Навігація
Посилання


Формування ринкової економіки

ДО ПИТАННЯ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ ЧЕРЕЗ ЄДИНУ ЗАЯВУ


Проведено аналіз законодавчо-нормативної бази щодо впровадження єдиної технології прийому громадян, які звертаються за призначенням усіх видів соціальної допомоги. Розглянуто чинну практику визначення індивідуальних потреб громадян у соціальному захисті, зокрема в частині надання соціальної допомоги та соціальних послуг та форм їх надання. Розглянуто питання щодо доцільності внесення до "єдиної заяви" одного з видів соціального захисту – соціальних послуг. Внесено пропозицію щодо створення в структурі органів праці та соціального захисту населення функціонального підрозділу з питань соціальних послуг.

Постановка проблеми. В Україні успішно запроваджується новий рівень в організації підтримки малозабезпечених верств населення. Однією із складових цього процесу є нова технологія призначення громадянам усіх видів соціальної допомоги за "єдиною заявою", т.з. принцип "єдиного вікна". Його застосування пропагується в країні вже декілька років поспіль і використовується спочатку як метод організаційного удосконалення роботи владно-адміністративних органів. Такий підхід дасть змогу владі забезпечити певну якість адміністративних послуг, яка відповідатиме потребам споживачів, сприятиме раціональному використанню ресурсного потенціалу, забезпечуватиме прозорість прийняття управлінських рішень тощо.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Постановою КМУ від 17серпня 2002р. за №1146 "Про вдосконалення механізму надання соціальної допомоги", яка набрала чинності у 2003р., передбачалося використання принципу "єдиного вікна" відносно призначення громадянам усіх видів соціальної допомоги.

Мінпраці України наказом від 23.02.2005р. за №183 затвердило Методичні рекомендації щодо типової структури управління праці та соціального захисту населення при виплаті всіх видів соціальної допомоги та Методичні рекомендації щодо стандартної моделі надання соціальної допомоги на місцевому рівні, а наказом за №345 затвердило Інструкцію щодо порядку оформлення й ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги. Означеними наказами були затверджені форми заяв, необхідних довідок, документів, які потрібні при призначенні різних видів соціальної допомоги, розписано послідовне проходження документів – від їхнього подання до прийняття відповідного рішення.

На сьогодні в Україні здійснюється реорганізація структури місцевих органів праці та соціального захисту населення з метою її адаптації до нової моделі надання соціальної допомоги за принципом єдиної технології прийому громадян. Власно кажучи, запроваджується комплексне обслуговування осіб, які звертаються за призначенням усіх видів соціальної допомоги.

У процесі впровадження зазначених нормативних документів фахівцями-практиками було зроблено деякі зауваження. Так, в Інструкції відсутнє чітке роз´яснення щодо заповнення журналів і реєстрів, титульний лист (додаток 3 до Інструкції) має строку "Види допомоги (код)", але кодування видів допомоги не наведено; не відпрацьовано порядок списання справ та особових рахунків (наприклад, перелік осіб (складу сім´ї) при призначенні допомоги та субсидій суттєво відрізняються) тощо.

Мета дослідження.

>Визначення умов та організаційного порядку надання певним категоріям населення соціальних послуг за принципом "єдиного вікна".

Виклад основного матеріалу. При вивченні законодавчих документів щодо впровадження нової технології призначення громадянам усіх видів соціальної допомоги виникають деякі зауваження. Перш за все це стосується вживання певної термінології. Зокрема, в означених вище нормативних актах йдеться про "всі види соціальної допомоги". У це формулювання вкладається саме "соціальна допомога" в її конкретних формах (допомога сім´ям із дітьми, малозабезпеченим сім´ям, дітям-інвалідам тощо, всього 13 напрямів), а також субсидії (допомога в оплаті за житлово-комунальні послуги, придбання скрапленого газу тощо) та пільги й компенсації окремим категоріям громадян.

Слід відмітити, що все визначене в наказах є видами соціального захисту, а їх об´єднує єдина сутність – в основі лежать соціальні виплати. Але їх об´єднання в єдине поняття "соціальна допомога", яке носить подвійний зміст (як загальний термін визначення окремих видів соціального захисту, та як саме допомога окремим категоріям громадян), створює незручності при користуванні цими нормативними актами.

Проте гарантовані державою соціальні виплати  це не єдина форма соціального захисту. Поза увагою означених наказів залишається така ефективна складова комплексу соціального захисту, як соціальні послуги, що за своєю суттю є одним із найважливіших заходів, спрямованих на поліпшення життя певних категорій громадян, які перебувають у складній життєвій ситуації. В Україні чисельність таких осіб зростає з кожним роком. Але, незважаючи на створення, здавалося б, потужної нормативної бази з проблеми соціальних послуг, рівень їх розвитку, доступність для населення суттєво відстають від потреб у них. Організація їх надання не передбачає швидкого реагування на потреби кожної людини й не стимулює поліпшення якості цих послуг.

Планом дій із реалізації Концепції реформування системи соціальних послуг на період до 2012 року (затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30липня 2008р. за №1052-р) передбачається об´єднання всіх видів соціальної допомоги в єдину програму соціального захисту, що діятиме переважно на принципах адресності та з урахуванням доходів отримувачів допомоги. Такий підхід заплановано й у Програмі економічних реформ України на 2010 – 2014 роки.

Таким чином, включення до вже працюючого механізму призначення всіх видів соціального захисту через "єдину заяву" визначення права на соціальні послуги слід вважати одним із найважливіших соціально захисних напрямів покращення ситуації із забезпечення певних категорій населення цими послугами.

Потребує також уточнення те, чи включаються "соціальні послуги" до соціальної допомоги в широкому сенсі визначення цього поняття. На наш погляд, використання в означених нормативних документах словосполучення "соціальна допомога та/чи соціальні послуги" дозволить зробити висновок про те, що правомірним є розділення цих понять і застосування визначення "соціальна допомога" та "соціальні послуги". І це цілком слушно, адже соціальна допомога – це підтримка в грошовій та/або натуральній формі, що надається з урахуванням законодавчо встановлених державних гарантій із соціального забезпечення. А соціальні послуги, власно кажучи, є результатом (продуктом) безпосередньої взаємодії між організацією – надавачем соціальної послуги та її отримувачем (користувачем), а також внутрішньої діяльності організації (установи), що надає ці послуги, для задоволення потреб осіб у соціально-побутових, психологічних, соціально-педагогічних та інших видах соціальних послуг. До того ж, у Методичних рекомендаціях щодо стандартної моделі надання соціальної допомоги на місцевому рівні та в Інструкції щодо порядку оформлення й ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги відносно визначення права на соціальні послуги як складової єдиної технології прийому громадян не розроблено ані процедур, ані форм та бланків документів.

Слід очікувати, що доповнення єдиної технології прийому громадян завданнями щодо визначення потреби в соціальних послугах дозволить здійснювати комплексний індивідуальний підхід до кожної особи; людина, яка звертається до органів праці та соціального захисту населення, отримає у відповідності зі своїми потребами повну й точну інформацію щодо видів, кількості та форм соціальних послуг. Така організація надання соціальних послуг буде мати позитивні наслідки у вирішенні проблем громадян, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Запровадження нової технології прийому громадян за принципом "єдиної заяви" безумовно відповідає інтегрованому підходу до організації соціального захисту, зокрема надання різних видів соціальної допомоги і соціальних послуг, та дозволяє все зосередити в одному місці.

Зазначимо, що всі напрями соціального захисту – соціальна допомога, субсидії, пільги та соціальні послуги – це цілісна система й доповнення єдиної технології прийому громадян завданнями щодо визначення потреб у соціальних послугах в єдиній заяві є цілком правомірним, оскільки це дозволить виробити комплексний індивідуальний підхід до кожної людини для вирішення її проблем із соціальних питань, проводити постійний аналіз та мати зворотній зв´язок стосовно визначених та оцінених потреб у соціальних послугах, зосередити всі напрями процесу надання громадянам соціального захисту в єдиному місці, а також вести єдиний моніторинг клієнтів, які потребують його.

Відмітимо, що на теперішньому етапі переходу до нової технології прийому громадян із включенням до "єдиної заяви" всіх видів соціальної допомоги та соціальних послуг успіх роботи залежить від рівня підготовки спеціалістів, які обслуговуватимуть громадян. Кожен з них має бути однаковою мірою обізнаним із питань надання адресної грошової допомоги, житлових субсидій, компенсаційних виплат, які регулюються декількома законами та великою кількістю підзаконних актів. У зв´язку з включенням до "єдиної заяви" потреби в соціальних послугах, коло законодавчо-нормативних актів, якими досконало повинен володіти спеціаліст із прийому заяв і документів, значно розширюється. Видів соціальних послуг більше десяти, надаються вони як вдома, так і в умовах стаціонарних установ та закладів різних типів. Видів таких закладів більше 20 (і це тільки державних та комунальних), а весь процес створення та функціонування соціальних закладів та установ регулюється відповідними законодавчо-нормативними документами, яких нараховується більше 25.

Звичайно, що для того, щоб опанувати механізм призначення всіх видів соціальної допомоги та соціальних послуг за "єдиною заявою", спеціаліст має протягом певного часу пройти навчання.

На наш погляд, при включенні до "єдиної заяви" визначення потреби громадян у соціальних послугах вкрай актуальним буде створення в структурі органів праці та соціального захисту населення (далі – УПСЗН) функціонального підрозділу (сектору, відділу) з питань соціальних послуг. Подібний підхід пропонується й у звіті Світового банку щодо дослідження ділових процесів в УПСЗН з метою розробки пропозицій стосовно підвищення ефективності діяльності управління.

Нова структурна одиниця міських управлінь праці з питань соціальних послуг повинна мати комп´ютерну базу даних з інформацією щодо реєстру закладів усіх форм власності (державних, комунальних, громадських, релігійних тощо), які надають певні види соціальних послуг, поточну інформацію щодо наявності вільних місць у стаціонарних відділеннях соціальних закладів тощо.

До функціональних завдань, прав, обов´язків спеціаліста з питань соціальних послуг входить отримання основних відомостей про особу, яка звернулася за призначенням соціальних послуг, визначення її права на їх отримання, основу їх надання (безоплатну чи платну) та направлення до соціальної служби (закладу), яка задовольнить її очікування. Основним принципом дії спеціаліста при спілкуванні з особою, яка має потреби в соціальних послугах, є допомога їй зрозуміти, усвідомити для себе реальний стан справ, їх сутність, побачити її невикористані можливості щодо самостійного розв´язання проблеми, визначити, яких результатів людина очікує, звертаючись за допомогою.

Спеціаліст із питань соціальних послуг сприяє в отриманні довідок, свідоцтв та інших документів, необхідних для надання громадянину соціальних послуг, а також підготовлює:

• документи для оформлення отримувача (користувача) до соціальної установи;

• запити до органів охорони здоров´я, судових органів, юстиції тощо;

• пропозиції щодо необхідності проведення додаткових обстежень матеріально-побутових умов проживання сім´ї з метою виявлення реальної потреби в соціальних послугах та їх подальшому наданні;

• документи до ГУПСЗН для постановки на чергу для отримання путівки до соціальних закладів місцевого, обласного, державного підпорядкування; здійснює координацію процесу надання послуг та контроль їх якості.

До бази даних, що містить персоніфіковану за ідентифікаційним номером інформацію про отримувачів (користувачів) різних видів соціальної допомоги, спеціаліст із питань соціальних послуг вносить відомості про осіб, які мають потреби в соціальних послугах. Він також здійснює координацію процесу надання цих послуг та контроль їх якості.

Механізм визначення права громадянина на призначення певних соціальних послуг побудовано на критеріях та параметрах адресності послуг, що дозволяє визначити саме тих осіб, які найімовірніше їх потребують.

Спеціаліст із питань соціальних послуг повинен відповідати певним вимогам, а саме: знати законодавство в соціальній сфері, законодавство з прав людини; мати базові знання та навички із соціальної роботи; бути обізнаним з методами визначення потреб клієнтів у послугах; володіти навичками проведення інтерв´ювання щодо розслідування особистої ситуації людини, працювати з документами, аналізувати отриману інформацію для встановлення загальної картини її становища та робити висновки щодо подальшої роботи з клієнтом. Спеціаліст повинен володіти специфікою спілкування з людьми різних цільових груп (інвалідами, людьми похилого віку, особами з психоневрологічними порушеннями тощо), уміти сприймати людину позитивно й демонструвати зацікавленість у вирішенні її проблем, володіти певними особистісними якостями, такими, як наприклад, толерантність, урівноваженість тощо.

Висновки та рекомендації. Доповнення єдиної технології прийому громадян завданнями щодо визначення потреб у соціальних послугах потребує коригування існуючого інструментарію та розроблення нових форм і бланків. До бланку Заяви про призначення всіх видів соціальної допомоги, який затверджено наказом Мінпраці України від 28.06.2006р. за №215 (назву бланку доповнити – "…та соціальних послуг"), внести пункт "Види соціальних послуг", в якому перелічити всі види соціальних послуг та категорії громадян, які мають право на їх отримання. Необхідно розробити інформаційні картки для кожного виду закладів із визначенням графіку роботи Приймальні, переліку необхідних документів, порядку, строків та результатів їх розгляду, причин відмови та іншої інформації, яка допоможе людині орієнтуватися в процедурі вирішення питання щодо отримання соціальних послуг.

Наявність інструментарію визначення потреб у соціальних послугах при їх призначенні за принципом "єдиної заяви" дозволяє об´єднати окремі блоки інформації в єдине ціле й зробити висновки щодо найбільш раціональних шляхів задоволення потреб громадян, які мають право на різні види соціальної допомоги та соціальних послуг.

Доповнення єдиної технології прийому громадян, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги через "єдину заяву", визначенням їх права на соціальні послуги має низку позитивних наслідків, а саме:

 сприятиме застосуванню інтегрованого підходу до надання певних видів соціального захисту;

 дозволить суттєво скоротити в часі та спростити процедуру визначення права людини на призначення всіх видів соціальної допомоги та соціальних послуг;

 сприятиме підвищенню ефективності використання людських ресурсів, задіяних у процесі надання громадянам соціального захисту;

 дозволить упорядкувати (оптимізувати) роботу закладів із надання соціальних послуг;

 надасть можливість громадянам отримувати повну інформацію щодо питань соціального захисту;

 забезпечить ефективне та економічне використання коштів місцевих бюджетів на соціальний захист за рахунок адресного надання всіх видів соціальної допомоги та соціальних послуг.

Ідеальна картина задоволення потреб певних категорій громадян у конкретних формах соціального захисту повинна бути такою: громадянин із потребами в отриманні соціальної допомоги та соціальних послуг звертається до єдиної Приймальні УПСЗН лише з єдиною заявою, документом, що посвідчує особу, та ідентифікаційним кодом. Іншу інформацію, конкретно за кожним видом соціальної допомоги та соціальних послуг, спеціаліст Приймальні отримує з відомчої інформаційної бази. Але це буде можливим тільки після створення бази даних, інтегрованої в регіональну інформаційно-аналітичну систему праці та соціального захисту населення, в яку заноситься персоніфікована за відповідним ідентифікаційним номером інформація про індивідуальні потреби в усіх видах соціальної допомоги та соціальних послуг, та прийняття управлінських рішень. Таким чином, у стислі терміни необхідно розробити сучасне програмне забезпечення для створення єдиного інформаційного простору з метою створення доступу до даних Державної податкової адміністрації України, Пенсійного фонду України, Державної служби зайнятості України та баз даних інших органів виконавчої влади.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Закон України від 19.06 2003 р. № 966-IV "Про соціальні послуги".

  2. Постанова Кабінету Міністрів України від 9.06.2010р. №408. "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2009р. №1417".

  3. Наказ Мінпраці України від 25.05.2005р. №183 "Про впровадження в місцевих органах праці та соціального захисту населення єдиної технології прийому громадян, які звертаються за призначенням усіх видів соціальної допомоги".

  4. Наказ Мінпраці України від 6 жовтня 2006р. №345 "Про затвердження Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги".

  5. Безпалько О.В. Соціальна робота в громаді: навчальний посібник / О.В.Безпалько. – К., 2005.

  6. Бондаренко Н.Б. та ін. Оцінювання потреб клієнтів соціальних служб: методичні рекомендації / Н.Б.Бондаренко. – К.: "ЛДЛ", 2007.

  7. Роик В.Д. Основные тенденции развития социального обеспечения в странах Европы / В.Д.Роик // Труд за рубежом. – 2010 . –№ 1 – 2 .

  8. Соціальна робота в Україні: навчальний посібник / За ред. І.Д.Звєрєвої, Г.М.Лактіонової. – К., 2004.

  9. Шахрай В.М. Технології соціальної роботи / В.М.Шахрай. – К., 2006.


загрузка...