягає рівня ВВП країни. Так, Японія декілька років має сукупний державний борг вище 150,0% ВВП. Фахівці Організації економічного співробітництва і розвитку підрахували, що при збереженні зазначених тенденцій до 2050р. держборг Італії може становити 250,0% ВВП, Німеччини – 300,0%, Франції – 400,0%, США – 450,0%, Великої Британії – 500,0%, Японії – 600,0%.

Зарубіжні експерти склали декілька рейтингів країн, у яких загроза дефолту є досить високою. За одним із цих прогнозів, Україна посідає шосте місце. Цей перелік виглядає таким чином: 1 місце – Венесуела, 2 – Греція, 3 – Аргентина, 4 – Ірландія, 5 – Португалія.

Для того, щоб з´ясувати, чи є ситуація щодо дефолту в Україні критичною, розглянемо структуру державного боргу України, а також з´ясуємо, яку суму вона повинна сплатити у 2011–2013рр.

Зазначимо, що у 2011р. Україна повинна погасити борги та виплатити за ними кредити на суму більш 54 млрд. грн., або 6,8 млрд. дол. У структурі держборгу виділимо наступні складові:

1) певна частина основних внутрішніх боргів припадає на ОВДЗ (облігації внутрішнього державного займу). У 2011р. необхідно буде погасити ОВДЗ на суму 25,6млрд. грн. плюс сплатити відсотки за ними – 13 млрд. грн. (загальна сума становить 38,6млрд. грн.). На сьогодні в портфелі НБУ знаходиться приблизно 49,0% усіх випущених ОВДЗ, ще 36,0% – у власності комерційних банків. Таким чином, на частку нерезидентів припадає лише 6,0% ОВДЗ. Виходячи з цього Мінфін України може продати ОВДЗ нових випусків, а за ці кошти погасити позики попередніх випусків;

2) за єврооблігаціями Україна повинна погасити 600 млн. дол. США плюс відсотки за ними на суму 440 млн.дол. Якщо на світовому фінансовому ринку не буде несподіваних подій, ці борги можна буде погасити без зайвих проблем;

3) за зовнішніми боргами слід сплатити кредит, який наданий ЄБРР, на суму близько 250 млн.дол. Це можливо здійснити за рахунок розміщення нових облігацій та шляхом пролонгації цього кредиту;

4) Україні необхідно також сплатити відсотки за кредитами МВФ та інших міжнародних фінансових інститутів на суму приблизно 350млн.дол. Для цього можна залучити нові транші МВФ.

Таким чином, ситуація у 2011р. в цілому може виявитися некритичною, якщо своєчасно здійснити відповідні заходи для сплати Україною державного боргу.

У подальшому, тобто в 2012–2013рр. слід очікувати зростання суми боргів, оскільки будуть здійснюватися нові запозичення, а для їх обслуговування потрібні додаткові кошти. Як вважають зарубіжні експерти, пік сплати боргів за зовнішніми позиками України очікується в 2013р.

Поряд із цим, негативна оцінка експертами загрози дефолту в Україні пов´язана з низьким рівнем показників, які свідчать про стан розвитку економіки та країни в цілому. Наприклад, у 2011р. Україна посіла 73 місце (з 192 країн) у рейтингу якості життя, 89 (з 130) – у рейтингу глобальної конкуренції, 162 (з 183) – у рейтингу економічних свобод.

Аналізуючи фінансовий стан будь-якої країни, необхідно враховувати те, на яких умовах вона залучає фінансові ресурси, чи може сплатити ці позики, а також те, наскільки вони достатні для подальшого економічного розвитку. Із цим пов´язано ще одне запитання: дешевими чи дорогими є кредити для юридичних та фізичних осіб?

Зазначимо, що для України позичені гроші є досить дорогими, оскільки зарубіжні інвестори вважають цінні папери США, Німеччини, Японії більш надійним вкладенням, ніж цінні папери України. Тому наша країна повинна сплачувати за залучені ресурси більш високі відсотки. Крім того, в Європі та США держава надає підприємствам та населенню кредити без обмежень під 3,0–5,0% річних, а в Україні це стосується далеко не всіх та під 20,0% річних. Таким чином, кредитні ресурси в зарубіжних країнах є набагато доступнішими та дешевшими, ніж в Україні.

У цілому проблема дефолту стосується забезпечення нормальної роботи фінансового сектору, проведення чіткої політики щодо управління грошовим ринком.

Слід зазначити, що в теперішній час практично не розглядається питання ризиків корпоративних дефолтів, які мають більш глибоке підґрунтя та негативно впливають на макроекономічну ситуацію в Україні. Це стосується крупних державних компаній, зокрема компанії "Нафтогаз України".

Як негативний факт відзначимо те, що сума відсотків за кредитами, які наша держава позичає в міжнародних фінансових установах, зростає з кожним роком. Якщо в докризовий період ця цифра становила 2,0% від доходів держбюджету (3,4млрд. грн.), то в 2009р. вона досягла 4,0% (6, 9млрд . грн.), в 2010р. – зросла до 6,0% (15,5млрд. грн.), в 2011р. – оціночно становитиме 8,0% (23 млрд.грн.) і це не враховуючи самого "тіла" кредиту.

В Україні сьогодні на одного громадянина припадає 9,5тис.грн. боргу, у той же час у США, при загальній сумі держборгу близько 14трлн.дол., на кожного американця припадає більше 45тис. дол. боргу. У 2011р. кожен українець повинен сплатити 1250 грн. боргу, з яких 750грн. становить "тіло" кредиту та 500 грн. – відсотки. Для того, щоб запобігти дефолту, уряд повинен продовжити співпрацю з МВФ з метою отримання нових позик. Тут постає закономірне питання щодо наслідків отримання нових кредитів та зростання заборгованості країни. Деякі фахівці вважають, що саме така ситуація є загрозою національної безпеки України.

Крім зовнішньоекономічних наслідків, дефолт негативно впливає на реальну економіку країни-позичальниці. Найбільш суттєві наслідки спостерігаються в банківському секторі. Банки утримують у державних цінних паперах значну частину своїх активів, тому дефолт може суттєво і швидко погіршити показники ліквідності фінансових установ та створити ризики масового відтоку вкладів населення. До негативних наслідків дефолту можна також віднести:

1. Держава втрачає довіру вітчизняних і зарубіжних інвесторів, включаючи міжнародні фінансові установи (Світовий банк, МВФ, ЄБРР та ін.).

2. Проблеми можуть охопити фінансовий сектор, що призведе до знецінювання національної валюти.

3. Скорочується до мінімуму критичний імпорт.

4. Спостерігається падіння бізнес-активності.

5. У приватному секторі, який "зав´язаний" на імпорті, може скоротитися діяльність фірм у таких видах економічної діяльності, як харчова промисловість, металообробка та машинобудування тощо.

6. Падіння рівня життя переважної частини населення внаслідок постійного зростання цін на імпортні товари, продукти харчування, паливо, комунальні послуги та ін.

7. Стрімке зростання інфляції, зниження ("замороження" чи затримка виплат) пенсій, заробітних плат "бюджетників" та інших соціальних виплат внаслідок дефіциту держбюджету.

8. Падіння рівня доходів населення, що посилить соціальне напруження в суспільстві, призведе до конфліктів із владою. Уже на сьогодні внаслідок зростання комунальних платежів і тарифів, озвученої реформи пенсійної системи спостерігається негативна реакція на ці "новації", перш за все з боку малозабезпечених прошарків населення. Із цього можна зробити висновок про те, що з наслідками дефолту громадяни України останнім часом живуть постійно, у так званому перманентному стані.

Але слід враховувати й те, що дефолт може привести також і до позитивних наслідків у середньостроковій перспективі. Як приклад можна навести дефолт у Росії в 1998р. За його наслідками відбувалося оздоровлення економіки, перерозподіл ресурсів до більш прибуткових секторів, зміцнення національної валюти (сьогодні російський рубль претендує на місце регіональної валюти в міжнародних розрахунках), а також сплата зовнішніх боргів держави та відмова від позик МВФ.

Для України першим кроком у напрямі подолання загрози дефолту повинно стати пожвавлення темпів економічного росту, виведення значної частки економіки з "тіні", де знаходяться великі ресурси та грошові потоки. За оцінками Мінекономіки України, рівень "тінізації" економіки країни у 2010р. становив 34,0% ВВП.

На думку академіка В. Геєця, борговими питаннями слід зайнятися негайно. Для цього необхідно зменшити обсяги державних позик із 120млрд. грн. у 2010р. до 80–85млрд. грн., скоротити дефіцит держбюджету до рівня 3,0% ВВП, посилити інвестиційну складову бюджетних витрат.

Ураховуючи суттєвий вплив внутрішніх чинників на скрутне фінансове становище України, необхідно забезпечити:

  • стабільність та прозорість дій уряду та влади на різних рівнях управління;

  • проведення ефективної бюджетно-податкової та соціальної політики;

  • зниження темпів інфляції та регулювання грошового ринку;

  • розширення експортних джерел надходження валюти в Україну;

  • проведення структурних реформ в економіці;

  • розроблення програми покриття бюджетного дефіциту за рахунок переважно внутрішніх позик;

  • реалізацію заходів щодо збільшення валютних резервів НБУ.

Важливими є також заходи щодо забезпечення зростання конкуренції в національній економіці. За даними Антимонопольного комітету України, у 2010р. частка ринків із конкурентною структурою зменшилася на 6,0%, ринків "чистої монополії" зросла на 2,0%, ринків з ознаками домінування – на 8,0%. Рівень монополізації зріс у 29 видах економічної діяльності, тоді як його зменшення відбулося в 14 видах. Таким чином, посилення конкуренції в економіці може сприяти зростанню фінансових надходжень до бюджету та зменшенню залежності України від зовнішньої допомоги та кредитів міжнародних фінансових установ.

ЛІТЕРАТУРА

  1. СкрипникА., МарченкоС. Основні аспекти і параметри оцінки імовірності дефолту України в умовах фінансової кризи / А.Скрипник, С. Марченко // Вісник Національного банку України. – 2009. – №3. – С.10 – 19.

  2. БобильВ. Механізм стабілізації банківської системи України в період фінансової кризи / В.Бобиль // Банківська справа. – 2009. – №5. – С.25–32.

  3. Лобозинська С. Оцінка конкурентоспроможності банківської системи України / С.Лобозинська // Банківська справа. – 2009. – №4. – С. 38 – 43.

  4. Ковтонюк О.В. Вплив глобальної фінансової кризи на фінансування міжнародної торгівлі / О.В.Ковтонюк // Актуальні проблеми економіки. – 2010. – №9. – С.11 – 16.

  5. Бутко В. Все, что вы хотели знать о дефолте и стеснялись спросить / В.Бутко // Фондовый рынок. – 2008. – №33. – С. 2 – 5.


загрузка...