Навігація
Посилання


Формування ринкової економіки

ТЕНДЕНЦІЇ ТА ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ КАДРОВОЇ КРИЗИ ПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ


У статті викладено основні тенденції, прогнозні оцінки на стабілізаційний період 2010–2012 рр. та напрями подолання кризи кадрового потенціалу промислового комплексу Луганської області (ПКР).

Постановка проблеми. У проекті "Стратегії інноваційного розвитку України на 2010–2020 роки в умовах глобалізаційних викликів" [1], у "Стратегії економічного та соціального розвитку Луганської області на період до 2015року" [2] та інших документах головними критеріальними показниками виступають зростання обсягів ВВП, ВРП, обсягу реалізованої продукції тощо. Проте в системі "суспільство – природа – економіка", до якої належить і промисловий комплекс регіону (далі – ПКР), економіка є штучно створеним суспільством "інструментом" для пристосування й використання природних ресурсів для виробництва потрібних йому матеріальних та інших благ.

Економіка є вторинною складовою системою, похідною від попиту й творчих можливостей суспільства. Первинними показниками соціально-економічного розвитку є, насамперед, зростання постійного та зайнятого населення, найманих працівників та середнього розміру домогосподарств. Саме їх кількісне та якісне зростання віддзеркалюватиме розвиток ПКР і економіки регіону. Проте за 2001–2009рр. чисельність постійного населення області скоротилась з 2576 до 2327тис. осіб (–9,67%). Якщо не зміняться соціально-економічна і, зокрема, демографічна політика, то це скорочення зупиниться лише у 2023–2024рр. на позначці 2180,5тис. Відповідно скоротилася й чисельність зайнятого населення у віці 15–70 років, яка у 2009р. дорівнювала 1107,1тис. осіб, або 47,6% від постійного.

Ще гірша ситуація в ПКР. За 2001–2009рр. чисельність зайнятого населення в працездатному віці (15–70 років) скоротилася на 20,7%, до 273,4тис. осіб. За прогнозом на 2012р. вона ще скоротиться на 10,9тис. і становитиме 262,5тис. осіб. За цей же період чисельність найманих працівників у ПКР скоротилася до 256тис. осіб, або на 19,5%; очікується, що у 2012р. вона зменшиться ще на 17,3тис. осіб і, за прогнозними розрахунками, буде скорочуватися до 2030–2039рр. та досягне 184тис. осіб, або 71,8% від рівня 2009р. Одночасно очікується зростання чисельності працюючих у "тіньовому" секторі ПКР з 17,3тис. у 2009р. до 23,8тис. осіб. у 2012р., а їх питомої ваги в чисельності зайнятого в ПКР населення – з 6,76 до 9,97%.

Домогосподарство є сполучною ланкою між сім´єю і виробництвом. Його середній розмір скоротився з 2,56 осіб у 2001р. до 2,38 осіб (різниця в 7,0%) у 2009р. і вже не забезпечує навіть просте відтворення трудового потенціалу регіону.

Ці негативні тенденції унеможливлюють екстенсивний розвиток ПКР і регіону. При від´ємній динаміці чисельності працюючих досягти економічного розвитку за рахунок зростання обсягів реалізованої продукції можливо шляхом підвищення цін на промислові та споживчі товари й послуги або росту продуктивності праці, створення, виробництва та реалізації інноваційної продукції з високою доданою вартістю.

Інноваційний розвиток вимагає підвищення професійного рівня кадрового потенціалу, до складу якого слід відносити не тільки працівників ПКР, а й наукових та навчальних закладі

в різних рівнів, що забезпечують його розвиток. У цьому дослідженні за стабілізаційний період прийняті 2010–2012рр. тому, що як з політичного, так і з економічного погляду вони є вирішальними, бо якщо не зупинити негативні тенденції скорочення кадрового потенціалу, то й далі ПКР і регіон продовжуватимуть рухатися до соціального й економічного занепаду.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У монографії ЗаблодськоїІ.В., АхромкінаЄ.М. та інших запропоновані методичні основи визначення ступеня задоволення регіонального господарського комплексу трудовими ресурсами [3]. Концептуальні проблеми використання трудових ресурсів викладені в монографії ДодоноваО.В. [4]. Проблеми розвитку системи вищої освіти в Україні досліджені в роботах ДанилишинаБ.М., КуценкоВ.І. [5], КлесніковаВ.М., КучерІ.В., ТурченкоВ.М. [6] та інших учених. Питання керування кадровими інноваціями на підприємствах знайшли віддзеркалення в роботах АкаєваА.І, КліяненкоБ.Т., ОсикиО.П. [7] та інших. Але комплексно тенденції кількісної та якісної зміни кадрового потенціалу регіональних угрупувань, його структурних протиріч, що впливають на розвиток ринку праці в сучасних економічних і соціальних умовах, ще недостатньо досліджені. Це й зумовлює теоретичну й практичну значущість дослідження, виконаного на базі статистичних даних за 2000–2009рр. [8] і прогнозних розрахунків на 2010–2012рр.

Метою статті є дослідження проблемних питань і визначення шляхів розвитку кадрового потенціалу ПКР і регіону в цілому.

Виклад основного матеріалу. Первинною ланкою відтворювального процесу в ПКР є наукова та науково-технічна діяльність. У 2009р. нею займались 48 наукових організацій і підрозділів підприємств, та лише 31 з них, або 64,6%, діяли в галузі технічних наук. На жаль, за прогнозом на 2012р. кількість останніх може скоротитися до 28. Загальна чисельність наукових спеціалістів у них, включно із сумісниками, за 2001–2009рр. зменшилася з 3246 до 3028 осіб і у 2012р. може становити 1500–1538 осіб, або 49,5–50,8% рівня 2009р.

У 2009р. в академічному секторі науки працювало близько 5,0% науковців, у галузевому – 70,0%, ВНЗівському – 9,94% та в заводському – 15,06%. Але лише близько 60,0% від їх загальної чисельності займалися вирішенням проблем науково-технічного розвитку.

Науковцями академічного сектору науки за останні роки накопичено багатий досвід із вирішення теоретичних і прикладних питань у галузях економіки, праці, інноваційного розвитку ПКР і регіону, розробки стратегій і програм соціально-економічного розвитку області та її окремих міст. Він може й повинен бути використаний обласними та місцевими владними структурами для визначення стратегії й розробки програм соціально-економічного розвитку ПКР на інноваційній основі, цільових програм ресурсного забезпечення потреб регіону тощо в стабілізаційному та подальшому періодах. Але останнім часом цей досвід не є затребуваним.

Найбільших результатів у науково-технічній діяльності у 2001–2009рр. було досягнуто спеціалістами галузевих наукових організацій – 78,0% загального обсягу наукових робіт, у тому числі 15,2% прикладних досліджень і 56,8% науково-технічних розробок. У найбільш результативному 2007р. на них припадало 92,6% впроваджених робіт, 79,6% нових видів виробів, 78,9% нової техніки, 92,7% нових технологій та 50,0% нових матеріалів.

Негативною ж тенденцією вважаємо незабезпечене організаційно та фінансово зростання кількості виконуваних наукових робіт, тематика яких не завжди відповідає законодавчо визначеним державним і регіональним пріоритетним напрямам розвитку. Особливо це відзначається у ВНЗ ІІІ й ІVрівнів акредитації, де працює близько 10,0% наукових кадрів і виконується 9,6% обсягу наукових і науково-технічних робіт. У цих установах, крім держбюджетної й госпдоговірної, наукова діяльність є обов´язковою, закладається в індивідуальні плани та фінансується з держбюджету. Так, тільки за 2002–2007рр. у ВНЗ кількість виконуваних наукових робіт зросла з 936 до 1819 (194,3%). У найбільш результативному 2007р. кількість впроваджених робіт дорівнювала 1402, проте за обсягом це тільки 4,5% від впроваджених у науковому секторі регіону і 10,2% від кількості нових видів виробів. Загалом у цьому році кількість впроваджених науково-технічних розробок становила 33,4%, решта не пов´язані з розвитком науково-технічного потенціалу ПКР.

Розширення тематики робіт призводить до зменшення обсягів їх фінансування в розрахунку на одну роботу, до погіршення їх кваліфікованого керівництва й зниження якості самих робіт. Так, якщо у 2009р. середній обсяг фінансування однієї роботи дорівнював 42,1тис. грн., то у 2012р. він може знизитись до 31,9тис. грн.

Дослідження вказали також на низький зв´язок між обсягом наукових та науково-технічних робіт і обсягом реалізованої промислової продукції: коефіцієнт кореляції дорівнює 0,441. Тому регіональним і місцевим органам влади треба розробити низку організаційно-економічних заходів зі спрямування наукового кадрового потенціалу на вирішення проблем інноваційного розвитку ПКР і регіону.

У 2009р. в економіці області працювало 2324 доктори і кандидати наук. Але тільки 59,5% із них виконували наукові та науково-технічні роботи. У 2012р. навіть із сумісниками їх чисельність може скоротитися до 1141 особи, або до 49,0% від 2009р. Відсоток же тих, хто за основним місцем роботи займалися науковою діяльністю, у 2009р. дорівнював 3,3%, у 2012р. він може становити 1,39%, що свідчить про низький рівень ефективного використання наукового кадрового потенціалу в області.

Відчувається також постійне старіння наукових кадрів вищої кваліфікації. Тільки за 2000–2008рр. відсоток докторів наук у віці більше 60 років зріс з 40,7 до 46,4% (+5,7%!), кандидатів наук – з 26,1 до 28,0% (+1,9%).

Науково-технічний потенціал виробничої сфери ПКР представляють спеціалісти науково-дослідних і проектно-конструкторських підрозділів підприємств, включно з винахідниками й раціоналізаторами. Про відчутний їх вплив на обсяг реалізованої продукції свідчить коефіцієнт кореляції, який дорівнює 0,897. Чисельність спеціалістів цієї категорії у 2009р. була 3,5тис. осіб і, за прогнозом на 2012р., може досягти 3,4–3,8тис. осіб. Очікується, що за цей же період обсяг реалізованої продукції зросте на 146,0–158,0%. Але це відбудеться за рахунок росту індексу цін виробників на 153,0–158,0%. Фізичний же обсяг реалізованої продукції в цінах 2009р. становитиме 93,0–100,0%. І якщо зростання продуктивності праці найманих працівників за поточними цінами може досягти 157,0–170,0%, то в цінах 2009р. – лише 96,0–100,0%. Одночасно очікується, що ріст середньомісячної заробітної плати найманих працівників буде на рівні 157,0–158,0%, а реальної – лише 131,0–137,0% і буде випереджати зростання продуктивності праці та стимулюватиме інфляційні процеси в економіці ПКР і регіону.

Результати досліджень показали також, що зі зростанням чисельності спеціалістів НДПК підрозділів підприємств на одну особу в середньому за 2001–2009рр. чисельність найманих працівників скорочувалася щорічно на 31 особу. Отже, зростання кадрового потенціалу і його віддача вже на першій стадії інноваційного процесу дає значну економію на наступних стадіях (виробничій і комерційній).

Проте на підприємствах ПКР дедалі гострішою стає проблема скорочення чисельності винахідників, авторів корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій. Вона існує з 1990р. і набула статусу стійкого негативного явища. Тільки за 2001–2009рр. їх чисельність скоротилася з 2229 до 734 осіб, подача заявок на право інтелектуальної власності (патенти) скоротилася на 6,9%, отримання охоронних документів – на 44,4%, використання об´єктів права інтелектуальної власності – на 10,0%. У результаті тільки за 2002–2007рр. кількість освоєних нових видів продукції скоротилася з 373 до 34 одиниць. За статистикою, зростання чисельності винахідників і раціоналізаторів за цей період відбувалося тільки на підприємствах легкої промисловості (491,7%) та машинобудування (142,8%). Загальна ж їх чисельність у ПКР на кінець 2012р. може скоротитися до 507–534 осіб, а їх питома вага в чисельності працівників НДПК підрозділів – з 21 до 14,0–14,9%.

Накопичений науково-технічний потенціал підприємств ПКР навіть за мінімальним варіантом прогнозу дозволяє освоїти виробництво 27 нових видів продукції у 2010р., 42 – у 2011р. та 63 – у 2012р. Проте в поточній економічній ситуації підприємства вимушені розраховувати тільки на власні обмежені кошти. Тому очікуваний ріст обсягу реалізованої інноваційної продукції у 2012р. становитиме 133,0–134,0%, принципово нової – не більше 126,0%, а їх питомої ваги в обсязі реалізованої промислової продукції скоротиться відповідно до 9,65% та 1,57%.

Кадровий резерв працівників НДПК підрозділів формують ВНЗ III і IV рівнів акредитації. Поки загальна потреба підприємств ПКР у спеціалістах з вищою освітою ще задовольняється, складності існують з підготовкою спеціалістів технічних спеціальностей . Але через низький рівень оплати праці мало хто з них бачить перспективу стати висококваліфікованим спеціалістом, як наслідок – маємо високу текучість кадрів.

Невідкладною проблемою для підприємств ПКР є також постійне скорочення чисельності кваліфікованих робітників. Загальна чисельність найманих працівників за 2000–2008рр. скоротилася на 72,4тис. осіб і у 2009р. дорівнювала 256 тис. осіб. За цей час загальна кількість професійно-технічних навчальних закладів у регіоні зросла з 77 до 84, але випуск кваліфікованих робітників скоротився на 3 тис. і у 2009р. становив 15,76тис. осіб.

У 2010–2012рр. ця ситуація тільки загостриться. Чисельність найманих працівників може скоротитися на кінець 2012р. ще на 17,3–18,6тис. осіб, а випуск кваліфікованих працівників у 2012р. становитиме лише 13,1–13,5тис. осіб, або 77,5% від загального обсягу підготовки за всіма формами. Підприємства вимушені все більше займатися професійною підготовкою й підвищенням кваліфікації своїх робітників. Так, тільки за 2006–2008рр. їх підготовка зросла з 8,3 до 10,2%, а підвищення кваліфікації – з 0,11 до 0,87% від загалу. Зрозуміло, що цього недостатньо для покриття потреби у кваліфікованих робітниках, як зрозуміло й те, що діюча система ПТУ не здатна забезпечити ні кількісних потреб, ні якісних вимог до кваліфікованих робітників новітніх професій. Проблема ускладнюється ще й тим, що підприємства втратили житловий фонд і гуртожитки, а з ними – і можливість залучати робітників і спеціалістів з інших регіонів. Тому тільки інноваційний розвиток підприємств може забезпечити зростання продуктивності праці й компенсувати скорочення чисельності найманих працівників, у тому числі потреби в робочій силі.

Загальну проблему формування кадрового потенціалу ПКР і регіону характеризують дані Табл. 1 .

Якщо в 70-тірр. в СРСР до ВНЗів вступали 20,0% випускників шкіл, то у 2008р. в Луганській області до ВНЗ вступило 78,3% та лише 20,5% – у ПТУ.

Таблиця 1

Кількість осіб, які навчались у навчальних закладах, тис.

Навчальні заклади

Навчальний рік

2009р. у % до

2001р.

2000/01

2008/09

тис.

%

тис.

%

Професійно-технічні навчальні заклади

38,9

33,3

30,7

20,5

78,92

Вищі навчальні заклади, всього

у тому числі:

77,3

66,3

116,9

78,3

151,23

I – II рівнів акредитації

25,0

21,4

19,7

13,2

78,8

III – IV рівнів акредитації

52,3

44,9

97,2

65,1

185,85

Аспірантури й докторантури ВНЗ

0,44

0,4

1,74

1,2

395,45

Близько половини студентів навчається за державні кошти, але без будь-якої гарантії працевлаштування. Тому термін "держзамовлення" у сфері освіти за своєю суттю є різновидом соціальних витрат на отримання освіти.

Приблизно така ж ситуація склалася в Росії та Казахстані: до ВНЗ вступають 80,0%, до середніх спеціальних закладів 15,0% і лише 5,0% випускників шкіл навчаються робочим спеціальностям. Для вирішення проблеми підготовки кваліфікованих робочих цю "освітню піраміду" треба поставити на її основу. Інакше Луганська область з промислової, бюджетоутворюючої перетвориться в дотаційний "караван-сарай на шовковому шляху" між Європою та Азією.

Щоб цього не трапилося, потрібно протягом найближчих 3–5 років переорієнтувати бюджетні кошти на підготовку робочих кадрів за замовленням державних установ, організацій і підприємств. Підприємницький сектор економіки також повинен більш активно брати участь у вирішенні кадрових проблем.

Висновки та рекомендації. Для вирішення кадрової проблеми, що склалася в ПКР і регіоні, органам місцевої влади та самоврядування треба розробити Перспективну програму "Кадровий потенціал регіону", яка б передбачала:

розробку на базі даних Програми соціально-економічного розвитку області перспективних балансів кадрового забезпечення галузей економіки й індикативних планів підготовки спеціалістів з урахуванням потреб державних, муніципальних та приватних установ, організацій і підприємств з гарантією працевлаштування;

надання індикативних планів навчальним закладам усіх рівнів освіти й Центрам зайнятості для їх своєчасного перепрофілювання й урахування майбутнього попиту на спеціалістів у їхніх планах прийому й перепідготовки;

ініціювати й стимулювати створення вузівських і міжвузівських творчих колективів, лабораторій, інститутів та інших інноваційних структур для розв´язання актуальних питань науково-технічного розвитку ПКР і регіону;

створення регіональної суспільної організації науковців, винахідників і раціоналізаторів, яка б сприяла вирішенню проблем організаційно-технологічної перебудови ПКР на інноваційній основі, надавала правову допомогу в захисті прав на інтелектуальну власність, розвитку інноваційного підприємництва, пропаганді й розповсюдженню наукових досягнень і практичного досвіду;

створення спеціалізованих, оснащених сучасним технологічним обладнанням центрів із підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації робітників і спеціалістів за дефіцитними професіями на основі інтеграції фінансових, майнових і кадрових ресурсів ПТУ, ВНЗ, Центрів зайнятості й підприємницького сектору в промислових містах і районах області;

організацію постійної пропаганди ЗМІ серед школярів і незайнятого населення престижності та соціальної значущості оволодіння робітничими професіями;

проведення конкурсів професійної майстерності та ярмарків випускників професійно-навчальних закладів;

законодавче забезпечення державної гарантії отримання першого робочого місця та економічної зацікавленості роботодавців у його наданні;

розробку заходів із поліпшення умов і оплати праці та інші заходи з розвитку регіонального ринку праці.

Реалізація цих рекомендацій сприятиме розвитку кадрового потенціалу ПКР і регіону та зміцненню їх економічної самодостатності.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Проект "Стратегії інноваційного розвитку України на 2010–2020 роки в умовах глобалізаційних викликів", розроблений на виконання Постанови ВР України від 17.02.009 р. № 965- VI Державним агентством з інновацій та інвестицій України та Державним підприємством "Інститут економіки і прогнозування НАН України". – К., 2009. – 86 с.

  2. Стратегії економічного та соціального розвитку Луганської області на період до 2015 року. Затверджена 25.09.2008р. 24 сесією Луганської облради. – Луганськ: Луганська ОДА, Національний інститут стратегічних досліджень, 2008. – 75 с.

  3. ЗаблодськаІ.В., АхромкінЄ.М. Регіональні ресурси: теорія і практика використання: монографія / І.В.Заблодська, Є.М.Ахромкін та інші; Луганська філія Інституту економіко-правових досліджень. – Луганськ: вид-во "Ноулідж", 2010. – 355 с.

  4. ДодоновО.В. Оплата праці у виробничій сфері: проблеми та методологія збільшення заробітної плати в умовах ресурсозбереження: монографія. – Луганськ: вид-во ТОВ "Віртуальна реальність", 2006. – 166 с.

  5. ДанилишинБ.М., КуценкоВ.І. Інноваційна модель економічного розвитку: роль вищої школи // Вісн. НАН України. – 2005. – №9. – С.26–35.

  6. КолесниковВ.М., КучерІ.В., ТурченкоВ.М. Комерціалізація вищої освіти – загроза національної безпеки // Педагогіка. – 2004. – №6. – С.102.

  7. Економіка й організація інноваційної діяльності: навч. посіб. / А.І.Акаєв, Б.Т.Кліяненко, О.П.Осика та інш. – Луганськ: ІЕПД НАН України, СНУ ім.В.Даля; Алчевськ: ДонДТУ, 2008. – 341 с.

  8. Статистичний щорічник Луганської області за 2009 р. – Луганськ: Головне управління статистики у Луганській області, 2010. – 406 с.


загрузка...