Навігація
Посилання


Формування ринкової економіки

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РУХУ ТРУДОВИХ ПОТОКІВ НА СВІТОВОМУ РИНКУ ПРАЦІ


У статті визначено основні характеристики й особливості руху трудових потоків на глобальному ринку праці в сучасних соціально-економічних умовах, визначені чинники руху трудових потоків на глобальному ринку праці. Запропоновано напрями регулювання трудових потоків на макрорівні управління.

Постановка проблеми. Провідним чинником руху трудових потоків тривалий час вважалася диференціація рівней економічного й соціального розвитку в окремих країнах. Як правило, динамічні вихідні потоки були спрямовані з країн, що розвиваються, в розвинені країни. Безпрецедентність сучасної світової кризи полягає в тому, що вона носить глобальний характер, оскільки слід очікувати подальшого поширення та посилення інтенсивності трудових потоків на світовому ринку праці завдяки обмеженню можливості працевлаштування практично в усіх країнах.

За таких умов стає необхідним дослідження нових тенденцій руху та визначення провідних чинників поширення та зростання інтенсивності трудових потоків на світовому ринку праці.

Аналіз останніх досліджень. Еволюція досліджень із питань руху населення й трудових ресурсів привела до виникнення об´єктивної необхідності визначення комплексного підходу щодо регулювання процесів руху працівників. Різні аспекти управління рухом робочих кадрів на ринку праці досліджували вітчизняні вчені, серед яких О.Амоша, С.Бандур, В.Канюк, О.Зайцев, А.Золотарьов, А.Колот, І.Крижко, Н.Лук´янченко. Ці проблеми знайшли відображення в роботах Н.Аітова, І.Безрукова, Б.Бреєва, Л.Данилова, Т.Заславської, В.Костакова, А.Котляра, В.Крюкова, І.Маслової, В.Немченко, Л.Рибаковського, О.Староверова, Л.Чижової та інших авторів. Вивченню проблем розвитку ринку праці приділяли увагу багато вчених, однак питання визначення сучасних провідних тенденцій руху трудових потоків на світовому ринку праці залишаються малодослідженими.

Метою статті є визначення сучасних тенденцій руху трудових потоків на світовому ринку праці та оцінка впливу сучасної міграційної політики урядів країн на інтенсивність відповідних тенденцій в умовах посткризової стабілізації світової економіки.

Результати дослідження. Досліджуючи сучасні тенденції руху трудових потоків, слід визнати, що основні переміщення на світовому ринку праці відбуваються переважно не між країнами, що розвиваються, і розвиненими країнами. Слід зазначити, що виникає необхідність розширення традиційного переліку розвинених країн, оскільки відповідно до мети дослідження руху трудових потоків ці порівняння ґрунтуються на класифікаційних ознаках поділу країн світу за показником індексу розвитку людського потенціалу, визначеному в "Доповіді про розвиток людини 2009". Згідно з результатами дослідження ООН, країни вважаються розвиненими, якщо цей показник дорівнює 0,9–1 (за шкалою вимірювання від 0 до 1), а всі інші країни вважаються такими, що розвиваються [1]. До розвинених

rif;">відносяться не тільки ті, які зазвичай входили до цього переліку, а саме: всі західноєвропейські країни, Австралія, Канада, Нова Зеландія, США та Японія, – але також і деякі країни, які рідко визначаються як розвинені – Гонконг (Китай), Республіка Корея і Сінгапур у Південно-Східній Азії; Кувейт і Об´єднані Арабські Емірати в регіоні Персидської затоки, більшість східноєвропейських країн, за винятком Чеської Республіки та Словенії .

Виходячи з динаміки міграційних процесів взагалі, лише 37,0% світової міграції здійснюється з країн, що розвиваються, в розвинені. Для порівняння: число міжнародних мігрантів у 2009р. (214 млн осіб, або 3,1% населення планети) виглядає невеликим. Основна питома вага міжнародних переміщень трудових потоків відбуваються не між країнами з рівнями розвитку, що сильно розрізняються, а в межах своєї країни або країн з подібним рівнем розвитку (Рис. 1) .

Більшість трудових потоків відбувається всередині країн, що належать до однієї категорії розвитку: близько 60,0% мігрантів переміщуються або між тими країнами, які розвиваються, або між розвиненими країнами. За консервативними оцінками, чисельність внутрішніх мігрантів становить близько 740 млн осіб, що майже в чотири рази перевищує чисельності міжнародних мігрантів. Серед осіб, які перетинають національні кордони, лише третина – менше 70 млн осіб – переїжджають із країн, що розвиваються, в розвинені країни [2].

Дуже високий, високий, середній, низький коефіцієнт розвитку людського потенціалу країн світу

Рис.1. Співвідношення рівня еміграції та внутрішньої міграції населення країн світу за рівнем розвитку людського потенціалу протягом 2000–2005рр. [3]

Один з очевидних чинників того, що переміщення з країн, які розвиваються, в розвинені не набуває ще більших масштабів, полягає в тому, що переміщення трудових потоків на більшу відстань коштує дорожче, ніж короткі поїздки у справах в межах країни. Зростання вартості міжнародних переміщень зумовлено не тільки транспортними витратами, але й так званими політично мотивованими обмеженнями на перетинання міжнародних кордонів, оскільки їх спроможні перетинати переважно заможні особи за умови оволодіння відповідними професійними навичками, що потрібні в новій країні перебування, або особи, які готові ризикувати. Близько половини всіх міжнародних мігрантів переміщаються в межах свого регіону, приблизно 40,0% – у сусідню країну. Приблизно 6 з 10 мігрантів переміщаються в країну з подібною релігією, а 4 з 10 – у країну, де домінує подібна мова.

Таким чином, не можна однозначно стверджувати, що провідним чинником руху трудових потоків є відмінності в рівні життя працівників. Зокрема, якщо рух трудових потоків є лише реакцією на різницю в доходах, то складно пояснити, чому більшість тих мігрантів, які досягли успіху, повертаються на Батьківщину після декількох років перебування за кордоном. Крім того, якби інтенсивність трудових потоків на світовому ринку праці була зумовлена тільки відмінностями в розмірі заробітної плати, тоді слід було б очікувати значного переміщення людей із бідних країн у багаті й несуттєвої міграції між багатими країнами.

Незважаючи на наведене вище, ґрунтуючись на результатах історичного аналізу та оцінки динаміки сучасних статистичних показників руху трудових потоків, можна стверджувати, що існує певна залежність їх інтенсивності та розмірів від рівня розвитку світової економіки: показник медіани еміграції населення з країн, які мають низький індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП), становить менше ніж 1,0%, у той час як із країн з високим індексом – більше 8,0% (Рис.2). Але слід зазначити, що незважаючи на те, що питома вага трудових потоків з країн, що розвиваються, в розвинені є невеликою в структурі міжнародних переміщень, не можна зробити однозначний висновок про те, що різниця в рівні життя не має значення.

Якраз навпаки: 3/4 міжнародних мігрантів переміщуються в країну з вищим ІРЛП, ніж в країні їх походження; серед громадян країн, що розвиваються, частка таких мігрантів перевищує 80,0%. Проте пунктом призначення для таких людей є переважно не розвинені країни, а країни, що розвиваються, з вищим рівнем життя або більшою кількістю робочих місць. Переселенці з країн із низьким ІРЛП найбільше виграють від міжнародних переміщень: мігранти з країн із низьким ІРЛП одержали в середньому 15-кратне зростання їхніх доходів (до 15 тис. дол. США на рік), подвоєння показника охоплення освітою (з 47,0 до 95,0%) і 16-кратне скорочення дитячої смертності (з 112 до 7 випадків смерті на тисячу народжених).

Рис. 2. Показники еміграції в країнах походження мігрантів залежно від індексу рівня розвитку людського потенціалу

За результатами дослідження, значна різниця в доходах спостерігається між тими, хто не змінював країну мешкання, і мігрантами, які переїхали в країни Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР). При цьому, найбільші відмінності доходів мігрантів та рівнів ВВП в країнах їх походження спостерігаються в тих, хто виїхав із країн з низьким ІРЛП (Рис.3). Наприклад, працівники-мігранти в США заробляють приблизно в чотири рази більше, ніж вони могли б заробляти в країнах, що розвиваються, звідки вони приїхали, тоді як працівники тихоокеанських островів, мігруючи до Нової Зеландії, збільшують свій реальний дохід у середньому втричі.

У ході дослідження виявлено, що доходи мігрантів із часом мають тенденцію до зростання, відповідно від рівня засвоєння мови, що призводить до інтенсифікації інтеграційних процесів на ринку праці. Доходи зростають не тільки в мігрантів у країни ОЕСР. Наприклад, іммігранти в Гонконзі (Китай) і Тайвані (провінція Китаю) заробляють щонайменше в чотири рази більше, ніж вони могли б одержувати у своїй країні виконуючи малокваліфіковані роботи. Крім заробітних плат, багатьох мігрантів часто мотивують такі чинники, як кращі перспективи для розвитку дітей, більший рівень безпеки й комфортності умов праці. Внутрішні мігранти також прагнуть дістати кращі можливості для заробітку й здатні диверсифікувати джерела своїх коштів для існування.

Різниця

2480 дол.

9 431 дол.

12 789 дол.

13 736 дол.

Рис.3. Співвідношення річних доходів мігрантів у приймаючих країнах та ВВП на душу населення в країнах їх походження за індексом розвитку людського потенціалу у 2007р.

Фінансова криза 2008р. швидко перетворилася на кризу на ринку праці. Очікується, що рівень безробіття в ОЕСР перевищить 8,4% в 2011р. Цей рівень уже був перевищений у США, де до травня 2009р. було втрачено близько 6 млн робочих місць, у порівнянні з груднем 2007р., а загальна чисельність безробітних перевищила 14,5 млн осіб. В Іспанії рівень безробіття до квітня 2009р. досяг 15,0% і перевищив 28,0% серед мігрантів.

Райони, які найбільше постраждали від кризи, а саме ті, де мешкає найбільша чисельність мігрантів, – це розвинені країни. Негативна кореляція між чисельністю іммігрантів і економічним зростанням примушує припустити, що негативний вплив на мігрантів спостерігається не тільки в країнах-членах ОЕСР, але також у країнах Персидської затоки, Східної Азії та Західної Африки. Дослідивши квартальні показники ВВП і рівня безробіття в 14 європейських країнах за 1998–2008рр., визначено, що в країнах, які пережили рецесію, рівень безробіття серед мігрантів звичайно зростає швидше, ніж в інших країнах. У країнах-членах ОЕСР мігранти були сконцентровані у високоциклічних галузях, які зазнали найбільшого скорочення робочих місць, тобто в оброблювальній промисловості, будівництві, фінансових галузях, сфері нерухомості, готельному й ресторанному господарстві – галузях, де майже в кожній країні ОЕСР із високим доходом зайнято до 40,0% мігрантів.

Деякі основні країни призначення запроваджують заходи для стимулювання вихідно-зворотних трудових потоків (бонуси, квитки, великі суми виплат із соціального страхування) і збільшують обмеження на вхідні потоки (посилення вимог до в´їзду й перебування). Деякі уряди не заохочують залучення іноземної робочої сили та скорочують передбачену кількість віз не тільки для малокваліфікованих, але й і для кваліфікованих працівників. У деяких випадках ці заходи виглядають короткотерміновими антикризовими заходами, на відміну від повної заборони надання віз (наприклад, Австралія планує скоротити річний прийом кваліфікованих мігрантів на 14,0%). Наприклад, пакет заходів зі стимулювання економіки США скорочує вакансії в компаній, які одержують підтримку від Програми допомоги проблемним активам, Республіка Корея припинила видачу нових віз у межах Системи дозволів на роботу, Малайзія відкликала більше 55 тис. віз у бангладешців для того, щоб поліпшити перспективи працевлаштування місцевих працівників.

Слід сказати про посилення тенденції зі скорочення потоків мігрантів у розвинені країни протягом 2008р., відповідно до згортання темпів розвитку кризи. У Великій Британії кількість заявок на картки національного страхування від іноземців, які мешкають в країні, скоротилася на 25,0%. За даними досліджень, які здійснило Бюро перепису населення США, отримано 25-відсоткове скорочення потоку мексиканських мігрантів у період вересень 2007р. – серпень 2008р. Аналогічні тенденції спостерігалися у 2009 і 2010 рр., коли криза повною мірою позначилася на зростанні безробіття в країнах.

Таким чином, можна припустити, що інтенсивність зворотних потоків останнім часом буде зростати. Але розмір зворотних трудових потоків залежить від перспектив повернення в приймаючу країну, досконалості системи соціального забезпечення, потреб членів родини й умов праці на Батьківщині. Усе це підштовхує мігрантів до того, щоб залишитися за кодоном і перечекати рецесію.

Суттєве значення для поширення трудових потоків має інформаційна революція, завдяки якій у світі швидко поширюється інформація про можливості працевлаштування та рівень життя в країнах, а також мігранти можуть підтримувати тісні стосунки зі своїми родичами.

Безпосередній вплив на рух трудових потоків на світовому ринку праці здійснює також "тіньові" трудові міграційні потоки. Не слід відкидати діяльність кримінальних організацій, які займаються нелегальним вивозом мігрантів і фактичною торгівлею ними. Слід зазначити, що Україна залишається однією з основних країн походження постраждалих від торгівлі людьми. Із 1991р. від торгівлі людьми постраждало близько 110тис. українських громадян (щорічно приблизно 5,5тис. осіб), із цієї чисельності МОМ ідентифікувала/допомогла тільки 7,0%. Зростає кількість випадків трудової експлуатації; розширення групи ризику населення, яке може постраждати від торгівлі людьми, це можуть бути дівчата у віці 15–24 років, а також жінки й чоловіки різного віку; зростає чисельність виявлених дітей та іноземців, що постраждали від торгівлі людьми [2].

В умовах нерівномірності демографічного й економічного розвитку країн світу міжнародна трудова міграція перетворюється на "інструмент кооперації" між більш розвиненими і менш розвиненими державами, коли перші надають робочі місця й можливість заробітку, а останні надають робочу силу, у якій самі не мають потреби. У багатьох країнах без міжнародних потоків трудових мігрантів уже неможливо уявити собі розвиток таких галузей, як будівництво, сільське господарство, сфера послуг, де зберігається відносно висока питома вага малокваліфікованої праці, яка не цікавить місцеве населення навіть за наявності безробіття. Висококваліфіковані мігранти також складають важливий сегмент світового ринку праці: їх людський капітал одержує більш повну реалізацію завдяки можливості вибору країни й місця роботи.

Але, з іншого боку, приплив мігрантів у приймаючих країнах створює певні суперечності економічного й соціального характеру. Перш за все, це торкається проблеми зайнятості, особливо під час криз перевиробництва й високого рівня безробіття. У деяких країнах групи місцевих робітників і профспілки виступають проти залучення іммігрантів, аргументуючи це тим, що вони займають робочі місця, які могли б зайняти вітчизняні робітники, наприклад у Європі, де на початку 2000-хрр. рівень безробіття досяг досить високого рівня. Можна зазначити про наявність ефекту від використання праці іммігрантів у промислових галузях, у яких місцева робоча сила не хоче працювати, у сфері комунального господарства. До того ж, якщо місцеве населення не хоче переїздити на нове місце мешкання, то іммігранти більш мобільніші в пошуках роботи.

Висновки. З аналізу глобальних тенденцій руху населення, що зумовлює рух трудових потоків на світовому ринку праці, можна зробити такі висновки:

  • на глобальному ринку праці відбувається групування країн, взаємопов´язаних міжнародними потоками трудових мігрантів, за ознакою "напрям руху трудових потоків": країни походження трудової міграції, де домінують вихідні трудові потоки, та країни, які приймають трудових мігрантів, де домінують вхідні трудові потоки;

  • досліджуючи сучасні тенденції руху трудових потоків, слід визнати, що основні переміщення на світовому ринку праці відбуваються переважно не між країнами, що розвиваються, і розвиненими країнами, а в межах своєї країни або країн з подібним рівнем розвитку;

  • безпосередній вплив на рух трудових потоків на світовому ринку праці здійснює також міграційна політика країн. При розробленні міграційної політики країн слід враховувати суперечливий економічний та соціальний характер міграційних процесів;

  • найінтенсивніші трудові потоки представлені переважно робочою силою країн із високим ІРЛП, менш інтенсивні потоки складають мешканці найменш розвинених країн, чиї можливості запобігти наслідкам світової економічної кризи, адаптуватися до них надзвичайно малі.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Міграція в Україні: факти і цифри / Представництво Міжнародної організації з міграції в Україні. – Травень 2011. – Режим доступу: www.iom.org.ua.

  2. Доклад о развитии человека 2009. Преодоление барьеров: человеческая мобильность и развитие. По Программе развития ООН (ПРООН). – Узд.: Весь Мир ,

    2009. – 316с.


загрузка...