Навігація
Посилання


Формування ринкової економіки

ПЕРСПЕКТИВИ ПІДГОТОВКИ КВАЛІФІКОВАНИХ КАДРІВ ДЛЯ СФЕРИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ


Розглянуті особливості застосування поняття "компетентність" при створенні стандартів вищої освіти. Висвітлено взаємозв’язок освітніх стандартів із вимогами сфери праці. Запропонована схема компетентнісного формату стандарту вищої освіти.

Постановка проблеми. Зростаюче техногенне навантаження на навколишнє природне середовище та аномальні зміни деяких параметрів біосфери, атмосфери, гідросфери й літосфери наближають світове співтовариство до критичної межі в його відносинах із природою та ставить питання про можливість виживання вже прийдешніх поколінь.

Забезпечення сталого соціально-економічного розвитку будь-якої держави, в тому числі України, має супроводжуватися формуванням безпечного стану довкілля для життєдіяльності суспільства в цілому й кожної людини зокрема, забезпеченням прийнятного рівня техногенно-екологічної безпеки.

Зважаючи на це, а також на екологічну й техногенну ситуацію, що складається в країні, необхідним є здійснення відповідної державної політики, пріоритетними завданнями якої мають бути зменшення кількості надзвичайних ситуацій, пом´якшення їхніх наслідків, забезпечення прийнятного рівня природно-техногенної безпеки. Усі ці завдання можуть бути реалізовані лише за умови високої професійної готовності працівників Міністерства надзвичайних ситуацій України (далі – МНС).

Аналіз попередніх досліджень та публікацій. На цей час існуюча система підготовки кадрів забезпечує належну професійну підготовку майбутніх працівників органів та підрозділів цивільного захисту з питань проведення профілактичних заходів із забезпечення пожежної й техногенної безпеки виробництв, захисту населення від надзвичайних ситуацій, пов´язаних із хімічним, радіологічним, біологічним та іншим забрудненням навколишнього середовища, проведення аварійно-рятувальних робіт на воді, зруйнованих, висотних та хімічно-небезпечних об´єктах, а також психологічного супроводження діяльності персоналу МНС та психологічної роботи з населенням під час ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

Надбання необхідних знань та навичок забезпечують вищі навчальні заклади, де готують майбутніх фахівців за відповідними напрямами та спеціальностями галузі знань "Цивільна безпека" (далі – ВНЗ). У 2011р. у ВНЗ нарівні з випуском фахівців із пожежної безпеки відбудеться перший випуск фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем "бакалавр" за спеціальностями " Цивільний захист" та "Охорона праці".

Наступним послідовним кроком на шляху підготовки висококваліфікованих кадрів для сфери цивільного захисту є запровадження підготовки фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями "спеціаліст" та "магістр" у галузі знань "Цивільна безпека".

До недавнього часу вирішення цього питання було досить проблемним.

По-перше , у п ереліку спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах України за освітньо-кваліфікаційними рівнями "спеціаліст" і "магістр", були відсутні відповідні спеціальності сфери цивільного захисту, техногенної безпеки, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій різного походження тощо. Ц ілеспрямована підготовка спеціалістів і магістрів д

ля органів та підрозділів цивільного захисту здійснювалася та здійснюється вищими навчальними закладами в основному за спеціальностями "Пожежна безпека" і "Пожежогасіння та аварійно-рятувальні роботи".

По-друге , з міни, що відбулися в останні роки у сфері освіти, в економічних, соціальних і організаційно-технічних відносинах країни, а також сучасна орієнтація відповідних органів управління на функції швидкого реагування на надзвичайні ситуації та надання допомоги постраждалому населенню, зумовили необхідність інтеграції існуючих та введення низки нових професій працівників МНС. Відповідних змін потребували й кваліфікаційні характеристики професій працівників МНС.

По-третє , виникла необхідність розроблення складових нормативного та навчально-методичного забезпечення підготовки фахівців із вищою освітою для сфери цивільного захисту, зокрема стандартів вищої освіти "третього покоління".

Шляхи вирішення проблеми. Сьогодні, завдяки планомірній роботі МНС, Науково-методичного центру навчальних закладів МНС, Національного університету цивільного захисту України щодо розвитку відомчої системи підготовки кадрів, нормативного та навчально- методичного забезпечення підготовки фахівців, розв´язання вищезазначених проблем та вирішення відповідних завдань стає д остатньо реальним.

Міністерством освіти і науки України в повній мірі були враховані пропозиції МНС щодо відкриття нових спеціальностей за освітньо-кваліфікаційними рівнями "спеціаліст" та "магістр" для сфери цивільного захисту. Постановою Кабінету Міністрів України від 27серпня 2010р. №787 "Про затвердження переліку спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційними рівнями спеціаліста і магістра у галузі знань "Цивільна безпека" було затверджено чотири нові спеціальності за освітньо-кваліфікаційним рівнем "спеціаліст":

  • "Цивільний захист";

  • "Управління у сфері цивільного захисту";

  • "Охорона праці (за галузями)";

  • "Пожежна безпека"

та п´ять нових спеціальностей за освітньо-кваліфікаційним рівнем "магістр":

  • "Цивільний захист";

  • "Управління у сфері цивільного захисту";

  • "Охорона праці (за галузями)";

  • "Пожежна безпека";

  • "Управління пожежною безпекою".

Відкриття цих спеціальностей створює можливості для розширення освітньої діяльності ВНЗів , зокрема вже з 2011р. дозволяє розпочати підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем "спеціаліст" та "магістр" для сфери цивільного захисту .

Ключовим моментом у реформуванні структури та змісту вищої професійної освіти для сфери цивільного захисту стало застосування компетентнісного підходу до створення стандартів вищої освіти галузі знань "Цивільна безпека", який, зокрема, вже використовувався при розробці стандартів підготовки бакалаврів із пожежної безпеки та цивільного захисту.

Застосування компетентнісного підходу до створення стандартів вищої освіти ні в якому разі не замінює традиційної для вітчизняної освіти системи "знання – уміння – навички", а створює передумови для більшого та гнучкішого наближення результатів освіти до потреб та вимог ринку праці, подальшого розвитку освітніх технологій та системи освіти в цілому. При цьому на перше місце ставиться працевлаштування випускників вищих навчальних закладів як інтегрований результат процесу освіти та професійної підготовки, а не сам процес із його змістовими, часовими та організаційними ознаками [1 ] .

Щоб мати можливість знайти своє місце в житті, курсант (студент) ВНЗ повинен володіти певними компетенціями: гнучко адаптуватися в мінливих життєвих ситуаціях; самостійно та критично мислити; уміти бачити та формувати проблему (в особистому та професійному плані), знаходити шляхи раціонального її вирішення; усвідомлювати, де і яким чином здобуті знання можуть бути використані в оточуючій його дійсності; бути здатним генерувати нові ідеї, творчо мислити; грамотно працювати з інформацією (уміти збирати потрібні факти, аналізувати їх, висувати гіпотези з вирішення проблем, робити необхідні узагальнення, зіставлення з аналогічними або альтернативними варіантами розв´язання, встановлювати статистичні закономірності, робити аргументовані висновки, використовувати їх для вирішення нових проблем); бути комунікабельним, контактним у різних соціальних групах, уміти працювати в колективі, у різних галузях, різних ситуаціях, легко запобігати та вміти виходити з будь-яких конфліктних ситуацій; уміти самостійно працювати над розвитком особистої моральності, інтелекту, культурного рівня; уміти на науковій основі організувати свою працю, володіти комп´ютерними методами збору, збереження й обробки інформації, що застосовуються у сфері його професійної діяльності.

Передумовою розроблення стандартів вищої освіти є визначення професійної кваліфікації випускника вищого навчального закладу та типових задач його професійної діяльності на ринку праці. Тому розроблення нового покоління стандартів вищої освіти можливе за наявності відповідної професійної назви роботи в Національному класифікаторі професій, за якою визначається професійна кваліфікація випускника, та кваліфікаційної характеристики професії працівника.

В Україні на сьогодні основними документами сфери праці, гармонізованими з Міжнародною Стандартною Класифікацією Занять (ISCO-88) та Міжнародною класифікацією занять для країн-членів ЄС (ISCO-88 (COM)), є Національний класифікатор України "Класифікація видів економічної діяльності" ДК009:2005, Національний класифікатор України "Класифікатор професій" ДК003:2010 і галузеві випуски "Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників".

Тому, п ротягом останніх двох років за ініціативою МНС у співпраці з ДУНауково-дослідний інститут соціально-трудових відносин до ДК 003:2010 було внесено шість нових та змінено в ньому чотири професійні назви робіт сфери цивільного захисту. Зокрема, це такі професії, як:

"Начальник оперативного відділу (сфера цивільного захисту)", код КП 1229.7;

"Інспектор державний з питань цивільного захисту та техногенної безпеки", код КП-3449;

"Фахівець радіаційного та хімічного захисту", код КП-3439 та інші.

До речі, на сьогодні Класифікатором професій встановлено 43 професійні назви робіт та відповідні кваліфікації працівників сфери цивільного захисту. Для кожного виду професійної діяльності працівників МНС розроблені та затверджені кваліфікаційні характеристики професій, які визначають завдання та обов´язки працівника, рівень його професійних знань та кваліфікаційні вимоги, що висуваються до нього при призначенні на відповідну посаду. Як результат цієї роботи, наказом МНС від 1 грудня 2009р. №808 було затверджено "Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників МНС України", який у встановленому порядку погоджено з Мінпраці [2 ]. У процесі розроблення Довідника враховувалися зауваження та пропозиції фахівців МНС та Мінпраці, які здійснювали його експертну оцінку.

Вимоги цих документів (вимоги сфери праці) є основою системи стандартів вищої освіти України.

Взаємозв´язок освітніх стандартів із вимогами сфери праці здійснюється через урахування освітньо-кваліфікаційною характеристикою бакалавра (спеціаліста, магістра) норм кваліфікаційної характеристики певної первинної посади (професії).

Тому одним із перших кроків щодо розроблення нового покоління стандартів вищої освіти галузі знань "Цивільний захист" є формування компетенцій за програмами дисциплін та закріплення їх за кожним завданням чи обов´язком для виконання визначених функцій (робіт) за певною професією.

Для того, щоб стандарт вищої освіти компетентнісного формату виконував функцію саме стандарту, а не угоди про наміри, вирішальним повинно бути формулювання й набір компетенцій.

Структура, зміст і визначення компетенцій розглядалися в публікаціях багатьох науковців, на роботах яких базується розробка компетентнісного формату стандартів "третього покоління". Зроблено висновок, що основні вимоги до компетенцій полягають у такому:

компетенції повинні формулюватися просто й однозначно, розумітися всіма зацікавленими особами (студентами, викладачами, співробітниками органів управління й нагляду), а також роботодавцями;

компетенції повинні бути діагностичними, і для їхньої діагностики може використовуватися кваліметричний інструментарій (традиційний і/або наново розроблений набір вимірювальних засобів), що дозволяє ранжувати ступінь їхнього досягнення у вигляді бальної оцінки;

набір компетенцій повинен бути мінімізований за ознаками достатності досягнення інтегральної мети освіти й завдань професійної діяльності, визначених стандартом;

повинно забезпечуватися уникнення повторівосновноїчастини компетенції у вигляді різних формулювань у різних компетентнісних групах;

так само повинно забезпечуватися уникнення повторів формулювань компетенцій у стандартах різного рівня (бакалаврата, магістратури);

стиль і термінологія формулювань повинні бути однаковими для всіх стандартів (наприклад: "здатний, готовий, володіє" тощо);

необхідно дотримуватися угруповання компетенцій за наступними видами: соціально-особистісні, загальнонаукові, інструментальні, професійні (підрозділяються на загальні та спеціалізовані);

варто підрозділяти компетенції на ті, які повинні бути сформовані в процесі навчання, і ті, на формування яких повинна бути зорієнтована вся система виховання й навчання людини [3 ] .

Схема компетентнісного формату стандарту вищої освіти може бути представлена в такому вигляді (Рис.1):

Рис. 1. Схема компетентнісного формату стандарту вищої освіти

Соціально-особистісні, загальнонаукові та інструментальні компетенції загалом визначені науковцями з освіти [4 ].

Встановлення загальнопрофесійних та спеціалізовано-професійних компетенцій для підготовки фахівців у галузі знань "Цивільна безпека" – прерогатива науково-методичних комісій із вищої освіти напрямів "Цивільний захист", "Пожежна безпека", "Охорона праці"та вищого навчального закладу, на базі якого створено робочі групи з розроблення складових нормативно та навчально-методичного забезпечення підготовки фахівців з вищою освітою за відповідними напрямами підготовки. У галузі знань "Цивільна безпека" базовим вищим навчальним закладом МОН визначено Національний університет цивільного захисту України.

Зазначимо, що спеціалізовано-професійні компетенції дозволяють ідентифікувати напрям підготовки за його спрямованістю й підсумковими результатами освоєння освітньої програми. Ці компетенції повинні деталізувати загальнопрофесійні компетенції в галузі знань. Наприклад, така загальна професійна компетенція для галузі знань "Цивільна безпека", як "здатність оцінювати ризики й розробляти заходи для їхнього зниження", для напряму "Цивільний захист" може бути деталізована як "здатність прогнозувати ризики надзвичайних ситуацій і розробляти заходи щодо їхньої мінімізації", а для напряму "Охорона праці" – як "здатність оцінювати виробничий ризик й визначати технічні засоби захисту виробничого обладнання та працівників".

"Дисциплінарні компетенції" – це ті компетенції, на формування яких спрямоване вивчення тієї або іншої дисципліни освітньо-професійної програми. Такі компетенції, сформульовані, наприклад, у більш вузьких межах знань, умінь і навичок, дозволяють визначити внесок конкретної дисципліни у формування соціально-особистісних, загальнонаукових, інструментальних і професійних компетенцій. Вони також нададуть можливість визначити міжкафедральні й міждисциплінарні зв´язки з метою усунення дублювання окремих тем відповідних дисциплін, знання яких обов´язкове під час засвоєння наступної, ранжувати значущість кожної дисципліни освітньо-професійної програми й більш обґрунтовано підійти до визначення її трудомісткості в залікових одиницях. Нормативна (обов´язкова) номенклатура дисциплін освітньо-професійної програми регламентована стандартом, обмежена, тому формулювання дисциплінарних компетенцій у стандарті повинно відображати не тільки зміст, але й внесок дисципліни в підсумкові результати навчання.

Пропонується також увести диференціацію компетенцій стандарту на обов´язкові й бажані.

Обов´язкові компетенції – це такі компетенції, без володіння якими не можна вважати випускника підготовленим до професійної діяльності у вибраній предметній сфері. До них можна віднести більшість професійних і загальнонаукових компетенцій.

До бажаних компетенцій слід віднести компетенції, що мають соціальну значущість, сприяють розвитку особистості, підвищують її соціальну мобільність. На їх формування повинні бути спрямовані зміст освітньо-професійної програми та методологія освітнього процесу. Однак формування багатьох соціально-особистісних компетенцій є функцією не тільки, а в багатьох випадках – не стільки вищої освіти, скільки завданням всієї системи виховання й навчання людини.

Рівень оволодіння низкою соціально-особистісних компетенцій залежить не тільки від системи освіти, але й від психологічного й соціонічного типу особистості. Для одних видів діяльності певна соціально-особистісна компетенція є обов´язковою, тому що її відсутність не забезпечує виконання професійних функцій, а для інших – бажаною, тому що сприяє успішній професійній діяльності й життю, але її відсутність не може означати неможливість досягнення позитивних ділових результатів. Наприклад, для таких предметних галузей, як психологія, менеджмент і подібних до них, компетенції комунікативності, толерантності є обов´язковими, а для багатьох предметних галузей, пов´язаних із точними науками, – бажаними.

Тому під час розроблення стандартів залежно від освітнього напряму підготовки буде доцільно формувати компетенції, виділивши в кожній їхній групі обов´язкові й бажані.

Підготовка бакалавра передбачає, насамперед, набуття соціально-особистісних, загальнонаукових і професійних компетенцій з орієнтацією на предметну галузь і професійний профіль. Тому наукова або практична профілізація навряд чи можлива. Для спеціаліста притаманна професійна орієнтація на практичну діяльність у проектних, технологічних, виробничих, управлінських організаціях. Магістерська підготовка значно більше спеціалізована, орієнтована на освоєння конкретних магістерських освітніх програм, які можуть мати дослідницький (орієнтація на роботу в науково-дослідних організаціях, освітніх структурах і продовження навчання в аспірантурі) характер.

Висновки. Стандарти "третього покоління" компетентнісного формату для напрямів "Цивільний захист", "Пожежна безпека" та "Охорона праці" повинні впроваджуватися в практику з 2011р. Ці стандарти орієнтовані на реалізацію нової освітньої парадигми, що передбачає розвиток творчого потенціалу особистості, професійних якостей, здатностей адаптуватися на ринку праці, що швидко змінюється.

Успіх цього починання, як видно, залежить від якості стандартів, де повинні бути взаємопов´язані вимоги державного нормативного регулювання, що дозволяє зберегти єдність освітнього простору, і принципи академічної свободи й автономії вищих навчальних закладів, що реалізують стандарти.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Присенко М.О. Проблеми становлення та розвитку стандартизації вищої освіти в Україні. Проблеми освіти: наук.зб. / Кол.авт.–К.: Інститут інноваційних технологій і змісту освіти МОН України, 2007. –Вип.54. Спецвипуск 1. –103с.

  2. Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників МНС України. Наказ МНС від 1 грудня 2009 року № 808.

  3. Стандарты высшего профессионального образования компетентностного формата: вопросы структуры и содержания. Режим доступа : http-mhts.ru-science-Devisilov-Standarty_kompetentnostnogo_formata.

  4. Комплекс нормативних документів щодо розроблення складових системи галузевих стандартів вищої освіти, лист Міністерства освіти і науки України від 31.07.2008 р. № 1/9-484.


загрузка...